Новоутворення: визначення та окремі механізми канцерогенезу Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

УДК 619:617:616-006

Крупник Я.Г., © канд. вет. наук, доцент Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт

¡мет С.З.Гжицького

НОВОУТВОРЕННЯ: ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОКРЕМ1 МЕХАН1ЗМИ

КАНЦЕРОГЕНЕЗУ

У запропоноеатй автором статт1 подаються еизначення ноеоутеорень та схема окремих мехашзм1е канцерогенезу, приеертаеться уеага до необх\дност\ поглибленого еиечення питань загальног еетеринарног клт1чно'г онкологи студентами факультету еетеринарног медицини.

Проблеми онкологи на даний час знаходяться в центрi уваги не тшьки науковщв, але й значно! частини суспшьства. Згщно статистичних даних, ураження населення пухлинами займае друге мшце тсля серцево-судинних захворювань. Безперечно, що це е результатом глобально! еколопчно! кризи, суть яко! полягае в негативних, часто необоротних змшах бюсфери в бшьшосп регюшв Землi. У результат рiзко погiршились умови проживання людини i вае! бiоти [1].

Особливо небезпечними е окремi фiзичнi та хiмiчнi аномалп екосистем. Антропогеннi аномалп хiмiчно! природи об'еднанi в шють основних груп: важкi метали, пестициди, добрива, дюксини, активнi форми кисню, нафта та нафтопродукти. 1з аномалш фiзично! природи найнесприятливiше впливають радюактившсть i дими. Вплив аномально! радюактивност на живi органiзми змiнюе в першу чергу !х iмунну та репродуктивну системи i генетичний апарат. Це створюе сприятливi умови для виникнення рiзноманiтних захворювань, зокрема онколопчних.

Актуальнiсть проблеми радiацiйно!' дi!' у виникненш i розвитку пухлин зросла у зв'язку з аварiею на Чорнобильськш АЕС, ядерними випробуваннями, захороненням радiоактивних вiдходiв тощо.

В.I.Завiрюха iз спiвавт. (1999) [2] провели вибiрковий аналiз частоти ураження пухлинами собак у м. Львовi впродовж 30 роюв. 1з цього перiоду враховано захворювашсть за 14 рокiв: шшть - до аварi! на ЧАЕС, два -безпосередньо тсля аварп та шють - через деякий час тсля авари. Виявилося, що за перюд 1986-1987 рокiв вщсоток ураження тварин пухлинами зрiс до 4% (вщ хiрургiчно хворих), а в наступш роки кiлькiсть онколопчно хворих тварин у середньому на рш становила 9,76% проти 2,71% до авари. Наведений приклад вказуе на особливу небезпеку для живого оргашзму антропогенних аномалiй.

Данi ешзоотолопчних дослiджень дозволяють зробити висновок, що захворювашсть тварин неоплазiями корелюе з подiбною ситуацiею у людей, котрi проживають у тих же географiчних областях (Р.А.С.Уайт, 2003). На переконання вчених, смерть бшьше половини вах собак i котiв, старших 10

© Крупник Я.Г., 2008

163

роюв, зумовлюеться злоякюними пухлинами, а ветеринарш фахiвцi визнали, що рак е найбiльш поширеною причиною звертань за ветеринарною допомогою [3].

Таким чином, розкриття етюлоги, шляхiв профiлактики i боротьби з пухлинними захворюваннями та лейкозами, створення нових методiв дiагностики, розшифровка сутност пухлинно! трансформаци клiтин -найважливiшi проблеми сучасних бiологiчних, ветеринарних i медичних наук

[4].

Питання дiагностики, лiкування та профiлактики пухлинних захворювань пов'язанi, у першу чергу, iз правильним трактуванням ще1 своерщно1 патологи оргашзму, яке починаеться саме iз визначення i! сутностi та його обгрунтування. Поняття едностi загального i мюцевого складають основу сучасних уявлень про пухлинний процес. Добре вщомо, що пiд впливом зовнiшнiх i внутршшх факторiв канцерогенезу в органiзмi настають вiдповiднi змiни загального порядку (дисфункщя нервово! системи, гормональний дисбаланс, порушення обмiну речовин та ш.) i мiсцевi ураження у виглядi пухлинних розростань, вторинних змiн.

Використовуючи термiн «рак» для визначення вах новоутворень, J.Huxley (1960) зазначае, що рак - це бюлопчне явище i зрозумiти його можна тшьки опираючись на всi досягнення сучасно! бюлопчно1 науки. За автором, рак у широкому розумшш визначаеться як група тканинних розростань, що мають загальш властивостi: 1) вiдтворення тканин незвичного типу, що часто супроводжуеться незворотними змшами в бiк бшьшо! злоякiсностi; 2) необмежений рiст шляхом пролiферацil in vivo та in vitro; 3) деякий ступiнь диференцшвання, тобто втрата низки нормальних морфолопчних i фiзiологiчних властивостей; 4) часткова чи повна вщсутшсть оргашзаци; 5) проростання та руйнування оточуючих тканин; 6) метастази. Останш двi властивост характернi тiльки злоякiсним пухлинам [5].

З кшшчно1 точки зору, рак е системним захворюванням, при якому вщбуваються патофiзiологiчнi i бiохiмiчнi змши, а не тiльки структурнi порушення тканин та оргашв. Це викликае необхiднiсть враховувати клiнiчну стадiйнiсть пухлинного процесу, ступiнь його поширення та порушення функщонального стану окремих оргашв i оргашзму в цшому (П.Ф.Терехов, 1983). Самi ж пухлини, або новоутворення - це типовий патолоНчннй процес, що полягае в нерегульованому безмежному розростаннi тканин, не пов'язаному iз загальною структурою органа та його функщями (А.Й.Мазуркевич, 2000) [6].

£ низка шших визначень, в яких пiдкреслюеться особливiсть розвитку i росту пухлин, явна «нетиповiсть» процесу. За М.К.Потоцьким (2006), пухлини (лат. tumor), опухи, новоутворення (гр. neoplasma), бластоми (гр. blastoma) -патолопчний процес, що характеризуеться атиповим, некоординованим з оргашзмом, розростанням тканин. За характером росту i функцюнальним значенням пухлини рiзко вiдрiзняються вiд нормального росту i розвитку тканин та шших патолопчних процеав. При продуктивному запаленш, регенерац^', гiперплазil, загоюваннi ран, оргашзацп, iнкапсуляцil та iнших процесах проходить розмноження клiтин пiд впливом рiзноманiтних

164

регуляторних систем, i вс назваш процеси мають компенсаторно-пристосувальний характер [6].

У хiрургiчнiй ветеринарнш (1.С.Панько, 1999) та медичнiй (Д.Ф.Скрипниченко, 1992) лiтературi зазначено, що новоутворення, пухлина -це патологiчне розростання рiзних тканин органiзму, яке характеризуеться (вiдрiзняеться) полiморфiзмом будови i вiдокремленiстю росту [6].

С ряд шших визначень, у яких ставиться певний акцент на окремих питаннях етюлогп, патогенетичних механiзмiв виникнення й розвитку пухлин, клiнiчного !х прояву тощо. Пропонуемо визначення, у яких дано певне узагальнення зазначено! патологi!:

Новоутворення, пухлини - це локальнi (локально-регiональнi) поодиною або множиннi патологiчнi (типовi, атипов^ розростання однiе! або кiлькох тканин, полiетiологiчного походження, iз характерними клмчно-патоморфологiчними ознаками росту (автономнiсть та ш.) та своерiдними особливостями мшцевого i загального впливу на оргашзм (статично-пасивнi, статично-активнi або ж динамiчно-агресивнi).

Це означае, що розростання тканин е: локальне - з первинного осередку, «самi iз себе»; локально-регюнальне - багато пухлин появляються тшьки у вщповщних мiсцях, дають метастази в регюнальш лiмфатичнi вузли; патолопчне - iз ознаками атипiзму (анаплазп, катаплазi!); патологiчне типове -характерне, мае певну частоту ураження, iз вiдповiдних клiтин, подiбне до нормальних тканин та у мiсцях !хнього (цих тканин) анатомо-топографiчного розташування; патолопчне атипове - нехарактерне, iз нетипово! тканини (для певного виду, стаи, вiку), розмiщене у випадкових мюцях (однак не пов'язане з метастазуванням); полiетiологiчного походження - спричинюються основш i додатковi, чи сприяючi, фактори (хiмiчнi, фiзичнi, вiруснi, паразитарнi, гормональш, алiментарнi, спадковi тощо); статично-пасивне - переважно доброяюсш пухлини iз пасивним мюцевим впливом на тканини; статично-активне - переважно доброякiснi пухлини iз мiсцевим та загальним впливом на оргашзм; динамiчно-агресивне - злояюсш пухлини з iнвазiею та метастазуванням. (Термш «статичне» вживаеться у розумшш «квазштатичне», тобто майже статичне).

Треба тдкреслити, що солiднi (лат. БоНёш - щiльний, справжнiй, цiлий), чи справжш, пухлини, - це, по сут^ новостворене патологiчне тканинне розростання рiзно! величини, форми i ступеня диференцiювання, яке, за ослабленого контролю зi сторони органiзму, спонтанно утворюеться в ньому внаслiдок дi! певних агенив i факторiв, котрi здшснюють перебудову спадкового апарату клiтини (трансформащя, мутагенез), включаючи !! у мехашзм розмноження собi подiбних (клонування, цитогенез), iз завершальним етапом формування (неоплазма, власне морфогенез); характеризуеться полiморфiзмом будови i вiдокремленiстю росту.

Окремi мехашзми канцерогенезу поданi у схемi, що вщображуе змiст онкогенезу.

165

Схема онкогенезу (за автором)

Треба зазначити, що окремi мехашзми канцерогенезу можуть шщювати дш один одного.

Вщомо, що пухлини виникають у рiзних тканинах оргашзму, частiше в мiсцях розвитку хрошчного патологiчного процесу, у зв'язку iз змiною бiологiчних властивостей клiтин пщ впливом факторiв зовнiшнього i внутршнього середовища; метаболiчнi порушення та посилення кл^инно! пролiферащl вiдiграють важливу роль у виникненш тканинного переродження.

Незважаючи на чисельнi здогади, гiпотези i теорп про причини i сутшсть ще! своерщно! патологи органiзму, точних причин виникнення пухлин

166

остаточно не встановлено. У багатьох випадках вони пщмшюються умовами, що зумовлюють розвиток пухлин.

Оскшьки питання про причини виникнення багатьох форм раку залишаються поки що не виршеними, наприкшщ минулого столiття в онкологи сформувались два напрямки, один з яких грунтуеться на визнаннi вiрусноï етiологiï пухлин, i великi здобутки в галузi онковiрусологiï, на переконання деяких дослщниюв, дадуть можливiсть створити едину теорш виникнення пухлин; iнший напрямок керуеться теорiею бiохiмiчного вiдхилення внутрiшньоклiтинних процеав, в результатi яких нормальнi кл^ини перетворюються в пухлиннi [7, 8].

Незважаючи на те, що вщомо досить багато пухлин, в одному i тому ж оргашзм^ як правило, розвиваються раковi пухлини тшьки одного типу. Було звернуто увагу й на те, що пухлини походять iз однiеï клiтини i, вщповщно, кожна пухлина стае клоном, потомком единоï змiненоï клiтини оргашзму чи, принаймнi, е результатом патолопчного розмноження iдентичних клiтин. Водночас треба зауважити, що оргашзм постшно захищаеться, i для того щоб експериментально викликати рак шкiри у тварин, треба ввести пщшюрно не менше 105-10б пухлинних клiтин. Крiм того, навт вже розвинутi пухлини можуть iнодi самостiйно пiддаватися зворотному розвитку. В природi такi випадки зустрiчаються дуже рiдко, а якщо i трапляються, то, в першу чергу, завдяки iмунним, захисним силам оргашзму [9]. Це наглядно пщкреслюеться у вищеподанш схемi.

Таким чином, виходячи з дискусшност окремих питань щодо визначення новоутворень, етiологiчних факторiв, механiзмiв канцерогенезу, широкого поширення новоутворень серед тварин, зазначена тема набувае на даний час особливо1' актуальности На жаль, онкологiя домашнiх тварин як предмет на факультет ветеринарное' медицини не викладаеться i ця дiлянка професiйних знань розподiлена серед шших дисциплiн, таких як патофiзiологiя, патанатомiя, хiрургiя та iн. Тому потреба у розвитку ветеринарноï клiнiчноï онкологiï дуже велика.

Л1тература

1. Козак М.В., Кобилянський £.В. Науково-техшчна революцiя i глобальна екологiчна криза //Ветеринарна медицина Украши. -2005. -№ 3. -С. 33-35.

2. Онколопчш хвороби тварин i методи л^вання /В.I.Завiрюха, В.1.Саевич, А.Р.Мисак та ш. //Наук. вiсник ЛДАВМ iм. С.З.Гжицького. -Вип. II. -Львiв, 1999. -С. 56-63.

3. Онкологические заболевания мелких домашних животных /М.Дж.Брели, Д.Е.Босток, Р.Деннис и др.; Под ред. Р.А.С.Уайта. Перевод с англ. Е.Махиянова -М.: Аквариум ЛТД, 2003. -352 с.

4. Лейкозы и злокачественные опухоли животных /Л.Г.Бурба, А.Ф.Валихов, В.А.Горбатов и др.; Под ред. В.П.Шишкова, Л.Г.Бурбы. -М.: Агропромиздат, 1988. -400 с.

5. Терехов П.Ф. Ветеринарная клиническая онкология. -М.: Колос, 1983.

167

-208 с.

6. Пухлини тварин: етюлопя, патогенез, дiагностика, комплексна тератя //А.А.Гамота, В.I.Завiрюха, Я.Г.Крупник, А.Р.Мисак. —HbBiB: Галицька видавнича стлка, 2007. -168 с.

7. Калшша О.С., Панiкар I.I., Скибiцький В.Г. Онкогенш вiруси / В кн.: Ветеринарна вiрусологiя. - Львiв: Сполом, 2004. -С. 180-195.

8. Галяс В. Л. Клмчна бiохiмiя злоякiсних пухлин /В кн.: Ветеринарна клiнiчна бiохiмiя /В.I.Левченко, В.В.Влiзло, ГП.Кондрахш та ш.; За ред. В.1.Левченка i В.Л.Галяса. -Бiла Церква, 2002. -С. 232-244.

9. Балаж А. Биология опухолей. Сомнения и надежды: Пер. с венг. А.А.Кричевской и М.Е.Варга; Под ред. И.Б.Збарского. -М.: Мир, 1987. -206с.

Ya.Krupnyk

TUMOURS: DETERMINATIONS AND SEPARATE MECHANISMS OF

CANCEROGENESIS

The article deals with the determinations of new formations and the scheme of separate mechanisms of cancerogenesis, come into a notice to the necessity of deep study of questions of general veterinary clinical oncology by the students offaculty of veterinary medicine.

Стаття надшшла до редакцИ 2.04.2008

168