CC BY
12
Лггерятура
1. Голубець М.А., ЧорнобаП IO.M. Консоршя якелементарнаеколопчнасмсгема//Укр. бог жури — 1983, —40, —№6, —С. 23—28.
2. Злотин Р.И. Изучение деструкинонных процессов в связи с исследованиями биологического круговорота в наземных экосистемах // Доклады МОИМ, 1971 —1972 гг , 1974
— С. 256—267.
3. Козловская JI.H. Беспозвоночные различных ярусов болотных биогеоценозов // Комплексная оценка болот и заболоченных лесов в связи с их мелиорацией. — Новосибирск: Наука 1973
— С. 195—208.
4. Медведска-Корнась A.B. Метод? учета и накопления подстилки наземп7ми макрофитами //Бот. жури,— 1970.— 35, —№2, —С. 167—178.
5. Работнов Т.А. Фитоценология. — М.: Изд-во МГУ, 1992. — 350 с.
УДК580. 47(477.82)
И Т. Ященко
¡нститут екологИ Карпат ПАН Укра'ши
HOBI ЛОКАЛ1ТЕТИ Р1ДК1СНИХ ВИД1В ФЛОРИ НА ЗАХ1ДНОМУ ИОЛ1СС1
Втображено причини змш у флор| Захщного Полкся, охаракгеризовапо окрем1 рщккш види та Ух Hoei локапп-ети. Обгрупговано потребу досл1дження та охорони внявлених Micub ношпрсння ршккних вид1в у Захщному Полки, що останшми роками звужуються.
Yashchenko Р. Т.
The new localities of rare species of flora on the Western Polissya
The causes for change in flora of Western Polissya were reflected, individual rare species of llora and they new localities were characterised.
Характеризуючи раритетний ф1тогенофонд Захшного Псшсся, cjiia, перш за все, розглянути його хоролого-созолопчну структуру та передумопи формупаи-ня. В цьому acneKii всю сукупшсть раритетннх вид1в можца роздшпи на дш пе-лик1 групи, piiiKiciiicTb яких зумовлена природними (едафо-юиматнчними, ¡сторичними, географ1чнимн), або антропогенними факторами. Внди iiepmoi групи с справжшми раритетами — як географ1чш pwocTi, що зростають у perioni на меж1 ареалу, або ж е ¡сторичними релктами, ендемами чи видами з складною бшлопао розвитку (як, нанриклад, плауни чи opxUni, або комахоУдш рослини); це трупа первинно р1дк1сних вид1в. До другоТ групи включено види, на сьогодш також вже малопоширеш, але числешпсть яких скоротилася шд впли-вом антропогенних факторт; це види вторипно pmKicni.
Законом1рпо, що посилення антропогенного пресу на природне середовите супроводжусться значною трансформацию корпшого рослинпою покриву, шпи-дкою втратою його специф1чних репональних рис. зб1лыиенням юлькосл piaKicmix таксошв та сннтаксошв. На Захиному Полка таю змши в1дбулися п два етапи i пов'язаш. в першу чергу, з великими об'емами рубань та л1сов1дновних (люокультурних) po6iT на суходолах у повоенш роки; швидка ж
252 Охорона бюрпномятггя: теорегичш та прикладш аспект
змilia рослинних форманш та прискорения динамнних nponeciß у (]uiopi periony у 60-70 роки 3yMOBjieni великомасштабмим осушениям i господарським освоениям бол ir та заболочених jiícíb, розвитком шфраструктури. За цей час значно зменшилася юльюсть локал1тет1в багатьох первимно р|дк1с>1их для periony вид1в рослин. I'Ukíchumh стали й багато ¡з широко иоширених те в недалекому мину-лому hiiíjíb — тобю збигьшнлася i kuibkíctb вторинно pUkíciihx bujub.
Зокрема, загальна kíjii.kíctb puKicimx ви;пв рослии Украшського Полнея ще 20 poKin тому становила 116 таксош'в |2], в тому mucjií на Захиному ПолкЫ зро-сгало 67 внд!в, з яких 23 були дуже ришеними, 23 — римскими i 21 — jiopiBimio piAKiciniM. До Червоио! книги Укра'шсько! РСР 119] було занесено 151 вид, то становило 3,7 % флори Украши; з них на Захиному Ilonicci у нечислен-пих локалггетах траплялися 35 видт.
Так, iieoniairra каптурувата, пальчатокоршник бузиновий, траунштейнера кулясга, хаммарб1я болотна були представлет лише одиничними мкцезростаннями, черевички зозулиш, лшарнс Лезеля — двома, а ломикамшь болотпни та гудайера новзуча — закартоват у трьох локал^етах. Незначна кшьмсп, мкцезростань свичить про важливкть охороии них вид1в у perioni. На ociiobí уточнения даних про стан збереженост1 флори при зростаючому bhahbobí аитроногенних фактор1в до нового вндання Червоно! книги Украши [20J включено вже 429 вшив (10,5 % флори), з яких 48 трапляються спорадично i на Захиному Ilonicci. Це свичить як про скорочення числеиносп mícul зростання багатьох bvuíb рослин у perioni та про посилення загрози збинення його флори, так i про hoi либлення р1вня вивченост1 флористично! сигуаци, про розширення об'ему й само! Червоио! книги.
Зокрема, мльккть локалпет1в багатьох пгрофиышх вид1в (Betula humilis, Salix lapponum, Carex clwrdorrhisa, Pinguicula vulgaris, Drosera anglica, D. intermedia, Scheuchzeria palustris) в останш 10 pokíb скоротилася особливо pÍ3Ko. Вагато bhjiíb стали репональио римсними, зокрема Acer pseudoplatanus. Calamagroslis neglecta, Arclostaphylos uva-ursi, Diphasiaslrum complanatum, Hierochloe odorata, Festuca polessica, Silene lithuanica тощо).
Cjiu зазначити, mo деталыи флористичш дослижеиня в perioni сприяли не лише уточнению стану збереження раритетних biuíb i виявленню нових MÍcue3pocranb червонокнижних biuíb (напрнклад, для Botrichium lunaria, Quercus petraea, Acer pseudoplatanus, Festuca polessica, тощо), але й винайденню локалпелв зростання демлькох biuíb, що вважалися зниклими з periony (напри-клад, /soetes lacustris, Hydrocotyle vulgaris, Cladium mariscus). Тому коротко зу-пинимося на характеристик! окремих рарите^в флори periony, iiobí локал!тети яких знайдено нами в ocramii роки.
Бульбокомиш ирнмореькнн (Bolbochoenus marítimas (L.) Palla.et Koch). — широкоареальний вид, що зростае в Сврош, в Cnöipy, на Далекому Сходь у Се-ред!мй i Мали! Азп, на Кавказ!, а також у Швшчшй Америш та на iiíbhohí Африки [11]. Н Gßponi зростае на швдт Скаидинавм, у Прибалтиш, у Центральному, Захиному i Схиному флористичних районах та в Криму, зростаючи переважно но берегах водойм та в заболочених понижениях [7]. Вид трапляеться майже по Bcifi територп Украши, проте част1ше — в .Жсостену, а звичайно — в Степу, де "риурочений до вогких лук, болгг, водойм, особливо на засолених грунтах [5].
За дапими „Флори УРСР" (т.2), бульбокомиш ириморський дуже мшливий вид, що трапляеться в таких р1зновидах:
Результат орнгшалышх дослшжень 253
• var. typicus Aschers.et Graebn. — типовий;
• var. diginus Gadr. —двоприймочковий;
• var. laxiflorus Aschers. — нещ1лыюкв1тковий;
• var. macrostachyus (Willd.)Vis. — крупноволотевий;
• var. compactus (Hoffm.)G. F.W.Mejer. — Щ1льний (компактний);
• var. monostachyus G. F.W.Mejer. — одноволотевий.
Зршка бульбокомиш приморський трапляеться й па llo/iicci. За даними гер-барних збор!в (KW, LW, LWS), цей вид у Полкькому perioni збиралп в Ки-"iBCbKiO, Сумсьюй та Чершпвсыйй областях, причому переважио в кшш минуло-го стол1ття (наприклад, збори Цшгера, 1987 p., LW). Разом з тим, як вказуе Кре-четович В.1.[11], на Правобережному ПолшЫ цей вид трапляеться дуже р1дко, а знахщку виду в с. Дубровка колишнього Радомиського пов1ту на Житомирщиш (збори Бельке) цей автор, вслш за С.Б.Бордзиловським, вважав за дуже сумшвну. Тому Hoei знах1дки бульбокомиша ириморського на Захмиюму 11олicci заслуго-вують на увагу з точки зору вияснення особливостей його ноширення у perioni та созолопчноУ оцшки виду.
Вивчення гербарних зборш показало, гцо е дв1 вказ1вки про зростання цього виду на Захмшому Полгсск Перша — А.ГБарбарича, то збирав цей вид 7.07.1949 року (KW) у долтп р. Захиний Буг, б1ля с. Старий Опалин Головнянського району ВолинськоУ облаем (тепер це с.Вишшвка Любомльського району, то вини-кло на Micui спаленого шмцями шд час другоУ свково'У Biflim Старого Опалина). Друга вказ1вка — С. Д.Мельника для озера ГТулемецького i3 групп Шацьких озер — 6.05.1971 року (LWS). Разом з тим у гербарп Льв1вського природознавчого Музею HAH УкраУни (LWS) е два ¡дентичт зразки ¡з збор1в С.Д.Мельника, дато-ваш одшею i Tieio ж датою — 6.05.1971 року, але мкцезнаходження збору другого зразка — заплавш луки р.Солокй' в Сокальському paiioni на Льв1вщин1. Тому вказ1вка на зростання бульбокомиша приморського на Шацьких озерах по-требус nepeeipKH, осмльки за час довгол^нього флористичного обстеження Ша-цького поозер'я наявшсть цього виду тут поки що не зафжсована.
В.Л.Шевчик [22], що детально вивчив флору Захшного Полкся, для pei ioiiy наводить лише поодиноке мкцезростання бульбокомиша приморського за вказа-ним гербарним збором АЛ.Барбарича 1949 року.
Нами виявлено новий локал1тет бульбокомиша ириморського — на швденному 6epe3i озера Сирье, що в Камшь-Каширському райош ВолинськоУ области Гербарп« зразки виду з цього кмсцеэростання зберкаються в 1нститут1 еколопУ Карпат HAH УкраУни. ГПдтверджено також зростання цього виду i би!я с. Вишшвка Любомльського району на Волиш; бульбокомиш зростае тут в угру-пованIii осок у невеликому пониженш заплави р. Зах1дний Буг, зразу ж за прнко-рдонним перепустковим пунктом через контрольно-слшову смугу.
Швденшше periony Полкся, наприклад у Передкарпагп, бульбокомиш приморський зростае частиие, i repöapni збори цього виду в LW е б^лыи численни-ми, хоча часто й датуються або початком 20-го столктя, або ж 70-тими роками 19-го. На сьогодш вид трапляеться часто по мелкративннх канавах в околицях Львова, а також на заболочених понижениях у долин! р. Дшстер (наприклад, околищ с. Мала Горожанка, що поблизу смт.Комарно).
Щитолисник звичайннй (Hydrocotyle vulgaris L.) довгий час вважався зник-лим ¡з флори УкраУни та Binopyci. На Полки останш збори щитолисника булн здШснеш И.К.Пачоським ще в минулому cToflirri [15], i трнвалий час вид не зна-
254 Охороня Окрпиомяигття: теорстичи! тя прнклялш аспект
холили пи час флористичних обстежень цього periony. На сьогодш щитолисник звичайний вважаеться знкклим з гериторп BUopyci, В1дсутн1 й гербарн! його збори [9,14]. Для IТольщ! [27] щитолисник наводився тип.ки для захиноУ частики кра'ши, тод| як на схиних теремах його визначалн лише у иоодиноких розпоро-шеиих локалЬетах. На територм Литви цей вид також трапляеться дуже рико, а okpemi míciih його зростання траисформоват внаслиок ексилуатаци торфовищ [13|.
Як зазначае А.Т.Зеленчук [8], осюльки у гербар1ях м.Киева (KW) гербарш збори щнтолисника були висутш, то виомнй кшвський боташк М.1.Котов при uiju oroBui „Визначника рослин УкраУни" 1965 року [5] поставив пи сумшв на-яншсть цього виду у (|)jiopi УкраУни, хоча перед тим включав його до „Флори УкраУни", т.7 ]10] на ochobí зборт С.'Груша з Терношлыдини (с.Вишиевчик Те-ребовлянського району, 1889 р|к). У Визначнику 1950 року цей вид не згадуеть-ся взагалг Визпачник 1965 року иодае його як „вказтка, мабуть, помилкова", а в „Определителе... " 1987 р. [12] зазкачено; „ растение, вероятно, исчезло, так как никем позднее не было собрано". Проте ni тверджеиня виявилися помилковими; щитолисник звичайний зберпся у флор1 УкраУни, зокрема у флор! Захиного Полкся, про що свичить ряд знахиок i публшащй ocTaiinix рок|'в [21,8,23,24] та збори II. Т. Я щенка i С.М.Стойка 1987 року (LWE).
Тверджеиня про зникнення виду з флори Украши було у 1986 poui вперше заиеречене В Л.Шевчиком [21], який знайшов Hydrocotile vulgaris на Захиному Ilojiicci (у Кам inb-Каширському та Любецлвському р-нах ВолипськоУ облает!). llÍ3HÍuie А.Т.Зелекчуком |8] було знайдсно щитолисник звичайний б1ля с.Хл1вчаии Сокальського р-ну Льв1всько'| область У 1987 poui зростання цього виду на Захиному llonicci було питверджене й С.М.Стойком та П.Т.Ященком, що збирали щитолисник б1ля c.IIiiíbho Камшь-Каширського р-ну Волит, а також значно и i и 11 i ч II i in е, в долшп р.Прип'ят1, на меж|' з Bijiopyccio та ('¡вкенською области) (LWE). Hi знахики дозволяють уточкити схину межу поишрення виду на УкраУнському Ilojiicci.
Характерно, що кисцезростання щитолискика мають як первинний (окраУни болгг), так i вторинний характер (мкця випасу худоби, узб1ччя flopir, береги i дно колишшх CT3BKÍB), де конкуреншя з шшими компонентами рослинних угру-иовань значно понижена. Знайдеш нами локал1тети щитолискика також неод-iiopuiii.
Перший, що иоблизу c.IIiiíbho — це ук1с иридорожноУ канави, зайнятий трав'янистим угрунованням з домшуванням Agrostis canina; загальне кроективне покриття трав — до 80 %. Щитолисник зростае у другому, нижньому ярус! i представлений поодинокими вегетативними особинами. Обводнеке дно канави вкрите водною рослиншстю, яка представлена нарцелярно домшуючими rirpo-ф!тами (Hydrocharis morsus ranae, Typha lali/olia ,Equisetum fluviatile, Sparganium minimum тощо).
Другий локалггет розташований значно швшчшше понереднього, у Бу-4niicbKÍñ дач1 (заплава р. Прип'ят! за селом Хоцунь Любеплвського району иа Bojniiii). Hydrocoiyle vulgaris трапляеться тут иа значних площах у вигляд! cyniлыюго (шириною ви 0,5 до 5 м) мльця иавколо ¡рисово-осокового болота. Щитолисник представлений як вегетативними особинами, з добре вираженими довгими, неодкоразово вкоршеними пагоиами, так i кв!тучими рослинами. Разом з тим невелик! розм^ри jihctkíb (до 2 см у Д1аметр0 дають нам шдставу харак-
Результати орш шялышх дослшжепь 255
теризувати особини з цього локалкету як др!бнолисту форму (чи екотиц за В.Л.Шевчиком). За характером рослинного покриву знайдеш нами мкцезростання Hydrocotyle vulgaris близью до описаних у лЬератур! [21] i належать до тимчасово затоплюваних мкць з домшуванням або участю Agrostis canina jaJuncus effusus. За характером розмноження особии у мовмх локал!тетах переважас вегетативне поновлення шляхом укоршення пагошв.
На Захщному Полка щитолисник звичайний часто займае екотошп позицм, в!ддаючи перевагу нашвнриродним мкцезростанням. Тому можна зробити ви-сновок, що йому притамаина згасаюча актившсть (за градацкю Я.П.Диуха [6], осюльки в1н займас екотопи з ослабленою м1жвидовою конкуреншею, що фор-муються в результат! „абктичних cTpeciß", зумовлених, переважно, аптропогеп-ними, або ж природними факторами (наприклад, перкдичне затопления). Врахо-вуючи характер поведшки щитолисника звичайного, зокрема, уникання конку-ренцп, напрошуеться висновок про експлерентний [16] характер стратеги поведшки цього виду та його релктовкть у perioHi Зах1дного Полкся.
Созолопчна оцшка Hydrocotyle vulgaris показала, що аутф^осозо-лопчний шдекс за Стойком С.М [17] цього виду для Захщного Полкся становить 9.3. Значна величина шдексу зумовлена малочисленною 36opia щитолисника та но-ниженою його здатшстю до генеративного поновлення.
На сьогодш BÜiOMi xpoMocoMiii числа для 20 вид1в роду Hydrocotile CBiTOBoi флори, причому величина 2n eapiioe в1д 22 у Н. acutifolia Ruiz.et Pav. до 96 у //. javanica Thunb. Щитолисник з територп Полыщ теж е тетраплоУдом i мае хромо-сомне число 96 [28]. На жаль, таких даних щодо особин цього виду з територп УкраУни, зокрема зах1днополкькоУ частини ареалу, немае, але вони иапевне близьк1 до польських.
Анал1з еколопчних умов антропогенно незмшених локалкетт у долнш Прип'ял показав, що Hydrocotyle vulgaris зростае тут на торф'янистнх пере-гшйно-глеевих грунтах, яю характеризуються високою rirpocKoni4iioio во-лопстю i значним вмктом гумусу.
Охоронним режимом Hydrocotyle vulgaris на сьогодш забезпечеиий, його ло-калггети увШшли до ландшафтного парку „Прии'ять-Стох1д". Спешалым нриродо-oxoponni заходи для збереження виду недошлын; noTpi6en лише поспйпий бо-ташчний контроль за станом захщнополкькоУ понуляцп щитолисника звичайного.
Зиахщки щитолисника в долин! р.Прип'ять свшчать, що межа поширення цього виду проходить значно cxwiime в1д зазначеноУ на сьогодш в л1тератур1 [24].
Предстявннки роду Росички — Drosera. Третинннй р|д, що за Богдановсь-кою-Пенеф 1.Д. [4] являе собою вищнй стушнь розвитку дуже древньоУ вузько-спещалпованоУ родини Droseraceae. Як зазначае Л.ДЬьс [26], три представиики росичкових, що зростають у Geponi, (Drosera anglica Huds, D. rotundifolia L., ü. intermedia Hayne), мають генетичш зв'язки з Швшчиою Америкою i е облкатними галоф1тами, трапляючись майже виключно на сфагнових болотах. Як правило, у фкоценозах росички трапляються ноодинокими особинами, проте деколи проективие Ух покриття сягае 3-5 %.
Два види росичок — анплйська та пром1жна — занесен! до ЧервоноУ книги УкраУни [20]. Росичка круглолиста трапляеться част!ше, хоча чиселыпсть УУ ло-кал!тет!в pi3KO скорочуеться, i вона скоро стане раритетним видом впасл!док антропогенно! трансформацП' бол!т.
256 Охороиа бшрппомяшггя: теоретичн1 та приклялш аспект
Сл1д зазначити, що Drosera intermedia взагал1 трапляеться значно pUiue, шж Drosera rotundifolia чи D. anglica, мае обмежений ареал (Атлантична Америка, Захщна i Середня Свроиа) i вважаеться амф1атлантичним видом, тод1 як inuii ви-ди (£>. anglica та D. rotundifolia) траиляються панбореально. Деям автори вва-жають D. intermedia псевдоатлантичним видом, осмльки bíh заходить досить далеко на материк. Так, швшчно-захшна частииа ареалу цього виду в Сврош при-надае на краТни Балтп [29]. На УкраУш росичка пром1жна мае локальне поши-реиня, трапляючнсь майже виключно на nÍBiio4Í Правобережного Полгсся, част-ково заходячи за Д|Ппро, що виображае специфику трапляиня виду, зокрема остршпе його поширення на УкраУнському та Биоруському Полка. Досить по-вна схема трапляиня росички прокижноУ на УкраУш наведена Г.Л.Андр1енко [29], а для Б!лоруського Полкся — И.В.Козловською та В.1.Парфеновим [9].
На заход1 УкраУни вид зростае на обводнених мезотрофних болотах, трапляючнсь найчастпне на шдвищеннях мкрорельефу — кунинах, бугриках; фко-ценотично bíh нриурочений до угруиовань осоки пухиастоплодоУ (за участю Sphagnum acutifolium, Rhynchospora alba, Carex limosa). За даними Aiujpi-енко Т.JI. [29], теля осушения болгг та Ух розорювання росичка пром!жна посе-ляеться у борознах та на укосах канал1в. Теригоршлышм охоронним режимом вид забезпечений — зокрема, на болотах Полкького запов1дника.
Нами останш збори виду були зроблеш у 1997 poui на болотистому берез! озера Чакове, що в Любеипвському райош на Волиш.
Росичка анпм'йська (Drosera anglica) вважаеться циркумполярним видом, швденна межа ареалу якого сшвпадае з межею лковоУ зони, тобто на заход1 УкраУни проходить швденна межа сушлыюго поширення виду. За даними Т.Л.Андркнко [1, 29], вона проводиться через Володимир-Волинський, Луцьк, Piene, тобго практично сшвпадае з швденною границею Захиного Полкся. С й декшька ¡зольованих мкцезростань виду швденшше iiiei меж|, але основна мльккть локал1тет1в зосереджена на Захиному Полка та Придшнров'У, а окре-m¡ лока;мтети ншзначеш на Слобожанщиш. Приурочена росичка англШська до обводнених мезотрофних, подекуди евтрофних 6ojiít; серед европейських иред-ставнимв роду вона е наиб1лыи пгрофыышм видом i часто трапляеться на трав'яинх (Caricetum /paniceo-nigrae / droserosum / anglicae) болотах з високим (до 10 см) pißiieM стояния вод, або ж на периферп мшропопижень, заповнених водою чи на заболочених берегах озер. Ноодиноко тут траиляються чагарники (Betula humilis) i пезначш (до 1 м за илощею) нлями Sphagnum acutifolium. Шсля шдсушення д1лянок росичка англМська дуже швидко випадае ¡з складу рослинних угруиовань. Тернтор|алыюю охороною вид забезпечений у Шацькому iiaui-ональному природному парку (НИИ), де росичка анппйська зростае на осокових болотах (на швденному 6epe3i озера Луки — блнзько виадання каналу з озера Свиязь; на берегах озер Карасинець та Озерце).
I рет1й иредставник роду — росичка круглолиста (Drosera rotundifolia) трапляеться на I lojiicci найчастние, i приурочена вона до менш обводнених, часто порослих чагарниками (Betula humilis, Salix penlandra, S. cinerea тощо) дмянок болп- з добре розвинутим сфагновим покривом. Хоча вона i не включена до Чер-В01101 книги Украши, проте охороною забезпечена у Шацькому НПП та багатьох заказниках державного значения. Разом з тим значна мльккть локалггет1в цього виду вже докоршно трансформована внаапдок широкомасштабних осушуваль-них po6ÍT, i на сьогодш цей вид вже опд розглядати як швидко зникаючий.
Результяти орш чналышх дослшжепь 257
За твердженням 1.Д.БогдановськоУ-Пенеф [4], два види — Drosera rotun-difolia i D. Anglica — б1льш близью систематично i мають панбореальне пошн-рення, причому D. anglica, яка приурочена до волопших частин сфаг иовпх болгг, вшзначаються бтьшою життевктю i здатна рости у еколопчио р¡итмап¡тIiiпгих едатопах, участь и особип у формуванш <|)¡тоценозiв звичайно вита В1Д iinmix росичок. Це тетраплоУдний [28] вид (п=20), ¡, очевидно, молодший в ево-люшйному аспект^ шж D. rotundifolia (11= 10).
Мезоморфш вигляд i будова стебла росичок, cKopiuie всього, зумовлеш достатком азотного живлення. Власне знати величин» пдрол1зованого (до 42 %) та валового (1,14 %) азоту е спецш|ичною рисою грунт1в у мкцезростаинях росичок на Захщному ПолкЫ. Так, анал13 Bepxnix грунтових горизонтов болп\ на яких трапляються росички, зокрема Drosera rotundifolia, показав, то пгроскошчна волопсть тут сягае 10, гумус — 31,2 %, pH сольове — 5,1, тод1 як пдрол1тична кислотшсть — 22,0, ув1браний Ca — 58,0, а Mg — 15,6 мг-екв. на 100 г грунту. Разом з тим, щ фактори часто не мають визначальиого значения (KpiM pH), оскшьки росички мають невеличку кореневу систему i часто нерехо-дять на додаткове живлення комахами, хоча воно й мае випадковий характер.
Здатшсть до гетеротрофного живлення, зокрема комахощшсть, визначае Giojioi i'iny оригшалыпсть роду Drosera, робить його щкавим об'ектом не лише для иоглнблепих на-укових дослщжень, зокрема вивчення проблем паразитизму, мжсотрофносп, а й для дослщжень прикладного характеру. Зокрема, як зазначае ВЛ.Чопик (1978), вчеш довгий час вважали, що комахи просто прилипають до слизу, який иокривае волоски на листках. Проте американським дослщникам вдалося видгпити ¡з соку росичок дш речовини, то д1югь парашзуюче на комах; речовини ni належать до класу ампнв. Можливо, що вивчення рослин-хижамв допоможе розробити noei засоби боротьби з шкщниками с.-г. культур. Росички е також лшарськими рослинами, що використовуються народною медициною як заЫб для лжування неврастенп, захворювань очей, горла i дихальних шлях ¡в; на початку нашого столптя з росичок добували лжарський препарат дрозерш.
Проведена нами созолопчна оцшка Drosera anglica та D. intermedia показала, що ni види мають поршняно невисокий аутфкосозолопчний ¡ндекс — вишовщио 5,8 та 6,9. Це св!дчить про те, що основними факторами загрози для процв1тання вид1в i скорочення ix чиселыюст1 е аитропогенш (через трансфор-мацпо едатошв). Причиною ж включения до ЧервоноУ книги с характер у!икалыюст1 вид1в у флор1 (зокрема незначне Ух иоширення в межах УкраУни i приурочешсть до стенотопних нолкьких умов), спецш|мка бшлопУ розмноження й ¡снування, а також ¡нтенсивна трансформащя Miciib зростання.
Разом з тим у perioni Захшного Полкся росички, особливо круглолиста та анппйська, пор1вняно з ппмими представниками раритетного ф^огенофонду perioHy, трапляються nepUKO. Лле потреба охорони цих вгшв та Ух локал1тепв виходить за репоналып рамки i мае значения для УкраУни в шлому.
Виявлеиня цих нових локал1тетт зростання раритетних вид1в i i'x характеристика снриятиме кращому шзнанню флори Полкся, служитиме базою для розши-реиня мереж! природоохоронних територМ i шдвищення УУ репональпоУ репрезентативность
Лгтерятуря
1. Амдриенко ТЛ. Распространение, экология и ценолошя Drosera intermedia Наупе на Украине // Ботан. журн. — 1977. — 62, № 8. — С. 1207 — 1209.
258 Охороиа Гнор1зномян1пя: теоретичгм та прикладш аспект
2. Андрнеико ТЛ.,1Нелш-Сосонко IO.P. Растительный мир Украинскою 11олесья в аспекте его охраны — К.,1983 —216с.
3. AiwpifiiKo 'ГЛ., Якушина JI.A. Види, занесет до „ЧсрвоноУ кннт Украшсько* PCP" у (jmopi заповщнимв реснублжн // Укр. батан. жури. — 1989. — 46, №2. — С. 77—80.
4. Богдановская-Гненэф ИЛ- О происхождении флоры бореальных болот Евразии / Материалы но истории флоры и растительности СССР. Вып.2— Изд-во АН СССР М-Л 1946
— С. 425—468. ' "
5. Визначннк рослнп Ук-païiin. — К.: Урожай, 1965. — C.116.
6.Дидух Я.П. Эколого-ценогнческие особенности поведения некоторых реликтовых и редких видов в свете теории оттеснения реликтов // Боган.журн. — 1988—73 N° 12
— С. 1686—1698. '
7. Егорова Т.В. Флора Европейской част СССР, т. 2. Осоковые. — Наука, Ленннго отделение — Л., 1976 —С 236.
8. Зеленчук A.T. Hydrocotyle vulgaris L. (Umbelli/erae) иа Украине // Бюлл. Моск. об-ва испытателей природы. Огд биол — 1987. — 92, № 6. — С. 120—122.
9. Козловская Н.В., Парфенов B.II. Хорология флоры Белоруссии. — Минск, Наука и техника, 1972. — 312 с.
10. Ко юн В.1. Родина 30imi4iii — Umbelli/erae. — Флора УРСР. — Т.7. — К.: Вид-во АН УРСР 1955. — 461 с.
11. КрсчсIовпч B.I. Родина XXII. Cyperaceae J.St Hil — OcoKoei. Флора УРСР т2 — К Вил-во АН УРСР, 1940 —С. 386-563. ' "
12. Онределшель высших растений Украины / Доброчасва Д.II., Котов М И , Ирокудин Ю H и др. — К : Паук, думка, 1987, —С. 227—228.
13. Основы охраны растительного покрова Литовской ССР. — Вильнюс: Мокслас 1986 — С 23—24. ...
14. Охрана важнейших ботанических обьекгов Украины, Велоруссин, Молдавии / Шеляг-С'осопко Ю.Р., Парфенов В.И., Чопнк В.И. и др. — К.: Наук, думка, 1980 —С. 347.
15. Начосский U.K. Флора Полесья и прилежащих месшостей. — Труды СПб. об-ва естествоиспытателей., 1897. — 27, вып. 2. — 260 с.
16. Работ нов Т.А. Фитоценология. 2-е изд. — М.: Изд-во Моек ун-та, 1983. — 296 с.
17. Стойко С.М., Гасгнкевич Л.О., IWùiKÎiia Л.1. та in. Флора i рослиншсп, Карпагського заповь днпка—К.: Наук, думка, 1982.—220 с.
18. Чопнк B.II. Редкие и исчезающие растения Украины. — К : Наук, думка, 1978. — 267 с.
19. Чсрвона книга УкраКнськоК PCP. — К : 11аук думка, 1980. — 504 с.
20. Червоиа киша УкраУни. Рослнниий ceir. — К.: Укр енциклопедя, 1996 — 603 с.
21. Шсвчнк IUI. Новое местонахождение Hydrocotyle vulgaris (Apiaceae) на территории Европейской част СССР. // Боган.журн. — 1986. — 71, № 9. — С. 1274—1277.
22. Шсвчнк BJ1. Флора верховьев р.Припяп, в пределах УССР (Западное Полесье). Автореф. дисс.. канд биол. наук. — К., 1989. — 21 с.
23. Яшенко I I.T. Papirrenuifi елемент флори Захщного Полкся, його oniiiKa та стан охоронн / Охо-рона генофонду роелнн в Украий: Тези доп.наук—техн.конф.(КривиП Pit, шавень 1994 о) — Ло-IIWU.K, 1994. — С. 72—73.
24. Яшенко II. I'. lipo cxi;uiy межу поширенпя пцгтолнсника звичайного (Hydrocotyle vulgaris L.) на Захщному Ilojiicci Укранш / Проблеми богашкн i мжо/юп! па nopo3i третього тисячолггга — Marepia-лн X з'Чзду УБТ (Полтава, 22—23 зравня 1997 р.). — Khïb—Полтава, 1997. — С.54
25. Яшенко И.Т.Дапнлнк 1.М. Родина Су/хгасеае у флор! Шацького поозер'я / Нашоналып парки в систем i еколо! итого монпорши-у: Тезн дон. наук, конф,— Свгтязь, 1993. — С. 42— 46.
26. Diels L. üroseraceae. Engler's Pflanzennreich, IY, 112,1906.
27. Szaler \V.,Kulczynski S., Pawlowski B. Rosliny Polskie. Warszawa: PWN, 1953. — S. 441
28. Skalinska M„ Piotrowicz M., Sokolowska-Kulczycka A. et all. Further additions to chromosome numbers of Polish angiosperms H Acta Soc. Bot. Polon. — 1961 — 30 № 3—4
— P. 463—489.
29. Изменение растительности н флоры болот УССР под влиянием мелиорации / Ьалашев Л.С., Андрнеико T.JI., Кузьмичов А.И.и лр. — К . 11аук. лумка, 1982. — 292 с.
Результатн оригшалмшх лослщжеиь
259
