CC BY
62
21. Спрогис И. Земские суды Великого княжества Литовского / И. Спрогис // Акты, изданные Виленскою Археографическою комиссией. - Вильна, 1890. - T. XVII. Вступит, статья.
22. Сокальська О. В. Становления пщкоморського суду в УкраТш (друга половина XVI ст.) / О. В. Сокальська // Держава i право. - К., 2002. - Вип. 15. - С. 78-85.
23. Сурилов А. В. Общественно-политический строй и право Великого княжества Литовского / А. В. Сурилов. - Кишинёв, 1961. - 22 с.
24. Юхо И. А. Основные черты судоустройства и судопроизводства по Статуту Великого княжества Литовского 1529 года / И. А. Юхо // Первый Литовский Статут 1529 года. - Вильнюс, 1982. - С. 47-54
25. Ясинский М. Материалы для истории судоустройсва и судопроизводства в Литовско-Русском государстве. Акты о копных и панских судах / М. Ясинский. - К., 1897. - Т. 1.-703 с.
26. Ясинский М. Очерки по истории судоустройства в Литовско-Русском государстве. Главный Литовский Трибунал. Его происхождение, организация и компетенция /М. Ясинский. - К., 1901. - Вып. 1.-253 с.
27. Ясинский М. Уставные земские грамоты Литовско-Русского государства / М. Ясинский. - К., 1894. - 207 с
Стаття надшшла до редакци 25.11.2013 р. О. V. Patlachuk
HISTORIOGRAPHY RESEARCH INSTITUTE OF OFFENSE IN LAW OF THE GRAND DUCHY OF LITHUANIA
The problems of the state, law, and social life of the Grand Duchy of Lithuania were investigated for nearly two centuries. Enough to fully reconstructedthe history of the principality, its social and political system. Ongoing the study of the Lithuanian- Russian law. However, not all institutions of law of the Grand Duchy of Lithuania arequite studied by scientists. Above fully applies Institute crime. There are no comprehensive studies of the crimes discussed in the various courts of the Grand Duchy of Lithuania, not the evolution of crime in the Institute of Lithuanian-Ruthenian state, not set the differences that existed between the written law rules and those rules are applied in law enforcement.
Keywords: crime, law, statute, Instituteofoffense, thecourt, thehistory, process, state, legacycode.
УДК 340.114 (477.6) „1925/30"
Г. О. Попова
OCHOBHI НАПРЯМИ ТА ФОРМИ ФУНКЦЮНУВАННЯ ОРГАН1В ЮСТИЦП ДОНБАСУ ПЕРЮДУ 1925-1930-го POKIB
У cmammi розглядаетъся специфта Оииьноспи оргатв юстицп Донбасу у nepiod 1925-1930-го роте. Значна увага придшенаосновним тенденщям, напрямам i формам функцюнування cydie, прокуратура адвокатури та тших оргатв юстицщъого регюну протягом зазначеного nepiody. аголошено, що роль оргатв юстицп зводилася, зазвичай, до функци репресивного мехашзму. A ïx сощалъно-правове становище вкИювЮало особливому статусу офщйного державного каралъно-репресивного органу. Радянсьт суди все бшьшою лирою перетворювалися i3 незалежного правоохоронного органу на цшком залежний eid влади мехатзм реал1заци и ршенъ i настанов. Прокуратура, в свою чергу, виконувала функцт особливог наглядовог тстанци практично над уама правоохоронними структурами,
в тому ч/iaii - ы судовыми установами.Також вгдзначено, що одне з основных завданъ, що покладалыся протягом nepiody 1925-1930-го ротвна органы юстыци онбасу, як i в цшому в Радянсъкому Союз1, полягало в всеб1чному в1дстоювант mmepecie парттно-державног влады. ры цъому, органам юстыци вЮвоОилася досытъ посередня роль свосрЮного мехашзму выконання та втшення в жыття настанов комутстычног napmiï.
К.иочоеЛ слова: органы юстыци, Народный KOMicapiam юстыци, суд, прокуратура, адвокатура, правоохоронт органы.
Постановка проблемы. Система правоохоронних оргашв УСРР у перюд другси половини 1920-х рсшв була досить складною. До не'1 належали: органи суду, прокуратури, д1знання i слщства, ДПУ, адвокатура та НКВС, до структури котро'1 належали оргашв мшцп та розшуку УСРР тощо. Особлива ж роль належала Народному KOMicapiaiy юстици.
Ana:iij останшх досл1джень i публтацт. У сучаснш юторико-правовш л ¡тер ату pi висвггленню основних тенденцш, напрягав i форм д1яльносп оргашв юстицп Донбасу у перюд 1925-1930-го роюв певну увагу придшили В. I. Басков,С. В. Губар, О. К. М1хеева,В. В. Мурза, Д. П. Фюлевський, А. С. Шевченко та ш. Однак, юнуе необхщнють бшьш повного й комплексного доел i д жен ня дано! проблематики. Наукова новызна статп зумовлена недостатшм вивченням насамперед оргашзацшно-правових засад функцюнування суд ¡в, прокуратури, адвокатури та шших оргашв юстицп'Донбасу в зазначений перюд.Медао/одано1 статт1 е анал1з основних напрягав i форм д1яльност1 оргашв юстици Донбасу протягом пер1оду 1925-1930-го- рсшв.
Выкладення основного матергалу. Захист штереав держави, а передyeim партократи, потребував високоефективно'1 д1яльност1 оргашв крим1нально'1 юстицп. Однак, цьому перешкоджав ряд об'ективних i суб'ективних обставин: 1) низький фаховий р1вень пращвниюв, що, власне, був обумовлений вщповщною политикою держави, незначною кшькютю юридичних навчальних заклад ¡в i негативно впливав на якють кримшально-процесуального провадження; 2) незадовшьне матер1ально-техшчне забезпечення; 3) недосконал1сть нормативно-правово'1 бази та ïï нев1дпов1дшсть квал1ф1каци б1льшосп прац1вник1в [1, с. 288]. За цих обставин професюнал1зм, зазвичай, шдм1нявся репресивно-каральними функц1ями.
Однак, розгалужений карально-репресивний апарат був далеко не единим засобом державно-правового регулювання. Ця частина мехашзму держави була продуктом свого часу й не пщмшяла собою законодавчу, виконавчу та судову владу в суспшьствг Причому з його розвитком ïx роль i значения зростають поряд ¡з одночасною змшою рол1 та значения державного апарату примусу [2, с. 498, 499]. I. 0.1лын розглядав державний примус тшьки як техшчну шдмогу чи умовно-тимчасову зам1ну справжньо'1 сили [3, с. 413]. Каральн1 засоби державно-правового регулювання та насадження силових метод ¡в не могли принести позитивного результату в принциш. Але ïx застосування шляхом тотального терору й страху в сустльста мало на мет1 встановлення такси системи державно! влади, котра базувалася виключно на влаенш щеологп, доктрин! та прюритетах.
Оскшьки люба диктатура передбачае застосування примусу та насилля, теоретики бшыповизму доклали значних зусиль, щоб обгрунтувати право бшыповицькси влади на пересл1дування ¿накомислячих i терор у вщношенш тих, хто здатний на ф1зичний чи ¿деолопчний спротив. Зпдно ïxHboï доктрини, нове мае право на «револющйне» насилля по вщношенню до старого, що стопъ у нього на шляху [4, с. 425]. На думку В. С. Нерсесянца, негативна сила тотального сощалютичного цшого («bcî разом») була спрямована ваею своею нищ1вною м1ццю перш за все проти шдивща («кожного
зокрема»), проти людей, проти вах форм, вщносин 1 явищ, яи вщокремлюються вщ цшого та протиставляють себе йому. В цьому й полягае глибинне коршня тоталитарного сощал1зму, його витоки та об'ективне пщгрунття [5, с. 153, 154]. П. Сорокш зауважив, що на певному еташ револющйних подш 1917-1920-го роюв, знищивши ва контрреволюцшш сили, револющя починае створювати новий порядок. Причому цей новий лад грунтуеться не лише на нових револющйних щеалах, але й реашмуе найбшып життездатш дореволюцшш ¡нститути, цшносп та способи д1яльносп [6, с. 223]. М. Рейснер вщзначав, що кожне так зване «загальне» право (загальний правопорядок) - як при каштал1зм1, так 1 глсля перемоги пролетарсько! революци, являе собою компромю 1 об'еднання гствки в даному сустльста суб'ективних класових прав. «Бо, - зауважуе вш, - однаково й буржуазна держава й наша Радянська точно таким же чином включае в свш загальний правопорядок 1 право пролетарське, селянське, 1 буржуазне. Одного тшьки, мабуть, «права» у нас немае - це права землевласницького в сенЫ приватного землеволодшня, хоча зате ми маемо грандюзного помщика в особ1 самих Рад, що волод1е чималою кшькютю маетюв у вигляд1 радянських господарств» [7, с. 198]. Таким чином, в самш полггико-правовш доктриш радянсько! держави закладалася своерщний маншулятивний характер державно-правового регулювання. Влада сама могла визначати - яке право ш потр1бне. Моральш засади ¡гнорувалися практично повнютю.
Право та мораль е двома юторичними формами регулювання суспшьних вщносин, 1 як таи, у своему щеальному визначенш мають едину область 1 мету застосування: це -свобода особистосп та благо сусшльства. I якщо мораль грунтуеться на добровшьному особистому волевиявленш, то правове регулювання вщбуваеться через формальну впорядкован1сть за допомогою юридичних норм, авторитет, котрих пщтримуеться силою держави [8, с. 18]. Саме державний примус, значною м1рою, пщм1няв у радянськш систем! право та мораль.
Право та мораль в радянському суспшьств1 розглядалися в д1алектичному взаемозв'язку. В1дпов1дно з цим, законодавча та судова полггика радянсько! держави вважалася тим ефектившшою, чим бшыпою м1рою в1дпов1дала вимогам комушетично! морал1; ця в1дпов1дн1сть стосувалася не лише л1тери, але й духу радянського закону, не лише загальних норм, але й 1х фактично'1 реал1зацп. Н1 за яких умовах чи обставинах засоби юридично! регламентацп не можуть порушувати норми сощалютично! морал1 [9, с. 42]. А. Безансон зауважив, що саме моральний ¡мператив в радянському сусшльств1 був визначальним фактором [10, с. 39, 40].
Право та мораль - це форми сусгпльноТ свщомосп, певш нормативш системи, що передбачають загальновизнаш правила, зразки повед1нки або ди. Вони забезпечують упорядковашеть, регулярнють сощально! взаемоди ¡ндив1д1в 1 груп. При цьому, в морал1 функщя регулювання та п роль як духовного фактора нероздшьш. Моральш норми формуються в процес1 утвердження розвитку моральних попшццв ¡, по суп, е нормативним вщбитком таких погляд1в. Вони своер1дно опосередковують повед1нку людей у певних формах суспшьно'1 свщомосп [11, с. 97]. У перюд формування радянсько! полпико-правово! системи вщбувалося послщовне вихолощення моральних норм ¡з сусшльно! 1 правово! свщомост1 громадян. Одночасно руйнувалися правов1 принципи. Натомють утверджувалася б1льшовицький тоталЬарний режим, для котрого характерним було використання едино! ¡деологп (¡деократичн1сть). Тотал1тарний режим прагнув дати пояснения кожному аспекту сощального життя. Утверджувались един1 сощальш цш й узгоджеш зразки повед1нки. Саме ¿деолопя мала за основну мету легггим1защю права тотал1тарного режиму, при цьому претендуючи на повне уособлення ютини, фальсифжуючи минуле, встановлюючи нов1 ц1нност1, пщпорядковаш ¡нтересам держави-парти. Наявний суспшьний устр1й проголошувався
вищою формою демократа, а режим представлявся як благо народу [12, с. 517]. 1гнорування нормами права, а особливо - морал1 радянською владою привело до значно! деформаци полтжо-правовоТ системи й всього суспшьства загалом. При цьому, роль оргашв юстици зводилася, зазвичай, до функцп репресивного мехашзму. А 1х сощально-правове становище вщповщало особливому статусу офщшного державного карально-репресивного органу.
Положения КПК 1922 року, декларуючи демократичш правов1 принципи, частково дублюючи положения вщповщного кримшально-процесуального законодавства РРСФР, водночас, заклав шдвалини у становленш радянськоТ правово! системи в Украпи. Змши, що вщбулися у полггичнш обстановщ в СРСР наприкшщ 1920-х роюв, передуам пов'язаш ¡з становлениям авторитарного державно-правового режиму «сгашшзму», потребували вщповщних змш у правовш площиш, що стало важливою передумовою для прийняття КПК 1927 року. Останнш нормативний документ, зокрема, суттево розширив перелшоргашв, яи мали проводите досудове слщство [13, с. 14, 15].М. А. Чельцов-Бебутов, анал1зуючи КПК УСРР в редакци 1927 року, обов'язки судд1 та прокурора зводив до «каральних обов'язюв, покладених на них законом» [13, с. 44]. На думку М. Михайлика таке визначення е дещо обмеженим, оскшьки мовляв слщ говорите про суддю та прокурора як функцюнер1в ¡з виконання того основного завдання, котре достатньо чггко викладене в Кримшальному кодекс! УСРР 1922 року, 1 котре стосуеться охорони встановленого Радянською владою класового правопорядку в сощалютичнш кра1ш вщ заз1хань на цей порядок [14, с. 7]. Тим не менше, в адмшютративне, кримшальне, крим1нально-процесуальне й деяи ¡нш1 галуз1 радянського законодавства були включеш норми та положения, котр1 легал1зували жорстои карально-репресивш заходи, позасудову вщповщальнють, адм1н1стративне свавшля тощо [15, с. 56].Закони та 1нш1 юридичш акте, окр1м ¡деолопчних формул 1 лозунпв типу «воля народу», «в штересах трудящих», також м1стили, хоч 1 декларативш, але прогресивш юридичш конструкцп та терм1ни, наприклад, «правов1 гаранти», «права особи» [16, с. 146-148]. Але все ж, ¡гнорування верховенства права та ¿нших основоположних правових принцишв робило радянську правову систему та правове регулювання лише формальними додатками до партийного державно-бюрократичного апарату.
В умовах радянського суспшьства «закон» став уособленням «вол1 парти та уряду», а суд був зведений до становища одше! з ланок втшення «партшно'1 про-летарсько'1 пол1тики» [17, с. 312]. Поряд ¡з цим, протягом друго'1 половини 1920-х роюв на р1вн1 державно! ¡деолопТ стверджувалася теза, що в процеа змщнення радянського сусшльства з нього повинш зникнути конфл1ктшсть 1, зокрема, крим1нальна злочиншсть, котра, мовляв, е породженням сощально несправедливого буржуазного суспшьства. Вщповщним чином, правоохоронним органам, зокрема - НКЕО, в1дводилася посередня (пор1вняно з ¡ншими державно-правовими шститутами) роль своер1дного механ1зму виконання та втшення в життя настанов бшьшовицькоТ парт1Т.
На думку тогочасних фах1вц1в, зокрема М. Михайлика, саме на органи юстицп покладалося завдання застосування норм радянського законодавства з метою «захисту пролетарсько! держави» [18, с. 713]. Однак, тривала вщсутшсть вщповщно! нормативно-правово'1 давала змоги органи юстици належним чином виконувати сво! завдання. Особливо це стосувалося правового регулювання.
Основи судоу строю СРСР 1 союз них республк 1924 року розширили права оргашв прокуратури, поклавши на них нагляд за законшстю судово! д1яльностг Органи прокуратури республ1к отримали право опротестування в касац1йному та наглядовому порядку вироив, р1шень 1 визначень суд1в республ1к [19, с. 231]. Прокуратура здшснювала: нагляд в1д ¡меш держави за законшстю дт уах орган1в влади,
господарських установ, громадських 1 мюцевихоргашв 1 приватних оаб; нагляд за д1яльшстю оргашв д1знання й слщства при розкритп злочишв; нагляд за д1яльнютю оргашв ДПУ;тдтримання обвинувачення в суд1; участь у цившьному процеа; нагляд за належним утриманням ув'язнених пщ вартою [20, с. 24]. Саме прокуратура, здшснюючи нагляд за дотриманням законносп в ВТУ, сприяла в цшому покращенню !х даяльносп. Як вщм1чалося в друкованих засобах тих роюв, прокурорський нагляд регулював шдб1р кер1внош складу ВТУ, в посиленш правовоТ пропаганди серед ствробггниюв тощо [21, с. 35].
Загалом, державна прокуратура, як спещальний апарат державно! влади, малаздшснювати задотриманнямзакошв 1 належною оргашзащеюборотьби з\ злочиншстю [22, с. 209].0скшьки головною функщею прокуратури був загальний нагляд, тобто перев1рка законносп дш мюцевих оргашв влади, що потребувало багато часу, прокурори мало уваги придшяли виконанню функцп обвинувачення пщ час розгляду справ судами та виконанню обов'язюв, пов'язаних з кримшальним судочинством (наприклад, нагляд за слщством). До цього призводило й те, що кшыасть адвокат1в, присутшсть яких була обов'язковою, коли брав участь прокурор, була недостатньою. Для ведения розслщування до судово! стадп було запроваджено посаду слщчого, який був пращвником правосуддя, а не кримшального розшуку. Вщпов1 дальним и за роботу слщчих були судд1, але оперативна д1яльшсть сл1дчих з розслщування справ перебувала пщ наглядом прокурора [23, с. 17, 18]. Функци оргашв прокуратури поеднували як нагляд за виконанням закош, так 1 кримшальне переслщування [24, с. 14].
На середину 1920-х роив шститут судово! влади як символ справедливосп був забутий ! зам1нений насп1х сформованими судами та неконституцшними судовими утвореннями, цшковито виконуючими заказ пролетарсько! диктатури вщповщно з б1льшовицькою доктриною. Радянська судова система, як шип державш ¡нститути, була пронизана духом подвшно! морал1 [25, с. 13]. У цей час з1 сфери судочинства зникають таи процесуальш норми, як змагальшсть, право на захист, р1вшсть перед законом \ судом, гласшсть. Свобода публ1чно! критики радянсько! дшсносп, в тому числ1 й правосуддя жорстко переслщувалася цензурою. Влада, попри свш попул1зм, фактично в1дкинула попередш досягнення демократи, в тому чисш й у сфер1 судочинства, згорнула д1яльшсть правозахисних ¡нститут1в \ правозастосовчих заклад ¡в, покликаних охороняти права й свободи громадян. Досвщчеш профес1онали були, значною м1рою, зам1нен1 слухняними виконавцями всш правлячо! номенклатури. Це втручання парт1йно-державного аппарату в д1яльн1сть суду, прокуратури та шших правоохоронних орган1в, супроводжувало ¡деолопчне обгрунтування репресивних заход1в наявн1стю «класових воропв», «воропв народу» та необхщшстю р\ шучо! боротьби з ними [26, с. 109, 110]. Радянсью суди все бшыпою м1рою перетворювалися ¿з незалежного правоохоронного органу на цшком залежний вщ влади механ1зм реал1заци й ршень \ настанов. Прокуратура, в свою чергу, виконувала функц1ю особливо! наглядово! ¿нстанцй практично над ус1ма правоохоронними структурами, в тому чист - й судовими установами.
У звггнш доповщ про роботу Артем1всько! окружно! прокуратури за пер1од з 1 жовтня 1925 по 1 жовтня 1926 року д1яльн1сть окружно! прокуратури в судах за звггний рш характеризувалася в: розпорядчих зас1даннях, у судових зааданнях окружного суду з крим1нальних справ, нагляд1 за д1яльшстю крим1нально-касащйного в1дд1лу, в участ1 в судових засщаннях окружного суду з цившьних справ, судовому нагляд1 за трудовими й земельними справами тощо [27, с. 21, 22]. У звггнш доповвд Сталшсько! окружно! прокуратури, щодо сутносп та форми роботи прокуратури зазначалося, що прокуратура е державним органом нагляду й зобов'язана слщкувати за законшстю дш як державних
заклад ¡в i пщприемств, так i громадських оргашзацш i приватних oci6, яи скоши те, чи шше незаконне чи кримшально-карну д1ю, а також на прокуратуру покладений обов'язок шдтримувати звинувачення цих oci6 вщ iMeHi держави в судг Маючи шформащю про скоення того чи шшого злочинного д1яння, прокуратура мала приймати вщповщш заходи щодо захисту законносп й вщдання винних до суду. Таким чином, протягом 1925 року прокуратурою було ухвалено звинувачувальних висновюв з 335 слщчих i 582 мшцейських справ. За той же перюд прокуратурою припинено 5163 справ, повернено на дорозслщування 618 справ. Велика кшыасть припинених i повернених на дорозслщування справ досить яскраво вщображае обережнють прокуратури щодо вщдання до суду тих чи шших правопорушниив, так як i3 6116 справ, що надшшли до прокуратури лише 335 було направлено в суд [28, арк. 9]. Саме законнють в радянськш систем! влади подавалася як оргашзуючий i дисциплшуючий фактор, вимагаючий суворого дотримання державно! та трудово'1 дисциплши, чггкого виконання кожним cboix обов'язив [29, с. 7].
Вщ середини 1920-х роюв органи прокуратури посилили роботу на сел1, намагаючись забезпечити законнють i в д1яльносп сшьрад, де вона часто-густо порушувалась. Окр1м традицшних метод1в загального нагляду (перев1рка нормативних та правозастосовчих акпв та ix проект! в, знайомство з документащею, участь в робот! вщповщних оргашв державно! влади, перш за все колепальних, робота 3i скаргами громадян) широко залучалась громадськють. Було розгорнуто мережу робггничих та сшьських кореспондештв. Вони мали повщомляти в пресу, а також партшш та правоохоронш органи yci факти порушення законное^ та дисциплши. Робселькор1вський рух був у значнш Mipi кампашею, в1н дозволяв у ряд1 випадив машпулювати законом [30, с. 14, 15]. Усекретному акп рев1зп д1яльност1 ЛуганоькоТ окружно'1 прокуратури та обсл1дування стану револющйноТ законност1 по Луганському окруз1 губпрокурором Донбасу Макаренком в1д 8-19 березня 1925 року було в1дзначено, що зв'язок з робггничими та сшьськими кореспондентами пращвниками окружно'1 прокуратури встановлений. На нарад1 роб1тничих кореспондент1в окружний прокурор зробив доповщь пророботу прокуратури щодо ходу розслщування з приводу ix замшж i статей [31, с. 23].
Якщо до 1926 року головними питаниями у розвитку оргашв юстици було питания оргашзацшносп, процесуальш та матер1альш, то в означений piK головним гаслом юстицп стала боротьба за як1сть. Однак критери niei якост1 спиралися в першу чергу на розумшня суду як пролетарського та класового. 3 цього випливало й ставлення до закошв, яи не розглядалися як щось застигле i святе, навпаки, закон мусив перебувати в nponeci nocTiиного творения його сусшльством, видозмшювався разом i3 ним та набував форм, адекватних його поточному стану розвитку. У закош головною була не його формальна оболонка, а класовий змют, розумшня та застосування його як принципу призводило до правильно! класово'1 судово'1 полггики. Тим не менше, на кшець 1920-х роюв формуеться уявлення щодо основних критерив ощнки якост1 робота пщпорядкованих НКЮ народних сл1дчих, судово'1 системи та прокуратури. Захисники стояли дещо осторонь означено! системи, тож i результатавшсть ix робота особливо не потрапляла в коло уваги кер1вництва НКЮ, яке бшыпе ц1кавили проблеми <тньово'1 адвокатури» та формування пролетарського складу захисниив. Першою тр1адою в оцшщ робота сл1дчого апарату були кшькють район1в, територ1я та кшькють населения, що обслуговуеться одним районом [32, с. 178]. Недивлячись на все це, робота оргашв юстици все значшшою Mipoio викликала критику та збшыпення числа скарг з боку населения.
Робота 3i скаргами на д1яльнють мюцевих оргашв влади та управлшня велась прокуратурою за класовим принципом. У багатьох випадках законш штереси
скаржншав прокуратурою не захищались саме з класових м1ркувань - якщо скарги подавали нетрудов1 елементи (куркул1 чи непмани). У кшщ 1920-х - на початку 1930-х рою в вщносини прокуратури та мюцевих адмшютративних структур будувались вже на дещо шшш основг Прокуратура виконувала завдання партй щодо забезпечення форсованоТ шдустр1ал1заци, масово! колекпшзаци, 1 стосунки, що виникали, були спрямоваш перш за все в сощально-економ1чну площину [30, с. 15]. Починаючи з кшця 1920-х рою в правоохоронш органи виконували не стшьки задеклароваш функцп охорони радянськоТ системи, скшьки репресивш функцп щодо так званих «експлуататорських» клаав, «уклошспв, рев1зюшспв, троцыаспв», «воропв народу», «шпигушв свггового 1мпер1ал1зму» й окремих держав, «нацюналют1в» та ш. Показовою е вщсутшсть законодавчих чи навпъ шдзаконних акпв, на пщстав1 котрих функцюнували щ органи [33, с. 27.]. Натомють у радянському сустльста домшували принципи «револющйно!» законносп, а зшдом - сощалютично! законность
У звт про д1яльшсть Артем1всько! о кружно! прокуратури за перюд з 1 жовтня 1926 по 1 ачня 1927 року, зазначалося, що протягом звггного перюду здшснювалися систематичш виТзди представ н и к1 в прокурорського нагляду на села, в робггнич1 селища, де робилися доповщ про «револющйну» законнють 1 роботу прокуратури. «Безпосередня участь пращвншав прокуратури в засщаннях райвиконком1в 1 сшьських рад а також прийом скарг у роб1тник1в 1 селян на мющ, безумовно засвщчили важливий пол1тичний аспект робота прокуратури як охоронця револющйно! законност1 та захисника прав й штереЫв робшшчих 1 селянських мае» [34, с. 1]. Особлива роль в утвердженш «револющйно!» законносп належала народним ктишсарам юстиц1Т. Зокрема, перед ними стояло завдання - на м1сщ зруйнованих дореволющйних правових 1 правоохоронних шетшутв будувати принципово нову правову та правоохоронну систему.
У резолюцй XIV конференцй РКП (б) вщ 27-29 квггня 1925 року йшлося про те, що штереси зм1цнення пролетарськоТ держави та подальшого зростання дов1ри до не! з боку широких мае селянства вимагають максимального змщнення револющйно! законносп, особливо в низових органах влади [35, с. 385]. Постановою 3-го зЧ'зду Рад СРСР «Про неухильне запровадження револющйно! законносп» вщ 20 травня 1925 року було визнано одним ¡з найважливших завдань забезпечення належного втшення в життя радянських закон1в та змщнення основ радянськоТ «револющйно!» законносп. Для належноТ йога реашзащ пропонувалося вживати заходи щодо боротьби з порушеннями «револющйно!» законносп та ознайомлення населения з законами й порядком оскарження незаконних дай властей. 3 огляду на це, 3-й з'!зд Рад СРСР визнав за необхщне невщкладне запровадження в д1ю постанови Президп ЦВК СРСР про зм1цнення основ «револющйно!» законносп, залучення при перевиборах судд1в до !хнього складу, а також до складу народних засщател1в безпартшних активних селян ¿з бщютав ! середняюв, розширення та змщнення належно! робота прокуратури, оргашзац1ю вшздних сес1й суд1в ! розгляд ними у першу чергу справ про зловживання посадових оаб. Одночасно ставилося завдання широкого ознайомлення робпниюв \ селян ¡з радянським законодавством й порядком оскарження дш оргашв влади, порушуючих ц1 закони. Тому 3-й з'!зд Рад СРСР пропонував ЦВК СРСР розробити та втшити в життя порядок, забезпечуючий ознайомлення громадян СРСР ¡з вс1ма законами [36, с. 68]. У висновках щодо результате прокурорського обслщування стану револющйно! законносп в Луганськш окруз1, серед шшого органам суду та прокуратури пропонувалося звернути увагу на швидкють завершения слщства та посилення репресш стосовно справ про посадов! злочини, грабеж! та порушення в сфер1 статевих в1дносин. Також пращвникам суду, прокуратури, слщства й оргашв мшцп з метою популяризацй пролетарського права рекомендувалося сприяти оргашзаци при ешьбудах \ хатах читальнях юридичних
гуртив самсццяльносп, оргашзацп довщкового бюро, юридичних кутив мюцевоТ преси, оргашзацп осередюв товариства «Геть злочиннють» й здшснювати iHini заходи щодо лжвщацп правово'1 неграмотносп населения, звернувши насамперед найсерйозшшу увагу на встановлення тюного зв'язку з робкорами та сшькорами та розробивши план проведения доповщей про свою роботу на широких зборах селян i робггниюв, узгодивши цей план Î3 планом робота окружкому. При перевиборах народних засщател1всуду - широко залучати до складу останшх селян i селянок ¡з числа безпартшних. По справах, де виступають особи прокурорського нагляду одночасно залучати в якосп громадських обвинува1пв селян i селянок. Органам суду широко практикувати вшзди на села для розбору справ, оргашзовуючи показов! процеси по справах, що представляли особливе суспшьне значения та злочинах, що мали загрозливий характер [37, с. 53, 54]. При цьому, губпрокурор Донбасу Макаренко наголошував на необхщносп yciivi пращвниюв партшних, профспшкових, радянських i безпосередньо правових оргашв у cboïx д1ях виходити з суворого дотримання законносп, маючи на уваз1, що змщнення «революцшно'1» законносп, особливо на сел1, що на той час, згщно його твердження, було першочерговим завданням не лише одного спещального органу чи вщомства, але й Bcieï «оргашзовано'1 партшно'1, пролетарсько'1 й селянсько'1 громадськосп». У висновках мютився також заклик до кожного партшця щодо надання допомоги органам прокуратури, суду, сшства та мшци при проведенш покладених на них завдань щодо встановлення единого розумшня законносп [38, с. 40]. Слщ зауважити, що такого роду прокурорсью обсл1дування вщбувалися вже з кшця травня й протягом червня - липня 1925 року. Тобто це була своерщна реакщя оргашв прокуратури Донбасу на постанову 3-го зЧ'зду Рад СРСР i розпорядження ЦВК СРСР щодо залучення при перевиборах народних засщател1в безпартшних селян до складу судд1в, як також - i в якосп громадських обвинува1пв, а також - широкого ознайомлення роб1тник1в i селян ¡з радянським законодавством.
Конституц1я 1924 року в1дображала принципи «соц1ал1стично'1 законност1». У той час як в дшсносп набули поширення rpy6i порушення законность У щоденшй практиц1 НКВС (з санкци вищого кер1вництва краши) широко застосовувалися методи ф1зичного впливу, катування та знущання арештованих, KOTpi приводили до так званих «з1знань ¡з визнанням CBoeï вини» та обмовлянь невинних людей [39, с. 311]. Утвердження «сощалютично'1 законност1» пов'язувалось Î3 Радами - тими оф1ц1йними («конституцшними») органами влади, KOTpi представлялися в якост1 «¡нструмента революци», «органу самих трудящих мае», а з середини 1920-х роюв згщно Конституцп - у вигляд1 основи сощал1стичного суспшьства. Проте, як виявилося, Ради вдало пщшшли для оргашзац1'1 механ1зму сталшського репресивного апарату. Ради, KOTpi немовби на противагу парламентаризму, об'еднали функцп представницького та д1ючого виконавчого органу, мали статус «всевладних» установ здатних без вс1ляких обмежень, пов'язаних ¡з под1лом влади, зд1йснювати н1чим не обмеження всевладдя. А так як сам1 по co6i Ради як шетрументи безпосередньо'1 демократ1'1 ц1лком очевидно не могли здшснювати систематичне професшне державне кер1вництво, таке всевладдя Рад ставало прикриттям i виправданням для партократично'1 диктатури napTiиного апарату, його кер1вних ¿нстанщй, д1яльшсть котрих взагал1 знаходилася поза законодавчим регламентуванням та судовим контролем. А оскшьки в радянському суспшьств1 основним ¡нструментом влади залишалася «зв'язка = партапарат + карально-репресивш органи» (котра також фактично знаходилася поза контролем офщшних ш статут ¡в - Рад i закону), то в результат! постала ушкальна могутня система вшськово-комушстично'1 влади, здатна без обмежень приймати й проводити в життя будь-яю р1шення, зрозум1ло в ¿м'я «перемоги сощал1зму та комушзму», прикриваючись комун1стичною ¿деолопею та револющйним правом [40, с. 188, 189]. Пюля прийняття Конститущ! 1924 року вплив
партп на радянську державно-правову систему значно зрю [41, с. 189]. Вщповщним чином, при такш ситуаци в радянському суспшьста шяко'Т îhiiioï юридично'Т системи не було, oicpiM ¡снуючо'Т ущербно!', недосконало'1', котра, по cyri, являла собою «право влади» [40, с. 189]. Це своерщне бшыповицьке «право влади» нерщко приводило до порушення законное^ з боку самих представниK"iв влади.
Сощалютична законнють, всупереч своему респектабельному фасаду й навпъ елементарному поняттю«законшсть», стала hocîcm усього того антигуманного й антилюдського, що рашше виражалося у формул! «революцшнеп правосвщомосп» чи «революцшнеп законносп». Насамперед, hocîcm (i одночасно прикриттям, виправданням) такого «права», коли для юнуючеп влади, ïï збройних сил, карально-репресивних оргашв виявляеться можливим i виправданим, не рахуючись Î3 д1ючими законоположениями, вчиняти свавшля, йти на люб1 акци пщ прикриттям високих щеал1в тощо. I такою, за своею суттю, е щеолопя сощалютично'Т законносп (котра е центральною ланкою Bcieï системи радянського права), адже вона тюно пов'язана з марксизмом i комунютичним розумшням права. Оскшьки комунютичне революцшне право - право на кардинальне перетворення сусшльства формуе саму сутнють, серцевину марксистських погшццв (покликане подолати мршливий щеал1зм домарксових комушетичних yTonin); без такого права марксизм втрачав свою первюну, потаемну суть. Непохитнють комун1стичного праворозумшня, визначаючого ¡стинний сенс ¿деологи сощалютично'1 законност1, обумовлювалася також т1ею обставиною, що вшськово-комунютична система влади, перебуваюча в ochobî соц1ал1стично'1 парт1йно-¡деолопзованоТ' державно'1 системи потребувала адекватних потужних засоб1в забезпечення, KOTpi могло дати лише вище революцшне право, його всемогутшсть, виражена в щеологп сощалютично'1 законност1 [40, с. 187, 188]. Однак, на перших етапах запровадження полггики непу доктринасощалютично1 законност1 потребувала певного коригування.
В умовах частково'1 реашмацп в1дкинутих револющею приватновласницьких вщносин перед радянськими юристами виникло вкрай складне завдання: з одного боку, досягти однаковосп, ун1версальносп радянського закону, а з шшого, mît ко дотримуватися класово'1 л i hîï в з'ясуванн1 ступеня протиправносп повед1нки. 3 огляду на це будувалася й кадрова полггика - становления: радянського правового ладу, особливо за загрозливих для нового сусшльства умов непу мало здшснюватися щеолопчно випробуваними фах1вцями. Вщтак, протягом 1920-х роюв були закладен1 основи роботи радянського суду, прокуратури, а також сформувалася низка нормативно-правових акпв, KOTpi стали своер1дним шдсумком процесу унормування сощальних практик i пщгрунттям для нового правопорядку [32, с. 115]. Визначною рисою системи правового регулювання оргашзацп д1яльност1 оргашв кримшальноТ' юстицп було те, що « Kepi в ну й спрямовуючу роль» у ïï формуванш в1д1грали пол1тичн1 директиви. Саме з трибун партшних з'Т'зд1в повщомлялося про напрямки подальшого розвитку держави. Так, наприклад, р1шенням XV (1927 року) зЧ'зду ВКП(б) було проголошено курс на колектив1защю, а на XVI (1930 року) з'Т'зд1 ВКП(б) з патетикою виголошувалося, що «розтрощуючи onip класових воропв, ВКП(б) поведе маси в розгорнутий наступ i забезпечить повну перемогу сощал1зму в СРСР». За цим традищйно з'являвся цщий ряд пщзаконних акпв, в котрих визначалися завдання та форми учасп оргашв кримшальноТ' юстици в реал1зацп парт1йних план1в [42, с. 19]. На Донбаа особливо був вщчутним тотальний парт1йний контроль надуЫма сферами суспщьно-полиичного життя. У зв'язку з цим, незважаючи на законодавче обгрунтування, повноваження мюцевих рад тут були значно обмежеш. Давалося взнаки i довол1 неч1тке законодавство та посилення командно-адмшютративно'Т системи в УСРР [43, с. 129]. Радянсьи закони зазвичай санкцюнувалися парт1йною верх1вкою. Вона ж контролювала Bei сфери
державного життя, в тому чист й правоохоронну сферу, включно з органами юстици.
Процес зрощення партшного апарату з державним вщбувався дуже болюно й становив досить неоднозначне та складне явище. Прихований конфлжт м1ж парт1ею й управлшським апаратом держави вимагав поел иного контролю партп над останшм. Роль такого контролера також покладалася на масов1 громадсыа об'еднання та рухи. Всшяко наголошувалося, що робота громадських оргашзацш повинна бути пов'язана з роботою державних оргашв [44, с. 92]. Попри це, мюш реального контролера було фактично покладено на ДПУ та шип силов1 структури.
Протягом кшця 1920-х - початку 1930-х роюв у Радянському Сокш все бшыпою м1рою зростав тиск на ¡нокомислячих, включаючи члешвпартп. Серед шструмент1в впливу на першому мющ виявився Кримшальний кодекс 1 ДПУ. Остання перетворилася в феноменальну оргашзацш, котра переросла сво! першопочатков1 рамки й фактично перетворила партш в свш придаток [45, с. 84, 140]. Адмшютративно-командш методи державно!' влади пронизували ва сфери суспшьно-полггичного життя. Процес бюрократизацп торкнуся також 1 парти. Партшний апарат пвдм'яв пщ себе державний, практично злився з ним, утворивши едину бюрократичну систему. В умовах перманентно! «надзвичайно! ситуацп» та зростання психолопчноТ напруги в сусшльсга перед пол1тичним кер1вництвом постала нагальна потреба змщнення державно! влади. Не тшьки спрямовувати, а й системно контролювати суспшьш процеси був покликаний тоталггарний режим, що остатоно сформувався у 30-1 роки XX столптя. По го основними ознаками були: безмежна влада однооабного лщера, який спирався на партшно-державний апарат, бюрократизащя суспшьно-полггичного життя, утворення однопартшно! диктатури, монопол1защя влади бшыповиками, формування командно-адмшютративно! економжи з нацюнал1защею вах засоб1в виробництва, полггичне вщчуження громадян вщ управлшня державою, тотальний щеолопчний контроль правлячо! партп надуама сферамисуспшьно-пол1тичного життя, запровадження масового терору й репресш проти громадян [46, с. 120]. «Военно-комушетична» модель оргашзаци суспшьства включала в себе, з одного боку, величезний бюрократичний апарат, що гарантував деяку стабшьнють, але не забезпечував «самонастроювання» суспшьства, швидкоТ реал1заци р1шень, а з другого -особлив1 компенсукга, паралельно д1юч1 мехашзми - систему надзвичайних оргашв, що дозволяла при необхщносп д1яти швидко й в обхщ державно!' машини [47, с. 74]. При цьому, державно-правовове регулювання зазвичай пщмшялося ручним управлшням з боку партшно-комушетично! номенклатури.На органи юстици, насамперед, покладалося завдання вщетоювання ¡нтереав партшно-державно'1 влади.
Оргашзащя д1яльносп оргашв кримшально! юстици в УСРР великою м1рою визначалася характером актуальних полггико-господарських кампанш. На рубежч 1920-х - 1930-х роюв до КПК УСРР було внесено ряд змш, якими суттево скорочувалися процесуальш строки кримшального судочинства та перелш необхщних процесуальних дш 1 документе. 3 переходом до насильницько! колектршзацп значно доповнилося кримшальне законодавство. Посилювалися покарання за протидш чи посягання на устшне проведена полггико-господарських кампанш. Не економ1чними, а адмшютративними заходами, а також засобами ф1зичноТ та кримшально! репресш сталшське кер1вництво лжвщовувало «куркульство як клас», нищило мщне селянське господарство, добивалося виконання хл1бозагот1вельних плашв та проведения колектив1зацп. Нормативно-правовими актами перюду колектив1зацп органи юстици зобов'язувалися до учасп у реал1зацп полггико-господарських кампанш на сел1 та посилення кримшально! репресп до «класово-ворожих елементсв» [1, с. 284].
На XVI з'1зд1 ВКП(б) було, серед ¡ншого, прийнято директиву партп щодо
лшвщацп хитань у партп в cnpaei колектив1зацп. Задля цього Сталш наказав мобшзувати увесь партшний апарат, а кер1вництво ОДПУ, суду й прокуратури отримали вказ1вку привести карал ьш органи до бойово'1 готовности щоб «придушити можлив1 куркульсьи виступи та повстання» [48, с. 177]. В умовах посилення адмшютративних i реиресивних заход1в спостер1галося також посилення тенденци до зрощення оргашв кримшальноТ' i псштичнсп юстици та розширення сфери ïx повноважень.
Висновок. Загалом, функцюнування оргашв юстици УСРР у перюд 1925-1930-го роюв ще не мало чггко визначених форм i тенденцш. Значною Mipoio цьому процесу перешкоджала партшно-бюрократична специфша управлшня та авторитарш тенденцп кер1вництва краши.Одне з основних завдань, що покладалися на органи юстици, полягало в всеб1чному вщстоюванш ¡нтереав партшно-державно'1 влади.
Радянсьи суди все бшыпою Mipoio перетворювалися Î3 незалежного правоохоронного органу на цшком залежний вщ влади мехашзм реал1зацп ïï piineHb i настанов. Прокуратура, в свою чергу, виконувала функщю особливо!' наглядово'1 шстанци практично над yciivia правоохоронними структурами, в тому числ1 - й судовими установами.
На територи промислового Донбасу з кшця 1920-х роюв став особливо помггним деформований характер д1яльност1 правоохоронних оргашв i, зокрема, юстици, що, серед шшого, проявлялося в актив1заци сощально-економ1чних i пол1тичних кампан1й, шщшованих парт1йною владою й зд1йснюваних з допомогою оргашв правоохорони. ГЦ кампанп спрямовувалися насамперед проти техшчно'1 ¡нтел1генц1Т', заможних селян тощо. Органам юстици вщводилася посереди роль своерщного мехашзму виконання та вт1лення в життя настанов б1льшовицькоТ' napTiï.
У подалыпому важливо просл1дкувати характер взаемод1Т' оргашв юстици з шшими правоохоронними структурами Донбасу.
Список використано'1 л1тератури
1. Губар С. В. Кримшальна юстищя в Укра'1ш. 1927-1939 роки : моногр. / С. В. Губар. - К. : Хай-Тек Прес, 2009. - 352 с.
2. Общая теория права и государства : учебн. / под ред. В. В. Лазарева. - 4-е изд., перераб. и доп. - М. : Юристь, 2007. - 575 с.
3. Ильин И. А. О сильной власти / И. А. Ильин // Ильин И. А. Собр. соч. : в 10 т. Т. 2. Кн. 1 / И. А. Ильин, сост. и комм.. Ю. Т. Лисицы. -М. : Русская книга, 1996. -С. 404-419
4. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин. - Харьков : Фолио, 1999.-607 с.
5. Нерсесянц В. С. Философия права : учеб. / В. С. Нерсесянц. - М. : Норма, 2005. - 656 с.
6. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / П. А. Сорокин // Сумерки богов / пер. с англ. С. А. Сидоренко, А. Ю. Согомонов. -М. : Политиздат, 1992. - 543 с.
7. Работяжев Н. В. Феномен тоталитаризма : полититическая теория и исторические метаморфозы / Н. В. Работяжев, Э. Г. Соловьев. - М. : Наука, 2005. - 327 с.
8. Миронова Г. А. Право як предмет фшософсько-методолопчних дослщжень / Г. А. Миронова // Вюник Запор1зького державного ушверситету. Юридичш науки. -2004.-№ 2.-С. 13-19.
9. Явич Л. С. Основы знаний о советском государстве и праве / Л. С. Явич. - Л. : Изд-во Ленининградского ун-та, 1979. - 136 с.
10. Безансон А. Лихо столптя : Про комушзм, нацизм та ушкальнють голокосту /А. Безансон ; пер. з фр. Т. Марусик. - К. : ПУЛБСАРИ, 2007. - 136 с. - (1стор1я i сучасшсть).
11. Трубников В. М. Сучасш перспективи розвитку юридично! науки : фшософське 1 методолопчне обгрунтування / В. М. Трубников, Т. А. Денисова. - М. : НОРМА, 1998. -С. 13-17.
12. Украша : полггична ютор1я. XX - початок XXI ст. / ред. рада : В. М. Литвин та ш.; редкол. : В. А. Смолш, Ю. А. Левенець та ш. - К. : Парламентське вид-во, 2007. - 1028 с.
13. Чельцов-Бебутов М. А. Советский уголовный процесс / М. А. Чельцов-Бебутов. -Харьков : Юрид. изд-во Наркомюста УСРР, 1929. - 338 с.
14. Михайлик М. Предисловие / М. Михайлик // Чельцов-Бебутов М. А. Советский уголовный процесс / М. А. Чельцов-Бебутов. - Харьков : Юрид. изд-во Наркомюста УСРР, 1929. - С. 7-10.
15. Алексеев С. С. Право : азбука - теория - философия : Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. - М. : Статут, 1999. - 712 с.
16. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. / С. С. Алексеев. - М. : Юрид. лит, 1981. -Т. 1.-360 с.
17. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски решения / С. С. Алексеев. - М. : НОРМА, 2001.-752 с.
18. Михайлик М. Советская прокуратура к 10 годовщине Октября / М. Михайлик // Вестник советской юстиции. - 1927. - № 21-22. - С. 713-714.
19. Святоцкий А. Д. Создание советской адвокатуры / А. Д. Святоцкий // Проблемы правоведения. - К. : Изд-во при Киевском государственном университете, 1986. -Вып. 47. - С. 48-57.
20. Пирогова В. Д. Кодекс закошв про кооперащю УСРР (1925 р.) : юторш розробки й доля проекту / В. Д. Пирогова // Проблеми законносп : зб. наук. пр. / вщп. ред. В. Я. Тащй. - Харюв : Нац. ун-т «ЮАУ 1м. Я. Мудрого», 2012. - Вип. 119. - С. 44-53.
21. Спиридонов Б. М. Прокурорский надзор за соблюдением законности в исправительно-трудовых учреждениях / Б. М. Спиридонов. - М. : Изд-во Московского ун-та, 1978.-204 с.
22. Малицький О. Л. Радянська конститущя / О. Л. Малицький // Антолопя украТнськоТ юридично! думки. В 10 т. / за ред. Ю. С. Шемшученка та ш. - К. : Юридична книга, 2004. - Т. 9 : Юридична наука радянсько! доби. - С. 204-214.
23. Маляренко В. Т. Прокурор у кримшальному судочинста : деяи проблеми та шляхи 1х виршення /В. Т. Маляренко, I. В. Вернидубов. - К.: Юршком 1нтер, 2001. -240 с.
24. Алексеев А. И. Профессия прокурор (Введение в юридическую специальность) / А. И. Алексеев, В. Б. Ястребов. - М. : Юристь, 1998. - 144 с.
25. Фиолевский Д. П. Судебная власть и правоохоранительная система Украины : учеб.пособ. / Д. П. Фиолевский. - Донецьк : Донеччина, 2003. - 272 с.
26. Заика Л. М. Жертвы и палачи. По материалам процессов 1919-1953 годов / Л. М. Заика, В. А. Бобренев. - М. : Книжный мир, 2011. - 624 с.
27. Державний арх1в ДонецькоТ область -Ф. 1469 «Донецька губернська прокуратура, м. Артем1вськ Артем1вського округу Донецько! губерни. 1922-1925 рр.». - Оп. 1. - Спр. 13 : Постанови, шструкцп, циркуляри ВУЦВК (копи), протоколи, виписки з протокол!в засщання комюп та переписка з окружними судами тощо про прийняття постанови ВУЦВК вщ 9 липня 1924 року про амшспю ув'язнених. Списки справ, припинених по амшстп. 1924-1925 рр., 621 арк.
28. ДАДО. - Ф. Р-2: Сталшський окружний виконавчий комггет Рад робггничих, селянських 1 червоноармшських депутат! в, м. Стал ¡но, Сталшського округу. 1922-1931 рр. - Оп. 1. 1922-1931 рр. - Спр. 332 : Звгг окрвиконкому про роботу за 1925 р. 1925 р., 208 арк.
29. Басков В. И. Прокурорский надзор : учеб. / В. И. Басков. - М. : Изд-во МГУ, 1991. -
304 с.
30. Мурза В. В. Прокуратура в державному мехашзм1 УСРР (1922-1933 рр.): автореф. дне. ... канд. юр. наук : 12. 00. 01. / В. В. Мурза. - Харюв, 2003. - 19 с.
31. ДАДО. -Ф. 1172 «Артем1вська окружна прокуратура м. Артем1вськ. 1923-1930 рр. с.ч.». - Оп. 1. - Спр. 18 : Виписка з протоколу засщання президп Артем1вського окружного виконавчого комггету бюро Артем1вського районного комггету партп. Звгг про д1яльнють Артем1вськоТ прокуратури. 1926 р., 342 арк.
32. М1хеева О. К. Становления та функцюнування правоохоронних оргашв УСРР (1921-1928 рр.) : юторичш аспекта : моногр. / О. К. М1хеева. - Донецьк : Схщний видавничий д1м, 2011. - 456 с.
33. Луцький А. I. Законнють як засада д1 яльноспправоохоронних оргашв УкраТни / А. I. Луцький// Науково-шформацшний вюник 1вано-Франювського ушверситету права ¡меш Короля Данила Галицького. - 2011. - № 4. - С. 26-29.
34. ДАДО. -Ф. 1172 «Артем1вська окружна прокуратура м. Артем1вськ. 1923-1930 рр. с.ч.». - Оп. 1. -Спр. 23 : Доповщь, звгг про д1яльнють Артем1вськоТ окружноТ прокуратури. Протоколи обслщування Артем1вськоТ окружноТ прокуратури, справ, що знаходяться в провадженш Артем1вського окружного вщдшу ДНУ, Тх акти, статистачш даш та списки ув'язнених. 1926-1927 рр., 358 арк.
35. Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК (1898-1986). - 9-е изд., доп. и испр. - М. : Политиздат, 1984. - Т. 3 : 1922-1925.-494 с.
36. Советская милиция: история и современность (1917-1987) / под ред. А. В. Власова,- М. : Юрид. лит., 1987. - 336 с.
37. ДАДО. -Ф. 1469 «Донецька губернська прокуратура, м. Артем1вськ Артем1вського округу ДонецькоТ губернй. 1922-1925 рр.». - Оп. 1. - Спр. 17 : Наказ, циркуляри ДонецькоТ губернсько'Т прокуратури про завдання й д1яльнють оргашв прокуратури, про взаемовщносини з органами ДПУ, про боротьбу з незаконним збором продподатку, про нагляд за законшетю й справедливютю звшьнення, про боротьбу злочиншетю та ш. 1924-1925 рр., 69 арк.
38. ДАДО. -Ф. 1469 «Донецька губернська прокуратура, м. Артем1вськ Артем1вського округу ДонецькоТ губерш'Т. 1922-1925 рр.». - Оп. 1. - Спр. 24 : Протоколи та резолюцп засщання бюро окружних виконком1в \ акти обслщування д1яльносп прокуратури та суд1в й стану револющйно'Т законностг 1924-1925 рр., 45 арк.
39. Цечоев В. К. История государства и права России XIX - XX ст. : учеб. пособие / В. К. Цечоев, Н. Е. Орлова. - Ростов н/Д : Феникс, 2000. - 480 с. - (Серия «Учебники, учебные пособия»),
40. Алексеев С. С. Философия права / С. С. Алексеев. - М. : НОРМА, 1998. - 336 с.
41. Гросул В. Я. Образование СССР (1917-1924) / В. Я. Гросул. - М. : Изд-во ИТРК, 2007. -216 с.
42. Губар С. В. Становления Т розвиток оргашв д1знання Т досудового слщства в УкраТ'ш. 1917-1960-т1 роки : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / С. В. Губар. -К., 2003. - 19 с.
43. Грацианский П. С. Публикация и издание источников советского права исторический опыт и перспективы / П. С. Грацианский // История права : Англия и Россия / под ред. В. С. Нерсесянца, У. Батлера. - М. : Прогресс, 1990. - С. 135-146.
44. Постанова ВЦВК Т РНК УСРР про мову зносин оргашв влади Т дщоводства в адмшютративно-територ1альних одиницях, утворених за нацюнальною ознакою. Листопад 1925 року // Кравченко В. I. УкраТна у 20-30 роки XX ст. Мовою документе та очевидщв : навч. поаб. / В. I. Кравченко, Ю. М. Красноносое, П. П. Панченко та ш. -Донецьк : Схщний видавничий д1м, 2002. - С. 144-145.
45. Левин М. Советский век / М. Левин ; пер. с англ. В. Новикова, Н. Копелянской. -М. : Европа, 2008. - 680 с.
46. Шевченко А. С. 1стор1я оргашв внутршшх справ УСРР на транспорт! : моногр. в 3 -х кн. / А. С. Шевченко. - Донецьк : Калышус, 2011. - Кн. 1 : Правов1 основи д1яльносп оргашв внутршшх справ УСРР на транспорт! у першш половиш XX ст. - 664 с.
47. Бшас I. Г. Репресивно-каральна система в Укра!ш. 1917-1953 : Суспшьно-полггичний та юторико-правовий анал1з : у 2 кн. / I. Г. Бшас. - К. : Либщь-Вшсько Украши, 1994. - Кн. 2. - 688 с.
48. Пастернак С. Укра'ша пщ большевиками (1919-1939) : спроба юторично! студп / С. Пастернак. - Торонто : Свшан-Зшля, 1979. - 314 с.
Стаття надшита до редакци 20.12.2013 р.
g. О. Popova
main directions and forms of functioning of judicial authorities of donbass of the period of the 1925-1930th years
In article specifics of activity of judicial authorities of Donbass during 1925-1930 are considered. The considerable attention is paid to the main tendencies, the directions and forms of functioning of vessels, prosecutor's offices, legal profession and other judicial authorities of this region during the specified period. It is noted that the role of judicial authorities was reduced usually to function of the repressive mechanism. And their social legal status corresponded to the special status of official government retaliatory and repressive body. The Soviet courts all more turned from independent law enforcement agency completely we depend on the power the mechanism of implementation of its decisions and installations. The prosecutor's office, in turn, carried out function of special supervising instance practically over all law-enforcement structures, including legal agencies. It is also noted that one of the main objectives which were assigned during the period of 1925-1930 to judicial authorities of Donbass, as well as as a whole in the Soviet Union, consisted in comprehensive upholding of interests of the party government. Thus, quite mediocre part of a peculiar mechanism of execution and an embodiment in life of installations of communist party was assigned to judicial authorities.
Keywords: judicial authorities, court, prosecutor's office, legal profession, law enforcement agencies.
УДК 342.951
Б. П. Чобггок
boghha безпека державн у доктрнн1забезпечення
национально! безпеки
У cmammi проанал1зоваш актуальш аспекти формування и реал1заци державноi полтики у ccpepi запобкання и реагування на надзвичайт ситуаци военного характеру. Досл1джеш основт положения военних доктрин Украгни та окремих крат пострадянсъкого простору, що е тдхрунтям для тдготовки та прийняття военно-полтичних i eoemo-cmpamezi4HUX piiueiib, розроблення стратегт i програм у военнт ccpepi. Шдкреслено оборонний характер военних доктрин, необх1дтсть хрунтовног оцтки военно-полтичног обстановки, прогнозування и розвитку тощо. Доведено, що военна безпека е тдвидом нацюналъноi безпеки, ii neeid 'емним елементом.
К.иочоеЛ слова: военна безпека, военна доктрина, державна полтика, надзвичайт ситуаци, нацюналъна безпека, удосконалення.
