CC BY
123
Т. О. Пожуева
ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛ1ЗМУ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНЦП В УКРА1Н1
Становлення ринково! економiки в Укра!ш та продуктивних сил, поглиблення галузевого i територiального подiлу, якiснi змши у суспiльнiй свiдомостi, поступовий перехщ до побудови цившзовано! економiчно! системи в кра!ш викликають розвиток антимонопольно-конкурентного за-конодавства i права. Разом iз тим, незважаючи на ту увагу, що придшяеться питанням формування та розвитку такого законодавства, майже вiдсутнi теоретичнi розробки цих питань. Але ж загальновщомо, що ефективнють законодавства досягаеться лише за максимально! вщпрацьованосп та взаемоузгодженост регулюючого правового механiзму, який реалiзуеться через норми антимонопольно-конкурентного законодавства.
Низька конкурентоспроможнiсть
Укра!ни е наслiдком економiчно! полiтики перюду реформувань. Маючи цiннi ресурси (насамперед людсько-культурний i науково-технiчний потенщали наци), ми не зумiли зберегти та збшьшити сво! конкурентнi переваги. Для покращення ситуаци, яка стосуеться саме конкурентоспроможносп вiтчизняного виробництва, необхщна участь Укра!ни в роботi мiжнародних регiональних органiзацiй по сертифкаци [7, 103].
Проблема конкурентоспроможносп стосуеться кожно! складово! економiки. Укра!на посiдае 72 мюце зi 134 кра!н у рейтингу "1ндексу глобально!
конкурентоспроможностГ'. У порiвняннi з даними попереднього зв^у (2008 р.) Укра!на продемонструвала малопом^ний прогрес, перемiстившись у рейтингу з 73 на 72 позищю. При цьому слщ враховувати, що в цьому рощ кшькють аналiзованих кра!н збiльшилася зi 131 до 134.
Вщповщно до звiту Укра!на розмютилася у рейтингу мiж кра!нами, що розвиваються, - Марокко та Фшштнами, випередивши бiльшiсть кра!н Африки та Латинсько! Америки. Разом з тим вона ютотно вiдстае вiд кра!н СС-15 (старi члени СС), а серед кра!н СНД за
конкурентоспроможнютю економiки посiдае 4 мiсце, поступаючись Росi!, Казахстану та Азербайджану.
Слабкими сторонами
конкурентоспроможностi Укра!ни, за даними звiту, е шституцюнальне середовище (115 мiсце), iнфраструктура (79 мюце), макроекономiчна стабiльнiсть (91 мюце) i ефективнiсть ринку товарiв (103 мюце). Але в той же час Укра!на пдно конкуруе з кра!нами СС-15 за кiлькiстю учшв у вищих навчальних закладах, перевершуе кра!ни СС-12 (новi члени СС) за розмiром ринку (31 мюце) i за останнiй рiк вийшла в лiдери за оснащешстю новими технолопями серед кра!н СНД.
Серед регюшв найбiльш конкуренто-спроможним виявився Ки!в. Посiдаючи 63 мiсце серед 149 кра!н та аналiзованих областей Укра!ни (134 кра!ни i 15 регюшв Укра!ни), вiн поступаеться в рейтингу Хорвати та Угорщини, але в той же час випереджае Туреччину i Бразилiю [9].
Метою дано! статп е розгляд понять «конкуренщя» та «монополiя», а також дослщження роботи Антимонопольного комiтету Укра!ни.
У наш час широкого значення набули незаконний монополiзм та недобросовюна конкуренцiя. Тому перед державою постае нелегке завдання - забезпечення адекватно! пол^ики з регулювання монополiй та захисту конкуренцп.
Конкуренцiя - об'ективний економiчний закон розвинутого товарного виробництва, дiя якого для товаровиробникiв е зовшшньою примусовою силою до шдвищення продуктивностi працi на сво!х шдприемствах, розширення масштабiв виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм органiзацi! виробництва i систем заробiтно! плати тощо.
Методи конкурентно! боротьби - це передусiм полiпшення якостi товарiв i послуг, швидке оновлення асортименту про-дукцi!, дизайн, надання гарантiй i пiсляпродажних послуг, тимчасове зниження цш, умов оплати тощо. Водночас використо-
© Пожуева Тетяна Олександрiвна - кандидат економiчних наук. Нац1ональний прничий унiверситет, Днiпропетровськ.
ISSN 1562-109X
вуються й таю «мирш» методи обмеження конкуренцп, як укладення концернами таемних угод про едину полiтику [1, 168].
Конкурентоспроможшсть - це вщносна характеристика споживчих якостей продукцп у порiвняннi з аналогiчною продукцiею конкурент, 11 оцiнюють за певною системою показниюв на основi порiвняльного аналiзу параметрiв виробiв.
Вивчення ринку не обмежуеться аналiзом попиту i конкурентоспроможносп продукцп. З'ясовуються також iншi характеристики [7, 123].
Ринок як сукупшсть покупщв може бути структуризований, тобто розподшений за певними ознаками на групи покупщв -сегменти. Той чи шший сегмент ринку складаеться з покупщв, яю мають спорщнеш мотиви купiвлi даного товару i приблизно однаково реагують на маркетинговi дп пiдприемства (варiант продукцп, рекламу, щну тощо). Сегментацiя дозволяе вибрати привабливi для пiдприемства сфери ринку -цiльовi сегменти i сконцентрувати на них основну увагу.
На основi аналiзу сукупностi покупцiв вибираються критерп сегментаций якi вiдрiзняються для ринку товарiв народного споживання i ринку товарiв виробничого призначення.
Сегментацiя дозволяе вибрати стратепю охоплення ринку. До таких стратегш належать: недиференцiйований, диференцшований i концентрований маркетинг.
Ди пiдприемства в усiх сферах ринку однаковi: продукщя, цiна, реклама, канали i його стимулювання. Ця стратегiя е характерною ушм при виробництвi однорщно! продукцп, яка постачаеться у великих обсягах на широкий ринок (сталь, бензин, продукти тощо).
Стратегiя розширення меж ринку пе-редбачае вихщ зi старою продукцiею на новi сегменти ринку, на яких вона рашше не про-давалася. Ця стратепя потребуе додаткових витрат на вивчення нових ринкiв, рекламу, оргашзащю доставки i продажу продукцп на них, яю повиннi окупатися прибутком вiд до-даткового продажу. Доцшьно И застосовувати тодi, коли юнуючий ринок насичений товаром, а резерви виробничо1 потужностi та конкурентоспроможнють продукцп дозволяють збiльшити обсяг и виробництва i продажу.
Стратегiя удосконалення продукцп
орiентуе пiдприемство на И модифшащю або замiну новою на юнуючому ринку. Така продукщя призначаеться для пе! ж групи покупщв, але бшьше вiдповiдае потребам споживачiв за складом, конструкцiею чи формою, досконалша i вiдповiдно бшьш конкурентоспроможна. Ця стратегiя застосовуеться тод^ коли продукцiя, яку виготовляе шдприемство, застарiла i попит на не1 падае, при витiсненнi И аналопчною продукцiею конкурентiв. Вона потребуе ютотних витрат на розробку i освоення виробництва ново! продукцп, И рекламу. Позитивним у нш е орiентацiя на перспективу i дiяльнiсть на добре вивченому ринку.
Стратегiя диверсифшацп означае, що пiдприемство розширюе номенклатуру свое! продукцп i виступае з новими товарами на нових ринках, освоюе сумiжнi галузi виробництва. Диверсифшащя може мати рiзнi форми. Широко застосовуеться така форма диверсифшацп, як освоення ново! продукцп, що стосовно технологи виробництва, експлуатацшного призначення обслуговування тюно пов'язана з виготовлюваною продукщею. Iнодi диверсифiкацiя приймае конгломеративну форму, коли освоюються новi вироби i галузi дiяльностi, якi не мають зв'язку з ддачим виробництвом. Така диверсифшащя ор-ганiзацiйно складнiша. Диверсифшащя як стратегiя виходу на ринок потребуе великих витрат i повинна бути ретельно обгрунтована. Вона шд силу фiнансово сильним пiдприем-ствам i застосовуеться передусiм у тих випад-ках, коли дiяльнiсть у межах одше! галузi ви-робництва обмежуе зростання обсягу прода-жiв i розвиток пiдприемства. Диверсифiкацiя е також засобом шдвищення стiйкостi тд-приемства на ринку i зниження ризику банк-рутства [2, 137-138].
До важливих i ефективних шляхiв цiлеспрямованого пiдвищення якостi продукцi!, !! конкурентоспроможностi на свiтовому i нащональному ринках небезпiдставно вiдносять полiпшення стандартизацп як головного iнструменту фiксацi! i забезпечення заданого рiвня якостi. Адже саме стандарти i технiчнi умови вщображають сучаснi вимоги споживачiв щодо технiчного рiвня та iнших яюсних характеристик виробiв, тенденцi! розвитку науки i технiки.
Нагальною потребою е розробка i використання рiзноманiтних форм i методiв
дшового соцiально-економiчного впливу на всю низку процешв формування i забезпечення виробництва високояюсно! i конкурентоспроможно! продукцi!. Формами i методами економiчного впливу на щ процеси е перш за все узгоджена система прогнозування i планування якостi продукцi!, встановлення прийнятних для продуцент i споживачiв цiн на окремi види товарiв, достатньо потужна мотиващя працi усiх категорiй пращвниюв пiдприемства, а соцiального - всебiчна активiзацiя людського чинника, проведення правильно! кадрово! полiтики, створення належних умов пращ та життедiяльностi.
Монополiя - це окремi наймогутнiшi пiдприемства або об'еднання декiлькох пiдприемств, якi виробляють переважну кшь-кiсть певно! продукцп, завдяки чому впливають на процес щноутворення i привласнюють високi (монопольш) прибутки. Монополi! проникають в ус сфери суспiльного вiдтворення - безпосередне виробництво, обмiн, розподiл i споживання. Першою монополiзуеться сфера обiгу. На цш основi виникли найпростiшi форми монополютичних об'еднань - картелi та синдикати.
Складнiшi форми монополiстичних об'еднань з'являються тод^ коли процес монополiзацi! поширюеться i на сферу без-посереднього виробництва.
За допомогою мехашзму мiжгалузево! конкуренцi! та переливання капiталiв вертикальна iнтеграцiя переростае у дивер-сифiкацiю, яка е процесом проникнення капiталу тiе! чи шшо! монополi! в галузi, що безпосередньо не пов'язаш з основною сферою !! дiяльностi [1, 214].
Процес монополiзацi! мае позитивнi i негативнi наслiдки. Позитивним е те, що у пгантських пiдприемств та !х об'еднань бiльше можливостей розвивати сучасне виробництво, фшансувати крупнi науково-дослiднi лабораторi!, отримувати новi науковi результати, впроваджувати новiтню технiку i технологiю, здiйснювати переквалiфiкацiю працiвникiв, а отже, пристосовуватися до рiвня розвитку продуктивних сил, до струк-турних зрушень в економiцi. Тому не дивно, що на сучасному еташ розвиваються такi форми спiвробiтництва пгантських корпорацш, як органiзацiя спiльних тдприемств, фiрм, обмiн патентами, науково-технiчною шформащею тощо.
Утворення таких мiжфiрмових об'еднань, консорцiумiв пов'язане насамперед з реалiзацiею великих науково-технiчних програм. Створюються також корпоративш дослiдницькi органiзацi!.
В останш роки одним iз напрямiв вертикально! штеграцп i диверсифiкацi! (тобто збшьшення числа галузей, у якi здшс-нюе експансiю та чи шша монополiя) стало формування торговельно-промислових
комплексiв, iнтеграцiя крупних промислових корпорацiй з торговельними компашями. У 80-тi роки така вертикальна штегращя охоплюе сферу зовнiшньо! торпвль
Монополi! придушують конкуренцiю -важливу рушшну силу економiчного прогресу. Тому П.Самуельсон називае мо-нополiю економiчним злом [1, 198].
Власне кажучи, монопольна влада - це потенцiйно дуже небезпечне явище. Вiдсутнiсть контролю за монополютами небезпечна не лише для населення, на яке в результатi не зважають, а й для юнування держави взагал^ оскiльки створюе живильне середовище для корупци та манiпулювання полiтичною владою. Особливо якщо монополi! належать приватним структурам. Це добре розумдать на Заход^ декларуючи як першочерговi завдання держави створення конкурентного середовища, демонополiзацiю економiки, забезпечення надiйного контролю за дiяльнiстю природних монополiй. Оскiльки, по суп, вiд цього залежить сила ще! влади, !! стабiльнiсть, можливють ухвалювати незалежнi й самостiйнi ршення, а не бути марiонеткою в руках усесильних «хазя!в життя». Не випадково такого великого значення розвитку
антимонопольного законодавства надають у США (антитрестовське законодавство, основу якого закладено ще 1890 р.), Япони, Великобританi! (першим кроком приходу до влади М.Тетчер стало проведення демонополiзацi! економши), Роси [1, 217].
Проте варто враховувати, що в цих кра!нах монополи виникли тодi, коли ринковi вщносини там уже iснували, i держава стала запроваджувати обмежувальнi норми, щоб перешкодити придушенню конкуренцi!. Ук-ра!нське ж антимонопольне законодавство почало формуватися при сильних монополiях i ринкових вiдносинах, якi лише складаються. Тому створення конкурентного середовища неможливе без вияву полiтично! воль При цьому правова база мае сприяти надшному
припиненню зловживань ринковою владою, спроб обмежити штереси споживачiв i дозволяти застосовувати штрафш санкцiï до юридичних та посадових осiб.
1снують двi форми боротьби з монополiями: попередження створення монополiй i обмеження використання монопольноï влади [3, 4]. Антимонопольний комтет Украïни спiльно з 1нститутом економши i прогнозування НАН Украïни шдготував аналiтичну доповiдь
«Конкуренцiя в УкрашЬ» у якiй проаналiзовано стан, тенденци i проблеми розвитку конкуренцiï. Результати свщчать, що зараз в Украм трохи бiльше 50% товарiв i послуг виробляеться в умовах значно1' конкуренцiï, приблизно 10% - за вщсутност або практично!' вiдсутностi конкуренци, останнi (близько 35-40%) - в умовах помiрноï конкуренцiï [4].
Наздогнати втрачене можна лише узгодженими зусиллями всього суспшьства, вшх державних оргашв. На жаль, мiж заявами i декларащями на користь конкуренцiï i реальним становищем е суттевий розрив. Про важливють цiеï проблеми в Укра1'ш свiдчать данi, що наводяться фахiвцями Мiжнародноï фiнансовоï корпорацiï (МФК). Серед головних перешкод для бiзнесу шдприемщ видiляють нестабiльнiсть законодавства, корупщю i полiтичну нестабiльнiсть, а також - нерiв-
нi умови конкуренци (61% опитаних ще у 2005 р. розглядали ix як серйозну перешкоду для бiзнесу). Про те, наскшьки «дiстали» багатьох пiдприемцiв конкурента, що ддать у привiлейованиx умовах, свщчать результати опитування, проведеного МФК у 2008 р. Воно показало, що 24% керiвникiв шдприемств готовi платити додатковi податки за створення рiвниx умов конкуренцп [5].
Ця проблема ускладнюеться тим, що нерiвнiсть умов конкуренцп далеко не завжди пов'язана з протиправними дiями державних оргашв або ïx посадових осiб. Нерiдко привiлейоване становище окремих шдприемств е наслщком субсидiй, податкових пшьг, наданих на цiлком законних шдставах. Ця проблема iснуе у вшх ринкових економiкаx. Тому в багатьох крашах дiють законодавчi i оргашзацшш меxанiзми, що мiнiмiзують негативний вплив державно].' допомоги суб'ектам
господарювання на конкуренщю.
Найбiльш ефективна система контролю над такою допомогою створена в Свросоюзь Там державна допомога на суму бшьше 100 тис. евро, о^м певних виняткiв, може бути надана тшьки з дозволу Сврокомюи. Пiд час пiдготовки вступу до СС у Польщ^ Румуни, Латви i деяких iншиx краïнаx були ухвалеш закони, що регулюють порядок надання державноï допомоги.
Проаналiзувавши св^овий досвiд i ситуацiю в нашш краïнi, Антимонопольний комiтет за участю зарубiжниx експертiв ще в 2002 р. шдготував проект Закону Украши «Про державну допомогу». Але, як завжди, ошр чиновникiв був вщчайдушним -узгодження законопроекту з вщомствами тяглося майже два роки [5].
Однак не можна забувати про ще одну загрозу для конкуренци - природш монополи, адже вщсутшсть суворого контролю i регулювання ïx дiяльностi може дорого коштувати. Природш монополи ддать у сферi електроенергетики (високовольтш мереж, центральне диспетчерське управлшня, обленерго), у нафтогазовiй галузi (газо- й нафтопроводи, термiнали), у сферi транспорту (залiзницi, порти, аеропорти), зв'язку (телефонш мережi), у житлово-комунальнш сферi (водоканали,
централiзованi системи теплозабезпечення). Контролюючi функци над дотриманням антимонопольного законодавства в цих сферах здшснюе Антимонопольний комiтет Украïни. Регулюючi функци в енергетицi (електроенергетика, нафта, газ) виконуе Нащональна комiсiя регулювання електроенергетики. Що стосуеться сфери транспорту, зв'язку, житлово-комунальних послуг, то тут регулювання фактично немае, оскшьки немае вщповщних оргашв.
Для виршення проблем, пов'язаних з дiяльнiстю природних монополiй, фаxiвцями розроблений проект Конкурентного проце-суального кодексу Украïни. Цей документ складаеться з 225 статей i ч^ко регламентуе процесуальну дiяльнiсть Антимонопольного комтету Украïни. Головним завданням кодексу е адаптащя конкурентного законодавства Украïни до норм i вимог Свропейського Союзу. Для цього спрощуеться процес отримання дозволiв на концентрацiю i узгоджеш ди, удосконалюеться порядок розгляду звернень i заяв, регламентуеться xiд проведення розслiдувань i т.д. На жаль, цей кодекс не
набрав достатньо1 кшькосп голосiв на засщанш ВРУ i не був прийнятий [4, 5].
Зрозумiло, не можна упустити питання eвроiнтеграцiï. Приток шоземних товарiв обмежуе можливостi виробникiв
монополiзувати ринки i завищувати цiни. У той же час ди шоземних фiрм негативно впливають на внутршню конкуренцiю, оскiльки вiтчизняним товарам та послугам надзвичайно важко з ними змагатися. Зрозумшо, що з щею проблемою боротися набагато складнiше, оскшьки постае питання розробки нацiональноï концепци
забезпечення конкурентоспроможностi
Украïни на свтовому ринку.
Досить багато в Украш монополiй, створених штучно та економiчно недоцiльних для суспiльства. Це й велию компанiï у сферi нафти i газу, атомноï енергетики, ви-
робництва сшьгосппродукци, поштового обслуговування. Це й меншi структури, такi, наприклад, як ЖЕКи. Дiяльнiсть таких компанш практично не регулюеться, що дозволяе 1'м iгнорувати iнтереси споживача. Звiсно ж, рано чи пiзно щ компанiï мають бути демонополiзованi, але це процес нешвидкий i досить трудомюткий.
Чи можемо ми сподiватися на те, що влада активно включиться в процеси демонополiзацiï економши та
вдосконалювання регулюючо1' системи для природних монополiстiв? I хто ниш защкавлений у цих процесах?
Щодо першого запитання, то вiдповiсти на нього складно, хоча, звюно, надш облишати не варто. Якщо ж говорити про защкавлеш сторони цього процесу, то, по-перше, це сама влада. Якщо влада хоче бути сильною i спйкою, вона шщдаватиме цi процеси. По-друге, це населення (як фiзичнi особи, так i органи мюцевого самоврядування). Спшкування з людьми засвiдчило, що так чи шакше монополiзацiя економiки торкаеться практично кожно1' конкретно!' людини. По-трете, промисловiсть i сiльське господарство, яю вже вiдчули себе в лещатах монополiстiв. I нарештi, хоч як це не парадоксально, самi монополп. Сьогоднi iснуе цiла низка серйозних конфлiктiв мiж монополiями, якi працюють у рiзних сферах: транспортниками, постачальниками
електроенергiï i газу, виробниками послуг зв'язку тощо. Отже, склалася сприятлива ситуацiя, коли навт самi монополiï
зацiкавленi в ч^ких i зрозумiлих правилах гри, прозоросп й можливостi впливати на пол^ику монополiй (правда, iнших, а не себе самих) [5].
Висновки. Першочерговим завданням стратегiï забезпечення
конкурентоспроможност економiки е пiдвищення рiвня продуктивносп працi та наближення його до рiвня високорозвинутих краïн свiту, створення ефективноï системи функцiонування економiки Украши та ïï суб'ектiв, яка була б здатна в умовах жорстко1' конкуренцп' забезпечити стабiльний розвиток i зростання, сформувати стабiльне конкурентне середовище за мiжнародними нормами i стандартами, яка спонукае до продуктивностi конкуренцп на глобальному рiвнi та надае можливостi до ефективно1' конкурентно!' поведшки вiтчизняних суб'ектiв господарювання.
Також необхщно зазначити, що можливостi Антимонопольного комтету сьогоднi досить обмеженi. По-перше, вш не е незалежною структурою, як це практикуеться в цивiлiзованих захщних крашах. У нас Антимонопольний комтет - центральний орган виконавчо1' влади зi спецiальним статусом i тому повинен ira у ру^ позици Кабiнету Мiнiстрiв з усiх питань, у тому чи^ тих, яю стосуються дiяльностi природних державних монополш. По-друге, сьогоднi Антимонопольний комiтет поеднуе контролюючi та регулюючi функцiï, що також нонсенс. По-трете, в умовах вщсутност регулюючих органiв у сферi транспорту, зв'язку, житлово-комунального господарства сфера регулювання Антимонопольного комтоту занадто широка для того, щоб «охопити ïï» наявними людськими ресурсами. Тому численш кон-флiкти, що юнують у сферi дiяльностi монополш, очевидно, надалi
поглиблюватимуться.
Лiтература
1. Березш О.В., Березiна Л.М., Бутенко Н.В. Економша пiдприемства: Навч. посiб. -К.: Знання, 2009. - 390 с.
2. Економша шдприемства: Пщручник / За заг.ред. С.Ф. Покропивного. - Вид 2-ге. -К.: КНЕУ, 2000.
3. Закон Украши "Про Антимонопольний комтет Украши" // Голос Украины. -1993. - 21 дек.
4. Закон Укра!ни "Про обмеження монополiзму та недопущення недобросовiсно! конкуренцi! у шдприемницькш дiяльностi»: прийнятий 18 лютого 1992 р. № 2132 - XII // Вщомост Верховно! Ради Укра!ни. - 1992. - № 21. -Ст. 296.
5. Костусев А. А. Конкуренция в Украине: миф или реальность? // Зеркало недели. -2006. - № 25 (604). - 7 июля.
6. Костусев А.А. Конкуренция -главное условие процветания нашей страны //
Столичные новости. - 2002. - № 46 (242). -9 дек.
7. Пуцентейло П.Р. Конкуренщя як економiчна категорiя // Економша АПК. -2007. - 260 с.
8. ^рик О.М. Питання конкурентно! пол^ики та Св^ова оргашзащя торгiвлi / О.М. Орик // Формування ринкових вщносин в Укра!т. - 2005. - №10. - 432 с.
9. http://www.epravda.com.ua/news/4a43 66ё5194Г5/.
