CC BY
11HISTORICAL SCIENCES | ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
УСН1 ДЖЕРЕЛА В ДОСЛ1ДЖЕННЯХ К1ЛЬКОСТ1 ПОЛЬСЬКИХ ЖЕРТВ ВОЛИНСЬКО1 ТРАГЕДП: ДЕЯК1 АСПЕКТИ
Борщик Я.В.
1нститут 1сторН Украши Нацюнально! академИ наук Украши, астрант
ORAL SOURCES IN THE QUANTITY OF POLISH VICTIMS IN VOLHYNIA TRAGEDY RESEARCHES: SOME ASPECTS Borshchyk Y. V. Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine, Postgraduate student
АНОТАЦ1Я
Розглядаються використаш польськими дослщниками ycHi джерела (спогади, штерв'ю, анкетування солдатiв) з метою шдрахунку кiлькостi жертв мiжнацiонального конфлiкгy на Волинi. Висвiтлюються особливостi створення, систематизаци та доступу до польських масивiв усних джерел Волинсько! трагеди, а також висловлюеться потреба бшьш детального анал1зу такого типу джерел i наявно! у них шформаци.
ABSTRACT
Oral sources used by Polish researches (memories, interviews, soldiers' surveys) with the goal of calculation the number of the international conflict victims in Volhynia region are considered. The features of creation, sy^ematization and access to the Polish oral sources arrays of Volhynia Tragedy and also a necessity of more detailed analysis of these sources and its' available information are expressed.
Ключовi слова: усш джерела, спогади очевидщв, Волинська трагедiя, мiжетнiчний конфлшт, Друга сватова вшна, польсько-укра!нсьш вщносини.
Keywords: oral sources, witnesses' memories, Volhynia Tragedy, Interethnic conflict, The Second World War, Polish-Ukrainian relationships.
Проблематика дослвдження шлькосл жертв мiжиацiо-нального конфлжту на Волиш 1943 - 1944 рр. е одшею з найскладнiших тем спiльноi юторп украíнцiв та поляшв. На-впъ при побiжному аналiзi джерельноi' бази в дослщженнях кiлькостi жертв Волинсько! трагеди (пращ В. i £. Семашкiв, I. Пущука, I. Ольховського, Я. Царука) кидаеться у вiчi дис-пропорцiя мiж архiвними та усними джерелами Волинсько! трагеди. Можна констатувати, що з однiеi сторони вс цi до-слiдження переважно спираються на зiбранi через швстолп'-тя спогади, а з шшо! - викликають найбiльшi застереження та зауваження серед укра!нських та польських науковщв. У зв'язку з цим юнуе потреба бiльш ретельного джерелознав-чого аналiзу наявних комплексiв усних джерел з юторп Волинсько! трагеди, про що йтиметься далг
Вперше защкавлення збором спогадiв про поди на Волиш 1943 - 1944 рр. вщбулося ще в комунютичнш Поль-щi. Початок збору усних джерел саме в той перюд не був випадковим. За офщшною версiею, яку представила у своему штерв'ю £. Семашко, все почалося в 1984 р.: «Та справа з'явилася пльки в 1984 рош тсля публiкацii в журналi «Нурт» статп, в якш професор £жи Томашевск з Варшав-ського унiверситету звинуватив Армiю Крайову у вбивствах цившьного украшського населения на Волинi, в тому чи^ жiнок i дней, зазначивши, що це не був акт самооборони» [1]. Як зазначаеться далi в штерв'ю, стаття £. Томашевсь-кого викликала широкий резонанс серед волинських вояшв АК, як вирiшили зафiксувати тi подii. З шею метою в друко-ваному виданнi колишнiх комбатаитiв польського пвдпшля було поширено заяву про те, щоб очевидцi подiй на Волиш в 1943 р. надсилали сво! сввдчення з рiзних куточкiв Поль-
щi. В результатi таких заклишв, якщо довiряти £. Семашко, було зiбрано 360 сввдчень - «не тшьки воякiв 27 ВДП АК, але також членiв !хшх родин, приятелiв i знайомих з Волиш» [1]. На основi цих даних, можна припустити, що перший комплекс джерел з усно! юторп мiжнацiонального конфлiкту на Волинi починав формуватися у другiй половит 1980-х рр. На його основi постала спiльна праця В. Семашка i Ю. Туровського, яка була першим дослвдженням кiлькостi польських жертв на основi спогадiв [2]. Ще до ви-ходу у свгт ще! книги Ю. Туровський помер, а на допомогу В. Семашку прийшла його донька £ва [1]. В промiжку мiж 1990 i 2000 рр. тандем В. i £. Семашко продовжили збирати спогади про поди на Волиш в 1939 - 1945 рр., в результата чого постала !хня монументальна праця «Геноцид поляшв на Волиш ...» [3].
Украшсьш дослвдники неодноразово щкавилися зiбрани-ми Семашками спогадами про Волинську трагедш та дома-галися доступу до них. На жаль, станом на тепер, цей масив усних джерел залишаеться недоступним для вичизняних дослвднишв. Щдтвердженням цього е звернення М. Сивь цького до В. Семашка з проханням надати доступ до цього масиву джерел [4, с. 21]. Однак автор такого звернення отри-мав лист з вiдмовою надати йому можливiсть опрацювати необхiднi матерiали [4, с. 21]:
Сформульована Паном тема книги «Генеза польсько-у-кра!нсько! мартирологii», над якою Пан працюе, мiстить у собi iсторичну фальш ...
У цiй ситуацп не маю нашру надавати Пану доступ до матерiалiв, анi якихось вказiвок чи порад, де !х шукати,
осшльки згвдно з вищевикладеним випливае серйозна пвдо-зра, що праця не буде ретельно, добросовiсно виконана.
Доречно також наголосити, що з часу виходу монументально пращ Семашшв у 2000 р., автори не намагаються видати наявнi в них спогади про Волинську трагедш, не передають !х для загального доступу в польськ1 державнi установи, а також валяко обмежують доступ до них, прикладом чого е ситуащя зi зверненням М. Сивщького. Поруч з цим, польсьш дослвдник мають фiнансову пiдтримку офь цiйних державних iнституцiй, таких як канцелярiя президента Польщi.
У зв'язку з цим, аналiз усних джерел з особистого архiву Семашшв можливий на основi представлених джерел у !хнш працi [3]. У роздш «Джерела, якi зберiгаються в документах оргашзацш, товариств i приватних архiвах» розповiдаеться про приватну колекцш спогадiв В. i £. Семашшв [3, с. 1314 - 1321]. Представлеш усш джерела зазначенi тд номерами 1305 - 1859. За математичними шдрахунками у приватному архiвi Семашк1в зберiгаеться принаймнi 554 спогади про Волинську трагедш. Однак, потрiбно детальшше розгляну-ти цей масив джерел, взявши до уваги таю параметри, як к1льк1сть взятих сввдчень в однiеl i пе! ж особи, груповi опитування та iншi.
За цими параметрами зiбранi Семашками сввдчення доречно роздiлити принаймнi на п'ять груп: шдиввдуальш спогади взятi один раз, iндивiдуальнi спогади взятi декiлька разiв, груповi спогади взятi один раз, груповi спогади взятi дек1лька разiв та матерiали, якi мають ознаки спогадiв.
До першо! групи доречно вщнести польськ1 спогади стосовно мiжнацiонального конфлжгу на Волинi з приватного архiву Семашк1в, як1, як випливае з контексту, брали-ся лише один раз. За нашими шдрахунками таких сввдчень налiчуеться 298. Серед них лише п'ять сввдчень видшеш як магнiтофоннi записи (nagranie magnitofonowe). Проте, яким чином зiбранi i зберiгаються iншi сввдчення можна тшьки здогадуватися. Особливiстю цих сввдчень е те, що в них ввд-сутня iнформацiя про час !хнього отримання.
Наступну групу складають iндивiдуальнi спогади взятi дек1лька разiв. На основi представлених В. i £. Семашками усних джерел можна усталити, що таким чином було опи-тано 82 респонденти, в яких було взято 290 рiзноманiтних спогадiв. Особливiстю ще! групи сввдчень е те, що в нш зазначенi дати проведения iнтерв'ю. Серед 82 респондента в 41 особи спогади бралися по два рази, а у 23 - по три рази. О^м того, у 18 респондента спогади бралися по чотири i бшьше разiв. Так чотири сввдчення було отримано вш Ле-шинського Мечислава, Марiанського Антошя, Машевсько! Веронiки, Мензи Галини, Шваль Софи, Воляка Тадеуша, п'ять - вш Крашевського Вацлава, Магуза Зигмунда, Мальца Ршарда та Шведа Владислава, ам - вiд Дембського Воло-димира, Кухарського Романа та ще одного респондента, що побажав залишитися невшомим, вiсiм - вiд Марч^к Юзе-фи та Пiотровського Чеслава, дев'ять - ввд Поспiловського Владислава. Надзвичайно велика шльшсть свщчень була взята у Генрта Команського (16 разiв) та особливо у Вадiу-ша Кеша (26 разiв) [3, 1317]. Методолопчш причини тако! рiзно! кiлькостi опитування однiеl й тiе! ж особи залиша-ються неввдомими. Трапляються випадки, що м1ж першим i наступним опитуванням проходило бшьше п'яти рошв. Як i в попереднш групi, частина iнтерв'ю мютить окрiм iменi i прiзвища респондента, особливi позначки. Так спогади Бродзiевськоl Софи та Хоронжичевського Адама позначеш
як магнiтофоннi записи, два свадчення Володимира Дембського i3 дев'яти мають позначки «mszps» - тобто машинопис та взятi з невшомого тексту «Волиняни з парафп Киселин» [3, 1315]. Серед свщчень ще! групи наявнi так1 уснi джерела як опрацювання (opracowanie), наданi Марчшяк Юзефою та Владигою Петронелою, а також листи вщ Ярослава Меца. На жаль, автори не подають детально! рiзницi мiж рiзними видами усних джерел, що збер^аються у !хньому приватному архiвi.
Ще одну групу можна умовно окреслити як груповi спогади взяп один раз. За нашими шдрахунками у сво!й пращ Семашки використали 58 свщчень такого типу. Ц уснi джерела можна роздшити за к1льк1стю одночасно опитаних респондента, яка, як подаеться авторами, досить вiдрiзнялася. Так 32 групових свщчення було взято у двох оаб, 7 - в трьох оаб, 4 - в чотирьох оаб, 4 - в п'ятьох оаб, 4 - в шютьох осiб, 2 - у амох осiб та ще 2 - у вюьмох осiб. По одному свщченню було взято в групах, що складалися iз 10, 16 та 23 респондента. Ще одне джерело за номером 1781 неможли-во взагалi iдентифiкувати за особами, лишень зазначено, що це сввдчення «Сшльноти воякiв 27 Волинсько! дивiзi! АК в Грубешовi (relacja zbiorowa)» [3, 1321].
Окрiм цього слщ виокремити ще одну групу на основi того, що iнтерв'ю бралися в декшькох осiб по шлька разiв. За нашими пiдрахунками, В. i £. Семашко використали 12 таких свщчень[3, 1314 - 1321]. Зокрема по три рази свщчен-ня бралися в одше! групи з двох оаб, одше! групи з п'яти оаб та у двох рiзних груп iз семи оаб.
Серед мaтерiaлiв, що збериаються в приватному архiвi Семaшкiв можна видшити групу джерел, як1 мають ознаки спогaдiв, однак не е такими за методолопчними параметрами. До таких належать джерела за номерами 1442 та 1443 (мaтерiaли 1рж1 Гофмана), 1527 (Команськ1 Генрж «Знищен-ня польського села Озеряни Шляхетсьш, параф1я Несвiч, гмiнa Чарушв, повiт Луцьк, Волинь (19.VI.1943)») опрацювання з 1993 р., 1706 - машинопис вщ 1975 р. Вшцента Романовського, 1727 - список акта терору Владислава Се-машка, а також машинопис п'яти ксьондзiв Луцько! дiецезi! вщ 1981 р. Варто наголосити, що ця група мае потенцiaл до розширення, за умови, що буде надано доступ до першодже-рел. Можна лише припустити, що частина «опрацювань» та «мaшинописiв», як1 були вiднесенi до попереднiх груп, слад вщнести саме до ще! групи джерел.
У вибiрцi респондентiв чоловiки значно переважають над женками. Це зумовлено тим, що основну увагу було при-дiлено опитуванню колишшх вояк1в 27 Волинсько! дивiзi! тхоти АК. Тобто в основу вибiрки було покладено принцип опитування лише одше! зi сторiн конфлiкту, а саме: колишшх вояшв польського шдпшля.
У подaнiй в посиланнях iнформaцi! про уснi джерела вщсутш вiдомостi про те, де i коли народилися оповiдaчi та !хне мiсце проживания станом на 1943 р. Однак можна до-стеменно стверджувати те, що далеко не ва опитaиi респонденти е учасниками або сводками подiй на Волиш перiоду Друго! свiтово! вшни. Наприклад, в якостi усних джерел зазначено два сввдчення Леона Попека, польського ютори-ка - пращвника 1нституту нaцiонaльно! пaм'ятi Польщi, який народився в 1958. Ц два свщчення не можна вважати усними джерелами з iсторi! Волинсько! трагеди, оск1льки респондент народився через 15 рошв тсля подiй, про як розповiдaе. Хоча слiд зазначити, що Л. Попек дослщжував
знищення волинських сiл Острiвки i Воля Островецька [5], звiдки походила його мапр.
Загалом доступна шформа^ про приватний архiв Се-машшв, яка подана у iхнiй пращ, викликае бiльше запитая, нгж дае вiдповiдей. Небажання авторiв «Геноциду поляшв на Волинi...» надати доступ шшим дослiдникам до цих спогащв лише посилюе побоювання стосовно того, на яких саме джерелах написана ця праця. Достеменно можна стверджувати, що до поняття «свiдчения» (ге1ас]е) Семаш-ки вщносять найрiзномаиiтнiшi матерiали, а саме: штерв'ю, мемуари, кореспонденцiю, списки загиблих, коментарi до фрагментiв створено! працi та шш. В перший перiод збору свщчень, вiд 1984 р. до видання першо! працi у 1990, основ-ним методом збору шформацп були листи, як1 надсилалися вояками 27 Волинсько! дивiзii пiхоти АК та членами !хшх сiмей. Складаеться враження, що дослiдники подiй на Во-линi в 1943 р. не мали усталено! методики отримання i опра-дювання джерел з використанням методу усно! iсторii, ви-користовуючи будь-яку можливу iнформадiю ввд будь-кого про злочини «укра!нських нацюналюпв». Нiде не представлено орiентовний питальник, на основi якого проводилися польову дослiджения зi збору усних джерел. Незрозумша iнформадiя подана стосовно того, за якими критерiями були вщбраш особи, якi надавали ту чи шшу iнформадiю. Також переважно вiдсутнi вiдомостi стосовно технiчного стану збору, збериання та аиалiзу отриманих спогадiв.
Ще один великий масив спогащв зберiгаеться в Архiвi Головно! комiсii дослiдження злочинiв проти польського народу - 1нституту надiональноi пам'яп [6] (пол. Archiwum G16wnej Komisji Badania Zbrodni przetiwko Narodowi РокЫети - InйyШt Рат^С Narodowej). Ця комiсiя (далi - ГК-ДЗпПН) дiяла в 1991 - 1999 рр., а згодом влилася як структура з подiбною назвою до 1нституту нацюнально! пам'ятi Польщу В цьому архiвi мiстяться два види джерел [3, с. 1295
- 1298, 1302 - 1305]: свщчення вояшв 27 Волинсько! дивiзii тхоти АК та документи розслщувань злочинiв украшських нацiоналiстiв стосовно польських громадян Волинi в 1939
- 1945 рр. У фондах Архiву ГКДЗпПН зберiгаеться 361 сввд-чення учасник1в польського пiдпiльного руху на Волиш. Всi цi спогади об'еднуе те, що за напрацюваниями В. i £. Се-машк1в, в них мютиться iнформадiя про перебп польсько-у-кра!нського конфлiкту. Цi джерела використаиi без прiзвищ та iмен осiб, що надали !х. Деяк з них е опублiковаиими [3, с. 1109 - 1246], на основi чого можна зробити висновок, що щ спогади е дуже рiзномаиiтними. Тут зберiгаються листи, як мiстять спогади [3, с. 1109 - 1110, 1119 - 1120, 1143 -1147], а також самостшно занотоваш спогади [3, с. 1125 -1128, 1150 - 1151].
На нашу думку, до джерел, зiбраних на основi методу усно! ютори слад ввднести протоколи допилв свiдкiв Головно! комюп дослiджения злочинiв проти польського народу - 1н-ституту нацюнально! пам'ят та !! регiональних вiддiлень, також сюди слад вщнести аналогiчнi матерiали районних судiв i прокуратури, яш дiяли у спiвпрадi з 1нститутом нацюнально! пам'ятi Польщi [3, с. 1302 - 1305]. Всього у працi Семашшв було використано 134 таких протоколи у справi злочинiв украшських надiоналiстiв проти польських громадян на Волиш. Переважна шльшсть протоколiв була скла-дена в 1990 - 1993 рр., дешлька протоколiв датоваиi 1994
- 1996 рр., а один протокол взагалi походить з 21 китня 1969 р. Тобто переважна б№шють цих джерел була створена приблизно через 50 рошв пiсля дослвджуваних подiй. З цих
докyментiв 63 протоколи зiбранi ГКДЗпПН та l! регюналь-ними вiддiленнями, 67 - районними вiддiлами прокуратури, 2 - районними судами, 1 - комiсарiатом полщп.
Загалом сввдчення i матерiали з Архiвy Головно! комiсi! дослвдження злочинiв проти польського народу - 1нституту нацiонально! пам'ятi були оргашзовано зiбранi в 1991 - 1999 рр., частина з них походить з бшьш раннього часу, яка по-трапила сюди на зберпання. Основними усними джерелами, якi зберпаються в цьому архiвi е спогади вояшв 27 Волинсько! дивiзi! тхоти АК та протоколи допипв свщшв злочинiв укра!нських нацiоналiстiв проти польських громадян в 1939
- 1945 рр. Вс m джерела належним чином систематизовано i вони збериаються у вiдповiдних архiвних сховищах.
Ще один масив спогадiв збернаеться у Сходному архiвi Центру «Карта» [7] (Archiwum Wschodnie Osrodek „Karta"). Ця iнститyцiя е незалежною неурядовою органiзацiею, яка займаеться документування новгтньо! iсторi! Польщi, в тому чи^ збором усних джерел з ютори Друго! свiтово! вiйни. Всього у фондах цього центру збериаються аудюзаииси 1241 iнтерв'ю та 3420 занотованих спогадiв з учасниками та очевидцями польсько! iсторi! ХХ ст., в тому чи^ i про поль-сько-yкра!нськi взаемини на Bолинi [8, с. 5]. Серед цього ма-сиву усних джерел 191 штерв'ю було використане у працi В. i £. Семашк1в [3, с. 1298 - 1300], з метою тдтвердження концепци геноциду поляков на Волиш. Серед цих джерел 64 штерв'ю зiбранi власне Центром «Карта», решта 127 - це копи спогащв з 1нституту вiйни, революцп i миру iм. Гувера при Стенфордському yнiверситетi США (Hoover InSitution on War, Revolution and Peace).
З короткими описами аутентичних штерв'ю, яш зберiга-ються в Сходному архiвi, можна ознайомитися на сайп цiе! iнститyцi!. Першi спогади, яш там представленi, були зiбранi в 1987 р. Ул yснi джерела належним чином систематизоваш i задокументоваш за единим принципом. Кожне усне дже-рело мiстить час та мюце збору, тривалiсть розмови, обсяг в рукописному чи машинописному вигляд^ споаб фiксацi!
- стенографiчний чи змютовний. Окрiм того, до кожного штерв'ю зроблено короткий опис отримано! шформацп та пщбрано ключовi слова [8, с. 5]. У зiбраних штерв'ю по-данi iмена та прiзвища респондентiв, а також присвоений !м архiвний номер. На вщмшу вiд iнтерв'ю зiбраних Центром «Карта», копи спогащв, яш були передаш до !хнiх архiвос-ховищ з 1нституту Гувера, систематизованi по-iншомy, зо-крема вони не представленi в електроннш базi, а в rami Се-машк1в вони поданi аношмно.
Ще один масив спогадiв про украшсько-польсьш взаемини на Волиш збериаеться у сховищах Центрально! вшсько-во! бiблiотеки у Bаршавi [9]. У вщдш рyкописiв зберiгають-ся 14 спогащв керiвництва польського пвдпшля на Bолинi, якi були використаш В. i £. Семашками у сво!й працi з метою обгрунтування концепцi! геноциду поляков (номери 575
- 588) [3, с. 1301 - 1302]. Переважна бiльшiсть з них подана як спогади (wspomnienia), в деяких вщсутня шформащя про спосiб отримання i збериання, а одне iнтерв'ю подане як «relacja», тобто зафiксоване на аудю носiй. Bсi цi yснi джерела мютять iмена i прiзвища осiб, як1 !х надали, !хш псевдо, архiвний номер, в якому мiститься iнформацiя про рiк збору тако! iнформацi!.
Окрiм того, саме до Центрально! вшськово! бiблiотеки були передаш усш джерела, зiбранi Ю. Туровським, коле-гою В. Семашка i спiвавтором !хньо! першо! пращ на тему геноциду поляшв на Волиш. Щ матерiали зберiгаються в
окремому фондi «Архiв Юзефа Туровського» [3, с. 1301 -1302] та подаш у книзi В. i £. Семашк1в пiд номерами 589 - 637. Можна припустити, що цi 48 усних джерел зiбраних Ю. Туровським мiстять шформацш про перебiг польсько-у-краГнського мiжнацiонального конфлiкту, оск1льки були ви-користаш для обгрунтування концепци геноциду поляшв на Волинi. Серед них лише п'ять джерел зафшсоваш як аудю-записи (ге^де), про ще одну частину достеменно не можна стверджувати спосiб Гхнього отримання, решта - занотоваш як спогади. Всi зiбранi Ю. Туровським спогади походять вщ учасникiв польського пiдпiлля на Волиш, за винятком ма-терiалiв Вацлава Жидлщького, етнiчного чеха з волинського села Купичiв. В гендерному вимiрi респондентами виступи-ли переважно чоловiки, опитано лише двох ж1нок (Балиш Казимира та Травшська Янiна). О^м того, в цьому фондi збер^аються чотири особистих спогади Ю. Туровського тд номерами 631 - 634 [3, с. 1302]. Це напрацювання «Армiя крайова округ Волинь, ч. II УкраГнське питання. Партизан-сьш вiддiли» та «Цвинтарi солдатiв 27 Волинсько! дивiзi! пiхоти АК. Опрацювання вiд iменi Ради охорони пам'яп бо-ротьби i мучеництва», «Календар боротьби» та «Боротьба партизанських вщдшв». Всi цi джерела найбiльш доречно вщнести до мемуарiв.
Загалом у двох фондах вщдшу рукописiв Центрально! вшськово! бiблiотеки у Варшавi збертаеться близько 60 джерела з усно! iсторi! Волинсько! трагеди. Особливо слад видiлити особовий фонд «Архiв Юзефа Туровського», ма-терiали якого були зiбранi подiбним чином як i в приватному архiвi Семашк1в. В цш ситуацi! можна тiльки поставити ри-торичне питання - чому уснi спогади одного зi спiвавторiв книги про геноцид поляков на Волиш передан до офiцiйно! науково! iнституцi!, з ними в разi бажання можна ознайоми-тися, а шший - зберiгае !х у себе i перешкоджае у доступ до них iншим зацiкавленим особам.
Великий масив усних джерел з юторп Волинсько! тра-гедi! збертаеться в приватних архiвах, а також в колекцiях так званих кресових оргашзацш1. Слiд зауважити, що до кресових дiячiв слiд також вщнести В. i £. Семашко та Ю. Туровського. Так в колекци Асоцiацi! вшанування пам'ятi поляков замордованих на Волинi в Замостi (Stowarzyszenie upami§tmema Polak6w pomordowanych па Wolymu w 2атовс1и) зберiгаеться близько 200 спогадiв мешканцiв ко-лишнього Волинського воеводства Друго! Речi Посполито! [3, с. 1311 - 1313]. На жаль, ця оргашзащя не мае власного веб-сайту, в не! лише наявна сторшка в сощальнш мереж! Facebook [10], в якiй вщсутня будь-яка iнформацiя про ко-лекцш зiбраиих спогадiв. Про атмосферу, яка пануе в такого роду кресових оргашза^х, можна судити iз iнтерв'ю з Янiною Калиновською, головою ще! асоцiацi!, яке вона дала в травш 2014 р.: «о першш годинi ночi зриваюся i див-люся, чи якийсь укра!нець не ходить бiля дому, не пщливае бензину i не палить нас. Розповша пiзнiше дiтям: напевне, мушу пiти до психiатра або психолога, бо сама не дам собi ради» [11]. Така позицiя була висловлена у зв'язку з пере-могою Революцп гiдностi в УкраГ'ш: «Батьк1в замордували тi, хто в цьому чай прийшов до влади - бандерiвцi. В цьому також е вина наших полгтишв. Коли була Помаранчева ре-
волющя, то всi рекомендували !! пщтримувати. I в той час один з бандерiвцiв - Вiктор Ющенко - прийшов до влади» [11]. Загальновщомо, що в середовищi кресових оргашзацш панують сильнi антиукраГ'нсьш настро!, якi не мають шчо-го спшьного з реальним станом речей в сучаснш УкраГ'ш. Можна собi тiльки уявити, яку iнформацiю в спогадах про Волинську трагедш подають такого типу респонденти, якi е членами або ствпрацюють з подiбними органiзацiями. Тож не дивно, що зiбранi такими органiзацiями спогади про мiж-нацiональний конфлiкт на Волиш в 1943 р. нще не публ1ку-ються, зберiгаються у !хшх колекцiях та слугують обгрунту-ванням концепцi! геноциду полякiв.
У книзi Семашкiв також представлена мiнiмальна шфор-мацiя про колекцш спогадiв Асощаци вшанування пам'ятi поляков замордованих на Волиш в Замосп - подано лише iмена та прiзвища респондента. В переважнiй бiльшостi в колекци представлеш iндивiдуальнi спогади, за винятком дев'яти групових та дев'яти iндивiдуальних iнтерв'ю, взя-тих по декшька разiв. Дата, мiсце проведення штерв'ю, спо-сiб отримання, зберiгання та транскрибування цих джерел е невщомими.
Ще одна кресова оргаиiзацiя з подiбною назвою функ-цiонуе у Вроцлавi - це Асоцiацiя вшанування пам'ят жертв укра!нських нацiоналiстiв [12] (Stowarzyszenie upami§tmema ofiar nacjonaliй6w икшшккК). У Г! колекцi!, за даними В. i £. Семашк1в, збертаеться 21 спогад про Волинську трагедш [3, с. 1313 - 1314]. Як i у випадку з подiбною асоцiацiею iз Замостя, автори «Геноциду поляков на Волинi» подали лише iмена та прiзвища респондента, жодно! iншо! iнформацi! не зазначено.
Таким самим чином у пращ «Геноцид поляшв на Волиш» представлеш 22 спогади з колекци Товариства воя-шв 27 Волинсько! дивiзi! шхоти АК у Варшавi [3, с. 1314] (Srodowisko ¿о1те^ 27 Wolynskiej dywizji piechoty Агти Krajowej). Окрiм фiксацi! власне спогадiв у рiзнiй формi, це товариство практикувало особливий вид збору усних джерел - вщповщ на анкети в справi мiсць масових поховань поляков замордованих на Волиш в роки Друго! свггово! вш-ни. Всього анкетування було проведене зi 131 респондентом [3, с. 1323].
Активними у зборi спогадiв про Волинську трагед1ю були не лише кресовi органiзацi!, але й окремi члени з цього середовища. Про таю усш джерела шформащя практично в1дсутня, за винятком згадувань та бiблiографi! у працi В. i £. Семашко. На !х основi можна видiлити наступнi приватш колекцi! про польсько-украГнський мiжнацiональний кон-флiкт на Волинi [3, с. 1322 - 1323]:
- колекщя Тадеуша Бапнського в Елблонгу (20 спогадiв);
- колекц1я Рiшарда Бжозовського у Варшавi (8 спогадiв);
- колекщя Едварда Гросса в Гайках бшя £жмановей (3 спогади);
- колекщя Юзефи Марчiняк у Варшавi (41 спогади);
- колекц1я Леона Попека в Люблш (17 спогадiв);
- колекц1я Яна Печкiса в Чжаго (51 спогад).
Загалом ва вище перелiченi масиви джерел створеш на основi використання методу усно! юторп були спрямоваш на пошук iнформацi! про кiлькiсть жертв та перебп- конфлiк-
'KpecoBi органiзацil - крайш npaBi органiзацil в Польщi та за 11 межами, лейтмотивом дiяльностi яких е реваншизм, шовтзм та HaBiTb peBi3iOHi3M схiд-них кордошв сучасно! Польщi. Назва походить вщ польського слова «kresy» - кордони, гранищ. Учасники цих оргашзацш, кресов'яни, вважають Схiднi Креси (сучасна територiя Захiдноl Укра!ни, Захiдноl Бшорус^ Вiленська область Литви) споконвiчними польськими землями, яю незаконно були ввдбраш в Польсько! держави в роки Друго! свггово! вшни та повоенного облаштування кордонiв. В широкому сенсi слова, кресов'янами називають вихiдцiв зi схiдних воеводств Друго! Речi Посполито! та !хшх нащадкiв. Кресов'яни були депортоваш з територй СРСР до комушстично! Польщi пiд час акцш з об-мiну населенням в 1940-х рр. Бшьш детально ознайомитися з перелжом кресових органiзацiй та !хшми поглядами можна за наступним посиланням: http:// tmlikpw.pl.tl/Kresowiacy-i-Organizacje-Kresowe.htm
ту, з метою обгрунтування концепци геноциду поляшв на Волинi. Навiть при поверхневому аиалiзi можна стверджу-вати, що велика частина цих джерел не е класичними ус-ними джерелами, осшльки дослiдники порушували засади збору та опрацювання спогадiв очевидщв з використанням методу усно! юторп.
Засадничо вiдмiнними вiд попереднiх масивiв усних джерел е напрацювання Центру «Брама Гродська - Театр НН» та Асощацп «Панорама культур» з Люблша, як1 за фшан-сово! пiдтримки Мiнiстерства закордонних справ Польщi в рамках програм «Ствпраця в областi громадсько! дипло-мати 2012» та «Пiдтримки демократа» оргашзували польовi дослiджения зi збору спогащв стосовно мiжиацiонального конфлiкту на Волиш в 1943 - 1944 рр.
Створюючи власну колекдiю спогадiв про Волинську трагедш, люблiнський науково-культурний осередок вирь шив вiдiйти вiд традицшного використання методу усно! з метою документування взаемних кривд i образ мiж украш-цями та поляками. Колектив дослвднишв пiд керiвництвом Александри Зiньчук поставив собi за цшь по-новому погля-нути на юторш обох народiв, особливо, стосовно найтра-гiчнiших сторiнок спiльного минулого. У зв'язку з цим, за шщативою люблiнського наукового осередку, було оргаш-зовано спiльний польсько-украшський проект «Поеднання через важку пам'ять. Волинь 1943». Основним завданням в рамках цього проекту була органiзацiя польових дослвд-жень зi збору та документально! фшсацп усноiсторичних iнтерв'ю про порятунок i допомогу мiж украш^ми i поляками в роки Друго! свiтовоi на Волинi. Для тако! прадi була залучена молодь як з польсько!, так i з украшсько! сторони, в тому чи^ i автор цих рядк1в. Учасники проекту в мша-них польсько-украшських групах збирали свiдчения серед мешканщв Волинi.
Пошук респондентiв ввдбувався рiзноманiтними методами. Зазвичай, керiвники проекту намагалися налагодити кон-такти з мюцевими дослвдниками, активними громадськими дiячами з метою отримати вiдомостi чи контакти майбутнiх респондентiв. Спершу оргашзатори планували опитувати респондентiв за тематичним принципом (тих, кому вiдомi юторп порятунку i допомоги), однак вже першi польовi ви!з-ди показали недосконалють запропонованого подходу. Гру-пи студенпв натрапляли на недостовiрну шформацш, а та-кож на те, що людей, яким були вiдомi iсторii порятунку, вже немае серед живих. В так1й ситуацп було виршено прово-дити ви!зди в сшьську мiсцевiсть без попереднього списку можливих респондентiв. Населенi пункти пвдбиралися за критерiем проживання в них польсько! громади пiд час вш-ни. В пошуку респондентiв для проекту надавали допомогу сшвробггаики Волинського нацюнального унiверситету iм. Лесi Укра!нки, Волинського обласного братства воякiв ОУН i УПА, Нововолинсько! мiськоi бiблiотеки. Однак найчасть ше контакти наполегливо пропонувалися безпосередньо по при!зду групи в той чи iнший населений пункт. Слад ввдзна-чити доброзичливють мiсцевого украшського населення до учаснишв проекту. Волиняни виражали свое зацтавлення i захоплення проектом, допомагали ввдшуковувати старо-жилiв i людей, яким вiдомi iсторii допомоги та порятунку поляшв в роки вшни. Мiсцевi жителi не одразу розумiли, що до них заштали мiшанi польсько-украшсьш групи, але коли вони дiзнавалися про наявшсть польських гостей, то вони радши ще бiльше i хотiли допомогти ще дужче.
Перед початком проведення польового дослiджения було опрацьовано основнi методичнi засади тд час науково! кон-ференцii 23-25 травня 2012 р. в Люблш [13, С. 292 - 295]. В основу збору усноюторичних джерел покладено метод бю-графiчного штерв'ю, яке охоплюе життевий шлях респон-дентiв до завершення Друго! свишо! вiйни, з доповненням проблемного штерв'ю [14, с. 151]. Для цього оргашзатори склали спещальний унiфiковаиий питальник, який мав слу-жити орiентиром пiд час проведення iнтерв'ю зi св;дками досл;джуваних подiй [13, с. 296]. Заплановано, що опов;дач мав би розповюти свою бiографiю, а попм вiдповiсти на питання, дотичш до проблематики подiй польсько-укра!н-ських взаемин на Волинi. З щею метою учасникам проекту були проведеш майстер-класи стосовно особливостей вико-ристання методу усно! ютори в теренових досл;дженнях на Волинi.
Важливим елементом при створенш цього масиву джерел було цшсне розумiния уае! вибiрки респондентiв та ступеня !! репрезентативностi. I! основу склали мешканщ колишнього Волинського воеводства Друго! Речi Посполи-то! (далi - Друга РП) - переважно територiя сучасних Рiв-ненсько! i Волинською областей. Респондента переважно були свiдками подш польсько-укра!нського протистояння в роки Друго! свггово! вiйни, зрiдка - учасниками нацiо-нально-визвольного руху. Нижньо! межею дати народження респондентiв е 1914 рж, верхня межа завершуеться шнцем 30-х - початком 40-х рр. Переважна бiльшiсть респондентiв народилися в 20-х - 30-х рр. ХХ ст. Вибiрка складаеть-ся переважно з мешканщв альсько! мiсцевостi на Волиш. Дом^вання сiльського населення видаеться лопчним з огляду на те, що в мютах мiжиадiональний конфл^ не набрав такого розмаху як на периферii. Респонденти рiзняться мiж собою за рiвнем здобуто! освiти - в;д неписьменних до випускнишв унiверситетiв. Усi оповiдачi добровшьно зголо-силися давати iнтерв'ю для проекту. В тендерному вимiрi переважають жiнки, що зумовлене бiльшою тривалютю життя у представниць прекрасно! стал. По-рiзному склала-ся повоенна доля опитаних нами респонденпв, для деяких з них польсько-укра!нське протистояння було особистою ро-динною трагедiею.
Ознайомившись iз колекдiею спогадiв, зiбраиих пiд час проекту «Поеднання через важку пам'ять», можна видши-ти наступнi зауваги. Безперечно, прожите життя залишило свш сл^д в iндивiдуальнiй пам'ятi опитаних волинян, що знайшло свое ввдображення в отриманих усних джерелах. Особливо мщно в пам'ятi закарбовуються складш стресовi ситуадii, пов'язанi з загрозою життю. Подii Друго! свiтовоi вшни на Волиш, панування на цш землi сталiнського та гiт-лерiвського тоталiтарних режимiв залишили свiй вщбиток у свiдомостi опитаних респондентiв. Протягом тривалого часу волиняни, як украшщ, так i поляки, не мали можливосп висловити власну думку чи розказати про свое минуле. До того ж бшьшють життя опиташ особи провели пiд впливом тоталитарно! комунiстичноi iдеологii та радянсько! политики пам'ятi, де постiйно нав'язувалися i пiдтримувалися мiфи «велико! вiтчизияноi вшни» та «братерства народiв».
Сл^д наголосити, що опитаиi очевидцi мають вщмшний в^д офiцiйноi радянсько! версii погляд на подii Друго! свiто-во! вiйни на Волинi. Найперше, в сввдченнях абсолютно не знаходять свого шдтвердження мiф «Пансько! Польщi» i стереотипний негативний образ поляк1в. При ввдповщ на питання стосовно життя в Другш РП опитанi украшсьш
респондента часто використовують схвальнi вщгуки, як i польськ1. Образ життя Волинi 1920 - 1930-х рр. зображуеть-ся ними як один з кращих перiодiв Гхнього життя, а мiж-военна Польська держава постае свого роду «прикладом» складного полiетнiчного суспшьства, де назагал мирно м1ж собою живуть три найб№ш чисельнi народи - укра!нцi, поляки i евре!. Можливо, таю схвальш сввдчення про Другу РП пов'язаш з присутнiстю польських гостей тд час збо-ру штерв'ю i е прикладом сучасно! пол1ткоректносп серед украГ'нщв. Також це може бути на емоцшному рiвнi пов'я-зане з iдеалiзацiею перiоду власно! молодостi i дитинства, однак тсда аналогiчнi спогади мали би бути i стосовно Ра-дянського Союзу, що немае свого вщображення у цих сввд-ченнях. Хоча в будь-якому випадку вiдсутнiсть образу «поляка-ворога», «поляка-пана» сл1д вiднести до позитивних особливостей пам'яп украГнських волинян. Негативш сте-реотипи стосовно поляков, якi постiйно пвдживлювалися ра-дянською пропагандою, наявнi в сучасних iсторiографiчних працях, за логiкою дослвднишв, як прив'язують метод ус-но! юторп до соцiологi!, мали би бути мщно закорiненi «со-цiальними рамками» колективно! пам'ятi [15, с. 265 - 319], однак матерiали проекту «Поеднання через важку пам'ять. Волинь 1943» цього не тдтверджують.
Важливим елементом iсторично! пам'ятi опитаних волинян е засудження вбивства польського мирного населення, жоден з опитаних респондента не став якимось чином виправдовувати винищення цившьного польського чи украГ'нського населення, складалося навiть враження, що серед якоГ'сь частини опитаних нами респондента юнуе навiть «комплекс вини» через те, що на цш землi люди гинули за нацiональною ознакою. Також переважна бiльшiсть опитаних свщшв була загалом позитивно налаштована до поляшв, як i в п буремнi роки Друго! свггово!, так i тепер, багатьом з них були вiдомi iсторií допомоги i порозумiния з поляками, хоча з плином часу пдш для наслвдування i прикладу справи скорше зникають з iсторичноí пам'ятi, н1ж завданi в той же час кривди.
У той же час, в частиш спогадiв присутнiй комплекс «забуття», побудова розповщ в категорiях «сво! - чужЬ» УкраГ'нсьш свiдки знають як Г'хшх родичiв i односельчан вбивали поляки. Показово, що аналогiчна шформац1я про масовi вбивства польського населення досить часто ввд-сутня в Г'хшх розповвдях. Подiбними особливостями також «страждають» спогади польських респондентiв.
Слад додати, що пам'ять волинських поляшв бiльш травматичною. Загроза розправи з боку мiсцевих украíнцiв в 1940-х рр., вбивства Г'хшх близьких i рiдних е неодмiнно! ча-стиною ГхньоГ' пам'ятi про Волинь. Однак, навиь волинськi поляки, яш були пiдданi нападам зi сторони загошв ОУН i УПА, знаходять позитивнi моменти у ввдносинах з украГ'н-цями, як от мирне життя за часiв мiжвоенноí Польщi або допомогу пiд час проведення антипольських акцiй. Досить часто iмена украíнцiв, що допомогли полякам, вже стерлися з людсько! пам'ятi, залишилися тшьки коротенька спогади про допомогу, лишень частина iмен зберiглася в пам'ятг
Незважаючи на офiцiйний радянський дискурс стосовно подiй Друго! сватово! вiйни, а також на ввдсутшсть полiтики пам'ятi стосовно Волинсько! трагеди в незалежиiй УкраГ'ш, iндивiдуальна пам'ять мешканщв Волинi 1940-х рр. зберег-ла в собi спогади про прояви людяносп в стосунку до мюце-вого польського населення. З плином часу пам'ять волинян перебувала тд рiзноманiтними впливами, зокрема тд впли-
вом негативного зображення Польщi i поляков. Проведенi тереновi дослщження виявили вiдсутнiсть, принаймнi, вщ критих упереджень що до поляков серед мюцевих украГ'нщв, про що в щоденнику написали польськi учасники проекту «Поеднання через важку пам'ять. Волинь 1943» [13, с. 299
- 300].
Загалом тд час проекту «Поеднання через важку пам'ять. Волинь 1943» було взято 145 усних штерв'ю. Зiбраиi спогади рiзняться мiж собою за часом розповщ, шформативш-стю, насичешстю подiями i iменами поляшв, що мешкали на Волинi в той час. Це зумовлено об'ективними причинами: ввдкрипстю-замкнупстю респондентiв, Г'хшм бажанням розповiсти або приховати гсторгю свого життя, здобутою освiтою, шзшшою дiяльнiстю по завершенню вiйни. Також повнота i розлогiсть спогадiв залежала ввд психологiчного типу, характеру оповiдачiв. Розповiдi тривали вiд 10-20 хви-лин та аж до 2 годин i бiльше. Зiбранi спогади фжсувалися одночасно на вiдео- та аудюнойях. Всi зiбранi усноiсторич-ш джерела систематизованi за единим принципом, а саме: на кожне штерв'ю заведена швентарна картка, яка мютить вихiднi даиi про респондента та штерв'юера, дату та мiсце проведення, а також короткий виклад розмови та шшу iн-формацiю [13, с. 298].
Зi 145 сввдчень, зiбраиих п1д час проекту «Поеднання через важку пам'ять. Волинь 1943» переважна бшьшють польських i украГнських очевидтв розповiдае про мирне i друж-не життя украГнтв i поляков на Волиш у мiжвоенний перiод. Так1 розповщ варшються в залежиостi в1д особистого до-свiду, вiд простого констатування того, що украíнцi i поляки жили «добре», до наповнення цих узагальнень конкретним змютом, пiдтверджения !х прикладами чи iсторiями з життя, наприклад, коли укра!нська родина залишала свою дитину на догляд для польсько! родини, i ця дитина була безневинно вбита разом з поляками, що наглядали за нею.
В колекци спогадiв Асоцiацi! «Панорама культур - Театр НН», тепер зберiгаються 18 спогадiв укра!'нцiв про допомогу полякам, а також вгам спогадiв полякiв про надання !м допомоги зi сторони украíнцiв. Отриманi усш джерела про допомогу полякам можна роздiлити за наступними видами схеми Ромуальда Недзелька: переховування та надання притулку полякам - 16 випадкiв; надання шформацп про можливий напад чи небезпеку - два випадки; надання неправдиво! iнформацi! для украГнських нацюнал1ста - один випадок; перевезення полякiв в безпечнiше мiсце - два ви-падки; допомога харчами - два випадки; посередництво мiж членами польських родин, що втратили зв'язок м1ж собою
- один випадок, отка на польськими диьми-сиротами та !х усиновлення - шють випадк1в; публiчний протест проти ре-пресiй проти поляков - два випадки. Сввдчення, як1 е заплу-таними, важкими для зрозумiния, або яш мiстять вiдповiдi на кшталт «так, рятували поляков» та не мають подальшого пiдтверджения якимось випадком чи iсторiею до уваги не бралися. Також спогади про допомогу чи порятунок поляшв, яш мютили в собi калька видiв допомоги (переховування, перевезення в безпечне мюце, забезпечення Гжею, опiка над сиротами) при аналiзi вважаються як один прояв людяностi.
Особливiстю колекци спогадiв зiбраних в рамках проекту «Поеднання через важку пам'ять. Волинь 1943» е Гхня загальнодоступшсть. По-перше, транскрипти 51 свiдчения опублшэвано в пам'ятнiй киизi, в яшй подведено пiдсумки проведених польових дослвджень [13]. Серед них 28 ш-терв'ю у формi запитання - вщповвдь та 23 - у виглядi роз-
логих усних монолопв. Кожне з цих джерел мютить прiзви-ще та îm'h респондента, його дату та мюце народження, за винятком тих випадк1в, коли анонiмнiсть була затребувана оповвдачем. Окрiм того подано дати проведения штерв'ю та iмена респондент. По-друге, з оригiналами штерв'ю можна ознайомитися в Центрi «Брама Гродська - Театр НН» [16], частково вони доступш на сайп проекту «Поеднання через важку пам'ять. Волинь 1943» [17], а також на ввдеоре-сурсi Youtube [18]. На кожне зiбране iнтерв'ю взято дозвш на використання отримано! шформацп в наукових та освгг-шх цiлях в письмовому або усному виглядi [13, с. 297].
Загалом польськi офiцiйнi установи, неурядовi громад-ськi органiзацiï та активнi защкавлеш громадяни провели колосальну роботу зi збору та фiксацiï спогадiв про польсько-украшський мiжиацiональний конфлiкт на Волиш. За найбшьш скромними шдрахунками всiма вище перелiче-ними сторонами було зiбрано близько трьох тисяч спогащв про дослiджуванi подiï, з яких щонайменше 1984 джерела, зiбранi на основi методу усноï юторп, були використаиi В. i £. Семашками в працi «Геноцид поляшв на Волиш».
Подальша доля зiбраних спогадiв склалася по-рiзному. Частина з них була зiбрана та зберпаеться офiцiйними поль-ськими iнституцiями, як-от: Головна комюгя дослвдження злочинiв проти польського народу - 1нститут нацюнально1' пам'ятi Польщi, Центральна вiйськова бiблiотека у Варшавi. В архiви цих установ частково були передаиi спогади з при-ватних зборiв, наприклад зiбраиi Ю. Туровським.
Окрiм цього ще два великих масиви усних джерел з юторп Волинсько1' трагеди зберпаються у фондах Сходного архiву Центру «Карта» у Варшавi та у зборах Асощаци «Панорама культур - Театр НН» в Люблшг
Ще одна частина спогащв про Волинську трагедiю зберь гаеться в численних приватних колекцгях. Серед такого ма-сиву джерел перш за все слщ видiлити приватну колекцш В. i £. Семашко, а також колекцп Т. Бапнського, Р. Бжозовсь-кого, Е. Гросса, Ю. Марчiняк, Л. Попека, Я. Печшса та iншi. Держателi цих спогащв - вихвдщ з так званого кресового середовища - вояки 27 Волинськоï дивiзiï пiхоти АК, ко-лишнi мешкаицi Волинського воеводства Друго1' РП та ïхнi нащадки. Досить подiбними до попереднiх спогащв приватних оаб е колекцп, що зберпаються у фондах кресових оргашзацш, зокрема в Асощаци вшанування пам'ятi поляков замордованих на Волиш в Замосп та в Асощацп вшанування пам'ят жертв украшських нацiон алiстiв у Вроцлавг Доступ до оригiналiв цих джерел е досить проблематичним для украшських дослвднишв.
Лiтература
1. Wywiad z Ew^ Siemaszko „Musielismy pokazac tragediç na Wolyniu" // Nasz dziennik, 22-23 li^opada, Nr. 273 (3290),
2008 [Електронний ресурс]: http://&ary.naszdziennik.pl/index. php?dat=20081122&typ=my&id=my21.txt
2. Siemaszko W., Turowski J. Zbrodnie ukrainskich nacjonali^ow dokonane na polskiej mniejszosci na Wolyniu. -Warszawa, 1990.
3. Siemaszko W., Siemaszko E. Ludoboj^wo dokonane przez nacjonaMow ukrainskich na ludnosci polskiej Wolynia 1939-1945. - Warszawa, 2000.
4. Сивщький М. Iсторiя польсько-укранських конфлш-пв / Пер. з пол. £ Петренка. - К.: Видавництво iм. Олени Телiги, 2005.
5. Popek L. OSrowki. Wolynskie ludoboj^wo. - Warszawa: Oficyna Wydawnicza RYTM, 2011.
6. Archiwum Glownej Komisji Badania Zbrodni przeciwko Narodowi Polskiemu [Електронний ресурс]: http://inwentarz. ipn.gov.pl/advancedSearch?q=&typ=1&grupaAktotworcy Id=15
7. Archiwum Wschodnie Osrodek „Karta" [Електронний ресурс] http://www.karta.org.pl/Archiwa_i_bazy_danych/ Archiwum_Wschodnie/51
8. Archiwum Wschodnie. Kolekcja relacji. - Warszawa: Osrodek „Karta", 2006.
9. Zbiory Specjalne. Centralna biblioteka wojskowa [Електронний ресурс] http://www.cbw.pl/index.php/zbiory/zbiory-cyfrowe
10. Stowarzyszenie upamiçtnienia Polakow pomordowanych na Wolyniu [Електронний ресурс] https://www.facebook.com/ Stowarzyszenie-Upami%C4%99tniania-Polak%C3%B3w-Pomordowanych-na-Wo%C5%82yniu-833942940035501/
11. Janina Kalinowska: budzç siç w nocy i patrze, czy Ukrainiec nie bçdzie nas palil [Електронний ресурс] http:// wiadomosci.onet.pl/tylko-w-onecie/janina-kalinowska-budze-sie-w-nocy-i-patrze-czy-ukrainiec-nie-bedzie-nas-palil/1931l
12. Stowarzyszenie upamiçtnienia ofiar nacjonaMow ukrainskich [Електронний ресурс] http://www. Sowarzyszenieuozun.wroclaw.pl/
13. Поеднання через важку пам'ять. Волинь 1943 / Пвд ред. А. Зшьчук. - Люблш, 2012.
14. Схвд-Захвд: Iсторико-культурологiчний збiрник. Вип. 13-14. Спецiальне видання. - Харшв, 2009.
15. Хальбвакс М. Социальные рамки памяти / Пер. с фр. и вступ. статья С.Н. Зенкина. - М.: «Новое издательство», 2007.
16. Osrodek „Brama Grodska - Teatr NN" [Електронний ресурс] http://teatrnn.pl/
17. Relacje z proektu „Pojednania przez trudn^ pamiçc. Wolyn 1943" [Електронний ресурс] http://pk.org.pl/panoramakultur/ node/2447
18. Wywiady ze swiadkami hi^orii na Wolyniu [Електронний ресурс] https://www.youtube.com/watch?v=DplnhWgzSac &nohtml5=False
