CC BY
61
Тетяна БУЧИНСЬКА
ОСНОВН1 НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕС1ЙНО1 КОМПЕТЕНЦИ
МАЙБУТН1Х МЕНЕДЖЕР1В
У статтi висвiтлено основнi вимоги, проблеми i напрямки профеайно'1 пiдготовки сучасного менеджера та запропоновано шляхи вдосконалення його професшноI компетенцИ. Успiх належно'1 пiдготовки майбутнього менеджера залежить вiд мобiльностi програм, наповнення ¡х вiдповiдним змютом i забезпечення ефективно'1 реалгзаци через тновацшт форми роботи.
Процес трансформацп економiчно! системи вщ планово! до ринково! вимагае не лише змши самих економiчних структур. Основна сутнють i складнють цього процесу полягае в надежнш професiйнiй пiдготовцi фахiвцiв, якi здшснюватимуть цю трансформацiю. Забезпечення поставлених вимог породжуе проблему якостi пiдготовки сучасного менеджера.
З одного боку, сощадьна практика до фахiвця у сферi управлiння ставить вимоги щодо високого штелектуадьного рiвня, оволодiння певними професшними навичками та вмiннями, а з шшого боку — це отримання надежного сощадьного психологiчного досвiду.
Для втизняних управлiнських структур поняття менеджменту е ще зовсiм новим i здiйснюеться на рiвнi наслiдування зарубiжно! практики. В умовах постiйних змш, внаслiдок впливу ринкових вiдносин, функцп менеджера повинна виконувати особистiсть, яка е достатньо компетентною, а передуем професшно пiдготовленою. Саме професiйна тдготовка фахiвцiв у сферi управлiння е психолого-педагопчною проблемою. Таким чином актуадiзуеться питання вдосконалення системи пiдготовки сучасного менеджера та 11 iнновацiйного психолого-педагопчного забезпечення.
Мета статт1 — конкретизувати основш напрямки пiдготовки i запропонувати шляхи вдосконалення професшно! компетенци майбутшх менеджерiв.
Для того щоб краще зрозумiти сутнiсть яюсно! пiдготовки, порiвняемо функци керiвних кадрiв в умовах планово! економши з роллю менеджерiв в сучаснiй ринковiй економiцi.
За А. Прутченковим, колись керiвниками ставали найкращi працiвники, або тi, як призначалися "зверху". Вони переносили свою предметну дiяльнiсть на управлiння людьми, а, по^м, отримавши шляхом проб i помилок належний практичний досвщ, чи, використовуючи звичайну власну шту!щю, досягали так званого професiонадiзму, фактично замiнюючи його соцiадьним досвiдом та функцiоналiзмом [2, 12]. Керiвна дiяльнiсть i дiлове спiлкування з тдлеглими обмежувадись вiдданням i отриманням наказiв та вказiвок з повною вщсутнютю мотивацi! до пiдвищення ефективностi пращ внаслщок неготовностi брати на себе права учасп у прийняттi ршень. В основному функцi! керiвника в плановш економiцi обмежувадись виконанням плану i чiткою партiйною спрямованiстю. Виконуючи органiзаторськi, прогностичнi, мотивуючi та контролюючi функцi! сучасний менеджер, так чи шакше, доповнюе !х за рахунок рiзноплановостi ролей. Зокрема Генрi Мштцберг запропонував диференцiацiю ролей менеджера, подшивши !х на три групи:
- формування мiжособистiсних стосункiв (зразок, штегратор, лiдер);
- побудова iнформацiйних зв'язюв (збирач, iнформатор);
- прийняття управлшських рiшень (пiдприемець, розподiлювач ресурсiв, оргашзатор переговорiв) [9].
Отже, анадiзуючи функци, можна визначити основнi напрямки досягнення розвитку професшно! компетенци менеджера. Передуем це надежна фахова пiдготовка, яка базуеться на отриманш специфiчних знань, необхщних в конкретному трудовому процесс Сюди вiдносимо знання, навички та вмшня застосовувати конкретнi методи та засоби для виршення професiйних проблем. У нашому баченнi — це фахова компетенщя. Не заглиблюючись у шляхи !! досягнення, зупинимось на наступних напрямках.
Комушкативний напрямок — це здiбностi до сприйняття та штерпретаци iнформацi!, структурування проблем, системного мислення. Сюди вщноситься оволодiння навичками вербально! та невербально! комунiкацi!, вмшня вести переговори, оформляти презентаций тощо. Озброення комунiкацiйними компетенцiями веде до формування комушкативно! культури менеджера.
Сощальний напрямок — полягае у розвитку навичок усшшно1 взаемоди окремо1 особистостi з групою i командою, вмiння переборювати перешкоди, сшвпрацювати та вирiшувати конфлiкти. 1ншими словами, це здатшсть керувати людьми шдтримуючи сприятливий мiкроклiмат. Формування навичок ефективно! взаемоди та досягнення сощально1 компетенцп е кiнцевою метою роботи у даному напрямку.
Психолого-педагогiчний напрямок — полягае у формуванш особистостi з лщерськими якостями, розвиненою здатнiстю давати критичну ощнку, готовнiстю ризикувати, вмгги впливати, переконувати, вчити, вести за собою. Кшцевою метою даного напрямку е сформовашсть психолого-педагопчно1 компетенци як умови досягнення особистюно! зрiлостi.
Все це дозволяе видшити основнi якосп, необхiднi для менеджера в умовах ринково1 економiки. Сучасний менеджер повинен поеднувати в собi талант керiвника, лiдера, певною мiрою дипломата, волод^и здiбностями педагога, високими етичними якостями, зрештою мати високорозвинене почуття вщповщальносп, бути вiдкритим до нового i вмiти це нове застосовувати до конкретное' справи. До того ж вш мае володiти високими оргашзацшними здiбностями, розвиненим iнтелектом та вщповщним рiвнем дiлового спiлкування на нащональному та мiжнародному рiвнi [3, 17]. Менеджер повинен мати штушдю, умшня оцiнити ситуацiю, вмiти справлятися з конфлштами, швидко реагувати на поточш ди та приймати оптимальнi ршення, тощо. Таким чином бачимо, що в результатi трансформацп ринково1 економши до менеджера ставиться ряд нових вимог, внаслiдок багатогранностi його ролей та функцш.
Уорен Беннiс, проводячи ряд дослщжень в галузi менеджменту, виокремлюе ще одну важливу особливють сучасного менеджера — його емоцшний iнтелект. Вiн полягае в здатносп розглядати явища, виходячи з реально1 дп; у вмiннi довiряти шшим та сприймати людей такими якими вони е [4]. До емоцшного штелекту автор вiдносить також:
Самоусвгдомлення — полягае у вмшш правильно розтзнавати сво! емоци, почуття та 1'х вплив на шших. Високий рiвень саморозумiння допомагае розум^и iнших людей, а отже е першим кроком на шляху досягнення взаеморозумшня з шшими.
Саморегуляцгя — базуеться на вмшш контролювати чи перенаправляти негативш iмпульси, здатностi утримуватися вiд поспiшних висновкiв та дш. Ця характеристика найчастiше проявляеться в адекватному сприйнятп дiйсностi та подоланню невизначеносп. Умiння зняти напругу — основна навичка емоцшно1 грамотностi. Така яюсть е особливо-необхвдною для менеджера, оскшьки економiчнi вiдносини сьогодш часто супроводжуються кризовими ситуацiями.
Самомотивацгя — рушшна сила i налаштовашсть iндивiда працювати не лише заради прибутку, а й заради досягнення поставлених цiлей.
Емпатгя — здатшсть розумшня емоцiй iнших спiвробiтникiв, що детермiнуеться соцiальною сензитивнiстю, яка, в свою чергу, е одшею з умов налагодження взаемостосункiв у колективь Саме вiд рiвня И розвитку залежить працездатнiсть людини та и вiдповiдальнiсть перед собою, членами групи, суспiльством в цiлому.
Вiтчизняний психолог Л. Анциферова, в свою чергу, вид^е ряд психолопчних характеристик, яю е вкрай необхiдними для менеджера. До них вона вщносить: актившсть, сензитивнiсть, впевненiсть в собi, стшюсть до стресiв, вмiння передбачити результат прийнятого рiшення [1].
Як показало вивчення, головною проблемою професшно1 тдготовки менеджерiв, на наш погляд, е недостатня увага до сощально-психолопчно1 складово1, що породжуе деформацiю та спричиняе виникнення труднощiв в реальних умовах пращ. Звичайно, набутих спецiалiзованих теоретичних знань е i завжди буде недостатньо. Менеджери щоденно змушенi приймати ршення, якi вимагають вiд них розвинених навичок стратегiчного та критичного мислення, вмшня керувати групами та командами людей з рiзним досвщом. Вони часто стикаються з рiзними конфлiктними ситуацiями [10].
Тому, одним з прюритетних завдань професшно1 тдготовки сучасного менеджера е озброення його знаннями, вмшнями та навичками мiжособистiсноl взаемоди та збагачення належним сощально-психолопчним досвiдом. Це сприятиме вдосконаленню фахового рiвня та створенню вщповщно1 установки на практичний пiдхiд до свое1 дiяльностi. Звичайно, ми не
виступаемо за радикальш змши в системi професшно! пiдготовки менеджерiв, а лише акцентуемо увагу на оптишзацп вщбору форм i методiв навчання. Слщ також переглянути навчальнi плани та програми, проклавши таким чином мюток мiж рiвнем пiдготовки менеджерiв та реальними потребами суспiльства в умовах ринкових вiдносин.
Марк Кретовiч — спещалют з питань адмiнiстрування вищо1 освiти США, провiвши соцiологiчне дослщження серед студентiв-випускникiв, видiляе категорiю навичок необхiдних для ефективного менеджменту [8]. До останшх вiн вiдносить: дiевiсть, цiлеспрямованiсть, взаемодопомога, iнiцiативнiсть, лiдерство, вмшня пiдтримувати стосунки, розсудливiсть, тощо. Базовими управлшськими навичками вiн називае: комушкативш навички дiлового спiлкування, вмiння вести переговори, впливати на ситуащю, пристосовуватись до змш та брати на себе вщповщальнють. Це ще раз тдкреслюе той факт, що без належно1 психолого-педагопчно!, сощально! та комушкативно! пiдготовки управлiнських кадрiв продуктивнiсть !х працi буде низькою.
Вивчаючи та аналiзуючи передовий зарубiжний досвiд пiдготовки спещалю^в у галузi адмшютративно-управлшсько! дiяльностi, зустрiчаемо конкретнi пропозици щодо внесення змш у навчальш плани вищих учбових закладiв, йдеться про серйозне реформування бiзнес-освiти. Так експерти в галузi менеджменту Стефанi Рiчардз-Вiлсон, Джефрi Фефен та Крiстiна Фонг пропонують шiсть напрямкiв реформ [6; 11]:
1) передуем вони зазначають, що в програму професшно! пiдготовки менеджера слщ бiльше включити курсiв у сферi комунiкативних дисциплiн, лiдерства, управлшня персоналом, психологи, тощо. Такi дисциплши забезпечать випускникiв життевоважливими навичками для ефективного управлшня людьми, побудованого за принципом команди. Поряд iз лекщями, практичними, семiнарами, курсовими роботами слщ також включати бшьше колаборативних (групових) проекпв, якi розвивають комунiкативнi вмшня та навички ефективно1 взаемодп. Груповий метод роботи акцентуе увагу на прикладному аспект навчання i спонукае студенев до активного спiлкування, дискусп та передбачае формування конкретних управлшських умiнь, а саме: вмiння слухати, впливати на людей, робити судження та сшвпрацювати з iншими;
2) необхщно включати в навчальнi плани курси, як розвивають базовi навички та вмшня необхщш для виршення проблем у галузi управлiння;
3) варто забезпечити студенев rрунтовнiшими знаннями — з психологи, оргашзацшно! поведшки та лiдерства. Це допоможе вийти за межi навчальних проектiв, навчити правильно аналiзувати проблемнi ситуаци i вести пошук способiв !х усунення;
4) студенти також повинш використовувати можливост позааудиторного навчання, брати участь у рiзних бiзнес-тренiнгах з метою набуття практичного досвiду;
5) i останне - навчальним закладам, як готують майбутнiх менеджерiв, варто розробляти шдивщуальш курси i пропонувати 1'х окремим студентам, якi зацiкавленi у поглибленому вивченш конкретно! сфери.
За свщченням експерта з розробки програм управлiнського навчання Р. Боязатiса, шдготовка менеджера розпочинаеться у вищому навчальному закладi тодi, коли здобуваеться фахова освга i закладаеться теоретичне шдгрунтя, виробляються первиннi навички прийняття управлшських ршень. Але, як стверджуе Боязатю, на цьому навчання не заюнчуеться. Саме в процесi практики менеджер повинен i надалi самоудосконалювати сво1' практичнi соцiально-психологiчнi навички та вмшня [5].
Процес навчання менеджера подшяеться на три етапи. На першому еташ формально-академiчноl осв^и набуваються основнi професiйнi знання та навички; оперативне навчання вщбуваеться на другому еташ, коли уже юнують певш знання про специфiчнi процедури; формуються практичш навички прийняття та реалiзацil рiшень у межах обумовлених посадовими iнструкцiями конкретно! компан^'. I, на заключному, третьому етапi отримуються знання та утверджуються моральнi принципи поведшки.
Р. Боязатю також видшяе окремi сфери навчання сучасних менеджерiв:
1) сфера саморозвитку охоплюе навчання тому, що необхщно робити, даючи конкретш знання, вмiння та навички; як поводитись (рольова поведшка), засвоенш орiентирiв (процес соцiалiзацi! та культури), сощальних правил (моральних норм та настанов);
2) сфера розвитку оточення — полягае в навчанш шших спiвробiтникiв, розвитку !хнього потенцiаду;
3) сфера розвитку культури навчання — це стратепчний розвиток, розробка системи оргашзацшного розвитку, сприяння творчому шновацшному мисленню.
Д. Колб, в свою чергу, стверджуе, що "ключова функщя менеджменту — це забезпечення менеджерiв необхiдним запасом знань, взаемозв'язкiв та налаштувати !х на подальше активне навчання та самовдосконалення" [7, 117]. Це допоможе !м пристосуватися до постшнозмшних програм та уникнути небажаних помилок. Процес навчання менеджерiв можна назвати циклом Колба, який наголошуе на циктчност й активност навчання менеджерiв.
Активна експериме нтальна стадя
Стадiя конкретног о досвiду
Стадiя абстрактно! концептуалiзацii: висновки й узагальнення
Стадiя спостереження, вiдображення та формування образiв
Пiдсумовуючи вищесказане, ми приходимо до висновку, що у зв'язку з новими запитаннями суспшьства ставляться високi вимоги до тдготовки менеджерiв. Зараз фахове навчання не е прiоритетним. Озброення менеджерiв психолого-педагопчними, соцiальними, комунiкативними компетенцiями е необхщною умовою повноцiнноi професiйноi пiдготовки. Визначивши, що пiдготовка фахiвцiв у сферi управлiння е передусiм психолого-педагогiчною проблемою, акцентуемо увагу на необхщносп перегляду i корекцii навчальних планiв та програм з метою введення вщповщних дисциплш, практикумiв, тренiнгiв, якi б забезпечували належний психологiчний та сощальний розвиток майбутнiх менеджерiв. Розв'язання дано! проблеми ми вбачаемо у запровадженш в навчальнi плани наступних куршв: психологiя групи та команди, оргашзацшна поведiнка, психологiя лiдерства, комунiкативна поведшка дiловоi людини. Ми також пропонуемо практикуми з мiжкультурноi комунiкацii, управлшня стресом, паблiк рилейшенз, а також треншги активiзацii особистiсних якостей, подолання комушкативних бар'ерiв, успiшноi мiжкультурноi взаемоди представникiв бiзнесу, тренiнг проведення ефективних переговорiв тощо. Отже, успiх належноi пiдготовки майбутнього менеджера залежить вщ мобiльностi програм, наповнення !х вщповщним змiстом i забезпечення ефективно! реалiзацii через iнновацiйнi форми роботи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Анциферова Л.И. Личность с позиции динамического подхода.// Психология личности в социалистическом обществе и ее жизненный путь. — М.: Наука, 1990. — 218 с.
2. Прутченков А.С. Социально-психологический тренинг межличностного общения менеджера. — М.: Знание, 1991. — 248с.
3. Чайка Г.Л. Культура дшового спшкування менеджера: Навч. поаб. — К.: Знання, 2005. — 442 с.
4. Bennis W. Why Leaders Can't Lead. The Unconscious Conspiracy Continues. — San Francisco/ Oxford-Jossey-Bass Publishers: 1990. — 210 p.
5. Boyazatis R. Competencies Can Be Developed: But not in the Way We Thought. — Capability. — Vol. 2. — №2, 1996. — P. 35.
6. Jeffrey Pfeffer, Christina T. Fong, "The End of Business Schools? Less Success than Meets the Eye", Academy of Management Learning and Education, Vol. 4, Issue 1, 2002. — 127 p.
7. Kolb D.A., Rubin I.M., McIntyre J.M. Organizational Psychology: An Experimental Approach to Organizational Behavior. — Prentice — Hall, 1984. — 240 р.
8. Mark A. Kretovics, "Accessing the MBA: What do Our Students Learn?" The Journal of Management Development, Vol. 18, Issue 2, 1999. — Р. 125-136.
9. Mintzberg Н. The Nature of Managerial Work. — N.Y., Harper Row, 1973. www.bola.bitz/mintzberg1
10. Paul O. Gaddis "Business Schools: Fighting the enemy Within" Fourth Quarter 2000. www.strategy-business.com/press/article/
11. Stephani Richards-Wilson, "Changing the Way MBA Programs do Business — Lead or Languish", Journal of Education for Business, May/June 2002. — P. 296-300.
Петро ГУЦАЛ
ШК1ЛЬНА ГАЗЕТА ЯК ЗАС1Б ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКО1 ПОЗИЦИ УЧН1В
У cmammi окреслет напрямки функцюнування шктьноХ газети та ii вплив на становления в y4Hie цнностей громадянського сустльства в сучасних умовах.
Становлення Укра!ни як правово! держави, формування в нш громадянського сустльства, що е важливою запорукою !! демократичного розвитку i прогресу, ставить перед втизняною школою завдання виховання у тдростаючого поколшня громадянських якостей. Громадянсьюсть або громадянська позищя, як вщомо, — це готовшсть i здатшсть людини до безпосередньо! участ в суспшьних, державних i громадських справах на основi усвiдомлення сво!х прав та обов'язюв [1, 647]. Вона передбачае певш моральнi якостi особистосп, зокрема, зрiлiсть правово! i политично! свiдомостi, усвiдомлення себе повноправним i дiяльним членом суспiльства, причетнiсть до юторично! долi свое! батькiвщини та народу, патрютизм, гордiсть за свою кра!ну. Водночас особистiсть мае бути впевнена, що !! громадянськi права здшснюються i захищаються в держав^ оскiльки остання служить людям, шдпорядковуеться !м, а не навпаки. Отже, суттевим компонентом громадянськостi е реальна здатшсть особистост впливати на органи влади i контролювати !х вщповщно до моральних i правових норм.
В нишшшх трансформацiйних умовах укра!нського суспiльства вирiшувати проблему формування громадянськосп в учнiв е надзвичайно складною справою. Загальноосв^ня школа мае чимало форм i засобiв роботи щодо цього — перевiрених часом, шдкршлених педагогiчним досвiдом. Однак життя часто вимагае наповнення !х необхвдним сучасним змютом, а то й застосування нових засобiв. До останнiх можемо вщнести шкiльну газету. Маемо на увазi не традицiйну стiнну газету в школ^ яка стала вже майже непомiтною для школярiв i вчителiв, а друковане перiодичне видання, що випускаеться в шкiльному заклада Нинi технiчнi можливостi, насамперед наявшсть комп'ютерно! технiки, а також спещалюнв з !! використання у поеднанш з бажанням вчителiв та учшв дозволяе це робити. Наше сьогодення шдтверджуе: в Укра!ш чимало пмназш i шкiл, причому шкiл й сшьських, мають сво! газети. Останш загалом вiдповiдають типологi! газетних видань, тобто е друкованими виданнями на розгорнутих аркушах паперу, без обкладинки, що мiстять текстову та шюстративну iнформацiю i виходять з визначеною перюдичшстю [2, 65]. Багато газет шкш i гiмназiй мають власш сайти в Iнтернетi. Це можна лише схвалювати, оскiльки сприяе становленню шкшьно! преси як необхiдного елемента нишшнього освiтянського процесу i забезпечуе поширення iнформацi! про не! та !! здобутки. Звичайно, шкiльнi газети мають свою специфшу. Кожна з них, зокрема, адресуеться винятково колективу певного навчального закладу, в чому й полягае !! особливий комунiкативний вплив. Також щ газети друкуються, зазвичай, на не газетному паперi i виходять форматом А4.
Враховуючи вищесказане, мета cmammi полягае в спробi визначити основнi складовi впливу шкшьно! газети на становлення громадянськосп учшв в сучаснш вiтчизнянiй школi.
Варто сказати, що проблема функцюнування в загальноосв^ньому навчальному закладi друковано! газети е новою для сучасно! педагопки. Про це говорить, хоча б, той факт, що вона поки що не вщображена в педагопчнш наущ, а нечисленнi публiкацi!, в тому чи^ в Iнтернетi
