CC BY
26
THE CLINICAL PECULIARITIES OF THE CHRONIC HBV-INFECTION COURSE DEPENDING ON THE IMMUNOLOGICAL BODY REACTION TYPE
M.A. Tymkovich1, V.P. Maliy2
'Uzhgorod national university, Ukraine
2Kharkov medical academy of postgraduate education, Ukraine SUMMARY
The conducted immunological researches in the patients with CHB gave the opportunity to establish two types of immunological body reaction at HBV: dysociative and hyporeactive, which are found in close correlation with the degree of activity, biochemical violations and clinical symptoms of disease. The influence of immunological body reaction on the clinical course of the chronic HBV-infection was studied. At patients with CHB with the set hyporeactive type the significant of basic clinical symptoms of disease differed by less duration on comparison with similar significant at patients with a dysociative type.
KEY WORDS: cytokines, types of immunological reaction, chronic hepatitis B
УДК: 616.36 - 002: 578. 891] - 07: 575. 22 (477, 87)
ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОЛОГІЧНОГО РЕАГУВАННЯ ОРГАНІЗМУ ПРИ НВV-ІНФЕКЦІЇ
М.А. Тимкович1, В.П. Малий2, Т.1. Лядова3
'Ужгородський національний університет, Україна 2Харківська медична академія післядипломної освіти, Україна Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Україна
РЕЗЮМЕ
В результаті проведених імунологічних досліджень вивчено динаміку синтезу прозапальних та протизапальних цитокінів у пацієнтів з гострою та хронічною НВУ-інфекцією та на основі їх аналізу встановлено чотири типи імунологічного реагування організму на НВУ: нормореактивний, дисоціати-вний, гіпореактивний та гіперреактивний. Одержані результати дозволяють рекомендувати необхідність комплексного обстеження хворих на ГГВ та ХГВ з визначенням маркерів активної вірусної реплікації (а саме ДНК НВУ) та рівня основних регуляторних цитокінів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: прозапальні цитокіни, протизапальні цитокіни, типи імунологічного реагування
Сьогодні відомо, що характер імунної відповіді організму на антиген залежить від домінуючої участі клонів Т-лімфоцитів-хел-перів (ТИ) 1-го або 2-го типу, які різняться за продукуючими ними цитокінами і участю в стимуляції розвитку імунної відповіді по клітинному або гуморальному типах [1, 2, З,
5]' . . .
Дослідженнями останніх років встановлено, що цитокіновий спектр при НВУ-інфекції залежить від збалансованості ланок імунної відповіді організму, а порушення балансу продукції цитокінів ТІі1/ТІі2 клітинами відіграє важливу роль в імунопатогене-зі НВУ-інфекції. Більшість дослідників сходяться на думці, що переважна участь цитокінів, що продукуються ТЬ-2-лімфоцитами, асоціює з вірусною персистенцією та хроні-зацією процесу при НВУ-інфекції, а ТЬ-1 - зі спонтанним одужанням при ГГВ та елімінацією збудника.
Попри значні досягнення в цій галузі, багато питань характеру цитокінпродукуючої здатності імунокомпетентних клітин та їх імунопатогенетичних особливостях при гострій та хронічній НВУ-інфекції і на сьогодні залишаються нез’ясованими, а літературні дані не містять однозначності та достатньої обґрунтованості. Цим і зумовлена актуальність та перспективність нашого досліджен-
Робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Харківської медичної академії післядипломної освіти «Роль цитокіно-вої регуляторної мережі у хворих на гострий вірусний гепатит В» № державної реєстрації 0103Ш04141.
Метою нашого дослідження було дослідити синтез прозапальних (ІЛ-1(3, ФНП-а, ІЛ-6), регуляторного цитокіну ІЛ-2 та протизапальних цитокінів (ІЛ-4 та ІЛ-10) для встановлення типу імунологічного реагування у
пацієнтів з гострою та хронічною HBV-інфекцією.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
Для досягнення поставленої мети дослідження нами систематизовано динаміку синтезу досліджуваних цитокінів у 36 хворих з середньотяжким та тяжким перебігом ГГВ та у 54 хворих з мінімальною та слабковираже-ною активністю ХГВ, які знаходилися на стаціонарному лікування в ОІЛ м.Ужгорода та гастроентерологічному відділенні ОКЛ м. Ужгорода. Вік хворих коливався від 19 до 65 років, серед них жінок було 41, чоловіків - 49 осіб. Контрольну групу складали 20 практично здорових осіб віком від 18 до 35 років.
Діагноз ГГВ та ХГВ встановлювали з урахуванням комплексу клініко-епідеміологіч-них, лабораторно-інструментальних даних та підтверджували виявленням у сироватці специфічних серологічних маркерів ГВ (HBsAg, анти-HBcIgM, анти-HBcIgG, HBeAg, анти-НВе) методом імуноферментного аналізу (ІФА) (ELISA) за допомогою тест-систем НВО «Диагностические системы» (Росія). На підставі негативних результатів індикації серологічних маркерів гепатитів А, С, D (ан-ти-HAV IgM, анти-НСУсум., анти-HDV IgM) здійснювалося виключення мікст-гепатитів.
Сироваткові концентрації досліджуваних цитокінів: ІЛ-1|3, ФНП-а, ІЛ-6, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-10 визначалися за допомогою тест-систем ООО «Протеиновый контур» (Санкт-Петербург, Росія), користуючись інструкцією виробника з використанням твердофазного імуноферментного методу.
Матеріалом для наших досліджень була сироватка крові хворих, яка при ГГВ отри-пкг/мл
І І”“П І““І І"“П І““П І І
ІЛ-1 ФНП ІЛ-6 ІЛ-2 ІЛ-4 ІЛ-10
мана в розпалі хвороби і початку реконвалесценції, при хронічному ГВ - відповідно, при загостренні хвороби та клініко-лабораторній ремісії.
Усім хворим у динаміці хвороби здійснювалось УЗД органів черевної порожнини за допомогою ультразвукового сканера Ultima Рго-30 виробництва «Радмір» (м. Харків, Україна) з використанням датчиків частотою 3,5-6 МГц за стандартною методикою.
Отримані результати досліджень статистично оброблені з використанням методів
варіаційної статистики (середнє - М, його помилка - т) за допомогою програм «Exsel-2000» та «Statistika for Windows» (StatSoft Inc, США) на комп'ютері із процесором CPU Athlon 64-3200 Tray.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Виявлені в динаміці хвороби зміни цито-кінового синтезу у хворих на гострий та хронічний ГВ дозволили згрупувати прояви цитокінового дисбалансу і встановити різні типи імунологічного реагування організму на HBV-інфекцію. У ході аналізу отриманих результатів у хворих на ГГВ були виявлені чотири типи імунологічного реагування (рис.1, 2, 3): І - нормореактивний тип (вірогідне підвищення прозапальних та протизапальних цитокінів), II - дисоціативний (високі показники прозапальних цитокінів на фоні низьких значень регуляторного ІЛ-2 та протизапальних цитокінів), III - гіпореакти-вний (низькі концентрації як прозапальних, так і протизапальних цитокінів) та IV - гіпе-рреактивний (високі концентрації як прозапальних, так і протизапальних цитокінів).
пкг/мл
ІЛ-1 ФНП ІЛ-6 ІЛ-2 ІЛ-4 ІЛ-10
□ середньотяжкий перебіг ГГВ а середньотяжкий перебіг ГГВ
■ тяжкий пеРебіг ггв ■ тяжкий перебіг ГГВ
□ контрольна група п контрольна група
А В
Рис. 1. Динаміка цитокінів у хворих на ГГВ із нормореактивним типом імунологічного реагування у періодах розпалу (А) і реконвалесценції (В)
При вивченні синтезу прозапальних та нормореактивним типом імунної відповіді протизапальних цитокінів у хворих на ГГВ із (рис. 1) виявлялися розбіжності середніх по-
казників цитокшів у досліджуваних групах порівняно з контрольними рівнями і спостерігалося вірогідне підвищення концентрацій (в середньому у 5,2-7,7 разів) всіх досліджуваних цитокінів відповідно до тяжкості перебігу у розпалі ГГВ із тенденцією до вірогідного зниження їх рівнів у періоді реконвалесценції хвороби (р<0,05).
У хворих на ГГВ із дисоціативним типом імунологічного реагування була встановлена низька продукція регуляторного ІЛ-2 та протизапальних ІЛ-4 і ІЛ-10, тоді як рівні проза-пальних цитокінів (ІЛ-1|3, ФНП-а та ІЛ-6) концентрація була досить низькою і в середньому у 2,5-3,5 рази перевищував показники контрольної групи, в той час як у хворих із нормореактивним типом рівні останніх перевищували такі у групі контролю в середньому у 7-9 разів відповідно (р<0,05).
У періоді реконвалесценції ГГВ у хворих із дисоціативним типом імунного реагування динаміка прозапальних цитокінів була такою
ж, як у хворих із нормореактивним типом, що підтверджувалося вірогідним зниженням показників досліджуваних цитокінів відносно періоду розпалу хвороби (рис. 2В). Рівні
пкг/мл
250
2001
150
100
50
0
підвищувалися пропорційно до ступеня тяжкості хвороби (рис. 2). У періоді розпалу при порівнянні середніх показників ІЛ-1|3, ФНП-а та ІЛ-6 у хворих із дисоціативним та нормореактивним типами імунного реагування статистичної різниці не відмічалося (р>0,05), але їх показники значно перевищували відповідні рівні контрольної групи (р<0,05). Синтез ІЛ-2, ІЛ-4 та ІЛ-10 у пацієнтів із дисоціативним типом імунної відповіді у періоді розпалу ГГВ (рис. 2А) теж підвищувався, але порівняно з відповідними даними у хворих із нормореактивним типом реагування їх ІЛ-1|3, ФНП-а та ІЛ-6 продовжували перевищувати такі як в контрольній групі у середньому у 3-6 разів (р<0,05), тоді як в групі із нормореактивним типом імунного реагування - у 1,3-1,6 раза відповідно (р>0,05). У зазначений період у хворих із дисоціативним типом імунного реагування встановлено незначне зниження рівнів ІЛ-2, ІЛ-4 та ІЛ-10, порівняно з періодом розпалу захворювання (р>0,05), але їх концентрації продовжували перевищувати відповідні показники групи контролю (р<0,05) (в середньому у 2-2,5 раза).
пкг/мл
,4
ІЛ-1 ФНП ІЛ-6 ІЛ-2 ІЛ-4 ІЛ-10
ІЛ-1 ФНП ІЛ-6 ІЛ-2 ІЛ-4 ІЛ-10
□ середньотяжкий перебіг ГГВ В тяжкий перебіг ГГВ
□ контрольна група
□ середньотяжкий перебіг ГГ
■ тяжкий перебіг ГГВ
□ контрольна група
Рис. 2. Динаміка цитокінів у хворих на ГГВ із дисоціативним типом імунологічного реагування у періодах розпалу (А) і реконвалесценції (В)
і
Динаміка синтезу основних досліджуваних цитокінів у хворих на ГГВ при гіперреа-ктивному типі імунологічного реагування представлена на рис. 3. Як видно з наведених результатів дослідження при гіперреактив-ному типі імунологічного реагування у хворих у періоді розпалу ГГВ виявлено достовірно високі рівні прозапальних та протизапальних цитокінів порівняно із нормореактивним типом (в середньому, у 1,5-2 рази) та групою контролю (в середньому у 8-10 разів) (р<0,05). В подальшому, у періоді
пкг/мл
реконвалесценції хвороби середні показники досліджуваних цитокінів мали тенденцію до вірогідного зниження, але все ще продовжували перевищувати рівні не тільки групи контролю, а і групи із нормореактивним типом імунного реагування. Слід відмітити, що показники відзначалися статистичною вірогідністю як у групах порівняння залежно від тяжкості перебігу (р<0,05), так і порівняно з показниками при нормореактивному типі (р<0,05) та контрольною групою (Р<0,05).
пкг/мл
300
25С2
200
150
100
50
0
ІЛ-1 ФНП ІЛ-6 ІЛ-2 ІЛ-4 ІЛ-10
Е середньотяжкий перебіг ГГВ
■ тяжкий перебіг ГГВ
□ контрольна група
300
250
2001
150
100
50
0
1,4
ІЛ-1 ФНП ІЛ-6 ІЛ-2 ІЛ-4 ІЛ-10
О середньотяжкий перебіг ГГВ
■ тяжкий перебіг ГГВ
□ контрольна група
А В
Рис. 3. Динаміка цитокінів у хворих на ГГВ із гіперреактивним типом імунологічного реагування у періодах розпалу (А) і реконвалесценції (В)
Аналізуючи динаміку цитокінового профілю у 54 хворих на ХГВ нами було виявлено різноспрямовані зміни синтезу прозапа-льних та протизапальних цитокінів, що дало підставу виділити два типи імунологічного реагування організму: І - дисоціативний (низькі показники прозапальних цитокінів та регуляторного ІЛ-2 на фоні помірних значень протизапальних цитокінів) та II - гіпо-реактивний (низькі концентрації як прозапальних, так і протизапальних цитокінів).
При загостренні ХГВ у хворих із дисоціа-тивним типом імунного реагування (рис. 4А) спостерігалася низька продукція прозапальних цитокінів та регуляторного ІЛ-2, тоді як рівні протизапальних ІЛ-4 та ІЛ-10 вірогідно підвищувалися відповідно до активності процесу. Так, при мінімальній активності рівень ІЛ-4 перевищував у 5,7 разів, а ІЛ-10
- у 6 разів середні показники контрольної групи (р<0,05). У хворих з слабковираженою активністю рівень ІЛ-4 перевищував у 6,5, ІЛ-10 - у 7,5 разів контрольні показники (р<0,05). Показники ІЛ-1|3, ФНП-а, ІЛ-6 та
пкг/мл
250/ 200 150 100 50 0
ІЛ-1 ФНП ІЛ-6 ІЛ-2 ІЛ-4 ІЛ-10
□ мінімальна активність
■ слабковиражена активність
□ контрольна група
ІЛ-2 у хворих із дисоціативним типом реагування при загостренні ХГВ також підвищувалися в середньому у 1,5-2 рази, дещо перевищуючи показники контрольної групи (р>0,05). У періоді ремісії ХГВ у хворих із дисоціативним типом імунного реагування (рис.4В) відмічена тенденція до незначного зниження, відносно періоду загострення, як прозапальних (р>0,05), так і протизапальних цитокінів (р>0,05) і їх показники продовжували перевищувати відповідні рівні групи контролю.
Таким чином, при дисоціативному типі імунологічного реагування у хворих на ГГВ та ХГВ динаміка цитокінового профілю була різною: у пацієнтів на ГГВ було виявлено низькі концентрації регуляторного ІЛ-2, протизапальних ІЛ-4 та ІЛ-10 на фоні підвищених рівнів прозапальних цитокінів (ІЛ-1|3, ФНП-а та ІЛ-6); у хворих на ХГВ встановлено низькі рівні прозапальних цитокінів та регуляторного ІЛ-2 на фоні підвищених показників протизапальних ІЛ-4 та ІЛ-10.
пкг/мл
250/ 200 150 100 50 0
ІЛ-1 ФНП ІЛ-6 ІЛ-2 ІЛ-4 ІЛ-10
□ мінімальна активність
О слабковиражена активність
□ контрольна група
в
Рис. 4. Динаміка цитокінів у хворих на ХГВ із дисоціативним типом імунологічного реагування
у періодах загострення (А) і ремісії (В)
4
4
4
У хворих на ГГВ як і у хворих на ХГВ із встановленим гіпореактивним типом імунологічного реагування синтез прозапальних та протизапальних цитокінів був низьким (рівні ІЛ-1(3 визначалися від 25,32 до 72,19 пкг/мл; ФНП-а - від 32,5 до 67,2 пкг/мл; ІЛ-6 - від 16,1 до 27,3 пкг/мл; ІЛ-2 - від 35,12 до 81,1 пкг/мл; ІЛ-4 - від 25,3 до 96,45 пкг/мл; ІЛ-10
- від 36,34 до 99,1 пкг/мл), показники коливались у межах значень контрольної групи і не відзначалися статистичною вірогідністю
ВИСНОВКИ
Отримані результати досліджень доводять доцільність на сучасному етапі комплексного імунологічного обстеження хворих з та протизапальних цитокінів, що корелює з ступенем тяжкості захворювання. При дисо-ціативному типі у хворих на ГГВ виявляється низький синтез ІЛ-2, ІЛ-4 та ІЛ-10 на фоні підвищеного вмісту прозапальних цитокінів (ІЛ-1(3, ФНП-а і ІЛ-6). При гіперреактивному типі встановлено вірогідні високі показниками всіх досліджуваних цитокінів, тоді як при гіпореактивному типі відмічено низький синтез прозапальних та протизапальних цитокінів, показники яких коливалися у межах контрольних значень.
При мінімальній та слабковираженій активності ХГВ встановлено два типи імунологічного реагування: дисоціативний та гі-пореактивний. У першому випадку виявлено
ЛІТЕРАТУРА
НВУ-інфекцією, що включає динамічне спостереження за синтезом регуляторних цитокінів, їх аналіз з встановленням типу імунологічного реагування організму, що зумовлено їх впливом на складні механізми імуно-патогенезу хвороби.
При середньотяжкому та тяжкому перебігу ГГВ встановлено чотири типи імунологічного реагування: нормореактивний, дисоціативний, гіперреактивний та гіпореактивний, які знаходяться у взаємозв'язку із генетичною структурою вірусу, клінічними проявами і наслідками хвороби. Нормореактивний тип імунологічного реагування характеризується вірогідним підвищенням прозапальних
низькі рівні прозапальних цитокінів та регуляторного ІЛ-2 на фоні помірно підвищених концентрацій протизапальних цитокінів і синтез останніх корелював з активністю інфекційного процесу. У другому випадку показники всіх досліджуваних цитокінів були низькими і коливались в межах контрольних рівнів.
Враховуючи отримані результати перспективним напрямком дослідження є медикаментозна корекція гіпореактивного, гіперре-активного та дисоціативного типів імунного реагування задля профілактики можливої хронізації процесу у хворих на ГГВ та не-благоприємних наслідків захворювання при ХГВ.
1. Возианов А.Ф., Бутенко А.К., Зак К.П. Цитокины. Биологические и противоопухолевые свойства. -К.:Наукова думка, 1998. - С. 5-53.
2. Ройт А. Основы иммунологии (пер. с англ.). - М. Мир, 1991. - 328с.
3. Хаитов P.M., Пинегин Б.В. //Иммунология. - 2000. - № 1. - С. 61-64.
4. Царегородцева Т.М., Серова Т.И. Цитокины в гастроэнтерологии. -М.:Анахарсис, 2003. - С. 50.
5. Hollinger FB. et al. // Virology. Raven Press, New York. - 1990. - P. 2171-2236.
6. Milich D.R. // J. Viral Hepat. - 1997. - Vol. 4. - P. 25-30.
ОСОБЕННОСТИ ИММУННОГО РЕАГИРОВАНИЯ ОРГАНИЗМУ ПРИ НВУ-ИНФЕКЦИИ
М. А. Тымкович1, В.П. Малый2, Т.В. Лядова3
'Ужгородский национальный университет, Украина
2Харьковская медицинская академия последипломного образования, Украина
3Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Украина
РЕЗЮМЕ
В результате проведенных иммунологических исследований изучено динамику синтеза провоспа-лительных и противовоспалительных цитокинов у пациентов с острой и хронической НВ’'/■инфекцией и на основании их анализа установлено типы иммунного реагирования организма при НВУ: нормореактивный, диссоциативный, гипореактивный и гиперреактивный. Полученные результаты позволяют рекомендовать необходимость комплексного обследования больных с ОГВ и ХГВ с определением маркеров активной вирусной репликации (ДНК НВУ) и уровня основных регуляторных цитокинов.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: провоспалительные цитокины, противовоспалительные цитокины, типы иммунного реагирования
PECULIARITIES OF THE IMMUNOLOGICAL BODY REACTION AT HBV-INFECTION
M.A. Tymkovich1, V.P. Maliy2, T.I. Lyadova3
1Uzhgorod national university, Ukraine
2Kharkov medical academy of postgraduate education, Ukraine
3V.N. Karazin Kharkov National University, Ukraine
SUMMARY
As e result of the conducted immunological researches the dynamics of the pro-inflammatory and contra-inflammatory cytokines synthesis in the pacients with acute and chronic HBV infection was studied and on the basis of their analysis the types of immunological body reaction at HBV were established: normally reactive, dissociative, hyporeactive and hyperreactive. The got results allow to recommend the necessity of complex investigation of patients with acute viral hepatitis B with determination of markers of active viral replikation (DNA HBV) and level of principal regulators cytokine.
KEY WORDS: pro-inflammatory cytokines, contra-inflammatory cytokines, types of immunological reaction
УДК: 616.33+616.342-089-085.83 7.3
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ УЛЬТРАЗВУКОВОГО СКАЛЬПЕЛЯ В ЖЕЛУДОЧНОЙ ХИРУРГИИ
Е.Д. Хворостов, М. С. Томин
Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Украина РЕЗЮМЕ
В работе проанализированы результаты экспериментального и клинического применения ультразвукового скальпеля (УЗС) при выполнении операций на желудке. В эксперименте было 70 кролей породы Шиншилла. В основной группе животных (п=35) использовался УЗС, в контрольной (п=35) -монополярный электронож (МЭН). В клинической части пациенты с хирургическими заболеваниями желудка (п=111) были разделены на две группы. В основной группе (п=46) оперативные вмешательства выполнялись с помощью УЗС, в контрольной (п=65) - с МЭН. Изучены морфологические изменения, происходящие под действием физических видов энергии. Установлено, что ультразвуковая дис-секция не оказывает серьёзного повреждающего воздействия на желудочную стенку, а рассечение происходит быстро и бескровно. На основании полученных данных УЗС рекомендован для формирования гастроэнтероанастомозов в клинических условиях.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: ультразвуковой скальпель, ультразвуковая коагуляция, ультразвуковая ди-ссекция, электрокоагуляция
Несостоятельность швов при операциях на желудке достигает сегодня 5%, что приводит в 40-50% к летальному исходу [1]. Летальность после дистальной резекции желудка по поводу рака составляет 8-15%, а после гастрэктомии 6-18% [1]. Важным фактором, приводящим к нарушению репара-тивной регенерации и развитию несостоятельности швов анастомоза является гнойновоспалительный процесс, развивающийся в результате интраоперационного инфицирования тканей шовной полосы.
Другим фактором, оказывающим негативное влияние на репарацию в зоне анастомоза является оставление лигатур, используемых для лигирования подслизистых сосудов при пересечении стенки желудка и тонкой кишки скальпелем. В решении данной проблемы одним из перспективных направлений является использование физических методов диссекции, среди которых доминирующее положение занимает высокочастот-
ная электрохирургия. Однако, наряду с обеспечением асептичности и абластичности большинство физических методов диссекции приводят к формированию значительной зоны коагуляционного некроза. Кроме того, не все физические методы обеспечивают гемостаз по линии рассечения полых органов [2,
3, 4]. Подобная ситуация создаёт предпосылки для изучения, поиска и применения наиболее оптимальных методик рассечения биологических тканей в абдоминальной хирургии.
Ультразвуковая хирургическая аппаратура обладает совершенно иным принципом работы. При взаимодействии ультразвуковых колебаний с биологическими тканями возникает ряд эффектов, которые обеспечивают рассечение тканей и коагуляцию при их минимальном повреждении.
Выполненное экспериментально-клиническое исследование является частью научной программы кафедры хирургических бо-
