CC BY
257
ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ, КРЕДИТ
відіграє регуляторна політика держави. В умовах ринкової економіки на перший план виступає фінансове регулювання, у якому кредитне регулювання є важливим напрямом державної регуляторної політики. Кредитування як ключова і дійова форма фінансового забезпечення в умовах ринкової економки базується на принципах поворотності, строковості, платності та матеріального забезпечення кредитів. Фінансово-кредитний механізм підтримки малих підприємств - це система форм, методів, важелів, інструментів впливу на фінансові відносини малих підприємств у ринкових умовах, пов'язані з кредитуванням, в умовах сучасної регуляторної політики держави та законодавства про мале підприємництво. Необхідно створити комплексну державно-суспільну систему підтримки МП. Основним напрямом використання бюджетних ресурсів має бути не виділення прямих інвестицій, а страхування і надання гарантій під кредит.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні питань підтримки малого бізнесу у країнах з постіндустріальним розвитком.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про лізинг» від 11.12.2003 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1381-15.
2. Американська модель оподаткування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.treasury.gov/press-center/press-releases/Documents/hp168 01.pdf.
3. Богун К. В. Розвиток фінансової інфраструктури малого підприємництва : автореф. дис. На здобуття ступеня канд. екон. наук : 08.00.08 / Богун Катерина Володимирівна; Донец, нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. - Донецьк, 2010. - C.6.
4. Дрига С. Г. Мале підприємництво України: становлення, механізми управління та підтримки : монографія / С. Г. Дрига; НДІ економіки Міністерства економіки України. - К. : ДКС центр, 2009. - 359 с.
5. Масна О. І. Фінансове забезпечення мікрокредитування малого і середнього бізнесу в Україні : автореферат дис. На здобуття наук. ступеня канд. наук: 08.00.08. - К., 2008. - С. 18 с.
6. Офіційний сайт Організації економічного співробітництва та розвитку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.oecd.org.
7. Офіційний сайт ІННОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО: ЛЬВІВ, УКРАЇНА [Електронний ресурс]. - Доступний з http://cstei.lviv.ua/ua/item/282).
8. Офіційний сайт Українського фонду підтримки підприємництва [Електронний ресурс]. - Доступний з http://ufpp.gov.ua/credit.php).
References
1. Zakon Ukrai'ny «Pro lizyng» vid 11.12.2003 r. : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1381-15.
2. Amerykans'ka model' opodatkuvannja: http://www.treasury.gov/press-center/press-releases/Documents/hp168 01.pdf
3. Bogun K.V. Rozvytok finansovoi' infrastruktury malogo pidpryjemnyctva : avtoref. dys. Na zdobuttja stupenja kand. ekon. nauk: 08.00.08; Donec. nac. un-t ekonomiky i torgivli im. M. Tugan-Baranovs'kogo. - Donec'k, 2010. - C.6.
4. Dryga S.G. Male pidpryjemnyctvo Ukrai'ny: stanovlennja, mehanizmy upravlinnja ta pidtrymky : monografija; NDI ekonomiky Ministerstva ekonomiky Ukrai'ny. - K. : DKS centr, 2009. - 359 s.
5. Masna O.I. Finansove zabezpechennja mikrokredytuvannja malogo i seredn'ogo biznesu v Ukrai'ni: avtoreferat dys. Na zdobuttja nauk. stupenja kand. nauk: 08.00.08. - K., 2008. - S. 18 s.
6. Oficijnyj sajt Organizacii' ekonomichnogo spivrobitnyctva ta rozvytku : http://www.oecd.org.
7. Oficijnyj^ sajt INNOVACIJNE PIDPRYJЕMNYCTVO: L''VIV, UKRAI'NA : http://cstei.lviv.ua/ua/item/282).
8. Oficijnyj sajt Ukrai'ns'kogo fondu pidtrymky pidpryjemnyctva : http://ufpp.gov.ua/credit.php).
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА
Калмиков О.В., к.е.н., доцент кафедри обліку, аудиту та контролінгу ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди».
вул. Сухомлинського, 30, м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл., Україна, 08401
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Калмыков О.В., к.э.н., доцент кафедры учёта, аудита и контролинга ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий ГПУ имени Григория Сковороды»
ул. Сухомлинского, 30, г. Переяслав-Хмельницкий, Киевская обл., Украина, 08401
AUTHOR DETAILS
Kalmykov О.У., PhD, Associate professor of accounting, auditing and controlling of the SHEE «Pereyaslav-Khmelnytskyi SPU named after Hryhoriy Skovoroda»
30, Sukhomlynskyi st., Pereiaslav-Khmelnytskyi, Kyiv region, 08401, Ukraine
УДК 336:378
ОПТИМАЛЬНІ ШЛЯХИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
Коверник Н.В.
Предметом дослідження являються джерела фінансового забезпечення освіти в Україні та визначено напрями їх оптимізаиії на основі фандрайзингу.
Метою дослідження є стан бюджетного фінансування освітньої галузі України в умовах ринку та пошук шляхів її розв'язання, спрямованих на забезпечення рівня грамотності населення, який необхідний для інтелектуального розвитку кожної людини, економічної безпеки держави та підвищення загального добробуту нації.
178
Економічний вісник університету | Випуск № 27/1
© Коверник Н.В., 2015
ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ, КРЕДИТ
Методологія проведення роботи. Робота виконана на основі статті 53 Конституції України зазначено, що «Держава забезпечує доступність і безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти у державних і комунальних учбових закладах. Громадяни мають право безкоштовно отримувати вищу освіту в державних і комунальних закладах на конкурсній основі»
Результати роботи. Проведене дослідження сучасного стану фінансування освіти в Україні свідчить, що для розв'язання проблем галузі необхідно розробити цілісну систему державних заходів, що будуть спрямовані на забезпечення її ефективного розвитку. При цьому головним завданням має стати забезпечення достатнього фінансування галузі, шляхом оптимізації бюджетних та позабюджетних джерел її розвитку.
Галузь застосування результатів. В умовах ринку інвестування в людський капітал є центральним елементом в стратегіях сприяння економічного процвітання країни. Сучасний стан фінансування освіти в Україні є досить невтішним. Для досягнення світових стандартів в даній галузі необхідна побудова економічних механізмів, які б забезпечили ефективну систему фінансування. Україна повинна здійснити перехід від переважно бюджетного фінансування освіти до залучення додаткових джерел, таких як комерційний бізнес та банки. Потрібно розширити можливості навчальних закладів залучати додаткові кошти за некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами.
Висновки. Отже, дефіцитні бюджети на освіту, нерегулярне надходження бюджетних коштів і непрозорість їхнього розподілу на обласному і місцевому рівні мають за наслідки зниження якості та ефективності освітніх послуг. Особливу роль повинна відігравати система управління та контролю за діяльністю бюджетних установ щодо ефективності використання фінансових ресурсів держави. Для поліпшення становища, що склалося, політику фінансування освіти потрібно формувати відповідно до соціально-економічної доцільності здійснених бюджетних видатків та поєднання вітчизняного й світового досвіду.
Ключові слова: державний бюджет, місцеві бюджети, видатки на освіту, джерела фінансування освітньої галузі, фінансове забезпечення, освіта, видатки, бюджет.
ОПТИМАЛЬНЫЕ ПУТИ ФИНАНСОВОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ
Коверник Н.В.
Предметом исследования являются источники финансового обеспечения образования в Украине и определены направления их оптимизации на основе фандрайзинга
Целью является исследование состояния бюджетного финансирования образования Украины в условиях рынка и поиск путей ее решения, направленные на обеспечение уровня грамотности населения, который необходим для интеллектуального развития каждого человека, экономической безопасности государства и повышения общего благосостояния нации.
Методология проведения работы. Работа выполнена на основании статьи 53 Конституции Украины указано, что «Государство обеспечивает доступность и бесплатность дошкольного, полного общего среднего, профессионально-технического, высшего образования в государственных и коммунальных учебных заведениях. Граждане имеют право бесплатно получать высшее образование в государственных и коммунальных заведениях на конкурсной основе».
Результаты работы. Проведенное исследование современного состояния финансирования образования в Украине свидетельствует, что для решения проблем отрасли необходимо разработать целостную систему государственных мероприятий, которые будут направлены на обеспечение ее эффективного развития. При этом главной задачей должно стать обеспечение достаточного финансирования отрасли, путем оптимизации бюджетных и внебюджетных источников ее развития.
Область применения результатов. В условиях рынка инвестирования в человеческий капитал является центральным элементом в стратегиях содействия экономическому процветанию страны. Современное состояние финансирования образования в Украине является весьма печален. Для достижения мировых стандартов в данной области необходимо построение экономических механизмов, которые бы обеспечили эффективную систему финансирования. Украина должна осуществить переход от преимущественно бюджетного финансирования образования к привлечению дополнительных источников, таких как коммерческий бизнес и банки. Нужно расширить возможности учебных заведений привлекать дополнительные средства за некоммерческих фондов; использование грантовой поддержки исследовательских проектов и образовательных инноваций; расширение списка платных услуг, предоставляемых учебными заведениями.
Выводы. Следовательно, дефицитные бюджеты на образование, нерегулярное поступление бюджетных средств и непрозрачность их распределения на областном и местном уровне должны за последствия снижения качества и эффективности образовательных услуг. Особую роль должна играть система управления и контроля за деятельностью бюджетных учреждений по эффективности использования финансовых ресурсов государства. Для улучшения положения, политику финансирования образования нужно формировать в соответствии с социально-экономической целесообразности осуществленных бюджетных расходов и сочетание отечественного и мирового опыта.
Ключевые слова: государственный бюджет, местные бюджеты, расходы на образование, источники финансирования образования, финансовое обеспечение, образование, расходы, бюджет.
OPTIMAL WAY PROVIDING FINANCIAL EDUCATION IN UKRAINE
Kovernuk N.V.
Subject of research is examined sources are providing financial education in Ukraine and the directions of their optimization based fundraising.
Aim of researchis to study the state budget financing of the educational sector in Ukraine a market and search for its solution to ensure the level of literacy, which is necessary for the intellectual development of every human being, economic security and improve the welfare of the nation.
Економічний вісник університету | Випуск № 27/1
179
ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ, КРЕДИТ
Methodology of work performance. Work carried out on the basis of Article 53 of the Constitution of Ukraine noted that «the State shall ensure access to free pre-school, complete general secondary, vocational and higher education in state and communal educational establishments. Citizens have the right to receive free higher education in state and municipal institutions on a competitive basis».
Workresults. The study of the current state of funding education in Ukraine shows that to solve problems of the industry needs to develop a coherent system of government measures that will be used to ensure its effective development. Thus the main objective should be to ensure sufficient funding sector, by optimizing budget and extrabudgetary resources for its development.
Branch of application of results.. In a market investment in human capital is a central element in strategies promoting economic prosperity of the country. Current state funding of education in Ukraine is rather gloomy. To achieve world standards in the art construction needed economic mechanisms that would ensure an effective system of financing. Ukraine should switch from budget financing of education primarily to additional sources such as commercial banks and business. We need to empower schools to raise additional funds for non-profit foundations; use of grant support research projects and educational innovation; expanding the list of paid services provided by educational institutions.
Conclusions. Therefore, the budget deficit to education, irregular flow of budgetary funds and the opacity of their distribution at regional and local level have implications for reducing the quality and efficiency of education. Should play a special role in the system of management and control over the activities of budget institutions for the effective use of financial resources of the state. For improvement of the situation, policies need to generate funding for education according to the socio-economic feasibility committed expenditure and a combination of domestic and international experience.
Keywords: state budget, local budgets, expenditures on education, funding the educational sector, financial support, education, expenditures budget.
Актуальність. Значний інтерес кожної країни становить економічний характер результатів освітньої діяльності. Адже підвищення освітнього рівня населення позитивно впливає на зростання показників активної економічної діяльності країни на різних рівнях, тому витрати на освіту громадян мають продуктивну природу. Саме фінансові вкладення в освіту визнаються одними з найважливіших інвестицій у людський капітал. За сучасних умов розвитку економіки України однією з суттєвих проблем сфери освіти є недостатність фінансування навчальних закладів, без чого неможливе надання якісних освітніх послуг. Недостатній рівень державного фінансування закладів освіти вимагає подальших наукових пошуків з метою вдосконалення фінансового забезпечення їхньої діяльності.
Аналіз наукових досліджень. Питання розвитку сфери освіти та особливостей її фінансового забезпечення вивчали такі вітчизняні й зарубіжні вчені, як: Г. Бекер, І. Бланк, Т. Боголіб, В. Буковинський, Н. Грек, І. Кичко, А. Монаєнко, Ц. Огонь та ін.
Водночас, в умовах сучасних інтеграційних процесів питання щодо поліпшення механізму фінансування освіти, якості надання освітніх послуг є надзвичайно актуальними та потребують додаткового дослідження.
Постановка завдання. Мета дослідження полягає у визначенні шляхів оптимізації фінансового забезпечення освіти в Україні на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики та дослідження стану бюджетного фінансування освітньої галузі України в умовах ринку та пошук шляхів її розв'язання, спрямованих на забезпечення рівня грамотності населення, який необхідний для інтелектуального розвитку кожної людини, економічної безпеки держави та підвищення загального добробуту нації.
Виклад основного матеріалу. Згідно статті 53 Конституції України громадяни України мають право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність та безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти у державних та комунальних учбових закладах; надає державні стипендії та пільги учням та студентам. Громадяни мають право безкоштовно отримати вищу освіту у державних та комунальних учбових закладах на конкурсній основі. Видатки на освіту належать до поточних видатків бюджету. Дана галузь практично не має доходів і свою діяльність провадить на основі видатків відповідного бюджету.
Проблеми, пов'язані з фінансуванням освіти, є предметом обговорення у різних країнах. Багато вчених всього світу пропонують різні способи підвищення ефективності системи фінансування освіти та наближення її спроможності до стабільного розвитку. Слід враховувати, що якісна освіта суттєво впливає на економічний, соціальний, культурний та регіональний розвиток суспільства.
Фінансування освіти закріплено законодавчими актами України за бюджетами та бюджетними ресурсами, які повинні виконувати ці повноваження держави. Основними джерелами фінансування витрат на освіту є Державний бюджет, бюджет Автономної республіки Крим та обласні бюджети, районні бюджети та бюджети міст обласного значення.
Система освіти в Україні є єдиним комплексом послідовно з'єднаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання; загальна середня освіта; позашкільне виховання; професійно-технічне навчання; середня спеціальна і вища освіта.
На сьогоднішній день в Украйні пріоритетним джерелом фінансування освіти залишається бюджетне фінансування, що здійснюється на основі єдиного кошторису доходів та видатків. Джерелами формування кошторису є як бюджетні кошти, так і кошти, отримані з інших джерел (від надання закладом додаткових освітніх послуг, прибутки від реалізації навчально-виробничої продукції, від здачі приміщень в оренду, кредити банківських установ, добровільні внески тощо). При цьому співвідношення між бюджетними та позабюджетними фінансовими ресурсами змінюється залежно від наявності бюджетних ресурсів та адекватної державної політики у сфері освіти, темпів економічного розвитку, форми власності навчального закладу, співвідношення між державним та недержавним секторами економіки та ін.
Основну частину видатків консолідованого бюджету на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл. Фінансово господарська діяльність загальноосвітніх шкіл здійснюється на основі єдиного кошторису доходів і видатків. Фінансування середньої освіти в Україні здійснюється за рахунок коштів, які виділяються із державного бюджету відповідно до нормативів для території на одного учня. Інстанції, яким делегована функція безпосереднього розподілу бюджетних коштів і контролю за наданням державних послуг з освіти, - районні або місцеві органи влади і управління освітою [4].
Фінансування закладів дошкільної освіти здійснюється за рахунок коштів: засновника (власника); відповідних бюджетів (для державних і комунальних дошкільних навчальних закладів) у розмірі, передбаченому нормативами фінансування; батьків або осіб, які їх замінюють; добровільних пожертвувань і цільових внесків фізичних і юридичних
180
Економічний вісник університету | Випуск № 27/1
ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ, КРЕДИТ
осіб та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством [3]. За даними Міністерства економіки України, плата батьків має складати 15-20% загальної вартості дошкільної освіти, але фактично батьківська плата складає 50%.
На сьогодні відповідно до положень Бюджетного кодексу України лише позашкільна освіта з усієї системи національної освіти фінансується за рахунок місцевих бюджетів [1]. Натомість, позашкільна освіта згідно із статтею 38 Закону України «Про освіту» є складовою частиною структури національної освіти і спрямована на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні [2]. Статтею 61 цього ж Закону визначено, що фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування, тобто для усіх закладів системи освіти (дошкільної освіти, загальної середньої освіти, позашкільної освіти, професійно-технічної освіти, вищої освіти, післядипломної освіти тощо) передбачено однаковий механізм фінансування [2]. Оскільки у регіонах, які не мають достатніх прибутків до місцевого бюджету, фінансування шкіл естетичного виховання, як закладів культури з розрахунку «на душу населення» призведе до їх остаточної ліквідації. Такий стан речей поглиблює нерівність у забезпеченні фінансуванням всіх галузей позашкільної освіти. Статті 89 і 90 Бюджетного кодексу України не передбачають міжбюджетного трансферту для корегування видатків місцевих бюджетів, що здійснюються на утримання позашкільних навчальних закладів. Статтею 91 БК передбачено, що ці видатки є виключно компетенцією місцевих бюджетів [1].
Обсяги фінансування професійно-технічної освіти значно скоротилися у зв'язку зі зміною форм власності підприємств та розвалом планової економіки. За радянських часів до 40-50% фінансування профтехучилищ здійснювалося базовими підприємствами, галузевими міністерствами і відомствами. Законом України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що «Професійно-технічна освіта здобувається громадянами України у державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно, за кошти держави» [6]. У результаті того, що практично вся діяльність закладів професійно-технічної освіти фінансується з державного бюджету, грошей хронічно не вистачає і ефективність такої освіти весь час падає.
У вищій школі також очевидною є незбалансованість між масштабами діяльності та обсягами фінансування. Значні обсяги залучаються вищою освітою з позабюджетних коштів, перш за все, - за рахунок плати за навчання фізичними та юридичними особами.
На сьогодні рівень державного фінансування системи освіти недостатній, що свідчить про втрату державою передових позицій щодо рівня освіченості громадян.
Переважну частку витрат бюджетів на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл.
Основними джерелами фінансування закладів освіти державної форми власності є кошти загальнодержавного та місцевих бюджетів, кошти галузей економіки, державних підприємств i додаткові надходження [1].
Відповідно до ст.61 Закону України «Про освіту» держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10 % НД, а також валютні асигнування на основну діяльність. Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, отримані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.
Додатково заклади освіти як джерела фінансування можуть розглядати:
- кошти за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;
- плату за надання додаткових освітніх послуг;
- добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;
- дотації з місцевих бюджетів;
- кошти за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;
- доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
- кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;
- інші кошти.
Недостатня ефективність державних видатків на освіту зумовлена низкою чинників, основними серед яких залишаються вади організаційно-управлінської структури галузі. Коштів, які виділяються державою для надання освітніх послуг, не вистачає навіть на покриття базових статей витрат: зарплату, нарахувань на зарплату, плату за енергоносії Негативною тенденцію, яка свідчать про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці. На жаль, держава вже не несе відповідальності за надання робочих місць випускникам. Лише пропонуються уніфіковані програми, які не пов'язані з вимогами міжнародних ринків праці.
Збільшення видатків на освіту в основному пов'язано з тим, що поряд зі збільшенням видатків на оплату праці у зв'язку зі зростанням мінімальної заробітної плати було встановлено надбавку у розрізі 20% посадового окладу викладачам професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, керівникам та заступникам керівників зазначених закладів, а також зі збільшенням стипендій для учнів професійно - технічних навчальних закладів і студентів вищих навчальних закладів у зв'язку з індексацією стипендій.
Отже, фінансування освіти за рахунок державного бюджету буде тільки тоді ефективним, коли кошти, призначені державою на фінансування освіти, будуть виділятися в достатніх обсягах і на стабільній, об'єктивній та пропорційній основі. І навіть у цьому випадку система централізованого фінансування має доповнюватися громадським контролем за використанням ресурсів та якістю надання послуг на місцевому рівні.
Єдиних правил щодо частки місцевих бюджетів, що їх міста або райони зобов'язані виділяти на дошкільне та позашкільне виховання з власних доходів, не існує. Це означає, що міста, які прагнуть компенсувати брак уваги до освіти з боку держави, змушені скорочувати свої комунальні послуги та згортати інвестиційні програми. У той же час, місцеві уряди знаходяться в різних умовах і мають неоднакові можливості щодо фінансування освіти на місцевому рівні.
Розвиток освітніх інвестицій має ґрунтуватися не на простому нарощуванні видатків, а на підвищенні їх ефективності з метою забезпечення належної якості освітніх послуг та можливосте рівного доступу населення до їх отримання впродовж всього життя. Система освіти в Україні повинна бути орієнтована, перш за все, на потреби
Економічний вісник університету | Випуск № 27/1
181
ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ, КРЕДИТ
особистості і роботодавця. Орієнтація на реальні потреби споживачів освітніх послуг створить основу для залучення в систему освіти додаткових фінансових ресурсів, які складаються як із коштів підприємств-замовників, так і особистих та запозичених в банках коштів студентів.
Не дивлячись на те, що одним з найважливіших питань є роль держави у фінансуванні освіти, в більшості високо розвинутих країн в теорії і на практиці існують дві позиції: підтримка значної (аж до переважаючої) ролі держави у фінансуванні освіти (так звана «соціалізація освіти») і підтримка значної ролі ринку у розвитку цієї проблеми.
Очевидна роль державного фінансування у забезпеченні стабільності системи освіти, якій притаманні певна інертність та консерватизм, не може бути безпосередньо включена в механізм ринку з його динамічно змінним механізмом попиту і пропозиції, конкуренцією, вільним ціноутворенням тощо. Загалом ці атрибути ринку можуть співвідноситись з професійною освітою, де попит на ринку праці в багато чому визначає напрями і зміст освіти. У загальній освіті, де формуються єдино подібні, необхідні кожній людині базові обсяги знань, вмінь, навичок, закладаються основи духовності, етичності, вплив ринку відчувається досить опосередковано.
Вплив ринкової системи на освіту, аж до включення певних елементів і секторів її діяльності в механізм прямої купівлі-продажу освітніх послуг, посилює динамізм освіти, економічно стимулює активність роботи студентів (тих, які навчаються).
Відмічаючи позитивні і негативні сторони включення освіти в ринковий механізм, зазвичай не враховують один з вирішальних факторів, які органічно властиві освіті як соціальному, суспільному інститутові. Йдеться про те, що цей інститут володіє специфікою по відношенню до інших сфер діяльності суспільства (певною міра ця специфіка стосується охорони здоров'я і культури). Ця специфіка полягає в споконвічній ролі освіти і виховання підростаючого покоління як основи процесу соціалізації людини.
На всіх етапах розвитку людства цей процес проходить як вирішення протиріч між системою інтересів особистості (складних, різнопланових) у своєму відношенні до освіти і системою інтересів суспільства по власному відтворенню, вектор напряму якого визначається вимогами суспільного розвитку.
Недостатня ефективність державних видатків на освіту зумовлена низкою чинників, основними серед яких залишаються вади організаційно-управлінської структури галузі. Коштів, які виділяються державою для надання освітніх послуг, не вистачає навіть на покриття базових статей витрат: зарплати, нарахувань на зарплату, плату за енергоносії. Негативною тенденцію, яка свідчить про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці.
Для досягнення світових стандартів в даній галузі необхідна побудова економічних механізмів, які б забезпечили ефективну систему фінансування. Україна повинна здійснити перехід від переважно бюджетного фінансування освіти до залучення додаткових джерел (фандрайзингу), таких як комерційний бізнес та банки. Потрібно розширити можливості навчальних закладів залучати додаткові кошти за рахунок некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами.
З урахуванням існуючого рівня наукоємності валового внутрішнього продукту України, масштабів вітчизняного бюджетного фінансування освітніх закладів розв'язання проблем фінансування освіти повинно здійснюватись шляхом:
- підвищення конкуренції у сфері наукових досліджень і розробок у навчальних закладах шляхом спрямування додаткових бюджетних коштів на виконання проектів наукових досліджень і розробок, що відбиратимуться на конкурсній основі в рамках виконання державних наукових і науково-технічних програм, державного замовлення на створення новітніх технологій, а також грантового фінансування;
- оптимізації системи бюджетних наукових освітніх установ з урахуванням результатів їх атестації на основі незалежного оцінювання наукових результатів, кадрового та матеріально-технічного потенціалу;
- забезпечення незалежної наукової і науково-технічної експертизи проектів, що подаються на фінансування за рахунок коштів державного бюджету, розширення практики залучення до експертизи провідних іноземних експертів;
- спрощення процедур державних закупівель робіт з виконання наукових досліджень і розробок та процедур отримання грантів на виконання досліджень і розробок від міжнародних організацій;
- розмежування функцій адміністративного та освітнього управління у бюджетних освітніх установах;
- застосування економічних стимулів для суб'єктів підприємницької діяльності щодо здійснення ними інвестицій, пов'язаних із забезпеченням проведення наукових досліджень і розробок в навчальних закладах.
Зважаючи на поточний стан економіки України, збільшення видатків на освіту з Державного бюджету у найближчі роки неможливе.
Тому одним із пріоритетних напрямів реформування національної системи освіти в Україні має бути реформування її економічних засад, спрямоване на оптимізацію використання таких коштів та створення прозорих фінансово-економічних механізмів цільового накопичення та адресного використання коштів, необхідних для реалізації в повному обсязі конституційних прав громадян на освіту.
Отже, проведене дослідження сучасного стану фінансування освіти в Україні свідчить, що для розв'язання проблем галузі необхідно розробити цілісну систему державних заходів, що будуть спрямовані на забезпечення її ефективного розвитку. При цьому головним завданням, на наш погляд, має стати забезпечення достатнього фінансування галузі, шляхом оптимізації бюджетних та позабюджетних джерел її розвитку.
Особливу роль повинна відігравати система управління та контролю за діяльністю бюджетних установ щодо ефективності використання фінансових ресурсів держави. Для поліпшення становища, що склалося, політику фінансування освіти потрібно формувати відповідно до соціально-економічної доцільності здійснених бюджетних видатків та поєднання вітчизняного й світового досвіду. Сукупність перерахованих заходів в кінцевому результаті має сприяти вихованню всебічно освіченої особистості, з притаманним їй системним світоглядом і логічним мисленням, знання та навики якої відповідатимуть профілю її діяльності.
Висновки. В умовах ринку інвестування в людський капітал є центральним елементом в стратегіях сприяння економічного процвітання країни. Сучасний стан фінансування освіти в Україні є досить невтішним. Для досягнення світових стандартів в даній галузі необхідна побудова економічних механізмів, які б забезпечили ефективну систему фінансування. Україна повинна здійснити перехід від переважно бюджетного фінансування освіти до залучення додаткових джерел, таких як комерційний бізнес та банки. Потрібно розширити можливості навчальних закладів
182 Економічний вісник університету | Випуск № 27/1
ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ, КРЕДИТ
залучати додаткові кошти за некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами.
Дефіцитні бюджети на освіту, нерегулярне надходження бюджетних коштів і непрозорість їхнього розподілу на обласному і місцевому рівні мають за наслідки зниження якості й ефективності освітніх послуг. Крім того, перекладання значної частини витрат на батьків є подвійним тягарем, оскільки вони вже сплатили податки. Все це, а також брак належного контролю за цільовим використанням бюджету призводить до падіння довіри населення до державної системи освіти.
Список використаних джерел
1. Конституція України - Закон України № 254к/96-ВР від 28.06.1996. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
2. Про державний бюджет на 2012 рік: Закон України від 12.2010 р. №4282-VI] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
3. Про Державний бюджет на 2013 рік: Закон України від 12.2013 р. №715-VII] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
4. Про державний бюджет на 2014 рік: Закон України від 16.01.2014 р. №719-VII] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
5. Ніколаєнко С. М. Вища освіта - джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства / С. М. Ніколаєнко. - К. : Знання, 2005. - 319 с.
6. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2014/15 навчального року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
7. Офіційний сайт Державної служби статистики України.. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
References
1. The Constitution of Ukraine - the Law of Ukraine № 254k/96-VR of 28.06.1996. : http://zakon4.rada.gov.ua.
2. On the State Budget for 2012: The Law of Ukraine from 12.2010 g. №4282-VI]: http://zakon2.rada.gov.ua.
3. On the State Budget for 2013: The Law of Ukraine from 12.2013 g. №715-VII]: http://zakon2.rada.gov.ua.
4. On State Budget for 2014: the Law of Ukraine of 01.16.2014 p. №719-VII]: http://zakon2.rada.gov.ua.
5. Nikolayenko S.M. Higher Education - a source of socio-economic and cultural development of society. K: Knowledge, 2005. - 319 p.
6. Basic indicators of higher educational institutions of Ukraine at the beginning of the 2014/15 academic year : http://www.ukrstat.gov.ua.
7. The official site of the State Statistics Service of Ukraine. : http://www.ukrstat.gov.ua.
ДАНІ ПРО АВТОРА
Коверник Наталія Василівна, викладач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди» вул. Сухомлинського, 30, м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл., Україна, 08401 e-mail: kovernuk13@.mail.ru
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Коверник Наталья Васильевна, преподаватель кафедры финансов, денежного обращения и кредита ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий ГПУ имени Григория Сковороды» ул. Сухомлинского, 30, г. Переяслав-Хмельницкий, Киевская обл., Украина, 08401 e-mail: kovernuk13@.mail.ru
AUTHOR DETAILS
Kovernyk Natalia, lecturer in finance, monetary and credit
Hryhorii Skovoroda Pereiaslav-Khmelnytskyi State Pedagogic University, State Higher Education Institution Sukhomlynskoho str/, 30, Pereiaslav-Khmelnytskyi, Kyiv reg, Ukraine, 08401 e-mail: kovernuk13@mail.ru
УДК 336. 13. 051
ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА В МЕХАНІЗМІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
Кучер Г.В.
Предметом дослідження є питання використання фінансових ресурсів державного сектора як складової державного регулювання суспільного розвитку.
Метою дослідження є розкриття ролі та особливостей використання фінансових ресурсів державного сектора економіки в механізмі фінансово-кредитного регулювання розвитку країни.
Методи дослідження. У роботі застосовано ряд загальнонаукових та специфічних методів і підходів, у тому числі діалектичний, системний, синтезу та методи наукового абстрагування, порівняльного і факторного аналізу, історичний та логічний підходи.
Результати роботи. Розкрито роль та значення фінансових ресурсів державного сектора у економічній системі держави. Узагальнено їх вплив на нарощування фінансового потенціалу розвитку держави. Сформульовано завдання перерозподілу фінансових ресурсів через механізм фінансово-кредитного регулювання
© Кучер Г.В., 2015
Економічний вісник університету | Випуск № 27/1
183
