CC BY
134
--Менеджмент -
УДК 65.011.4:658
Н. О. Лазарева,
астрант,
М1жнародний гумаштарний умверситет, м. Одеса
ПРО РОЗУМ1ННЯ УПРАВЛ1ННЯ ЕФЕКТИВШСТЮ Д1ЯЛЬНОСТ1 ШДПРИеМСТВА
Вступ. Забезпечення ефективносп дiяльностi -е одшею з головних завдань будь-якого тдприем-ства. В сучасних умовах господарювання виконання цього завдання ускладнюеться через вплив безлiчi зовнiшнiх та внутрiшнiх факторiв, що сприяють зростанню витрат та скороченню доходiв тдпри-емств. Керiвництво пiдприемств потребуе надiйних методiв та шструменпв задля протистояння цим не-гативним факторам. Саме тому, для забезпечення спйкого зростання ефективностi наприкшщ ХХ сто-лiття й виник особливий роздiл менеджменту орга-шзацш - управлiння ефективнiстю.
В останне десятирiччя в украшськш науцi проблемi управлiння ефективнiстю дiяльностi тд-приемства придiляеться все бтьше уваги. Зокрема, в роботах таких вчених як Т. Говорушко, А. Гонча-рук, Н. Климаш, Г. Куденко, А. Куценко, I. Тадика [1-5] визначаеться поняття «управлшня ефективш-стю дiяльностi тдприемства» та його деякi теоре-тичнi та методологiчнi аспекти. Однак, тдходи до визначення та розумiння цього поняття значно рiз-няться. Тому, враховуючи важливiсть забезпечення ефективносп для тдприемств, виникае потреба в уточнент, систематизацл та формулюваннi основ-них принцитв управлiння ефективнiстю дiяльностi тдприемства.
Постановка завдання. Метою ще! статп е систематизацiя наукового розумiння сутносп управ-лiння ефективнiстю дiяльностi пiдприемства, його уточнення та формулювання основних принципiв здiйснення.
Результати. Для вггчизняно! науки термiн «управлшня ефективнютю» не е новим. Ще у радянськ часи Б. Смехов визначав це поняття в макроеконо-мiчному аспект для опису можливостей тдви-щення ефективносп суспiльного виробництва [6]. Пiзнiше воно в цього термiну з'явився й мшроеко-номiчний аспект. В перiод побудови ринково! еко-номiки пiд управлiнням ефективнютю пiдприемства передбачалося здiйснення низки управлшських функцiй (планування, вимiрювання, аналiз, контроль) щодо окремих показнишв ефективносп виробництва i фiнансових результатов, наприклад, продуктивности прац або прибутку, з метою забезпечення !хнього зростання. Однак, враховуючи особ-ливосп того перiоду, данi дослвдження були спрямо-
ванi на виживання пiдприемств в умовах трансфор-мащйно! кризи, викликано! руйнуванням централь зовано! системи планування, розривом господар-ських зв'язшв, невизначеностi перспектив розвитку, i тому !х результати переважно носили специфiчний антикризовий i короткостроковий характер. Крiм того, вони повнiстю спиралися на методолопю ви-мiрювання i аналiзу ефективностi соцiалiстичного пiдприемства, яка через певт чинники в ринкових умовах втрачае свою дiевiсть.
В останнш час украшськш науцi проблемi уп-равлiння ефективнiстю дiяльностi тдприемства придiляеться все бiльше уваги [1-5]. Причому тд-ходи до визначення цього поняття значно рiзняться.
Так, А. Куценко [4] розглядае управлiння ефек-тивнiстю дiяльностi тдприемства як «цшеспрямо-ване оперативне регулювання дiяльностi за напря-мами управлiння ефективнютю для забезпечення ввдповвдносп фактичного стану тдприемства зада-ним параметрам».
На думку А. Гончарука [7] таке трактування е досить обмеженим, оскшьки воно:
- заганяе процес управлiння ефективнiстю у вузьк1 тимчасовi рамки (оперативнють);
- функцiонально обмежуе його лише регулю-ванням, випускаючи з розгляду iншi важливi функ-ци управлiння - планування, отнка, аналiз, контроль тощо;
- не враховуе внутршш та зовнiшнi умови ро-боти тдприемства, наприклад, ресурсне забезпечення, ступiнь конкурентности ринку.
А. Куценко [4] також пропонуе схему процесу управлiння ефективнiстю, що враховуе взаемо-зв'язок мiж складовими елементами (рис. 1).
Впм, на думку Т. Говорушко та Н. Климаш [1], крiм визначених вище (див. рис. 1) елементiв, в про-цесi управлiння ефективнiстю доцшьно чiтко:
- визначати мiсiю тдприемства;
- отнювати результативнiсть господарювання в ретроспективу
- враховувати рiзнобiчнi аспекти управлiння та формулювати очiкуваний результат дiяльностi.
Цi автори [1] ввдстоюють вартiсно-орiентова-ного пiдхiд в управлiннi ефективнiстю та визнача-ють його як процес, який нацшений на досягнення максимально! вартосп тдприемства, що повинен вирiшувати наступнi завдання:
Рис. 1 Взаемозв'язок елемен^в процесу управлшня ефективнiстю дiяльностi пiдприeмства [4, с. 21]
- сформувати стратепю розвитку пiдприeмства, та встановити етапи И реал1зац!1;
- оптишзувати структуру джерел фiнансування тдприемства та iнвестувати кошти в активи у ввдпо-вiдностi з основними правилами фiнансування;
- забезпечити л^вднють активiв пiдприeмства та прагнути до скорочення термiну обертання обо-ротних коштiв;
- гарантувати захист прав акцюнерiв, тобто впровадити ефективну систему прийняття рiшень, та надати акщонерам (як великим, так i мшоритар-ним) можливiсть контролювати роботу менеджменту;
- використовувати iнновацiйнi технологи, що забезпечать зростання обсягу виробництва та продуктивной! працi i гарантуватимуть високу яшсть та екологiчний контроль продукци;
- вдосконалювати корпоративну культуру на пiдприeмствi та довести до кожного пращвника не-обхiднiсть зростання вартосп тдприемства;
- сприяти тдвищенню дтово! репутацд та iмiджу тдприемства.
Так1 завдання е важливими, але !х перелiк роз-рахований виключно для акщонерних товариств та може бути ре^зованим за умов функщонування розвиненого фондового ринку. В умовах ввдсутносп останнього та ускладненнi реально! ощнки бiзнесу в Укра!ш через низку чиннишв, насамперед, через не-стабiльнiсть зовнiшнього середовища в якому функ-щонують вiтчизнянi пiдприемства, практичне засто-сування описаного вартiсно-орiентованого тдхвд в управлiннi ефективнiстю дiяльностi укра!нських пiдприемств е недоречним.
Задля пошуку оптимального тдходав та мето-дiв управлiння ефективнiстю дiяльностi вiтчизняних
тдприемств виноробно! промисловостi ми зверну-лись до вщповвдно! зарубiжноl методологи.
У сучаснш зарубiжнiй науковiй лiтературi не юнуе однозначного розумiння поняття «управлшня ефективтстю».
М. Армстронг [8] визначае управлшня ефективнютю як систематичний та безперервний процес вдосконалення оргашзащйно! дiяльностi шляхом розробки показникiв ефективносп окремих пращв-нишв та колективiв. Розглядаючи управлiння ефек-тивнiстю як систему, що складаеться з взаемопов'я-заних елементiв, спроектованих для досягнення ць лей, пiдвищення iндивiдуальноl, командно! та оргашзащйно! ефективносп, вш роздшюе !х на окремi процеси:
- планування для полiпшення ефективносп i особистюного розвитку;
- постановка цшей;
- контроль ефективностi;
- забезпечення зворотного зв'язку;
- аналiз та ощнка ефективностi дiяльностi;
- перегляд завдань з ефективносп.
Разом з А.Бароном, Армстронг [9] ввдзначае, що управлiння ефективнiстю повинно бути:
1) стратепчним, тобто для бшьш широких завдань i довгострокових цшей;
2) комплексним, тобто мае з'еднувати рiзнi ас-пекти бiзнесу, управлшня кадрами, а також окремих оаб i груп;
i повинно включати:
- тдвищення ефективносп роботи всього тдприемства, для iндивiдуально!, колективно! та оргашзащйно! ефективностi;
- поспйний розвиток прашвнишв i колективу, без якого показники ефективносп не покращаться;
- управлiння поведшкою, забезпечуе заохо-чення тако! поведiнки прашвнишв, яке сприяе опти-мiзацil виробничих вiдносин.
На думку С. Хетфшд, управлiння ефективш-стю - це процес створення робочо! середовища чи обстановки, в якш люди мають можливють проде-монструвати сво! найкращi здiбностi. «Управлiння ефективнiстю - цшюна робоча система, яка почина-еться, коли робота визначена як необидна ... i закш-чуеться, коли прашвник залишае ваше тдприем-ство». Таким чином, вона розглядае дане поняття у широкому контекст! робочо! системи, йдучи ввд по-ширеного уявлення про управлiння ефективнютю як субститут традищйно! системи оцшки дiяльностi [10].
Разом з тим, на думку бiльшостi авторiв зво-диться до того, що управлiння ефективнiстю - це циклiчний процес, метою якого е тдвищення ефективносп. При цьому единого тдходу при подiлi циклу управлiння ефективнютю на етапи не iснуе.
Одш автори видiляють 4 стадп: план, вико-нання, перевiрка, вдосконалення. 1ншу дiлять на 3 основних елемента:
1) чiтке уявлення прiоритетiв, засноват на син-тезi нацiональних прюритепв i власних потреб;
2) функцюнування i визначення механiзмiв ви-мiрювання ефективностi;
3) регулярний монiторинг, перевiрка i оцiнка в цiлях майбутнього планування.
Трет! розбивають його на шють послiдовних стадiй:
1) встановлення цiлей,
2) планування,
3) ощнка,
4) монiторинг,
5) вжиття заходiв,
6) перегляд завдань i шляхiв досягнення цiлей.
Згiдно Е. Нш [11], цикл управлшня ефективт-
стю починаеться з ефективного планування i закш-чуеться заохоченням працiвникiв за !х ефективну роботу i включае 5 етапiв (рис. 2).
Планування Planning Виконання Implementing Оцшка Appraising
Заохочення Rewarding Пщготовка Coaching
Рис. 2. Основш етапи циклу управлшня ефектившстю [11, с. 48]
На думку Е. Холдсворд та Д. Джирасин [12], управлшня ефективнютю включае заходи по спшь-шй роботу довгостроковому мисленню, форму-ванню людського катталу i лояльностi клiентiв. Воно оцшюе лiдерiв, якi будують людський капiтал, мотивацiю спiвробiтникiв та розвиток персоналу, а також управлiння ними. У сво!й монографiï цi автори видшяють два засоби управлшня ефектившстю:
1) розвиток ефективностг, що общяе мотива-цiю на робочому мiсцi та професiйну тдготовку спiвробiтникiв ;
2) вимгрювання ефективностг, що робить сп1в-робiтникiв вщповвдальними та оцiнюе ïхнiй внесок.
Обидва засоби мають переваги i недолiки, але успiшнi п1дприемства збалансовують ï^ обидва за-для сприяння зростанню спiвробiтникiв.
На наш погляд, М. Армстронг, С. Хетфшд, Е. Нш, Е. Холдсворд та Д. Джирасин, а також деяш iншi автори [8-12] невиправдано пов'язують управ-лiння ефективнiстю лише з управлiнням людськими ресурсами та не враховуе iнших важливих факторiв забезпечення безперервного та сталого зростання ефективностi дiяльностi тдприемства, яш не зале-
жать вщ персоналу п1дприемства та мають бути вра-хован1 при побудовi такоï системи.
В цьому сенсi доречним е наведення думки iн-шого британського дослiдника - С. Хатчшсон [13], яка пiдкреслюе, що управлшня ефективнютю мае багато рiзних значень, але, по суп, воно е полiпшен-ням ефективност^, та, як правило, вщноситься до ряду шщатив в галузi управлiння, якi прагнуть зро-бити ефективнiсть бiльш "керованою". Його можна розглядати з самих рiзних точок зору, включаючи стратеги, органiзацiйноï поведiнки, операцiйний менеджмент, економiку та бухгалтерський облiк, а також управлiння персоналом.
Дж. Грем [14] об'еднуе в загальному циклi уп-равлiння ефективнiстю (див. рис. 2) два тдцикли -оргашзацшний та управлiння персоналом, кожен з яких складаеться з декшька етап1в: визначення ви-мог покупщв та iнвесторiв, розробка план1в (розви-тку i пiдготовки персоналу), управлшня дiяльнiстю, оцiнка результатiв та ï^ порiвняння з очiкуваннями тощо.
С. Хатчшсон в свош монографiï пропонуе модель, що пов'язуе управлшня персоналом з оргат-зацшною ефективнiстю (рис. 3).
Призначет ди:
здаттсть, мотивация, можливiсть
Фактичнi дИ:
виконання лiнiйним менеджером, лщерська
поведшка ^ -
f >
Очщуват ди:
психологiчни й контакт,
довiра, сприйняття
S-N
Стосунки пращвнигав:
емоцiйнi зобов'язання, задоволення, дiло
V_/
працшиюв:
довiрлива поведшка, органiзацiйна
поведшка громадянина, безладдя, догляд
Органiзацiйна ефективтсть
Оргатзацшна Iншi ситуативнi чинники:
стратепя Внvтрiшнi та зовтшнк
Органiзацiйнi Оргашзащя роботи, клiмат взаемин працiвникiв
цшносл Iндивiдvальнi характеристики працiвникiв:
Риси, вш, досвiд роботи, переконання тощо
Рис. 3. Модель «управлшня мерсоналом-оргашзацшна ефектившсть» [14, с. 21]
В моделi Хатчiнсон е причинно-наслiдковий та зворотнш зв'язки, тому вона може використовува-тись в управлiннi. Вона розкривае зв'язок мiж ефек-тивнiстю роботи окремих пращвнишв та ефективт-стю всiеï органiзацiï. Впм в цш моделi не врахованi стратегiчнi, облшов^ операцiйнi та iншi аспекти управлшня ефективтстю. Тому, на наш погляд, ïï не можна розглядати як повну модель управлiння ефективтстю дiяльностi пiдприемства.
На вiдмiну ввд викладених вище iснують й iншi бiльш системнi визначення сутносп управлiння ефективнiстю, зокрема:
управлiння ефективнiстю е постшний, система-тичний пiдхiд до вдосконалення результатiв за до-помогою науково-обгрунтованих рiшень, постш-ного оргатзацшного навчання, i зосередження на звгтносп за результатами дiяльностi [15];
управлiння ефективнiстю - це особливий тдхвд менеджменту, створений для забезпечення ефектив-ноï роботи пiдприемства та описуе методологiю, ви-мiрювання, процеси, методи, методики, системи та програмне забезпечення, як використовуються для дiагностики (оцшки), аналiзу, контролю i забезпечення зростання ефективносп дiяльностi на рiзних пiдприемствах [16].
Останне з визначень, на наш погляд, е найбшьш повним та визначае управлiння ефективтстю як особливий тдхш менеджменту. Та оскшьки ефекти-внiсть е найбшьш важливою характеристикою дь яльносп будь-якого тдприемства, враховуючи ви-щезазначене, ми сформулювали власне визначення цього поняття:
Управлтня ефективтстю дгяльностг тдприемства - це штегрований пiдхiд менеджменту, що об'еднуе рiзнi напрями дiяльностi пiдприемства, включаючи стратегiю, управлiння персоналом, опе-рацiйний менеджмент, планування, аналiз, облiк та контроль, вiдповiднi методи, модел^ системи та
програмне забезпечення задля забезпечення сталого зростання ефективносп дiяльностi пiдприемства.
Управлiння ефективнiстю штегровано в усi аспекти управлiння органiзацiею та процеси прий-няття рiшень, поеднавши усi напрями дiяльностi ор-ганiзацiï, так, щоб вш був орiентований на досяг-нення найкращих результатiв.
До основних принципов здшснення управлтня ефективтстю дiяльностi тдприемства ввднесемо наступнi:
1) вимгр результапв роботи пiдприемства та його окремих тдроздшв, що передбачае розробку показнишв ефективностi та встановлення цiлей для тдвищення ефективносп;
2) оцтка ефективностг роботи тдприемства, що передбачае визначення фактично1' ефективносп на тдприемств^ ïï порiвняння з тлями ефективносп та виявлення резервiв щодо ïï зростання;
3) провадження управлтських diü, що передбачае прийняття ршень, що сприяють пiдвищенню ефективносп роботи, тобто за кожним з виявлених резервiв виробляються рiшення для наближення фактичного значення показника до цшьового;
4) монторинг ефективностi, що передбачае контроль виконання ршень i збiр iнформацiï, необ-хiдноï для подальшого вимiру ефективносп дiяль-носп тдприемства.
Таким чином, уточнено суттсть поняття «уп-равлiння ефективнiстю дiяльностi тдприемства» та сформульовано основнi принципи його здшснення.
Висновки. Дослiдження наукового розумшня управлiння ефективнiстю дiяльностi пiдприемства дозволило автору:
1) визначити поняття «управлшня ефективтстю дiяльностi тдприемства» як штегрованого тд-ходу менеджменту, що об'еднуе рiзнi напрями дь яльносп пiдприемства, включаючи стратепю, управлшня персоналом, оператйний менеджмент,
планування, аналiз, облш та контроль, вiдповiднi ме-тоди, моделу системи та програмне забезпечення за-для забезпечення сталого зростання ефективностi дiяльностi тдприемства;
2) встановити взаемозв'язок елеменпв про-цесу управлiння ефективнiстю дiяльностi тдприем-ства;
3) визначити основш стадiï та етапи циклу управлiння ефективнiстю;
4) встановити засоби управлшня ефективш-
стю;
5) проаналiзувати модель органiзацiйноï ефек-тивност Хатчiнсон;
6) запропонувати основнi принципи здш-снення управлiння ефективнiстю дiяльностi шдпри-емства.
Подальшi дослiдження автора будуть спрямо-ванi на до^дження методологiчних та практичних аспектов управлшня ефективнютю дiяльностi шдп-риемства.
Лiтература
1. Говорушко Т.А. Управлiння ефективнiстю дiяльностi шдприемств на основi вартiсно-орiенто-ваного шдходу : монографiя / Т.А. Говорушко, Н.1. Климаш. - К. : Логос, 2013. - 204 с. 2. Goncharuk A.G. Managing enterprise performance in the food industry / A.G. Goncharuk // Polish Journal of Management Studies. - 2012. - Vol. 5. - P. 86-101. 3. Куденко Г.Е. Управление эффективностью хозяйственной деятельности промышленного предприятия / Г.Е. Куденко. - Донецк: Вебер, 2009. - 239 с. 4. Куценко А. В. Оргашзащйно-економiчний мехашзм управ-лiння ефективнютю дгяльност шдприемств спожив-чоï кооперацл Украши: монографiя / А. В. Куценко. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. - 205 с. 5. Тадыка И.Б. Управление эффективностью производства. Системно-синергетический подход / И.Б. Тадыка. -О.: ИПРЭЭИ НАНУ, 2007. - 328 с. 6. Смехов Б.М. Управление эффективностью / Б.М. Смехов. - М.: Политиздат, 1984. - 222 с. 7. Гончарук А.Г. Управление эффективностью деятельности предприятия / А.Г. Гончарук. - Одеса: Астропринт, 2012. - 260 с. 8. Armstrong M. Armstrong's Handbook of Performance Management: An Evidence-Based Guide to Delivering High Performance / M. Armstrong. - London: Kogan Page, 2015. - 416 p. 9. Armstrong M. Managing Performance: Performance Management in Action / M. Armstrong, A. Baron. - London: Chartered Institute of Personnel and Development, 2005. - 192 p. 10. Heathfield S.M. Performance Management Is NOT an Annual Appraisal [Електронний ресурс] / S.M. Heathfield. - 2014. - Режим доступу: http://humanre-sources.about.com/od/performanceevals/a/ perfor-mancemgmt_2.htm. 11. Neely A. Business Performance Measurement: Unifying Theory and Integrating Practice / A. Neely. - Cambridge: Cambridge University Press, 2011. - 528 p. 12. Houldsworth E. Managing and Measuring Employee Performance / E. Houldsworth, D. Jirasinghe. - London: Kogan Page, 2006 - 245 p.
13. Hutchinson S. Performance Management: Theory and Practice / S. Hutchinson. - London: Chartered Institute of Personnel and Development, 2013. - 328 p.
14. Graham J. Developing a Performance-Based Culture / J. Graham // Journal for Quality and Participation. - 2004. - Vol. 2У, № 1. - P. 4-8. 15. A performance management framework for state and local government: from measurement and reporting to management and improving. - Chicago: National Performance Management Commission, 2010. - 194 p. 1б. Goncharuk A.G. Formation of the mechanism of enterprise performance management: a case of the food industry of Ukraine / A.G. Goncharuk. - Saarbrücken: Lambert Academic Publishing, 2011. - 30б p.
Лазарева H. О. Про розумшня управлшня ефектившстю дiяльностi пщприемства
В статп визначено поняття «yпpавлiння ефективнютю дгяльност пiдпpиeмства». Встановлено взаeмозв'язок елеменпв ^оцесу yпpавлiння ефективнютю дгяльност mдпpиeмства. Визначено основш стадп та етапи циклу yпpавлiння ефективнютю. Встановлено засоби yпpавлiння ефективнютю. Ав-TOp пpоаналiзyвала модель оpганiзацiйноï ефектив-ност та запpопонyвала основш ^инципи здшс-нення yпpавлiння ефективнютю дгяльност гад^и-eмства.
Ключовi слова: yпpавлiння ефективнютю, дгя-льнють, цикл yпpавлiння, пiдпpиeмство.
Лазарева Н. О. О понимании управления эффективностью деятельности предприятия
В статье опpеделено понятие «yпpавление эффективностью деятельности пpедпpиятия». Установлена взаимосвязь элементов пpоцесса yпpавле-ния эффективностью деятельности пpедпpиятия. Опpеделены основные стадии и этапы цикла yпpав-ления эффективностью. Установлены сpедства убавления эффективностью. Автоp пpоанализиpо-вала модель оpганизационной эффективности и пpедложила основные пpинципы осуществления yпpавления эффективностью деятельности пpед-пpиятия.
Ключевые слова: yпpавление эффективностью, деятельность, цикл убавления, пpедпpиятие.
Lazareva N. O. Understanding the Business PERFormance Management
The paper defines the concept of enterprise performance management. The interrelations for the components of enterprise performance management are identified. The main stages of performance management cycle are determined. The tools for performance management are revealed. The author analyzes the model of organizational performance and suggests the basic principles of enterprise performance management.
Keywords: performance management, activity, management cycle, enterprise.
Стаття надiйшла до pедакцiï 10.03.2015
Пpийнято до доуку 0У.0У.2015
