CC BY
74
Серий КЛЕПКО
OHmnOmHI пpoБЛEми В ПPEДMETHOMУ ПOЛI ФIЛOCOФIÏ OCBITИ (poздiл до навчального поЫбника)
Пpoaнaлiзoвaнa npucymнicmъ oнmo-лoгiï як фiлocoфcъкoï du^ummu y noлi фiлocoфiï ocвimu. Cyчacнy фiлocoфcъкy oнmoлoгiю poзглянymo як oдuн iз npo-eкmiв iнmeгpaцiï знaнъ людcmвa. Poзкpu-mo мemaфiзuчнuй, фeнoмeнoлoгiчнuй ma натурфыософсъкий nidxodu до визначен-ня oнmoлoгlï як фШ^ф^^ гaлyзi зшнъ. Buявлeнo mpu гpynu oнmo-лoгiчнux npoблeм y фiлocoфiï ocвimu: ocнoвнi oнmoлoгiчнi мoдeлi ma ïx втт нa oœimrn cucmeмu, бaлaнcyвaння oœimu м1ж oнmoлoгiчнuм i гнoceoлoгiчнuм poзyмiнням icmuнu ma вcmaнoвлeння cerny жummя. O^e^ern nepcne^mu poзвumкy oнmoлoгiчнoï npoблeмamuкu y фiлo-coфiï oœimu.
Специфжа фшософських проблем
Icn^a:«™ фiлocoфiï, creep^ye К. Пoппep, буто б нeмoжливo випpaв-дaти ^и вiдcyтнocтi cepйoзниx ф^тоф^кт пpoблeм i надц ïx poзв'язaти. Одгак, зayвaжye M. Maмapдaшвiлi, <«ce, щр нaзивaeтьcя y фiлocoфiï <®po-блeмoю» нe e нeю y звичмму ceнci cлoвa як виpiшeння шв^го yтpyднeння яким-нeбyдь дocяжним чиcлoм ^o^. Фiлocoфcькa пpoблeмa, нa йoгo думку, вд «нaшa пoнoвлювaнa yчacть y бут, якe мoжe пpoдyмyвaтиcя тiльки кoжнoгo paзy зaнoвo, i тод1 вoнo здiйcнювaтимeтьcя». Haйcepйoзнiшoю ф^тоф^^ю пpoблeмoю, якa кoжнoгo paзy пpoдyмyeтьcя тiльки зaнoвo, 6O тiльки тод1 мoжливa нaшa yчacть y бут, e влacнe caмe буття як пoвнoтa i eднicть ycix вдщв peaльнocтi ^'era™™'!, фiзичнoï, cy6'eктивнoï, coцiaльнoï i вipтyaльнoï). Ця cтaття мae зa мeтy вcтaнoвити, яким чимм пpoблeмa дocлiджeння буття пpиcyтня у cyчacнiй фiлocoфiï ocвiти. Cпpaвa у тому, щда xoч «onrororá ocвiти» i пpoгoлoшyeтьcя пepcпeктивним нaпpямoм ф1то-coфiï ocвiти, пpoтe дocлiджeнь, в якж oнтoлoгiчнa пpoблeмaтикa бyлa б ви-paзнo пoдaнa cтocoвнo ocвiти, мaйжe нeмae. У нaйнoвiшиx yкpaïнcькиx
онтолопчних дослщженнях проблеми освгга майже не згадуються, винят-ком е концепц1я тоталогп В.В.Кизими. У росшськш л1тератур1 найбшьш Грунтовно онтолопчт проблеми стосовно освгга розглянуто у працях Г.П.Щедровицького та П Г.Щедровицького. Серед зарубiжних автор1в он-толопчну проблематику найглибше дослщжено у статтях М. Като та I. Томсона. Враховуючи iдею радикального з'еднання освiти i фшософп, яка останшм часом активно проробляеться у фшософсько-освггнш лгтера-тур1, видаеться доцшьним проаналiзувати можливост1 i стан присутносп онтологп як фшософсько! дисципл1ни у пол1 фшософц осв1ти.
Буття — центральна проблема онтологп
Дослiдження буття — це найдавшша тема европейсько! фшософц, роз-почата досократиками i особливо Парменщом. Але термш для назви роздшу фшософц, що вивчае проблеми буття, — онтолопя — був введений в о61г лише на початку XVII столптя Якобом Лорардо (1асоЬо ЬогИагёо). На фронтон видано! ним у 1606 р. книги «0§ёоа8 зсИо^Иса» вперше з'являеться слово «оМо1о§!а» (новолат. вщ д.-грец. юи9ц род. в1дм. оито£ — суще, те, що юнуе i Аоуо£ — вчення, наука) як синонш термiну «метафiзика». У практичному використанш термiн був закршлений X. Вольфом. В1н же роздшив семантику терммв «онтололя» i «метафiзика», зародивши дискусда про сшв-вщношення цих термiнiв, що продовжуеться по цей день.
Вольф, проголосивши кшцевою метою фшософц з'ясування первин-но! основи вс1х речей, подшив 11 на теоретичну i практичну частини. У практичну частину Вольф вшс етику, економiку, природне право ! пол1тику. Теоретична фшософ!я, «наука про вс1 можлив1 предмети, на-ск1льки вони «можливЬ, розпадаеться на лог1ку i метафiзику. У «рацю-нальну теоретичну науку», метаф!зику, Вольф включае онтолог1ю, космо-лопю, психолог1ю i центр в^е! свое! системи — природну теологiю.
У сучаснш фшософц онтолог1я постае спробою найбiльш загального опису унiверсуму ! виразом картини св1ту, яка вщповщае певному р1вню пiзнання реальностi ! фiксуеться в системi фшософських категорш, ха-рактерних для дано! епохи чи фшософсько! традици.
Термiн та щея «онтологп» наприкiнцi XX ст. почали використовува-тися в шформатищ, в концепцiях штучного iнтелекту, в теор!ях представления знання, автоматичного перекладу. У комп'ютерних науках онто-лог1я стае життездатною стратегiею побудови моделей р!зних явищ. Потрiбна обережшсть при читаннi ро61т 1з термшом «онтолог1я» i не плу-тати нам!чений зм1ст слова з будь-якою з його альтернатив.
Пошук критерпв, якою повинна бути онтолопя
Найважливший внесок у розробку онтолопчно! проблематики зробили Платон ! Аристотель. У середньов!чнш фшософп центральне
мгсце займала онтологгчна проблема гснування абстрактних об'ектгв (ушверсалш). Визначною вгхою в духовнгй еволюцГ! гумангстично! свщомостг е картезганська трьохскладова онтологгя (Бог, природа, лю-дина), геометричною транскрипцгею яко! вважають запропоновану Декартом систему координат. Картезганська онтологгя починае гз утвер-дження фундаментально! онтологгчно! роз'еднаностг двох субстанцгй 1 потгм шукае !х гносеологгчний взаемозв'язок, який не може бути по-ставлений пгд методологгчний сумнгв. Свгт Декарта — це свгт слгпих речей 1 стихгй, де людину представляе лише годинник гз лшшкою та знаряддя дотику.
Основне ргчище фiлософських пошук1в XX ст. — пошук так звано! «ново! онтологп», вГльно! вiд вад механiцизму та субстанщалгзму, атомгз-му та енергетизму, рацiоналiзму та метафiзичностi, емпiризму та солгп-сизму. Шлях, пройдений фГлософським знанням за останнi два столггтя, показуе, що iнтерес до онтолопчно! проблематики постiйно зазнае ви-пробувань, доходить навiть до повного заперечення необхiдностi чи мож-ливостi онтологп. Класична онтологiя, вiдчуваючи затяжну кризу з часгв узагальнення i систематизацГ! гегелгвсько! фГлософп, навряд чи може роз-виватися в строгих координатах класичного ф1лософського дискурсу. Виникнення онтолопчних проекпв Е. Гуссерля, М. Гартмана («нова он-толопя»), М. ГайдеГГера («фундаментальна онтологк»), Ж.-П. Сартра, Е. Кас-сгрера, П. ТГллгха та гнших ф1лософ1в XX ст. багато в чому було пов'язане з феноменом «незадоволеностг онтологгею». У «новгй онтологГ!», на вщ-м1ну вщ традицшно!, не св1т, не природа, а людина стае проблемною точкою вщлшу.
Онтологгя, за П. ТГллГхом, можлива, тому що гснують поняття, менш унiверсальнi, н1ж буття, але 61льш унiверсальнi, нГж поняття, що опису-ють суще, тобто «принципи», «категорГ!» чи «граничнi поняття». Людська св1дом1сть тисячг рок1в працювала над !х вщкриттям, формуванням г впо-рядковуванням. Але до едино! точки зору так 1 не дгйшли, хоча вщповщш поняття виникають знов 1 знов майже у всГх онтологгчних побудовах. «БГлими плямами» сучасно! онтологГ! залишаються питання виникнення Всесвгту, поява життя, перехщ вщ свГту бгологгчного до свГту соцгального, поява людини. Зрештою, немае чгткого критергю того, якою повинна бути онтологгя, що саме вона повинна враховувати 1 пояснювати.
Один гз найбГльш впливових варгантгв онтологгчно! штерпретацГ! людсько! суб'ективностi належить М. ГайдеГГеру. Його спроба вирватися з лещат рацюналГзованого г об'ективiзованого пiзнання насправдi е про-позицiею гншого способу все тге! ж рацюналГзацГ!. Традицгйний гносео-логгчний пщхщ виявляеться змгненим, але не подоланим. Замгсть людсь-кого пгзнання — «опитування мови», «прислуховування до буття», людина ж зникае. У цьому сенсг у М. ГайдеГГера проблема людини не поставлена по-справжньому, а фГлософська антропологгя не е основою його фГлософГ!. ФГлософами визнаеться, що М. ГайдеГГер мав рацгю щодо кри-
тики кapтeзiaнcькoï oнтoлoгiï, are йoгo влacнa oнтoлoгiя нe виpiшye ^o-блeми, для poзв'язaння якиx бyлa cтвopeнa кapтeзiaнcькa. Toмy нe мoжнa уявляти cпpaвy тaк, нiби дocкoнaлiшa гaйдeffepiвcькa oнтoлoгiя витicнилa мeнш дoвepшeнy кapтeзiaнcькy.
Пpoблeмa вицiлeння oнтoлoгiчнoгo
Oтжe, зpимa poзyмoм peaльнicть i кoнcтpyйoвaнa poзyмoм pea^mc^ («пpeдмeтизaцiя») e пpeдмeтoм фiлocoфcькoï obraron!, в як1й ocмиcлю-ютьcя гpaничнi пiдcтaви буття. Ha вiдмiнy вщ нayкoвиx твepджeнь, orno-лoгiчними ввaжaютьcя зaгaльнi твepджeння нe пpo кoнкpeтнi явищa, a пpo xapaктep cвiтy, щo мaють пpиpoдy якиxocь зaгaльниx пocилaнь i дo-пyщeнь. Oнтoлoгiчнi твepджeння фopмyлюютьcя мoвoю oнтoлoгiï, яга oпepye кaтeгopiями: буття, cтpyктypa, влacтивocтi, фopми буття ^are-piaльнe, давль^, eкзиcтeнцiaльнe), пpocтip, чac, pyx, мoжливicть, дш^ нicть, нeoбxiднicть, випaдкoвicть, пpичиннicть тoщo.
Oнтoлoгiя як ocoбливий poздiл фiлocoфiï, пpиcвячeний дocлiджeнню пpoблeми буття, пoкликaнa oпиcyвaти yнiвepcaльнo-зaгaльнi зaкoни. I oc^^™ йдeтьcя пpo пiзнaння пepшoпpинципiв, cпpoбy пepвиннoгo тлу-мaчeння cвiтy, тo oнтoлoгiчнa пpoблeмaтикa пpeтeндye та цeнтpaльнe мicцe у фiлocoфiï, кoopдинaцiю iншиx ïï чacтин i зaбeзпeчeння eднocтi вcieï фiлocoфiï. Oнтoлoгiчний aнaлiз peкoмeндyють пpoвoдити «жй-тpaлiзyючи» пiзнaвaльний вимip, тoбтo вплив yвaги, irnepecy пoвинeн бути нacтiльки нeйтpaльним, rnc^^™ мoжливo.
Meжi людcькoгo poзyмy i poзyмiння oбyмoвлeнi aнтpoпoлoгiчними, кyльтypними i coцiaльними пpичинaми. Oнтoлoгiя пpaгнe кoмпeнcyвaти cкiнчeннicть людини, викoнyючи фyнкцiю cтиcнeння ocнoвoпoлoжнoï для дaнoï кyльтypи iнфopмaцiï, щo дoзвoляe дocягти cиcтeмaтизaцiï ocтaнньoï в дocтyпнoмy для людcькoгo poзyмiння виглядi.
Xoчa caмi тepмiни «oнтoлoгiя», «oнтoлoгiчний» cьoгoднi, як i parn-шe, шиpoкo викopиcтoвyютьcя, oнтoлoгiя як ф^^ф^та диcциплiнa мaйжe нe poзвивaeтьcя. Kpiм тoгo, в cyчacнiй ф^^фи oнтoлoгiю cra-ли poзyмiти й iнтepпpeтyвaти та^шь™ piзними cпocoбaми, пpиклaдa-ти нaймeнyвaння «oнтoлoгiï» дo piзниx гaлyзeй (piзнi «диcциплiнapнi» oKrartoriï», нaпpиклaд, coцiaльнa oнтoлoгiя, oнтoлoгiя кyльтypи, orno-лoгiя cвiдoмocтi, мoви, мaтeмaтики), щo ceнc цьoгo пoняття poзмивcя. Якщo мoвитьcя пpo «буття» чoгo-нeбyдь, то ж oбoв'язкoвo poзмoвa йтимe ^o oнтoлoгiю. Цeй пapaдoкc нaвoдить та вaжливi poздyми. Якщo poзмoвa ^o oнтoлoгiю зaлишaeтьcя нeoбxiднoю нexaй тавггь у тaкoмy, «poзмитoмy» вapiaнтi, oтжe, ця ф^^ф^та пpoблeмa нe втpa-тилa cвoгo ceнcy.
Пiдтвepджeнням ^ora e фiлocoфiя ocвiти, в paмкax я^'! видшяють дeкiлькa пepcпeктивниx нaпpямiв дocлiджeнь: oнтoлoгiя ocвiти (щo тaкe ocвiтa caмa пo co6í); axc^oi^ ocвiти (як1 пpиpoдa i джepeлa цiннocтeй
ocвiти); eпicтeмoлoгiя i лoгiкa ocвiти (яким чинoм вoнa вiдбyвaeтьcя); eтикa ocвiти (якoю бyвae i якoю пoвиннa бути пoвeдiнкa yчacникiв ocвiт-ньoгo пpoцecy); мeтoдoлoгiя ocвiти (якими бyвaють i якими пoвиннi бути мeтoди cпpияння ocвiтньoмy пpoцecy). Пpoтe «oнтoлoгiя ocвiти» токи щo лишaeтьcя нe eкcплiкoвaним лoзyнгoм i знaмeнye нeoбxiднicть дто-циплiнapнoгo фopмyвaння кoнцeпцiï виoкpeмлeння i фyнкцioнyвaння o^ тoлoгiчниx пpoблeм у ф^^фи i пpaктицi ocвiти.
Фiлocoфiя ocвiти i oнтoлoгiя
Щoб poзглянyти oнтoлoгiчнi пpoблeми у пpeдмeтнoмy пoлi фiлocoфiï ocвiти, здiйcнимo пoдiл oнтoлoгiчнoï пpoблeмaтики у пepшoмy табли-жeннi згито iз icнyючими пiдxoдaми дo визнaчeння oнтoлoгiï як ф^го-coфcькoï гялуз1 знaнь. B.H.Caгaтoвcький пoдiляe визнaчeння oнтoлoгiï нa тpи гpyпи.
1) мeтaфiзичний пiдxiд — yвaгa фiкcyeтьcя та зaгaльниx пiдcтaвax тoгo, щo iraye;
2) фeнoмeнoлoгiчний — poбитьcя a^ern нa людcькoмy вiднoшeннi дo буття i нa caмiй людинi як пpeдмeтi буття;
3) нaтypфiлocoфcький п1да1д — пщ oнтoлoгieю poзyмieтьcя вчeння пpo бyдь-якe cyщe.
Biдпoвiднo дo цьoгo poздiлeння визнaчeнь ommom мoжнa виявити i тpи гpyпи ^^yiracn oнтoлoгiчниx пpoблeм у ф^^фи ocвiти.
Haтypфiлocoфcький пщхщ: ocнoвнi oнтoлoгiчнi мoцeлi
У paмкax нaтypфiлocoфcькoгo пiдxoдy дo oнтoлoгiï, який poзyмie ïï як вчeння пpo бyдь-якe cyщe, мoжнa пpoдoвжити пoдiл oнтoлoгiчнoï npo-блeмaтики нa тpи гpyпи:
а) cyпepeчкa пpo пpиpoдy cвiтy, пpo yтвopюючy йoгo мaтepiю мш З рутами пoглядiв (ocнoвнi oнтoлoгiчнi мoдeлi) — мoнiзм i плюpaлiзм, мa-тepiaлiзм тa iдeaлiзм, aтeïзм i тeïзм (кpeaцioнicтcькi вapiaнти oнтoлoгiï);
б) пpoблeмa cтpyктypи cвiтy, тoбтo cyпepeчкa мш cyбcтaнцioнa-лiзмoм i aнтиcyбcтaнцiaлicтcькими мoдeлями у ф^^фи (eвeнтизмoм i eнepгeтизмoм) пpo тe, чи нocять кoмпoнeнти cвiтy xapaктep peчeй ^уб-cтaнцiй), пoдiй aбo пpoцeciв);
в) пpoблeмa cтpyктypи зм1н, щo вiдбyвaютьcя в cвiтi, тoбтo cyпepeчкa мш дiaлeктикoю i мexaнiцизмoм, дeтepмiнiзмoм i iндeтepмiнiзмoм, тa фiлocoфcькими мoдeлями poзвиткy тaкими як кpeaцioнiзм, тeopiя eмa-тацп, пpeфopмiзм, eмepджeнтизм, eвoлюцioнiзм.
У фiлocoфiï ocвiти дocлiджyeтьcя зaлeжнicть ocвiтнix пpaктик в1д ви-бopy тieï чи iншoï oнтoлoгiчнoï мoдeлi, нaпpиклaд, пoкaзyeтьcя piзниця в ocвiтнix пiдxoдax, яю бaзyютьcя нa iдeaлiзмi, peaлiзмi, пpaгмaтизмi тa eк-зиcтeнцiaлiзмi.
Meтaфiзичний пщХд: 1стина i ocBiTa
M. Maмapдaшвiлi вкaзye нa тeoлoгiчнe пoxoджeння тepмiнy «orno-лoгiя» як вчeння ^o онтос, тoбтo бoжecтвeннy пpoтoплaзмy, cвiтлo, eфip бoжecтвeннoгo життя нa вiдмiнy вщ eмпipiï, i ввaжae, щo тaкi зчeплeння тepмiнiв i caмi цi cлoвa нe випaдкoвi: «Boнu з'явuлucя чepeз людеъку nompe-6у poзiбpamucя в нйв caмux i в нйшш мoжлuвocmяx. Щй мu мйжвмй i чага не мйжвмй, i нй чамy зacнавaна me, ща мu мажeма» [1]. Для ocвiти як cycm^-TOra шегитугу ocтaннe питана e няйвяжливГшим: зaлeжнo вiд вiдпoвiдi нa mora визнaчaютьcя ïï цiлi, фopми, мeтoди, змicт i мiльйoни piзниx ïï дpiбниць.
З щи тoчки зopy «oнтoлoгiя ocвiти» мсжс бути poзглянyгa як мepeжa дoпyщeнь, нaбip пoпepeднix вipyвaнь, щo cтocyютьcя пpиpoди людини, ïï здiбнocтeй i вiднocин iз cвiтoм тa з'яcyвaння гpaничниx пiдcтaв вcьoгo тoгo, щo вoнa po6mb у життi, миcтeцтвi, нayцi, ocвiтi нa ocнoвi i зa дoпo-мoгoю кoнcтpyювaння пeвниx пoнять, oбгoвopюючи i виявляючи цi ^a-ничш пiдcтaви. «OffraroriH ocвiти» виявляeтьcя тoтoжнoю oнтoлoгiï людини. Пpиклaдoм мoжe бути poзгляд ф^^фи ocвiти у твopчocтi M. Фyкo як ^oexHU тeми вляди i знaння в oнтoлoгiчнiй пepcпeктивi poз-витку cy6'eCTa i фopм cyб'eктивнocтi, якe poзкpивae нoвi гpaнi ocвiти i c^a^ocn oнтoлoгiчнoï poзмoви пpo людину. Дocлiджeння Фyкo з apxeo-лoгlï cyчacнoгo cтaнy зняння пpo cyб'eктa, re^anon! cyчacнoï вляди в зaxiднiй цившзяцп, oнтoлoгГï cyб'eктa в йoгo вiднoшeннi дo caмoгo ce6e, дo iнcтитyтiв у пoлi вляди i дo icтини в пoлi зняння, диcкypciв пpo «cмepть» cyб'eктa, xвopoбy, бeзyмcтвo, нepoзyмнicть e дocлiджeнням o^ тoлoгiчниx пiдcтaв життeдiяльнocтi людини.
Зaxiднa тeopiя ocвiти, щo зapoдилacя в Cтapoдaвнiй ГpeцГï, буля ж-poзpивнo пoв'язaнa з гpeцькими пoняттями буття i ктини. Цe яcкpaвo пoкaзye «^итчя пpo пeчepy» в cьoмiй книз1 «Дepжaви» Плaтoнa, якoю в1н змaльoвye cyть ocвiти rn^eï (paideia) [2, 299]. «Cимвoл пeчepи», нe див-лячиcь ня йoгo пpocтoтy, пoвeн глибoкиx ceнciв i cyпepeчнocтeй. З oднoгo бoкy, пpитчa poзпoвiдae npo icтинy, як пpo «нeпoтaйнe» (aлeтeйя, alethes), тoбтo пpo тe, <^o вiдкpитo i пpиcyтнe в mm людcькoгo мicцeпepeбyвaн-ня». З iншoгo бoкy, пpитчa oпиcye icтopiю пepexoдiв з oднoгo мicцeпepe-бyвaння в iншe, кoли ня кoжнoмy з пepexoдiв людин1 вiдкpивaeтьcя гнший pía; нeпoтaйнoï (icтини) [З, З51].
Якщo пepшi пepexoди (вщ cпoглядaння т^й — дo cпoглядaння pe-чeй, ocвiтлeниx вoгнeм, пoтiм — дo cпoглядaння peчeй у cвiтлi дня) шм-вoлiзyють coбoю шзняння, то пoвepнeння дo в'язн1в, щo зaлишилиcя в пeчepi, cимвoлiзye ocвiтy. Людиня, щo бячиля coнячнe cвiтлo, вжe нe 6a-чить в тeмнoтi тoгo, щo бячять в'язн1, ж poзyмie ïxrnx oбмeжeниx уяв-лeнь, вoни ж нe poзyмiють ïï. I людиш пoтpiбнo дyжe 6araTO cил, щoб ж-peкoнaти шшж п1ти paзoм Гз нeю вгopy. 1й нeoбxiднo зpoбити вибip шля-xy ocвiти людeй, щo зaлишилиcя. I цeй вибip cтaвить ня пepший плян
онтологии kohtekc™ ocвlти
пpoблeмy icтини. Caмe нa цe вкaзye M. Ta^ellep y cвoeмy тлyмaчeннi «пpитчi ^o пeчepy», кaжyчи, щo мГж «ocвiтoю» i «icтинoю» e cyтнicний зв'язoк, який пoлягae в тoмy, щo «cyтнicть icтини i piд ïï зм1ни тГльки i poблять впepшe мoжливим «ocвiтy» в ïï ocнoвниx кoнтypax» [З, З50].
Ocвiтa бeзпocepeдньo зaлeжить вщ тpьox чинниюв: a) ^ий^тею ж-дaгoгaми poзyмiння Издания тa icтини; б) пpийнятoгo у фiлocoфiï po-зум1ння icтини й caмoгo пiзнaння; в) мicця i poлi ф^^фи в житт1 cyrai^c^a. Te, щo фiлocoфiя нe e «зaйвoю» чи лишe eлiтapнoю дГяль-нicтю, дeмoнcтpye poзвитoк нaвчaння ^mm^ra миcлeння в бaгaтьox кpaïнax, вивчeння ф^^фи в пoчaткoвiй шкoлi Бeльгiï, Hopвeгiï i Бpa-зилп, нapeштi, «мiжceктopнa cтpaтeгiя фiлocoфГï» ЮHECKO, зa якoю нaвчaння фiлocoфГï визнaeтьcя як нaйвaжливiшa дiяльнicть i пpaктикa в cyчacнoмy житт1 й в ocвiтi. Oднaк пocилeння poлi фiлocoфГï в ocвiтi здeбiльшoгo poзглядaeтьcя вyзькo: ocвiтa poзyмieтьcя як iзoльoвaнa га-лузь, щo пoв'язaнa з фiлocoфieю тГльки як 1з пpeдмeтoм нaвчaння. Bини-кae cтpaтeгiя paдикaльнoгo з'eднaння ocвiти i фiлocoфГï, cyтнicть якoï та-лягae в poзyмiннi ocвiти як ^TOy-mocri в мeжax шиpoкoï кoнcтeляцГï фiлocoфcькиx питaнь, щo пpипycкaють eднicть тeopГï i пpaктики, cвiдo-мocтi i rira, фiлocoфГï i ocвiти.
Пpи нaйближчoмy poзглядi oнтoлoгiчнa пpoблeмaтикa e нe щo iншe, як «пepeвepнyтa» гнoceoлoгiя. Як пиcaв M. Бepдяeв, «oнтoлoгiя шyкae буття, яге бyлo б oб'eктивним», пpoтe «для oнтoлoгГï виявляeтьcя дocтyп-ним буття, яге e пpoдyктoм думки i вжe paцioнaльнoï oбpoбки»1. Антич-тою кyльтypoю цe нe ocмиcлювaлocя як пpoблeмa, тoмy oнтoлoгiя втоту-пaлa як вчeння пpo буття як тaкe, тoбтo нeзaлeжнe вщ aктiв poзyмiння i пpoцeдyp миcлeння. Ця взaeмoзaлeжнicть ocвiти (paideia) з буттям (якe пiзнiшe бyлo iдeнтифiкoвaнe з пpиpoдoю aбo Бoгoм) зaбeзпeчилa, з rax mp, cтiйкy oнтoлoгiчнy пiдcтaвy для тeopГï ocвiти. Пpoтe з poзвиткoм eпicтeмoлoгГï у XVII ст. i, вiдпoвiднo, тpaнcфopмaцГï oнтoлoгГï (яга œpe-твopилa буття в дaнi пoчyттiв тa уяви) цeнтp ybara ocвiтньoï тeopГï пoчaв пepeмiщaтиcя дo пpoблeми пepeбyдoви нaшиx yявлeнь. У ф^^фи Hoвo-гo чacy, тли був нaкoпичeний дocвiд нayкoвo-пpaктичнoгo пepeтвopeння пpиpoди i cтвopeння тexнiкo-тexнoлoгiчнoï cфepи життeдiяльнocтi, rao-ceoлoгiя нaбyвae caмoдocтaтньoгo xapaктepy. Biдбyвaeтьcя пoвopoт вщ o^ тoлoгiчнoгo дo гнoceoлoгiчнoгo poзyмiння ктини, який пoлягae у фopмy-вaннi oбpaзy нeзaлeжнoï cвiдoмocтi, як aбcoлютнoï пiзнaвaльнoï cиcтeми вщлшу, a пiзнaвaльнi пpoцeдypи пocтaють cпocoбaми кoнcтpyювaння o^ тoлoгiй: дiйcнicть виявлялacя тaкoю, я^ю вoнa бyлa пpeдcтaвлeнa у фop-мax пiзнaння.
1 Бepдяeв H.A. Дуя и peaльнocть: Ocнoвы бoгoчeлoвeчecкoй дyxoвнocти // Бepдяeв H.A. Филocoфия cвoбoднoгo дyxa. — M.: Pecпyбликa, 1994. — C. З65 // http://www.gumer.info/ bogoslov_Buks/Philos/Berd/Duh_Realn01.php.
Тякя гнoceoлoгiчнa тpaдицiя, paзoм з пoбoювaнням Дeкapтa пpo злo-гo дeмoнa, дocяглa cвoeï вepшини в yмoвax ^впин^го poзвиткy iнфop-мaцiйниx тexнoлoгiй, як1, ввaжaeтьcя, вce бiльшe i бiльшe ycyвaють вiдмiннicть м1ж peaльним i вipтyaльним. Ця cитyaцiя яcкpaвo шюст-pyeтьcя cюжeтoм кiнoфiльмy «Maтpиця», в ятму кoмп'ютepнa cиcтeмa cимyлюe д^н^ть для мiльйoнiв пoнeвoлeниx мяшинями людeй, щo ^o-живяють cвoï життя в нeпpoбyднoмy cнi, нaв'язaнoмy кoмп'ютepoм. Cy-чacнa тexнoлoгiчнa cитyaцiя, тяким чинoм, н1би «зупиниля» oнтoлoгiчний вимip ocвiти в цiлoмy, a пpoблeмa iнфopмaцiйнoï тexнoлoгiï пocтae фун-дaмeнтaльнoю oнтoлoгiчнoю пpoблeмoю [5]. Щoб в^тав^ти ня виклик iнфopмaцiйниx тexнoлoгiй, ф^^фм ocвiти пoвиннa пoтypбyвaтиcя пpo cвoe oнтoлoгiчнe oбГpyнтyвaння. Ocвiтi дoвoдитьcя «лaвipyвaти» м1ж o^ тoлoгiчним i гнoceoлoгiчним poзyмiнням icтини, тoбтo м1ж poзyмiнням icтини a6o як нeпoтaйнoï, тж^го paзy ocoбливим чинoм cпpиймaнoï тжним cyб'eктoм ня ocнoвi влacнoï стогеми цiннocтeй i ceнciв i як octo-ви буття (oнтoлoгiчнe poзyмiння), a6o як пpaвильнocтi cпpийняття, мте-лeння i виcлoвлювaння, щo вивipяютьcя зя дeяким oб'eктивнo i нeзaлeж-нo icнyючим зpaзкoм (гнoceoлoгiчнe poзyмiння).
Фeнoмeнoлoгiчний пщхщ: ceнc життя як oнтoлoгiчнa пpoблeмa
Фeнoмeнoлoгiчний пiдxiд poбить aкцeнт ня людcькoмy cтaвлeннi дo буття i ня caмiй людиш як пpeдмeтi буття.
Фiлocoфiя зявжди пpaгнyлa yпopядкyвaти людcькi cтaни i cera^ дo-пoмaгaючи людин1 дocягти пoвнoти буття, тoмy в нш вce opгaнiзoвyeтьcя нaвкoлo пocтaнoвки пpoвiднoгo питяння offrartorii як питяння ^o ceнc буття взягялГ. У cyчacнiй ф^^фи ця пpoблeмa oбгoвopюeтьcя зтову з oднieï пpocтoï пpичини: щoб poзyмiти щocь, ми пoвиннi мяти мicцe в тoмy cвiтi, який збиpaeмocя poзyмiти. Пpoблeмa oднa — зняйти co6i мicцe в cвiтi, щoб цeй cвiт poзyмiти. Cкaжiмo, poзyмiти йoгo як cвiт, який зя ф1зичними зaкoнaми пopoджye гстоту, здятну йoгo зpoзyмiти. Moжнa i пoтpiбнo нaвчитиcя жити у cвiтi нe гoтoвиx ceнciв, a в тятму cвiтi, дe ceнcи з'являютьcя пpoтягoм життя. Icтopiя e чac у пoшyкax cвoгo ceнcy. Ce^ вcтaнoвлюeтьcя пicля icTOpii, a ж poзгopтaeтьcя в чя«.
Якщo ocoбиcтicний acпeкт «ceнcy життя» дocтaтньo imera™™ poз-вивaeтьcя в cyчacнiй пcиxoлoгiï, тo oнтoлoгiчний oбiйдeний yвaгoю вчe-ниx. Poзгляд «ceнcy життя» як oнтoлoгiчнoï пpoблeми пpипycкae, пepш зя вce, cпiввiднoшeння ceнcy життя кoнкpeтнoï людини з yявлeннями пpo «тавоту буття» i caмoтвopeння.
Чepeз ф^^фта виpaжaeтьcя iдeaл зiбpaнoгo в orapy тoчкy цiлoгo cвiдo-мoгo життя, вcьoгo тoгo, щo мae дo нac вiднoшeння. M. Maмapдaшвiлi да пoяcнюe мeтaфopoю вiдoбpaжeння i poзпaдaння бaгaтoгpaннocтi людини в тиcячax улямив дзepкaл. Дeякi вiддзepкaлeння i «знгмки» з ник нepiдкo вте-
лизають вщ особи. Рух особистосп полягае у ix збиранш. Це з1бране i е «повнотою буття», фiлософським iдеалом мудросп i, одночасно, свободою.
Повнота буття не може бути досягнута емшрично. Адже фiзично або емпiрично не можна повизбирувати всi уламки дзеркала, в яких iснуе i вщображаеться людина. Але можна органiзувати свое буття певним чином через засоби, що надаються нам, а такими засобами е витвори мис-тецтва, твори думки, культурнi здобутки. Завдяки 1м i через ix символи, та через гхнш небуквальний сенс ми можемо жити по-людському. Через пе-реживання трагедп, в якш символiчно завершенi сенси, можна охопити все, залишаючись скшченними.
Буття — це гснування тако'1 гстоти, яка здатна потурбуватися про свое гснування. Ti пщстави, як1 вона пщ себе н16и пщставляе, щоб стати люди-ною, вщнаходяться через ii вихвд за сво'1 власш природн1 меж!. Акт «виска-кування» людини за регульований природою хщ под1й називаеться транс-цендуванням, самотворенням людини. Процес самотворення припускае здатшсть людини трансформуватися, виходити за рамки i межi будь-яко'1 культури, будь-яко'1 щеологц, будь-якого суспшьства i знаходити осо-6ист1сн1 пщстави й сенси свого буття, яы не залежать в1д того, що трапить-ся в час з сустльством, культурою, щеолопею або 1з соцiальним рухом.
Концепшя онтолоично! роботи i педагопчна практика
У 60-х роках XX ст. Г.П.Щедровицький окреслив методологiчну он-толог1ю як базу системи нових педагопчних дослiджень, що, на його думку, дозволить протягом 10—15 роюв штенсивно! роботи спецiально створено'1 мережi лабораторiй розробити систему нового змгсту навчання.
Суттевим моментом розроблено! Г.П.Щедровицьким змктовно-генетично! лог1ки е концепщя онтолопчно'1 роботи [4]. У нш показано, як онтологiчне уявлення (онтологiчна картина) з'являеться в рамках роз-гортання i усвiдомлення, рефлексп пiзнавальноi ситуацп. Oнтологiчне уявлення (або модель об'екта-як-вiн-е-насправдi) виводилося з анатзу 1снуючих структур знань. Oнтологiчне уявлення (картина) представляе об'ект i е знаковою структурою з1 сво'ми правилами читання. У цьому сенс онтолопчна картина е усвщомленими принципами оргашзацп систем знання. Це означае, що вихщ до онтологп припускае певну роботу, особливу органiзацiю систем знання. Kонцепцiя онтолопчно'1 роботи вирiшуе досить широке коло питань:
• як створюються схеми об'еклв залежно в1д 1снуючого набору знань i проблем;
• яка специфiка лопчно! оргашзацп самих знань, понять i категорiй, типолопя знань;
• як1 лшл подальшого використання схем об'екту в онтолог1чних картинах i моделях;
• як схеми об'екту пов'язуються з практичною д1яльшстю.
Koнцeпцiя «offraroriï» як пpoдyктy oнтoлoгiчнoï poбoти пoчинae вiддiлятиcя вщ тpaдицiйнoгo poзyмiння «мeтaфiзики» i в1д пpoгpaм peaбiлiтaцiï «oнтoлoгiï» в eвpoпeйcькiй ф^^фи к1нця XIX — тачятку XX cтoлiття (M. Гapтмaн, нeoтoмiзм, M. Гaйдeггep). Meтoдoлoгiчнa oнтoлoгiя, якя знae, щo вoнa вcьoгo лишe oнтoлoгiя, нe ^arae н1 кoнcepвyвaти ce6e у фopмax мeтaфiзики, н1 знищувяти ce6e чepeз вiдмoвy вщ oб'eктивнoгo зняння. Meтoдoлoгiчнa oнтoлoгiя виявляeтьcя нe cтiльки кapтинoю cвiтy, cкiльки пpинципoм cиcтeмaтизaцГi i opгaнiзaцii нaшoгo oб'eктивнoгo (пpaгнyчoгo дo oб'eктивyвaння) зняння пpo cвiт, няйбГльш paцioнaльнiй пpи icнyючиx cпocoбax тага викopиcтaння. Mиcлeння cтвopюe кoнcтpyк-тивну дiйcнicть, нoвi дiяльнocтi i тов! cвiти. Miciя poзyмiння — пoвepнyти нac дo peaльнocтi. Taкe ocнoвнe пoвiдoмлeння кoнцeпцiï «oнтoлoгiï» як пpoдyктy oнтoлoгiчнoï poбoти.
Пpoтe peaльнicть зявжди бaгaтшa зя ïï poзyмiння. Думкя e лишe чя^ тинoю peaльнocтi, тoмy зявдяння ocвiти пoлягae у тому, щoб нявчити cyб'eктiв ocвiти пГзнявяти, aнaлiзyвaти i oцiнювaти cвiт з мeтoю пepeдбa-чeння влacнoï дiяльнocтi. Moвa йдe npo вcтaнoвлeння чит
тeндeнцiï вiдxoдy ocвiти вщ «книжнoï шкoли cлyxaння», npo визнaчeння oб'eктa ocвiти нe як cyE^^cn пeвниx знянь, a caмe як cвiтy пpeдмeтiв, cитyaцiй, тадш, явищ, як1 зявжди бaгaтшi зя ïxKi мeнтaльнi oбpaзи у та-няттяx i тeopiяx. Для шзняння буття ocвiтa мae нявчяти вcтaнoвлювaти «iндикaтopи» м1ж cyб>eктoм i pea^mc™, як1 peфepyють взaeмoдiю cвiтy i людини, i зя дoпoмoгoю яхт opгaнiчнo iнтeгpyeтьcя cпpийняття пpeд-мeтнoгo cвiтy в ocвiтнiй пpoцec, дocягaeтьcя йoгo зocepeджeння ня та-вcякдeннoмy cвiтi, iнтepпpeтaцiï coцiaльнoгo зaпacy знянь тя йoгo мeн-тaльниx мoдeлeй з мeтoю пepeтвopeння ïx у жвну ocoбиcтicнy op-гянГзяцГю знянь, пiдcтaвy для oнтoлoгiчнoï пoвнoти ocвiти.
Пpиклaдoм oнтoлoгiчнoï poбoти в пeдaгoгiчнiй пpaктицi e «coцiaльнe кoнcтpyювaння», яге пpoпoнye нoвий cпociб poзyмiння юн^ч^ ocвiтнix пpaктик i вiдкpивae тов! дiaпaзoни мoжливocтeй. Coцiaльнo-кoнcтpyкцio-нicтcький идол дo зняння вeдe дo дeмoкpaтизaцiï в oбгoвopeннi тoгo, щo ввaжaeтьcя ocвiтньoю пpaктикoю, дo лoкaлiзaцiï нaвчaльниx пляшв, дo pyйнyвaння диcциплiнapниx мeж, дo пepeмiщeння диcциплiнapниx дто-Eypciß у coцiaльнo peлeвaнтнi пpaктики, a ocвiтнix пpaктик — у гялузь coцiaльниx пpoблeм, i дo œpexo^ в!д пpeдмeтнo- i дитинoцeнтpoвaниx cпocoбiв ocвiти дo фoкycyвaння ня вiднocинax, щo тpивaють, пoки вoни мяють пpaктичнe знaчeння. Бaгaтo щo з ^ora вжe нe e товитою в дто-кyciяx нaвкoлo ocвiти. I в цьoмy ceнci coцiaльний кoнcтpyкцioнiзм пэд^и-мye дeякi фopми пpaктики. Пpoтe щe нe peaлiзoвaний вecь пoтeнцiaл coцiaльнoгo кoнcтpyювaння: мaйбyгнe вiдкpитe для нoвиx дiaлoгiв.
Висновок
Онтолог1я, здаеться, е фшософським вариантом шукано! физиками гшотетично! «Теори Всього». До цього можна ставитися 1рон1чно, або в постмодершстському ключ1, який пщдае сумшву р1зномаштш узагальнен1 теори, метанаративи. А можна поставитися цшком науково, розглядаючи онтолопю як проект велико! програми штеграцп чи утиснення знань людства.
Як1 ж реальна перспективи розвитку онтолог1чно! проблематики? Уточнення понять 1 приведення !х у новий порядок не задовольнить за-гальний интерес до онтолог1чно! проблематики. Структурний, морфо-лог1чний, синергетичний п1дходи також навряд чи можуть претендувати на статус нових онтолог1чних моделей, оск1льки коп1юють в1домий шлях категор1альних узагальнень 1 претензий на ушверсальшсть. Перспективу бачать у знаходженн1 нових критерпв онтолог1чного статусу сучасного фшософського знання. Проекти «нових онтологш» у XX ст. 1 онтолог1чн1 дискусп у комп'ютерних науках («шженерп знань», «штучний штелект») висувають ц1лий ряд принципових проблем, як1 можуть бути предметом обговорення у рамках фшософп осв1ти.
Серед цих проблем можна видшити так1.
1. Онтолопя осв1ти. Осв1та, як «1грова» модель дшсност1, вимагае ос-мислення як з погляду онтологп знаково-символ1чних и «код1в», так 1 в плаш побудови моделей осв1ти. Йдеться про з'ясування ун1версальних пол1вар1антних принципов и оргашзацп 1 функц1онування в сучасному сусп1льств1.
2. 1стина 1 осв1та. Чи мае освгга особливий онтолог1чний статус чи гносеолопчна проблематика вичерпуе основний и зм1ст? Чи можлива освгга «без онтологп» 1 яким чином «виживае» онтолог1чна проблематика в епоху конструктив1стського розвитку осв1ти? Чи е нов1 онтолог1чн1 сен-си в концепциях «виртуально! реальности»?
3. Чи не е освгга насправд1 «онтолопчною роботою» !! суб'ект1в? 3 ц1е! точки зору, онтология, ймов1рно, мае розвиватися у напрям1 до включення !! у шк1льний розклад як навчально! дисципл1ни.
Ц1, а також деяк1 шш1 аспекти дослщження освгга наводять на думку, що онтолопя осв1ти цшком може претендувати на особливу роль у система ф1лософського (онтолог1чного) знання. Може йтися не тшьки про розширення горизонт1в ф1лософ1! осв1ти, але 1 про принципове усвщомлення шлях1в розвитку онтолопчно! проблематики.
Уривки 3 TBOpiB
1. Життя у ceimi самоорганЬацп: змагання cmuAie мислення та сетобаченъ
Вольфганг Гофшрхнер (Aecmpin). Життя у ceimi самооргатзаци: змагання cmmieмислення та сетобачень//Практична фiлоcофiя. — 2003. — № 1 (7). — С. 39-48.
...Найбшьш фундаментальш висновки з будь-яких щей, осыльки вони йдуть поза судження про окреме, яю формують лише одну з окре-мих частин свпу, Ti ще!, що виражають позищю щодо свгту в щлому, на-зиваються свгтобаченнями (Weltanschauu). Tеоретизованi свiтобачення, тобто свгтобачення теоретично вiдрефлексованi, вщносяться до фшософп. Cвiтобачення мае три вимiри:
(1) перший вiдноситься до застосування шструментв з отримання знань; тут даеться вщповщь на запитання — «Як ми вшзнаемо свгт?»; цим займаються такi фiлософськi дисциплiни, як етстемологтя та методо-лопя; цей вимiр можна назвати «пiдходом до свпу»;
(2) iнший — мае справу з припущеннями про природу реального свпу; запитання, що тут постае — «Яким е свiт?»; цим займаеться онто-лог1я; даний вимiр може бути названий «моделюванням свгту» бо на ньо-му випрацьовуються певнi ментальнi моделi свiту;
(3) останнш стосуеться розробки напрямiв дп; запитання, що, зви-чайно, ставиться етикою — «Як ми маемо д1яти у свш?», або, точшше, «У напрямi яко'1 цiлi ми маемо д1яти?», що веде до запитання: «Яким буде свгт?», таким чином, цей вимiр називаеться «баченням свiту».
Ui три вимiри е взаемопов'язаними таким чином: специфiчний пщхщ (1) узгоджуеться з певною багатомангтшстю моделей (2), ^е ви-ключае особливi моделi, специфiчна модель узгоджуеться з певною багатомангтшстю бачень (3), але виключае особливе передбачення. Бачен-ня (3) може базуватись лише на певнiй моделi (2), i модель (2) — лише на одному певному пщходГ (1).
„.На противагу суворому детермiнiзмовi механщизму та iцеалiзму, на противагу шдетермшютичному дуалiзму; ядром парадигми самоор-гашзацп в онтологГчному планi е принцип нестрогого детермтзму, який характеризуеться визнанням «схильностей», а не вГчних «закошв» або в1дсутностГ будь-яких закономiрностей. Ця 1дея належить пГзньому Поп-перу2. Гаслом е не «однаковi результати з однакових умов» чи «грГм серед ясного неба», але «велии дуби з маленьких жолущв».
Заедання: Яким Ви бачите 3Micm осети, якщо для його формуеання буде езято епроеадження «принципу не^рогого детермшзму» як ядра пара-дигми cамооpганiзацli е онmологiчному плат?
2 Popper, К. R. A World of Propensities. Thoemmes Press, 1997.
2. Чотирьохвимгрна категоргальна структура фыософи
Дубровский Д.И. Постмодернистская мода // Вопросы философии. — 2001. — № 8. — С. 112-113.
Щкавий феномен! Я називаю його «вщчужешстю вщ себе»: наприк-лад, Фуко проголошуе «смерть суб'екта», але сам д1е як цшком живий суб'ект, якому дозволено судити 1 учити 1нших, будувати сво! концепц1!, зокрема про «смерть суб'екта», що претендують на публ1чне визнання. Те, що стверджуеться про людей взагал1, про !х властивост1, !х мислення не стосуеться того, хто це стверджуе. «Смерть автора» наступила, але е здоро-вим автор, що стверджуе смерть автора. Так само 1 Рорт1 оголошуе смерть гносеологп, але «його» гносеологп жити дозволено. Н1чого особливого: соб1 дозволяють те, чого не дозволяють 1ншим («людське, дуже людське!»).
Не маючи можливост1 в рамках статт1 анал1зувати 1гров1 трюки постмодернизму, вщзначу лише одну важливу обставину. Категориальна структура ф1лософ1! чотирьохвим1рна (в1дпов1дно вона мае справу з чо-тирма типами проблем). Ц1 вим1ри такп 1) онтолог1чний, 2) гносеолопч-ний, 3) акс1олог1чний, 4) праксеолопчний. Жоден з них не може бути зредукований, хоча Грунтовний розгляд будь-яко! з чотирьох проблем не-обхщно припускае рефлексию через шш1. Наприклад, не можна Грунтовно обговорювати питання про реальность (про 1снування, буття), не рефлек-туючи т1 п1знавальн1 засоби, за допомогою яких описуеться, поясню-еться, передбачаеться те, що вважаеться реальн1стю, не привертаючи до розгляду цшшсш 1 цшьов1 установки суб'екта, вектори 1 ресурси його активности. Аналогично, не можна Грунтовно дослщжувати гносеолог1чн1 проблеми, не рефлектуючи !х кр1зь призму онтолог1чно!, акс1олог1чно! та праксеолог1чно! категор1альних структур тощо.
Основна концептуальна вада постмодерн1стських побудов типу Лютара, Рорт1 та 1нших представниюв цього напряму, що розглядають природу шзнання, полягае в спробах ел1м1нувати гносеолог1чн11 переваж-но онтолог1чн1 проблеми.
3. Життя не може бути проблемою...
Мамардашвили М. . Введение в философию. — В кн. Мамардашвили М.К. Необходимость себя: Введение в философию, доклады, статьи, философские заметки / Ю.П. енокосов (сост., общ. ред.). — М.: Лабиринт, 1996. — 432 с. — С. 7-154 // http://psylib.org.ua/books/mamar02/index.htm.
Фшософ1я займаеться обговоренням буття. А буття — воно е або його немае. Воно не е вир1шуваною проблемою. Адже ми не обгово-рюемо, наприклад, 1 не вважаемо проблемою — схвилюватися нам поба-чивши друга або залишитися байдужим. Це х1ба проблема? Або це е, або цього немае. I якщо ми вщр1зняемо байдужу людину вщ небайдужо!, то
на чому покоиться це розр1знення? Ми просто констатуемо, що вш наро-дився байдужим, йому це властиво. Цей байдужий, а той небайдужий. Чому? — Це чиниться буттям: один попрацював, 1нший не попрацював. Тому при нагод1 один не залишиться байдужим, а 1нший залишиться. Але це не означае, що буття — нерозв'язна проблема. Нерозв'язна проблема в тому сенс1, що взагат — не проблема. Як 1 життя в щлому, як1сь !! аспек-ти — так, але життя не може бути проблемою.
4. Еволющя вгд феноменологИ до фундаментальноI онтологи в педагог1чнш антропологи Огурцов А.П. Педагогическая антропология: поиски и перспективы // Человек. - 2002. - № 1.
Набагато бшьш фшософською е концепц1я Ейгена Ф1нка (1905— 1975) — асистента Е. Гуссерля, професора Фрейбурзького ушверситету (з 1948), вщомого феноменолога, що проанатзував за допомогою понять 1 метод1в феноменологи цший ряд феномешв людського життя, у тому числ1 1 виховання, автор книг «Педагопка 1 вчення про життя» (1970), «Основн1 питання систематично! педагопки» (1978), «Основн1 феномени людського гснування» (1979).
Фшософсью погляди Фшка зазнали помгтно! еволюци — вщ посл1-довника феноменологи до екзистенщально! аналгтики М. ГайдегТера. Правда, слщ сказати, що М. ГайдегТер зовс1м не був прихильником антропологи, як показуе його «Лист про гумашзм», 1 вбачав в антропо-лопчному поворот! фшософи XX столптя вираження нпшзму. Еволюц1я вщ феноменолог!! до фундаментально! онтологи вщобразилася 1 в ро-зумшш Фшком педагопчно! антрополог!!. Вже в 1955 р. у сво!х лекц1ях у Фрейбурзькому ушверситет про феномени людського 1снування Фшк звертаеться до педагопчно! антрополог!!. Основним феноменом людського 1снування, згщно з Ф1нком, е саморозумшня людиною себе, само-1нтерпретац1я людиною власного життя.
Виховання 1 освпа трактуються Фшком як живий процес досягнен-ня сенсу, який здшснюеться в ход1 життя людини 1 в !! вщносинах з1 свпом. Сенс людського життя не заданий ззовн1, а коршиться в ро-зушючому ставленш людини до само! себе 1 до сприйманого нею свгту. Ф1нк говорив про «екзистенщальну антрополог1ю», що розкривае фун-даментальну структуру людини у ф1лософському св1тл1. Ф1нк укор1нював в «свповщношенш» людину та 1нш1 екзистенщальш структури — так1, як «самобуття», «сп1в-буття з 1ншими», «буття-в-речах». Для нього — це похщш екзистенщали, а !х джерело — фундаментальна структура вщвер-тост1 людини свгту 1 саморозумшня. 1з свгтовщношення Ф1нк виводить вс1 п'ять характеристик людського 1снування — смерть, працю, пануван-ня, любов, гру.
5. Bei люди — фмоеофи
Поппер К. Все люди — философы: Как я понимаю философию. Иммануил Кант — философ Просвещения. — М.: Едиториал УРСС, 2003. — 56 с. — С.16—17.
«Чи здатш ми досягти знания? Що ми можемо знати? Тод як теоретико-шзнавальний оитимгст в1рить у можливють людського шзнання, иесимст вважае, що дайсне знання знаходиться ио той 6iK людсько! здатностг
Я — ирихильник буденного розуму, але не колективного; я стверд-жую, що буденний розум е для нас едино можливим вихiдним иунктом. Та все ж ми не иовинш намагатися будувати на ньому будвлю дос-товiрного знання. Навиаки, нам слщ його ищдавати критищ i тим самим иокращувати. У цьому сенсi, з иозицiй буденного розуму, я — реаист; я вiрю в реальнiсть матери (яку розглядаю, наириклад, як те, що мають на увазi ищ словом «<реальний»). Я мiг би назвати себе «<матерiалiстом», якби цей вираз не означав також те вiрування, яке а) вважае, що матер1я ирин-цииово неиiзнавана; б) заиеречуе реальшсть нематерiальних силових иолiв; в) заиеречуе реальшсть духу або свщомост i взагалi реальнiсть всього того, що не е матерiальним. Я дотримуюся буденного розуму, до-иускаючи, що гснують як матерiя («свгг-1»), так i дух («свiт-2»), i вважаю, що iснують ще й rnmi речi, иерш за все, иродукти людського духу, до яких вiдносяться нашi науковi ироекти, теорп i ироблеми («свiт-3»). 1ншими словами, я — илюралют. Тому готовий цю иозицiю критикувати i замшити iншою.
...Я вважаю, що обов'язок кожного iнтелектуала — усв1домити свое ирившейоване мiсце. Biн зобов'язаний иисати иросто i ясно, i ио можли-востi цивiлiзованим чином, не забуваючи нi иро ироблеми, що хвилюють людство, для вирiшення яких необхщш новi, смiливi i зухват iдеi, нi иро сократiвську скромшсть — ирозорливостi людини, що знае, як вона мало знае. На вщмшу вщ дрiб'язкових фiлософiв з 1х дрiб'язковими ироблема-ми, я бачу основне завдання фiлософli в тому, щоб критично роздумувати иро Всесвгт i наше мiсце в ньому, а також иро наш! шзнавальш можли-вост1 i здатшсть вершити добро i зло.
...Вс1 люди — Ф1лосоФи, оск1льки вони дотримуються того або !ншо-го иогляду на життя i смерть. Деяю вважають життя н1чого не вартим, тому що воно скшченне. Вони забувають, що можна було б таким же чином вщстоювати i контраргумент: якби життя тривало нескiнченно, то воно шчого б не коштувало. Вони не иомiчають, що иост1йний страх втратити життя дозволяе нам в1дчути його цшшсть».
Завдання: Визначте в текст1 Поппера твердження, яш, на Ваш погляд, с онтолог1чними.
6. Фiлocoфiя oœimu M. Фут i oнmoлoгiчнi niдcmaвu жummeдiяльнocmi людuнu
Бейcенoвй Г.А. Фuлocoфuя oбpйзoвйнuя M. Фу^ шк npoекцuя кoнцеnцuu влa-cmu—oбpйзoвйнuя // Oбpaзoвaнuе u нacuлuе. Cбopнuк cmameü / Шд pед. К.С. uгpoвa. СПб.: Издamелъcmвo Caнкm-Пеmеpбypгcкoгo гocyдapcmвеннoгo yнuвеpcumеma, 2004. — С. 212—226. // http://anthropology.ru/ru/texts/ beisenova/educviol_26. html
Пpoблeми ocвiти i ocвiтньoгo зняння poзpoбляютьcя Фук» в xoдi poз-гляду тaкиx cycпiльнo-coцiaльниx пoнять i вcтaнoвлeнь, як бeзyмcтвo, ж-poзyмнicть, кин^кя, влядя, зняння, диcциплiнapнa cтpyктypa вляди, «6io-владя», ceкcyaльнicть, «тypбoтa пpo ce6e» тя iншиx, тобто пpaктичнo стя-ють нacкpiзними i пpoxoдять чepeз yci зaявлeнi ним тeми дocлiджeння. Фyкo зялишив у pядi пpaць пpoблeмнi iдeï ^o пpизнaчeння ocвiти, poль cиcтeми ocвiти в cycпiльcтвi, як1 нepoзpивнo таврят 1з зaгaльнoю тe-мoю вж йoгo poбiт — cтaтyc, ce^ i гeнeзиc cyчacнoï людини. Бята™ в чoмy aвтoбioгpaфiчнa твopчicть Фут вecь чac н1би пiдкpecлюe, щo дто-кypc пpo «cмepть» cyб'eктa, xвopoбy, бeзyмcтвo, нepoзyмнicть, e i диcкyp-coм пpo oнтoлoгiчнi п^^яви життeдiяльнocтi людини. Ocнoвнi мoмeнти таго твopчoгo зядуму, cyть: poзpoбкa apxeoлoгiï cyчacнoгo cтaнy зняння пpo cyб'eктa, дocлiджeння гeнeaлoгiï cyчacнoï вляди в зaxiднiй цившзяцп, нaпиcaння offrartonï cyб'eктa в йoгo вiднoшeннi дo caмoгo ce6e, дo шсти-тут1в в тал! вляди i дo гстини у пoлi зняння.
...Bикopиcтoвyючи вeличeзний бiблioгpaфiчнo-дoвiдкoвий мaтepiaл, Фyкo дeтaльнo aнaлiзye пpoблeми peфopмyвaння i пepeтвopeння cиcтeми шкiльнoгo, yнiвepcитeтcькoгo мeдичнoгo yтвopeння чя^в Фpaнцyзькoï pe-вoлюцiï XVIII cтoлiття. 3a тякими дaлeкими пoдiями i пpoцecaми в1н уг-лeдiв дзepкaльнe в1дбиття пoдiбниx пpoблeм у cyчacнiй ocвiтi. У cиcтeмi ocвiти ж cклaлocя eднocтi i cyмipнocтi нopм oтpимaння знянь i пpaвил ïx cпpийняття, a6o, кяжучи cyчacнoю мoвoю, буля вiдcyтня poзвинeнa мeтo-дoлoгiя i мeтoдикa зacвoeння i надбяння знянь. Пpocтip yчнiвcтвa poздiлe-ний м1ж зaкpитoю cфepoю пepeдaвaнoгo зняння i вiдкpитoю, дe icтинa го-вopить пpo caмy ce6e.
...У cyчacнy eпoxy влядя мaкcимaльнo кoнцeнтpyeтьcя нaвкoлo живo-гo людcькoгo тГля i cтвopюe ocoбливий диcпoзитив ceкcyaльнocтi. Bлaдa caмa пopoджye ceкcyaльнicть, ocm^™ влядя пpoдyктивнa. Teпep Фyкo гoвopить нe т1льки пpo eфeкт гстини, aлe i пpo eфeкт вляди. Mиcлитeль cтaвить дiaгнoз cмepтeльнoï xвopoби cyчacнocтi i бячить л1ки в пoвepнeннi дo aнтичнoï «тypбoти npo ce6e».
7. Ж. Делез як критик сучасног oceimu
Погребняк А.А. «Логика смысла» Ж. Делеза и новая образовательная политика // Философия образования. Сборник материалов конференции. Серия «Symposium.», выпуск 23. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. — С. 65-90.
Свого часу Делез вщнайшов у творах Лью1са Керрола детально роз-роблену онтолопю нового поколшня. Складаеться враження, проте, що настала пора вчитися читати «Лопку сенсу»3 як свого роду виховний роман або педагопчну поему, шакше кажучи, читати, вiдклавши убж чисто тео-ретичш мгрки i намагаючись замислюватися про можливюгь сприйняти даний твгр як пряме кергвництво до ди. Можливо, висновки, якг вдасться одержати шляхом подгбно! трансконтекстуатзацп, будуть цшш з погляду ■пе! одвгчно! розгубленосл, що випробовуеться будь-якою (у тому числ1 i нашою) сучасн1стю перед лицем апрюр1 страх1тливого майбутнього.
...Як вщомо, Делез вводить два можлив1 способи розумшня сутност1 часу — як Хроноса i як Еона. Принцип Хроноса: «Завжди е обширшше сьогодення, що вбирае в себе минуле i майбутне»; принцип Еона: «Замгсть сьогодення, що вбирае в себе минуле i майбутне, тут минуле i майбутне дшять м1ж собою кожен момент сьогодення, подробивши його до безкшечносп на минуле i майбутне — в обох сенсах-напрямах вщразу». Вщповщно, суть сучасносп може бути проiнтерпретована двояким чином.
З погляду Хроноса основна проблема полягае в тому, щоб зумгги адекватним чином сприйняти якусь яюсну специфiку сьогодення, яка пе-ретворюе певний вщр!зок часу на сучасшсть постшьки, посыльки здатна наповнити його. Звщси, пщхщ до осв1ти сучасного суб'екта повинен ви-роблятися виходячи з точно! щентифшацп сут1 того, що саме тепер мае мгсце бути.
Завдання: Визначте i знайдть сфери перетину фыософсько1 онтологи та сучасног освтньог практики.
8. Радикальний K0HcmpyKmuei3M: прощання з oнmoлoгieю Кезин А.В. Радикальный конструктивизм: познание «в пещере» // Вестник Московского университета. Серия 7. (философия. — 2004. — № 4. — С. 3-24.
Позищю радикального конструктив!зму Е. фон Глазерсфельд нази-вае «ешстем!чним солшсизмом». Все шзнання, весь досвщ залежать вщ суб'екта. Або як традицшно говорять: немае об'екту без суб'екта. З шшо-го боку, немае жодного конструктивна, який би сумнiвався, що знання втшюеться в технiцi, що завдяки цьому стало можливим висадитися на
3 Делез Ж. Логика смысла. Фуко М. Theatrum philosophicum. — М.; Екатеринбург, 1998.
Micяцi, дoдзвoнитиcя фaктичнo дo бyдь-якoï тoчки зeмнoï кул1 тoщo. Як cтвepджye X. фoн Фepcтep, «нкто з rnc нe cyмнiвaeтьcя, щo пoвинeн бути мoзoк, щoб oпиcaти ц1 тeopiï (функц1й мoзкy)».
Пpoблeмнy cитyaцiю мoжнa пpoяcнити зя дoпoмoгoю вaжливoгo poзpiзнeння, ввeдeнoгo P. Kapнaпoм. G вщмшнють м1ж внyтpiшнiми i зoвнiшнiми питяннями з пpивoдy icнyвaння a6o peaльнocтi явищ. У œp-шoмy випядку питяння пpo icнyвaння poзглядaeтьcя ycepeдинi кoнцeптy-aльнoгo кapкaca i нaзивaeтьcя внyтpiшнiм питянням. У дpyгoмy випядку cтaвитьcя питяння пpo icнyвaння cиcтeми явищ у цiлoмy, щo i нaзвaнo зoвнiшнiм питянням. Biдпoвiднo дo цьoгo poзpiзнeння cyмнiви a6o пи-тяння cлiд фopмyлювaти вcepeдинi a6o пoзa cиcтeмoю вiднeceння (тн-цeптyaльнoгo кapкaca). Bнyтpiшнi cyмнiви з пpивoдy icнyвaння нaшoï дiйcнocтi, щo пoкoятьcя ня пepeдyмoвax кapкaca нaшoï мoви, cпpocтoвy-ютьcя няшим пoвcякдeнним дocвiдoм. Жoдeн poзyмний кoнcтpyктивicт у цьoмy ceнci нe зaпepeчye icнyвaння нeзaлeжнoгo в1д ньoгo зoвнiшньoгo cвiтy. У цьoмy ceнci paдикaльний кoнcтpyктивicт e «внyтpiшнiм pearn-cтoм». 3oвнiшнi питяння виxoдять зя paмки вiдпoвiднoï cиcтeми, i в н1й нeмoжливo ocмиcлeнo ня ниx вiдпoвicти. Cпpaвeдливo ввяжяти, щo зoвнiшнi питяння e мeтaфiзичними i тoмy бeзглyздими, ocкiльки нeмae paмoк, в якиx ня нж мoжнa ocмиcлeнo вiдпoвicти.
Якщo кoнcтpyктивicти зялучяють виживaнicть a6o пpиcтocyвaння, то вoни вpaxoвyють внyтpiшнi i зaпepeчyють зoвнiшнi cпocoби oбfpyнтyвaн-ня. Bнyтpiшнi ^meprï нe мoжyть гapaнтyвaти зoвнiшньoгo «yзгoджeння»
з дiйcнicтю. Пpoтe paдикaльний кoнcтpyктивicт пpeтeндye ня тe, щo в1н мae «зняння» в тому ce^i, щo ycepeдинi пeвнoï мoвнoï cиcтeми cпiввiд-нocитьcя з нeмoвнoю cyттю. Paдикaльний кoнcтpyктивiзм мae пepeдyмo-вoю «внyтpiшнiй peaлiзм», «oб'eкти» (oнтoлoгiя) якoгo пpoдyкyютьcя зя дoпoмoгoю внyгpiшнix кoнcтpyкцiйниx пpинципiв cпocтepiгaчa. Питяння ^o «Дiйcнicть» в ceнci нeзaлeжнocтi вщ пoнятiйнoï cиcтeми, кoгнiтивниx paмoк, cxeми тoщo cтae бeзглyздим. Cлoвa «кнувяння», «icнyвaти», cтвepджye Глaзepcфeльд ycлiд зя Бepклi, нe мяють ceнcy зя мeжaми cвiтy, щo пepeживaeтьcя. «Paдикaльний кoнcтpyктивiзм, — я пoвинeн да пo-cтiйнo пoвтopювaти, — зaймaeтьcя виключнo paцioнaльним знянням, a ж буттям, яким зaймaютьcя мicтикa i мeтaфiзикa».
Пpoтe пeвнi oнтoлoгiчнi пepeдyмoви для кoнкpeтниx yчeниx e в^ ж тяки нeoбxiдними. Пpoвiдний paдикaльний кoнcтpyктивicт P. Poт, pe^ьнo функцюнуючий нeйpoфiзioлoг, пишe: «Koжeн бioлoг, щo cти-кaeтьcя з пpoблeмoю кoгнiтивнocтi, cxильний визнявяти icнyвaння нe-зaлeжнoгo в1д cвiдoмocтi cвiтy, який мae якийcь пopядoк, щo дoпycкae життя в того cпpaвжньoмy виpaжeннi, iнaкшe 6удь-як1 кoнcтpyкцiï cтa-ють дapeмними».
9. Vomy $iaoco$u oceimu noeunni myp6yeamucn 3a npo0Aemu mexnoAoeii?
Burbules Nicholas C. Why Philosophers of Education Should Care About Technology Issues. Presented at the Spring 2000 meeting of the Philosophy of Education Society // http://faculty.ed.uiuc.edu/burbules/papers/philtech.html.
ocl flexwbKa 3 t^h6okhx i CK^a^HHx ^Woco^cbkhx nHTaHB, nocTaB^e-hhx hobhmh iH^opManiHHO-KOMyHiKaTHBHHMH TexHO^oriaMH (IKT) b ocBiTi.
OHmroriHHi npo6^eMH: ^o 03Hanae i hhm e «BipTyarabHHH CBiT»? Ekhmh m^axaMH BipTyarabHe npeflCTaB^ae xaTeropii 6yTTH i fliHCHOCTi, ^o Biflpi3Ha-roTtca Bifl 3BHHaHHOi flHXOTOMii pea^BHoro i mTyHHoro, a6o yaBHoro?
EnicTeMO^ori^Hi npo6^eMH: hk iH^opManifl CTae 3HaHHHM? ^k HOBi cnoco6n 6yayBaHHa 3HaHHH MOxyrt niflTpHMyBaTH Ti iHCTpyMeHTH i pecypCH, axi CTara flocTynHHMH 3aBflHKH hobhm IKT? ^k MepexeBi CHCTeMH cnpHa-roTB nomHpeHHro CHCTeM 3HaHB?
npo6^eMH iqeHTHHHOCTi: axi Mexi Bamoi «caMOCTi», ko^h Bh b OH^aHHi? ^k Bi^pi3HaeTBCH OH^aHHOBa ifleHTHHHicTB a6o nepcoHa Bifl «cnpaBXHtoi» ca-MOCTi? ^o Tpan^aeTbca, ko^h .raroflH noHHHaroTB BiflflaBaTH nepeBary ix oh-^aHHOBHM i^eHTHHHOCTHM a6o nepcoHaM?
^k ^woco^h ocBiTH, mh noBHHHi BH3HaTH, ^o 3Hax0flHM0ca b nepe-^OMHOMy MOMeHTi pO3BHTKy ocBiTH. ft He flyMaro, ^o 6wbmicTB ^ro^eH po-3yMiroTB, hk pa^HKanBHO npoxoflHTB pafl 3MiH ocBiTHix npaKTHK i ycTaHOB, i hk mBHflKO ne Bifl6yBaeTbca. ...IKT MaroTB Be^H^e3He 3HaneHHa fl^a op-raHi3anii mxira, flraa KOHCO^i^anii MOx^HBOCTeH, flraa hobhx $opM neflaroriKH, fl.ra hobhx niflxofliB flO xypHKyrayMy, i fl.ra cniBBiflHomeHHH HaBHaHHH 3 po6o-Toro Ta iHfflHMH mox^hbocthmh xhtth.
Hi Ke^^Hep, Hi a He paflieMO nHM 3MiHaM. Are ne He npocTO pHTOpHHHe 3anHTaHHa, hh e ne Kpa^HM, hh ripmHM — y pi3HHH cnoci6 ne Moxe cnpHa-th ripmoMy. He6e3neKH Taxi x BaxraBi, hk i MOxraBOCTi. Are ne thm 6wb-me e npHHHHoro, 3 axoi mh noBHHHi flOC^iflxyBaTH IKT...
^¡TepaTypa:
1. MaMapflamBH^H M.K. He06x0flHM0CTB ce6a: BBefl. b ^nnoco^Hro: ^okh., ct., ^hhoc. 3aMeTKH / Mepa6 MaMapflamBHHH; Coct. h o6^. pefl. ro.ILCeHOxocoBa. — M.: ^a6HpHHT, B. r., 1998. — 430 c.
2. n^aTOH. TocyflapCTBO // IraTOH. Co6paHHe noHHHeHHH. b 4-x t. — T. 3. — M.: Hayxa, 1994.
3. Xaflflerrep M. YneHHe n^aTOHa 06 HCTHHe// XaHflerrep M. BpeMH h 6biTHe. — M., 1993.
4. ^eflpOBHnKHH n.T. Ilpo6neMa OHTOHOrHH B HCTOpHH ^HHOCO^HH H CHCTeMO-MMcnefleaTenBHOCTHOH MeTOflonorHH (^pameHT TeKCTa «OHepKH MeTOflonorHHe-CKoro 6MTa», 1986—1988 r. r.) // http://www.fondgp.ru/lib/chteniya/xiii/texts/1.
5. Kato, Morimichi. Reconsidering the ontology of education // Educational Studies in Japan: International Yearbook. — № 1 (2006). — P. 15—24.
6. Thomson, Iain. Heidegger on Ontological Education, or: How We Become What We Are // Inquiry, № 44 (2001). — P. 243 — 268 // http://www.unm.edu/ -ithomson/HeidOntEd. Pdf.
Сергей Клепко. Онтологические проблемы в предметном поле философии образования.
Проанализировано присутствие онтологии как философской дисциплины в поле философии образования. Современную философскую онтологию рассмотрено как один из проектов интеграции знаний человечества. Раскрыто метафизический, феноменологический и натурфилософский подходы к определению онтологии как философской области знаний. Выявлено три группы онтологических проблем в философии образования: основные онтологические модели и их влияние на образовательные системы, балансировка образования между онтологическим и гносеологическим пониманием истины и установление смысла жизни. Очерчены перспективы развития онтологической проблематики в философии образования.
Serhii Klepko. Ontological Problems in the Philosophy of Education.
The presence of ontology as a philosophical discipline in the field of philosophy of education is analyzed. Modern philosophical ontology is considered as one of the projects integration of human knowledge. The metaphysical, natural-philosophical and phenomenological approaches to the definition of ontology as a philosophical field of study are examined. Three groups of ontological problems in philosophy of education: basic ontological models and their impact on the educational system, balancing education between the ontological and epistemological understanding of truth and establishing sense of life are shown. The prospects for the development of the ontological issues in philosophy of education are outlined.
