CC BY
9
1сторичний нарис = Historical essay = Исторический очерк
Микола Анатолшович Сапон — непереачна особистiсть в украУнськш нейрохiрургiï
Цимбалюк В.1.
Академ/'к НАМН УкраУни, Президент Нац/ональноУ АкадемГУ медичних наук УкраУни, КиУв, УкраУна
Nikolay Anatolievich Sapon is an outstanding personality in Ukrainian neurosurgery
Vitaliy Tsymbaliuk
Academician of NAMS of Ukraine, President of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kiev, Ukraine
Николай Анатольевич Сапон - незаурядная личность в украинской нейрохирургии
Цымбалюк В.И.
Академик НАМН Украины, Президент Национальной Академии медицинских наук Украины, Киев, Украина
Микола Анатолшович Сапон народився 17 кв^ня 1951 р. у Киeвi в ам'Т роб^ника. По заюнченш школи у 1968 р. чотири рази поспшь намагався вступити до КиТвського медичного шституту. I ттьки четверта спроба виявилася устшною. У 1971 р. М.А. Сапон став студентом омрiяного вишу, який заюнчив у 1977 р. За перюд навчання у медшститут М.А. Сапон працював черговим медбратом нейрохiрургiчного вщдтення 14-Т мюькоТ кл^чноТ л^арш ЖовтневоТ РеволюцiТ (ниш — Олександрiвська клiнiчна лiкарня), на базi якого працювала кафедра нейрохiрургiТ КиТвського медичного iнституту (КМ1) на чолi з професором В.Г. Сташславським. Отже, вибiр фаху М.А. Сапон визна-чив задовго до заюнчення вишу.
По закiнченнi КМУ М.А. Сапон був направлений до КиТвського науково-дослщного шституту нейрохiрургiТ лiкарем-нейрохiрургом. Проте, оскшьки в той перiод вс молодi люди призовного вiку мали вiдслужити у Радянськiй АрмiТ, у 1978 р. М.А. Сапон був призваний i 3 роки служив у Заураллi у внутршшх вшськах.
Служба вплинула на характер М.А. Сапона. Вш став категоричним, ршучим, готовим кожноТ митi вщсто-ювати власнi погляди. Пiсля служби Микола Анатолшович повернувся в 1нститут нейрохiрургiТ.
У 1982 р. М.А. Сапон став ств-робiтником клiнiки функцюнальноТ нейрохiрургiТ. У 1986 р. йому зап-ропонували роботу в Мiнiстерствi охорони здоров'я УкраТни iнспектором Головного управлшня науково-до-слiдних робiт, на яку вш погодився.
Микола Анатолшович не полишав контактiв з 1нститутом нейрохiрургiТ i через 2 роки повернувся в клш^у. У 1987 р. було завершене будiвництво нового ключного корпусу (корпус №5), директор 1нституту нейрохiрур-гiТ академiк А.П. Ромоданов створив
новi пiдроздiли, лiжковий фонд з 180 лiжок збшьшився до 401. У той час була оргашзована клiнiка вiдновноТ нейрохiрургiТ, в яку органiчно, разом з канд. мед. наук В.П. Божиком влився М.А. Сапон.
Першн кроки клш^и були досить складними, потрiбно було освоювати новий напрямок класичноТ нейрохiрургiТ. Першими операцiями були вщновш втручання у хворих з приводу наслщюв травми пе-риферичноТ нервовоТ системи.
Микола Анатолiйович допомагав набирати персонал клшки, оснащувати операцшну, опановував новi види операцiй. У цей перюд вш продовжував виконувати кандидатську дисертацю тема якоТ була затверджена ще пiд час його роботи в клш^ функцюнальноТ нейрохiрургiТ пiд керiвництвом профе-сора О.О. Лапоногова. У 1992 р. М.А. Сапон успшно захистив кандидатську дисерташю «Ефектившсть стереотаксичних операцiй у хворих рiзних вiкових груп».
М.А. Сапон, О.О. Лапоногов, В.1. Цимбалюк, М.Г. Матюк. Стереотаксична операцiя. Вщдтення функцiональноï нейрохiрургiï. 1нститут нейрохiрургiï. Кшв, ~ 1985.
Стаття мютить рисунки, як в'щображаються в друкован1й версП у в1дт1нках арого, в електронн1й — у кольорi.
© Цимбалюк В.1., 2016
М.А. Сапон. КиТв, 1995.
Початок 90-х роюв минулого сторiччя був пе-рюдом крутих змiн як у держав^ так i в Iнститутi нейрохiрурпT. Украша отримала незалежнiсть, проте, багатьом структурам було важко вщчувати себе са-мостiйними i не оглядатися на Москву. У цей перюд були створен власнi, украTнськi, структури, як брали на себе керiвництво як промисловiстю, так i гуманЬ тарними закладами. Виникла необхiднiсть створення УкраТнськоТ АсоцiацiT Нейрохiрургiв (УАН). 5 серпня 1993 р. тшов з життя академiк А.П. Ромоданов, який протягом 30 роюв очолював 1нститут нейрохiрургiT. Роботу з реорганiзацiT УкраТнського товариства ней-рохiрургiв в УАН продовжив виконувач обов'язюв директора 1нституту професор В.1. Цимбалюк. У листопадi був запланований Перший установчий з'|'зд нейрохiрургiв УкраTни, де мало бути розглянуте це питання.
У вересш 1993 р. директором 1нституту був обра-ний заступник директора з науковоT роботи академ^
Ю.П. Зозуля. У листопадi 1993 р. у конференц-залi 1нституту мiжнародних вiдносин вiдбувся Перший установчий з'Тзд нейрохiрургiв УкраТни, на якому за-тверджене створення УАН. В оргашзаци з'Тзду активну участь брав канд. мед. наук М.А. Сапон.
Президентом УАН був обраний академ^ Ю.П. Зозуля, вще-президентом — професор В.1. Цимбалюк, вщповщальним секретарем — М.А. Сапон. Все було нове, незнайоме, М.А. Сапон з головою занурився у справи Асощацм. Все треба було продумати: вщ членських внесюв i створення первинних осеред-юв до вступу у Всесвтю федерацiю нейрохiрур-гiчних товариств (WFNS) i бвропейську асоцiацiю нейрохiрургiчних товариств (EANS). Ва цi питання були устшно вирiшенi.
У подальшому постало чергове завдання — створити власний нейрохiрургiчний журнал. До цього нейрохiрурги направляли публiкацiТ у московський журнал «Вопросы нейрохирургии имени Н.Н. Бурденко».
У 1995 р. УАН заснований власний нейрохiрургiчний часопис «Бюлетень УАН», з 2000 р. — «УкраТнський нейрохiрургiчний журнал». М.А. Сапон був одшею з найбтьш активних, ключових фiгур цього журналу — вщповщальним секретарем. Це була дуже складна i кропiтка робота — вщ отримання рукописiв, Тх рецензування, вщхилення неякiсних до публiкування.
Разом з Анною МиколаТвною Никифоровою М.А. Сапон налагодив роботу журналу, який i сьогодш публiкуe науковi здобутки украТнських (i не тiльки) нейрохiрургiв. Разом з А.М. Никифоровою М.А. Сапон створив чудовий сайт 1нституту нейрохiрургiТ.
М.А. Сапон постшно працював над удосконаленням журналу, не пропускав «халтуру», запровадив слте рецензування, щоб керiвники, прiзвища яких ставили першими авторами, не впливали на яюсть рецензи. I це спрацьовувало. Багато недолугих статей були вщхилеш, навiть якщо серед авторiв були визначнi ф^ури. М.А. Сапон був принциповою людиною, жоднi авторитети в нейрохiрургiТ не впливали на його ршення.
1.Б. Третяк, М.А. Сапон пiд час операци. Вiддiлення вiдновноТ нейрохiрургiТ. 1нститут нейрохiрургiТ. КиТв, 2001.
М.А. Сапон, Ю.П.Зозуля. Конференшя нейрохiрургiв УкраTни «Досягнення нейрохiрургiT останнього десятил^я», КиTв, 2012 р.
У 1996 р. мене призначили головою експертноT ради з кл^чно! медицини ^рурпчш хвороби) при Вищш атестацiйнiй комiсiT (ВАК) Украши. Зрозумiло, для такоT роботи потрiбен надiйний вiдповiдальний секретар, i я, знаючи великi органiзаторськi здiбностi М.А. Сапона, без вагань запропонував його на цю посаду. З перших засщань ми почали боротися з лженаукою i «слабенькими» дисерташями. Не скажу, що всiм це подобалось, але, як би там не було, ми два термши (до 2000 р.) вщпрацювали в експертнш рад^ i думаю, зробили багато корисного для медично: науки Украши.
Проте, певно, найбыьш плiдним у робот Миколи Анатолiйовича був перюд, коли вiн у 2001 р. очолив науково-оргашзацшний вiддiл 1нституту нейрохiрургiT.
До цього у вiддiлi працювали визначнi в 1стори iнституту особистосп: к. мед. н. А. П. Ромоданов (19501953), к. мед. н. Ю.М. Квiтницький-Рижов (1954-1957), к. мед. н. Я.1. Файнзiльбер (1957-1959), к. мед. н. М.К. Бротман (1960-1976), д. мед. н. П.О. Пронзелев (19771985), к. мед. н. М.П. Гук (1986-1988). З 1989 по 2000 р. науково-оргашзацшний вщдт очолював д. мед. н. Я.В. Пацко. Проте, через хворобу вш залишив цю посаду, i Ю.П. Зозуля призначив Миколу Анатолшовича Сапона. I не помилився.
М.А. Сапон швидко ввшшов у курс справи, зiбрав свою команду i почав працювати. Вiн проявив неабияк здiбностi органiзатора охорони здоров'я. Паралельно вш виконував багато обов'язкiв: начальник науково-оргашзацшного вiддiлу, вiдповiдальний
Г.£. Читаева, А.П. Гук, А.М. Никифорова, Т.А. Йовенко, М.А. Сапон. Науково-оргашзацшний вщдш. 1нститут нейрохiрургiT. КиTв, 2008 р.
секретар УАН та «УкраТнського нейрохiрургiчного журналу». Особливо йому вдавалася оргашзащя наукових з'Тздв та конференцш. Установчим з'Тздом украТнських нейрохiрургiв був прийнятий модус (як i в свiтi) проведення з'Тздв нейрохiрургiв кожнi 5 рокiв. Науково-практичш конференцiТ проводили щороку на початку осеш.
I тут знову проявився оргашзаторський талант Миколи Анатолiйовича. ВЫ брав активну участь у виборi теми конференцп, розсилав за допомогою спiвробiтникiв вiддiлу повiдомлення, отримував i рецензував тези, пропонував програму для вченоТ ради 1нституту, виТжджав на мюце проведення конференцiй, знайомився з керiвниками мiсцевоТ влади, шукав спонсорiв, органiзовував виставки пiд час роботи конференцш. Це «було його», i директор 1нституту академiк Ю.П. Зозуля розумiв це i повнiстю довiряв М.А. Сапону.
Крiм програми, обов'язково публ^ували тези конференцiй, спочатку — на сторшках «УкраТнського нейрохiрургiчного журналу», в останш 5 рокiв — окремими збiрками. За цi роки М.А. Сапон був оргашзатором 1 мiжнародного i 4 нацiональних зТздв та 25 науково-практичних конференцiй нейрохiрургiв.
М.А. Сапон не полишав зв'яз^в з EANS та WFNS. Слщ наголосити, що УАН е колективним членом цих асощацш, проте, на жаль, не ва нейрохiрурги УкраТни платили внески (вiдповiдно 5 i 7,5 доларiв на рiк), це також було «головним болем» М.А. Сапона.
Найбiльш яскравi враження справляли конференцiТ, проведенi в Криму. Це була не тшьки творча робота, що тдбивала тдсумки наукових дослiджень за певними роздшами нейрохiрургiТ, а й чудовий вщпочинок на березi Чорного моря. Ц конференцiТ давали можливiсть ознайомитися з рiзними мiстами Криму (Коктебель, Ялта, Партешт, Судак, Алушта) i, врешт, скинути в море все зайве, що накопичувалося протягом року, вийти з хвиль оновленим, готовим ще рк працювати i чекати на нову зустрiч з кримськими краевидами.
Ц конференцiТ, як правило, були мiжнародними, завжди запрошували представникiв далекого i ближнього зарубiжжя. Це дшсно були свята науки, i шхто тодi навiть подумати не м^, що чекае Крим у 2014 р. Правда, ретроспективно пригадую, як колеги з Роси напiвжартома, натвсерйозно питали: «Коли повернете нам Крим?». Ми тодi ставилися до цього жартома, не замислювались, що вже протягом багатьох роюв у свщомосп навiть лiкарiв-нейрохiрургiв зрiла iмперська думка, що Крим треба забрати. Коли ми навчимося розумiти, що суади давно дивляться на нас, на нашу землю як на свою власшсть? Напевно школи, бо нам це не притаманне. А може останш поди навчать розумiти «хто е хто»? Можливо. Чого тшьки за багато вшв наши предки цього не зрозумши...
Вiдпав Крим, i на порядок денний стало питання, де проводити чергову конференцш. На вересень 2016 р. вона була запланована в Кам'янцЬ Подтьському. Микола Анатолшович готувався до шеТ подiТ. Навеснi 2016 р. вш поТхав у Кам'янець-Подiльський i приТхав з позитивними враженнями вщ iсторичних пам'яток мiста та його шфраструктури, яка необхiдна для проведення конференций Зустрiчався з мером Кам'янця-Подшьського, який обiцяв сприяти успiшному проведенню конференцiТ. Проте, не судилося Миколi Анатолiйовичу взяти участь у цш конференцiТ. Раптова смерть ранком 4 липня вирвала з наших рядiв М.А. Сапона. Це був удар для вах ствроб^ниюв 1нституту нейрохiрургiТ та нейрохiрургiв УкраТни.
Багато хто знав, що М.А. Сапон серйозно хворiв, перешс багато операцiй i курсiв тривалого й складного л^ування, проте, в останнiй перiод вш був активний, життерадiсний, повний плашв i надiй на майбутне, i всi забули про ту страшну хворобу i випробування, що випали на його долю. Вш був мужньою людиною, стiйко переносив фiзичнi i душевнi страждання, не розкисав i робив все, щоб перемогти хворобу й одужати. У листопадi 2011 р. Микола Анатолшович зайшов до мене i сказав, що
М.А. Сапон - в першому ряду перший праворуч. Вщдшення вщновноТ нейрохiрургiТ. 1нститут нейрохiрургiТ. КиТв, 2012.
в нього виявили пухлину нирки. Вш без вагань погодився на операцю яка була устшно виконана в 1нститут урологи в ачш 2012 р. Досить швидко Микола Анатолiйович вийшов на роботу, проте, через деякий час сказав, що знову йде на операцю оскiльки у нього виявили метастаз у легеш. Друга операшя здiйснена у березнi 2012 р., i знову швидко на роботу. Через м^яць нове випробування — метастаз у наднирковш залозi з iншого боку. Нова операшя у квiтнi 2012... I про все це в 1нститут знали лише одиницк Курси важкоT, пригнiчуючоT хiмютерапN... Проте, Микола Анатолiйович знову на роботу виконуе функцiT керiвника науково-органiзацiйного вiддiлу i нейрохiрурга клш^и вiдновноT нейрохiрургiT.
Багато хто з оточуючих навiть не здогадувався, що пережив М.А. Сапон. Немае його кшька тижшв
— значить у вщпустш, а що були склады операцп
— не знали.
Наприкiнцi 2012 р. Микола Анатолшович сказав, що всi операцп закшчились, залишилось тiльки видалити катаракту. Ми пожартували, що у порiвняннi з шшими операцiями це дрiбниця. I цю операцiю Микола Анатолшович перешс успiшно. Здавалося, що страшш пазурi смертi вiдпустили його. Вш майже кожного ранку був присутнш на обходах у клiнiцi. Завжди iронiчний, з власною своею думкою про вс подiT, що вщбувалися i в Iнститутi, i в УкраМ, i в свiтi. Завжди бтя його кабiнету в адмшютративному корпусi чекали хворi. Нiякi заборони директорiв не приймати хворих в адм^стративному корпусi не дiяли. Взагалi М.А. Сапон був «незручною» людиною для керiвникiв. Вiн завжди мав власну думку, i навiть, якщо вона кардинально вiдрiзнялась вiд думок шших, обстоював и до останнього. Я пам'ятаю його дискуси з директором Ю.П. Зозулею. Це досить часто виводило Ю.П. Зозулю з себе, проте, вш не робив шяких дiй з по перемщення М.А. Сапона, бо цiнував його як професюнала.
Досить часто М.А. Сапон обстоював сво1, особливi погляди на клЫчних зборах i консилiумах. Попервах,
особливо на етапi становлення клЫки i нашого напрямку, школи це переходило в непримиреннi батали. Але потiм я зрозумiв, що це особлив^ть його «его», i навчився цим користуватися, тому що знав, що при вах М.А. Сапон до останнього буде обстоювати свою позищю (нав^ь хибну), але по^м прийде i вибачиться, якщо був неправий.
У М.А. Сапона була особлива думка i щодо останшх подш, що вiдбувалися в Украшк Але то була його думка ^ напевне, зараз недоречно и коментувати.
Крiм органiзацiйноT роботи, Микола Анатолшович продовжував активну наукову дiяльнiсть. На початку 2000-х роюв ми обирали тему його майбутньоT докторськоT дисертацiT. Реально складно було знайти новий напрямок, не дослщжений в УкраМ i свiтi. В останш роки М.А. Сапон займався так званими «невгамовними больовими синдромами». Вш детально опанував методи дiагностики, вивчив клiнiку невралгiT трiйчастого нерва, комплексного репонарного больового синдрому, м^реш, ампутацiйного больового синдрому тощо. Навчився робити рiзнi види блокади, опанував методику крюдеструкцп чутливого корiнця тршчастого нерва (спочатку пiд рентгенапаратом, по^м пiд ЕОП). 1здив у рiзнi клiнiки, де виконували оперативнi втручання з приводу больових синдромiв.
Це стало темою спешальних наукових дослщжень клiнiки. Знаючи про протибольову електростимуляшю, члени iнiцiативноT групи (В.1. Цимбалюк, 1.Б. Третяк, М.А. Сапон та шженер С.£. Шоферистов) почали штенсивш розробки вiтчизняного нейростимулятора. У клш^у приходили рiзнi «кулiбiни», але перемогла група ВЕЛ, яка змогла реалiзувати щею украTнських нейрохiрургiв i створила електростимуляцшну систему «НейСi». Найкращим варiантом цих розробок стала система «НейСЬ3М», яка пройшла всi доклiнiчнi та кл^чш випробування, отримала дозвiл на промислове виготовлення i сьогоднi забезпечила реальне покращення якос^ життя майже 2000 хворих з больовими синдромами та
М.А. Сапон. Кив, 2006.
спастичшстю. В останнш перюд протибольовi операцií з застосуванням довготривало^ електростимуляцií широко використовують у поранених з наслщками вогнепального ураження спинного мозку та периферичних нервiв.
Микола Анатолiйович запропонував власне бачення патогенезу невгамовних больових синдромiв, нову класиф^ащю, вiн виклав 'х у докторськш дисертацií «Диференцшоване нейрохiрургiчне лкування невгамовних больових синдромiв внаслiдок оргашчного ураження периферичного вiддiлу нервово' системи», яку успiшно захистив у 2007 р.
Новi погляди на патогенез i новi методи лiкування не завжди одразу сприймалися. Були дискуси, школи досить запеклi, проте, М.А. Сапон з характерною для нього наполегливютю доводив свою правоту. Ц дискуси були як у нашому вщдшенш нейрохiрургií (особливо з В.О. Федiрком), так i за межами Укра'ни. Особливо гострою була дискуая пiсля доповiдi М.А. Сапона у Москву на однiй з спшьних конферен-цiй. Тодi М.А. Сапон бився як лев, обстоюючи свою точку зору. Саме у цих дискуаях визрша концепцiя модуляцií болю через вплив на периферичш структу-ри, яку М.А. Сапон озвучив у свош роботi.
Сьогоднi вже багато вщомо про больовi синдроми. Нейрохiрурги реально володiють численними методами впливу на них, починаючи вщ периферичних вiддiлiв нервовоí системи до кори великого мозку. £ певне бачення, i свою вагому цеглину в це бачення вклав М.А. Сапон.
М.А. Сапон захопився л^уванням хворих з приводу розаяного склерозу (РС) з використанням нов^шх бютехнологш. Клшка вiдновноí нейрохiрургií провела велику роботу в цьому напрямку. Зокрема, для л^ування використовували стовбуровi ^тини та нейротрофiчнi фактори, що отримували з стовбурових клiтин (нейротрофш).
М.А. Сапон був одним з активних учасниюв цих дослiджень, обстежував хворих, осво1в всi методи
1х лiкування, у тому числi ендолюмбальне введення стовбурових клiтин та нейротрофшу.
Проведенi дослiдження показали, що часто тд маскою РС ховаються шшм патологiчнi стани (вiрусний енцефаломieлiт), i тодi цiлеспрямоване противiрусне лiкування забезпечувало суттеве покращення стану хворих. Використання бютехнологш дало позитивний результат у бшьшосл хворих, особливо у чоловшв. Найкращi результати досягнутi при так званих «про-гресуючих» формах РС у молодих чоловшв. Пiсля курсу лкування такi хворi, у яких було встановлено швалщшсть I групи, ставали на ноги, могли себе пов-нютю обслуговувати. Це було одним з кардинальних висновюв науково! роботи. У жiнок, у яких переважав рем^уючий тип перебiгу хвороби, результати були скромшшими, але також позитивними.
На превеликий жаль, тсля нападок деяких право-захисникiв керiвництво 1нституту не пiдтримало iдею подальшого проведення цих дослiджень. Добре, що в шших краíнах успiшно впроваджують те, що було започатковано в клш^ виновное нейрохiрургií.
Крiм цих нововведень, М.А. Сапон пропонував i нейрохiрургiчнi варiанти лiкування хворих з приводу РС. Це i крюдеструкшя трiйчастого нерва, в якому виникла демiелiнiзацiя; i вживлення електростимуля-торiв при спастичностi, яку часто спостер^ають у хворих при РС; i здiйснення дрезотомií, пересiчення м^в i сухожиль за вираженоí спастично: контрактури.
Незважаючи на те, що, по сут^ дослiдження з РС в клш^ не проводять, багато хворих з Украши пос-тшно зверталися до М.А. Сапона, i вiн госпiталiзував íх у клш^у, i обирав правильний варiант лкування. Як резерв використовували гормональну тератю, що сприяло покращенню стану хворих.
М.А. Сапон любив життя у вах його проявах. Клiнiка завжди вщзначае рiзнi дати, i поява Миколи Анатолшовича на святi викликала хвилю емоцш, бо вiн завжди приносив новий оригшальний тост або новий анекдот.
У клМщ М.А. Сапон був батьком найбiльшоT кшькосл д^ей (четверо), якi сьогоднi вже доросл^ самодостатнi особистостi. Для багатьох ствроб^ниюв було вiдкриттям, що у нього тсля 60 рокiв народилися ще двое д^ей, найменшiй дiвчинцi зараз 2 роки, тобто, загалом шестеро д^ей.
Особливу повагу завжди викликало ставлення М.А. Сапона до Анни Микола1вни Никифоровой яка розпочала свою працю разом з ним у науково-ор-гашзацшному вiддiлi. Анна МиколаTвна — ушкальна спiвробiтниця, яка досконало володiе комп'ютерними технолопями. Разом вони готували до випуску «Украшський нейрохiрургiчний журнал», разом проводили тдготовку з'Tздiв i конференцш, разом пiднiмали УАН. Сайт 1нституту нейрохiрургiT — один з найкращих, i це заслуга Миколи Анатолшовича та Анни МиколаTвни. Чудовий профшьний журнал — це також заслуга 1х тандему. Коли в Анни Микола1вни дiагностували РС, М.А. Сапон робив все можливе, щоб ш допомогти. Микола Анатолшович шукав новi методи лiкування цiеT хвороби. Вш постiйно допомагав Аннi МиколаTвнi боротися з хворобою, нав^ь не допускав думки звтьнити и з роботи, адже, попри свш стан, вона робила i робить для 1нституту нейрохiрургiT на-багато бiльше, тж деякi здоровi спiвробiтники.
До реч^ М.А. Сапон постiйно пiклувався ще про одну людину: ствроб^ника вщдту функцiональноT нейрохiрургiT В'ячеслава Григоровича Антоненка, який перешс iнсульт i не зм^ працювати в клiнiцi. На вщмшу вiд iнших, М.А. Сапон не залишав сво1х друзiв i спiвробiтникiв, постiйно Tм допомагав.
Микола Анатолшович не ттьки проводив оргат-зацiйну роботу як в 1нститут нейрохiрургiT, так i в
Украшк Ставши доктором медичних наук, вш зап-ропонував вивчати епiдемiологiю нейрохiрургiчних захворювань, щоб у подальшому здшснювати певнi кадровi й органiзацiйнi кроки для покращення лку-вання певних нейрохiрургiчних захворювань.
Так, в останш роки М.А. Сапон з своею групою вивчав етдемюлопю судинних захворювань головного мозку. На основi отриманих даних внiс певнi пропозици щодо реорганiзацiT цiеT служби.
У майбутньому М.А. Сапон планував вивчити етдемюлопю травматичного ушкодження периферично^ нервово^ системи, оскшьки багатьом таким патентам не надають на мюцях адекватну медичну допомо-гу. Не зважаючи на хворобу i перенесет операци, М.А. Сапон планував жити й творити. Вiн мав плани на подальшн науковi дослiдження, формування власно^ протибольовоT школи, i ще багато-багато платв... Але не так сталося, як бажалося. Раптова смерть обiрвала життя Миколи Анатолшовича. Обiрвала тод^ коли i вiн, i оточуючi, рiднi, друзi, спiвробiтники вважали, що вш вирвався з чтких пазурiв смертi.
М.А. Сапон — автор 54 наукових публ^ацш, 75 доповщей на зЧздах i конференшях, 2 методичних рекомендацiй, 14 авторських свщоцтв i патентiв. Пiд його керiвництвом виконана 1 кандидатська дисерташя.
М.А. Сапон увiйде в ^торт украTнськоT ней-рохiрургiT як непереачна особистiсть, органiзатор нейрохiрургiT, людина, яка зробила суттевий внесок у розвиток нейрохiрургiчноT служби вже в перюд не-залежностi, один з фундаторiв УкраTнськоT АсоцiацiT Нейрохiрургiв та «Украшського нейрохiрургiчного журналу».
