CC BY
167
УДК 37.014 + 144
Свтлана СИЛК1НА
«НОВИЙ ГУМАН1ЗМ» ЯК СВ1ТОГЛЯДНА ЗАСАДА ОСВ1ТНЬО1 СТРАТЕГИ ЮНЕСКО
Глобал1зацшт процеси в культурi, економ^ щ, полтищ, постшний розвиток тформащйних технологш, постмодерна критика усталених норм i цтностей, руйнащя бтарног, ieрархiчноí картини свту потребують перегляду класичноí гуманiстичноí парадигми. Одним 1з варiантiв вiдповiдi на актуальн вимоги часу е концепщя «нового гуматзму». В статтi анал1зуються основн положения нового розумтня гумашзму та до^джуеться його потенщал як свтогляд-но'г'основи наукових, освтнх, просвтницьких iкультурних програм ЮНЕСКО. Розкриваеться положення про те, що глобальнзмти в уЫх сферах життялюд-ства ставлять новi вимоги перед освтою i потребують перегляду освтнього процесу на гуматстичних засадах. Зазначаеться, що транскультуртсть, дiа-логiчнiсть, iнклюзивнiсть, космополтизм, толеранттсть до «1ншого», вiд-стоювання гендерно'г'рiвностi, прюритет освти е головними рисами «нового гумашзму». Робиться висновок, що формування гуматстичних щнностей, таких, як: повага до життя iлюдсько'г'гiдностi, рiвнi права i сощальна справедли-вкть, культурна i сощальна р1зноматттсть, почуття людсько'г' солiдарностi та колективно'г' вiдповiдальностi за наше стльне майбутне, «новий гуматзм» розглядае як першочергове завдання освти i в цьому полягае його великий потенщал як свiтоглядноíзасади освiтньоí стратеги ЮНЕСКО.
К^^^о^^ слова: глобал1защя, «новий гуматзм», транскультуртсть, космо-полтизм, iнклюзивнiсть, дiалог, гостинтсть, гендернарiвнiсть, гуматстична освта.
Сощальш потрясшня, що випали на долю людства в XX столгти, криза просвгтницьких наратив1в поставили питания про необхщшсть перегляду свгтоглядних засад гумангзму i вироблення сучасних п1дход1в щодо розумшня людини, и ролi i завдань в мшливому, гетерогенному свт. Двi свiтовi в1йни в перш1й половин XX столгття стали св1дченням недгездат-ностг класично! гуманктично! парадигми, продемонстрували рiзку роз-б1жшсть м1ж задекларованими гумангзмом принципами i !х практичним вт1ленням. В ф1лософському дискурс1 середини XX столгття пров1дною стала тема кризи духовних цшностей та критика гумангстично! парадигми Нового часу. Ф. Нщше, М. Гайдеггер, Т. Адорно, Ж.-П. Сартр,
М. Фуко, Ж.-Ф. Лютар, Ж. Деррща, Ж. Лакан, Ж. Дельоз шддали нищ1в-нiй критицi просвiтницький проект гумашзму, д1йшовши згоди щодо 11 головного недол1ку - абстрактного характеру гумашстичних ц1нностей та 1деал1в. Постало питання перегляду як само! сутносп гуманiзму, так i його безпосереднього втшення в соцiальну, полiтичну, культурну, на-укову, освiтню сфери. Людство усв1домило необхiднiсть глобалiзадп, об'еднання зусиль, 1дей, науково-технiчних досягнень для забезпечення не лише виживання, але й покращення якост1 життя на планета В 1945 роц1 було засновано ряд мжнародних органiзацiй: ООН, ЮНЕСКО, ЮНЕП, мета яких полягае в тдтриманш i зм1дненнi миру та мжнарод-но! безпеки, у сшвробпнидти м1ж державами в сферах культури, науки, техн1ки, осв1ти, екологп, забезпечення ршних прав i можливостей всш людям, не залежно в1д вшу, стап, раси, надiональностi, релiгiйних по-гляд1в, i саме дей факт можна вважати «початком «новп-ньо! стадш гло-балiзадп» (Фролова, 2014: 258).
Початок новггньо! дискусп про саме поняття «гуманзм» поклали дат-ський вчений Габрiель Обберн, британський вчений Джон Макк1ннон Робертсон, британський фшософ Фердинанд Каннiнг Скотт Шиллер, англшський вчений-бiолог i еволюдiонiст, видатний громадський д1яч, перший директор ЮНЕСКО i засновник Всесвiтнього фонду дико! при-роди Джулiан Хакслi.
Сучасний стан гумашстичних щей дослщжуеться в прадях впчиз-няних та заруб1жних фшософш, зокрема В.С.Пазенка, О.М.Соболь, В.С. Лук'яндя, В.В.Ляха, В.П.Андрущенка, М.1. Михальченка, М.М.Черенкова, 1.В.Степаненко, Г.В.Поргадзе, В.А.Кувак1на, А.А. Ку-дшино!, Г.В.Г1в1шв1л1, В.А.Решетнiкова, Ю.А.Чорного, 1.М.Борзенка, П.Куртда, А.Печчеi, К.Ламонта, Я.ван Праага, Г.Д.Блекхема та 1н. Засади формування новиньо! парадигми осв1ти, фшософських кондеп-дн гуманiзму i !х рол1 в украшському осв1тньому продев дослщжу-ють В.Кiз1ма, 1.Предборська, Л.Горбунова, С.Пролеев, М.Колотило, Т.Гриденко, О.Гом1лко та 1н.
Вс1 учасники сучасного гумашстичного дискурсу приходять до ви-сновку, що необх1дно переглянути кондепдiю гуматзму на нових свь тоглядних засадах. Одним з варiантiв в1дпов1д1 на дю вимогу стае кон-цепцiя «нового гуманзму», яка дозволяе людиш 1нтегруватися в свгто-ву сп1льноту, зберiгаючи осо6ист1сну, культурну, надiональну, релшйну суб'ектнiсть в умовах глобалiзадп полгтичних, економiчних, сусп1льних, культурних, осв1тн1х продесш. Варто зазначити, що новий гуматзм не е рел1гiйним чи ате!стичним. «Фактично маеться на увазi гуманзм саме секулярний, або св1тський, тобто незалежний в1д рел1г1й, будь-яких конкретних полгтичних рух1в i тим паче держави» (Кувакин, 2014: 217).
Основн положення нового гуманiзму були викладен Генеральним директором ЮНЕСКО 1риною Боковою в 2010 рощ в промовi «Новий гуманзм в XXI столгт» (Бокова, 2014: 12-17), де зазначаеться, що основоположний принцип ЮНЕСКО - взаеморозум1ння i м1жнародна сп1впраця в галузi освiти, науки, культури i комун1кац1!, сьогоднi акту-альний, як н1коли ран1ше, але процес глобал1зац1! вимагае його онов-лення та адаптац1! до нових складних умов. «Зм1ни, що в1дбулися в свь товому контекстi, вимагають вироблення принцип1в нового гуманiзму, який був би теоретично обГрунтованим i реалiзованим на практицi» (Бокова, 2014: 12). Таким чином, одшею з характерних рис нового гума-нiзму, за Боковою, е його прикладний характер. Адже мова йде не лише про пошук нових духовних щнностей, але й про реалiзацiю конкретних програм з вiдчутним результатом. Сучасний гуманiзм вирiс iз критики модерн-гумашзму за його абстрактний, унiверсалiстський характер, тож одним iз головних завдань нових форм гуматзму е гармоншне поеднан-ня свiтоглядних 1дей з реальнстю. Гуманiзм як декларац1я гуманност1 нiчого не вартий без реальних д1й. «Т1льки тод1, коли гуманзм е не лише теоретичним та абстрактним, а впливае на наш! думки 1 д1! в повсякден-ному житт1, в1н може сприяти створенню ново! гуманiстично! культури... Вт1лювати 1де! гуманзму в повсякденнш практищ е найб1льш важ-ливим завданням сьогодення» (Ко21агек, 2011: 20).
1ншою характерною рисою, що принципово в1др1зняе новий гума-нзм в1д класичного - це в1дмова в1д европоцентризму 1 повага до культурного р1зноман1ття народ1в свпу: «жодна з культур не волод1е моно-пол1ею на ун1версальшсть 1 кожна окремо може внести св1й внесок у змщнення наших сп1льних щнностей», «у кожно! культури е св1й ключ до розум1ння свпу. I ми не повинш ними нехтувати» (Бокова, 2011: 17).
На думку Асмши Караванта, одше! з учасниць конференц1!, що в1д-булася в березш 2011 року в Нью-Йорку 1 була присвячена проблемам нового гумашзму, европоцентрична спрямовансть просвггницького гумашзму, прикриваючись гучними 1деалами, сприяла колошал1зму та работорг1вл1, тому мае в1д1йти в минуле. «Розбжнкть м1ж общянка-ми гумашзму 1 його безпосередшм впливом на розвиток колон1ал1зму, 1мпер1ал1зму 1 работорг1вл1 призвела до серйозно! критики гумашзму 1 його етичних та полггичних принцитв, яка досягла кульмшаци в 1960-х роках. Ця посл1довна деконструкц1я гумашстичних ц1нностей призвела до необх1дност1 переглянути гумашзм п1д кутом зору тих, хто був «т1льки недавно визнаний за людину»... Гумашзм б1льше не е продуктом виключно европейсько! монархи 1 1мпери, чи! колошальн про-екти базувалися на 1деолоичних 1мперативах Просвггництва. В якост1 об'еднуючого вс1х людей фактора новий гумашзм розглядае не рацю-
нальнкть, а онтологiчний факт CMepTHOCTi, чутливост1 до страждання» (Karavanta, 2011: 14).
1рина Бокова зазначае, що у XXI столгтл глобалiзацiя представляе собою не глобальне «встановлення контакт1в», а глобальне «усусп1ль-нення». «Зараз люди все б1льше усвiдомлюють себе частиною всесвгг-нього спiвтовариства. Це сп1втовариство стало щiльнiшим, простiр i час сконцентрувалися, народи, самобутнi традицп i культури зм1шуються все б1льше. вс1 краïни е суб'ектами одного i того ж процесу глобал1зацп. Кожна повинна мати можлив1сть у ньому брати участь. У цьому контек-ст1 вже недостатньо просто бути взаемно толерантними або навпъ один одного поважати i розумпи, як це робили б у сусп1льствах, в1ддалених один в1д одного. Х1ба ми не маемо потреби в б1льш гли6ок1й спiвпрацi, в б1льш повнт згод1 з загальних проект1в?» (Бокова, 2014: 15).
В1дмова в1д европоцентризму, визнання цшност1 та самобутност1 кожного народу, етносу i окремо взятого шдивща дае можливкть пере-глянути арктотелгвське тлумачення людини як «ктоти полкноЬ>. Люди-на стае космополпом, людиною всесвпу коч1вником (номадою), а гуматзм - космополпичним. Про людину як громадянина свпу говорить i Поль Куртц, один 1з засновник1в концепц1ï «нового гуматзму»: «Ми - citoyen du monde - тобто громадяни свiтовоï стльноти, представники роду людського незалежно в1д стат1, нацiональноï, расовоï чи релшй-ноï приналежност1, яю наст1льки глибоко розд1ляли людей в минуло-му. Перш за все, ми - планетарт ктоти, жител1 Земл1 i т1льки пот1м ми американт чи рос1яни, китайщ або африкант, люди минулого чи сьо-годення. Наша людянкть (вона людська i як така не мае стат1) i е те, що складае нашу сутнкну характеристику» (Куртц, 2012: 7).
В практичнш площин це ткно пов'язано з актуальною сьогодт, як тколи ран1ше, проблемою 1ммпрант1в i бженщв. «В Мадрид1, Каïрi i Аф1нах б1жент в1дстоюють своï права бути громадянами свпу. ïхнi вимоги р1зт, але вс1 вони пов'язат 1з в1дстоюванням демократичного 1де-алу, який визнае людину першим i найб1льш фундаментальним принципом. Незважаючи на вщмшносп в ïxmx полпичних i економ1чних поглядах, ïx статус громадянина свпу вимагае нового розумшня сусп1ль-ства як глобального полку» (Karavanta, 2011: 14).
Сутнкть нового - глобального - полку полягае в розумшт того, що р1зноманпнкть мов, традиц1й i в1рувань складае щоденну реальнкть, а практика взаеморозумшня i транскультурнкть е способами вижи-вання. В цьому контекст1 i на тл1 кризи мультикультурал1зму особливу увагу привертають до себе мегаполки. Як зазначае Людмила Горбунова, «в ïx межах розвиваються i навпъ процвпають транснац1ональн1 i тран-скультурн1 мереж1, як1 кидають виклик i руйнують нац1ональн1 дискур-
си KyiKrypHoï гомогенност1, що як i ранше наполягають на тому, щоб числeннi групи «аутсайдер1в» були асим1льован1 дом1нуючою <<1нсайдер-ською» культурою» ( Горбунова, 2014: 170). Космополпичш мегаполки стають осередками св1тових культурних подш, транснац1ональних ЗМ1 i важливих культурних поток1в, що пов'язують м1ж собою д1аспори краïн свпу i утворюють з шшими европейськими мiстами транскультурш ме-рeжi зв'язк1в. «У цих процесах взаемовплив!в розвиваються нов1 форми культурного виявлення, що виходять за нащональш чи eтнiчнi кордони. Зокрема, створюеться новий тип художнього прояву, нов1 культурн1 та кoмeрц1йнi мереж! для художнього виробництва i, в кшцевому рахунку, нов1 реалп культурного розмаптя та космополпизму. Вони динам1чно розвиваються i, незважаючи на в1дчутну кризу мультикультурал1зму i ак-центуйовану полпику безпеки, все б1льшою i б1льшою м1рою зд1йсню-ють св1й вплив на культуру i розумшня европейцями ïï космополпичних перспектив» ( Горбунова, 2014: 171).
Таким чином, одним 1з головних свoïх завдань новий гумашзм вба-чае створення достойних умов для кнування людини в транскультурному середовищ1. В цьому контекст1 гумашзм виступае як гостиннкть (hospitality) по в1дношенню до нос1я 1нших культурних код1в. На думку Ж. Дерр1да, гостиннкть виступае не як юридичний, соцальний чи по-лпичний акт, а саме як прояв людського в людиш (Derrida, 2000). Права людини мають бути гарантоваш не певною полпичною силою, а самим лише фактом приналежносп до роду людського. Гостиннкть полягае не лише в турботливому, толерантному ставленш до 1ншого, а й в ство-ренн належних умов адаптацiï до «чужого» культурного середовища. «М1жкультурна взаемод1я е онтолоичною i полпичною умовою, яка мае змшити державу-нац1ю зсередини. Але для людини, щоб бути сощаль-но i полпично визнаною i адаптованою в нов1й культурн1й реальности необх1дна освпа, яка б давала можливкть транскультурного навчання. Як казав французький ф1лософ Жак Дерр1да, пост1йно демонструйте за-кони гостинност1 чужинцю, якому «гостиннкть належить» (hospitality is due)» (Karavanta, 2011: 16).
1рина Бокова шдкреслюе важливу роль взаеморозум1ння i д1алогу культур. «При всьому нашому рoзмаïттi ми об'еднан спшьною люд-ською культурою. Через сп1лкування, знання 1нших мов, через д1алог 1 наукове сп1вроб1тництво ми виходимо за колись встановлен1 рамки, розширюемо наш1 знання, д1знаемося 1нш1 традицц i звичаï, вступаемо в прост1р духовного розумшня, в1дкриваючи для себе об'еднуюч1 нас зв'язки» (Бокова, 2014: 14). Д1алог в жодному раз1 не призводить до некритичного прийняття чyжoï позицп, ушф1кацп чи втрати самобутнос-т1. Це означае лише те, що в 1нш1й культур1, в 1нш1й систем1 щнностей
можна знайти те, що допоможе вир1шити сп1льн1 проблеми, зберiгаючи власну унжальшсть.
Не менш важливою рисою нового гуматзму е його iнклюзивний характер, тобто, включення, залучення до нього якомога бiльшоï кiлькостi людей, щей, рiзних культурних програм, але насамперед доступнiсть, можливiсть участ1 в реалiзацiï гуманiстичноï парадигми вс1х людей пла-нети. В концепцп «нового гуманзму» поняття 1нклюзп набувае широкого культурно-освгтнього i гуманiтарно-екологiчного значення; почуття громадянськоï в1дпов1дальностi i солидарности повага до прав i свобод людини, визнання людськоï г1дност1 поширюеться на вс1х без виключен-ня представниюв роду Homo sapiens, що тим самим сприяе залученню ïx до засвоення норм i ц1нностей глобальноï сп1льноти. «Нам належить об'еднати людей у стльноту, створити сшльний прост1р i не виключати з нього н1кого, незалежно в1д континенту, сощального походження, в1ку чи статЬ> (Бокова, 2014:14). Генеральний директор ЮНЕСКО усв1дом-люе, що це складне завдання, i саме новому гуманзму належить знайти так1 1нструменти i механзми, як1 б сприяли його виршенню.
Одним з прюритетгв нового гуманзму е забезпечення доступу до якiсноï освгти, зм1цнення мереж наукового сп1вроб1тництва, створен-ня науково-досл1дних центр1в, передача 1нформац1йних технолог1й для прискореного обм1ну знаннями.
Новий гуманзм в1дстоюе гендерну ршнють, яка передбачае для ж1-нок р1вний з чолов1ками доступ до освгти, знань та владних повнова-жень, переймаеться проблемами оточуючого середовища, зм1ни кл1ма-ту, збереження бюлопчного р1зноманптя на планет1. «Новий гуманзм
- це сол1дарн1сть з ближн1ми i дальн1ми народами, що постраждали в1д катастроф, будь то Гат чи Пакистан» (Бокова, 2014:15).
Планетарн1сть, шклюзивнкть, д1алопчнкть, прюритет освгти, ген-дерна ршнють, толерантн1сть, емпат1я та повага до бюлопчних i культурних в1дм1нностей е головними рисами нового гумашзму. Головними важелями побудови единого людського сшвтовариства на засадах нового гуман1зму, на думку 1рини Боковоï, е освгта, наука, культура, комуш-кащя. «Немае б1льш мудрого ршення, н1ж ïx прюритетне використання з метою розвитку. Це i е головне полгтичне завдання XXI столптя i умова побудови свпу» (Бокова, 2014: 17).
^ï нового гуманзму були покладеш в основу стратеги ЮНЕСКО i зафжсоваш в «Проект1 Середньостроковоï стратеги ЮНЕСКО на 2014
- 2021 рр.», що стало поворотним пунктом в усв1домленн1 планетарноï гуманiстичноï м1си вс1х наукових, освпн1х, просвпницьких i культурних програм цiеï авторитетноï органiзацiï. «Наша епоха закликае нас до нового гуман1зму, який поеднуе в соб1 людський розвиток 1з збереженням
планети i забезпечуе всезагальний р1вний доступ до благ освпи, науки, культури, комушкаци i 1нформацп. Новий гуматзм повинен спирати-ся на нове прагнення до р1вност1 i поваги, терпимосп i взаеморозум1н-ня, особливо м1ж народами р1зних культур. В1н мае прагнути створення б1льш шклюзивних сусп1льств, для яких дотримання сoцiальнoï справедливой i збереження р1зноманпност1 е питанням глибoкoï занепо-коеностЬ» (UNESCO, 2014: 9).
В проект1 констатуеться, що в наш час в1дбуваються зм1ни в м1жна-родному становищ1 i загальн1й картин свпу. Ростуть прояви нер1вност1, як1 породжують нов1 проблеми в план реал1зацп прав людини i ц1ннос-тей сoцiальнoï справедливости сол1дарност1, 1нклюзивност1. Нер1вн1сть проявляеться у в1дсутност1 р1вного доступу до якiснoï освпи, кoриснoï наyкoвoï 1нформацп, у гендерн1й нер1вност1, обмеженш прав та свобод.
Головною проблемою сучасност1 залишаеться забезпечення миру 1 безпеки. Конфл1кти продовжують загрожувати нест1йкому прогресу ба-гатьох краш, що розвиваються. Нарощування 1нформац1йних потокв, зб1льшення впливу та значення соц1альних мереж, пост1йний розвиток 1нформац1йних технолог1й та розгалуження канал1в комун1кацп кидае ви-клик здатност1 людини ор1ентуватися в лавин 1нформацп, ставить руба питання мед1аграмотност1. Як зазначае Серг1й Пролеев, «особисткть перетворюеться на сингулярн1сть, а способом ïï конституювання стае за-лучення до 1нформац1йних мереж. Ïï головною культурною яюстю стае мобшьнкть» (Пролеев, 2014: 22). Системи освпи, що були ор1ентоваш на вимоги XX столптя, вже не в1дпов1дають реал1ям сьогодення. «Це висувае фундаментальну вимогу трансформаций сyчаснoï oсвiтньoï системи, яка полягае в тому, що культурна, соцальна, фахова, психолопчна моб1ль-нють перетворюеться на основну мету вищoï освпи» (Пролеев, 2014: 23).
Вир1шення завдань сталого розвитку, в якому економ1чне зростання грунтуеться на принципах в1дпов1дального ставлення до навколишньо-го середовища i сoцiальнoï справедливости вимагае використання нового п1дходу до освпи, в якому враховувалися б сам1 р1зш сощальш, етич-ш, економ1чш, культурш, громадянсью та духовн аспекти (UNESCO, 2014: 11-17).
Величезною проблемою для майбутнього людства залишаеться зм1на кл1мату. ЦЫсне вир1шення завдань, пов'язаних з1 зм1ною та мшливк-тю кл1мату, потребуватиме зусиль не лише з боку науки, але й культу-ри, освпи та комушкаци. Задач1 сoцiальнoï 1нклюзивност1 та змщнення миру все гучнше вимагають забезпечення м1жкультурного д1алогу. Жод-на краша, якою б потужною вона не була, не в змоз1 самотужки впорати-ся з викликами сучасност1. Дотримання сп1льних ц1нностей 1 стандарт1в стае нев1д'емною умовою миру i процвпання.
Усв1домлення загроз та викликiв сьогодення виводить на передн1й план CTpaTerii ЮНЕСКО питання про реалiзацiю сп1льних зусиль щодо звiльнeння людства i формування нового гумaнiзму. «ЮНЕСКО потр1б-но демонструвати свою здaтнiсть сприяти збереженню миру, незважа-ючи на посилення piзномaнiття; сприяти сталому розвитку, незважаю-чи на обмeжeнiсть peсуpсiв i змiни клiмaту; посилювати iнклюзивнiсть i життестшюсть сусп1льного устрою, незважаючи на складну i мiнливу обстановку. Прагнення до нового гумашзму можна трактувати як потребу людей у встановленш нових в1дносин на основi гендерно! piвностi, взаеморозум1ння i терпимости в1дмови в1д дискрим1нацп та насилля, нового в1дношення до навколишнього середовища (з урахуванням його вразливост1 i граничних можливостей), нових в1дносин м1ж культурами (при збереженн1 !х р1зноманптя i взаемозв'язк1в за допомогою осв1ти в дус1 взаемоповаги) i нових в1дносин з майбутн1ми покол1ннями (UNESCO (2014): 14).
На думку автор1в Проекту, саме осв1та е тим «1нструментом», що за-безпечуе вт1лення принцип1в нового гуман1зму в життя i веде до сталих зм1н. «Осв1та безпосередньо впливае на скорочення масштаб1в б1дност1, зм1цнення здоров'я, забезпечення гендерно! р1вност1 i еколоично! р1в-новаги. Вона в1д1грае пров1дну роль в соц1альн1й 1нтеграцп i соц1альних перетвореннях». Одним з основних завдань осв1ти е пропаганда ц1ннос-тей, життевих установок i тип1в повед1нки, як1 дозволяють учням роби-ти значний внесок в побудову справедливого, р1вноправного, мирного i сталого сусп1льства. Завдання ЮНЕСКО - сприяти формуванню глобального громадянства засобами осв1ти (UNESCO, 2014: 23).
Однак, для реал1зацп всеохоплюючих гуман1стичних ц1лей Оргаш-зацп - «сприяння мщному миру» i «сприяння сталому розвитку та по-доланню б1дност1» - необх1дно переглянути сутн1сть i завдання осв1ти. Про це йдеться в публжацп ЮНЕСКО, яка присвячена проблемам пе-реосмислення осв1ти (UNESCO, 2015: 1). «Св1т зм1нюеться i осв1та теж повинна зм1нюватися. Сусп1льства повсюди переживають процес гли-боких трансформацш, як1 вимагають нових форм осв1ти, як1 б сприяли розвитку глибоких профес1йних знань, необх1дних сусп1льству та еконо-м1ц1 як сьогодн1, так i в майбутньому. Це передбачае необх1дн1сть, кр1м навчання грамотност1 i навичкам рахунку, зосередитися на вивченш навколишнього св1ту i на використанш нових п1дход1в до навчання в 1м'я б1льшо! справедливост1, сощально! р1вност1 та глобально! сол1дарност1... Ось чому нам необх1дно мислити глобально i запропонувати нову кон-цепщю осв1ти в умовах м1нливого свпу» (UNESCO, 2015: 1).
Саме гуманютична концепщя осв1ти, яка виводить освпу за рамки утилпарно! рол1 в економ1чному розвитку i вбачае свою мету в збере-
женш i змодненн гiдностi, здiбностей i благополуччя людини в !! в1дно-синах з оточуючими людьми i з природою, вiдповiдаe тим вимогам, яю ставляться перед освiтою в XXI столгтл. Метою HOBiTHboro освгтнього процесу е не лише набуття певних знань, вм1нь i навичок, а й формуван-ня гумашстичних щнностей, таких як повага до життя i людсько! г1днос-т1, р1вн1 права i сoцiальна справедливкть, культурна i сoцiальна р1знома-штнють, почуття людсько! сoл1дарнoстi та колективно! в1дпов1дальност1 за наше сп1льне майбутне. Насл1дком такого переосмислення сутнос-т1 освпи е «1накше, ан1ж в попередн1х парадигмах, розум1ння природи людсько! д1яльност1 вона мислиться в якост1 встановлення етичних та соцально в1дпов1дальних в1дносин з природою та сусшльством, з 1нши-ми людьми, з цшностями 1нших культур тощо» (Колотило, 2013: 330).
Таким чином, новий гумашзм, який базуеться на принципах космо-полпизму, 1нклюзивност1, транснацюнальносп, д1алоичност1 культур, визнае освпу, науку, культуру i комушкащю головними важелями по-будови глобально! людсько! сп1льноти, в1дстоюе гендерну р1вшсть, то-лерантн1сть, емпат1ю як основн засади взаемод1! людей, в1дводить освт пров1дну роль в сощальнш 1нтеграцц i культурних перетвореннях, напо-лягае на необх1дност1 збереження ушкальносп та самобутност1 кожно! культури та особистоси при 1нтеграц1! в свповий прост1р, мае великий культурний та освпнш потенщал i виступае свпоглядною засадою стра-тег1! ЮНЕСКО.
Лггература:
1. Бокова И. Новий гуманизм в XXI веке / И. Бокова // Место и роль гуманизма в будущей цивилизации. - М.: ЛЕНАНД, 2014. - 400 с.
2. Горбунова Л. Транскультурна освггня стратепя в контекст1 виклик1в глобал1зацИ / Л. Горбунова // Фшософ1я осв1ти. Philosophy of Education. - 2014. - №1 (14). -С.158-198.
3. Колотило М. / Гумашстичний потенщал нов1тньо! парадигми осв1ти в реал1ях сучасно! антрополог1чно! кризи // Фшософ1я осв1ти. Philosophy of Education. -2013. - №2 (13). - С. 317-332.
4. Кувакин В. Перспективы нового гуманизма // Место и роль гуманизма в будущей цивилизации. - М.: ЛЕНАНД, 2014. - 400 с.
5. Куртц П. Планетарное мировоззрение современности / Здравый смысл. - 2012. - №2 (63). - Режим доступу до журн.: http://razumru.ru/humanism/journal2/63/ kurtz.htm
6. Пролеев С. «Суспшьство знань» як антрополопчна ситуаця / Фшософ1я осв1ти. Philosophy of Education. - 2014. - №1 (14). - С. 7-24.
7. Фролова М. Эволюционный гуманизм Джулиана Хаксли в век глобализации// Место и роль гуманизма в будущей цивилизации. - М.: ЛЕНАНД, 2014. - 400 с.
8. Derrida, Jacques. Of Hospitality. Trans. Rachel Bowlby. Stanford: Stanford University Press, 2000.
9. Karavanta Asimina What happened to hospitality? // Courier THE UNESCO (2011).
- No. 4 - С.14-16
10. Kozlarek Oliver Towards a Humanist turn // Courier THE UNESCO (2011). - No. 4
- С.18-20
11. UNESCO (2015) Rethinking Education: Towards a global common good? UNESCO
Publishing, Paris, 2015 http://unesdoc.unesco.org/images/0023/002325/232555r.pdf
12. UNESCO (2014) UNESCO's Medium-Term Strategy for 2014-2021 (document
37 C/4). UNESCO Publishing, Paris, 2014 http://unesdoc.unesco.org/
images/0023/002325/232555r.pdf
Светлана Силкина. «Новый гуманизм» как мировоззренческая основа образовательной стратегии ЮНЕСКО
Глобализационные процессы в культуре, экономике, политике, постоянное развитие информационных технологий, разрушение бинарной, иерархической картины мира требуют пересмотра классической гуманистической парадигмы. Одним из вариантов ответа на вызовы времени является концепция «нового гуманизма». В статье анализируются основные положения нового понимания гуманизма и исследуется его потенциал как мировоззренческой основы научных, образовательных, просветительских и культурных программ ЮНЕСКО. Раскрывается положение о том, что глобальные изменения во всех сферах жизни человечества ставят новые требования перед образованием и требуют пересмотра образовательного процесса на гуманистических началах. Отмечается, что транскультурность, диалогичность, инклюзивность, космополитизм, терпимость к «Иному», отстаивание гендерного равенства, приоритет образования являются главными чертами «нового гуманизма». Делается вывод, что формирование гуманистических ценностей, таких, как: уважение к жизни и человеческому достоинству, равные права и справедливость, культурное и социальное разнообразие, чувство человеческой солидарности и коллективной ответственности за наше общее будущее, «новый гуманизм» рассматривает в качестве первоочередной задачи образования и в этом заключается его большой потенциал как мировоззренческой основы образовательной стратегии ЮНЕСКО.
Ключевые слова: глобализация, «новый гуманизм», транскультурность, космополитизм, инклюзивность, диалог, гостеприимство, гендерное равенство, гуманистическое образование.
Svitlana Sylkina. "New Humanism" as the Worldview Basis of UNESCO Educational Strategy
The globalization process in culture, economics, politics, and constant development of information technology, destruction of binary, hierarchical view of the world require reconsideration ofthe classical humanistic paradigm. The concept of New Humanism may be considered as one of the possible variants of answer to these contemporary challenges. The article deals with the new understanding
of humanism, its potential is analyzed as worldview basis of UNESCO scientific, educational and cultural programs. The author underlines that global changes in all aspects of human make new challenges to education and require a new vision of the educational process basing on the humanistic principles. It is pointed out that transculturality, dialogueness, inclusivity, cosmopolitanism, tolerance to Other, assertion of gender equality, priority of education are the main characteristics of the New Humanism. It is concluded that the primary educational task from the position of a New Humanism is formation of humanistic values such as respect of human life and dignity, equal rights and social justice, recognition of cultural and social diversity, a sense of human solidarity and collective responsibility for our common future. This is that great potential of worldview basis of UNESCO educational strategy.
Keywords: globalization, «New Humanism», transculturality, cosmopolitanism, inclusivity, dialogue, hospitality, gender equality, humanistic paradigm of education.
CBiT.aHa Cii.iKiHa — BHKragaq Ka^egpH ^iroco^n Km'BCbKoro HamoHa.№-Horo yHiBepcHTeiy EygiBHH^TBa i ApxneKTypH. E-mail: [email protected]
Svitlana Sylkina — Assistant Professor of the Philosophy department of Kyiv National University of Construction and Architecture. E-mail: [email protected]
