CC BY
26
УДК 340.12
С. О. Торош
Нацюнальний ушверситет "Острозька академiя", здобувач кафедри теори та icTopii' держави i права
НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАН1ЗМ ВРЕГУЛЮВАННЯ ЗЛОЧИН1В ПРОТИ ЛЮДСТВА: 1СТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
© Торош С. О., 2015
Розглянуто поняття злочишв проти людства, питання щодо iсторичних причин та обставин виникнення злочишв проти людства. Аналiзуeться кторичний та теоретико-правовий пщхщ до шляхiв та методiв розв'язання таких проблем та запобкання Тм.
Ключовi слова: держава, суспiльство, злочини проти людства, безпека людства, мiжнародний правопорядок, мiжнароднi оргашзацн.
С. А. Торош
НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЙ МЕХАНИЗМ УРЕГУЛИРОВАНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ПРОТИВ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА: ИСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
Рассмотрено понятие преступления против человечества, вопросы об исторических причинах и обстоятельствах возникновения преступлений против человечества. Анализируется исторический и теоретико-правовой подход к путям и методам предотвращения и разрешения таких проблем.
Ключевые слова: государство, общество, преступления против человечества, безопасность человечества, международный правопорядок, международные организации.
S. O. Torosh
LEGAL MECHANISM OF SOLVING CRIMES AGAINST HUMANITY: HISTORICAL AND THEORETICAL ASPECTS
The article examines the concept of crimes against humanity, the historical causes and circumstances of crimes against humanity. Analyzes the historical and theoretical, legal approach to the ways and methods to prevent and solve such problems. Moreover, in this article we see the historical beginnings of approaches and developments of the legal mechanisms in solving such problems. This article gives theoretical overview of the legal approaches in solving one of the most important issues of existing world. Moreover, in this article we see emphasis at historical and theoretical measures that influence on preventing and solving situations related to armed conflicts inside a society. At the modern world, the reality
of existence such problems become more and more highly important issue. Therefore, this article once more emphasizes the seeing of such society problems as a common problem that is the most dangerous for a peaceful life and democratic developments.
Key words: state, society, crimes against humanity, human security, international order, international organizations.
Постановка проблеми. Актуальнють проблеми злочишв проти людства - це проблема, що об'еднуе громадян будь-яко! кра!ни на боротьбу i3 таким лихом, що спiткало й укра!нське суспiльство в 2014 рощ. Це не простий виклик, а справжня перевiрка на мщнють суспшьства в усiх позитивних надбаннях сучасносп, необхiднiсть теоретичного переосмислення уявлень не лише про державу i право, але й про особливостi та теоретико-юторичш надбання розвитку суспiльних вщносин. Також нагадаемо, що до цього часу в Укра!ш не проводилися комплексш дисертацiйнi дослiдження проблем юторичних, теоретико-правових аспектiв нормативно-правового механiзму запобтання та врегулювання злочинiв проти людства.
Мета дослщження. Визначити iсторико-теоретичний аспект нормативно-правового мехашзму врегулювання злочинiв проти людства. Завданням дослщження е: аналiз нормативно-правового мехашзму врегулювання злочишв проти людства в юторико-теоретичному аспекту та виявлення причин виникнення нормативно-правового мехашзму врегулювання злочишв проти людства.
Стан дослщження. Зазначимо, що ця тема все ще не достатньо вивчена i в сучасному науково-юридичному просторi представленi рiзнi пiдходи до трактування поняття щодо механiзму запобiгання, виникнення та врегулювання злочишв проти людства. Зокрема, дослщженням проблеми запобтання, виникнення та врегулювання злочишв проти людства займалися радянсью дослщники, такi як: Ю. Г. Барсегов, А. I. Полторак (секретар делегацп СРСР шд час Нюрнберзького судового процесу), Ю. А. Решетов, П. С. Ромашкин, А. Н. Трайнш; укра!нщ: I. А. Арцибасов, А. А. Маевська, С. М. Мохончук та шшь Крiм цього, ми також проаналiзували пращ зарубiжних учених, зокрема: Ш. Бассiунi, С. А. Егорова, А. Ю. Скуратово! та iнших.
Виклад основних положень. Чи можливо на сучасному еташ розвитку свiту не допустити збройш конфлiкти внутрiшньодержавного характеру, запобэти !х поширенню та виршити такi проблеми...? Це насамперед фактор глобалiзацil суспiльств, тобто розумiння, сприйняття та вiдповiдна реакцiя - запобтання, недопущення та врегулювання мiжнацiональних конфлш^в i злочинiв проти людства. Безпосередньо це проявляеться у побудовi суспшьних вiдносин, законотворчостi та впливу мiжнародно-правових договорiв, дiяльностi мiжнародних судiв i таких органiзацiй, як: ООН, ОБСЕ, Рада Свропи та iншi.
У сучасних кримiнальних кодексах рiзних кра!н свiту пiд словом "злочин" "розумдать протиправну дiю фiзично осудно! особи щодо юнуючих норм права" [1]. Термш "злочини проти людства" у сучасному свт став загальновживаним i визначаеться за такими критерiями: тдвищена небезпека для всього суспiльства, фактор тяжкосп вчиненого умисного дiяння, важливють порушених норм та наслiдкiв. Зокрема, сьогодення показуе, що такий вид злочишв становить шдвищену небезпеку не тшьки для юнування держави, але й для мiждержавних вiдносин взагалi [2].
Злочини проти людства (англшське визначення - Crimes against humanity), або злочини проти миру та безпеки людства, як вони визначеш в Римському статут Мiжнародного кримшального суду, - це частина широкомасштабно! або систематично! практики вчинення умисних тяжких
злочишв проти сустльства (шакше - нелюдсью акти поведiнки), таю як: убивства, поневолення, депортащя або насильницьке перемщення населення, незаконне ув'язнення чи шше жорстоке позбавлення фiзичноï свободи, тортури, згвалтування, сексуaльнi злочини (сексуальне рабство, примус до проституци, примусова вагггнють, примусова стерилiзaцiя чи будь-якi iншi форми сексуального насильства), переслiдувaння будь-я^' iдентифiкуючоï групи чи спiльноти за полггичними, расовими, нaцiонaльними, етнiчними, культурними, релiгiйними, гендерними чи iншими мотивами, що визнaнi недопустимими вiдповiдно до мiжнaродного права [2]. Зокрема, злочини проти людства загрожують не лише конкретнш особi, але й довюллю та усiй людськiй спiльнотi, тому що порушують правила спiвiснувaння.
В украшському суспiльствi для назви цього виду злочишв iнодi використовують термш -"злочини проти людяносп". Однак це неправильна назва, тому що в украшськш мовi слово "людянють" характеризуе позитивнi людськi якостi, яю притaмaннi кожнiй людинi, так само як доброта, скромнють та поряднють. А тому, зазвичай, таке ставлення проявлясться у прaгненнi допомогти, любовi до ближнього, повaзi до нього. А людство - це вс люди на землi, тобто людська спiльнотa та ïï спiвiснувaння. Отже, термш - "злочини проти людяносп" слщ розумiти як окремий вид правопорушення.
Варто зазначити, що злочини проти людства теоретично та практично не обгрунтоваш у межах законодавства Украши. У Кримшальному кодекс Укрaïни е роздш № ХХ - злочини проти миру, безпеки людства та мiжнaродного правопорядку [1]. Роздш за об'ектами злочину умовно можна подшити на три групи: 1) злочини проти миру (статп 436, 437, 438 i 447); 2) злочини проти безпеки людства (статп 439, 440, 441 i 442); 3) злочини проти мiжнaродного правопорядку (статп 443, 444, 445 i 446). Крiм цього, зазначимо, що таю види злочишв характеризуються прямим умислом i вважаються заюнченими з моменту вчинення суспшьно небезпечних дш [1].
Необхщно звернути особливу увагу на те, що факт юнування проблеми злочишв проти людства потребуе зосередження на юторичному розвитку держави в поеднанш з сучасним станом, а також досвщом у мiжнaродно-прaвових вщносинах у цш сферi дiяльностi. Зокрема, практика показуе, що на сучасному сташ розвитку суспiльствa усi теоретичнi та практичш надбання будь-якоï держави в цш гaлузi права тюно переплiтaються з свiтовим досвiдом. Тобто тепер зусиллями свiтовоï спiльноти, для запобтання, врегулювання та притягнення до вщповщальносп за такий вид злочишв створено мехашзм, що в свош основi поеднуе суспiльнi надбання держави (зокрема теорда та iсторiю юнування держави) з гарантами забезпечення прав громадян, та поеднуе передовi досягнення мiжнaродноï спiльноти в цiй галуз^ що проявляються в мiжнaродно-прaвовiй допомоз^ полiтичному та економiчному впливi, дiяльностi мiжнaродних оргaнiзaцiй та судiв. Крiм цього, держава бере на себе полггичну та мaтерiaльну вiдповiдaльнiсть перед мiжнaродною спiльнотою, а вищi посадовщ та iншi вiдповiдaльнi особи також - шдивщуальну кримiнaльну вiдповiдaльнiсть перед свгговою спiльнотою. Отже, саме таю злочини повинш каратися не тшьки законами певноï краши, але й засуджуватися ушм свiтом.
3i становленням та розвитком суспшьних вiдносин юторична поява конституцiй та кодексiв здшснили величезний вплив на створення та забезпечення системи та мехашзму мирного сшвюнування людей рiзноï раси, вiросповiдaння, культурноï та мовно-етнiчноï принaлежностi. Зокрема, Конститущя будь-якоï кра1ни гарантуе фундаментальш права i свободи для громадян, форму правлшня та функцiонувaння вщповщних оргaнiв влади, прогресивну стaбiльнiсть та соцiaльно-економiчний розвиток громадян.
Дослiдження в гaлузi теорiï та iсторiï держави i права, конституцшного права, кримшального права та мiжнaродних вiдносин дае змогу уявити та окреслити межi юнування гостроти тaкоï проблеми сустльства. Зокрема, багато дослщниюв уважають: якщо народ зоргaнiзуеться в державу, якщо проголосуе за незалежнють, обере законодавчу владу, главу держави та мiсцевi органи, вш сам побачить, у чому i як саме визначиться його доля i вщповщальнють. Але слщ звернути увагу на те, що фактор бачення ситуацп е змшним та потребуе досконалого aнaлiзу стану економiчного, соцiaльно-полiтичного розвитку сустльства. На пiдстaвi цього нaйпрaвильнiшим
слщ уважати мiжнародний стандарт у œcreMi пiдходу до оцiнки та розв'язання проблем, таких як злочини проти людства.
1снуе ви^в: коли говорить зброя, тодi закони перестають дiяти. А iсторичнi дослiдження показують, що з давшх часiв право держави на ведення вшни з використанням збройних сил регулювалося власним розумшням монарха та можливостями збройних сил. Державш iнтереси завжди переважали над мораллю, а армiï iснували для того, щоб боротися за проспр, природнi ресурси тощо. I взагалi службу у вiйську та участь у вшш зазвичай визнавали почесною справою. Однак ще понад столггтя тому людство намагалося цивiлiзованим шляхом регулювати правила поведiнки у збройних конфлштах i з'явилася система вщповщальносп за порушення законiв та звичаïв вiйни, поведiнки вiйськових та шше. Це загальновiдомi мiжнароднi конвенцiï, створеш в минулому столiттi, - про закони i звичаï вiйни, яю були прийнятi в Гаазi (Нщерланди), i Женевськi угоди (Швейцарiя). Однак у наш час щ засоби належно не впливають на запобтання збройним конфлiктам та злочинам проти людства, а тому слщ зазначити, що, на сучасному етат життя, цi документи перейшли в категорда декларативних та рекомендацiйних.
Початки ютори у сферi становлення та розвитку методiв i засобiв у запобтанш та боротьбi з злочинами проти людства пов'язаш безпосередньо зi становленням та розвитком суспшьних вщносин у крашах стало1' демократiï, таких як: Великобриташя, Бельгiя, Нiдерланди, Францiя, Шмеччина, Iталiя, США та iншi, чий розвиток став прикладом та взiрцем для шших суспiльств у позитивних надбаннях у цш сферi. Так, ще в XIX столггп Авраам Лшкольн, який балотувався на пост президента, назвав торпвлю африканськими рабами - Злочинами Проти Людства. Слщ також пригадати, що пщ час Першо1' свггово1' вiйни члени Альянсу - Великобриташя, Франщя, а також Росшська iмперiя виступили iз спшьною заявою, в якiй геноцид вiрмен оголосили "злочинами проти людства" та попередили керiвництво Османсько1' iмперiï про персональну вщповщальнють.
Iсторiя показуе, що порушення людських прав поеднане з неспроможнютю влади забезпечити рiвноправне сшвюнування людей рiзних нацiональностей, вiросповiдання, мовно-культурно1' приналежностi, зазвичай стають причинними зв'язками у виникненш збройних конфлiктiв та злочишв проти людства. Адже не завжди права громадян е прюритетом у полггищ тих, хто приходить до влади. Крiм цього, факторами виникнення збройних конфлштв е таю суспшьш проблеми, як: економiчний спад та поява нових лiдерiв з 1'х утопiчними iдеями, системне порушення основних принцишв iснування суспiльства, надмiрна централiзацiя влади та незадоволення формою правлшня, спад економiчного просування краши, соцiальна криза, утиски, нерiвноправнiсть та порушення основних прав i свобод, ^м цього, можливi й природш фактори (скорочення надрових ресурсiв та рiзнi катаклiзми).
Варто вiдокремити юторичш джерела та першочерговi спроби врегулювання збройних конфлшив та злочинiв проти людства i запоб^ання 1'м: надбання у виглядi практичного та теоретичного досвщу побудови суспiльних вiдносин, що грунтуються на нормативно-правових актах держави, зобов'язаннях та договорах iз шшими державами на основах статутiв та шших договорiв.
Пiсля Першо1' свггово1' вiйни, 1919-1920 рр., iз деякими перервами в час проходила Паризька мирна конференщя, у ходi яко1' держави-переможницi та новостворенi кра1'ни об'едналися в Л^у Нацiй, яка проюнувала 26 рокiв, а потiм Органiзацiя Об'еднаних Нацiй замiнила попередницю шсля Друго1' свiтовоï вiйни. Таку оргашзащю в той час слiд вважати мiжнародним парламентом. Основними органами Л^и Нацiй були: асамбле1' (збори) представниюв усiх членiв органiзацiï, Рада Л^и, а також постiйний секретарiат на чолi з генеральним секретарем [3]. Вщомо, що iнiцiатором створення Л^и Нацiй виступив президент США Вудро Вшьсон, але слiд зазначити, що конгрес США вщмовився вступати в цю оргашзащю. Штаб Л^и Нащй був розташований в Женевi (Швейцарiя) i це не стало несподiванкою, адже Швейцарiя була нейтральною крашою в Першiй свiтовiй вiйнi. О^м цього, не виникало суперечок у цьому напрям^ тому що така всесвггньо вiдома органiзацiя, як Червоний Хрест, також була заснована в Швейцарп. Шмеччина розпочала Першу свггову вiйну, тому, згiдно з Версальськими домовленостями, Шмеччиш заборонили вступ в оргашзащю Л^и Нацiй (але слщ зазначити, що вступила шзшше). Окрiм цього, на територiï
колишньоï Росiйськоï iмперiï вiдбувся комунiстичний переворот, а тому новому комунютичному керiвництву було також заборонено вступати до цiеï оргaнiзaцiï. 1ншою причиною вщмови було звинувачення у вбивствi цaрськоï сiм'ï Романових (також слiд зазначити, що вступ вщбувся пiзнiше) [3].
Головною метою створення Л^и Нацш були нaмiри розвивати спiвпрaцю мiж народами, пiдтримувaти мирне спiвiснувaння свггу, забезпечувати права нaцiонaльних меншин i виршувати територiaльнi суперечки у рaзi ïx порушення [3]. Слiд нагадати, що це був мiжнaродний прояв волi для недопущення та розв'язання проблем, пов'язаних iз масовим "порушенням зaконiв людства". Зокрема, у випадку виникнення загрози конфлiктiв мiж членами Л^и Нaцiй ставились питання на розгляд Ради або третейського суду незащкавлених краш. За необxiдностi вс краши, члени Лiги Нaцiй, були зобов'язаш розiрвaти з агресором ус економiчнi i культурнi зв'язки, оголосити йому загальну блокаду. Асaмблеï Л^и Нaцiй скликались щорiчно. Представники кожноï держави мали на зaсiдaнняx один голос незалежно вщ кiлькостi населення i величини територи краши. Ршення aсaмблеï приймалися одноголосно, за винятком спещально обумовлених. Такий пiдxiд приводив до численних безплщних дискусiй i компромюв, неефективних рiшень i врешт до послаблення впливу Лiги Нацш на мiждержaвнi стосунки i виршення мiжнaродниx конфлiктiв. Рада Лiги Нацш на початку свого юнування складалася з чотирьох постшних члешв (Анмя, Фрaнцiя, Iтaлiя, Японiя) та чотирьох непостшних, яких щорiчно переобирали [3]. Склад Ради, юльюсть членiв та непостшних члешв змшювалися багато рaзiв. Так, у 1926 р. Шмеччина стала п'ятим постiйним членом Ради. Однак згодом Шмеччина та Япошя залишили цю оргaнiзaцiю. Але загалом упродовж 1920-1939 роюв було проведено 107 засщань.
Дiевiшими в частиш змiн, щодо такого виду злочишв, стали статути вшськових трибунaлiв: Нюрнберзький (1945 рш) [4], Токiйський (1946 рш) [5], статут мiжнaродного кримшального трибуналу щодо Югослaвiï (1993 рш) [6] та Руaндi (1994 рш) [7], крiм цього, Римський статут Мiжнaродного кримiнaльного суду (1998 рш) [8].
Звернемо увагу на те, що Нюрнберзький трибунал чи не вперше у сучаснш iсторiï цившзований та ефективний пiдxiд застосував задля притягнення до кримiнaльноï вiдповiдaльностi за злочини проти людства. Згщно зi статутом Нюрнберзького трибуналу, об'ектом такого виду злочишв е безпека людства, а суб'ективна сторона характеризуеться умислом, що поеднаний з усвщомленням настання початку суспшьно небезпечного дiяння для людей. Вщомо, що загибель та поневiряння мшьйошв людей упродовж багатьох роюв супроводжувалися тотальним активним плануванням та шдготовкою до ведення агресивних вшськових дш на територiяx багатьох держав, де загинули мшьйони людей. Зокрема, сво1ми дiями злочинцi порушили мiжнaроднi договори, угоди та зобов'язання, а також основний принцип - рiвнопрaвне сшвюнування.
Зокрема, вiдповiдно до ст. 6 Статуту Нюрнберзького военного трибуналу 1945 року вщповщальнють наставала за: 1) злочини проти миру: планування, шдготовку, розв'язання та ведення aгресивноï вшни чи вшни в порушення мiжнaродниx договорiв, угод та зобов'язань, чи участь у загальному плануванш або шдготовщ, що спрямоваш на здiйснення будь-якого з вищезгаданих дш; 2) военнi злочини, а саме: порушення закошв i звича1в ведення вiйни: вбивство, катування чи викрадення в рабство, чи з шшою метою цившьного населення окуповaноï територiï; вбивства чи катування вшськовополонених, чи осiб, якi зазнали корaбельноï aвaрiï на морi; вбивства заручниюв, пограбування громaдськоï або привaтноï власносп; безглузде руйнування мiст та сш, руйнування, не випрaвдaнi военною необхщнютю тощо; 3) злочини проти людства: вбивства, катування, поневолення, депортаци та iншi жорстокi злочини, учиненi вщносно цивiльного населення до початку чи шд час вiйськовиx дiй, переслщування через полiтичнi, рaсовi чи релшйш мотиви..., незалежно вiд того, чи е таю ди порушенням внутршнього права держави, чи нi, де щ злочини були скоенi [4].
Система злочишв проти миру та безпеки людства в мiжнaродному кримшальному прaвi принципово вiдрiзняеться вiд злочишв не лише ступенем суспiльноï небезпеки, але й встановленням особливих умов вщповщальносп за 1х вчинення. Зокрема, це стосуеться не застосування строюв давносп до таких злочинiв, адже злочини цього виду е загальнокараними за
нормами мiжнародного права i зараховаш до категорп найтяжчих, запровадження унiверсальноï юрисдикцп судових органiв, що вповноваженi притягувати ошб, якi вчинили такi злочини незалежно вщ 1'х громадянства, мюця вчинення та регламентацiï в нащональному законодавствi. Такi правила не ддать щодо умов вiдповiдальностi за вчинення злочишв мiжнародного характеру [8].
На сучасному етат розвитку суспiльства основним мiжнародно-правовим документом, що регулюе використання збройних сил за межами нацюнально1' територп, е Статут Органiзацiï Об'еднаних Нацiй (ООН). Але зазначимо, що цей документ фактично е бшьш декларативним та рекомендацшним (порiвняно з таким самим, як i документи Л^и Нацш) та менш впливовим для деяких краш в умовах реального сшвюнування. У статтi номер 1 Статуту ООН записано, що ООН мае зобов'язання тдтримувати мiжнародний мир та безпеку i з щею метою вживати ефективних колективних заходiв для запобтання та усунення загрози миру й придушення акпв агресiï, або iнших порушень миру, вщповщно до принципiв справедливостi та мiжнародного права, залагоджування та розв'язання мiжнародних конфлiктiв або ситуацiй, що можуть призвести до порушення миру.
1сторично можливють застосування збройно1' сили з метою гарантування мiжнародного миру та безпеки - це ключовий елемент глобально!' та регюнальних систем колективно1' безпеки. Водночас тдтримання мiжнародного миру та безпеки залежить вщ загальновизнаного розумшня тих випадкiв, коли застосування збройноï сили е правомiрним. Так, згщно зi статтями 42-49 Статуту ООН - единою законною пщставою для застосування сили е ршення Ради Безпеки ООН, в якому п'ять держав-переможниць у Другш свгговш вшш володiють правом одноосiбного вето. Стаття 51 Статуту ООН передбачае единий виняток, коли краша мае право вести вiйськовi дiï без вiдповiдноï санкцiï, тобто "право на шдивщуальну або колективну самооборону, якщо вщбудеться збройний напад на Члена Оргашзацп" [9]. Але i у цьому випадку держава, що зазнала агреси, зобов'язана негайно винести питання на розгляд Ради безпеки для вживання подальших колективних заходiв, а не дiяти в односторонньому порядку [9].
Iсторiя iснування ООН пов'язана багатьма прикладами ефективного використання сили, методiв та заходiв впливу на упередження, припинення та розв'язання кровопролитних конфлш^в. Але слщ зазначити, що пщставами для мiжнародного втручання е: прохання влади тiеï чи iншоï краши; примушення до миру; захист сво1х громадян за кордоном; запобтання гуманiтарноï катастрофи [9]. Крiм цього можливе використання вiйськовоï сили в обхiд ООН. Звернемо увагу на те, що зазвичай правильнють та доцшьнють використання силового втручання виправдовуеться результатом. Тобто, шакше, - це право сильшшого, тому що теоретично можна визначити безлiч причин i приводiв для початку проведення вшськових силових методiв, а саме: зупинити виготовлення та розповсюдження зброï масового знищення, боротися з тероризмом, "збирати" землi, що рашше були територiею iншоï держави, захищати етшчш групи громадян вщ сощально-культурних чи мовних утисюв та багато iншого.
Наприклад, можна пригадати iнтервенцiю СРСР в Угорщину в 1956 рощ, штервенщю СРСР в Чехословаюю в 1968 рощ, застосування збройноï сили Великою Бриташею проти Аргентини в 1983 рощ, застосування збройноï сили США проти 1раку в 1991 роцi, застосування збройноï сили США проти Сомалi в 1993 роцi. У 1995 рощ США та вшська блоку НАТО зайняли антисербську позищю та провели широкомасштабну вшськову акцiю на територи колишньоï Югославiï. Пiсля цього в 1999 рощ вшська НАТО на чолi iз США здшснили вiйськовий удар по силах Югославськоï армiï та цивiльних об'ектах. Вшськова операцiя позицiонувалася як "гуманiтарна штервенщя" у зв'язку з подiями в провшцп Косово. Можна також пригадати нещодавш подiï вiйськового втручання Росiйськоï Федерацiï на територiï Абхазiï, Пiвденноï Осетiï, та багато iнших подiбних прикладiв.
Враховуючи вищенаведене, наголосимо, що достатньо результативними е консервативш методи мiжнародного впливу кра1н свiтових лiдерiв. Зокрема, iсторично це проявляеться через дiяльнiсть мiжнародних органiзацiй та судiв, через методи економiчного впливу, тобто економiчний тиск на одну з сторш, що безпосередньо бере участь чи активно пщтримуе одну з конфлштуючих сторiн у збройному конфлши. Результат таких методiв передусiм - це зупинення ескалацп
збройного протистояння в середиш краши та недопущення можливосп поширення за межi держави. 1з iсторiï вiдомо, що керiвництво краш - полiтичниx гравщв сучaсностi не завжди едине в сво1х нaмiрax та дiяx щодо запобтання i врегулювання збройних конфлш^в. Насамперед мотивуеться це власними штересами. Упродовж десятилiть зусиллями свiтовоï спшьноти не вдаеться припинити Палестино-1зрашьський вшськовий конфлiкт. Також набув ескaлaцiï збройний конфлшт в Сирiï та на швшчних територiяx 1раку. Не вдаеться поки що досягти миру i на сxодi Украши.
Висновки. Зазначимо, що мiждержaвнi зобов'язання та сшввщносини, основaнi на iсторичниx досягненнях теори та практики правових взaемовiдносин, - це гарант забезпечення стабшьного розвитку в суспшьсга та фактор стримування у поведшщ полiтикiв i лiдерiв краш щодо недопущення збройних конфлш^в та злочинiв проти людства.
1. Крим1нальний кодекс Украгни. - 2015, 192 с. ТОВ "ВВП НОТ1С". 2. Rome Statute of the International Criminal Court [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. webcitation. org/66vwVRVSf. 3. League of Nations [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. historylearningsite. co. uk/modern-world-history-1918-to-1980/league-of-nations/ 4. The International Military Tribunal for Germany [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://avalon. law. yale. edu/subject_menus/imt. asp 5. Judgment International Military Tribunal for the Far East [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ibiblio. org/hyperwar/PTO/IMTFE/index. html 6. International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. icty. org/ 7. International Criminal Tribunal for Rwanda [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. unictr. org/ 8. Особливостi правовог регламентацИ' системи злочитв проти миру та безпеки людства в Кримтальному кодекс Украгни / С. М. Мохончук, доцент кафедри кримтального права № 1 Нащонального юридичного утверситету iменi Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace. nlu. edu. ua/bitstream/123456789/7232/1/Mohonchuk_693. pdf 9. United Nation information center [Електронний ресурс]. - http://www. unic. un. org/ 10. РезолюцИ' Генеральног Асамблег [Електронний ресурс]. -http://www. un. org/ru/documents/decl_conv/conventions/aggression. shtml
