CC BY
14УДК 616.716.8+617.52]-089.844-74
О. О. Астапенко
Нацюнальний медичний ушверситет îm. О. О. Богомольця
ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ
Ф1КСУЮЧИХ ПРИСТРОÏВ З Б1ОДЕГРАДУЮЧОГО МАТЕР1АЛУ БIОАКТИВНОÏ ДIÏ В РЕКОНСТРУКТИВНО-В1ДНОВН1Й Х1РУРГП ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОÏ Д1ЛЯНКИ
У cmammi представлен результати експериментально-клтчного до^дження, метою якого було обгрунтувати використання резорбтивних бюактивно1 diï фiксаторiв для остеосинтезу в щелепно-лицевт областi. Отримаю результати та визначення чтких показань до використання таких фiксаторiв дозволяе уникнути повторного оперативного втручання з видалення металевих юсткових фжсато-рiв, гшйно-запальнихускладнень в тсляоперацшному перюд1 i оптимiзувати умови репаративного остеогенезу. Ключовi слова: переломи i деформацй тсток лицевого черепа, резорбтивю пластини та гвинти з бюактивною дiею для остеосинтезу, полiмеростеосинтез.
Е. А. Астапенко
Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца
ОБОСНОВАНИЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ФИКСИРУЮЩИХ УСТРОЙСТВ ИЗ БИОДЕГРАДИРУЮЩЕГО МАТЕРИАЛА БИОАКТИВНОГО ДЕЙСТВИЯ В РЕКОНСТРУКТИВНО-ВОССТАНОВИТЕЛЬНОЙ ХИРУРГИИ ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВОЙ ОБЛАСТИ
В статье представлены результаты экспериментально-клинического исследования, целью которого было обосновать использование резорбтивных биоактивного действия фиксаторов для остеосинтеза в челюстно-лицевой области. Полученные результаты и определения четких показаний к использованию таких фиксаторов для остеосинтеза позволяет избежать повторного оперативного вмешательства по удалению металлических костных фиксаторов, избежать гнойно-воспалительных осложнений в послеоперационном периоде и оптимизировать условия репа-ративного остеогенеза.
Ключевые слова: переломы и деформации костей лицевого черепа, резорбтивные пластины и винты с биоактивным действием для остеосинтеза, полимеростеосинтез.
O. O. Astapenko
National Medical University named by O. O. Bogomolets
SUBSTANTIATION OF USE OF BIODEGRADABLE BIOACTIVE FIXATION DEVICES IN RECONSTRUCTIVE SURGERY OF MAXILLOFACIAL AREA
ABSTRACT
The article presents the results of experimental and clinical study that was intended to improve the efficiency of surgical treatment of congenital and acquired bone pathology of maxillofacial area using fixing devices with desired properties from biodegradable bioactive material. Developed resorbable bioactive
polymer material contains epoksipoliuretan composition, 20% hydroxyapatite and 6% levamisole (EPU-GAP-LEV). Positive results a series of experimental studies (physical and mechanical, sanitary-chemical, toxicological, morphological, laboratory) were reason for the using of plates and screws for osteosynthesis made from EPU-GAP-LEV in clinical practice. Clinical and radiological studies were performed in 215 patients with fractures and deformities of facial skull bones that needed surgery. Patients were divided into 2 groups - the main (osteosynthesis was performed using EPU-GAP-LEV polymer plates - 105 patients) and control (osteosynthesis was performed by titanium plates -110 patients).
The results were the basis to the following conclusions. Sanitary-chemical, toxicological and hygiene, physical and mechanical, physical and chemical investigations of properties of EPU-GAP-LEV showed that the polymer composition can be used as material for fixing devices for osteosynthesis in the maxillofacial area. Hydroxyapatite and levamisole included in its composition effect not only a positive on physical and mechanical properties, but also on the process of reparative tissue regeneration.
Results of the study of levamisole release from polymer compositions received in vitro, indicate that there is therapeutic concentration of levamisole in tissues after EPU-GAP-LEV osteosynthesis at the time of consolidation of bone fragments that helps to accelerate consolidation of bone fragments, improve surgical treatment of fractures and deformation of the bone, reduce the risks of inflammatory complications in postoperative period, reduce the terms treatment. The study of biodegradation of EPU-GAP-LEV material showed that visible biodegradation of samples from epoksypoliurethanic composition during 6 months was not found, what indicates about the preservation of their physical and mechanical properties sufficient for the consolidation of the facial skull bone fragments. However, the incubation of for 2 years in a biological environment 199, indicates about practically whole resorbtion of EPU-GAP-LEV samples
The results of morphological studies show that the use of EPU-GAP-LEV plates provides an adequate replacement of bone defect of mandible with immature fibrous bone regenerate. Any changes in the tissues that could witness about the toxic effect of the polymer were not found.
EPU-GAP-LEV retention clips should be used for osteosynthesis offractures of the facial skull in areas that do not carry significant load (upper and middle third of the facial skull and some parts of the mandible), and at favorable biomechanical SCHLD fractures.
Comparative analysis of clinical and radiological study shows that the use of resorbable polymer retainers for osteosynthesis offacial skull bones is an effective method for fixation of the facial skull bones in the surgical treatment of fractures and bone deformities. The use of EPU-GAP-LEV plates and screws for osteosynthesis allows to avoid repeated surgery on removal of metal retainer, avoid inflammatory complications in postoperative period and to optimize conditions of reparative osteogenesis.
Comparative analysis of bone mineral density in the area of osteosynthesis on the basis of CT scan in 6 months after surgery shows the complete restoration of bone in the comparison group (polymer osteosynthesis, metal osteosynthesis). The restoration of bone mineralization occurred sooner in the group of patients where osteosynthesis was performed with EPU-GAP-LEV retainers.
Key words: bone deformities and fractures of the facial skull, resorbable plates and screws for osteosynthesis with bioactive effect, polymer osteosynthesis.
© Астапенко О. О., 2015.
Аналiз лиератури [1,2], власний клшчний досвщ сввдчить про те, що проблема лiкування хворих на на-буту та вроджену к1сткову патолопю щелепно-лицево! дмнки, як1 потребують хiрургiчного лжу-вання, залишаеться актуальною в усьому свiтi. Крiм того, спостертаеться збiльшення частоти ускладнень тсля остеосинтезiв.
Успiшне хiрургiчне л1кування хворих на шсткову патолопю залежить ввд надiйностi фшсаци к1сткових уламк1в пвд час остеосинтезу. На сьогоднi запропоно-вано великий спектр рiзновидiв фiксаторiв для остеосинтезу, як1 мають забезпечити надiйну iмобiлiзацiю к1сткових уламшв. Але свiтовий клiнiчний досввд свь дчить про негарантованiсть одужання хворих при жорстшй первиннiй фшсаци шсткових фрагментiв ме-талевими, в тому числ1 титановими, фiксаторами для остеосинтезу. I ускладнення, а саме мiсцевi iмуно-запальнi та алергiчнi реакцп [3], прорiзування нашст-кових пластин, запальна iнфiльтрацiя тканин в зон !х розташування [4], виникнення остеопорозу шстково! тканини [5], вiдчутнiсть фiксаторiв, обмеження росту к1стки [6] тощо, е показаниями для проведения повторно! операци з видалення металевих пластин та гвин-тiв для остеосинтезу, що е причиною додаткового психоемоцшного навантаження на хворого. Крiм того, проведения повторно! операци з видалення мета-локонструкцi! збшьшуе термiни непрацездатностi хворого, економiчнi витрати на лiкуваиия.
Це спонукало науковщв до пошуку альтернатив-них матерiалiв для виготовления фiксаторiв для остеосинтезу. Так, пол1мерш матерiали за сво!ми фiзико-механiчними властивостями наближаються до шстко-во! тканини. Тому при застосуванш пол1меростеосин-тезу (ПОС) в зош фжсацп кiсткових уламшв навантаження на шстку розподметься рiвномiрно й не вини-кае так званого ефекту «мехашчного шунта», а вщтак i остеопорозу. Особливо привабливими в якостi мате-рiалу для виготовления нак1сткових фiксаторiв е бю-деградуючi композити, як1 можуть бути носiями лжар-ських ирепарапв. Пол1уретаии е найбiльш вивченими пол1мерами, вони знайшли застосуваиия в медичнш практицi для виготовления iмплаитатiв тимчасово! дi!, як1 виконавши свою функцш, резорбуються [7].
Немае чггких даних про показания та протипока-зания до застосуваиия бiорезорбтивно! системи фш-сацi! к1сткових уламк1в в рiзних аиатомiчних зонах лицевого черепа та недостатньо даних про результати використаиия таких фiксаторiв. Залишаеться потреба у вивченш факторiв, що впливають на репаративш процеси в тканинах в зош ПОС.
Зазначене стало тдставою до проведения клшь ко-експериментального дослвджения, яке мало за мету шдвищения ефективносп хiрургiчного лiкуваиня хворих з вродженою й набутою шстковою патолопею щелепно-лицево! дiлянки з використаниям фжсуючих конструкцiй iз заданими властивостями з бюдеграду-ючого матерiалу бiоактивно! ди.
Тому одним з завдаиь було створення бюрезорб-тивного матерiалу та розробка способу його приготу-вання, що дозволить отримати пристро! для остеосин-тезу, а саме нашст пластини та гвинти, з певними фь зико-мехашчними властивостями для функцюнально-
стабiльно! фжсацл фрагментiв к1сток лицевого черепа на перюд зрощения в1дламк1в к1сток. Таш фiксуючi конструкцi! повиннi бути бюсумюними в першу чер-гу, бажано мати протизапальш властивостi, i виконавши свою функцш, резорбуватись, не надавши орга-нiзму шк1дливо! дп.
Так, нами було створено бюрезорбтивний матерi-ал бiоактивно! дi!, який являе собою епоксиполуре-таиову композицш (ЕПУ), що мiстить 20% пдрокси-апатиту (ГАП) та 6 % левамiзолу (ЛЕВ) (ЕПУ-ГАП-ЛЕВ), з яко! стало можливим виготовити накiстковi фiксатори для остеосинтезу в щелепно-лицевш дiлян-цi. Левамiзол, фiксоваиий на пол1мерному носi!, в умовах раневого дефекту, виступае в якостi регулятора ключових ланок мiсцевого запально-репаративного процесу.
Проведено ряд дослiджень в експеримеип, спря-мованих на вивчення властивостей ЕПУ-ГАП-ЛЕВ -пол1меру, визначено можливють його застосуваиия в рiзних галузях медицини, в тому числi, реконструк-тивно-вiдновнiй хiрургi! ЩЛД [8,9].
Вивчения та iнтерпретацiя фiзично-механiчних та фiзично-хiмiчних параметрiв ЕПУ-ГАП-ЛЕВ та порi-вияния з такими к1стково! тканини дозволять ствер-джувати про можливiсть його використаиия як мате-рiалу для виготовления фiксаторiв для остеосинтезу в ЩЛД. Встаиовлено також, що ГАП у бюлопчно до-цiльному масовому спiввiдношеннi (20 %) сприяе тд-вищенню фiзико-механiчних параметрiв композицi!, и iнтеграцiйним властивостям [9]. Фiзико-механiчнi властивостi отриманого полiмера ЕПУ-ГАП-ЛЕВ наближаються до таких у шстки, тому процеси регене-рацi! к1стково! тканини при використаиш фiксаторiв з пол1меру вiдбуваються в бiльш фiзiологiчних умовах.
Шд час загоения к1стково! рани виключаеться ефект «мехаиiчного шунта». Фiзико-механiчнi влас-тивостi накiсткових пластин для остеосинтезу, виго-товлених з ЕПУ-ГАП-ЛЕВ, дозволяють рекоменду-вати !х для фжсаци к1сткових фрагментiв при переломах в зонах, яш не схильш до значних бiомеханiчних навантажень, зокрема при переломах верхиьо! i сере-дньо! зони лицевого черепу та бюмехашчно сприят-ливих переломах нижньо! щелепи. Крiм того, щкавою властивiстю матерiалу ЕПУ-ГАП-ЛЕВ е можливють повно! стабiльно! адаптацi! пол1мерних нашсткових пластин для остеосинтезу iнтраоперацiйно до будь-якого рельефу к1стково! поверхш без змiни фiзико-хiмiчних та фiзико-механiчних властивостей (рис. 1).
Проведеш санiтарно-хiмiчнi та токсиколого-гiгiенiчнi дослщження полiмеру ЕПУ-ГАП-ЛЕВ за-св1дчили вщповвдшсть досл1джуваних показник1в нормам, яш регламентують застосуваиия полiмерних матерiалiв у медициш, зокрема ендопротезуваинi [10], а розроблена бюдеградуюча композицiя бiоактивно! ди може бути використана як матерiал для виготовления виробiв медичного призначения, зокрема, фiк-суючих конструкцш для остеосинтезу в ЩЛД.
1нтерпретащя даних, отримаиих при вивченнi бь одеградацi! матерiалу ЕПУ-ГАП-ЛЕВ за змшою фi-зико-мехаиiчних показник1в, за змшою ефективно! густини зшивки та методом ГЧ-спектроскопп пiсля iмплантацi! зразк1в ЕПУ-ГАП-ЛЕВ експерименталь-
ним тваринам, сввдчать про те, що: 1) помггно! бюде-градацп зразкiв з ЕПУ-ГАП-ЛЕВ протягом 6 мю не виявлено, що сввдчить про збереження ними необхщ-них фiзико-механiчних властивостей, достатнiх для консолвдаци уламк1в к1сток лицевого черепа у цей те-рмiн; 2) левамiзол прискорюе процеси бюдеградацп матерiалу; 3) зразки з матерiалу ЕПУ-ГАП-ЛЕВ протягом 2 роив в модельному середовищi 199 практич-
но повшстю бiодеградують. Отриманi результати ма-ють важливе значення для створення фшсуючих конструкцiй для остеосинтезу в щелепно-лицевш дь лянцi з достатнiми фiзико-механiчними характеристиками, як1 зберiгаються протягом всього перюду ви-конання фшсуючо1" функцiï (2-4 мiсяцi), згодом пос-тупово резорбуються.
Рис.1. Приклад адаптацiï накiстковоï пластини ЕПУ-ГАП-ЛЕВ до поверхнi вилицево-альвеолярного гребня.
Аналiз результатiв дослвдження динамiки вившь-нення левамiзолу in vitro з полiуретановоï композицiï ЕПУ-ГАП-ЛЕВ свiдчать, що введення пдроксиапа-титу до складу епоксиполiуретановоï матрицi сприяло бiльш активному вив№ненню левамiзолу в модельне середовище, й вiдповiдно не буде спричиняти неба-жану змiну його фармаколопчно1 дiï. Тобто, якщо ек-страполювати отриманi результати на певну клшчну ситуацiю, можна припустити, що в тканинах на час консолвдаци исткових фрагментiв мае пвдтримувати-ся терапевтична концентрацiя левамiзолу, яка приско-ряе процеси регенерацп тканин, знижуе ризики ускла-днень гнiйно-запального характеру в шсляоперацш-ному перiодi, скорочуе термши л1кування.
При проведеннi морфологiчного та морфометри-чного дослiдження репаративно1' регенерацп истково1' тканини в дiлянцi дефекта нижньо1' щелепи при iм-плантаци ЕПУ-ГАП-ЛЕВ i титанових пластин та аналопчних гвинтiв в експериментi, порiвняльний аналiз стану патологiчних змiн й основних процеав у щелепах щурiв в альтернативних групах дослвдження показав, що змши в осередку дефекту щелепи, капсулi пластини ЕПУ-ГАП-ЛЕВ, каналах кршильних шуру-пiв - однотипш й вiдрiзняються лише вираженiстю прояву тих або iнших морфологiчних змш.
Якiсно-кiлькiснi морфологiчнi особливостi реге-нератш в групах порiвняння сввдчать про те, що в разi застосування ЕПУ-ГАП-ЛЕВ-пластин, частота замь щення дефекттв регенератами, в котрих превалюе ис-ткова тканина, дещо вища, шж в групi, де застосову-вали титановi пластини. Результати проведеного дос-л1дження показали, що через деилька дiб в лож1 iм-плантаци шурупiв формуеться сполученотканинна капсула, перюстальш та ендостальнi кiстковi регене-рати, котрi характеризуються незрiлiстю та збережен-ням активностi остеогенезу. В бшьш пiзнi строки спо-стереження вщбуваеться поступове дозрiвання фiбро-зно1' капсули як при використанш титанового, так i ЕПУ-ГАП-ЛЕВ -шурутв.
Результати порiвняльного морфометричного дос-л1дження площi регенерапв в гiстологiчних зрiзах показали, що в випадках застосування ЕПУ-ГАП-ЛЕВ-пластин середнi параметри показникiв «площа реге-нератiв в дiрчастих дефектах та навколо пластин» та «площа регенерапв в проекцiï дiрчастого дефекта» у вах строках спостереження були бiльшими, н1ж при застосуваннi титанових пластин, а у випадку застосування ЕПУ-ГАП-ЛЕВ -шурутв - помггно бшьшими в деяк1 строки спостереження.
Отримаш данi вказують, що використання при-стро1'в iз ЕПУ-ГАП-ЛЕВ може в певнш мiрi стиму-лювати збiльшення розмiрiв к1сткових регенератiв. Також проведенi морфологiчнi досл1дження конста-тують вiдсутнiсть в оточуючих iмплантат тканинах жодних альтеративних змiн, як1 б сввдчили про токси-чний вплив пол1меру.
Отриманi позитивнi результати експерименталь-ного дослiдження були пiдставою для застосування накюткових ЕПУ-ГАП-ЛЕВ пластин та гвинпв для остеосинтезу в клшчнш практицi.
В клiнiчних досл1дженнях приймали участь 215 пацiентiв з переломами исток лицевого черепа рiзноï локал1зацп i рiзноï давностi, а також пащенти iз дефо-рмацiями исток лицевого черепа, яи потребували оперативного л1кування i складали основну та конт-рольну групи. Основна група складалася iз 105 пацiе-нпв. В не1' ввiйшли 79 хворих iз 149 переломами лицевого черепа, яким проведено 143 остеосинтеза з ви-користанням 152 резорбтивних полiмерних пластин з гвинтами та 26 хворих з первинними та вторинними деформащями исток лицевого черепа.
У 76 пащенпв з переломами лицевого черепа ми використовували тд час остеосинтезу для фшсацп и-сткових фрагментiв полiмернi пластини з гвинтами, яи були виготовленi з ЕПУ-ГАП-ЛЕВ, у 3 пащенпв в якосп фiксаторiв для остеосинтезу використовували резорбтивш пластини та пiни, виготовлеш з полiмо-лочно!* кислоти (KLS Martin, Нiмеччина).
Пщ час xipypri4Horo лшувания шсткових дефор-мацiй лицевого черепа у пащеипв основно! групи нами виконано 36 остеосинтезiв з використанням 41 ре-зорбтивно! полiмерно! нашстково! пластини для осте-осинтезу (37 - ЕПУ-ГАП-ЛЕВ накiстковi пластини та 4 - з пол1молочно! кислоти). Контрольну групу скла-дали 110 пащеипв i3 139 переломами исток лицевого черепа. 1м було проведено 128 операцш остеосинтезу з використанням 128 титанових пластин для остеоси-нтезу вщомих зарyбiжних виробник1в (фiрма «Кон-мет», Рот та фiрма «KLS Martin», Шмеччина)
Переважну бiльшiсть хворих складали особи молодого (18-29 рошв) та зрiлого (30-48 рок1в) в^. Тобто, всi пацieнти належали до працездатно! вжово! групи. З-помiж оперованих чоловiкiв було 207 осiб (96 %), жiнок -8 (4 %).
Операцп остеосинтезу у дослiджyваних хворих проводили за чггко визначеними показаниями. Шд час хiрyргiчного лiкyвания застосовували зовтшньорото-вi та внyтрiшньоротовi доступи, як водночас забезпе-чували адекватш умови репозици та фгксаци шсткових уламшв та вiдповiдали принципам естетики та функщональносп в щелепно-лицевш хирурги. Всi операци проводили зпдно регламенту сучасних про-токол1в х1рурпчного лжувания переломiв та к1сткових деформацш ЩЛД. Вибiр фiксаторiв, !х шлькосп та розташyваиия здiйснювали, орieнтyючись на результата та рекомендаци дослщжень з бiомеханiки пере-ломiв ЩЛД [11]. Додаткову мiжщелепнy iмобiлiзацiю щелеп здiйснювали лише при переломах нижньо! ще-лепи (НЩ) у хворих основно! та контрольно! груп, при цьому !! термiни становили 21±2 та 18±2 дiб ввд-повщно.
Середнi термiни госпiталiзацi! хворих основно! та контрольно! групи з переломами та деформацями вилицевого комплексу становили 7+2 та 8+2 дб. вщ-повщно, з переломами та деформащями середньо! зо-ни обличчя 10±3 дiб та 11±3 дiб, нижньо! щелепи -7+1 дiб та 6±1 дiб вiдповiдно.
У хворих з переломами та деформащями середньо! зони обличчя, фжсацш шсткових фрагменпв здшснювали в дiлянках вилицево-лобного шву, вили-цево-альвеолярного гребеня, носо-лобного контрфорсу, вилицево! дуги, нижньоочного краю, вилицево -верхньощелепового шву за потребою.
Шдхвд до вибору фжсатора та його застосування при проведеннi остеосинтезу на НЩ здшснювали ди-ференцiйовано, враховуючи l! анатомо-топографiчнi та фyнкцiональнi особливостi, в залежносп вщ бюме-ханiчних умов перелому (остеотомп), а саме вщ лока-лiзацi!, типу (бiомеханiчно-сприятливого або бюме-ханiчно-несприятливого) (рис. 2, 3).
У випадках поодинокого перелому в дшянщ гш-ки, в основнш грyпi хворих використовували 2 нашс-тковi пластини Е ПУ-ГАП-ЛЕВ або 1 титанову пластину й 1 ЕПУ-ГАП-ЛЕВ пластину в якосп джерела вив№нення левамiзолy для впливу на умови регене-рацi! шстково! тканини й прискорення консолiдацi! шсткових фрагменпв, в контрольнiй грyпi - 1-2 тита-новi пластини. При подвшних переломах НЩ в дшянщ плки та пiдборiддя, у пащенпв основно! групи в дшянщ гiлки НЩ використовували 2 бюрезорбтивш
пластини ЕПУ-ГАП-ЛЕВ, а в дшянщ шдборщдя 1 чи 2 титановi пластини, оск1льки в цiй зош фiксатори за-знають значного навантаження й ризики змiщения ш-сткових уламшв в шсляоперацшному перiодi висош. Вщповщно в контрольнiй грyпi хворих в цих локусах встановлювали титановi фiксатори (в дiлянцi гiлки - 1 фшсатор, в дiлянцi шдборщдя - 2).
Рис. 2. Хворий К., 28 рокiв. Дiагиоз: перелом альвеолярного вщростка лшо! верхньо! щелепи зi змщеииям. Етап операцп - полiмеростеосиитез полiyретаиовою пластиною з гвинтами ЕПУ-ГАП-ЛЕВ в дiлянцi иосо-альвеоляриого контрфорсу.
Рис. 3. Хворий Ш., 28 рокв. Дiагиоз: Дiагиоз: травматич-иий уламковий перелом правого вилицевого комплексу зi змiщеииям. Етап операцп - металоостеосиитез в дшянщ ви-лицево-альвеоляриого гребеия.
Аналiзyючи результата хiрyргiчного л1кування хворих у порiвняльномy аспектi, слiд зазначити, що у хворих основно! групи з переломами та деформащями середньо! зони обличчя, включаючи зону вилицевого комплексу, у яких фшсащя шсткових фрагменпв здшснювалась з використанням ЕПУ-ГАП-ЛЕВ фж-саторiв у 97,4 % випадках отримано задов№ш анато-мiчнi та фyнкцiональнi результати л^вання. У 2 пацiентiв (2,6 %) внаслвдок порушення дренування рани, спостерталося нагноения к1стково! рани в ран-ньому пiсляоперацiйномy перiодi. Шляхом корекцп
дренування истково! рани та антибютикотерапи про-тягом 2-х днiв запальний процес був купований. ЕПУ-ГАП-ЛЕВ фшсатор не видаляли. Протягом усь-ого перюду спостереження, який склав 2 роки, ускла-днень не було. Пащент був повнiстю реабiлiтований.
У 11 (91,7 %) пащенпв основно! групи з переломами та деформащями НЩ був отриманий задовшь-ний результат хiрургiчного лiкування, що клiнiчно i рентгенологiчно пiдтверджено через мюяць пiсля операцп. Ускладнень запального характеру в тсляо-перацiйному перiодi не було. Консолiдацiя синтезова-них к1сткових фрагментiв вiдбувалася вчасно. У 1 па-цiента (8,3 %) з незрощеним переломом в дмнщ тд-борiддя в умовах нефжсованого прикусу (без iмобiлi-зацп НЩ) полiмеростеосiнтез 2-ма ЕПУ-ГАП-ЛЕВ пластинами й гвинтами виявився неефективним. В т-сляоперацiйному перiодi вiдбулося змiщення фрагме-нтiв на 4 мм по висоп. Це пов'язано з неввдповщшстю параметрiв фiксатора наявним умовам функцюналь-ного навантаженням.
В свою чергу, у хворих с переломами та деформащями середньо! зони обличчя контрольно! групи задовшьш результати лiкування було отримано у 93,8 % випадк1в. В ранньому пiсляоперацiйному перь одi ускладнень не спостерпали. Однак шсляоперацш-ний набряк тканин у пацiентiв ще! групи був помiтно бiльшим у порiвняннi з основною групою, й зменшу-вався бiльш повiльно (на 1-2 доби шзшше), тобто на 5-6 добу. У 5 (6,17 %) пащенпв титановi фiксатори довелось видалити через 3-4 мiсяця тсля операци, оск1льки в локусах остеосинтезу ввдзначалась в'яла запальна реакцiя на сторонне тшо з утворенням но-риць та грануляцiй, яка носила хрошчний характер.
Середня тривал1сть стащонарного лiкування пацiентiв основно! групи становила 7-8 дiб (7+2), контрольно! - 8-9 дiб (8+2).
Базуючись на даних литератури, результатах вла-сних дослвджень фiзико-механiчних властивостей по-л1мерного матерiалу ЕПУ-ГАП-ЛЕВ, результатах до-слвджень з бiомеханiки переломiв ЩЛД ми визначили та конкретизували показання для використання поль мерних фiксуючих пристро!в (ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) при проведеннi остеосинтезу исток лицевого черепу, а та-кож визначили клшчш ситуацi!, коли застосовувати щ пластини недоцiльно й методом вибору залишаеть-ся металоостеосинтез.
Так, верхня зона обличчя включно iз дiлянкою перешсся i надбрiвних дуг зазнае ввдносно невеликих навантажень, тому в цш зонi застосування фiксаторiв ЕПУ-ГАП-ЛЕВ е достатньо надшним i доцiльним, осильки в подальшому дозволяе уникнути додатково-го хiрургiчного втручання. Фiксатори з бюдеградую-чих матерiалiв розглядали як метод вибору при остео-сиш^ в «статичних» зонах, як1 в нормi сприймають незначнi функцiональнi навантаження (лобна, тiм'яна к1стки). Виключенням залишаються дрiбноуламковi переломи передньо! стiнки лобного синуса i перешс-ся, де титановi сiтки мають певнi переваги.
При лгкувант переломiв середньо! зони обличчя найбшьш доцiльними зонами для !х встановлення ви-явилися вилично-лобний та носо-лобний контрфорси. Горизонтальнi контрфорси (дiлянку нижнього краю
орбiти та вилично! дуги), також досить ефективно вь дновлювали i3 використанням бюрезорбтивних фшса-TopiB при адекватнiй репозицп к1сткових фрагментiв та стабiльнiй фшсаци в iнших локусах перелому.
Множинш переломи вилично! дуги варто фшсу-вати за допомогою дек1лькох пол1мерних нак1сних пластин (вiдповiдно кiлькостi лшш перелому), вико-ристовуючи ретенцiйнi властивосп поверхнi перелому. Але у випадках виражено! нестабiльностi окремих уламив доцiльно вiдмовитися ввд бiорезорбтивних пластин на користь одше! довго! титаново! наисно! пластини. Титановим пластинам надавали переваги при переломах i3 дефектом истки, застарших, дрiбно-уламкових та множинних переломах.
НЩ, що е единою рухомою к1сткою лицевого черепу, зазнае найбшьших навантажень. На думку бага-тьох авторiв [16] це робить недоцшьним застосування бюрезорбтивних фiксаторiв при остеосинтезi НЩ. Однак, наш досвщ свiдчить, що застосування бюрезо-ртивних фiксаторiв на дмнщ НЩ може бути досить ефективним в окремих випадках. 1х можна застосовувати при низьких переломах гшки та виросткового вь дростку щелепи. Водночас вирiшувати питання щодо розташування бiорезорбтивних фiксаторiв на дшянщ шийки виросткового вiдростку та в зош вирiзки НЩ потрiбно iндивiдуально, виходячи з конкретно! клшь чно! ситуацп.
Встановлення полiмерних фiксаторiв ЕПУ-ГАП-ЛЕВ в дшянщ зовнiшньо!' косо! Мни при бiомеханiчно сприятливих поперечних переломах кута НЩ вияви-лося ефективним i бiомеханiчно обгрунтованим.
В дмнщ тiла НЩ i шдборщдя, як1 зазнають зна-чних навантажень й мають складний анатомiчний рельеф, бюрезорбтивш пластини слад застосовувати з обмеженнями, лише в комбшацп iз шинуванням щелепи або поеднувати пол1мер- та металоостеосинтез в одному локусг При цьому полiмерна пластина ЕПУ-ГАП-ЛЕВ виступае в рол1 додаткового фiксатора й е джерелом вивiльнення левамiзолу, який, як ввдомо, позитивно впливае на мюцевий iмунiтет в зонi остео-синтезу.
Щодо проведення реконструктивно-ввдновних операцiй на истках лицевого черепу сл1д зазначити, що використання бюдеградуючих пол1мерних пластин ЕПУ-ГАП-ЛЕВ показано в випадках, коли остео-томш i фiксацiю к1сткових фрагментiв проводять у зонах переважного розтягу - стиску, при цьому лiнi! остеотомп слад проводити з вiдтворенням ретенцш-них пунктiв для перерозподiлу навантаження на ист-кову тканину.
Ефектившсть хiрургiчного лiкування хворих з переломами та деформащями исток лицевого черепа при застосуванш рiзних способiв остеосинтезу також ощнювали по результатам рентген-структурного ана-л1зу дiлянки к1сткового зрощення за даними МСКТ в строк 6 мюящв пiсля операцi! у 83 випадках (39 %), з них - 38 належали до основно! групи, 45 - до контрольно!. Визначали величну рентгенолопчно! щ№носп истково!' тканини за Хаунсфшьдом в програмному комплексi SimPlant 11.0 (Materialize, Бельпя), а характер !! розподiлу на дiлянках переломiв (остеотомiй) в зонах встановлення фiксаторiв порiвнювали з даними
передоперацшно! МСКТ та аналопчними параметрами симетрично! неушкоджено! дiлянки.
Змши рентгенолопчно! щiльностi у вiддаленi строки тсля травми (6 мiсяцiв) засвщчили, що реге-нерацiя кютково! тканини середньо! зони обличчя на рiзних дiлянках вiдбувалась по-рiзному. Так, в дшянщ вилицево-лобного з'еднання та вилицево! дуги при точнiй репозицп в строк 6 мюящв пiсля операци щь лина перелому здебiльшого не прослщковувалась -чiтко вiддиференцiювати дмнку к1сткового зрощен-ня вiд кюткових швiв було практично неможливим. Були вщсутш або мiнiмально вираженi в переважнш бiльшостi випадк1в перiостальнi кiстковi нашаруван-ня. На епюрi рентгенолопчно! щiльностi даних лока-лiзацiй перелому (остеотомп) вщзначалась дiлянка плавного зниження рентгенолопчно! щiльностi, яка була на 10-15 % менше, нiж на неушкодженш симет-ричнiй дшянщ й поширювалась на вщстань 5-7 мм вщ щiлини перелому. Зниження щ№носп кютково! тканини було плавним без рiзких переходiв i шив. Мшь мальне значення Г! приблизно вщповщало локалiзацii щiлини перелому. Але в уах випадках Г! показники в цих зонах виявлялися бшьшими за 650 HU, що вщпо-вiдало щiльностi порозно! кортикально! кютки i свщ-чить про утворення компактизованого к1сткового регенерату в зон зрощення. Спiввiдношення м1ж мак-симальним i мiнiмальним значенням рентгенолопчно! щiльностi на графiку И розподшу в зонi травми сутте-во зменшувалось порiвняно з передоперацiйними МСКТ та наближалось до показника штактно! кiстки, що в зонi вилицево-лобного з'еднання та вилицево! дуги становив 1,2-2,5.
В зош вилицево-альвеолярного гребеня та в ниж-нiх вщдшах носо-лобного контрфорса (41 випадок) динамта репаративних процесiв була iншою у зв'язку з наявнютю рiзного розмiру дефекту кустки в цих дь лянках. Рентгенологiчна щiльнiсть на цих донках становила в середньому 138+59 HU, й була на в 5-16 разiв нижче, нiж на здоровш неураженiй сторонi. У 27 випадках, де неперервнють носо-лобного i вилицево-альвеолярного контрфорсiв була вщновлена, в пере-важнiй бiльшостi спостережень вдавалося чггко лока-лiзувати щшину перелому. Але водночас епюра рентгенолопчно! щiльностi зберiгала рiвномiрний характер за рахунок суттевого зниження мшерально! наси-ченостi прилеглих дмнок кустки. Загалом рентгено-логiчна щ№шсть кiстки в зонi зрощення виявлялася на 20-30 % меншою, шж в зонi вилицево! дуги та вилицево-лобного з'еднання.
В дмнщ нижнього краю орбiти особливостi рен-тгенологiчноí структури к1сткового зрощення суттево залежали вщ точностi репозицii й фжсацп уламк1в.
Виявленi в рiзних дiлянках середньо! зони обличчя вщмшносп щiльностi кютково! тканини визна-чаються методом та технiкою проведення хiрургiчних втручань, рiзним регенераторним потенщалом рiзних зон лицевого черепа, особливостями анатомп й функ-цiонального навантаження.
При проведеннi остеосинтезу в контрольнш групi спостережень фiксуючi елементи за рентгенолопчною щiльнiстю суттево перевищували рентгенолопчну щiльнiсть к1стки (в 1,5-2 рази). Ознак остеопорозу або
атрофп кютково! тканини пiд пластиною в зош проведення втручань не виявляли. Резорбцш к1стки навко-ло фжсуючих шурупiв було вщзначено в 11 % спо-стереженнь, що в жодному випадку не супроводжува-лось вторинним змщенням фрагменпв, i не впливало на переб^ процесiв репаративно! регенерацií кютково! тканини. В шших випадках вiддиференцiювати озна-ки остеопорозу чи резорбцп шстки в дмнщ шурупа та ефект «розмивання» КТ зображення в зонах рiзкого переходу вiд високо! рентгенолопчно! щiльностi до низько! було практично неможливо.
Полiмернi фiксатори на МСКТ не вiзуалiзувалися навiть при змш режимiв контрастування. Отвори для фшсуючих шурупiв в даний строк спостереження не замiщувались к1стковою тканиною, 1х вмiст був одно-рщним iз щiльнiстю на рiвнi 409+107 HU. Це поясню-еться тим, що першi морфологiчнi ознаки деградацп полiмеру ЕПУ-ГАП-ЛЕВ з'являються через 6 мюящв тсля остеосинтезу.
Якюних розбiжностей у формуванш к1сткового зрощення уламк1в середньо! зони обличчя при засто-суванш рiзних способiв фiксацi! за даними МСКТ, вь рогщних розбiжностей у показниках рентгенолопчно! щшьносп та характерi !! розподiлу на одноiменних анатомiчних дiлянках при застосуваннi остеосинтезу або закритш репозицi! без встановлення фжсатору виявлено не було. Середне значення рентгенолопчно! щшьносп кюткового зрощення при застосуванш по-лiмеростеосинтезу було дещо бiльшим, нiж при осте-осиш^ титановими пластинами (896+121 HU проти 810+210). Однак за дано! шлькосп спостережень цi розбiжностi виявлялися недостовiрними.
Таким чином, результати виконано! роботи до-зволяють запропонувати новi тдходи до лiкування пацiентiв з переломами та деформащями к1сток лицевого черепа й сформулювати наступнi висновки:
1. На пiдставi результатiв санiтарно-хiмiчних та токсиколого-гiгiенiчних дослiджень встановлено, що розроблена бюдеградуюча композицiя бiоактивно! ди (ЕПУ50/50-ГАП20-ЛЕВ6) може бути використана як матерiал для виготовлення виробiв медичного приз-начення, зокрема, фiксуючих конструкцш для остеосинтезу в ЩЛД. Притаманнi ЕПУ-ГАП-ЛЕВ фiзико-механiчнi та фiзико-хiмiчнi властивостi свщчать, що ця композицiя може бути оптимальним матерiалом для виготовлення фiксуючих пристро!в для остеосинтезу в ЩЛД, а гщроксиапатит та левамiзол, як1 вклю-ченi в г! склад не пльки позитивно впливають на фь зико-механiчнi властивостi, але й на переб^ процесу репаративно! регенерацi! тканин.
2. Терапевтична концентрацiя вивiльненого в тканини левамiзолу дозволяе прискорити процеси консолiдацi! к1сткових фрагментiв, пiдвищити ефек-тивнiсть хiрургiчного лiкування хворих на переломи та деформаци к1сток лицевого черепа, знизити ризики ускладнень гншно-запального характеру в тсляопе-рацiйному перюд^ скоротити термiни лiкування.
3. Вивчення бiодеградацií матерiалу ЕПУ-ГАП-ЛЕВ свщчить про збереження ним фiзико-механiчних властивостей, достатшх для консолiдацi! вщламшв кь сток лицевого черепа протягом 6 мюящв, однак, при шкубацп зразшв ЕПУ-ГАП-ЛЕВ протягом 2 рок1в в
бюлопчному середовищi 199 матерiал практично по-внiстю бiодеградував. Це важливо для створення фш-суючих конструкцш для остеосинтезу в щелепно-лицевш дiлянцi, як1 пiсля виконання свое! функцп ре-зорбуються.
4. Результати експериментальних морфологiчних досл1джень показують, що застосування нашсткових пластин ЕПУ-ГАП-ЛЕВ забезпечуе адекватне замь щення к1сткового дефекту нижньо! щелепи незрiлими фiброзно-кiстковими регенератами, яш, поступово до-зрiваючи й тддаючись компактизацп, замiщують дефект, прискорюючи хвд процесiв загоення.
5. Порiвняння якiсно-кiлькiсних морфологiчних особливостей замiщувальних регенерапв у групах по-рiвняння сввдчить, що у випадку застосування ЕПУ-ГАП-ЛЕВ пластин частота замщення дефекпв регенератами, в яких переважае шсткова тканина вища, нiж у груш, де застосовували титановi пластини, а за-пальна реакцiя у фiбрознiй капсулi навколо пластини вщповщае неспецифiчному продуктивному запален-ню низько! активностi. Водночас, в оточуючих ЕПУ-ГАП-ЛЕВ матерiал тканинах не виявлено жодних змш, як1 б сввдчили про токсичний вплив пол1меру.
6. Бiодеградуючi полiмернi бiоактивно! ди ЕПУ-ГАП-ЛЕВ фшсатори для остеосинтезу доцшьно ви-користовувати при переломах исток лицевого черепу в зонах, яш не несуть значного навантаження (верхня та середня третини лицевого черепу та окремi дiлянки нижньо! щелепи), i при бiомеханiчно сприятливих переломах ЩЛД.
7. Застосування пластин та гвинпв для остеосин-тезу ЕПУ-ГАП-ЛЕВ дозволяе уникнути повторного оперативного втручання по видаленню металевих шс-ткових фiксаторiв, уникнути гнiйно-запальних ускладнень в шсляоперацшному перiодi та оптимiзувати умови репаративного остеогенезу.
8. Порiвняльний аналiз мiнерально! щiльностi кь стково! тканини в зош остеосинтезу на пiдставi даних МСКТ через 6 мюящв пiсля операцi! свiдчить про по-вне вадновлення к1стково! тканини в групах порiвнян-ня (полiмеростеосинтез, металоостеосинтез), при цьому в групi хворих, де проводили остеосинтез ЕПУ-ГАП-ЛЕВ фшсаторами ввдновлення мшерал1за-ц1! к1стково! тканини вщбувалось скорiше.
Список лтератури
1. Варес Я. Е. Показания до видалення металевих мЫ-пластин у травматолог^' та реконструктивнш хiрургii' щелепно-лицево! д1лянки / Я.Е. Варес // Украшський медичний альманах. -2009. - Т.12, № 2. - С.42-45.
2. Дудко Г. Е. Медико-социальные и экономические аспекты хирургического лечения переломов полимерными и металлопо-лимерными конструкциями / Г. Е. Дудко, И. М.Рубленик // Советская медицина. - 1991. - № 12. - с. 43-45.
3. Рябоконь М. Патоморфолопчш змши в кютковш тка-ниш при 1мплантацп нержавшчо! стал1 марки 1Х18Н9Т / Рябоконь е. М. // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии : сб.науч.тр. / под. ред. В. И. Куцевляка. — Х.: ХГМУ, 2004. - Вып. 7.- С. 129-131.
4. Рябоконь Е. Н. Экспериментально-клиническая оценка неблагоприятных воздействий металлов, применяемых для остео-синтеза / Рябоконь Е. Н.// Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии: сб. науч. тр. / под. ред. В. И. Куцевляка. - Х.: ХГМУ, 2004. - Вып. 7.- С. 132-136.
5. Дудко О. Г. Остеосинтез переломiв кюток жшмерними конструкщями, що розсмоктуються (огляд лгтератури) // Вюник ортопед», травматологи та протезування. - 2011. - №1. - С. 80-85.
6. Алавердов В. П. Применение конструкций из биорезор-бируемых материалов для фиксации костных фрагментов в челю-стно-лицевой хирургии (клинико-экспериментальное исследование) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук : спец. 14.00.21 «Стоматология» / В. П. Алавердов. - Москва, 2066. - 16 с.
7. Галатенко Н. А. Вплив бюлоггчно акивних жшуретано-вих iмплантатiв на процеси репаративно!' регенерацш i диференща-цп тканин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. бюл. н. : спец. 03.00.17. «Пдробюлопя», 03.00.04 «»Бiохiмiя» / 1БОНХ.- К., 1997.41 с.
8. Динамика вивiльнення левамiзолу iз зразк1в епоксиполi-уретаново!' композици in vitro / В. О. Маланчук, О. О. Астапенко, Н. А. Галатенко [та ш.] // Вюник стоматологи. - 2013. - 2. - С.15-19.
9. Результаты исследования физико-механических свойств биодеградируемого полимера, используемого в реконструктивно-восстановительной хирургии костей челюстно-лицевой области / В. А. Маланчук, Е. А. Астапенко, Н. А. Галатенко [и др.] // Вюник проблем бюлогл i медицини. - 2013. - №>2, (100). - С. 304-308
10. Сборник руководящих методических материалов по ток-сико-гигиеническим исследованиям полимерных материалов и изделий на их основе медицинского назначения / под. ред. .Э.А. Бабаяна. - М., 1987. - 98 с.
11. Мтацшне комп'ютерне моделювання в щелепно-лицевш хiрургiï [Текст] : навч. поаб. / В. О. Маланчук, М. Г. Кри-щук, А. В. Копчак ; М-во освгти i науки, молодi та спорту Украши, М-во охорони здоров'я Украши, Нац. акад. мед. наук Украши. - К. : Аскашя, 2013. - 230 с.
REFERENCES
1. Vares Y. E. Indications for removal of metal mini-plates in trauma and reconstructive surgery of maxillofacial area. Ukrai'ns'kyj medychnyj al'manah. 2009;12(2):42-45.
2. Dudko G. Y., Rublenik I. M. Medical, social and economic aspects of surgical treatment of fractures with polymer and metal structures. Sovietskaya meditsina. 1991;12:43-45.
3. Riabokon E. M. Patomorfologichni zminy v kistkovij tkanyni pry implantacii' nerzhavijuchoi' stali marky 1H18N9T [Pathological changes in bone tissue during implantation stainless steel grade 1H18N9T] Voprosi eksperimentalnoy I klinicheskoy stomatologii. Harkov, 2004; 7:129-131
4. Riabokon E. M. Eksperimental'no-klinicheskaya otsenka neblagopriyatnykh vozdeystviy metallov, primenyaemykh dlya osteosinteza [Experimental and clinical assessment of the adverse effects of metals used for osteosynthesis]. Voprosi eksperimentalnoy I klinicheskoy stomatologii. Harkov, 2004; 7:132-136
5. Dudko O. G. Osteosynthesis of fractureswith polymer resorbable devices (literature review). Visnik ortopediyi, travmatologiyi ta protesirovaniya. 2011;1:80-85.
6. Alaverdov V. P. Primeneniye konstruktsiy iz bioresorbiruyemih materialov dlia fiksatsiyi kostnih fragmentov v chelustno-litsevoy hirurgii (kliniko-eksperimentalnoye issledovaniye) [Application constructions of bioresorbable materials for fixation of bone fragments in maxillofacial surgery (clinical and experimental study)]. Abstract of dissertation for candidate medical sciences. Moskva, 2006: 16.
7. Galateiiko N. A. Vpliv biolohichnoaktivnih poliuretanovih implantativ na protsesi reparativnoyi regeneratsiyi I diferentsiatsiyi tkanin [Effect biologically active polyurethane implants on the processes of reparative regenerationa nd differentiation tissue]. Abstract of dissertation for doctor biological sciences Kiev,1997: 41
8. Malanchuk V. A., Astapenko E. A., Galatenko N. A. Results of the study of physical and mechanical properties of the biodegradable polymer used in reconstructive bone surgery maxillofacial area. Visnikproblem biologiyi i meditsini. 2013; 2 (100):204-308.
9. Malanchuk V. A., Astapenko E. A., Galatenko N. A. i dr. Results of research of physicomechanical properties of the biodegraded polymer used in reconstructive and recovery surgery of bones of maxillofacial area. Visnyk problem biologii' i medycyny. 2013;2(100):304-308
10. Babayan E. A. Sbornik rukovodiaschih metodicheskih materialov po toksiko-gigiyenicheskim issledovaniyam polimernih materialov I izdeliy na ih osnove meditsinskogo naznacheniya [Compendium of teaching materials for toxic-hygienic examination of poly-
meric materials and products based on them for medical purposes]. Moskva, 1987: 98.
11. Malanchuk V. O., Krischuk M. G., Kopchak A. V.
Imitatsiyne kompyuterne modeliuvannia v schelepno-litseviy hirurgii [Imitative computer simulation in maxillofacial surgery]. Kiyiv, 2013:230.
Hagmm^a 11.02.15
ных и множественных переломов, а также сочетанных травм. Среднее количество зон перелома, приходившихся на одного больного, возросло с 1,41 до 1,57. Ключевые слова: травматические переломы нижней челюсти, этиология, структура, ретроспективный анализ.
V. A. Malanchuk, A. V. Kopchak, M. A. Gordiychuk, R. O. Mamonov, A. V. Rybachuk, M. G. Kravchuk
National Medical University named by O. O. Bogomolets
TRAUMATIC FRACTURES OF THE MANDIBLE
IN 1995 TO 2009 (MATERIALS OF THE DEPARTMENTS CLINIC)
УДК: 616.716.4 - 001.5 (083.41)
В. О. Маланчук, д. мед. н., А. В. Копчак, к. мед. н., М. А. Гордийчук, к. мед. н., Р. О. Мамонов, А. В. Рибачук, М. Г. Кравчук, к. мед. н.
Нацюнальний медичний унгверситет iM. О.О. Богомольця
ТРАВМАТИЧН1 ПЕРЕЛОМИ НИЖНЬО1 ЩЕЛЕПИ З 1995 ПО 2009 РР (МАТЕР1АЛИ КЛ1Н1КИ КАФЕДРИ)
В xodi ретроспективного aHani3y Mamepianie кафедри xipyp-гiчноi стоматологИ та щелепно-лицевоi хipypгií НМУ iMeHi О.О. Богомольця до^джено змти emiологii, характеру та вaжкосmi травматичних пepeломiв нижньог щелепи за пе-рюд з 1995 по 2009рр. Було отримано вiдомосmi щодо 2707 хворих у яких було дiaгносmовaно 4070 пepeломiв piзноi ло-кaлiзaцii. Серед постраждалих 87,8 % склали чоловжи, 86,9 % - вiдносилися до найбыьш працездатно1 вжовог групи вiд 20 до 50 роюв. В 93,5 % випадюв переломи виникали внаrni-док побогв та бток або падтня з висоти росту. Вiдзнaчeнa тенденщя до збтьшення частки молодших вжових груп серед постраждалих та зростання вaжкосmi травми, що по-лягае в збтьшент частоти подвшних та множинних пере-ломiв i поеднаних травм. Середня кыьюсть зон перелому, що припадала на одного хворого зросла з 1,41 до 1,57. Ключовi слова: травматичш переломи нижньо1 щелепи, emiологiя, структура, ретроспективний aнaлiз.
В. А. Маланчук, А. В. Копчак, М. А. Гордейчук, Р. А. Мамонов, А. В. Рыбачук, М. Г. Кравчук
Национальный медицинский университет им. А. А. Богомольца
ТРАВМАТИЧЕСКИЕ ПЕРЕЛОМЫ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ С 1995 ПО 2009 ГГ.
(МАТЕРИАЛЫ КЛИНИКИ КАФЕДРЫ)
В ходе ретроспективного анализа материалов кафедры хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии НМУ имени А.А. Богомольца исследованы изменения этиологии, характера и тяжести травматических переломов нижней челюсти за период с 1995 по 2009 гг. Получены сведения о 2707 больных, у которых было диагностировано 4070 переломов различной локализации. Среди пострадавших 87,8 % составили мужчины, 86,9 % - относились к наиболее трудоспособной возрастной группе от 20 до 50 лет. В 93,5 %случаев переломы возникали вследствие побоев, драк или падения с высоты роста. За период наблюдения отмечена тенденция к увеличению доли младших возрастов среди пострадавших и постепенный рост тяжести травмы, который проявлялся увеличением частоты двой-
ABSTRACT
The aim of the study was to investigate the changes in etiology, structure and severity of traumatic mandibular fractures during 15-year period (from 1995 to 2009 years). Materials and methods. The study evaluated all patients who had received medical care for mandibular fractures at the Maxillofacial Department of National Medical University from 1995 to 2009. Patients were identified by the medical record department. Complete data for detailed review was available for 2707 patients with 4070 mandibular fractures diagnosed. Case histories of all the patients were reviewed retrospectively regarding age, sex, preexisting medical conditions, etiology, fracture location and severity, combined injuries, terms of medical care, drug and alcohol abuse, time between trauma and treatment, treatment protocol, type of reduction, antibiotic and physiotherapy used.
Results. Among the victims 87,8 % were males, 86.9 % - related to the most employable age group from 20 to 50 years. In most cases (93,5 %) fractures occurred as a result of assaults or accidental falls. During the observation period there was a tendency towards increase of younger age groups among the victims and the gradual increase in the severity of injuries due to increase in frequency of double and multiple fractures and concomitant injuries. The average number of fracture zones related to one patient increased from 1,41 to 1,57. Marked increase in the incidence of open fractures, mainly in the area of the mandibular angle was observed as well as an increase in general physical health problems, systemic diseases and associated injuries among the patients, included to the survey. Keywords: traumatic mandibular fractures, etiology, structure, retrospective analysis.
Вступ. Травматичш ушкодження щелепно-лицево! дмнки становлять значну медико-сощальну i економiчнy проблему, пов'язану iз значним залучен-иям ресурав системи охорони здоров'я та фшансови-ми затратами на л^вання i реабштацш постраждалих. Протягом останшх рошв автори вщзначають збь льшення частоти травматичних ушкоджень щелепно-лицьово! дшянки з переважанням б№ш тяжких форм [1, 3, 5].
Переломи нижньо! щелепи (ПНЩ) е найпошире-шшими серед травматичних уражень лицевого черепу, - !х питома вага в стрyктyрi щелепно-лицевого травматизму складае вщ 60 до 80,8 % i мае стшку те-нденцш до зростання. Вщомосп щодо етюлоги, ло-калiзацi! та характеру переломiв нижньо! щелепи рiз-норечивг Це пояснюють особливостями надания ста-цюнарно! i амбулаторно! допомоги, рiзною потужшс-тю стацюнарних установ, концентращею певних кон© Маланчук В. О., Копчак А. В., Гордийчук М. А., Мамонов Р. О., Рибачук А. В., Кравчук М. Г., 2015.
