CC BY
65ЛИТЕРАТУРА
1. Ажнина Е. Бионика: природа знает лучше! [Электронный ресурс] / Е. Ажнина. -Режим доступа : http://www.kak.ru.
2. Гропиус В. Круг тотальной архитектуры / В. Гропиус. - М. : Искусство, 1971. - 273 с.
3. Жерарден Л. Бионика / Л. Жерарден. -М. : Мир, 1971. - 232 с.
4. Немов Р. С. Общие основы психологии : учебник / Р. С. Немов. - М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 688 с.
5. Литнецкий И. Б. Беседы о бионике / И. Б. Литнецкий. - М. : Наука, 1968. - 592 с.
О. В. Янжула,
аспiрантка 1нституту проблем виховання НАПН Украни
УДК: 37.012:316.47/.6
ОСНОВН1 П1ДХОДИ ДО РОЗУМ1ННЯ ПОНЯТТЯ «КОММУН1КАТИВНА КОМПЕТЕНТНОСТЬ»
ч^панування молодою людиною стратеги спшкування е основою И комуткативно! компетентност! У бшьш загальному вигляд комушкативну компетенттсть можна визна-чити як р1вень сформованосп досвщу мгж-особиспсно! взаемоди, необх1дний особис-тосп для усшшного функцюнування в сус-пшьсга з огляду на власн зд1бносп й соц1альний статус.
Комуткативна компетенттсть перед-бачае готовтсть й вмшня будувати контакти на р1зних психолопчних дистанщях. Склад-носп школи можуть бути пов'язан з шерцш-тстю позицш - опанування та реал1заци
яко1сь одн1е1 з них и незалежно в1д характеру й своершност! Як правило, якщо спшку-вання призводить до конфлшпв, причиною цього бувае незнання техтк спшкування [3].
Поняття «комуткативна компетенттсть» е одтею з важливих наукових кате-горш, вивчення яко! почалося в 60-х - 70-х роках ХХ стор1ччя. На сьогодш кнуе значна к1льк1сть дослвджень, присвячених ц1й проблем. Разом з тим учен постшно вказують на виняткову важливють 1 точтсть визначення ща дефшщп, «...тому що представники р1зних галузей знань описують це поняття з позици власних 1нтерес1в 1 щдкреслюють у ньому те, що е найсуттевшим для ще! науки» [4, с. 17]. Комушкативну компетенттсть активно дослвджують як вггчизняш, так 1 зарубгжн вчет: I. Бех, М. Вятютнев, М. Гез, Д. 1заренков, О. Казарцева, Ю. Федоренко та шш1 [1; 4; 5; 10; 11; 13].
Мета статт - проанал1зувати основн подходи розумшня поняття «комуншативна компетентн1сть»; дослщити, яю саме 1нте-груюч компоненти стали основою цього поняття.
Спшкування е важливим чинником сощально! детермшацп поведшки щдивща. У процеа спшкування людина завжди пригне певним чином впливати на свого партнера, 1 сама щддаеться впливу з боку останнього. Пд час спшкування передаються манери, звича!, стиль поведшки [2, с. 10].
Будучи важливою стороною життедаяль-носп суб'екта, сп1лкування ввдграе важливу роль у формуванш 1 розвитку людини. Через спшкування, безпосередне й опосередковане, людина отримуе знання про навколишнш свп; «привласнюе» сустльн цшносп, тзнае природу. Вступаючи у спшкування, шдивщ формуе критери людсько! оц1нки, що е важливою умовою його самосввдомост! Пд час спшкування здшснюеться комуткатив-ний обмш: обмш шформашею, думками, почуттями, способами й результатами д1яль-носп - вщбуваеться взаемодя, взаемовплив шдиввдв, виникае взаеморозумшня [2, 14].
«Комуншативна компетенттсть» (вщ лат. соттитсо - роблю загальним, зв'язую, 1
сошрйеш - здатний) - сукуптсть знань про норми i правила комушкацп [1, с. 107].
В. Захаров та Ю. Хрящева видокрем-люють так1 фактори компетентност у стлку-ваннi: 1) знання в обласп психологи, групи, спшкування; умшня та навички сп1лкування; 2) корекц1я й розвиток установок, необхвдних для устшного сп1лкування; 3) здатнiсть адекватно й повно сприймати i оцшювати себе та iнших людей, взаемини, що виникають мгж людьми; 4) корекщя та розвиток системи ставлень особистост! [9].
Якщо компетентнiсть в рiзних сферах дiяльностi набуваеться людиною через за-своення тих чи iнших текспв, то комут-кативна компетентнiсть формуеться завдяки iнтерiоризацii соцальних контекспв [8].
Комунiкативну компетентнiсть не можна уявляти як закритий шдивщуальний досввд, цноруючи суспiльний характер ща сошально-психолопчно! якостi. Формування комуткативно! компетентност (штерперсонально! компетентноси) - це рух в!д iнтер- до iнтра-, в!д актуальних мiжособистiсних явищ до результапв розумшня цих явищ [8].
Комушкативна компетентнiсть поодае важливе мiсце у формуваннi рiвня само-поваги iндивiда, тому що результат взаемоди людина свiдомо чи несвщомо розглядае з точки зору оцшки свое! комуткативно! компетентност! При цьому ступшь устш-носп задуманих акпв впливу шдивщ сприй-мае як мiру власно! комуткативно! компетентности За формою та змiстом комушкативна компетентшсть особистост! ств-вщноситься з и соцiальними ролями.
Комушкативна компетентнiсть безпосе-редньо ввдбивае культурний рiвень розвитку особистостi в цьому сусшльсга й може бути одтею з умов досягнення життево! мети. I! можна також розглядати i як один iз факгорiв виховання толерангностi та дiалогiзму.
Проблема комуткативно! компетент-носп е практичним аспектом ширшо! про-блеми - проблеми взаеморозумiння, що роз-глядаеться сьогодш з точки зору дiалогу культур, полггачних систем, релiгiйних та етичних свiтоглядiв [3].
У розвитку комуткативно! компетент-
ности презентован так! тенденци: нормативна - засвоення сошально заданих норм та еталонiв, i особистiсно-творча - конструю-вання норм у ход! спшкування, що випливае з ор!ентац!1 учасник!в у ситуацп, у соб!, у партнер!. У сучаснш комун!кац!1 можна побачити певне послаблення нормативного компоненту у побудов! мгжособиспсного контакту й посилення елеменпв творчих, особист!сних.
У м!жособиспсному сп!лкуванн! зростае роль рефлексивно! культури особистост! у розв'язанн! конфл1кт!в, а саме вмшня рекон-струювати компоненти психолопчного образу свого партнера.
Можна вважати, що побудова мгжосо-биспсного контакту - це скорше розв'я-зування творчого завдання, нтж реал1затя засвоеного нормативу, хоча, звюно, тут наявн! обидва аспекти. Власне, нормативний шлях побудови комуншативно! компетент-ност! концептуал1зований б!хев!ористською традитею, а особистюно-творчий - гумаш-стичною психолопею [3, с. 14].
Зазначимо, що у бшьшосп випадюв психологи (як впчизнят, так ! заруб!жн!) дотримуються неоднозначних тдходав до розум!ння комуткативно! компетентност!
Назвемо основн! з цих щдходав (вико-ристан! дефшщп лише актуалзують домь нуючу серед шших позицш науковця щодо трактування сутносп сп!лкування ! комут-кативно! компетентносп):
- дгяльтсний пщхвд (Л. Виготський, О. Леонтьев, С. Руб!нштейн та шш!);
- тдад формулювання задач! (Г. Костюк, Л. Петровська та шш!);
- комушкативна компетентн!сть як готов-н!сть до даяльносп (Д.Узнадзе та шш!);
- особист!сний пщхвд - комун!кативна компетентн!сть як комплекс особистюних якостей (Г. Айзенк, Р. Кеттел, Г. Оллпорт та шш!);
- комуншативна компетентн!сть як здаб-ност! особистост!, як ум!ння - компонент зд!бностей (В. Гаркуша, М. Заброцький, К. Платонов та шш!);
- далопчний тдад (М. Бахт!н, Л. Виготський та шш!) [12, сс. 46-49].
Дослщження науково! лтератури показало, що юнуе низка автор1в, як1 трактують комуншативну як «комуншативну здат-шсть»: Д. 1 Дж. Джер1, М. Вятютнев, Д. 1за-ренков, Д. Крютел, С. Савшьон та шш1 [4; 710; 14].
Девщом 1 Джул1ею Джер1 цей термш трактуеться як комуншативна здатшсть (способи, правила, за допомогою яких люди здшснюють комуншативн1 обмши та 1нтеракцп з шшими людьми ствтовариства) [7, с. 215].
Комуншативну компетентшсть як здатшсть розглядае С. Савшьон. Вона визначала комуншативну компетентшсть як здатшсть особистосп функц1онувати у реальних умо-вах сп1лкування, тобто у динашчному обмЫ шформашею, де лшгвютична компетенщя мае вщповщати засвоенню значно! шформа-ци як лшгвютичного, так 1 паралшгвюти-чного характеру. При цьому вона робить акцент на усшшносп шшомовно! комут-каци, що залежить як вщ готовносп та ба-жання комуншанту йти на ризик вислов-лювати власн думки шоземною мовою, так 1 вщ його винахщливосп щодо умшня корис-туватися словниковим запасом та певними граматичними структурами для передач повщомлення. На И думку, важливу роль в шшомовнш комуншацп ввдграють невер-бальш засоби (жести, м1мша, 1нтонашя), а лшгвктична правильнють розглядаеться як один з компоненпв шшомовного комуш-кативного обм1ну [14, с. 4].
За О. Дахшим, комуншативна компе-тентн1сть - здатнсть вступати в комуншацш з метою бути зрозум1лим [6, с. 46]. М. Вятютнев вщзначае, що комуншативна компетентшсть - це здатнсть використовувати мову творчо, ц1леспрямовано, нормативно, у взае-моди з1 сп1врозмовниками [4, с. 40].
Слушним в означеному контексп е дослщження Д. 1заренкова, який виокремив у тлумаченн поняття «комуншативна компетентшсть» ктота ознаки: 1) вщнесення кому-ншативно! компетентносп до класу ште-лектуальних здабностей шдивща; 2) розу-мшня сфери прояву цих здабностей як д1яль-нкного процесу, необидною ланкою якого
виступае мовний компонент. Зважаючи на це, автор уточнюе змкт комуншативно! компетентносп, вказуючи на те, що: 1) ця здат-н1сть до спшкування е складним умшням, яке формуеться або у процеа природного при-стосування людини до умов життя в певному мовному середовищ1, або за допомогою спе-шально оргашзованого навчання; 2) ця здатшсть може знайти вияв в одному або в декшькох видах мовленнево! д1яльносп.
Таке уточнення дозволило Д. 1заренкову визначити комуншативну компетентшсть «як здатшсть людини до сшлкування в одному, кшькох або вс1х видах мовленнево! дяль-носп, що формуе набуту в процеа природно! комуншацп або у спец1ально оргашзованому навчання особливу властивють мовленнево! особистосп...» [10, с. 55].
М1ж тим, деяю автори, навпаки, вва-жають, що комуншативну компетентн1сть необидно трактувати через категорию «знання, навички й вмшня».
Так, М. Гез вид1ляе в понят «комуш-кативна компетентшсть» знання про мову, навички й умшня застосовувати ц знання у мов1 зпдно з р1зними ситуашями спшкування [5, с. 19]. За О. Казарцевою, комуншативна компетентн1сть - це знання, умшня та навички, необхщш для розумшня чужих та утворення власних програм мовленнево! поведшки, адекватних ц1лям, сферам, ситуа-ц1ям спшкування [11]. Ю. Федоренко визна-чае компетентн1сть як знання, навички, та вмшня з галузей лшгвктики [13, с. 18].
Варто зазначити, що деяк1 автори визна-чають комуншативну компетентшсть як готовшсть до певно! д1яльност1 Зокрема, Т. Вольфовська до !! структури вщносить так1 компоненти: когнгтивний, мотивацшно-оцшний, конативний (операцшний) [3, с. 13]. Дослщниця вид1лила три основних р1вш формування компетентного спшкування молодо 1) особиспсний (формування комуш-кативних установок); 2) сощально-перцептив-ний (ор1енташя людини в самш соб1, у власному психолопчному потеншал1, розу-м1ння партнера); 3) технолопчний (виб1р стратегИ' взаемоди та комуншативних засо-б1в) [3, сс. 13-16].
Рiзнi науковi пiдходи щодо визначення поняття «комушкативна компетентшсть»
Таблиця№ 1
Автор Визначення комуткативно!' компетентностi через iнтегруючий компонент «здатшсть»
Д. Джерi Дж. Джерi комушкативна здатшсть (способи, правила, за допомогою яких люди здшснюють комушкативш обмши з !ншими членами ствтовариства);
М. Вятютнев здатн!сть використовувати мову творчо, цшеспрямовано, нормативно, у взаемоди з! стврозмовниками;
Д. 1заренков здатн!сть людини до спшкування в одному чи у вах видах мовленнево! дшльностц
С. Савiньйон здатн!сть функц!онувати у реальних умовах спшкування, тобто в динам!чному обмш шформащею;
А. Дахш здатн!сть вступати в комун!кац!ю з метою бути зрозумшим;
Визначення комуткативно!' компетентностi через штегруючий компонент «знання, навички, вмшня»
Н. Гез знання про мову, навички й умшня застосовувати ц знання у мов! в!дпов!дно до р!зних ситуацш сшлкування;
О. Казарцева знання, умшня та навички, необхщт для розум!ння чужих та утворення власних програм мовленнево! поведшки;
Ю. Федоренко знання, навички, та вмшня з галузей лшгвгстики;
I. Бех сукупн!сть знань про норми ! правила ведення природно! комунжацп
Деяю дослдники уводять до поняття комуншативнох компетентност! емпатшн! властивост! особистост! та вир!зняють таке !нтегральне утворення, як «конфлштна компетентшсть», що може стати компонентом сощально! готовност! дяти певним чином щодо себе та шших. Можливосп впливу людини на конфлжти пов'язан! з р!внем психологично! культури суспшьства й само! людини [3, с. 13].
Тобто, вчеш тлумачать поняття «комуш-кативна компетентшсть» здебшьшого через так1 два компонента: «знання, навички, вмшня» та «здатшсть». Р!зн! щдходи науков-шв до розумшня комун!кативно! компетентност! подано у таблиц! №1.
Таким чином, проанал!зувавши р!зш погляди вчених, ми под!ляемо думку М. Вятютнева, Д. 1заренкова, С. Сав!ньйон ти шших, котр! визначають поняття «комунка-тивна компетентн!сть» як здатн!сть особистост! до сшлкування. Однак ми вважаемо, що для ще! специф!чно! здатносп важливими е
знання, вм!ння та навички, набуп у процес! навчання.
Комуншативна компетентн!сть пов'язана як з педагопкою, так ! з л!нгв!стикою, оскшьки це поняття з одного боку трак-туеться через категор!! «знання, навички вмшня», а з шшого - через !нтегруючий компонент «здатшсть», що найбшьш точно в!дбивае багатограншсть комун!кативно! компетентност!, !! важливу роль у розвитку особистост!.
У зв'язку з неоднозначн!стю трактування поняття «комун!кативна компетентн!сть» за доцшьне вважаемо запропонувати власне розум!ння дефшщи «комун!кативна компетентшсть» - мовна здатшсть особистостI використовувати набутг знання, умтня та навички для адекватного та успшного функцюнування в сощумг.
Це досл!дження не охоплюе усього кола питань, пов'язаних !з проблемою визначення поняття «комуншативна компетентшсть», не претендуе на повноту анал1зу питання, але е
лише одним i3 пвдходав до виршення mei важливо! психолого-педагопчно1 троблеми.
АНОТАЦ1Я
В CTarri розглянуто pi3Hi пвдходи до трактування поняття «комушкативна компетентшсть»; дослвджено основн1 компо-ненти та запропоновано авторське визна-чення поняття «комуншативна компе-тентнiсть».
Kto40bï слова: комунiкативна компе-тентнiсть, спшкування, знання, умшня, навички, здатшсть.
АННОТАЦИЯ
В статье рассматрены разные подходы к определению понятия «коммуникативная компетентность»; иследованы основные компоненты коммуникативной компетентности и предложено авторское определение понятия «коммуникативная компетентность».
Ключевые слова: коммуникативная компетентность, общение, знания, умения, навыки, способность.
SUMMARY
The article deals with the problem of interpretation of communicative competence; the main integrating components of communicative competence are exposed; the author's determination of the term "communicative competence" is offered.
Key words: communicative competence, communication, knowledge, skills, expertise, ability.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бех I. Д. Особистiсно-зорieнтоване виховання: навчально-методичний поабник / I. Д. Бех. - К. : 1ЗМН, 1998. - 204 с.
2. Бутенко Н. Ю. Комушкативт проце-си у навчант: пвдручник / Н. Ю. Бутенко. -К. : КНЕУ, 2006. - 384 с.
3. Вольфовська Т. Комушкативна компетентшсть молода як одна з передумов досягнення життево! мети / Т. Вольфовська // Шлях освгти. - 2001. - №3. - С.13-16.
4. Вятютнев М. Н. Коммуникативная направленность обучения русскому языку в зарубежных школах / М. Н. Вятютнев //
Русский язык за рубежом. - 1977. - № 6. -С. 38-45.
5. Гез Н. И. Формирование комуни-кативной компетенции как объект зарубежных методических исследований / Н. И. Гез // Иностранные языки в школе. - 1985. - № 2. -С. 17-24.
6. Дахин А. Н. Компетенция и компетентность: сколько их у российского школьника? / А. Н. Дихин // Стандарты и мониторинг в образовании. - 2004. - № 2. -С. 42-47.
7. Джерри Д. Большой толковый социологический словарь / Д. Джерри, Дж. Джерри. -Москва : Вече - АСТ, 1999. - Т. 1. - 544 с.
8. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучения: учебное пособие / Ю. Н. Емельянов. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1985. -167 с.
9. Захаров В. П. Социально-психологический тренинг / В. П. Захаров, Н. Ю. Хрящева.
- Л. : Изд-во ЛГУ, 1989. - 55 с.
10. Изаренков Д. И. Базисные составляющие коммуникативной компетенции и их формирование на продвинутом этапе обучения студентов-нефилологов / Д. И. Изаренков // Русский язык за рубежом. - 1990. - № 4. -С. 54-60.
11. Казарцева О. М. Культура речевого общения: теория и практика обучения: учебное пособие / О. М. Казарцева. - М. : Флинт, Наука, 1999. - 496 с.
12. Кобзар Т. Л. Комушкативна компетентшсть: психолопчний шдхвд до проблеми / Т. Л. Кобзар // Вюник Житомирського державного гуманитарного унiверситету iм. I. Франка. - 1998. - № 1. - С. 46-49.
13. Федоренко Ю. П. Формування у старшокласнишв комушкативноl компетенци в процеа вивчення iноземноi' мови: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.09 / Ю. П. Федоренко.
- Полтава, 2005. - 212 с.
14. Hadley A. Teaching Language Cultural in Context / A. Hadley. - Boston: Heinle and Heinle Publishers, 1993. - 532 p.
