Нормативно-правове забезпечення спільної розробки вугільних родовищ державними та приватними підприємствами Текст научной статьи по специальности «Право»

1.В. Фокна, к.е.н.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СП1ЛЬНО1 РОЗРОБКИ ВУГ1ЛЬНИХ РОДОВИЩ ДЕРЖАВНИМИ ТА ПРИВАТНИМИ пщпРиемстВАми1

Вугледобування вiдносять до одше! з найскладнiших складових паливно-енергетичного комплексу через високi ви-робничi ризики, низьку рентабельнiсть, обмеженiсть фшансо-вих ресурсiв. У цьому полягають складнощi для державних тд-приемств з видобутку вугiлля, якi не мають достатнього фшан-сового потенщалу для розробки вугiльних родовищ, розвитку та тдтримки сво!х виробничих потужностей. Разом з тим як дже-рело фшансування широкий потенцiал мае ствроб^ництво державних структур iз бiзнес-спiльнотами в рiзних формах державно-приватного партнерства, включаючи спiльну розроб-ку вугшьних родовищ державними та приватними тдприем-ствами.

Державно-приватне партнерство (ДПП) е вигщним як для держави, так i для бiзнесу. Зацiкавленiсть держави пов'язана з тим, що, по-перше, вона перекладае на бiзнес навантаження ви-трат на iнвестування та утримання свого майна з метою пщви-щення ефективностi його функцiонування. По-друге, за допо-могою ДПП держава вщмовляеться вiд неефективних форм гос-подарювання, звiльняеться вiд низки економiчних функцiй, якi приватнi компани виконують бiльш якiсно. По-трете, держава пом'якшуе гостроту соцiально-економiчних проблем у суспшь-ствi.

Приватний бiзнес отримуе в довготривале володiння дер-жавнi активи найчастше на пiльгових умовах. Здшснюючи ш-

1 Дослщження виконано в рамках науково-дослщно! роботи 1ЕП НАН Укра!ни «Розвиток публ1чно-приватного партнерства у процеа мо-дершзацп вугшьно! промисловосп та теплово! енергетики» (номер держ-реестрацп 0115и001638).

© 1.В. Фоюна, 2015

вестицп, приватне пiдприeмство мае високi гаранти !х повер-нення, оскiльки держава як партнер роздшяе ризики щодо за-безпечення мiнiмального рiвня рентабельности В окремих ви-падках держава йде на те, щоб доплачувати з бюджету приватному оператору за умови тдвищення ним якост обслуговуван-ня. I, нарештi, приватш компанп, володiючи господарською свободою, можуть пiдвищувати прибутковiсть свого бiзнесу за рахунок досвiду, знань, iнвестицiй при мiшмiзащl ризикiв пщ-приемницько! дiяльностi.

Аналiз наукових публiкацiй свiдчить, що проблема ств-робiтництва мiж державою i приватним сектором у рiзних формах мае тривалий перюд свого iснування. Партнерство держави iз суб'ектами приватного сектору е предметом програми реформ Оргашзаци Об'еднаних Нацш починаючи з 2000 р., коли було видано керiвнi принципи сшвроб^ництва мiж ООН та дiловим ствтовариством [1]. Також увага придiляеться ДПП у науково-дослiдних публiкацiях в^чизняних i зарубiжних учених [2-4], на законодавчому рiвнi [5], однак на практищ чiткого керiвни-цтва та критерив функцiонування таких партнерств при спшь-ному вуглевидобутку державними та приватними тдприемст-вами не вироблено. Але складш форми оргашзаци вугледобув-ного господарства в сучасних умовах диктують необхiднiсть державно! участi, особливо якщо вона стосуеться пiдприемств державного сектору галуз1

Метою статтi е формування положень щодо вдоскона-лення нормативно-правово! бази, що регулюе спшьну розробку вугiльних родовищ державними та приватними тдприемства-ми.

Нормативно-правова база, в рамках яко! функцiонуе дер-жавно-приватне партнерство протягом останшх рокiв, являе собою новий рiвень у розвитку взаемовщносин держави i бiзне-су. Основним законодавчим актом, що регулюе щ взаемовщно-сини, включаючи спшьну дiяльнiсть з видобутку вугiлля, е Закон Украши «Про державно-приватне партнерство» [5].

Законом [5] ДПП визначено як ствроб^ництво мiж Ук-ра1ною, АР Крим, територiальними громадами в особi ввдповщ-них державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування 152

(держaвними пaртнерaми) тa юридичними оcобaми, ^м дер-жaвних тa комyнaльних пщпржмств, aбо фiзичними оcобaми-пiдприeмцями (привaтними пaртнерaми), що здiйcнюeтьcя нa оcновi договору в порядку, вcтaновленомy цим Зaконом тa ш-шими зaконодaвчими aктaми. 1з цього випливae, що держaвa в оcобi вiдповiдних оргашв, зокремa Кaбiнетy Miнicтрiв Укрaïни, тадшених певними повновaженнями, виcтyпae одним iз cyб'eк-тiв пaртнерcьких вiдноcин. У цьому зв'язку вaжливо вiдзнaчити, що cyб'eктом держaвно-привaтного пaртнерcтвa не e держaв-нi пiдприeмcтвa, отже, ïx договiрнi вiдноcини з привaтними cyб'eктaми не можуть регyлювaтиcя цим Зaконом.

Biдповiдно до Зaконy [5, ст. 1] до ознaк держaвно-привaтного пaртнерcтвa нaлежaть: зaбезпечення вищих техшко-економiчниx покaзникiв ефективноcтi дiяльноcтi, шж пери здш-cненнi тaкоï дiяльноcтi держaвним пaртнером без зaлyчення привaтного пaртнерa; довготривaлicть вiдноcин (вiд 5 до 50 ро-кiв); передaчa привaтномy пaртнерy чacтини ризикiв при здш-cненнi держaвно-привaтного пaртнерcтвa; вне^ння привaтним пaртнером iнвеcтицiй в об^кти пaртнерcтвa iз джерел, не зaбо-ронених зaконодaвcтвом. Проте вкaзaнi озтаки не дaють чiткого уявлення про мету aнaлiзовaного зaконy тa в цшому про дер-жaвно-привaтне тртнерство як явищa. Bодночac метою cyб'eк-тa гоcподaрювaння може бути отримaння прибутку, прaв влac-ноcтi чи додaтковиx iнвеcтицiйниx можливоcтей.

Держaвa тa оргaни держaвноï влaди, нa ввдм^ вiд дер-жaвниx пiдприeмcтв, не e cyб'eктaми гоcподaрювaння, метою дiяльноcтi яких e отримaння прибутку [6]. Тому очевидно, що отримaння прибутку не може бути метою ДПП, о^льки cyб'eкти з боку держaви не e cyб'eктaми гоcподaрювaння.

Якщо говорити про мету держaвно-привaтного тартнер-cтвa як про придбaння прaв влacноcтi для привaтного пaртнерa - cyб'eктa гоcподaрcькоï дiяльноcтi, то це непрaвомiрно, о^шь-ки тaкa cпiвпрaця не розглядaeтьcя як cпоciб роздержaвлення. Через певнi причини нaйбiльш поширеною формою cпiвпрaцi держaвного тa привaтного пaртнерiв виcтyпae орендa держaв-ного мaйнa, a тaкож придбaння прaв влacноcтi нa рiзномaнiтнi модернiзaцiï тa реконcтрyкцiï держaвного мaйнa в орендодaвця.

Будь-яка змша форми власност в рамках договору про держав-но-приватне партнерство суперечить положенням Закону [5, ст. 3] про незмшшсть протягом усього строку ди договору, ук-ладеного в рамках державно-приватного партнерства, цшьового призначення та форми власност об'ектiв, що перебувають у державнш або комунальнш власностi, переданих приватному партнеру.

Метою закону, який регулюе взаемовщносини держави i бiзнесу, мае стати створення правових умов для залучення при-ватних iнвестицiй у виробництво, що перебувають у сферi державного управлшня. Державно-приватне партнерство мае вщ-кривати для приватного партнера додатковi швестицшш мож-ливостi.

Разом з тим ДПП не е рiзновидом швестицшно! дiяльно-стi, та Закон Укра!ни «Про державно-приватне партнерство» [5] не пов'язаний iз Законом Укра!ни «Про швестицшну дiяль-шсть» [7]. Це свщчить про альтернативу для механiзмiв державно-приватного партнерства на користь розробки швестицш-них проектiв, тим бшьше Закон про ДПП не передбачае гаранта для приватного швестора на вiдмiну вiд Закону Украши «Про швестицшну дiяльнiсть».

Альтернативою ДПП е також довготривала оренда державного майна [8], яка вщповщае продекларованим в аналiзо-ваному Закош ознакам [5, ст. 1] з иею лише рiзницею, що при орендi державно! власностi не передбачаеться здшснення про-ектування, фiнансування, будiвництва, а тiльки тимчасове ко-ристування i володiння.

Також необхiдно розмежовувати ДПП та iншi iнструмен-ти державного регулювання. У мiжнароднiй практищ до державно-приватного партнерства не належать державш закупiвлi, кредитування i субсидування державою приватних компанiй, дотування пiдприемств, банкiвського i реального секторiв (у тому числi дотування процентних ставок за комерцiйними кредитами), пшьгове оподаткування, пiльговi митнi тарифи. Проте Законом [5, р. V] визначено, що державна пщтримка здшснення ДПП може надаватися у виглядi гарантш i шляхом фiнансуван-ня за рахунок коштiв державного чи мшцевого бюджетiв та iн-154

ших джерел згщно iз загальнодержавними та мшцевими про-грамами. У такому випадку державш iнвестицiйнi програми мають фшансуватися не лише за рахунок бюджету, але i при-ватним сектором, тодi вони можуть вважатися державно-приватним партнерством.

Законом [5] визначено, що виключною i единою формою державно-приватного партнерства е договори, але реалiзацiя ствпращ держави та приватного бiзнесу може здiйснюватися тшьки у формi цiлiсного фiнансово-правового мехашзму, що допускае використання рiзних фшансових iнструментiв та ш-ститутiв. Так, ^м Закону про державно-приватне партнерство, спшьна дiяльнiсть регламентуеться цiлим перелжом норматив-но-правових актiв, включаючи Господарський кодекс Украши, Цивiльний кодекс Украши, Податковий кодекс Украши та ш. [6; 9; 10].

Закон, який, по сут^ мае регулювати взаемовщносини держави i приватного бiзнесу, зводиться практично до шструк-цп, яка регламентуе порядок проведення конкурсу, що е його штотним недолiком. А сам порядок здшснення договору з ДПП регламентовано низкою додаткових нормативно-законодавчих актiв.

Висновки. Для державних тдприемств з видобутку вугш-ля, яю не мають достатнiх фшансових ресурЫв, спiвпраця з приватним катталом у рамках державно-приватного партнерства мае дуже важливе значення.

Однак не будь-яку взаемодш держави та приватного кат-талу в економщ можна вщнести до категорil державно-приватного партнерства. Закон [5] мае декларативний характер, а основш взаемовщносини у сферi спiльного вуглевидобутку регулюються шшими законодавчими актами. Закон про державно-приватне партнерство мае ч^ко розмежовувати проекти, що здшснюються в рамках ДПП, та швестицшш проекти, договори довгостроково! оренди держмайна та шш^ якi реалiзуються в шших формах. У зв'язку з цим необхщне здiйснення гармонiза-цil нормативно-законодавчих акив, якi регулюють спiльну д> яльнiсть державних i приватних партнерiв.

Необхщно врегулювати питання про суб'екив державно-приватного партнерства, визначитися з метою закону про ДПП, якою може виступати набуття додаткових iнвестицiйних мож-ливостей, а також розширити гаранта щодо iнвестування.

Явище державно-приватного партнерства е самостiйним iнститутом, тому доцшьним було б створення комiтету з державно-приватного партнерства та швестицшно! полiтики при Мiнiстерствi енергетики та вугшьно! промисловостi, що вклю-чае фахiвцiв юридично! та консалтингово! спрямованоси, якi здiйснюють монiторинг такого роду ствпращ.

Таким чином, запропонованi положення щодо вдоскона-лення нормативно-правово! бази в перспективi мають сприяти тому, щоб законодавство стало дiевим шструментом регулю-вання такого явища, як державно-приватне партнерство.

Л1тература

1. Guidelines on Cooperation between the United Nations and the Business Community Issued by the Secretary-General of the United Nations 17 July 2000 [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.un.org/partners/business/otherpages/guide.htm. -Name of Screen.

2. Клинова М.В. Государство и частный капитал в поисках прагматического взаимодействия / М.В. Клинова. - М.: ИМЭМО РАН, 2009. - 122 с.

3. Варнавский В. Государственно-частное партнерство: некоторые вопросы теории и практики / В. Варнавский // Мировая экономика и международные отношения. - 2011. - № 9. -С. 41-50.

4. Гракова М. Розвиток державно-приватного партнерства у вугшьнш промисловост / М. Гракова // Схщ. - 2013. -№ 5. - С. 38-42.

5. Закон Укра!ни «Про державно-приватне партнерство» вщ 01.07.2010 р. № 2404-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2404-17.

6. Господарський кодекс Укра!ни вщ 16.01.2003 р. № 436-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/ laws/show/436-15.

7. Закон Украши «Про швестицшну дiяльшсть» вщ 06.11.2014 р. № 1560-12 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1560-12.

8. Закон Украши «Про оренду державного та комуналь-ного майна» вщ 10.04.1992 р. № 2269-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2269-12.

9. Цившьний кодекс Украши вщ 16.01.2003 р. № 435-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/ laws/show/435-15.

10. Податковий кодекс Украши вщ 02.12.2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada. gov. ua/laws/show/2755-17.

НадШшла до редакцП 24.09.2015 р.

Н.В. Шемякина, к.е.н., Г.С. Гориненко

Ф1НАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕО1НДУСТР1АЛЬНОГО РОЗВИТКУ: КОНЦЕПТУАЛЬН1 ПОЛОЖЕННЯ ТА СВ1ТОВИЙ ДОСВ1Д

У сучасних соцiально-економiчних умовах, з урахуванням кризових явищ св^ово! економiки, подолання технолопчно! вщсталост потребуе формування нового технологiчного укладу на основi концентраци ресурсiв на провщних напрямах, багато-разового пщвищення шновацшно! та швестицшно! активностi, посилення впливу держави на економiчну динам^ при забез-печеннi ново! якост !! розвитку. У сучасному свт саме неош-дустрiалiзацiя дозволить перейти на шлях структурно! дивер-сифшаци та високотехнологiчного розвитку. Укра!на потребуе економiчно! модернiзацi! промисловостi, основними елемента-ми яко! е вiдповiднi шституцшш та структурнi перетворення, якi створюють умови для виникнення конкурентно! економжи й

© Н.В. Шемяюна, Г.С. Гориненко, 2015