CC BY
122
УДК 327 (477:498)
С. I. Бостан, здобувач
ОСОБЛИВОСТ1 М1ЖЕТН1ЧНИХ СТОСУНК1В ТА ЗАХИСТУ ПРАВ НАЦ1ОНАЛЬНИХ МЕНШИН
У В1ДНОСИНАХ РУМУНП ТА УКPАÏНИ В КОНТЕКСТ еВРОПЕЙСЬКИХ ТА СВРОАТЛАНТИЧНИХ ШТЕГРАЦШНИХ ПРОЦЕС1В
Захист прав нацюнальних меншин е важливим питанням у стосунках Украши та Румунй i вважаеться одним з найскладтших поряд з проблемою визначення державного кордону. Саме вони визначали перебк двосторонтх переговорiв останнього двадцятирiччя навколо тдписання основних домовленостей та налагодження мiждержавних вiдносин мiж цими двома крашами. Вступ Румунй до НАТО та СС, а також бажання Украши ттегруватися до Свропейського Ствтовариства передбачають перейняття европейськог i свтовоï практики до врегулювання цих важливих питань та досягнення порозумтня мiж двома суадтми крашами, яю претендують на лiдерство в Чорноморському регют.
KrnKoei слова: Украша, Румутя, нацюнальш меншини, мiжетнiчнi стосунки, украшо-румунсьт вiдносини, подвтне громадянство, европейська та евроатлантична ттегращя.
Актуальшсть проблеми. Держава, яка тклуеться про захист прав людини, визнае верховенство закону та функцюнуе на демократичних засадах, отримуе можливють стати членом Свропейського Союзу, де щ умови е голов-ними i обов'язковими до виконання уама крашами-учасницями об'еднання. Законодавче ототожнення, полггична обумовлешсть чи acquis communautaire е головним щдходом до краш-кандидапв на вступ до СС.
Шсля завершения холодно1 вшни Свропейський Союз все б№ше почав вимагати вщ сво1'х союзников та краш-претенденпв на приеднання до його складу дотримання прав людини та вдосконалення стандарпв демократп. Уже в ачш 1989 р. Свропейський парламент вимагав, аби «згадка про права людини» ф^рувала в угодах про торпвлю та ствпрацю, стосовно яких СС розпочав переговори з крашами Центрально1 та Сх1дно1' Свропи (ЦСС), а також у переговорних дорученнях Свропейсько1 комiсiï. У квiтнi 1989 р. Свропейська Рада обумовила ввдновлення переговорiв з Румунiею якраз виконанням обов'язк1в у галузi прав людини в рамках НБСС. Урештьрешт, на самт в Копенгагенi в червш 1993 р., Свропейська Рада схвалила таке: «Стабшьшсть iнституцiй, що гарантують демократичний устрiй, правову державу, права людини, повагу до прав та захист менших» е sine qua non (обов'язковими умовами) в процеа прийняття до СС [8, с. 38-39].
Виклад основного Mamepimy. Румушя у середиш 90-х рок1в ХХ ст. вщкрито проголосила курс на штеграцш до Свропейського Союзу та НАТО. Вщповщно з цього перюду ш довелося багато робити в напрямi впровадження в крш'ш основних европейських стандартiв для задоволення основних умов вступу в СС та НАТО. Як держава зi значними внутршшми та невеличкими зовнiшнiми меншинами Румунiя традицiйно належала до опоненпв захисту меншин. Мало того, ввдносини мiж державами та ïï меншинами можна охарактеризувати як концептуальне зикнення мiж «унитарною i неподiльною нащональною державою» та радикальними вимогами колективного захисту i автономи меншини, переважно найбiльш чисельно1' -угорсько1'. Слад зазначити, що Конституцiя Румунiï ввд 21 листопада 1991 р. не шститъ положень щодо колективного захисту меншин, незважаючи на обiцянки нового посткомунютичного уряду гарантувати iндивiдуальнi та колективш права i свободи етшчних меншин. Але вона мiстить пункт про позитивний шдивщуальний захист меншин, який, щоправда, обмежуеться твердженням, за яким застережнi заходи повиннi ввдповвдати принципам рiвностi i недискримiнацiï щодо шших румунських громадян [8, с. 70-71]. Беручи до уваги щ внутрiшнi конфлiктнi обставини, позитивнi результати в очах свгговт спiльноти, досягнул в серединi 1990-х рок1в, найкраще можна пояснити сильним i тривалим сприянням захисту меншин з боку мiжнародних органiзацiй з яскравою прив'язкою до обумовленостi СС. Хоча, коли до влади прийшла
прозахвдна команда нового Президента Е. Константинеску в 1996 р., ситуащя дещо полшшилася, особливо у стосунках з Укра!ною та Угорщиною.
Кр1м того, юнували стримуюч1 чинники ефективносп обумовленосп £С, пов'язаш з суперечливою природою норм у галуз1 прав меншин та !х резонансом усередиш кра!ни. Вони найочевидшш1 у невдалш спроб1 заохочення колективних стандарпв у галуз1 меншин через м1жнародний тиск та обумовлешсть за умови сильного внутршнього опору. Хоча Румушя прийняла Рекомендащю 1201, спочатку при встут до Ради £вропи, а згодом у двосторонньому договор1 з Угорщиною (шдписанш шд великим м1жнародним тиском та обумовлешстю £С), вона вщкинула щею колективних прав та автономп, яку м1стив документ, наполягаючи на додатковш примиц у договора Таку штерпретащю критикували захвдш оргашзацп та нащональш меншини краши. Це тлумачення, однак, могло бути виправданим на основ1 чинного европейського стандарту, вщображеного у Рамковш конвенцп, тому врешт1 -решт з ним змирилися. З другого боку, з метою збереження добросусщських стосуншв м1ж сусвдшми крашами £С р1шуче стримував Угорщину в1д подальшо! активно! тдтримки колективних прав меншин та автономп для угорсько! меншини в Румунп зокрема, а шзшше вщклав Рекомендащю 1201 на другий план, остаточно шдтримавши 1ндив1дуал1стичний шдх1д Рамково! конвенцп.
З часом увага £С змютилася з1 спещальних прав меншин на питання дискримшацп. £врокомю1я у 2000 р. дшшла висновку про те, що ставлення до меншин у Румунп е двояким. £С чггко тдкреслив недискримшацш як елемент, якого бракуе в румунськш систем1 захисту меншин. Румунський уряд ввдреагував на це ощнювання прийняттям у листопад1 2000 р. Декрету про запобтання та покарання вах форм дискримшацп, який мютить багато аспекпв Директиви про расову р1вшсть. Ввдтак, у звт £вроком1си 2001 р. цей крок уряду ощнено як велике досягнення. Однак бачення полггики Румунп щодо нащональних меншин 1 захисту !хшх прав в очах европейщв та украшщв чи то угорщв е кардинально протилежними 1 р1зняться м1ж собою.
На пострадянському полггичному простор1 вщносини Укра!ни та Румунп привертають особливу увагу, оск1льки в них вщбуваеться активне формування нового зм1сту та формату стосуншв цих держав. Вони розвивалися досить складно тсля розпаду СРСР 1 е досить напруженими на сьогодш. Беручи до уваги той факт, що дипломатичш ввдносини м1ж двома крашами встановилися на початку 1992 р., а догов1р «Про вщносини добросусщства та сшвробггництва» тдписано лише в 1997 р., та зважаючи на текст самого договору, з якого було виршено вилучити статп, що стосуються визначення режиму державного кордону та дшти домовленосп щодо цього питання впродовж наступних двох рошв, можна зробити висновок про те, що ситуащя була досить серйозною 1 виршити !! було не так просто. Незважаючи на домовленють врегулювати режим державного кордону протягом наступних двох рошв тсля подписания даного договору, це вдалося зробити лише в 2003 р., через ш1сть рок1в потому.
Однак Румушя все ж погодилася на бшьш1сть пропозицш Украши в процес1 роботи над базовим договором, 1 ця пом1ркована позищя румунського кер1вництва на той час також пояснюеться налаштовашстю кра!ни до вступу в европейськ1 структури, насамперед до НАТО. За вимогами Швшчноатлантичного альянсу кра!на-кандидат, а тим бшьше член оргашзаци, не може розраховувати на преференцп у раз1 наявносп територ1альних претензш до шших кра!н. Ураховувалося також те, що до Румуни могли б висунути под1бш територ1альш вимоги шш1 держави, наприклад, Угорщина щодо Трансшьванп - провшци Румунп, де проживае переважна бшьш1сть етшчних угорщв, як1 зазнають нищ1вно! политики з боку мюцево! влади, яка проводить «румушзащю» краю. Посол США у Румуни А. Мозес у вистут в ушверситеп мюта Клуж-Напока заявив, що розв'язання питання стосовно вступу Румунп в НАТО залежить в1д того, чи будуть шдписаш базов1 договори з !! суадами - Угорщиною та Украшою [6].
Найбшьше затьмарювали стосунки Украши з Румушею претензп полiтичноï елiти та офщшних iнститутiв влади останньо1 на територш Украши, труднощi з укладанням Великого договору мгж обома державами, вщсутшсть згоди з питань розмежування морського шельфу та господарського використання гирла Дунаю. Далекими ввд iдилiчних бували за остант роки й позицп Украши та Румунiï стосовно проблеми Приднiстров'я. Роль Украши як одного з мiжнародних гарантiв врегулювання даного конфлжту, до певно1 мiри, вщграе Киïв, будучи заручником несприятливоï геополiтичноï та внутрiшньоï полiтичноï кон'юнктури, яка все ще не дозволяе устшно розв'язати цю проблему.
Не залишаеться поза увагою украшсько-румунського партнерства i проб-лема забезпечення прав та штересш украшсько1 i румунсько1' меншин на
територiях цих краïн. Як вщомо, украïнське законодавство у цiй сферi складено за европейськими стандартами. Права нащональних меншин, як i вах громадян Украïни, однаково забезпечуються в рамках наявних фшансових можливостей. В Украш повноцiнно функцiонують понад 100 шшл з румунською мовою викладання всiх предметiв, регулярно транслюються щоденш румуномовнi телевiзiйнi та радiопередачi, в уах параф1ях у населених пунктах, де компактно проживае румунська меншина, богослужения вiдправляеться румунською мовою. Украша виконуе взятi на себе зобов'язання в рамках Протоколiв про сшвробггництво в галузi освiти i свого часу ввдкрила новi школи з румунською мовою викладання в Красношьську (Чершвецька область) i Новоселiвцi (Одеська область).
У той самий час у Румунп дiе лише один навчальний заклад - лщей iменi Т. Шевченка в м. Огету Мармацiей, частина предметiв в якому викладаеться украïнською мовою. У цьому контекстi Украïна очiкуе вiд румунсько1' сторони вiдкриття украшських лiцеïв в шших румунських мiстах, що передбачено згаданим Протоколом. Загалом Украша сподiваеться, що Румунiя забезпечуватиме права украшсько1 нацiональноï меншини на такому самому рiвнi, як це робить Украша стосовно румунсько1' нацiональноï меншини. Тут також слщ мати на уваз^ що активiзацiя двостороннiх ввдносин потребуе фахiвцiв iз знанням мови сусщв. I нацiональнi меншини можуть вщграти важливу роль у процесi змщнення украшсько-румунського партнерства [2, с. 49-50].
Зпдно з офiцiйними результатами загальнонащонального перепису населення (березень 2002 р.) у Румуни налiчуеться 61,4 тис. етшчних украшщв. (За альтернативними шдрахунками Союзу украïнцiв Румунiï, украïнська громада краши налiчуе понад 200 тис. оаб.) [4]. Компактно етнiчнi украшщ проживають у Марамурешi (понад 36 тис.), Швденнш Буковинi (понад
10 тис.), Банап (понад 8 тис.) та Добрудж1 (приблизно 1,5 тис.). У Румуни дшть двi громадсьш оргаиiзацiï етнiчних украïнцiв: Союз украшщв Румуни (СУР, створений у 1990 р.) та Демократичний Союз украшщв Румуни (ДСУР, створений у 1996 р.) [1].
Натомють, за даними всеукрашського перепису населення 2001 р., в Украш налiчуеться понад 140 тис. етшчних румушв, що становить 0,3 % вiд загально1 кшькосп населення [7].
На розвитку украшсько-румунських вiдносин негативно позначаються спроби певних полгшчних сил i засобiв масово1 iнформацiï Румунiï фальсифiкувати полiтику Украши щодо румунсько1 нацiональноï меншини. Нащонал-радикальш кола в Румуни, друковаиi органи проводять ввдверту аптиукрашську пропаганду, причому це спостерiгалося з самого початку налагодження двостороннiх ввдносин.
Досить драматично звучать та вщповщно болiсно сприймаються румунськими громадянами публiкацiï з тако1' проблематики: «Румунська мова бiльше не буде предметом викладання в Укрш'ш» [11], «Невиршеш румунсьш проблеми в Чершвецькш областi» [12], «Румуни з повиу Герца та Чернiвецькоï обласп ще бiльше позбавленi прав тсля Договору з Украшою» [9], «Румуни з Украши - громадяни друго! категори» тощо [10].
Разом з тим повдомлення не були безапеляцшно негативними. Час вiд часу реали сучасного життя вносили сво! корективи щодо сприйняття Укра!ни як демократично! держави, яка будуе взаемовщносини з сусiдами на европейських засадах.
Щодо м1жетшчних стосунк1в у прикордонних регiонах мiж двома кра!нами одним з найскладшших для Укра!ни залишаеться на сьогоднi питання оформления Румушею румунського громадянства громадянам Укра1ни.
У цьому коитекстi потрiбно вказати на полггику подвiйних стандартiв ввдносно питання громадянства i дотримування вимог членства в £С та НАТО. Демонструючи перед Свропою чiтке дотримання зазначених вимог членства в £С та НАТО, а саме щдтримку добросусвдських вщносин з сусiднiми кра!нами та Укра!ною зокрема, офiцiйний Бухарест надалi втручаеться у внутрiшнi справи Укра!ни. Низка державних установ Румуни, в першу чергу Департамент зв'язк1в з румунами звiдусiль при Мiнiстерствi закордонних справ, проводять деструктивну полiтику в середовищi нацiональних меншин прикордонних областей Украши, що створюе передумови для розвитку сепаратистських настро!в i м1жетшчно! ворожнеч^
Стосовно питання громадянства, заохочуючи громадян Укра!ни до отримання румунського i фактично европейського громадянства, офiцiйний Бухарест насправд мае на метi розширити в такий спосiб територiю свого полггачного впливу.
На квiтневому самт НАТО у Празi колишнiй Президент Украши В^ор Ющенко заявив: «Ми шдтримуемо формування вiдповiдного комiтету в рамках Свропейсько! котси для того, щоб розглянути наслiдки рiшень румунсько! сторони, дати 1м оцiнку i проаиалiзувати наск1льки вони вiдповiдають духу добросусвдства». А ситуацiя з видачею румунських паспортiв вносить стурбованiсть i викликае здивування також в укра!нсько! громади Румуни [5].
Спрощення Румушею процедури надаиия нацiонального громадянства та можливють використання румунського паспорта для в№ного пересування територiею СС слугують чинником, що пiдштовхуе етнiчних румушв нашо! кра!ни до набуття громадянства Румуни або свщомо! ввдмови вщ громадянства Укра1ни.
Компетентнi джерела стверджують, що значно важливiшим для Бухареста е власне факт наявносп румунського громадянства в жителiв Пiвнiчноl Буковини - багаторiчного каменя спотикання у двостороншх вiдносинах. Мету полiтики, що проводиться швденно-захщним сусiдом Укра1ни у Чершвецькш областi, експерти, знайомi з тонкощами румунсько! дипломатi!, пояснюють просто: «роздати» таку кiлькiсть паспортiв, яка б дозволила прихильникам iде! «Велико! Румуни» заявити про перегляд статусу Швшчно! Буковини. Можна припустити, що саме задля реалiзацi! зазначено! мети румунська сторона, на вiдмiну вщ Польщi, Словаччини та Угорщини, вщмовляеться пiдписати угоду по малому прикордонному руху мiж двома державами, хоча ще у сiчнi 2009 р. мшстр закордонних справ Румунi! Крюпан Дяконеску на спiльнiй прес-конференцi! з мшстром закордонних справ Укра!ни Володимиром Огризком у Киевi заявив: «Ми знаходимося у фшальнш стадi!, i при першiй нагодi пiдпишемо цю угоду». Бiльш того, за словами К. Дяконеску, румунська сторона вже завершила переговори з Свропейською Комгаею щодо вщповщносл положень цiе! угоди вимогам Свропейського Союзу.
Однак жодних зрушень у цьому напрямi так i не спостертаеться. Цiлком закономiрно, що вiдсутнiсть тако! угоди мiж Укра!ною та Румунiею створюе значш незручностi для населення прикордонних громад Буковини, Закарпаття i тим самим для спрощення режиму перетину кордону, стимулюе громадян Укра!ни до набуття румунського громадянства [3].
Осшльки украшським законодавством забороняеться подвшне громадянство, але, незважаючи на це, воно не передбачае ввдповщальносп за порушення дано! норми, виникае необхщшсть у шдготуванш вщповвдно! законодавчо! бази, яка чггко регулюватиме питання громадянства.
Сл1д зазначити, що законодавство у галуз1 захисту меншин та недискримшаци в Румуни значною м1рою шщшоване зовшшньою зумовленютю та сприянням правилам, особливо з боку £С. Однак керована ззовш рецепщя правил обмежувалася концепщями захисту меншин, як1 ввдгукнулися серед румунських шституцш, шдтверджуючи, що «ставлення до 1ндивщв, а не до груп, як предмета законодавства з прав меншин, було постшним протягом останнього десятилптя». Це 1ндив1дуал1стичне захоплення не змшило навпъ поеднання мобшзаци меншини, тдтримки рвдно! держави та зумовленосп Свропейського Союзу [8, с. 71].
Важливим аспектом у м1жетшчних стосунках та дотриманш прав нацюнальних меншин як Украши, так i Румуни е досягання порозумшня м1ж двома сусвдшми крашами в мирний дипломатичний спос1б у дуа взаемоповаги i толерантносп, що стане яскравим тдтвердженням i прикладом добрих нашр1в у сшльнш розбудов1 Ново! Свропи.
Висновки. Останшми роками стосунки м1ж Украшою та Румушею почали набувати ново! якосп. З'явилися спроби подолати негативи юторичного минулого, ввдмовитися в1д розгляду перспектив взаемоввдносин кр1зь призму попередшх непорозумшь i незадоволених нацюнально -державних амбщш. Чимал можливосп для ствердження позитивно! динам1ки багатостороншх стосуншв надають евроатлантична та евро1нтеграцшна перспектива, наголошення на в1дданост1 спшьним демократичним та европейським цшностям. Ведеться пошук нового балансу штереав, прагнень i взаемно! вщповвдальносп политично! елти двох суадшх кран, де спшьним знаменником виступають европейська полтина безпеки та сшвробггаицтва, ввддашсть идеалам европейсько! сощдарносп, нарешп, бажання разом будувати економ1чний та полггачний проспр Об'еднано! Свропи. I у раз1 вщмови ввд взаемних образ i претензш щ зусилля вщкриють нов1 можливосл для репональних i загальноевропейських шщитив офщшних Киева та Бухареста.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гудзик К. Украïнцi в Румуни / К. Гудзик // День. - 2006. - № 170. - 6 жовтня.
2. Макар Ю. Сучасний стан i перспективи розвитку украшо-румунських мiждержавних вщносин / Ю. Макар // Украша-Румунiя-Молдова: 1сторичш, полiтичнi та культурш аспекти взаемин у контекстi сучасних европейських процесiв. -Чернiвцi : Букрек, 2006. - С. 49-50.
3. Мельничук I. Проблема паспортизацп Румунiею украшського населення: сучаснi реали та можливi на^дки розвитку подш [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bukinfo.com.ua/index.php?mcmd=shownews&lid=8478.
4. Парфенов О. Украшсько-румунський дiалог: без права на помилку / О. Парфенов // Полгт. менеджмент. - 2005. - № 4 (13). - С. 144.
5. Угрин Л. Динамка мжнародного образу Украши тсля президентських виборш 2004 р. / Л. Угрин, О. Щурко // Украша тсля президентських виборш: становлення демократ!! та розвиток громадянського суспiльства : мателали всеукр. наук.-практ. конф. / укл. Романюк А. С., Скочиляс Л. С. - Львш : ЦПД ЛНУ !м. I. Франка, 2005. - 152 с.
6. Украина не намерена делать какие-либо уступки в территориальном вопросе // Голос Украши. - 1995. - 19 дек.
7. Украшщ та нацюнальш меншини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http : //myukraine. info/uk/country/people/nationality.
8. Шлммельфеншг Ф. Свропе1зацш Центральна та Сх1дно1 Свропи / Ф. Шлммельфеншг, У. Зедельмаер // Наук. вид. - К. : Юншерс, 2010. - 288 с.
9. Gherman I. Românii din Jinutul Herja §i regiunia Cernâu^i si mai nedreptptâ^i dupa încheierea Tratatului cu Ucraina / I. Gherman // România libera. - 1998. - 29 mart. - P. 3.
10. Patrichi V. Românii din Ucraina, cetâ^eni de cateegoria a doua / V. Patrichi // România libera. - 1998. - 8 sept. - P. 3.
11. Vicol M. Limba românâ nu va mai fi obiect de predare în Ucraina / M. Vicol // România liberâ. - 1997. - 4 sept. - P. 2.
12. Vicol M. Probleme româneçti nerezolvate în Regiunea Cernâu^i / M. Vicol // România liberâ. - 1998. - 14 febr. - P. 5.
ОСОБЕННОСТИ МЕЖЭТНИЧЕСКИХ ОТНОШЕНИЙ И ЗАЩИТЫ ПРАВ НАЦИОНАЛЬНЫХ МЕНЬШИНСТВ
В ОТНОШЕНИЯХ РУМЫНИИ И УКРАИНЫ В КОНТЕКСТЕ ЕВРОПЕЙСКИХ И ЕВРОАТЛАНТИЧЕСКИХ ИНТЕГРАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ
Бостан С. И.
Защита прав национальных меньшинств является важным вопросом в отношениях Украины и Румынии и считается одним из самых сложных наряду с проблемой определения государственной границы. Именно они определяли ход двусторонних переговоров последнего двадцатилетия вокруг подписания основных договоренностей и налаживание межгосударственных отношений между двумя странами. Вступление Румынии в НАТО и ЕС, а также желание Украины интегрироваться в Европейский Союз предусматривают соблюдение европейской и мировой практики к урегулированию этих важных вопросов и достижение взаимопонимания между двумя соседними странами, претендующими на лидерство в Черноморском регионе.
Ключевые слова: Украина, Румыния, национальные меньшинства, межэтнические отношения, украинско-румынские отношения, двойное гражданство, европейская и евроатлантическая интеграция.
PECULIARITIES OF INTER-ETHNIC RELATIONS AND PROTECTION OF NATIONAL MINORITIES' RIGHTS IN THE RELATIONSHIPS BETWEEN ROMANIA AND UKRAINE IN THE CONTEXT OF EUROPEAN AND EURO-ATLANTIC INTEGRATION PROCESSES
Bostan S. I.
Protection of national minorities' rights is a significant issue in the relationships between Ukraine and Romania and it is considered to be one of the most difficult as well as a problem of state border determination. The very these two problems have been determining the course of bilateral negotiations concerning signing of the main agreements and establishing inter-state relations between both countries for the last twenty years. Romanian joining NATO and EU as well as Ukrainian willing of integration to the European Community provides adopting of European and world practice of the settlement of these important questions and achieving consensus between two neighbouring countries which are pretending to the leadership in the Black Sea region.
Keywords: Ukraine, Romania, national minorities, ethnic relations, Ukraine-Romania relations, dual citizenship, European and Euro-Atlantic integration.
