CC BY
8
and it reads differently at different levels. An array of cultural allusions, signs, meanings, and associations never opens fully and thus gives the impression of secret writing, cryptotext of culture.
Baroque, its ontology and axiology, aesthetics and poetics are the keys for reading for Shevchuk's texts. A number of Baroque concepts are through ones in the prose of the artist. It deduces that postmodernism of writer has the neo-Baroque essence. In particular, it is confirmed by the concept of creativity as self-creation and the idea of the artist-demiurge. Shevchuk explores a person's existence in culture, his or her existence in culture, the philosophy of creation and the psychology of perception of cultural values. His character is a «creative man» who emerges first of all as a subject of culture. According to Shevchuk, the only possible being is an existence in culture. The being outside of culture is impossible (in Shevchuk's model of world), because only through it the human life becomes meaningful. The origins of image of a «creative person» by Shevchuk arise out of the Baroque idea of the artist-demiurge, which is a well-founded alternative to the postmodern slogan «death of the author».
The main motif that is manifested in most of Shevchuk's works is a semantic couple -a hero and a text. The last one must either be created or reproduced to self-define and achieve inner integrity, to comprehend own life and to fill it with meaning, to realize own complicity in cultural formation and in the sphere of the spiritual values, that is, to eternity. And the eternity is the higher purpose of man, which is an opposition to nothingness. This motif is analyzed in the novels «On a Humble Field», «The House on the Mountain», «The Path in the Grass», «Three Leaves behind the Window», «The Eye of the Chasm», and the tales «The Begginning of Horror», «To the Dragon's Jaws».
Key words: postmodernism, palimpsest, creativity concept, image of artist-demiurge, text, Val. Shevchuk.
УДК 821.161.2-146.09
С. I. Гуцуляк
ОБРАЗ МАТЕР1 В П1СНЯХ МИХАЙЛА ТКАЧА
У статт1 висвтлено характерш особливостi образу матерi в тсеннт лiрицi Михаила Ткача: сакральний зм^т, елегттсть, дидактизм та т. Доведено, що образ матерi е в^сю обертання так званого «маминого свту» - одного з головних концептiв Ткачевог поези загалом. Запропоновано розглядати тем про матiр як окрему тематичну групу в межах ттимно'г тсенно 'г лiрики М. Ткача.
Клю^о^^ слова: тсня, образ матерi, «мамин свт», сакральне, фольклор.
DOI 10.34079/2226-3055-2019-12-21-22-28
Постановка проблеми. Бшьша частина творчого життя М. Ткача припала на радянську епоху, тож без обов'язкового «славосшв'я» не обходилася жодна його книжка. Як i без справжньо'1 поезп. Ниш це можна як завгодно називати - чи бунтом проти, чи втечею в - але в доробку М. Ткача, зокрема й зазначеного перюду, е цший пласт чудових штимних поезш, низка з яких покладеш на музику та навт стали народними тснями. В них сублiмовано багато не вимовленого вголос, в оч^ того,
що могло б з'явитися в «недозволених» вiршах, тож на час1 - процес декодування. Проте вш мае бути максимально уважним до слова, хоч би з огляду на те, що йдеться не лише про митця, який бунтував чи втшав, а про поета з лiричним типом св^осприйняття, незмшним i тсля пол^ичних зрушень.
Тематично-образний 3pi3 уае'1 тсенно'1 поезп М. Ткача доволi вдало демонструе книга «Пюня для тебе», яка була опублшована 2002 року, до 70-лiття поета, i е, по сутi, його лебединою Пiснею. Сюди ввiйшла патрютична та iнтимна лiрика. Ядро друго'1 групи становлять пiснi про кохання. За яюсними й кiлькiсними характеристиками на оабне чiльне мiсце також заслуговують пiснi про матiр, аналiз яких i е метою ще'1 розвiдки.
Виклад основного матер1алу. Певна рiч, такий тематичний подiл вщносний, бо в Ткачевiй поезп все взаемопов'язане; це - гармонiйний св^, причому не разючий Всесвiт, один iз наймоднiших образiв II половини ХХ ст., а затишний мамин свт Попри вiяння космiчноi епохи, вш вабив i Ткачевих сучасниюв, бо «як подумаеш - так мало треба: / Лише на мить заплющить очi згадкою / Про вiчну постать матерi над грядкою / Пщ добрим вигином старого неба» [8, с. 141]; або ж: «на широкш столичнш вулищ - / Старенька сшьська жiнка / В терновiй хустиш, / В козульцi сатиновiй синш, / У чорнiй спiдницi, / З двома важкими клунками / В засмаглих рученьках жилавих / Нагадала меш мою маму, / I я зовам забув, / Що збирався писати про космос, / I написав про те, / як мама грядки дбайливо прополюють» [12, с. 144].
Микола Славинський розмiрковуе над останшми рядками: «Чому все ж таки лiрик внутршньо запрограмував написати про неоглядний, безпросв^но чорний, холодний космос, а не про те, як «мама грядки дбайливо прополюють»? Може, тому, що неозорий космос - це престижна, абстрактно виграшна тема, а самотужки скопаш матср'ю грядки - це життя, болючi будш, сишвський сором?» [12, с. 144].
Змютсмо акценти з причини космiчноi «запрограмованосп» на причину вiдмови вiд не'1, яку, очевидно, не варто шукати на поверхнi. За спостереженням В. Будного, образ матерi належить до найбшьш освоених украшською нацiональною психоестетикою символiв. Дослiдник виводить культ Матерi-землi iз хлiборобського способу життя украшщв, «тодi як у народiв з кочовим минулим переважае образ Батька. Як спостер^ Г. Гачев, «росшський письменник мовби не знае, що робити йому з матср'ю, згадуе ii, шби виконуючи досадний ритуал правдоподiбностi (хтось же повинен народити героя), а по^м вiдправляе на той свт> [1, с. 356].
Заради чистоти «експерименту» треба навести й iншi мiркування Г. Гачева: «Для роаянина iстотне питання «Чий я?». Якщо iнша людина само-стогть, self-made, то росiянину важливо, до чого прихилитися «Чий я?». Навгть за прiзвищем -(чий я?) Мамин [тдкресл. наше. - С. Г.], Волгш, Пушкiн, !ванов - цi присвiйнi суфiкси -in-, -ов-» [3]. З ще'1 тако'1 «несамостiйностi» росiянина виведено й щею росiйського патрiотизму.
Iдея укра'1'нського патрютизму у виконаннi М. Ткача бере початок iз батькiвськоi хати. Але iз застереженням, що образ самого батька майже не зустрiчаеться, як i узагальнений образ батькiв, ближчий - образ батьювського порогу. Ва життевi дороги ведуть лiричного героя або з дому, читай: вщ матерi (образи хати й матерi часто накладаються), або ж додому, в мамин св^, як у тсш «При дорозi криниченька»: «Ти по niu дороги eueipu nid небом, - /1 простеляться вопи з ycix cmopin / В мамин ceim, що пад порогом тшьки в тебе, /До чистенького джерельця па поклт» [13, с. 26].
Метафора «мамин свт» - справжня художня знахщка в тому значенш, що М. Ткач знайшов точний образ для обрамлення патрютичних почувань лiричного героя. З одного боку, поет часто використовуе порiвняння Украши з ма^р'ю: «Будь
вовт незалежна, наша мати» [13, с. 38]; з шшого - мати е найважлившою частиною внутрiшнього життя лiричного героя, довкола яко'1 нарощуються найдорожчi спогади про рiдне село, дитинство.
Як стверджуе Ж. Марфша, «типовими для украшського фольклору е ситуативш асощаци мати - розставання й мати - повчання» [7, с. 104]. У тсш «При дорозi криниченька» асоцiацiя «мати - повчання» ствюнуе з iншою - «мати - чекання». Мотив чекання сина найпоширешший у народних тснях про вiйну, сповнених драматичного звучання. Ткачева герошя чекае сина в гост у мирний час, але все одно непокопъся: «Ой чому його так довго не видно?» [13, с. 26]. Цей образ утшюе архетип матерi-берегинi, яка тривожиться за свш рiд, захищае i виховуе дiтей.
У народних тснях образ матерi виконуе дидактичну функщю: мати «виступае [...] доброю чуйною порадницею (застерiгае дочку вщ необдуманих вчинкiв, не пускае до хлопця-гультяя; сина застер^ае вiд дiвчат, що вмiють чаклувати)» [5, с. 325]. Продовження ща традицп е природним кроком для М. Ткача-поета, чиему стилю загалом притаманний дидактизм. Його герошя закликае сина берегти почуття приналежносп до роду й землк «Не заст глухими травами ^ди» [13, с. 26].
Твори «При дорозi криниченька» i «Сину, качки летять» невипадково розмщеш поруч у Ткачевiй тсеннш збiрцi. Мiж ними багато спшьного в тематицi, образах i стилютичних засобах, загальнiй тональностi. Тут виразно звучить тема громадянського виховання, i виховну функцiю знову покладено на образ матер^ що однозначно е атрибутом штимно'1' лiрики поета. М. Ткач акцентуе на взамонаснаженш штимного й патрiотичного, особистого й нащонального через антиградацiю: «Через Украгну, / Через нашу хату / Вже качки летять» [13, с. 22]. У тсш «Сину, качки летять» дидактична складова розкриваеться через два основш постулати: «прил^ай», тобто не забувай свого коршня, i «не блуди» - не зрадь рщного. Прикметно, що мовлення матерi узагальнене, афористичне.
Образ сильно'1' матерi оствано i в «Баладi про скорботну мат1р», написанiй пiд впливом тетраптиху П. Тичини «Скорбна мати» (1918). На вщмшу вщ свого попередника, який синтезуе народнопоетичне й бiблiйне, М. Ткач не розгортае бiблiйноi лшп. Вiдповiдно й мати, що в обох творах уособлюе повоенну Украшу, в «Баладь..» - земна. Хоча мотив утрати сина, безумовно, спричиняе появу аналогш iз Матр'ю Божою. Народнопоетичний образ свiчi (у Тичини вiн вiдсутнiй), за спостереженням Т. Шевчук, уособлюе материнське страждання [15, с. 15].
«Ще за Шевченка украшська поезiя була дужа, може, найдужча в свш образом матерьстраднищ, - вважае П. Скунць. - Малишко цей образ прошс крiзь вiйну i вишс з вiйни неопалимим» [9, с. 103]. Пщ враженням вiд «Балади...» й iнших антивоенних творiв легко припустити, що М. Ткач перейняв почесну естафету. Але ш, перше враження потребуе суттевого уточнення. Поезiя М. Ткача справдi «дужа» образом матерь Та придивiмося до п обличчя, сказати б, узагальненого, цiлiсного, витвореного низкою рис у багатьох вiршах ('1'х вистачило б на тематичну збiрку, а то й не на одну): хiба страждання проступае найвиразнiше? Очi, голос, рухи матерi видають, швидше, свiтлий смуток, легку зажуру. Для п постатi навряд чи характерна монументальна велич, примiряна в «Баладi.»: «Вiчностi в очi глянула мати - / Вiчний вогонь заметався в очах»; «А мати доЫ / У свт тдносить / Свое прокляття отт втм» [14, с. 242]. Парадокс, однак «справжню» Ткачеву ма^р у вщповщних обставинах бшьше нагадуе герошя Д. Луценка з тсш «А мати ходить на курган»: «В степ на курган крутий ще, / В степ на курган крутий ще / Старенька зморена журавка. // В далеких обрiях пливуть / Бiлявi марева тумашв, / А ш здаеться, шби йдуть, / А 1и здаеться, шби йдуть / Сини - журавлики кохаш. // Стомили крилонька
вони, / В курган лягли спочить вщ грому, - Та Biprnb мати, що сини, / Та Biprnb мати, що сини / Колись повернуться додому» [6, с. 203].
Звершмо увагу й на те, що тут утшено улюблений мотив М. Ткача, запозичений Ï3 фольклору, - мотив материнського чекання. Вш присутнiй у пiснi про вшну «А льон цвiте» В. Юхимовича («А льон цвiте синьо-синьо, / А мати жде додому сина» [16, с. 143]), а в «Пюш про матiр» С. Пушика - набувае афористично'1' форми: «I доти вс дiти живуть по св^ах молодими, / Допоки чекають, допоки живi матерi» [10, с. 73]. Для порiвняння в тснях Б. Олiйника, де схожий до Ткачевого образ матерi - шжно'1, люблячо'1, працьовито'1, послiдовнiше простежуеться мотив материнського вщходу («Пiсня про матир», «Сиве сонечко»).
У творi «Чуеш, мамо» тема вiйни розкриваеться ^зь призму двох вимiрiв -юторичного як реального («Ти мет по вшт дарувала щастя-долю» [13, с. 75]) i культурного як переосмислено'1 в тсш реальностi («В nicui край твого поля / Bi4uuu сои солдата береже тополя» [13, с. 75]). Поет користуеться уже знайомою з «Балади...» галереею образiв: матерi (його драматизм тдкреслений образами сльози й болю), зааяного поля (символ життя: «В полi, мамо, з nicui проросло жито. // Буде, мамо, наша тсия жити!» [13, с. 75]), смерт солдата (перифраз «^чний сон»). Хоча голос вшни тут звучить доволi виразно, провщною все ж е тема сишвсько!' любовь Отже, варто зарахувати цей твiр до групи пiсень, присвячених матерi.
У доробку М. Ткача образ матерi наповнений виключно позитивними конотащями, на вiдмiну вiд фольклору, де зафшсоване й протилежне, «виразно негативне сприйняття жiнки-матерi, яке пов'язане з певними побутовими ситуацiями, зокрема з мотивом примусового шлюбу [...]. Таке саме негативне сприйняття образу жiнки-матерi в опоетизованих родинно-побутових ситуативних контекстах, у яких йдеться про взаемини невютки й свекрухи» [7, с. 105-106]. Обидва випадки стосуються авторитарного поводження, шшими словами, гiперболiзованого i спотвореного вияву виховно'1 функцп, що Ткачевiй геро'1ш не властиво.
Поет створив сам образ любовi - терплячо'1', вiрноï, вщдано'1', шжно'1', жертовно'1', без умовностей, позначено'1' смутком неминучо'1' розлуки. Цей портрет невипадково нагадуе образ Богоматерь Автор свщомо проводив мiж ними паралель: або опосередковано - через акцент на спшьних рисах, або ж безпосередньо -здебшьшого за допомогою тротв: «Мов пречиста Мадоииа божествеииим ликом, / Остила меие Берегиня моя» [13, с. 54]; «Свтилась мати, мов свята» [13, с. 66]; «Як хлiбовi й соицю молитва моя: - /Мама Марiя, мама Марiя» [13, с. 85]; «Бачу сиву тебе, /Берегиню свою, /В очах - Biд Мадоиии замрiя» [13, с. 85].
Вщома тсня М. Ткача «Мама Марiя» завершуеться вигуком «аве Марiя!», що вщсилае читача до християнсько'1' молитви, а вщтак - до тсень на слова Д. Павличка «Ave, Maria!» та В. 1васюка «Аве, Марiя» (задля обережносп автор мусив змшити надто гучну для радянського часу назву на «Елепя для Марп»), поеми I. Багряного «Ave Maria» тощо.
Найближче до Ткачевого стогть вiрш А. Ярмульського «Аве Марiя», що теж е молитовним звертанням до матерi та в якому теж об^рано автобiографiчний момент: iм'я поетово'1' матерi - Марiя («Мамо, ти звешся Марiею теж» [11]). Л!ричних геро'1'в об'еднуе прагнення до високосп: «Мамо моя, доторкнутися мрiю / До високосно'1' / до висоти» [11] (А. Ярмульський), «Вы горби перейду, / Хоч важка крутизна, / Спочину на вищт горi я» [13, с. 85] (М. Ткач). А образ матерi традицшно пов'язаний iз мотивом чекання: «- Сину, на рiдний порiг прилети!» [11] (А. Ярмульський), «Чую, кличеш мене, /Як виходиш на шлях, / Чоло cnодiваuuям зорie» [13, с. 85] (М. Ткач).
Характерно, що в nicHi «Чуеш, мамо» MaTip порiвнюeться з вишнею. В «Украшськш мiфолоrii» В. Войтовича зазначено, що вишня е «символом взаемно! любовi, весни, краси, мужноcтi» [2, с. 132]. М. Дмитренко вважае, що це «символ св^ового дерева, дерева життя; символ сонця; святе Боже дерево; символ дiвчини, матер^ рщно! домiвки, piдного краю; любов^ злагоди; символ Украши» [4, с. 15]. Вш зазначае, що: «Б. Гршченко у своему «Словнику» фшсуе лексему «вишнiй», тобто високий, верховний, небесний, Божий, i наводить висшв: «Господи вишнiй, чи я в тебе лишнш?» Схожi звертання е в тснях: «Мамо (вapiaнт: мамко; ненько), моя вишня, чи я в тебе лишня?» [4, с. 15]. Отже, Ткачеве поpiвняння мaтеpi з «вишенькою бшенькою» можна розглядати як ще один зaciб caкpaлiзaцii образу.
Мати нaдiленa не лише божественними рисами, а й божественною силою -обирати долю для дитини: «В шатах писаног хати / Колисала мене мати, / А коли ще колисала, / Мен1 долю написала» [13, с. 66]. Образ долi перепштаеться з образом тсш («Просила мати в солов 'я / Для мене тсню на свтанку, / Щоб доля писана моя / Благословилась на стванку» [13, с. 66]). Особливе мюце выводиться обpaзовi колисково! тсш: «В1чна тсня та, /Що з дитинства несу через вс1 лта» [13, с. 75].
Уа священш атрибути дитинства в М. Ткача пов'язаш з образом матерь колискова - мамина, хата - мамина, криниця - мамина тощо. По суп, св^ дитинства -це мамин св^ (знову виринае знайомий образ). Дорослий почасти теж, бо, по-перше, постшно шукае наснагу в минулому, а, по-друге - звipяетьcя з маминими заповщями, найперша серед яких - любов до Украши: «Все, що змалку дала мет матгр у вгно, / В незрадливт любов1 освячував я. //1 була в т1й любов1 завжди Украгна...» [13, с. 55].
Висновки. М. Ткач позищюе рщний край як ушкальне в багатьох розумшнях (геогpaфiчному, культурному, особиспсному та ш.) мюце. Рис ушкальносп надано й обpaзовi матерь «тшьки мати може вiчно ждати» [13, с. 91]; «шхто школи так не приголубить, / Як ласкава й вipнa мамина рука» [13, с. 63]. Без сумшву, треба говорити й про ушкальшсть Ткачевих тсень про маму як л^ературного й музичного явища. I саме в цьому аспекп залишаеться шша для подальших юторико-л^ературних i теоретичних доcлiджень - як, завдяки чому л^ературне явище стае музичним.
Список використано¥ л1тератури
1. Будний В. Поpiвняльне лiтеpaтуpознaвcтво : тдруч. / В. Будний, М. 1льницький. - Ки!в : Вид. дiм «Киево-Могилянська aкaдемiя», 2008. - 430 с. ; Budnyi V. Porivnialne literaturoznavstvo : pidruch. / V. Budnyi, M. Ilnytskyi. - Kyiv : Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia», 2008. - 430 s.
2. Войтович В. Украшська мiфологiя / В. Войтович. - 2-ге вид. стереотип. - Ки!в : Либщь, 2005. - 664 с. ; Voitovych V. Ukrainska mifolohiia / V. Voitovych. - 2-he vyd. stereotyp. - Kyiv : Lybid, 2005. - 664 s.
3. Гачев Г. Национальные образы мира : лекция [Электронный ресурс] / Г. Гачев // Полит.ру. - 2007. - 24 мая. - Режим доступа : http://polit.ru/article/2007/05/24/kulturosob/ ; Gachev G. Natsionalnye obrazy mira : lektsiya [Elektronnyy resurs] / G. Gachev // Polit.ru. - 2007. - 24 maya. - Rezhim dostupa : http://polit.ru/article/2007/05/24/kulturosob/
4. Дмитренко М. Священне дерево життя / М. Дмитренко // Слово Просв^и. -2008. - № 12 (20-26 берез.) - С. 15 ; Dmytrenko M. Sviashchenne derevo zhyttia / M. Dmytrenko // Slovo Prosvity. - 2008. - № 12 (20-26 berez.) - S. 15.
5. Лановик М. Украшська усна народна творчють / М. Лановик, З. Лановик. - 3-те вид., стер. - Кшв : Знання-Прес, 2005. - 591 c. ; Lanovyk M. Ukrainska usna narodna tvorchist / M. Lanovyk, Z. Lanovyk. - 3-tie vyd., ster. - Kyiv : Znannia-Pres, 2005. - 591 c.
6. Луценко Д. Вибране : поезп / Д. Луценко. - Кшв : Днiпро, 1986. - 343 с. ; Lutsenko D. Vybrane : poezii / D. Lutsenko. - Kyiv : Dnipro, 1986. - 343 s.
7. Марфша Ж. «Мати моя, пораднице в хать..» (архетип мати в уснш народнш творчостi) / Ж. Марфша // Культура слова. - 2011. - Вип. 75. - С. 101-106 ; Marfina Zh. «Maty moia, poradnytse v khati...» (arkhetyp maty v usnii narodnii tvorchosti) / Zh. Marfina // Kultura slova. - 2011. - Vyp. 75. - S. 101-106.
8. Мисик В. Лан : вибране / В. Мисик. - Кшв : Вид-во худ. лгтератури, 1970. -200 с. ; Mysyk V. Lan : vybrane / V. Mysyk. - Kyiv : Vyd-vo khud. literatury, 1970. - 200 s.
9. Поезiя у вимiрах часу : вщповвд на питання ЛП // Л^ературна панорама. 1987 : зб. / упоряд. Г. М. Сивокшь. - Кшв : Дншро, 1987. - Вип. 2. - С. 102-108 ; Poeziia u vymirakh chasu : vidpovidi na pytannia LP // Literaturna panorama. 1987 : zb. / uporiad. H. M. Syvokin. - Kyiv : Dnipro, 1987. - Vyp. 2. - S. 102-108.
10. Пушик С. Твори : в 6 т., 7 кн. / С. Пушик. - ^ано-Франювськ : Гостинець ; Нова Зоря, 2005. - Т. 2 : Поеми, тсш, вiршi для д^ей, переклади, повють - 596 с. ; Pushyk S. Tvory : v 6 t., 7 kn. / S. Pushyk. - Ivano-Frankivsk : Hostynets ; Nova Zoria, 2005. - T. 2 : Poemy, pisni, virshi dlia ditei, pereklady, povisti. - 596 s.
11. Сишвська молитва. Вiршi та тсш про матср : антолопя [Електронний ресурс] / упоряд. М. Дмитренко // Украшське життя в Севастополь - Режим доступу : http://ukrlife.org/main/mother/mother_ua.htm ; Synivska molytva. Virshi ta pisni pro matir : antolohiia [Elektronnyi resurs] / uporiad. M. Dmytrenko // Ukrainske zhyttia v Sevastopoli. -Rezhym dostupu : http://ukrlife.org/main/mother/mother_ua.htm
12. Славинський М. Освщчення в любовi (Поезiя останшх роюв : тенденцп, проблеми, перспективи) / М. Славинський // Л^ература i сучасшсть: л^ературно-критичш статтi. - Кшв : Рад. Письменник, 1987. - Вип. 20. - С. 15-24 ; Slavynskyi M. Osvidchennia v liubovi (Poeziia ostannikh rokiv : tendentsii, problemy, perspektyvy) / M. Slavynskyi // Literatura i suchasnist : literaturno-krytychni statti. - Kyiv : Rad. Pysmennyk, 1987. - Vyp. 20. - S. 15-24.
13. Ткач М. Пюня для тебе : тсш, романси, хори / М. Ткач. - Кшв : Музична Украша, 2002. - 216 с. ; Tkach M. Pisnia dlia tebe : pisni, romansy, khory / M. Tkach. -Kyiv : Muzychna Ukraina, 2002. - 216 s.
14. Ткач М. Струна : вибране / М. Ткач. - Кшв : Кшв. правда, 2002. - 488 с. ; Tkach M. Struna : vybrane / M. Tkach. - Kyiv : Kyiv. pravda, 2002. - 488 s.
15. Шевчук Т. Фольклоризм современной украинской поэзии : автореф. дис. ... канд. филол. наук : спец. 10.01.09 / Татьяна Николаевна Шевчук. - Минск, 1986. -20 с. ; Shevchuk T. Folklorizm sovremennoy ukrainskoy poezii : avtoref. dis. ... kand. filol. nauk : spets. 10.01.09 / Tatyana Nikolaevna Shevchuk. - Minsk, 1986. - 20 s.
16. Юхимович В. Вибране : поезп / В. Юхимович. - Кшв : Дншро, 1984. - 367 с. ; Yukhymovych V. Vybrane : poezii / V. Yukhymovych. - Kyiv : Dnipro, 1984. - 367 s.
Стаття надшшла до редакцп 21.10.2019.
S. Hutsuliak
THE IMAGE OF MOTHER IN MYKHAILO TKACH'S SONGS
M. Tkach is seen as a poet with a lyrical type of worldview, with a lyrical voice that remained unchanged even after political transformations. His literary heritage contains the big layer of wonderful intimate poems, some of which became songs and even folk songs. The book «Song for you» which could be called M. Tkach's swan song (it was published in 2002, to the poet's 70th birthday) represents pretty accurate his entire song poetry in its thematic and image variety. This book includes patriotic and intimate lyrics, and love songs make the major part of the second group. But there is the one more part which claims to have
a separate significant place within intimate lyrics. We mean the songs about mother. The purpose of this article is to analyse them.
The characteristic features of M. Tkach's image of mother (such as sacrality, melancholy, didactism, etc.) are highlighted in this article and it is also proved that the image of mother is the axis of rotation of so-called «mother's world» - one of the main concepts of M. Tkach's poetry.
M. Tkach traced the origins of the idea of Ukrainian patriotism from parents' house. But it must be noted that the image of father is rare in M. Tkach's poetry, as well as the generalized image of parents, in contrast to the image of the parents' doorstep, for example. All the life ways lead Tkach's lyrical hero from home, in other words - from mother (the images of home and mother are often superimposed), or back home, into mother's world.
The «mother's world» metaphor is poet's true imaginative achievement. It is hard to find more appropriate image to describe the completeness of patriotic feelings of lyrical hero. On the one hand, the poet often compares Ukraine with mother, on the other - mother is the most important part of the inner life of lyrical hero. This part is in the centre, the most precious memories of lyrical hero (of his native village and his childhood) are structured around it. They are mother-centred, so the lullaby is called mother's and the house is called mother's and the well too.
M. Tkach presents the native land as the place unique in different meanings (geographical, cultural, personal, etc.). In such a way he talks about mother, what is emphasized by using the construction «only mother» and others like that. But the main thing we must admit is the uniqueness of M. Tkach's songs about mother as the literary and musical phenomenon.
Key words: song, image of mother, «mother's world», sacrality, folklore.
УДК 82.0(477)
В. В. Дуркалевич
КВАЗ1НАУКОВИЙ СЕКОНД-ХЕНД СУЧАСНОГО Л1ТЕРАТУРОЗНАВСТВА: ФАЛЬСИФ1КАЩЙНО-ПЛАГ1АТШ СТРАТЕГИ
У статтi до^джено особливостi розгортання i модифтаци автометаописововог й авторефлекстно'г активностi як окремого типу ттелектуальних практик, покликаних монторувати й коригувати лтературознавчий процес на рiвнi теоретико-методологiчних й щнтсно-етичних аспектiв. За допомогою кейс-методу показано деструктивн спроби входження у поле культурног продукци.
Ключовi слова: авторефлекЫя, автометаопис, украгнське лтературознавство, монторинг, плагiат, культурна практика, теорiя i методологiя лтературознавчих до^джень.
DOI 10.34079/2226-3055-2019-12-21-28-37
Семютичний тдхщ призвичшв розглядати культуру у категорiях знаюв, текспв i мов. Для цього ж тдходу характерним е розумшня культури як складно'1 та динамiчноi системи, яка постшно самооргашзовуеться й реоргашзовуеться шляхом актуалiзацii розмштих практик метаопису й автометаопису. У запропонованш статп
