CC BY
133Основи організації науково-дослідної діяльності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі
Васильєва С.О.
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Анотації:
Вивчається організація науково-дослідної діяльності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі. Аналізуються терміни “Організація” та “Управління” із застосуванням діяльністного, системного та кібернетичного підходів. Розглядається підпорядкованість шкільних структур відносно наукового товариства учнів у різних типах загальноосвітніх навчальних закладах. Показано аналіз роботи реально діючих закладів м. Харкова. Їх структура складається з адміністративного, вчительського та учнівського рівнів.
Ключові слова:
організація, управління, навчальний, заклад, науковий, дослідний, діяльність.
Васильева С.А. Основы организации научно-исследовательской деятельности учеников в общеобразовательном учебном заведении. Изучается организация научно-исследовательской деятельности учеников в общеобразовательном учебном заведении. Анализируются термины “Организация” и “Управление” с применением деятельностного, системного и кибернетического подходов. Рассматривается подчиненность школьных структур по отношению к научному обществу учеников в разных типах общеобразовательных учебных заведениях. Показан анализ работы реально действующих школ г. Харькова. Их структура состоит из административного, учительского и ученического уровней.
организация, управление, учебный, заклад, научное, исследовательский, деятельность.
Vasil’eva S.A. Fundamentals of organization of scientific exploratory activity of pupils in a general educational educational institution. Organization of scientific exploratory activity of pupils in a general educational educational institution is studied. Terms “Organization” and “Management” with application activities, systemic and cybernetic approaches are analysed. Subordination of school frames in relation to a scientific organization of pupils in different types general educational educational institutions is considered. The analysis of operation of really working schools of Kharkov is exhibited. Their frame will consist of administrative, teacher's and student's levels.
organization, management, educational, pledge, scientific, exploratory, activity.
Вступ.
Провідним принципом державної освітньої політики України, накресленим у “Національній доктрині розвитку освіти”, визначено принцип єдності освіти і науки, реалізація якого передбачає концентрацію сил і ресурсів на підготовці молодих науковців-дослідників як пріоритетній стратегічній меті освіти, створення науково-інформаційного поля для дітей, молоді і всього активного населення, інтенсифікацію наукових досліджень у закладах освіти, підтримку і стимулювання здібної молоді, формування змісту освіти на основі новітніх наукових та технологічних досягнень. Така спрямованість сучасної освіти, що зумовлена необхідністю підготовки майбутніх висококваліфікованих фахівців різних галузей науки, техніки, виробництва, відбита у низці державних документів: законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Концепції національного виховання” та ін. Одним із провідних шляхів реалізації накреслених у них положень є організація науково-дослідної діяльності школярів загальноосвітніх навчальних закладів.
Про актуальність проблеми організації науково-дослідної діяльності учнів на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і практики свідчить увага вчених до вирішення пов’язаних з нею питань. Так, теоретичні основи науково-дослідної діяльності розробляли Л. Байкова, В. Воробйова, Л. Гребенкіна, І. Зимня, Н. Кушнаренко, Л. Левченко, А. Лудченко, Г Примак, М. Романова, Ю. Туранов, В. Уруський, В. Шейко, О. Щербаков та інші вчені. В їхніх роботах висвітлюється сутність науково-дослідної діяльності, розглядаються її основні компоненти, аналізуються питання оцінювання результатів такої діяльності. Науково-дослідна діяльність учнів загальноосвітньо© Васильєва С.О., 2009
го навчального закладу - це складний багатогранний процес, для успішної реалізації якого потрібні певні організація та управління.
Дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди як складник дослідження “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах”.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою даної статті є визначення понять “Організація та “Управління, виявити місце науково-дослідної діяльності учнів у системі організації загальноосвітнього навчального закладу.
Результати дослідження.
“Організація”, за дослідженням Ш. Гумерова, - поняття, що виникло на початку ХХ ст. як спеціально науковий термін у межах біології (Т. Шванн, М. Шлейден) та соціології (Г. Спенсер), було перенесено представниками органічної школи в соціології (А. Шеффле, П. Лілієнфельд, Р. Вормс) на суспільство методом екстраполяції, що сприяло розвиткові поняття “організація” як міждисциплінарного терміна, пов’язаного з визначенням компонентів та функцій різних об’єктів [3, 99-100].
Поступово термін “організація” остаточно втратив свій вузькоспеціальний характер. Так, за дослідженням Ш. Гумерова, одним із провідних дослідників поняття “організації” є вітчизняний вчений О. Богданов, який розробив власну теорію організації, згідно з якою будь-яка діяльність людини розглядається як матеріал для збагачення досвіду людства з вдосконалення організації подальшої діяльності. Але, на його думку, “організація” - надзвичайно широке поняття, що охоплює не тільки діяльність людини, вона існує
проблеми фізичного виховання і спорту № 12 / 2009
навіть у всесвіті, забезпечуючи певну стабільність зоряних систем. О. Богданов наполягав на створенні універсальної теорії організації, що містила б єдині підходи до аналізу її форм та способів реалізації, незалежно від ступеня глобальності системи, яка організується [3].
З виникненням кібернетики термін організація став полідисциплінарним поняттям, що зумовило синтез знань, накопичених у різних галузях науки та узагальнення їх в єдину теорію організації (М. Альберт, О. Василенко, Б. Вульфов, О. Виханський, Ш. Гумеров, Р. Дафт, М. Марков, М. Мескон, О. Наумов; М. Поташник, Т. Шамова, Ф. Хедоурі та інші, поступовий розвиток якої був пов’язаний із системними дослідженнями (О. Авер’янов, В. Афанасьєв, І. Блау-берг, О. Ракитов, В. Садовський), де увага приділялась самоорганізації різних за масштабами та функціями систем, у тому числі педагогічних (Ю. Бабанський, В. Беспалько, О. Василенко, О. Єрмола, Т. Ільїна, Н. Кузьміна, Ю. Конаржевський, А. Куракіна, Л. Новикова, Л. Москалець, О. Орлов, Л. Спірні, О. Суджик, Ю. Татур та інші).
Сьогодні термін “організація” претендує на віднесення до класу загальнонаукових категорій, проте в наукових колах ще й досі немає єдності щодо визначення змісту цього поняття. Аналіз наукових поглядів на сучасне розуміння терміна “організація” дає змогу обґрунтувати власну позицію з цього приводу, найдоцільнішу в рамках нашого дослідження.
Організація - це одне з головних понять системного підходу, яке характеризує внутрішню упорядкованість елементів цілого, а також сукупність процесів, які зумовлюють взаємозв’ язки між окремими системами [9, 55].
З таких саме позицій філософський словник дає тлумачення терміна “організація” як форми взаємозв’язку, встановленого між елементами системи відповідно до законів її існування, а також як процесу чи стану упорядкування, як будови або типу функціонування системи [13, 456].
У межах системного підходу М. Кабушкін [4, 2122] також наводить декілька визначень терміна “організація”. Він розуміє організацію як процес, за допомогою якого створюється та зберігається структура системи, що керує або є керованою, а також як сукупність (система) взаємовідносин, прав, обов’язків, цілей, ролей, видів діяльності, що мають місце під час спільної праці.
В енциклопедичному соціологічному словнику Г. Осипова організація розглядається, з одного боку, як системний об’єкт - штучне об’єднання, яке посідає певне місце в суспільстві та виконує певні функції, а з другого - з діяльнісних позицій - як вид діяльності, що містить розподіл функцій, зовнішніх та внутрішніх взаємозв’язків тощо [14].
Неоднозначне тлумачення терміна “організація”, пов’язане із застосуванням різних наукових підходів до його вивчення, спостерігається й у працях західних учених М. Альберта, Р. Дафта, М. Мескона, Ф. Хедоурі [7;58]. Так, Р. Дафт демонструє два погляди на визначення цього поняття: у межах системного
підходу organization - це соціальне утворення, що має спеціально створену структуру та визначену мету, якій підпорядкована його діяльність; в рамках функціонального - organizing - управлінська функція, яка передбачає призначення виробничих завдань, їх угруповання у відділах компанії і розподіл ресурсів між ними; розміщення організаційних ресурсів для досягнення стратегічних цілей [7, 804].
М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі визначають організацію з діяльнісних та системних позицій як певну групу людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети, та як процес створення структури підприємства, що надає змогу людям ефективно працювати разом, з метою досягнення його цілей [7, 339].
З позицій діяльнісного підходу Б. Вульфов, М. Поташник відзначають, що поняття “організація” надто багатогранне, і підкреслюють, що “організовувати можна і матеріальні засоби, і справу, і самого себе, але насамперед людей” [2, 22].
Застосовуючи діяльнісний та кібернетичний підходи, Т. Шамова, П. Третьяков, М. Капустин визначають організацію як діяльність суб’єкта управління із формування та регулювання певної структури організаційних взаємодій за допомогою сукупності способів, засобів та впливів, необхідних для ефективного досягнення цілей [12, 71].
Сучасні автори (М. Альберт, Р. Дафт, В. Лізін-ський, М. Мескон, І. Орлова, Ф. Хедоурі та інші) [7,6], які досліджують організацію з позицій системного та кібернетичного підходів, особливу увагу приділяють проблемі встановлення взаємовідносин між цим поняттям та терміном “управління”. У їхніх працях, з одного боку, організація розуміється як система, що потребує управління - діяльності, яка “дозволяє вирішувати проблеми організації шляхом підготовки, мотивації, стимулювання та розумної організації взаємодії особистості та колективу” [6,10]; з другого - організація розглядається як складний поетапний процес упорядкування елементів системи, який є функцією управління.
Питання управління певними об’єктами, зокрема педагогічними системами, що безпосередньо пов’язано з темою нашого дослідження, викликають великий інтерес у науковців. Соціальне управління розглядали В. Афанасьєв, М. Бочаров, Н. Кузьміна, М. Марков; питання психології управління - Г. Го -ловченко, В. Шпалинський; управління в педагогіці досліджували Ю. Бабанський, В. Беспалько, Ю. Васильєв, Г. Габдулін, Ю. Конаржевський, О. Орлов, М. Поташник, М. Сунцов та інші вчені.
В. Симонов [9] розглядає управління як цілеспрямований вплив суб’єкта управління на об’єкт шляхом науково обґрунтованого планування, організації, координування, регулювання та контролю за діяльністю, у тому числі й педагогічною.
Дослідник питань шкільного управління М. Сун-цов [10] характеризує його як процес науково обґрунтованого впливу на педагогічний колектив та соціальне оточення засобами планування, організації, контролю і корекції діяльності з метою навчання й
виховання учнів. Аналогічно визначає шкільне управління М. Поташник. На його думку, це особливий вид діяльності, який може бути “описаний та організований у структурі компонентів діяльності: мотиви, цілі, завдання, зміст, форми, методи, умови, результат” [8, 21]. М. Поташник підкреслює, що управління виконує певні функції, а саме: “прогнозування, програмування, планування, організацію, регулювання, контроль, аналіз, стимулювання та корекцію” [8, 21].
П. Третьяков [11; 12] виділив в управлінні, зокрема педагогічному, процеси, які, в свою чергу, розподілив на функції, стадії та операції. Він виокремив такі функціональні стадії управління: мотиваційно-цільову, інформаційну, аналітичну, планово-прогностичну, організаційно-виконавчу, контрольно-оцінювальну,
регулятивно-корекційну [11, 48]. Автор вважав, що об’єднання функціональних стадій найчастіше відбувається у мікропроцесах (аналіз, самопланування, самоорганізація, самопланування, самоконтроль, самооцінка, саморегуляція) на основі мотивації і мети; ці стадії можуть входити в процес, функцію, або підфункцію.
Ю. Конаржевський [5] в управлінні навчально-виховним процесом визначив такі управлінські функції: педагогічний аналіз, планування, підготовку, прийняття рішення, організацію внутрішнього контролю, регулювання. Для ефективної роботи він вважав необхідним взаємозв’язок усіх функцій системи, стверджуючи при цьому, що результат однієї функції має бути основою реалізації інших.
Таким чином, управління завжди передбачає наявність певних етапів, стадій, функцій. Аналіз різних підходів до управління показує, що багато хто з дослідників виділяє спільні функції в управлінні: планування, організацію, керівництво, стимулювання, контроль, підтримку установленого режиму праці системи, які всі разом створюють управління школою. Підкреслимо, що більшість учених (Ю. Васильєв, Ю. Конаржевський, М. Поташник, В. Симонов, М. Сунцов) розглядають організацію як функцію управління. Так, М. Поташник відзначає, що “організація - це управлінська функція, вона передбачає вивчення стану питання, виявлення кінцевої мети та комплексу робочих завдань, підготовку, розробку змісту, форм, методів майбутньої діяльності, розподіл кадрів, постановку завдань перед виконавцями, створення робочого настрою, надання за необхідності допомоги”[2, 40]. З таких саме позицій ми будемо розглядати організацію - як функцію управління, що передбачає наявність мети, завдань, змісту, форм, способів реалізації, створення відповідної робочої атмосфери, здобуття результату та його корекцію.
Аналіз літературних джерел [14;16-18;32;48;80-84], у яких розглядається управління педагогічними системами, показує, що загальноосвітня школа як педагогічна система складається із таких компонентів: колективу вчителів, колективу учнів, мети, завдань, принципів, змісту, методів і форм, які одночасно є компонентами організації. Слід відзначити багатогранність організації науково-дослідної діяльності та врахувати, що всі структури в системі взаємодіють та впливають одна на одну.
Загалом, вивчення існуючих у сучасній науковій літературі підходів до розуміння термінів “організація” та “управління” дає змогу стверджувати, що в межах нашого дослідження необхідно застосовувати системний та діяльнісний наукові підходи. Системний передбачає розглядання організації як системного об’єкта, виокремлення в ньому певних компонентів та визначення їх функцій. Діяльнісний - вивчення організації як процесу, що характеризується мотивами, цілями, завданнями, змістом, формами, методами, результатами.
Застосування системного підходу вимагає вивчення науково-дослідної діяльності як однієї із структур шкільної організації, яка, в свою чергу, є взаємопов’язаною з більш широким соціальним простором. Щоб виявити місце науково-дослідної діяльності у шкільній системі, слід розглянути різноманітні зв’язки між структурами шкільної системи як за вертикаллю (ієрархія в системі), так і за горизонталлю (зв’язок між компонентами в системі). Зв’язки між різноманітними ієрархічними рівнями системи реалізуються за допомогою управління. Кожна структура передбачає наявність складу (органи управління), виконання певних функцій, обов’язків та прав суб’єктів. Структурну схему науково-дослідної діяльності учнів у шкільній системі складено за науково-методичними матеріалами роботи середніх загальноосвітніх закладів м. Харкова .
Аналізуючи наведену схему, можна визначити три основних рівні шкільної організації (адміністративний, вчительський, учнівський) та дослідити підпорядкованість структур науково-дослідної діяльності у шкільній організації середнього загальноосвітнього закладу. Для цього доцільно кожен рівень шкільної організації розглянути детальніше і визначити місце та функції різних структур щодо керівництва науково-дослідною діяльністю учнів та її реалізації.
На першому - адміністративному рівні - науково-дослідна робота підпорядкована директорові та науково-методичній раді; цей рівень складається з таких структур, як педагогічна рада, нарада при директорові, рада школи з психологом. Визначено функції основних структур цього рівня: управлінську, організаторську, господарську, виховну, контрольну, координуючу.
Другий рівень шкільної організаційної структури - вчительський - об’єднує вчителів-предметників, керівників гуртків, факультативів, педагогів-
організаторів тощо та складається з таких структур, як школа молодого вчителя, методичні об’ єднання, творчі групи вчителів з оволодіння прийомами роз-вивального навчання та новими педагогічними технологіями, що покликані підготувати їх до керівництва науково-дослідною діяльністю учнів.
Серед структур, які безпосередньо пов’язані з науково-дослідною діяльністю, важливе місце посідає науково-методична рада, робота якої здійснюється під керівництвом заступника директора з науково-методичної роботи (притаманно для шкіл нового типу: у середніх загальноосвітніх школах її функцію виконує заступник директора з навчально-виховної роботи) та передбачає взаємодію психолога, вчителів,
проблеми фізичного виховання і спорту № 12 / 2009
методистів, а також залучення найкращих наукових сил. Науково-методична рада координує науково-дослідну діяльність у школі, яка реалізується через методичні об’єднання, методичні декади, конференції для вчителів, консультації з організації конкурсів для юних науковців.
Робота методичних об’єднань - це творче співробітництво вчителів-предметників, адміністрації та науковців, спрямоване на вдосконалення процесу викладання тієї чи іншої шкільної дисципліни. Важливим компонентом діяльності методичних об’єднань є розробка та впровадження нових технологій навчання і виховання. Отже, робота методичних об’єднань також сприяє реалізації науково-дослідної діяльності у загальноосвітньому навчальному закладі.
Особлива роль в організації науково-дослідної діяльності учнів належить психологічній службі школи, де ведуться психолого-педагогічні дослідження рівня розвитку, здібностей, інтересів кожного учня. Психологом накопичується значна база даних, яка дозволяє систематично фіксувати психологічний стан учня і допомагає вчителям помітити та стимулювати його дослідницькі здібності та уподобання.
Третій рівень - учнівський. До його структури входять: факультативи, секції, гуртки, об’ єднання за інтересами, а також шкільне наукове товариство, де безпосередньо реалізується науково-дослідна діяльність учнів. Слід зазначити, що науково-дослідна діяльність учнів загальноосвітніх закладів відбувається переважно в наукових товариствах, тому у складеній схемі (додаток Б) основною структурою, де реалізується науково-дослідна діяльність учнів, є шкільне наукове товариство. Реалізація зазначених рівнів шкільної структури має певну специфіку залежно від типу закладу, де вона відбувається.
Так, аналіз шкільної документації переконує, що організаційна структура загальноосвітньої школи відрізняється від структур ліцеїв та гімназій, у яких науково-дослідна діяльність організована на більш високому рівні. На основі аналізу організаційної структури реально діючих закладів було зазначено, що на адміністративному та вчительському рівнях структура є більш складною, містить більшу кількість суб’ єктів управління науково-дослідною діяльністю учнів (заступник директора з дослідно-експериментальної роботи).
На першому рівні головною функцією таких суб’єктів управління науково-дослідною діяльністю, як заступник директора з дослідно-експериментальної роботи та заступник директора з науково-методичної роботи, стає у ліцеях та гімназіях саме організація науково-дослідної, дослідно-експериментальної і науково-методичної діяльності вчителів та учнів. Вони аналізують наявні й перспективні можливості освітньої установи щодо здійснення інноваційних перетворень у сфері організації науково-дослідної діяльності учнів, рівень розвитку структур, орієнтованих на таку організацію; готовність педагогів та учнів до здійснення дослідницької діяльності; вивчають хід, результати та проблеми організації науково-дослідної діяльності вчителів та учнів; прогнозують тенденції її розвитку; планують і організують створення та діяль-
ність шкільних структур, що забезпечують науково-дослідну діяльність в освітньому закладі та за його межами, підвищення професійної компетентності учасників цього виду діяльності тощо.
Дещо інші функції у порівнянні з середніми загальноосвітніми закладами виконує у ліцеях, гімназіях та інших закладах нового типу науково-методична рада, що є громадським органом внутрішньошкільно-го керування. Вона створюється в освітній установі з метою реалізації програм підвищення якості освіти і навчання. До складу науково-методичної ради входять керівники шкільних кафедр, окремі вчителі-новатори, працівники вищих навчальних закладів, які здійснюють наукове консультування та обмін досвідом з проблем теорії і методики викладання навчальних дисциплін, що позитивно впливає на хід та результативність дослідницької діяльності педагогів і учнів. Головними завданнями науково-методичної ради є розробка стратегії науково-методичної роботи в освітній установі; організація системи підвищення педагогічної майстерності вчительського колективу; організація роботи науково-методичних служб; забезпечення механізму взаємодії освітньої установи з вищими навчальними закладами.
На другому рівні організаційної структури освітньої установи інноваційного типу вводяться нові суб'єкти управління (науковий керівник, який здійснює підготовку педагогічного колективу до науково-дослідної діяльності та інші), а також створюються лабораторії наукових досліджень, експертні ради, малі педагогічні ради, організується співробітництво з вищими навчальними закладами, започатковується робота предметних кафедр (методичні об’єднання в деяких школах називаються кафедрами), тимчасових творчих колективів, творчих лабораторій учителів, вдосконалюється діяльність школи молодого вчителя, психологічної служби тощо.
Лабораторія науково-педагогічних досліджень здійснює науково-методичне забезпечення функціонування та розвитку освітньої установи; розробляє теоретичні питання внутрішньошкільного керування освітнім процесом, систему педагогічного моніторингу; організує перепідготовку педагогічного колективу за допомогою теоретичних семінарів, семінарів-практикумів, зокрема, з проблем організації науково-дослідної діяльності, індивідуальних і групових консультацій з питань науково-методичної роботи педагогічного колективу; координує роботу проблемних учительських та учнівських лабораторій; є експериментальною базою для студентських наукових досліджень.
Експертні ради створюються в середніх інноваційних загальноосвітніх закладах для проведення експертизи рівня професійно-педагогічної кваліфікації під час атестації педагогічних працівників; оцінювання якості професійно-педагогічної діяльності за такими показниками, як забезпеченість навчальними матеріалами, різноманітність форм організації навчання та науково-дослідної діяльності учнів, доцільність методів, прийомів і засобів такої організації.
Малі педагогічні ради є оперативним органом освітньої установи, створюються вони не в усіх школах, а
частіше в гімназіях та ліцеях. Саме мала педагогічна рада забезпечує контроль за рівнем виконання вимог до навчальних програм та планів науково-дослідної роботи, а також сприяє підвищенню творчого потенціалу педагогічного колективу щодо навчання та організації науково-дослідної діяльності учнів.
Значну роль у діяльності організаційних структур гімназії та ліцею відіграють предметні кафедри. Освоєння нововведень, дослідницька, експериментальна і координаційна роботи завдають труднощів у діяльності методичних об'єднань. Кафедра ж покликана розв’язувати ці проблеми, об’єднуючи зусилля вчителів і наукових співробітників. Важливими компонентами діяльності кафедр, крім паритетного освоєння наукових і практичних інновацій, є обов'язкова науково-дослідна діяльність її членів, що допускає експериментальну діяльність, розробку, обговорення й експертизу нових технологій навчання, виховання і розвитку, а також діяльність щодо здійснення консультативних, прогнозуючих, моніторингових, експертних і атестаційних функцій. Керує кафедрою завідувач, що володіє певними управлінськими повноваженнями: здійснює планування та організацію її роботи, керівництво і контроль за діяльністю викладачів, має право підпису документів, розроблених кафедрою, тобто право прийняття одноосібних чи колегіальних управлінських рішень у межах своєї компетенції.
На третьому - учнівському рівні в освітніх установах нового типу створюються органи учнівського самоуправління (учнівські та батьківські ради), діє розширена мережа факультативів, консультаційних центрів, студій, клубів, гуртків з організації науково-дослідної діяльності учнів. Такі організаційні структури різноманітних навчальних закладів мають значний рівень варіативності. Покажемо це на прикладі реально діючих середніх інноваційних закладів.
Висновки.
Таким чином, згідно з результатами системного аналізу організація науково-дослідної діяльності учнів у середніх навчальних закладах має враховувати їх структуру. У межах кожного з рівнів існує широка варіативність суб’єктів управління та структурних компонентів залежно від специфічних особливостей загальноосвітнього закладу, де здійснюється організація науково-дослідної діяльності учнів (стандартні інноваційні). Аналіз роботи реально діючих закладів м. Харкова переконує, що в загальноосвітніх навчальних закладах інноваційного типу організація науково-дослідної роботи учнів перебуває на вищому рівні завдяки впровадженню у структуру закладу нових суб’єктів управління, розвитку учнівського самоуправління, тісної співпраці з різноманітними соціальними інститутами, зокрема вищими навчальними закладами тощо.
Усе викладене вище дає підстави стверджувати:
• організація та управління, що є необхідними при здійсненні науково-дослідної діяльності учня, є складними науковими поняттями, розкриття яких вимагає застосування комплексу наукових підходів;
• за допомогою системного, діяльнісного, кібернетичного підходів організація науково-дослідної ді-
яльності учнів загальноосвітнього навчального закладу розглядається як система керування однією з ланок шкільної структури, що має свій механізм функціонування; на підставі комплексу підходів до розглядання об’єкта нашого дослідження можна узагальнити: організація завжди має цілеспрямований характер, складається з певних етапів та має певну структуру; структура науково-дослідної діяльності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі складається з адміністративного, вчительського та учнівського рівнів, кожен з яких має варіативність структур залежно від виду загальноосвітнього навчального закладу.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем організації науково-дослідної діяльності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі.
Список використаних джерел
1. Аверьянов А. Н. / Система: философская категория и реальность / А. Н. Аверьянов. - М.: Мысль, 1976. - 200 с.
2. Вульфов Б. З. / Организатор внеклассной и внешкольной воспитательной работы / Б. З. Вульфов, М.М. Поташник. - [2-е изд.]. - М.: Просвещение, 1983. - 204 с.
3. Гумеров Ш. А. Методологические проблемы системного анализа организации/ Ш. А. Гумеров //Сбор. науч. работ. Фило-софско - методологические основания системных исследований. Системный анализ и системное моделирование / Под ред. Д. М. Гвишиани. - М.: Наука, 1983. - С. 97-113
4. Кабушкин Н. И. / Основы менеджмента / Н. И. Кабушкин -Минск: Новое знание, 2002 - 335 с. (учебное пособие).
5. Конаржевский Ю. А. / Совершенствование функций внутриш-кольного управления / Ю. А. Конаржевский. - Челябинск:
ЧГПИ, 1988. - 74 с.
6. Лизинский В. М. / О методической работе в школе / В. М. Ли-зинский. - М.: Центр “Педагогический поиск”, 2001 - 160 с.
7. Мескон М. / Основы менеджмента / М. Мескон , М. Альберт , Ф. Хедоури. - М., изд-во “Дело”, 2001. - 427 с.
8. Поташник М. М. / Управление развитием творчества. Педагогическое творчество: Проблемы развития и опит / М. М. Поташник. - Киев: Знание,1988. - 136 с.
9. Симонов В. П. / Директору школы об управлении учебновоспитательным процессом / В. П. Симонов. - М.: Педагогика, 1987. - 160 с.
10. Сунцов Н. С. / Управление общеобразовательной школой: Вопросы теории и практики / Н. С. Синцов. - М.: Педагогика, 1982. - 145 с.
11. Третьяков П. И. / Управление общеобразовательной школой в крупном городе / П. И. Третьяков. - М.: Педагогика, 1981. - 187 с.
12. Управление образовательными системами / Т. И. Ава, П. И. Третьяков, Н. П Капустин/ под ред. Т. И. Шамовой. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. - 320 с.
13. Філософський словник / [авт.-уклад. Щ. Шинкарука]. - К.: Українська радянська енциклопедія, 1986. - 792 с.
14. Энциклопедический социологический словарь [авт. -уклад. академика Г.В. Осипова]. - М.: Рос. Акад. Наук. Институт социально-политических исследований. РАН, 1995. - 939 с.
Надійшла до редакції 27.10.2009р.
Васильева Светлана Александрова [email protected]
