CC BY
36ОБҐРУНТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИХ УМОВ УПРАВЛІННЯ РУХОВОЮ АКТИВНІСТЮ ПІДЛІТКІВ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ У РЕЖИМІ ДНЯ СПЕЦІАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Єдинак Г.А.
Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника Кам’янець-Подільський державний університет
Анотація. У ході формувальних педагогічних експериментів вивчали ефективність використання змісту рухової діяльності, розробленого на основі встановлених для 13-17-річних дітей з церебральним паралічем організаційно-методичних умов управління їхньою руховою активністю в режимі дня спеціальних загально- і професійно-освітніх навчальних закладів. Отримані дані дозволили визначити кількісні та якісні параметри змін досліджуваних показників при використанні традиційного та експериментального змісту рухової діяльності. Ключові слова: діти з церебральним паралічем, педагогічне управління, рухова активність, організаційно-методичні умови, зміст рухової діяльності, спеціальні загально- і професійно-освітні навчальні заклади. Аннотация. Единак Г.А. Обоснование организационнометодических условий управления двигательной активностью подростков с церебральным параличом в режиме дня специальных учебных заведений. В ходе формирующих педагогических экспериментов изучали эффективность использования содержания двигательной деятельности, разработанного на основе установленных для 13-17-летних детей с церебральным параличом организационно-методических условий управления их двигательной активностью в режиме дня специальных обще-и профессионально-образовательных учебных заведений. Полученные результаты позволили установить количественные и качественные параметры изменений при использовании традиционного и экспериментального содержания двигательной деятельности.
Ключевые слова: дети с церебральным параличом, педагогическое управление, двигательная активность, организационно-методические условия, содержание двигательной деятельности, специальные обще- и профессионально-образовательные учебные заведения. Annotation. Yedinak G. Organizational and methodical conditions of directing motion activity of teenagers with cerebral palsy in the regime of the work of specialized educational establishments. The effectiveness of using the content of motion activity projected for teenagers with cerebral palsy based on organizational and methodical conditions of directing their motion activity in the regime of the work of specialized general and educational establishments has been investigated in the process of the pedagogical experiments. The obtained data gave the possibility to determine quantities and qualitative changes of the investigated indices while using traditional and experimental content of motion activity.
Key words: children with cerebral palsy, pedagogical direction, motion activity, organizational and method conditions, content of motion activity, specialized general and educational establishments.
Вступ
Формування особистості дитини шкільного віку з обмеженими функціями внаслідок захворювання церебральним паралічем (надалі діти з ОФ
- прим. автора) сьогодні відбувається в умовах дії багатьох чинників, з яких провідне місце посідає
спеціально організована рухова діяльність із застосуванням фізичних вправ. Ефективність впливу такої діяльності значною мірою залежить від якості управління цим педагогічним процесом.
Дані спеціальної літератури [31] свідчать, що педагогічне управління передбачає надання руховій діяльності ознак чіткої, керованої в кожній частині системи, функціонування якої відбувається за наявності таких умов: вихідної інформації про характеристики дитини, якими буде здійснюватись управління; параметрів (якісних і кількісних), що відображають мету процесу на певному етапі та проміжні завдання; адекватних засобів, методів і оптимальних форм занять; способів отримання поточної інформації про стан об’єкта і характер змін його показників у ході рухової діяльності. Також, до таких умов належать дії з внесення коректив у зміст занять, якщо показники відрізняються від запланованих, урахування зовнішніх (клімат, екологія, умови життя) і внутрішніх чинників (мотивація до занять, спадковість, рухова активність), що визначають управління досліджуваними показниками [33].
Деякі дослідники [18] зазначають, що важливим компонентом системи управління руховою активністю дітей шкільного віку є її основні складові: модельно-цільові характеристики показників, якими здійснюють управління; оптимальний обсяг й інтенсивність фізичних навантажень, що сприяють досягненню зазначених характеристик; педагогічний контроль за результатами рухової діяльності, який відображає ефективність використаної системи управління. Разом з тим, аналіз спеціальної літератури [14, 27, 36, 40] виявив недостатню кількість даних про організаційно-методичні умови управління руховою активністю дітей з ОФ 13-17 років та ефективність їх реалізації в режимі дня спеціальних загально- і професійно-освітніх навчальних закладів. Зазначене свідчить про необхідність досліджень, спрямованих на вирішення цієї проблеми.
Робота виконується згідно плану науково-дослідної роботи Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, проблемної лабораторії Кам’янець-Подільського державного університету на 2002-2006 рр., Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 2.2.3. «Психофізична реабілітація неповносправних дітей засобами фізичного виховання», номер державної реєстрації 0102Ш02646, зведеного плану науково-дослідної роботи Міністерства охорони здоров’я за темою «Удосконалення медичної допомоги населенню промислового регіону з особливими потребами», номер державної реєстрації 0103Ш07883 (шифр УН 01.08.13) відповідно Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 рр.
Формулювання цілей роботи
Мета роботи - експериментально обґрунтувати організаційно-методичні умови управління руховою активністю дітей з ОФ 13-17 років у про-
цесі їхнього навчання в спеціальних загально- і професійно-освітніх закладах.
Методи й організація дослідження. Використовували декілька груп методів. Так, на теоретичному рівні такими були: аналіз, синтез, системний і системно-діяльнісний. На емпіричному рівні: педагогічний експеримент; педагогічне тестування (тести: згинання і розгинання рук в упорі лежачи, піднімання тулуба впродовж 1хв з положення лежачи на животі, утримування тулуба в прогині лежачи на животі, кистьова динамометрія неураженої й ураженої кінцівки [14]); медико-біологічні методи і методики для вивчення загальної фізичної працездатності (загальної й оздоровчої рухової активності, потужності тренувального навантаження [20], розвитку локомоторно-статичних функцій у побутових рухах (вМБМ і систему його оцінки - вМРМ8 [44]), функціональних й антропометричних показників [19, 43]; психодіагностичні методики для вивчення: самопочуття, активності, настрою (САН), розумової працездатності (методики В.Я. Анфимова та П.Я. Гальперина, С.Л. Кабылицкой), стану тривожності особи (Ч.Д. Спилберг, Ю.Л. Ханин), її суб ’ єктивно-го відчуття самотності (Д. Рассел, Л. Пепло, М. Фер-гюссон) [32]; математико-статистичні методи обробки отриманих результатів.
Критерієм формування однорідних вибірок була форма церебрального паралічу, яку визначали використовуючи класифікацію К. А.Семенової [28]. У формувальному експерименті взяли участь учні віку 13-14, 15-16 і 16-17 років, всі - із спастичною диплегією та геміпарезом. Вибір саме цих форм церебрального паралічу обумовлювався декількома причинами: по-перше, їхня кількість була найбільшою порівняно з іншими формами захворювання і, по-друге, за нашими даними [9] розвиток їхньої моторики відзначався подібністю. У дослідних групах була приблизно однакова кількість учнів із зазначеними формами церебрального паралічу, чисельність кожної склала від 20 до 28 осіб.
Розбіжності між змістом рухової діяльності школярів з ОФ контрольних та експериментальних груп полягали тільки в тому, що в перших він передбачав: менший обсяг нетрадиційних для фізичного виховання видів вправ, але який компенсували традиційними; величини ЧСС, що знаходилися в межах 120-170уд/хв, в той час як в інших вони були чітко визначені для кожної вікової групи та кожного етапу, але в узагальненому вигляді коливалися в межах 120-160уд/хв; відсутність використаного в експериментальних групах підходу до планування фізичних навантажень на навчальний рік і розподілу занять за тижневими циклами, враховуючи закономірності формування термінового і збереження відставленого тренувального ефектів з метою досягнення кумулятивного ефекту.
Розбіжності між змістом рухової діяльності в групах учнів спеціальних професійно-освітніх закладів полягали тільки в неоднаковому співвідношенні часу на загальну (ЗФП) і професійно-при-
кладну фізичну підготовку (ППФП): контрольні групи - відповідно 60,0% і 40,0%, експериментальні - 40 і 60.
Результати дослідження
Враховуючи отримані раніше дані визначили організаційно-методичні умови управління руховою активністю дітей з ОФ 13-17 років у спеціальних загально- і професійно-освітніх навчальних закладах, що передбачали:
- урахування віково-статевих й обумовлених формою церебрального паралічу особливостей прояву досліджуваних показників;
- основними формами організації рухової діяльності є уроки фізичного виховання та заняття ЛФК;
- детальне планування змісту кожної форми занять на основі підходу, що сьогодні використовується в спортивній практиці - річне планування змісту рухової діяльності з поділом його на мезо- і мікроцикли. При цьому, чітко визначили спрямованість обов’язкових форм занять: для уроків фізичного виховання - це розвиток фізичних якостей і функціональних можливостей, побутових локомоторно-статичних функцій, формування нових рухових умінь і навичок, збільшення інтересу і зацікавленості учнів у систематичних заняттях фізичними вправами; для занять ЛФК - традиційні методики лікувально-реабілітаційного змісту в комплексі з масажем та медикаментозною терапією, фізіотерапевтичними процедурами (індивідуально за приписом лікарів);
- використання в змісті уроків фізичного виховання традиційних і нетрадиційних засобів;
- збільшення в режимі дня кількості позаурочних форм занять і, в першу чергу, масових фізкультурно-оздоровчих;
- визначення і суворе дотримання конкретних величин фізичних навантажень, враховуючі дані оперативного контролю про стан учнів;
- поступове збільшення навантажень, враховуючи закономірності формування термінового, кумулятивного і відставленого тренувальних ефектів та уточнення їх параметрів за даними поточного контролю;
- використання в професійно-освітніх навчальних закладах ЗФП і ППФП.
На основі зазначених організаційно-методичних умов для кожної вікової групи дітей з ОФ розробили зміст їхньої рухової діяльності. При цьому, враховували, що вік 13-15 років є початком переходу захворювання в пізню резидуальну стадію, при якій відбувається закріплення негативних змін рухової [16, 38], психічної [26, 41], мовленнєвої [21] сфер дитини, тобто порівняно з наступними, зазначений період більш сприятливий для формування в неї настановчих і гальмування тонічних м’язових рефлексів. У зв’язку з цим, експериментальний зміст рухової діяльності учнів 13-14 років спрямовували на покращення, в першу чергу, побутових локомо-
торно-статичних функцій як провідних у забезпеченні дитини більшою психомоторною свободою при самообслуговуванні, розширенні її комунікативних можливостей, створенні передумов для кращого оволодіння необхідними для навчання вміннями і навичками. При виборі засобів рухової діяльності виходили з того, що ефективними у вирішенні встановлений завдань є спеціальні вправи на тренажерах [3, 5, 7], комплекси дихальних [6, 22] та вправи, спрямовані на розвиток основних фізичних якостей дитини з ОФ [23]. Також враховували дані про позитивний вплив фізіотерапевтичних процедур на діяльність ушкоджених хворобою ділянок нервово-м’язової системи [13].
Під час розробки змісту рухової діяльності учнів 15-16 років враховували, що після 15 років покращення їхніх моторних і психічних реакцій є проблематичним [10, 15, 26, 42]. Проте, позитивних змін можна досягти, розвиваючи окремі фізичні якості з використанням спеціальних вправ на тренажерах, що також сприятиме покращенню окремих моторних можливостей підлітків [3, 7].
Що стосується змісту рухової діяльності учнів спеціальних професійно-освітніх закладів, то тут враховували тенденцію до закріплення негативних морфофункціональних утворень внаслідок захворювання, що обумовлюють суттєве зниження в них можливості формувати нові рухові вміння [24], а отже в процесі навчання необхідно виходити з наявних рухових можливостей [4], в тому числі в ході професійно-прикладної підготовки [14]. Аналогічним чином відбувався вибір вправ для розвитку спеціальних фізичних якостей з тією різницею, що при частковій спроможності учня виконати певну вправу її можна адаптувати до його можливостей [8]. Враховуючи зазначене та рекомендації спеціальної літератури [12, 17] про співвідношення різних видів фізичної підготовки в загальному обсязі занять фізичними вправами для учнів без порушень розвитку, про основи проектування навчального процесу [29, 34], в експериментальному змісті збільшили час на ППФП та зменшили - на ЗФП. При цьому, останню спрямовували на зменшення рухової обмеженості учнів внаслідок захворювання (неправильне положення кисті й нижніх кінцівок, спастичність м’язів, порушена опорна функція, недорозвиненість регіональної, локальної витривалості, сили, гнучкості) та підвищення на заняттях їхнього емоційного стану. Використовували спортивно-ігрові вправи, на розслаблення, ідеомоторні, загальнорозви-вальні з предметами і без предметів, на приладах і тренажерах, більшість з яких виконували під музичний супровід.
ППФП спрямовували на формування техніки професійно важливих рухових дій і розвивали спеціальні фізичні якості, використовуючи вправи, подібні за біомеханічною структурою з основними рухам, спочатку без предметів, потім - з гімнастичними палицями, кільцями, м’ячами, тенісними м’ячиками, булавами. Для покращення статичної вит-
ривалості м’язів шиї, спини, рук, швидкості реагування зоровим аналізатором, прудкості й координації рухів рук і окремо пальців, диференціювання параметрів рухів руками, переміщення тіла в просторі, використовували вищезазначені та вправи на тренажерах. Основними були засоби, що відносяться до гімнастичних, ігрових, легкоатлетичних вправ.
У групі учнів 13-14 років і І групі 15-16-річних на уроках фізичного виховання використовували нескладні рухливі й елементи спортивних ігор, вправи на формування правильної постави, розвиток локомоторно-статичних функцій, відчуття ритму, рівноваги, довільне розслаблення м’язів, рухливість суглобів та загартовувальні процедури. Вправи виконували під музичний супровід, переважно, методом суміжної дії, що дозволило на високому емоційному фоні одночасно формувати рухові вміння і розвивати зазначені, а також швидкісні можливості й загальну витривалість.
На заняттях ЛФК використовували такі вправи: дихальні, на гнучкість, на тренажерах для розвитку сили, локальної швидкісної, швидкісно-силової й аеробної витривалості, що виконувалися повторним, ігровим і методом суворо регламентованої вправи та вправи, спрямовані на покращення окремих функціональних характеристик опорно-рухового апарату учнів.
Експериментальний зміст ІІ групи 15-16-річних учнів спрямовували на вирішення, в першу чергу, завдань соціальної адаптації, використовуючи вищезазначені та нетрадиційні засоби (спеціальні гімнастичні вправи за методикою К. Ніши [30], Р. Хилтмана [39], дихальну гімнастику Б. Толкачева [30], К. Ниши [37]). Під час масових фізкультурно-оздоровчих заходів, що передбачався змістом рухової діяльності, використовували самостійно обрані учнями її види. При цьому враховували: можливості кожного з них у зв’язку з обмеженістю моторних функцій; зацікавленість і бажання приймати участь у видах руховій діяльності, обраних групами школярів; вимоги про необхідність уникати надмірного м ’язового і психоемоційного напруження під час виконання фізичних вправ, поєднання різних за спрямованістю і змістом видів рухової діяльності; дотримуватися правил гри (в разі потреби частково їх спрощувати або замінювати одну гру іншою) -при використанні рухливих ігор.
В усіх експериментальних групах величини фізичних навантажень та умови формування рухових умінь визначали за даними спеціальної літератури [2, 11, 25], методики проведення фізкультх-вилинок і фізкультпауз практично не відрізнялися від загальноприйнятих [1, 35], а система управління містила модельно-цільові характеристики досліджуваних показників, величини фізичних навантажень і педагогічний контроль. Кожна складова передбачала наступне.
Параметри фізичних навантажень: - група 13-14-річних школярів. Величини рухової активності на уроках фізичного виховання і ЛФК планували по
тижневим мікроциклам у напрямку збільшення оз-доровчо-розвивальних навантажень виходячи із завдань мезоциклів, що відповідали одному з трьох етапів і спрямовувалися на кінцеву мету - досягнення встановлених модельно-цільових характеристик учнів. При цьому, впродовж першого мезоциклу (ве-ресень-листопад) збільшували обсяг фізичних навантажень, за винятком занять дев’ятого мікроцик-лу, на яких використовували ті самі параметри, що й впродовж попереднього мікроциклу, враховуючи можливе зниження працездатності школярів після осінніх канікул. Загалом, структура планування виглядала так: вересень-листопад - з кожним новим мікроциклом збільшували тривалість (кількість) виконання вправ з 4 разів (8с) у першому мікроциклі до 14-15 разів (19-20с) в останньому. Комплекс вправ не змінювали, відпочинок був сталий (25-30с), ЧСС планували на рівні 120-140уд/хв. У грудні-березні збільшували обсяг та інтенсивність, останню - зменшенням відпочинку з 30 до 20с, ускладненням умов виконання вправ, збільшенням в уроці частки рухливих і елементів спортивних ігор. Комплекси вправ не змінювали, ЧСС - 140-150уд/хв. У квітні-червні навантаження збільшувати тільки за рахунок обсягу, ЧСС знаходилася на попередньому рівні;
- в обох експериментальних групах 15-16-річних школярів використовували аналогічні вищезазначеним параметри навантажень, за винятком такого: починаючи з грудня один урок в тиждень відводили для розвитку фізичних якостей на тренажерах. У квітні-червні збільшували кількість повторень вправ, спрямованих на формування рухових умінь і навичок школярів, ЧСС - 140-160уд/хв, під час масових фізкультурно-оздоровчих заходів припустили, що в окремих випадках величини навантажень можуть досягати 165-190уд/хв;
- група 16-17-річнихучнів спеціальних професійно-освітніх закладів. Використовували аналогічне вищезазначеному планування навантажень, за винятком їх величин, що передбачали такі значення ЧСС: вересень-листопад - 140-150уд/хв, в інші періоди - 150-160, під час ігрової діяльності
- до 165-190.
Тижнева організація рухової діяльності учнів передбачала: в спеціальних загальноосвітніх закладах - два уроки фізичного виховання і два заняття ЛФК по 45хв кожне; малі позаурочні форми, що традиційно використовуються в режимі дня школярів. У ІІ групі 15-16-річних учнів, крім зазначених форм, також використовували масові фізкультурно-оздоровчі заходи, які проводили один раз на тиждень упродовж 120-150хв; у спеціальних професійно-освітніх закладах - два уроки фізичного виховання, одне позаурочне заняття тривалістю 90хв, фізкультпауза під час виробничої практики (10-15хв), активний відпочинок при виконанні домашніх завдань (8-10хв), фізкультхвилинки впродовж кожної години навчальної діяльності.
Педагогічний контроль був комплексний та містив медичну і педагогічну складові. Перша реа-
лізовувалася фахівцями-медиками за окремим планом і змістом, результати якої доводилися до відома вчителя фізичної культури та враховувалися ним під час занять. Педагогічна складова передбачала визначення результативності педагогічного процесу впродовж кожного етапу реалізації експериментальних програм за такими характеристиками: вихідний контроль - початковий рівень показників, що вивчалися для встановлення індивідуально-оптимальних величин навантажень і прогнозування кінцевих результатів; етапний контроль - результати змін показників після грудневого мезоциклу для корекції (при необхідності) окремих параметрів рухової діяльності; підсумковий контроль - підсумкові досягнення в зміні досліджуваних показників для встановлення їх величин і таким чином - визначення модельно-цільових характеристик, яких можна досягти при використанні розроблених експериментальних програм, а також для врахування отриманих позитивних і негативних результатів у подальшому їх використанні; оперативний контроль
- стан функціонування окремих систем організму учня безпосередньо на занятті для встановлення відповідності запланованих навантажень і навчальних завдань його можливостям.
Модельно-цільові характеристики досліджуваних показників. Конкретні величини цих показників на початку експерименту не встановлювали в зв’язку з відсутністю необхідних вихідних даних, а передбачали зробити це з урахуванням результатів експерименту. Разом з тим, в якості орієнтиру вони були визначені як досягнення кожним учнем найвищих результатів у таких показниках: для учнів 13-14 і 1516 років - у побутових локомоторно-статичних функціях, загальній і оздоровчій руховій активності; для учнів професійно-освітніх навчальних закладів - крім зазначених, також у професійно важливих фізичних якостях і загальній фізичній працездатності. В усіх групах встановили проміжні характеристики, які на кожному етапі необхідно було обов’язково досягти: наприкінці першого етапу - готовності організму до збільшення інтенсивності оздоровчо-розвивальних навантажень, наприкінці другого - готовності до реалізації індивідуальних завдань, пов’язаних з виконанням фізичних вправ ускладненого змісту, збільшеного обсягу й інтенсивності навантажень; наприкінці третього - позитивних якісних і кількісних змін досліджуваних показників.
Використання впродовж навчального року запропонованого змісту рухової діяльності призвело до таких результатів. У контрольній групі дівчат 13-14 років вірогідно покращилася оздоровча рухова активність з використанням фізичних вправ (надалі - ОРА) і всі функціональні показники, за винятком систолічного АТ, у хлопців - усі функціональні показники при суттєвому зниженні ОРА. В експериментальній групі дівчат-одноліток суттєве покращення виявлено в усіх досліджуваних показниках, за винятком невірогідних змін діастол-ічного АТ і загальної рухової активності (ЗРА),
хлопців - усіх без винятку показниках.
Порівняння отриманих даних свідчило, що в 6 з усіх 11 показників результати дівчат експериментальної групи були вірогідно більші порівняно з контрольною, в той час як останні такої переваги не виявили в жодному випадку (табл. 1). У хлопців встановлено аналогічні відмінності з тією різницею, що таких показників було 8 з 11.
У дівчат 15-16 років, які використовували І варіант змісту рухової діяльності, встановлено такі зміни: експериментальна група - суттєво покращилися локомоторно-статичні функції у побутових рухах, ЖЄЛ, ЧСС у стані спокою, самопочуття, настрій і знизилася реактивна тривожність; контрольна -покращилися тільки моторні функції, задіяні в стоянні та ЖЄЛ, знизилася самооцінка активності й зросла особистісна тривожність.
У хлопців 15-16 років, які використовували зазначений варіант рухової діяльності, виявлено такі зміни: експериментальна група - покращилися локомоторно-статичні функції у побутових рухах, ОРА, ЧСС у стані спокою, діастолічний АТ, самооцінка самопочуття, розумова працездатність та знизилася реактивна тривожність; контрольна група - знизилася самооцінка настрою, інші показники не змінилися.
При порівнянні підсумкових даних встановлено, що в дівчат експериментальної групи 12 результатів із 17 були значно кращі порівняно з контрольною групою, в той час як останні не виявили такої переваги в жодному показнику. У хлопців встановлено аналогічні відмінності з тією різницею, що кращі результати встановлено в 11 показниках із 17.
Використання ІІ варіанту змісту рухової діяльності в групах 15-16-річних учнів призвело до такого. В експериментальній групі дівчат покращилася самооцінка активності, ЖЄЛ, ЧСС у стані спокою, ЗРА і ОРА, локомоторно-статичні функції у
побутових рухах, знизилася особистісна тривожність, але погіршилася самооцінка настрою і самопочуття. У контрольній групі позитивними змінами відзначалася тільки ЖЄЛ дівчат, негативними - самооцінка активності, особистісна тривожність, активна та пасивна рухливість колінних суглобів при згинанні й розгинанні кінцівок.
В експериментальній групі хлопців покращилася самооцінка настрою, самопочуття, показники реактивної, особистісної тривожності, відчуття самотності, ЖЄЛ, ЧСС у стані спокою, ЗРА і ОРА, локомоторно-статичні функції у побутових рухах, активна та пасивна рухливість колінних суглобів при розгинанні кінцівок, пасивна рухливість при згинанні гомілкостопових суглобів. У контрольній групі позитивні зміни встановлено тільки в ЖЄЛ і діасто-лічному АТ, негативні - самооцінці настрою, самотності, рухливості при активному згинанні кінцівок у колінних та гомілкостопових суглобах.
Порівняння підсумкових даних свідчило, що дівчата експериментальної групи характеризувалися вірогідно кращими результатами в 23, хлопці
- 25 показниках з 30 порівняно з результатами контрольних груп.
В експериментальній групі учениць спеціальних професійно-освітніх закладів 16-17 років покращилася ЗРА і ОРА, розумова працездатність, функціональні показники, професійно важливі фізичні якості. В контрольній групі такими змінами відзначалася ОРА, розумова працездатність, ЖЄЛ, ЧСС у стані спокою, фізичні якості.
У хлопців позитивні зміни встановлено в таких показниках: експериментальна група - ЗРА і ОРА, розумовій працездатності, ЖЄЛ, ЧСС у стані спокою, систолічному АТ, професійно важливих фізичних якостях; контрольна група - тільки ОРА, розумовій працездатності та фізичних якостях.
Порівняння підсумкових даних дівчат
Таблиця 1
Кількісні та якісні характеристики досліджуваних показників в експериментальних і контрольних групах учнів з ОФ при використанні різного змісту рухової діяльності
Кількісні та якісні характеристики досліджуваних показників Група Дослідна група, років
Дівчата Хлопці
13-14 15-16 (І) 15-16 (ІІ) 16-17 13-14 15-16 (І) 15-16 (ІІ) 16-17
Вірогідно покращилися КГ 3 1 2 9 4 0 0 8
ЕГ 8 9 20 11 11 10 20 12
Вірогідно погіршилися КГ 3 2 15 0 6 1 21 0
ЕГ 0 0 1 0 0 0 3 0
Не змінилися КГ 5 14 13 4 1 16 9 5
ЕГ 3 8 9 2 0 7 7 1
Вірогідно кращі в ЕГ порівняно з КГ 6 12 23 8 8 11 25 10
Вірогідно кращі в КГ порівняно з ЕГ 0 0 0 0 0 0 0 0
Вірогідно не відрізнялися в ЕГ та КГ 5 5 7 5 3 6 5 3
Примітка. Умовні позначки: КГ - контрольна група; ЕГ - експериментальна група; 15-16 (І) та 15-16 (ІІ) -дослідні групи школярів, в яких використовували різні експериментальні параметри рухової діяльності; вірогідність відмінності не менша за б=0,05
свідчило, що в експериментальній групі порівняно з контрольною вірогідно кращі результати встановлено у 8 показниках із 13, у хлопців - в 10; контрольні групи такої переваги не виявили в жодному випадку (табл. 1).
Отримані в ході експериментального дослідження дані дозволили запропонувати модельно-цільові характеристики дітей 13-17 років з ОФ, яких вони можуть досягти при використанні розробленого змісту рухової діяльності (табл. 2 і 3).
Таблиця 2 Модельні характеристики дівчат з ОФ 13-17 років при використанні експериментального змісту рухової діяльності в режимі дня спеціальних загально- і професійно-освітніх навчальних закладів (у % до вихідних даних)
Показник Дослідна г рупа, років
13-14 15-16 (1) 15-16 (2) 16-17
Локомоторно-статичні функції
Лежання і повороти, бал 4,9 1,4 3,1 -
Сидіння, бал 10,7 5,5 7,3 -
Повзання, бал 9,5 11,1 11,2 -
Стояння, бал 3,2 8,7 11,0 -
Ходьба, біг, стрибки; бал 3,2 8,6 5,8 -
Рухова активність
Загальна,% - 2,3 16,0 39,0 25,8
Оздоровча, % 102,9 19,2 51,1 88,9
Функціональні показники
ЖЄЛ, мл 40,5 27,8 51,9 3 3,7
ЧСС у стані спокої, уд/хв -10,5 - 9,4 -8,8 -7,3
АТ систолічний, мм рт. ст 0,8 4,7 3,0 6,9
АТ діастолічний, мм рт. ст -11,1 7,0 2,5 8,5
Психофізичні показники
Самопочуття, бал - -16,0 -18,3 -
Активність, бал - 7,3 15,7 -
Настрій, бал - - 8,1 -16,4 -
Реактивна тривожність, ум. од. - -20,8 -23,8 -
Особистісна тривожність, ум. од. - - 4,3 -17,3 -
Відчуття самотності, ум. од - - -17,5 -
Розумова працездатність
Швидкість перегляду знаків, ум. од. - - 7,5 -6,0 19,2
Коефіцієнт продуктивності, ум. од. - - 2,2 -11,1 39,6
Коефіцієнт ефективності, ум. од. - - 11,1 -13,6 72,7
Рухливість суглобів
Кульшовий - згинання (права, активне), ° - - 5,9 -
Кульшовий - згинання (ліва, активне), ° - - 8,6 -
Кульшовий - згинання (права, пасивне), ° - - 6,0 -
Кульшовий - згинання (ліва, пасивне), ° - - 10,8 -
Колінний - згинання (права, активне), ° - - - 4,7 -
Колінний - згинання (ліва, активне), ° - - - 4,6 -
Колінний - згинання (права, пасивне), ° - - - 6,5 -
Колінний - згинання (ліва, пасивне), ° - - - 6,5 -
Колінний розгинання (права, активне), ° - - 3,6 -
Колінний - розгинання (ліва, активне), ° - - 7,4 -
Колінний - розгинання (права, пасивне), ° - - 4,1 -
Колінний - розгинання (ліва, пасивне), ° - - 4,9 -
Гомілковостоповий -- згинання (права, активне), ° - - 8,8 -
Гомілковостоповий - згинання (ліва, активне), ° - 4,6 -
Гомілковостоповий - згинання (права, пасивне), ° - - 11,8 -
Гомілковостоповий - згинання (ліва, пасивне), ° - - 7,2 -
Професійно важливі фізичні якості
Прудкість у тепінг-тесті, к-ть - - - 31,36
Динамічна силова витривалість, к-ть - - - 81,22
Динамічна швидкісно-силова витривалість, к-ть - - - 74,92
Статична силова витривалість, с - - - 75,0
Сила м’язів неураженої кисті, кг - - - 36,8
Сила м’язів ураженої кисті, кг - - - 52,5
Таблиця 3 Модельні характеристики хлопців з ОФ 13-17років при використанні експериментального змісту рухової діяльності в режимі дня спеціальних загально- і професійно-освітніх навчальних закладів (у % до вихідних даних)
Показник Дослідна група, років
13-14 | 15-16 (1) | 15-16 (2) | 16-17
Локомоторно-статичні функції
Лежання і повороти, бал 3,09 4,98 3,91 -
Сидіння, бал 3,30 10,69 6,72 -
Повзання, бал 16,82 24,00 14,01 -
Стояння,бал 6,72 9,52 11,79 -
Ходьба, біг, стрибки; бал 4,76 9,27 10,00 -
Рухова активність
Загальна,% 16,26 13,31 32,08 21,55
Оздоровча,% 48,84 23,36 41,30 92,31
Функціональні показники
ЖЄЛ, мл 44,63 10,27 31,40 26,47
ЧСС у стані спокої, уд/хв - 9,90 -6,75 -6,46 -7,84
АТ систолічний, мм рт. ст 6,03 3,44 2,39 4,61
АТ діастолічний, мм рт. ст 5,84 6,01 3,39 6,58
Психофізичні показники
Самопочуття, бал - 26,70 26,70 -
Активність, бал - 16,67 16,67 -
Настрій, бал - -13,70 -13,70 -
Реактивна тривожність, ум. од. - -12,64 -12,64 -
Особистісна тривожність, ум. од. - -7,55 -7,55 -
Відчуття самотності, ум. од - - -53,51 -
Розумова працездатність
Швидкість перегляду знаків, ум. од. - -1,92 -20,69 12,00
Коефіцієнт продуктивності, ум. од. - 71,05 -7,50 15,00
Коефіцієнт ефективності, ум. од. - 65,00 -27,25 80,95
Рухливість суглобів
Кульшовий - згинання (права, активне), ° - - -3,94 -
Кульшовий - згинання (ліва, активне), ° - - -1,92 -
Кульшовий - згинання (права, пасивне), ° - - -3,96 -
Кульшовий - згинання (ліва, пасивне), ° - - -3,10 -
Колінний - згинання (права, активне), ° - - -4,27 -
Колінний - згинання (ліва, активне), ° - - -2,43 -
Колінний - згинання (права, пасивне), ° - - - 6,31 -
Колінний - згинання (ліва, пасивне), ° - - -3,41 -
Колінний розгинання (права, активне), ° - - 14,42 -
Колінний - розгинання (ліва, активне), ° - - 12,22 -
Колінний - розгинання (права, пасивне), ° - - 13,39 -
Колінний - розгинання (ліва, пасивне), ° - - 17,19 -
Гомілковостоповий — згинання (права, активне), ° - - 9,90 -
Гомілковостоповий - згинання (ліва, активне), ° - - 18,30 -
Гомілковостоповий - згинання (права, пасивне), ° - - 6,64 -
Гомілковостоповий - згинання (ліва, пасивне), ° - - 19,93 -
Професійно важливі фізичні якості
Прудкість у тепінг-тесті, к-ть - - - 60,49
Динамічна силова витривалість, к-ть - - - 105,49
Динамічна швидкісно-силова витривалість, к-ть - - - 69,39
Статична силова витривалість, с - - - 72,16
Сила м’язів неураженої кисті, кг - - - 36,79
Сила м’язів ураженої кисті, кг - - - 55,47
Висновки
1. Традиційно організована рухова діяльність підлітків з ОФ 13-16 років у режимі дня спеціального загальноосвітнього закладу призводить до підтримання на вихідному рівні більшості досліджуваних показників. Реалізація запропонованого окремими фахівцями
змісту рухової діяльності учнів спеціальних професійно-освітніх навчальних закладів у співвідношенні 60,0% і 40,0% відповідно на загальну і професійно-прикладну фізичну підготовку сприяє покращенню більшості їхніх показників.
2. Реалізація запропонованих організаційно-мето-
дичних умов управління руховою активністю підлітків з ОФ 13-16 років при розробці експериментального змісту їхньої рухової діяльності в режимі дня спеціальних загальноосвітніх закладів призвели до значно вищих кількісних і якісних змін досліджуваних показників порівняно з традиційно організованою руховою діяльністю.
3. Формування змісту рухової діяльності учнів професійно-освітніх навчальних закладів 16-17 років, виходячи із співвідношення 40% і 60% відповідно на загальну і спеціальну фізичну підготовку, є ефективніше порівняно із співвідношенням 60% і 40%, про що свідчать кількісні та якісні зміни досліджуваних показників.
Подальші дослідження необхідно спрямувати на розробку змісту рухової діяльності дітей з ОФ інших вікових груп, використовуючи запропоновані організаційно-методичні умови управління їхньою руховою активністю в режимі дня спеціального навчального закладу, на уточнення модельно-цільових характеристик учнів 7-17 років спеціальних загальноосвітніх та 17-19-річних учнів професійно-освітніх навчальних закладів при використанні зазначеного змісту рухової діяльності.
Література:
1. Ареф’єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навч. посіб. для студентів факульт. фіз. культури. - 2-е вид. перероб. і доп. - Кам’янець-Под-ільський: Абетка-Нова, 2002. - 386 с.
2. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. - М.: Просвещение, 1991. - 64 с.
3. Верхало Ю.Н. Тренажеры и устройства для восстановления здоровья и рекреации инвалидов. - М.: Советский спорт, 2004. - 536 с.
4. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 5-ти томах. - М.: Педагогика, 1983. - Т. 5: Основы дефектологии. - 372 с.
5. Грец Г.Н. Методические приемы восстановления двигательной функции человека с использованием тренажеров, обеспечивающих «силовые добавки» в процессе выполнения движений: Автореф. дис...к.п.н.: 13.00.04. - М.: ВННИФК, 1998. - 22 с.
6. Гречихо А.А. Психобиоэнергетический способ профилактики болезней и оздоровления организма человека. Положительное решение по международной заявке на патент РСТ / ЯИ 98 / 00104, приоритет 9 апреля 1998 года.
7. Гросс Ю.А. Применение тренажерных устройств в процессе реабилитационных занятий физическими упражнениями детей с нарушениями опорно-двигательного аппарата: Автореф. дис.к.п.н.: 13.00.04. - М.: ВННИФК, 1998.
- 23 с.
8. Дмитриев А. А. Физическая культура в специальном образовании: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений.
- М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 176 с.
9. Єдинак Г.А. Рухова діяльність дітей з церебральним паралічем як педагогічний процес у системі фізичного виховання // Тези ІХ Міжнародного наукового конгресу «Олімпійський спорт і спорт для всіх». - Київ, 2005. - С. 508.
10. Журавлева Н.В. Реакции сердечно-сосудистой системы и их коррекция средствами физической реабилитации у больных детским церебральным параличом в хронической резидуальной стадии: Автореф. дис. к.м.н. - М.: Моск. мед. стомат. ин-т, 1998. - 21 с.
11. Исанова В.А. Коррекция двигательных нарушений в поздней резидуальной стадии детского церебрального паралича: Автореф. дис...к. м. н. - М., 1993. - 21 с.
12. Кабачков В.А. Основы физического воспитания с профессиональной направленностью в учебных заведениях профтехобразования: Автореф. дис. д. п. н.: 13.00.14. - М., 1996. - 63 с.
13. Клиническая физиотерапия: Справочное пособие для практического врача / Под ред. И.Н.Сосина. - К.: Здоровья, 1996. - 624 с.
14. Ковінько М.С. Професійно-прикладна фізична підготовка учнів з церебральним паралічем в професійно-технічних закладах освіти: Автореф. дис...к. н. ф. в.: 24.00.02. - Львів, 2002. - 18 с.
15. Кожевникова В.Т. Эффективность физических методов коррекции двигательных нарушений при детском церебральном параличе в форме спастической диплегии в поздней резидуальной стадии: Автореф. дис. к.м.н. - М.: Науч. центр здоровья детей Рос. АМН, 1999. - 20 с.
16. Козявкин В. А. Детский церебральный паралич. - Львов: Медицина мира, 1996. - 219 с.
17. Коровин С.С. Функции профессионально-прикладной физической культуры // Теория и пр. физической культуры. - 1997. - № 2. - С. 44-46.
18. Круцевич Т.Ю. Управление физическим состоянием подростков в системе физического воспитания: Дис. д. н. ф.
в.: 24.00.02. - Киев, 2000. - 510 с.
19. Курдыбайло С.Ф., Евсеев С.П., Герасимова ГВ. Врачебный контроль в адаптивной физической культуре: Учебное пособие / Под ред. д.м.н. С.Ф. Курдыбайло. - М.: Советский спорт, 2003. - 184 с.
20. Куц А.С. Организационно-методические основы физкультурно-оздоровительной работы со школьниками, проживающими в условиях повышенной радиоактивности: Ав-тореф. дис...д. п. н.: 13.00.04. - К., 1997. - 38 с.
21. Левченко И. Ю., Приходько О.Т. Технологии обучения и воспитания детей с нарушениями опорно-двигательного аппарата: Учеб. пособие для пед. вузов. - М.: Академия, 2001. - 186 с.
22. Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации: Руководство для врачей / Под ред. проф. А.Ф. Капте-лина, И. П. Лебедева, Р. И. Антуфьева и др. - М.: Медици-на,1995. - 399 с.
23. Ли Ен Сан. Социально-педагогические аспекты и модифицированные методические приемы оздоровления инвалидов с последствиями заболевания детским церебральным параличом средствами физической культуры: Автореф. дис...к. п. н.: 13.00.04. - М.: ВНИИФК, 1997. -18 с.
24. Лильин Е.Т., Доскин В. А. Детская реабилитология (избранные труды). - М.: Мед. центр, 1997. - 352 с.
25. Лях В.И. Двигательные способности школьников: основы теории и методики развития. - М.: Терра-Спорт, 2000. -241 с.
26. Мамайчук И.И. Психология дизонтогенеза и основы психокоррекции. - СПб: Издательство Санкт-Петербургского университета, 2000. - 166 с.
27. Мерзлікіна О.А. Корекція фізичних вад підлітків 15-17 років з церебральним паралічем засобами фізичного виховання: Дис...к. н. ф. в.: 24.00.02. - Вінниця, 2002. - 193 с.
28. Методические рекомендации по применению рабочей классификации детского церебрального паралича / Сост. К.А.Семенова. - М., 1973. - 20 с.
29. Найт Н.Я. Управление профессиональной подготовкой молодежи. - М.: Педагогический аспект, 1991. - 212 с.
30. Ниши К. Золотые правила здоровья. - СПб., 2001. - 121 с.
31. Петровский В.В. Организация спортивной тренировки. -Киев: Здоровья, 1978. - 92 с.
32. Практическая психология в тестах или Как научиться понимать себя и других / Сост. Р.Римская, С.Римский. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1999. - 394 с.
33. Рыбковский А.Г. Управление двигательной активностью человека (системный анализ). - Донецк: ДонГУ, 1998. -300 с.
34. Селуянов В.Н. Технология оздоровительной физической
культуры. - М.: СпортАкадемПресс, 2001. - 172 с.
35. Теория и методика физического воспитания / Под ред. Т.Ю.Круцевич. - В 2-х томах. - К.: Олимпийская литература, 2003. - Т. 1. - 423 с.
36. Технологии физкультурно-спортивной деятельности в адаптивной физической культуре: Учеб. пособие / Авторы-составители О.Э. Аксенова, С.П. Евсеев / Под ред. С.П.Евсеева. - М.: Советский спорт, 2004. - 29б с.
37. Толкачев Б.С. Физкультурный заслон ОРЗ. - М.: ФиС, 1992.
- 1S3 с.
3S. Физическая реабилитация детей с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата / Под ред. Н.А.Гросс и др.
- М.: Советский спорт, 2000. - 224 с.
39. Хилтман Р. Йога для здоровья. - М., 1991. - 200 с.
40. Шапкова Л.В. Средства адаптивной физической культуры: Методические рекомендации по физкультурно-оздоровительным и развивающим занятиям детей с отклонениями в интеллектуальном развитии / Под ред. проф. С.П.Евсеева. - М.: Советский спорт, 2001. - 132 с.
41. Barry M.J. Physical therapy interventions for patients with movement disorders due to cerebral palsy // Jour. Child. Neurol.
- 199б. - Suppl. - P^^.
42. Bumin G. et al. Effectiveness of two different sensory-integration programmers for children with spastic diplegic cerebral palsy // Disabil. Rehabil.-2001.- Vol.23. - N9. -P.394-399.
43. Chia M., Lee K.S., Teo-Koh S.M. Exercise performance of young people with intellectual disability // MINDS Millennium Conference. - Singapore, 2002. - P. 36-6S.
44. Russell D., Rosenbaum P., Gowland C. and al. Gross motor function measure manual: McMaster universal children’s development rehabilitation program, Chedoke-McMaster hospital and Hugh McMillan rehabilitation center. - N.Y., 1990. - 6s p.
Надійшла до редакції 19.01.2007р.
ОСОБЕННОСТИ ПРОСТРАНСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ТЕЛА ДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА СО СЛУХОВОЙ ДЕПРИВАЦИЕЙ
Зияд Хмаид Ахмад Насралла Национальный университет физического воспитания и спорта Украины
Аннотация. В статье представлена информация о количественных соматоскопических показателях младших школьников с нарушениями слуха. Важным показателем здоровья подрастающего поколения является пространственная организация их тела. Уникальность этого показателя здоровья состоит в том, что пространственная организация тела отражает как эпохальные изменения биологической природы человека, так и сравнительно кратковременные эффекты влияния природной и социальной среды.
Ключевые слова: пространственная организация тела, адаптивное физическое воспитание, школьники со слуховой депривацией.
Анотація. Зияд Хмаид Ахмад Насралла. Особливості просторової організації тіла дітей молодшого шкільного віку зі слуховою деривацією. У статті подано на розгляд інформацію про кількісні стоматоскопічні показники молодших школярів з вадами слуху. Важливим показником здоров’я підростаючого покоління є просторова організація їхнього тіла. Унікальність цього показника здоров’я полягає в тому, що просторова організація тіла відбиває як епохальні зміни біологічної природи людини, так і порівняно короткочасні ефекти впливу природного й соціального середовища. Ключові слова: просторова організація тіла, адаптивне фізичне виховання, слухова деривація.
Annotation. Zijad Khmaid Ahmad Nasralla. Features of the spatial organization of a child body in young school age with hearing deprivation. This paper contains the information about quantitative somatoscopic parameters of younger schoolchildren with hearing impairments. The important parameter of health of rising generation is the spatial organization of their body. Uniqueness of this parameter of health will be, that the spatial organization of a body reflects both epoch-making changes of biological human nature, and rather short-term effects of influence of the natural and social environment.
Key words: the spatial organization of a body, adaptive physical education, schoolchildren with hearing deprivation.
Введение.
Вертикальная поза человека, как биологической системы, отличается крайне выгодным положением его тела в пространстве среды обитания. В ходе эволюции наибольших успехов в развитии достигли те организмы, совершенствование тела которых шло именно в этом направлении. Это позволило им иметь максимум потенциальной энергии, необходимой для успешной реализации многих сложных двигательных задач. Приняв ортоградное положение, человек становится как бы подобным сжатой пружине, которая может в любой момент выпрямиться, реализовав свой запас потенциальной энергии, превратив его в кинетическую энергию движения [7].
В биомеханике осанка рассматривается как непринужденная поза тела человека, находящегося в вертикальном положении, оцениваемая с учетом пространственного расположения основных биозвеньев тела человека относительно соматической системы координат [3].
В последние годы благодаря исследованиям ряда авторов [2, 4, 5] доказано, что знание биомеханических закономерностей пространственной организации звеньев тела позволяет успешно управлять взаимодействиями организма с окружающей средой с целью сохранения здоровья, профилактики заболеваний, развития двигательных (физических) качеств и создания нормальных условий жизнедеятельности человека.
Человек, перемещая массы своего тела с ускорением, вызывает определенные возмущения гравитационного поля, которые в конечном итоге приводят к тому, что биологический детектор, воспринимающий этот параметр-мышца, испытывает привычные силовые воздействия, постоянные по точкам приложения, ее векторам, но переменные по модулю. Рецепторный аппарат мышцы и другие отделы нервной системы в процессе жизни как бы запечатлевают динамику этих взаимодействий. Именно поэтому у человека функционирует целая система безусловных и условных двигательных рефлексов. Это же свойство мышечной системы, по-видимому, следует использовать в педагогическом процессе при формировании правильной осанки и построении рациональных биомеханических моделей гравитационных взаимодействий тела детей школьного возраста [7].
