CC BY
11
4. Зиндер Е. Реинжиниринг + информационные технологии = новое системное проектирование И Открытые системы,- 1996. - №1 - С. 3 - 12.
5. Reengineering work: Don't Automate, Obliterate by Michael Hammer; Harvard Business Review. July-August 1990.
6. Щегельская О. Реинжиниринг бизнеса - необходимость в условиях динамического рынка // Рынок капитала. - 1999. - №1. -С.2.-29.
7. Грошов А., Каменнова М. Кое-что о моде, бизнес-реинжиниринге и НОТе // МетаТехнология. -1996.-№3(17) - С.12 -22.
Стаття надмшла до редакцГм 28.08.2001 р.
УДК 657.471:658.50.12.7
Н.Г. Тарасова
ОБЛ1К ВИТРАТ ПО ЦЕНТРАХ ВИТРАТ ТА ВЩПОВЩАЛЬНОСТ! ЯК ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Розглядаеться концепцю удосконалення обл1ку з метою забезпечення ¡нформацшних та аналгичних можливостей для мотивацп прийняття piuieHb у сфер1 регулювання та оптимкзацм витрат виробництва. Дж. 3.
Менеджмент, як самоспйний вид д1яльност1 представляв собою процес управлЫня пщприемством в умовах ринковоТ економжи. Менеджмент передбачае дтльнють працвниюв р1зних спец1альностей, незалежно вщ власносл на капрал пщприемства, яю д1ють на ochobí високоТ спец1ал1зацм та координацм зусиль у напрямку досягнення сптьних (стратепчних) та конкретних (специфнних) цтей пщприемства, яю формуються в рамках сптьно)' цтг Юнцевою, стратепчною цтлю менеджменту е забезпечення прибутковосп пщприемства, а це в умовах ринку пов'язано з поспйним анал1зом кон'юнктури ринку, ор1ентац1ею на його потреби, а також з необхщнютю отримання оптимальних результате з найменшими витратами, ицо забезпечуе ефективнють виробництва. При цьому в eKOHOMÍ4HÍn л1тератур1 пщкреслюеться, що реалкзац1я менеджменту як системи управляя базуеться на сполученж системного та ситуацмного пщходт. Системний пщх'щ засновано на зображены об'екту управлЫня - пщприемства як сукупност1 взаемопов'язаних та взаемозалежних елементщ, таких як люди, структура, завдання та технолопя, яю орюнтоваж на досягнення р1зних цтей в умовах зм1ни зовжшнього середовища. Ситуацмний пщхщ припускав, що пригоднють тих або ¡нших метод1в управлтня визначаеться ситуац1ею, тому що не юнуе единого кращого способу управляя оргажзац1ею [1, с.26]. Можна заперечувати включения до складу взаемод1ючих елеметчв керованоТ системи такого поняття як завдання, адже вони виходять з цтей, е бтьш докладним у розглядуваних цтях, але безперечним е те, що практичний менеджмент пщприемства мае справу 3í складним керуючим об'ектом, що bíh пов'язаний з прийняттям pimeHb в конкретних ситуац1ях. Прийняття ршення - це прерогатива менеджера ycix píbhíb, при цьому р1шення повинж бути практично здмсненж. Менеджер повинен володп-и як методами впливу на конкретних виконавц1в, так i засобами контролю за виконанням.
Мова йде про мотивацию як д1яльносп виконавцю, так i piuieHb, стимулювання прац1вниюв, контролювання Тх роботи. Функцм - мотивац1я, стимулювання, контроль е наряду з плануванням, оргажзацюю найважлив'1шими функц1ями менеджменту. Для здмснення цихфункцм необхщно розмежувати та визначити цт1 конкретних пщроздт1в та прац1вниюв, що е основою Тх мотивованоТ поведЫки та управлтня ними на ochobí мотивацп, а також володп"и
¡нформац1ею про pyx д1яльностг Зважаючи, що глобальною цтлю пщприемства е досягнення максимально!' прибутковосп при найменших можливих витратах, витрати виробництва е безумовно важливим об'ектом менеджменту. Не випадково, ефективжсть д1яльност1 великих закордонних компажй поряд з ¡ншими показниками оц|'нюеться й за рюнем витрат. Постачальником ¡нформацп е облж, тому удосконалення облжу витрат е найважлившою передумовою ефективного менеджменту. В цьому контексгп дуже важливими е вимоги, яю пред'являються до технологи менеджменту, сформульоваж в економ1чжй лтературк
формування проблем, розробка та вибф р'|шень повинж бути сконцентроваж на тому piBHi iepapxii управлння, де для цього е вщповщна ¡нформац1я; ¡нформац1я повинна надходити вщ ycix п'щроздкшв ф'|рми, що виконують pi3Hi функци;
виб1р та прийняття р1шень повинж вщображати ¡нтереси та можливост'| тих piBHiB управлтня, на яю буде покладено виконання ршень або яю зацжавлеж у його реал1заци [1, с. 173].
При цьому особливе значения мае ¡нформацт про вщхилення в xofli рюних процеав.
KpiM цього, стан обл1ку, з точки зору цих вимог, на наш погляд, незадовтьний.
BiH зводився до заповнення численних звп»их документе "постфактум" у рамках, siTKO окреслених контролюючими органами. Виробничий облж явно спрямований на докладну калькуляцю соб1вартост1, з його сфери випадае контроль витрат. Вщзначимо, що калькуляцт соб1вартосп важлива для маркетингу, який дослщжуе кон'юнктуру ринку i може ставити завдання щодо оптишзаци C06iBapTOCTi в умовах дючоТ цЫи або вживати гнучку систему цмоутворення за певноТ соб1вартост1 продукци, але усе це можпиве лише на piBHi планування та прогнозування, не звертаючись до фактичноТ калькуляцн.
Перевагу варто вщдавати категорн витрат, тому що po3Mip соб1вартост1 багато в чому визначаеться застосованою методикою П розрахунку, вибором об'екта калькуляций точнютю визначення прямих i непрямих витрат, розподтом витрат, тод1 як управляти потр1бно р1внем витрат на ecix етапах fx формування. Со&вартють безперечно важлива для правильного пор1вняння витрат з отриманим виторгом, для визначення госпрозрахункового прибутку, однак розм1р цього прибутку визначаеться в процеа формування витрат, а не обчислення соб1вартост1.
Перевагу мають цт1 управлжня затратами, а не qmi калькулювання, тобто найважлившою метою облжу е формування фактичних даних про досягнення витрати, про те, як вони ведуть себе по вщношенню до заданих рамок, тобто складання умов для прийняття адекватних ршень та регулювання витрат. Необхщно, таким чином, розвивати анал1тичну модель обл^у, адекватну сутнють та структуру об'екгу (витрат). Для цього необхщно визначити iepapxiio цтей в управлЫж витратами, що в свою чергу передбачае наявжсть знань про процеси формування витрат.
Метою будь-якоТ орган1зацГГ, як справедливо вщм1чае I.M. Герчикова, "припускають перетворення pecypciB для досягнення юнцевих результате. Для Тх реал1зацп необхщне здмснення ркзних вид1в д1яльносп - функц1й. В залежност1 вщ конкретних функцм оргажзац1я подтяеться на пщроздти, яю виповнюють покпадеж на них завдання, яю вщображають реал1зацю специфнних цтей. Пщроздти (вщдти, служби) - це група людей, дтльнють яких свщомо спрямовуеться та координуеться для досягнення загальноТ ц1пГ [1, с.27]. 3 цього випливае, що в основу облжовоТ ¡нформацмноТ модел1 формування витрат мае
бути покладена концепцт 1'х облку за мисцями виникнення та видами д1яльносл, що дозволить визначити конкретну вщповщальнють за витрати. 1дея такого пщходу була висказана ще у 80-т1 роки Т.О. Сафоновою, вона також сформулювала його основж принципи [3, с.25], яю були розвинут1 та уточнен! у процеа нашого дослщження.
Дмсно, витрати формуються в зв'язку ¡з здмсненням р1зних процеав д1яльносп пщприемства, але \ в р^них мюцях витрат, пщ впливом р|'зних посадових оаб, тому ефективнгсть системи управлЫня витратами напряму залежить вщ наявносп розвинено! \ адекватно) системи центр1в витрат \ вщповщальност1, в рамках яких повинен здмснюватися цикл управлЫня.
Конкретизац'1я вщпов'щальност! за витрати важпива для регулювання витрат, оцЫки й стимулювання внеску кожного пщроздту I прац1вника у формування прибутку трудового колективу. Вир'ииення цих питань можпиве за умов розширення ¡нформацмноТ емносгл облшу витрат. Проблем'! удосконалення облту по центрах вщповщальносп в даний час не придтяеться достатньоТ уваги, мехажзм вщповщальносп на пщприемствах д;е поки що слабо, Облж не вир'ииуе повною м1рою проблем ¡нформацмного забезпечення управлжня витратами \ спрямований в основному на потреби калькуляцн. Це, на наш погляд, пояснюеться тим, що не розроблено методолопчж принципи видтення центрщ вщповщальност1, Тх ув'язування в едину систему.
В економмжй Л1'тератур1 висловлюеться думка, що центри вщповщальносл збгаються з мюцями формування (центрами) витрат, 1 у визначеному мюц1 витрат не повинно бути деюлька центра вщповщальност!, що, жбито, порушуе принципи госпрозрахунку. Мюце витрат, таким чином , однозначно пов'язуеться з1 сферою вщповщальност! його кер1вника. Такий принцип покладено у чинну систему обл|"ку витрат.
Насправд1 ц1 зв'язки е бтьш скпадними, тому що формування витрат, як правило, пов'язане \ з д1яльнютю р1зних пщроздт1в I прац1вниюв, що знаходяться поза мюцем витрат. Отже, керщник або прац|'вник даного мюця витрат не завжди повинен вщпов'щати за ва витрати. Так, наприклад, рюень витрат матерюлщ на виробнич1 потреби на робочому м'юц1 визначаеться не ттьки майстернютю I квал!фжац1ею робп-ника, але й видом використовуваних матер1алю, Ухньою соб1вартютю, що залежить вщ в'щдту постачання, а також матер1алоемнютю вироб1в, закладеною вщдтом головного конструктора. Тому найважливииою методолопчною проблемою е визначення сфери впливу тдроздт'щ I посадових оаб у галуз1 формування витрат, що знаходяться в тхжй компетенцм, розмежування вщповщальносл у середиж пщроздт1в.
Основний змют концепци управлмня витратами полягае в тгсному ув'язуванж витрат з мюцями Тх виникнення 1 розподту вщповщальносл за вщносно вщособлеж групи витрат. Це дозволяв одночасно виршувати наступж завдання.
Основж концептуальж принципи управлЫня витратами по центрах витрат \ вщповщальносл, на наш погляд, полягають у наступному.
У галуз1 формування центрш витрат: центр витрат е основним об'екгом управлшня витратами; центри витрат можуть вщповщати оргажзацмно-структурним пщроздтам пщприемства;
центри витрат можуть бути бтьш др1бними пщроздтами оргажзацмних пщроздтю;
вщпов'щно центрам витрат повинна будуватися система планування \ облжу витрат, тобто повинна бути вичерпна ¡нформацт про витрати центра.
В галуз1 формування центра вщповщальностк
центр вщповщальносп - це е лЫйний функцюнальний пщроздт пщприемства або вщповщальна особа, гид впливом яко'Т формуються певж витрати на виробництво, Ктьюсть центр1в вщповщальност1 залежить вщ структурно!' схеми управлЫня виробництвом;
вс|' витрати е такими, що контролюються на певних р1внях управлжня; центри вщповщальносп мають контрольне значения;
кожний функцюнальний пщроздт повинен нести повну вщповщальжсть за т|, що знаходяться в його компетенци I регульоваж на його р!вн! витрати; центр вщповщальносп повинен охоплювати витрати, ттьки котр1 залежать вщ нього;
центр вщповщальносп повинен мати в своему розпорядженж всю необх'щну планову \ облжову ¡нформац1ю про витрати, що входять до його компетенцщ центрами вщповщальносл повинж бути охоплеж ва, без винятку витрати.
Разом з тим можна видтити основж концептуальж принципи взаемозв'язку центр1в витрат I вщповщальностг
центри витрат повинж перекриватися центрами вщповщальност1;
центри вщповщальностч можуть сшвпадати з певними центрами витрат;
центри вщповщальностч можуть охоплювати дектька центр1в витрат (в цьому
випадку мова йде швидше, про сфери вщповщальносп);
стосовно одного центру витрат можуть встановлюватися дектька центр1в
вщповщальностч (¡снуе таким чином проблема розмежування
вщповщальносл всередиж центрщ витрат);
стосовно первинного центру витрат (що знаходиться на нижчому р1вж ¡ерархи центр1в) не повинно ¡снувати деюлька центр1в вщповщальносл.
Така методика дозволяе встановити також центри прийняття р1шень та центри контролю.
Методичний р1вень розв'язання проблеми передбачае розробку конкретних рекомендацм, що дозволяють здмснити практичну реал1зац1ю ¡дет. Вони торкаються конкретних пропозицш в галуз1 вдосконалення оперативних, аналгсичних I контрольних властивостей облику 1 ¡нших функцм, методики виявлення \ узагальнення вщхилень витрат вщ заданих параметр1в, розробки систем взаемопов'язаних центр1в витрат I' вщповщальност!, вдосконалення елемент1в госпрозрахункового мехажзму всередиж пщприемств, зокрема показниюв ктькост1 I' яюсноТ оц1нки д1яльност|' центр1в вщповщальностч в галуз1 формування витрат, Тх стимулювання.
Методичж питания повинж виршуватися з урахуванням галузевих \ ¡нших особливостей пщприемств 1 бути основою для прийняття практичних ршень щодо створення систем управлЫня витратами за центрами витрат 1 вщповщальносл на конкретних пщприемствах. Природно, концептуальний \ методичний пщходи передбачають взаемозв'язок.
Пщприемство може мати централ130вану та децентрап'1зовану оргажзац!ю управлЫня. За децентралйовано! усередиж ф1рми ¡снуе ряд самостчйних пщроздЫв, на як! покладено виробничо-збутов1 функцн. Централ'1зована форма управлшня передбачае наявн'ють функцюнальних пщрозд^в, що управляють окремими видами д1яльност1 та мають важлившу роль в управлшж, жж виробнич! пщроздти. Зупинимося на Ц1Й форм1 управляя, тому що за децентрал1зованоУ форми функци збер|гаються, але Т'х виконують не пщроздти, а посадов1 особи, тому ¡нформацшна модель може бути адаптована до цгё'Т ситуацп.
Визначення принцитв ¡ерархи центра вщповщальносл дозволить здмснити рацюнальне поеднання централ!заци управлЫня \ облжу, розумне
делегування повноважень вищих кер!вниюв нижчим ланкам, контроль витрат на вах етапах Тх формування I загалом по п'щприемству.
Для вивчення керованого об'екта потр1бно розробити принаймж три класифжацмж системи:
класифжац1я витрат виробництва; класифжац1я центр1в витрат; класифжац1я центр1в вщповщальностк
Що ж стосуеться ¡снуючо!' керовано!' системи, зокрема стану функцм облжу витрат, то тут потр1бно класиф'жувати: принципи групування витрат; вщом1 модел1 облжу; вщом1 системи калькулювання.
ПотрЮно також оцжити роль калькулювання в управлЫж витратами.
Це дозволить вже на концептуальному рюж зробити певний крок до забезпечення адекватности керовано!' системи. Подальцл завдання будуть зводитися до "насичення" елемент'щ керуючот системи в рамках концептуального пщходу. У галуз1 облжу це буде виражатися в побудов'| системи синтетичного 1 анал!тичного облжу витрат, первинного облжу. Так, наприклад, треба удосконалити групування витрат на рахунках бухгалтерського облжу клаав 8 I 9 "Витрати" Плану рахунюв, поглибити класифжац1ю витрат. Так, потр!бно розподтяти витрати на вичерпаж та невичерпаж, релевантж та нерелевантна Вичерпаними витратами е витрати званого перюду, невичерпан!' виникають в поточному пер'юд1, але впливають на прибуток наступних перюд1в. Це обумовлюе Тх оцтку в кожному центр1 вщповщальносп, а також ршення щодо Тх регулювання. Релевантж витрати можуть бути змжен! в результат'1 управл'жських р!шень. Нерелевантж - не залежать вщ будь-яких ршень, отже не повинж бути об'ектом уваги. Особлива увага потр1бна диференц1альним витратам, яю е р1зниц|'ею м1ж витратами по альтернативними витратами. Ц|' ознаки слщ ввести до системи групування витрат в анал1тичному облжу.
Таким чином, на концептуальному р1вж виробляеться загальна концепц1я, а на методичному - здмснюеться Л' детал1зац1я. Це становить основу зд1йснення системного пщходу. Разом з тим, зовам не виключена можпивють при виробленж методичних р1шень вщходу вщ концепци. Це мае певну небезпеку на рщж практично!' реал!заци р!шень, яку, звичайно, здмснюють економюти-практики. Тому необхщно оцжювати вщповщжсть прийнятих методичних 1 практичних ршень концептуальним принципам. Ужверсальнють концепцн системного пщходу полягае в здатносп и саморозвитку. Так, особлив1 пщходи до побудови системи управлжня ¡, зокрема, ¡нформацмно!' модел1 облжу по центрах витрат 1 вщповщальносп можуть бути реалЬоваж для малих пщприемств, пщприемств торпвл11 т.д.
У зв'язку з цим надзвичайно актуальною е розробка критерпв оцжки вщповщносп керуючо!' системи тим цтям, яю ставилися перед нею спочатку. Це завдання досить складне, осюльки вимагае осмислення 1 облжу р1зних юльюсних 1 яюсних характеристик процесу управлжня.
Таю основж м1ркування щодо реал1зацм щеТ управлжня витратами по центрах витрат I вщповщальносп. Вони, на наш погляд, справедлив! незалежно вщ галузевих особливостей пщприемств, Тх величини |' форм власносп, осюльки внутрниня структура витрат 1 мехажзм '¡х формування пщкоряються загальним правилам, що визначають це поняття.
Удосконалення облжу в цих напрямках, на наш погляд, буде сприяти оптимйаци функцюнування господарюючих суб'еючв I створенню умов, за яких найбтыи ймов1рно \ з оптимальними витратами реал1зуються цт1 пщприемства,
що i е загальною метою менеджменту. LJi напрямки формування ¡нформацм про витрати ц1лком сприяють виконанню функцм менеджменту, яю в економнжй л1тератур1 визначаються як види цтеспрямованоТ д1яльносгп щодо керованого об'екта, зумовлеж кооперац1ею i подтом прац1 серед управлЫського персоналу, при чому розрйняють поряд з основними фунщями (планування, контроль, координац1я, мотивац1я та iHiui) також i спец1альж, пов'язаж з управлжням окремими видами pecypciBTa процеав д1яльносп пщприемства [2, с,52].
Ця ¡нформацмна модель витрат, яка запропонована нами, цтком поеднуеться також з функц1ями мотиваци та стимулювання, яю передбачають розподт обсягу обов'язш, залежнють результате оплати вщ обсягу обов'язюв, вщповщальнють за неяюсну працю, правильне поеднання групових та особистих iHTepeciB. Так, ¡нформацт про витрати та вщхилення вщ використання прибутку м1ж пщроздтами, тобто трудовими колективами пщприемства. HapemTi з'явиться можпивють: пщвищувати обгрунтовангсть планування i прогнозування витрат; контролювати фактичж витрати в мгсцях fx утворення; заглиблювати економ1чний анал1з витрат;
об'еднувати контроль витрат з контролем дтльност1 пщроздтю пщприемства i (х кер1вництва;
встановлювати конкретну вщповщальнють за po3Mip i доцтьнють витрат, створювати реальну зацкавлежсть трудових колектив1в, виконавцщ i керюниюв в результатах роботи у галуз1 формування витрат, контролювати д1яльжсть в галуз1 формування витрат. приймати обгрунтоваж р1шення для регулювання витрат; реально здмснювати противитратний механизм керування.
Л1ТЕРАТУРА
1. Герчикова I.H. Менеджмент. - М.: ЮНИТИ, 1994.
2. Завадський Й.С. Менеджмент, т.1. - КиТв: УкраУнсько-фшський ¡нститут менеджменту i 6i3Hecy, 1999.
3. Сафонова Т.О. Бухгалтерский облж у систем! комплексного управлЫня витратами виробництва. Автореферат дисертацн канд. екон. наук: 08.00.12. Москва, 1982. - 25 с.
Стаття надмшла до редакциТ 25.10 2001 р.
УДК 330.322.011:332.012.2
A.M. Мельник
БЕНЧМАРКШГОВИЙ AHAJ1I3 1НВЕСТИЦ1ЙН01 ПРИВАБЛИВОСТ1 УКРА1НИ: РЕПОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ
У статп сформульовано теоретико-методолопчж аспекти застосування бенчмаркшгового анал!зу для оцжки ¡нвестицмноТ привабливосгп perioHiB. Подано приклади щодо визначення контрольних показниюв та перел1«у po6iT, необхщних для його проведения. Визначено очжуваж результати вщ застосування даного методу. Рис 1., табл. 3, дж. 7.
Ефективжсть функцюнування нацюнальноТ економ1ки значною Mipoto залежить вщ р1вня соц1ально-економ1чного розвитку регюжв, яю на сьогодж вщзначаються суттевою галузевою, територгёльною та функцюнальною диференц'|ац1ею. Саме з цих причин виникае гостра необх'щжсть розробки полынки розвитку для кожного окремо взятого perioHy краТни.
Теоретичж дослщження науковцщ та HOBi методолопчж пщходи в систем! репонального розвитку дозволяють зробити висновок, що пол^ика соц1ально-
