CC BY
164
УДК 329Л1.058.2(437.3):06ПЄС
О. П. Поведа, аспірант
ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЧЕСЬКОГО ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ
Досліджено головні особливості формування і еволюції євроскептичних настроїв серед чеської політичної еліти, а також визначено перспективи подальшого членства Чехії в ЄС. Акцентовано увагу на несхваленні провідною політичною партією ГДП та президентом Вацлавом Клаусом розвитку ЄС як наднаціональної структури, що обмежує суверенітет держав-членів організації. Проаналізовано альтернативні варіанти розвитку європейської інтеграції, запропоновані чеськими євроскептиками.
Ключові слова: Чеська Республіка, європейська інтеграція,
євроскептицизм, ЄС, Громадянсько-демократична партія, Вацлав Клаус.
Актуальність проблеми. Євроскептицизм як поняття з’явилося у Великій Британії в 1971 р. серед противників членства країни у ЄС. З того часу цей термін поширився на багато інших країн Європи і насамперед знайшов багато прихильників серед політиків та громадськості Данії, Швеції, Австрії, Фінляндії та ін. Крім загального несприйняття інтеграції в ЄС, його прихильники виступають проти окремих сфер діяльності організації, зокрема проти уведення єдиної валюти євро, побудови наддержавних утворень, федералізації союзу. Дуже часто євроскептики виступають з позицій підтримання національних держав, їх суверенітету та висловлюють побоювання, що подальша інтеграція знищить національний суверенітет держав-націй.
Помітне розчарування труднощами і недоліками, умовами європейської інтеграції викликало супротив політичної еліти деяких країн-претендентів на вступ, а пізніше нових членів ЄС, їхній песимізм стосовно доцільності
подальшої розбудови інституцій ЄС. Починаючи з кінця 90-х років, яскравим прикладом євроскептичних настроїв стали чеська консервативна Громадянсько-демократична партія (ГДП) та її лідер, а з 2003 р. - президент Чехії Вацлав Клаус. Дослідження європейського дискурсу чеських громадянських демократів має надзвичайно важливе значення, адже воно не тільки може краще допомогти визначити концептуальну сутність теорії євроскептицизму, а й безперечно висвітлює зміст, тенденції та можливі перспективи розвитку ставлення політиків та громадськості нових країн-членів ЄС до подальших інтеграційних процесів на континенті. Окремі аспекти ставлення провідних чеських партій до проблеми європейської інтеграції Чехії висвітлюються у працях П. Фіали, П. Друлака, Ш. Хенлі, П. Копецкі, О. Вевера, однак вони, як правило, присвячені загальному аналізуванню зовнішньополітичних доктрин основних політичних сил, а не характеристиці еволюції європесимістичних тенденцій в Чехії.
Мета статті - дослідити основні особливості формування та розвитку євроскептичних настроїв серед чеської політичної еліти стосовно сучасних інтеграційних процесів на континенті та, виходячи з цього, визначити перспективи подальшого членства Чехії в ЄС.
Виклад основного матеріалу. Провідною політичною партією Чехії ще з моменту свого створення у 1991 р. залишається ГДП. Поступова еволюція чеських громадянських демократів до євроскептицизму спричинила чітку відмінність їхнього європейського дискурсу порівняно з європейським дискурсом політичних опонентів - Чеської соціал-демократичної партії (ЧСДП), Комуністичної партії Чехії та Моравії (КПЧМ), Християнсько-демократичного союзу - Чехословацької народної партії (ХДС-ЧНП), Партії зелених та колишнього президента Вацлава Гавела.
ГДП займала суперечливу позицію стосовно питання членства в ЄС, допоки Чехія не приєдналася до цієї організації у 2004 р. Така суперечливість зводилася до того, що партія критикувала більшість аспектів інтеграційного процесу, але не піддавала сумніву необхідність самого членства. З одного
боку, «реалістична» зовнішньополітична позиція ГДП не дозволяла їй нехтувати економічними перевагами від членства, але водночас членство в ЄС розглядалося як загроза суверенітету держави, що також мало надзвичайно важливе значення для громадянських демократів, зважаючи на той самий реалістичний підхід. Таким чином, позиція, висловлена партійними представниками, побудована на двох різних підходах, що може мати два дуже відмінні наслідки для членства Чеської Республіки в ЄС. По-перше, основним завданням держави вважається захист національних інтересів. Для більшості основних лідерів партії членство в ЄС розглядалося як захист таких національних інтересів, зважаючи на економічні вигоди від даного кроку. Подруге, держава повинна захищати національний суверенітет. Отже, держава розглядається як природне утворення, а тому всі намагання обмежити суверенітет вважаються штучними. Таким чином, перед ГДП постала дилема: наскільки економічні переваги можуть компенсувати обмеження державного суверенітету?
На момент створення ГДП у 1991 р. не існувало суттєвої розбіжності у поглядах між членами Громадянського форуму, які виступили за створення нової партії, та рештою його членів. Тоді всіх політичних сил Чехії, за винятком комуністів, об’єднувало прагнення якомога швидше інтегруватися до європейських структур. Однак легке розчарування громадянських демократів на даному шляху можна помітити у програмі партії 1996 р. Автори документа наголошують, що процес європейської інтеграції не повинен означати «штучне пригнічення різноманітності держав, націй та культур» [5]. І навіть, незважаючи на те що партія чітко визначила пріоритет членства в ЄС, її лідер та прем’єр - міністр Вацлав Клаус висловив тоді більш критичну позицію стосовно ЄС в декількох своїх промовах та статтях. Особливо промовистою є збірка його промов та звернень Ceska cesta (Чеський шлях) за 1994 р.
У публікаціях та висловлюваннях Клауса, а також програмних документах партії ЄС розглядається як форум розв’язання спільних проблем
для країн-членів [3, с. 136-138]. З другого боку, він наголошує на можливих негативних аспектах європейської інтеграції, які згодом з’являться в офіційних документах партії 1998 та пізніших років. Клаус у черговий раз зображує дилему інтеграції у своїх промовах за 1993 р. таким чином: «як бути європейцем, щоб при цьому не розчинитися як грудка цукру у чашці кави» [3, с. 136].
Отже, можна виділити три рівні євроскептицизму Клауса середини 90-х років: 1) неоліберальна критика ЄС як бюрократичної структури; 2) моральна критика ЄС, «егоїстичної» інституції, яка покладає дуже мало надій на Центрально-Східну Європу; 3) критика ЄС як загрози суверенітету держави-нації.
Виборчий маніфест ГДП 1998 р. став основоположною концепцією, яка згодом відіграла значну роль у формуванні зовнішньополітичної стратегії партії. Прагматизм зовнішньої політики в ньому вже тлумачиться як доктрина «захисту чеських національних інтересів». У програмі зовнішньої політики ГДП 1992 р. термін «національні інтереси» не вживається, в програмі 1996 р. -з’являється п’ять раз, а в 1998 р. - чотири рази в малій брошурі із заголовком «Ми захищаємо чеський національний інтерес». Символічним є те, що якщо в документах 1992 та 1996 років остаточне членство в ЄС визначається як основна зовнішньополітична мета, то в документі 1998 р. після того, як уже було проаналізовано питання членства в НАТО, про інтеграцію Чеської Республіки до ЄС згадується тільки як про додаткову мету. Більш того, програма 1998 р. пропонує гасло «Інтеграція так, розчинення ні» [6]. Починаючи з 1998 р., громадянські демократи також використовують термін «реалізм» під час аналізування своєї європейської політики: партія пропагує «реалістичний, а не наївний підхід до питання інтеграції» [6].
Надзвичайно важливу вагу має Маніфест чеського єврореалізму 2001 р., адже в ньому вперше говориться про проблему конфлікту. ЄС визначається як арена пересікання інтересів. Співпраця в рамках ЄС характеризується конфліктом інтересів на різних рівнях: між країнами-членами, між
бюрократичним центром ЄС та країнами-членами і між ЄС та іншими частинами світу. Теза про конфлікт інтересів також підводить до висновку про те, що країни-засновниці ЄС намагаються використати процес інтеграції у власних цілях.
З одного боку, можна погодитися з тим, що участь і діяльність Чехії та інших країн Центрально-Східної Європи в даній організації не повинна означати підвищення рівня безробіття, закриття цілого ряду підприємств у державах регіону під часто недостатньо обгрунтованим приводом їхньої несумісності екологічним та санітарним нормам ЄС. Саме тому зараз закономірним явищем є більш ретельне зважування чеської бізнесової та частково політичної еліти всіх «за» і «проти» діяльності країни в ЄС, ніж це було на початку 90-х років. Крім того, вона все частіше переконується у необхідності підвищення активізації економічних та торговельних взаємовідносин із країнами Центрально-Східної Європи, передусім з Росією. Однак, з другого боку, необхідно розуміти, що Чехія, як й інші постсоціалістичні держави ЦСЄ в 90-ті роки ХХ ст., потребувала негайного залучення чималих інвестицій в свою економіку, відкриття нових ринків збуту власної продукції, і саме країни Західної Європи суттєво допомогли їй в цьому, виходячи при цьому безперечно із власних національних інтересів. В обмін ж на економічну і фінансову допомогу останні отримали доступ до ринку дешевої робочої сили та здобули гарну можливість відкриття малозатратних підприємств на території Чехії. Отже, у виграші і програші залишилися як одна, так й інша сторони, хоча безперечно треба констатувати, що відносини Чехії з ЄС завжди мали асиметричний характер на користь останнього, адже саме єврочиновники визначали хід і якість інтеграції Праги до ЄС.
Незважаючи на євроскептицизм громадянських демократів, в Маніфесті чеського єврореалізму членство Чехії в ЄС розглядається як бажана мета з огляду на дві причини. По-перше, членство країни в ЄС визначається як її здатність брати участь у процесі ухвалення рішень ЄС. По-друге, чеська економіка залежить від повної інтеграції до Спільного ринку. Однак Маніфест
чеського єврореалізму можна загалом розглядати як важливу зміну в поглядах ГДП, оскільки членство в ЄС вже більше не вважається неминучим. Хоча в ньому воно все ще визначається як пріоритетна стратегія за умови розуміння ЄС як поля ненасильницького конфлікту інтересів, автори документу доходять висновку про те, що могла б скластися ситуація, за якої вступ до ЄС не був би основним вибором. Автори очікують, що ЄС може надати перевагу менш вибагливим країнам-кандидатам на приєднання. Виходячи з цього, вони наголошують, що за конкретних обставин членство в Європейському економічному просторі могло б бути більш корисним для країни, ніж повне членство в ЄС (наприклад, зважаючи на процедуру ухвалення рішень в ЄС, яка є більш вигідною для великих держав). Чехія, на їх думку, могла б також будувати двосторонні відносини з ЄС, так як це робить Швейцарія [11, с. 1112].
З останньою пропозицією можна й не погодитися, адже Швейцарія займає набагато помітнішу фінансово-економічну нішу в Європі, ніж Чехія. Незважаючи на свої незначні людські ресурси, вона є досить потужним міжнародним інвестором, її продукція в багатьох галузях є брендом не тільки європейського, а й світового масштабу, в той час як Чехія навряд чи змогла б на рівні конкурувати з німецькими, французькими чи іспанськими фірмами та корпораціями.
Незважаючи на зростаючі євроскептичні настрої усередині партії, ГДП на офіційному рівні висловилася за підтримання членства Чехії в ЄС на референдумі у червні 2003 р., хоча й дуже жорстко розкритикувала умови, на яких уряд соціал-демократів «уводив» країну до ЄС, і застерегла, що членство в ЄС «не буде квитком до раю» [7]. Позиція партії піддалася сумнівам, коли деякі провідні члени ГДП публічно оголосили, що голосуватимуть «ні» на референдумі. Інші ж висловили досить неоднозначну позицію, наприклад, глава партії та майбутній прем’єр-міністр Мірек Тополанек, який зазначив таке: «Є свої за і проти мого “так” членству в ЄС» [9]. Євроскептичні погляди партійних лідерів ГДП кардинально відрізнялися від проєвропейської позиції
переважної більшості прихильників громадянських демократів, які в своїй вражаючій більшості (86%) проголосували за вступ до ЄС.
Ставлення ГДП до проектів Конституційного договору ЄС, а пізніше - до Лісабонського договору, а також їхній статус правлячої партії стали яскравим свідченням еволюції позицій цієї політичної сили. Громадянські демократи дуже гостро розкритикували Конституційний договір, підписаний національними лідерами в жовтні 2004 р., і всі наступні довготривалі з’їзди та затяжні міжурядові переговори, після яких настав період ратифікації договору в країнах-членах протягом 2004-2005 років. ГДП дотримувалася позиції, що ЄС не потрібний новий конституційний документ, заявляючи, що для Європи достатньо й Ніццького договору. Громадянські демократи також наголошували, що зміни, передбачені Конституційним договором, включаючи нову систему голосування в Раді, яка обмежує право національного вето, підриватимуть державний суверенітет та загрожуватимуть національним інтересам Чехії. ГДП також виступила проти запровадження нових чиновницьких посад на високому рівні (президента ЄС, міністра закордонних справ ЄС) та символів, які, на їхню думку, занадто схожі на символи держав-націй. Загалом партія наголошувала, що договір є спрямованим на федералізацію і створення загальноєвропейської наддержави, проти чого вона так рішуче виступала. Пізніше на офіційному рівні ГДП також привітала відхилення Лісабонського договору у червні 2008 р. на ірландському референдумі та закликала ЄС ставитися з повагою до думки ірландців і призупинити подальшу ратифікацію договору [8]. Тополанек з цього приводу зазначив, що він не бачить нічого тривожного в тому, що референдум в Ірландії загнав в глухий кут ЄС, оскільки, на його думку, ЄС не потрібен був Лісабонський договір, адже він може успішно функціонувати і на основі попередньої договірної бази [10]. Однак, незважаючи на це, очолюваний громадянськими демократами уряд все ж таки підписав Лісабонський договір і взяв на себе відповідальність за його успішну ратифікацію. У листопаді 2008 р. Конституційний суд прийняв рішення про те, що Лісабонський договір не
порушує чеську конституцію, тим самим змусивши уряд ініціювати його схвалення в парламенті. Згодом у лютому 2009 р. договір було схвалено у Палаті депутатів, а в травні цього самого року - в Сенаті, причому більшість представників ГДП в обох палатах парламенту проголосувала проти нього.
Одним з найбільш запеклих євроскептиків Європи сміливо можна назвати президента Чеської Республіки Вацлава Клауса, лідера ГДП 19912002 років. Останнього можна віднести до когорти тих чеських політиків, які на початку 90-х років стояли біля витоків заснування Г ромадянського форуму і проголосили курс на побудову плюралістичного демократичного суспільства західноєвропейського зразка, а ідею європейської інтеграції вважали пріоритетом власної внутрішньополітичної та зовнішньополітичної діяльності, однак з плином часу, зважаючи на очевидні труднощі та недоліки даного процесу, стали досить обачно, а згодом і застережливо ставитися до подальших її перспектив. Поступово, чим реальніших обрисів стало набувати членство в ЄС і водночас чим чіткіше вимальовувалися його проблемні аспекти, тим більш категорично Клаус та його соратники почали висловлювалися про його умови та наслідки. Подаючи заявку про членство в ЄС у січні 1996 р., чеський президент наголосив, що його країна сприймає ЄС «таким, яким він є і таким, яким він буде». Клаус також зазначив, що ставши членом організації, Чеська Республіка «буде готова повною мірою брати участь у подальшому розвитку та посиленні Європейського Союзу» [1, с. 8]. Однак уже буквально через декілька років Клаус став найбільш затятим противником європейської інтеграції. Підтримавши членство Чехії в ЄС і розглядаючи його як неминучий процес, він загалом не схвалив форм та напрямку його розвитку, адже ЄС, на його думку, поступово рухається до створення європейської наддержави, що безперечно загрожує чеському суверенітету та національній ідентичності. Замість федералізації та централізації Клаус запропонував ЄС взяти курс на побудову «Організації Європейських Держав, членами якої були б насамперед окремо взяті держави, а не безпосередньо їхні громадяни, як передбачено відповідно до європейської
конституції». Ця нова система ліберальної демократії вимагала б «природного громадянства, яке б у свою чергу було побудоване на природній прив’язаності окремих індивідів до власної нації». Членство в новій організації базувалося б «на спільній вірі у здатність держав-членів в окремих питаннях діяти разом з метою досягнення спільних інтересів», а механізм ухвалення рішень був би «консенсусним, принаймні стосовно найбільш важливих питань» [4].
Таким чином, євроскептицизм Вацлава Клауса виявляється насамперед у неприйнятності ним існуючої моделі розвитку ЄС, його бюрократизації та поступової федералізації. Саме це змусило чеського президента стати активним прибічником ідеї поміркованої Європи, явним прихильником консервативного підходу до інтеграційних процесів на континенті.
Виходячи з цих поглядів, чеський президент дуже гостро розкритикував умови Лісабонського договору, а також відмовився його підписувати до тих пір, доки його країні не було зроблено низку винятків стосовно одного з розділів Хартії фундаментальних прав. Так, на вимогу Клауса у ньому містилися гарантії про непорушення питання стосовно післявоєнної власності трьох мільйонів німців, які були виселені із Чехословаччини після завершення Другої світової війни. Лише після цього Клаус погодився підписати його, однак знову наголосив на неприйнятності договору для чеського суспільства.
Висновки. Євроскептицизм чеських громадянських демократів з обережної критики деяких умов європейської інтеграції країни до ЄС в середині 90-х років ХХ ст. поступово переріс в суцільне несхвалення розвитку ЄС як наднаціональної структури, що підриває національний суверенітет та культурний колорит держав-членів, особливо малих країн. Однак песимістичні настрої ГДП стосовно ЄС не поділяє в значній більшості не тільки основна маса чеських громадян, а й самі прихильники партії. Чимало з них стурбовані деякими недоліками інтеграції, особливо економічним тиском та засильством європейських партнерів, проте не бояться пожертвувати частиною державного суверенітету чи національної ідентичності на користь ЄС і не відхиляють доцільність подальшого членства Чехії в даній організацій.
З другого боку, значна частина скептично налаштованих чеських політиків на чолі з президентом Клаусом чим далі, тим активніше пропагують ідею альтернативної, «ненасильницької» моделі євроінтеграції та демонструють суспільству її можливі переваги, тим самим збільшуючи кількість явних противників політики діяльності та розвитку ЄС - нових євроскептиків. Навряд чи зараз можна говорити про перспективу виходу Чехії з ЄС, однак активність песимістично, а інколи і радикально налаштованих політиків та окремих груп громадськості стосовно європейської інтеграції дає добре підгрунтя для більш активної суспільної дискусії з даного приводу, а зважаючи на зростання євроскептичних поглядів в Австрії, Німеччині, Естонії та деяких інших країнах, безперечно може змусити європейських чиновників суттєво переглянути умови Лісабонського договору, насамперед його положень про наднаціональну форму розвитку Європейського Союзу.
Література
1. Gabal, Ivan, Fruhwirt, Jan, Kruzikova, Eva and Mezficky, Vaclav. Czech
Republic and European Union: Time to Change Priorities / I. Gabal, J. Fruhwirt, E. Kruzikova, V. Mezficky. - From Negotiations to Membership, Gabal Analysis & Consulting, December, 2001. - Режим доступу до тексту:
http: //www.gac .cz/documents/nase_prace_vystypy/GAC_CRaEU_time_tochange_ priorities_ENG.pdf
2. Hanley Sean. From Neo-Liberalism to National Interests: Ideology, Strategy, and Party Development in the Euroscepticism of the Czech Right. East European Politics and Societies, 18 (3). - 2004. - Р. 513-548.
3. Klaus, Vaclav. Ceska cesta / V. Klaus. - Praha: Profile. - 1994.
4. Klaus, Vaclav «The Czech Republic and the EU after the French and Dutch Referendum» / V. Klaus. - October, 18, 2005. - Режим доступу до тексту: http: //www.klaus .cz/klaus2/asp/clanek.asp?id=j T rpK4j CtGd
5. ODS “Volebni program ODS. Svoboda a prosperita. Volby do PSP CR
1996”. - Режим доступу до тексту:
http: //www.ods .cz/volby/programy/1996/program.php?kap=2# 1
6. ODS “Volebni program ODS: hlavu vzMru: volby do PSP CR 1998”. -
Режим доступу до тексту:
http: //www.ods .cz/volby/programy/1998/program.php?kap=5
7. ODS. Kdyz do EU, tak s ODS. Programovy leaflet k referendu o vstupu CR
do EU 2003. - Режим доступу до тексту:
http: //www.ods .cz/volby/programy/2003/program.php
8. ODS. Prohlaseni k vysledMm irskeho referenda, Europoslanecky klub ODS,
18 cervna. - 2008. - Режим доступу до тексту:
http: //www. ods.cz/eu/zprava.php?ID=6863.
9. Topolanek Mirek “Uvodni slovo pfedsedy ODS Mirka Topolanka”, Listy ODS / M. Topolanek. - c. 3, May, 14. - Режим доступу до тексту: http://www.ods.cz/docs/listy/listy_03-2003.pdf
10. Topolanek, Mirek. Prohlaseni pfedsedy vlady M. Topolanaka k situaci po
irskem referendu o ratifikaci lisabonske smlouvy / M. Topolanek. - Vlada Ceske republiky. - June, 17, 2008. - Режим доступу до тексту:
http://www.vlada.cz/scripts/detail.php?id=36623
11. Zahradil, Jan, Plecity, Petr, Adrian, Petr and Bednaf, Miloslav. Manifest
ceskeho eurorealismu dokument k ideove konferenci ODS / J. Zahradil, P. Plecity, P. Adrian, M. Bednaf. 2001. - Режим доступу до тексту:
http: //www.ods .cz/docs/dokumenty/zahradil-manifest.pdf
ОСОБЕННОСТИ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ЧЕШСКОГО
ЕВРОСКЕПТИЦИЗМА Поведа А. П.
Исследованы главные особенности формирования и эволюции евроскептических взглядов среди чешской политической элиты, а также обозначаются перспективы будущего членства Чехии в ЕС. Внимание акцентировано на неудовлетворенности ведущей политической партией ОДП и президента страны Вацлава Клауса развитием ЕС как наднациональной структуры, которая ограничивает суверенитет государств-членов организации. Проанализированы альтернативные варианты развития европейской интеграции, предложенные чешскими евроскептиками.
Ключевые слова: Чешская Республика, европейская интеграция,
евроскептицизм, ЕС, Общественно-демократическая партия, Вацлав Клаус.
MAIN PECULIARITIES AND PROSPECTS OF THE CZECH EUROSCEPTICISM Poveda О. Р.
This article deals with the main peculiarities of the Euroscepticism position shaping and evolution among the Czech political elite and the prospects of further Czech Republic membership in the EU are also determined. It is stressed on the dissatisfaction of the Civic Democratic Party and the President Vaclav Klaus with supranational development of the European Union which restricts the national sovereignty of the member countries. The main alternative ways of the European integration development suggested by the Czech Eurosceptics claim are also examined in the given article.
Key words: Czech Republic, European integration, Euroscepticism, European Union, Civic Democratic Party, Vaclav Klaus.
