CC BY
59
Куц Галина Миха^вна,
доктор пол1тичних наук, професор кафедри пол1тологп, соц'юлог'Ита культурологи, Харшський нацональний педагог1чний ушверситет ¡мен1 Г. С. Сковороди, Укра/'на, м. Харк1в e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-7263-1958
doi: 10.21564/2414-990x.133.68866
УДК 329.12
НЕОЛ1БЕРАЛ1ЗМ У еВРОПЕЙСЬК1Й ТА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКШ ТРАДИЦ1ЯХ
Анал1зуеться специфжа концептуалгзащг неол1берал1зму в европейськш та англо-американ-ськш традищях. Найбгльш значт напрями неол1берального дискурсу були розроблеш в АвстрИ (В1денська школа), Шмеччит (Фрайбурзька школа), Великобритания (Лондонська школа), США (Чиказька школа або «монетаризм»). Зазначаеться, що довол1 глибок засаднич1 в1дмтност1 спостериаються м1ж шмецькою та англо-американськими неол1беральними школами. Для шмецького неолгберального напряму достатньо важливим став блок соцальних питань, тод1 як англо-американсьт неол1беральн1 школи фокусували увагу суто на господарюючому суб'ектг, гх не цкавили рамки, як б окреслювали повед1нку цього суб'екта.
Ключовi слова: неолiбералiзм; Австршська школа неолiбералiзму; Фрайбурзька школа неолiбералiзму; Лондонська школа неолiбералiзму; Чиказька школа неолiбералiзму; сучасний лiбералiзм.
Куц Г. М., доктор политических наук, профессор кафедры политологии, социологии и культурологии, Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-7263-1958
Неолиберализм в европейской и англо-американской традициях
Анализируется специфика концептуализации неолиберализма в европейской и англо-американской традициях. Наиболее значительные направления неолиберального дискурса были разработаны в Австрии (Венская школа), Германии (Фрайбургская школа), Великобритании (Лондонская школа), США (Чикагская школа или «монетаризм»). Отмечается, что довольно глубокие основные различия наблюдаются между немецкой и англо-американскими неолиберальными школами. Для немецкого неолиберального направления достаточно важным стал блок социальных вопросов, тогда как англо-американские неолиберальные школы фокусировали внимание исключительно на хозяйствующем субъекте, их не интересовали рамки, определяющие поведение этого субъекта.
Ключевые слова: неолиберализм; Австрийская школа неолиберализма; Фрайбургская школа неолиберализма; Лондонская школа неолиберализма; Чикагская школа неолиберализма; современный либерализм.
Постановка проблемы. У сучасному поличному дискурсi концепт нео-лiбералiзму презентують у двох основних значеннях: в економiчному контек-стi та у контекстi мiжнародних вiдносин [1, с. 443]. В економiчному контекстi пiд неолiбералiзмом маеться на увазi економiчна полiтика, яка спрямована на лiбералiзацiю ринку. Якщо у розвинутих краТнах неолiбералiзм, поеднуючи з тетчеризмом, протиставляли кейнсiанству, то в краТнах розбудови демократа неолiберальна стратегiя стала опозицiею тим стратепям розвитку, якi базувалися на iндустрiалiзацiТ. Метою неолiберальноТ стратеги в краТнах, що розвиваються, була замша iмпорту внутрiшнiм виробництвом, причому ця стратепя була домiнуючою вiд 1945 до початку 1980-х рр.
Тлумачення термша «неолiбералiзм» у сферi мiжнародних вiдносин озна-чае теоретичний шдхщ до вивчення iнститутiв. У такому контекст неолiбера-лiзм трактують як неолiберальний iнституцiоналiзм або теорiю режимiв.
Слiд також вiдмiтити, що сьогодш цим термiном антиглобалiсти позначають економiчну iдеологiю, що притаманна капiталiстичнiй глобалiзацiТ. I, дiйсно, багато дослiдникiв вважають неолiбералiзм iдеологiею глобалiзацГí, що спри-чинено не в останню чергу принципами Вашингтонського консенсусу - набiр правил економiчноТ полiтики, що були сформоваш у 1989 р. для реформування краТн ЛатинськоТ Америки. Згодом щ принципи використовувались у низщ економiк iнших краТн. Уже у першому десятилiттi XXI ст. шструментарш Вашингтонського консенсусу пiддаеться жорсткiй критищ через його надмiрну унiфiкованiсть, яка не дозволяла брати до уваги специфшу конкретноТ краТни. Сьогоднi дехто з науковщв вважають неолiберальну полггику синонiмiчною економiчнiй полiтицi Вашингтонського консенсусу, хоча таке припущення не мае шд собою достатнiх пiдстав. Тобто не варто ототожнювати неолiбералiзм з принципами Вашингтонського консенсусу.
Слщ зазначити, що щеолопя неолiбералiзму асоцiюеться не лише з глоба-лiзацiею чи принципами Вашингтонського консенсусу. Неолiбералiзм певним чином сприяв виникненню фiнансово-економiчноТ кризи 2008-2009 рр. Крiм того, деяы теоретики вважають, що неолiбералiзм е загрозою демократичному правлiнню [2]. Отже, проблематика дослщження е надактуальною, що вимагае розгляду базових постулаив окремих неолiберальних напрямкiв задля розу-мшня тих викликiв, якi несе неолiберальна iдеологiя в XXI ст.
Аналiз остантх дослгджень i публжацш. На межi Х1Х-ХХ столiть кла-сичний лiбералiзм трансформувався в сучасний лiбералiзм. Центральною проблемою сучасного лiбералiзму стало питання соцiальних гарантiй прав та свобод шдивща, тобто щея державного регулювання соцiальноТ сфери. Указана тран-сформацiя лiберальноí' проблематики означуеться в рiзних джерелах по-рiзному: i «соцiальний лiбералiзм», i «лiберал-реформiзм», i «неолiбералiзм». Поня-тiйне ототожнення двох останшх термiнiв пов'язане з тим, що батьювщиною лiберал-реформiзму е Америка, де його часто називають неолiбералiзмом. Уим значно частiше спостерiгаеться ототожнення термшв «соцiальний лiбералiзм» та «лiберал-реформiзм», якi вживають як синонiмiчнi. Стосовно ж уживання термша «неолiбералiзм» слщ зазначити, що ним бiльше прийнято означувати окремий етап сучасного лiбералiзму, який оформився ближче до середини XX ст. У щлому Генеза сучасного лiбералiзму схематично презентована на рисунку [3].
рисунок. Генеза сyчасного лiбеpалiзмy
Термш «неолiбералiзм» з'явився ще в кiнцi 30-х рр. ХХ ст., коли шд час роботи коло^уму американського журналюта У. Лiппмана видiлилася група «неолiбералiв», якi вирiшили повернутися до деяких лiберальних постулатiв Х1Х ст. [4, с. 409].
Неолiбералiзм (як етатистський рiзновид лiбералiзму) став характери-зуватися такими ознаками: iнституцiоналiзацiя нових форм втручання дер-жави в життя сусшльства та посилення процесiв державно-монополютичного регулювання сфери економiки. Якщо в класичному лiбералiзмi чiльне мiсце посщала iдеологема «держава як нiчний сторож», то в теорп неолiбералiзму це мюце стало належати iдеологемi «держави загального добробуту» (welfare state). Вщповвдно, основою неолiберального дискурсу стали концепти «держави загального добробуту» та «сощально1 ринковоТ економiки», сприяючи появi умов для формування суспiльноï ввдповщальност (iдеологема, що запо-зичена у сощал-демократично1 доктрини). Крiм того, актуальними стали ще'1 консенсусу (мiж тими, хто керуе i тими, ким керують), орieнтацiя на певнi моральш настанови, визнання необхiдностi участi в полггичному процесi всiх громадян, незалежно ввд 1'хньо'1 соцiальноï належностi тощо.
Отже, основна вiдмiннiсть сучасного лiбералiзму вiд класичного лiбе-ралiзму полягае у суттевому переглядi ставлення до державного регулювання економжи. Власне кажучи, у ХХ ст. було окреслено два мапстральних напрями стосовно державного втручання в економiчнi процеси: активне дер-жавне регулювання економжи (кейн^анство) та вiдносно пасивне державне регулювання економжи (неолiбералiзм).
Метою статт е виявлення специфiки осмислення неолiбералiзму в евро-пейськiй та англо-американськш традищях. Завдання стата полягае у виокрем-ленш базових iдей неолiберального дискурсу, якi сприяли оформленню його концептуального каркасу.
Виклад основного Mamepiany. Неолiбералiзм протистояв кейнсiанству, що вiдобразилося у теоретичних напрацюваннях неолiберальних европейських та американських центрiв. Найбiльш значнi напрями неолiберального дискурсу були розробленi в Австрп (Вiденська школа: Л. Мiзес, Ф. Хайек та iн.), Шмеччиш (Фрайбурзька школа: В. Ойкен, Л. Ерхард та ш.), Великобританп (Лондонська школа: Е. Кеннан, Л. Роббшс та ш.), США (Чиказька школа або «монетаризм»: Ф. Найт, Дж. Сттлер, М. Фрвдман та ш.).
Слiд зазначити, що доволi глибоы засадничi вiдмiнностi можна виявити мiж нiмецькою та англо-американськими неолiберальними школами. Для шмецького неолiберального напряму достатньо важливим став блок сощальних питань, виршення яких мало постшно перебувати у полi зору державних шституцш. Економiчна полiтика вважалася нерозривною iз соцiальною полiтикою, що передбачало зi сторони держави створення засадничих конституюючих рамок для функцiонування ринкового госпо-дарства. Натомiсть англо-американськi неолiберальнi школи фокусували увагу суто на господарюючому суб'ектi, ïx не щкавили рамки, якi б окрес-
лювали поведшку цього суб'екта. Проблематика «чисто']"» економжи, що позбавлена соцiальних питань, була прюритетом у дослiдженнях науков-щв англо-американських неолiберальних шкiл. 1х быьше цiкавили питання конкуренцп, iнфляцiйних очжувань тощо.
До найбiльш вiдомих центрiв неолiбералiзму у бврош прийнято вщносити Вiденську школу (Австрiя) та Фрайбурзьку школу (Шмеччина). Увага нео-лiбералiв австрiйськоï та фрайбурзько1 шкiл переважно була сфокусована на штерпретацп постула^в класичного лiбералiзму. Слiд зазначити, що у першш половинi ХХ ст. в бврош широко!" популярностi набули ще'1 соцiалiзму. Ввдпо-вiдно, теоретичш розробки двох означених шкiл певним чином йшли врозрiз з тогочасними прюритетними iдеями европейського полiтичного дискурсу.
Австршська школа бшьш вiдома сво'1'ми розробками в економiчнiй царинi. Bri представники австрiйськоï школи тiею чи шшою мiрою вважали себе послщовниками економiчного вчення К. Менгера, який заклав у фундамент економiчноï науки не об'ективш властивостi товарiв чи пращ, а суб'ективш оцiнки шдивщв, дотримуючись принципу методологiчного iндивiдуалiзму, який згодом взяли на озброення найбшьш вiдомi представники австршсько1 школи ХХ ст. - Л. Мiзес та його учень Ф. Хайек [5].
Незважаючи на превалювання проблематики сощального лiбералiзму в першiй половинi ХХ ст., саме в рамках австршсько1 школи спостериалися паростки вiдродження щей класичного лiбералiзму. Цьому насамперед сприяли теоретичш розробки Л. Мiзеса, який стосовно лiбералiзму зазначав, що це не застигла догма чи повшстю оформлена доктрина, це додаток наукових учень до сусшльного життя людини [6, с. 10]. На думку Л. Мiзеса, державi слiд дотри-муватися полiтики невтручання (принцип «laissez faire»), шдтримуючи iдею вiльного ринку. Провiвши всебiчний аналiз соцiалiзму, вш послiдовно обгрун-тував неможливiсть кнування соцiалiстичноï системи всесвiтнього масштабу, вважаючи, що така система здатна призвести лише до хаосу та варварства.
Класиком сучасного лiбералiзму можна вважати Ф. Хайека, який посш-довно розвивав концепщю еволюцiйного лiбералiзму. Biн протиставляв «Космос» (спонтанний устрш, «вирощений» у серединi соцiуму, тобто, створений знизу еволюцшними засобами) «Таксису» (створений устрш, оргашзащю, що розпланована та керована зверху конструктивютськими засобами) [7, с. 31]. Теоретик аргументовано доводив, що жорстке слщування конструктивiзму та принципам планування - це шлях до тотал^аризму.
Ввдстоюючи iдеï лiбералiзму, Ф. Хайек зазначав, що лiбералам слiд протистояти трьом найбiльш впливовим антилiберальним економжо-по-лiтичним проектам ХХ ст.: соцiалiзму, кейнсiанству та доктрин «держави загального добробуту».
Таким чином, австрiйська школа стояла на позищях методологiчного шди-вiдуалiзму у поясненнi полiтико-економiчних процесiв. IÏ представники висту-пали за стихшне регулювання ринку, аргументуючи, що втручання держави в економшу рано чи шзно призводить до появи тоталггарних тенденцiй у полЬ тичнш царинi суспiльства.
У Шмеччиш до неолiбералiв ввдносять вщомих теоретишв - Л. Ерхарда, А. Мюллер-Армака, В. Ойкена, В. Рьопке та íh. Пiдтримуючи в цiлому базо-вий принцип класичного лiбералiзму «laissez faire», теоретики Фрайбурзь-koï школи своервдно переосмислили проблему державного регулювання [8]. Базовi позицп такого переосмислення полягають в наступному. По-перше, вважалося, що державне регулювання економiчними процесами вельми необхвдне лише на початковш стадп формування ринковоТ економiки (доки не почнуть дiяти спонтаннi мехашзми самоорганiзацiï). По-друге, коли ринок заживе власним - стихшним - життям, державi задля усшш-ного функщонування ринковоТ економiки слiд проводити активну антимо-нопольну полiтику. По-трете, держава мае проводити виважену сощальну пол^ику стосовно малозабезпечених верств населення.
Для означення власно!" концепцп представники фрайбурзько1 школи лiбералiзму використовували поняття «ордолiбералiзм» (вiд лат. термiну «ordo» - порядок), називаючи свiй напрям ордолiберальним. Уперше цей термiн було використано в 1947 р. А. Мюллером-Армаком. Засновником фрайбурзько1 школи був В. Ойкен [9]. Загалом ордолiберали розглядали сусшльний розвиток крiзь призму еволюцшного пiдходу, розробляючи кон-цепцiю сощального ринкового господарства. Практичне втiлення ордолiбе-ральних iдей - так зване «шмецьке диво» - вiдбулося з приходом Л. Ерхарда на посаду канцлера Шмеччини. Будучи адептом ордолiбералiзму, вш запро-вадив вiдповiднi економiчнi реформи, що врештi призвело до ефективно1 розбудови пiслявоенноï Нiмеччини.
Отже, теоретики фрайбурзько1 школи, пiдтримуючи у щлому полiтику державного регулювання економши, суттево вiдрiзнялися вiд кейнсiанства у поглядах на засоби втшення тако1 полiтики. Так, у кейнсiанствi вважалося, що державне регулювання економжи мае бути спрямованим на контроль за швестищями та заощадженнями, використання податковоТ системи з метою впливу на споживання тощо. На думку представниюв фрайбурзько1 школи держава не повинна втручатися в економiчнi процеси. Натомкть, мета державного iнтервенцiонiзму полягае у створенш iнституцiональних механiзмiв регулювання економжи, спрямованих насамперед проти монополiзацГí.
З-помiж англо-американських напрямiв неолiбералiзму найбшьш вщо-мими е Лондонська школа неолiбералiзму та Чиказька школа («монетаризм») неолiбералiзму. Цiкавим е той факт, що вщомий теоретик Ф. Хайек (нобелiв-ський лауреат) залишив помггний слiд у дiяльностi обох напрямiв.
Слiд також зазначити, що Ф. Хайека разом з Л. Мiзесом прийнято зара-ховувати як до австршсько1 школи сучасного лiбералiзму, так i до чиказькоТ школи. Це пояснюеться тим, що початок творчоТ дiяльностi обох теоретикiв пов'язаний з Австрiею (звiдси й назва напряму - австршська (Вiденська) школа). У зв'язку з подiями Друго1 св^ово1 вiйни 1м обом прийшлося пере-1хати до США, де була продовжена творча дiяльнiсть уже в рамках чиказько!" школи. Крiм того, певш суперечностi пов'язанi з тим фактом, що Ф. Хайека
зараховують до своТх лав адепти рiзних течш сучасного лiбералiзму: i неолiбе-рали, i лiбертарiанцi (лiбертаристи), i неоконсерватори. Утiм недоречно чiтко окреслювати мюце його творчого доробку в якомусь одному з цих напрямiв лiберального дискурсу XX ст. У щлому Ф. Xайека по праву можна вважати класиком сучасного лiбералiзму, щеТ якого дали могутнiй iмпульс для станов-лення та формування всiх означених лiберальних течiй.
Лондонська школа - один iз напрямiв неолiбералiзму, пiдвалини якого були закладенi полiтико-економiчними напрацюваннями В. Джевонса ще у XIX ст. при кафедрi полггичноТ економи Лондонського унiверситету. Основою цього напряму стали концепцп Е. Кеннана, Ч. Роббшса та ш., якi фокусу-вали увагу на шдиввдуально-психолопчних чинниках економiчних процесiв, зверталися до проблематики сощального порядку, аналiзували специфшу функцiонування економiки за умов обмеженост ресурсiв тощо.
Уже в 40-50-х рр. XX ст. як кейн^ансьы, так i неолiберальнi стратеги, пов'язаш iз заходами щодо стимулювання платоспроможного попиту та збереження «повноТ зайнятостЬ», фактично перетворилися на неввд'емну частину економiки розвинутих захвдних краТн [10, с. 10]. Означен iдеТ були схожi на сощал-демократичш пiдходи, в контекстi яких пропонувалися при-близно такi ж реформи державних шституив.
Соцiальний лiбералiзм у кшщ XX ст. почав втрачати проввдш позици через згортання сощальних програм багатьма краТнами Заходу, яке було спровоковане зниженням темшв економiчного зростання. Уже в 80-90-х рр. XX ст. уряди багатьох краТн стали звертатися до альтернативних шд-ходiв у галузi макроекономiчноТ пол^ики, зокрема, до монетаризму. У тео-ри монетаризму наголошуеться на необхвдност балансу у спiввiдношеннi мiж кiлькiстю грошей, якi е доступними для фшансування покупок товарiв й послуг, та здатшстю економiки виробляти щ товари та послуги. З теорiею монетаризму (Чиказька школа) пов'язане насамперед iм'я М. Фрiдмана -одного з яскравих представниюв чиказькоТ школи [11]. М. Фрiдман у своТй концепц^Т економiчного лiбералiзму, експлжуючи свободу як передумову та прюритет нормального економiчного й соцiального розвитку, демонструе безпосереднш взаемозв'язок мiж економiчною i полiтичною свободою. Врештi, вш обгрунтовуе необхiднiсть мiнiмiзацiТ втручання держави в еко-номiку. Згодом вдеТ М. Фрiдмана стали основою неоконсервативноТ полi-тики М. Тетчер («тетчеризм») та Р. Рейгана («рейганомiка»).
У 80-90-х рр. XX ст. неолiбералiзм став виступати за максимальну ращо-налiзацiю процедур державного соцiально-економiчного регулювання. У тео-рГТ неолiбералiзму спостериалася орiентацiя на своерiдне згортання процесiв соцiалiзацГí лiбералiзму, що проявлялося у неприйнятп соцiал-демократичних тенденцiй. Неолiберали стали в опозищю не лише до тенденцш соцiалiзацiТ в лiбералiзмi, але й до консерваторiв, якi прагнули жорстко розмежувати державу та ринок. 1хньою метою було ч^ке квалiфiковане управлiння соцiальною та економiчною полiтикою за допомогою державних шститупв (як це вже про-
демонстрував досввд Шмеччини i Японп). На думку адеппв неолiбералiзму, прагматизм соцiальноï полггики мае полягати в оптимiзацiï стратегш вщнов-лення «людського кашталу», але аж шяк не в утвердженш примарно!" «держави загального добробуту». Ресурси насамперед слщ спрямовувати на перешдго-товку робочо'1' сили, але не на допомогу безробггним [12, с. 44].
На думку Д. Харв^ неолiбералiзм призвiв до небаченого зростання впливо-востi корпоративних груп, причому саме неолiбералiзацiя сприяла вiдновленню впливу класiв [13, с. 46]. Констатуючи невiдповiднiсть мiж неолiберальною теорiею та реальною практикою неолiбералiзму, Д. Харвi негативно ставиться саме до його практичного втшення. Проблема полягае в юридичному хитру-ваннi, яке шбито урiвнюе права корпорацiй i приватних осiб. Результатом пол^ тики неолiбералiзацiï стало зубожiння бiльшостi населення.
Н. Хомський також негативно ощнюе неолiберальнi тенденцп початку ХХ1 ст. На його думку, неолiбералiзм - це полггика, завдяки якiй вiдносно невелика група осiб, керуючись сво1ми приватними iнтересами, прагне взяти шд контроль бiльшу частину соцiального життя, причому цей контроль im необхвд-ний лише задля збiльшення власно1 вигоди [14, с. 9]. За тридцять роюв «нео-лiберальноï свободи» вщбулася неймовiрна концентрацiя корпоративно! влади, зокрема, в галузях енергетики, медiа, фармацевтики i транспорту. Найбшьша проблема полггики неолiбералiзацiï полягае в тому, що шдивщи на перший погляд видаються вiльними у своему виборь Однак вони не мають права здшс-нювати вибiр, який з часом сприятиме формуванню «сильних» колективних шституив (примiром, профспiлки). Разом з тим, шдиввди можуть формувати «слабю» добровiльнi асоцiацiï (наприклад, благодiйнi товариства) [13, с. 97].
Щодо неолiбералiзму найбiльш гостра проблема полягае в тому, що неол^ берали з серйозними шдозрами ставляться до демократы, вони готовi швидше вiддати владу експертам та елш суспiльства, шж сприймати правлiння за принципом бшьшосп, яке надае демократiя [13, с. 93]. Тобто пол^ика неолiбе-ралiзму здатна призвести до зникнення демократп як такой У цьому контек-стi Н. Хомський зазначае, що неолiбералiзм е найпершим ворогом справжньо1 представницько1 демократы, причому не лише в США, але й в шших крашах [14, с. 16]. Отже, у неолiберальнiй теорп кшця ХХ ст. спостерiгаеться прирiв-нювання iндивiдуальноï свободи до свободи корпоративно!. Таке змщення пр^ оритетiв загрожуе майбутньому демократй", демокраия фактично, попадаючи в тенета неолiбералiзму, перетворюеться на його заручницю.
Висновки. Таким чином, неолiбералiзм, який виникнув паралельно iз кейнсiанством, пропонував власне бачення проблематики державного регулювання. Найбшьш значш напрями неолiберального дискурсу були роз-робленi в Австрп (Вiденська школа: Л. Мiзес, Ф. Хайек та ш.), Нiмеччинi (Фрайбурзька школа: В. Ойкен, Л. Ерхард та ш.), Великобританп (Лондонська школа: Е. Кеннан, Л. Роббшс та ш.), США (Чиказька школа або «монетаризм»: Ф. Найт, Дж. Стплер, М. Фрвдман та iн.).
Доволi глибок1 засадничi в1дмшност1 можна виявити мiж нiмецькою та англо-американськими неолiберальними школами. Для шмецького неол1бе-рального напряму достатньо важливим став блок сощальних питань, виршення яких мало постшно перебувати у полi зору державних шституцш. Англо-аме-риканськi ж неолiберальнi школи фокусували увагу суто на господарюючому суб'eктi, 1х не щкавили рамки, якi б окреслювали поведшку цього суб'екта.
Сьогоднi щодо неолiбералiзму найбiльш гостра проблема полягае в тому, що неолiберали з серйозними шдозрами ставляться до демократы, вони готовi швидше вiддати владу експертам та елт суспiльства, нiж сприймати прав-лiння за принципом бшьшост1, яке надае демократiя.
Список лггератури:
1. Гарел Е. Неол1берал1зм / Ендрю Гарел, Лаура Гомес-Мера // Короткий оксфордський полиичний словник ; [пер. з англ.]. - Ки1в : Вид-во Соломп Павличко «Основи», 2005. - 789 с.
2. Куц Г. М. Неол1берал1зм: основт 1де! та штерпретацп / Г. М. Куц // Вкник ХНУ 1мет В. Н. Каразша. Сер1я «Питання полиологп». - Харюв, 2010. - № 912. - С. 174-183.
3. Куц Г. М. Л1беральт трансформацп полиичного простору : [монограф1я] / Г. М. Куц. -Харюв : В1ровець А. П. «Апостроф», 2011. - 300 с.
4. Соловьев А. И. Либерализм: проблемы теоретического и идеологического измерений / А. И. Соловьев // Научный эксперт. - 2010. - Вып. 6. - С. 5-23.
5. Кэллахан Дж. Краткая история австрийской школы [Електронний ресурс] / Джин Кэл-лахан. - Режим доступу : http://libertynews.ru/node/697.
6. Мизес Л. фон. Либерализм в классической традиции / Людвиг фон Мизес ; [пер. с англ.]. - Москва : ООО «Социум», ЗАО «Издательство «Экономика», 2001. - 239 с.
7. Гайек Ф. А. Право, законодавство i свобода. Нове визначення л1беральних принцитв справедливосп i полиично'! економи / Фрiдрiх Август фон Гайек ; [пер. з англ.]. - Ки1в : Аквь лон-Прес, 2000. - Т. I-III. - 448 с.
8. Теория хозяйственного порядка: «Фрайбургская школа» и немецкий неолиберализм / [Ойкен Вальтер, Лутц Фридрих, Репке Вильгельм и др.] ; пер с нем. / под ред. В. П. Гутника. -Москва : Экономика, 2002. - 463 с.
9. Ойкен В. Основные принципы экономической политики / Вальтер Ойкен ; [пер. с нем.]. -Москва : Прогресс-Универс, 1995. - 493 с.
10. Ровдо В. В. Идеология либерализма / В. В. Ровдо // Мировые политические идеологии: классика и современность. - Минск : Тонпик, 2007. - С. 34-59.
11. Фрвдман М. Капiталiзм i свобода / Мшьтон Фрщман ; [пер. з англ.]. - Ки1в : ДУХ I Л1ТЕРА, 2010. - 320 с.
12. Бондаевский В. П. Либерализм / В. П. Бондаевский // Политические идеологии : учеб. пособ. для студ. - Кемерово : Кемеровский гос. ун-т, 1997. - С. 35-57.
13. Харви Д. Краткая история неолиберализма. Актуальное прочтение / Дэвид Харви ; [пер. с англ.]. - Москва : Поколение, 2007. - 288 с.
14. Хомский Н. Прибыль на людях. Неолиберализм и мировой порядок / Ноам Хомский ; [пер. с англ.]. - Москва : Праксис, 2002. - 256 с.
References:
1. Harel, E., Gomes-Mera L. (2005). Neoliberalism. Korotkyy oksfordskyy politychnyy slovnyk ; [per. z angl.]. - Kyev: Vyd-vo Solomiyi Pavlychko «Osnovy», 443 [in Ukrainian].
2. Kuts, H.M. (2010). Neoliberalism: osnovni ideyi ta interpretatsiyi. Visnyk KNU imeni V. N. Karazina. Seriya «Pytannya politologiyi». Kharkiv, 912, 174-183 [in Ukrainian].
3. Kuts, H.M. (2011). Liberalni transformatsiyi politychnogo prostoru : [monogr.]. Kharkiv: Virovets A.P. «Apostrof» [in Ukrainian].
4. Solovyev, A.I. (2010). Liberalism: problem teoreticheskogo i ideologicheskogo izmereniy. Nauchnyy ekspert, Issue 6, 5-23 [in Russian].
5. Kellahan, G. Kratkaya istoriya avstriyskoy shkoly libertynews.ru. Retrived from: http://liber-tynews.ru/node/697 [in Russian].
6. Mises, L. von. (2001). Liberalism v klassicheskoy traditsiyi; [per. s angl.]. - Moscow: OOO «Sotsium», ZAO «Izdatelstvo «Ekonomika» [in Russian].
7. Hayek, F.A. (2000). Pravo, zakonodavstvo i svoboda. Nove vyznachennya liberalnyh prynt-sypiv spravedlyvosti i politychnoyi ekonomiyi; [per. z angl.]. Kyev: Akvilon-Pres, Vols. I-Ill [in Ukrainian].
8. Eucken Walter, Friedrich Lutz, Ropke Wilhelm et al. (2002). Teoriya hozyaystvennogo pory-adka: «Frayburgskaya shkola» i nemetskiy neoliberalism; [per. s nem.]. V.P. Gutnika (Ed.). Moscow: Ekonomika [in Russian].
9. Eucken, V. (1995). Osnovnye printsypy ekonomicheskoy politiki; [per. s nem.]. Moscow: Pro-gress-Univers [in Russian].
10. Rovdo, V.V. (2007). Ideologiya liberalisma. Mirovye politicheskie ideologiyi: klassika i sovre-mennost. Minsk: Tonpik, 34-59 [in Russian].
11. Friedman, M. (2010). Kapitalizm i svoboda; [per. z angl.]. Kyev: DUH I LITERA [in Ukrainian].
12. Bondaevskiy, V.P. (1997). Liberalism. Politicheskie ideologiyi. Kemerovo: Kemerovskiy gos. un-t, 35-57 [in Russian].
13. Harvey, D. (2007). Kratkaya istoriya neoliberalisma. Aktualnoe prochteniye; [per. s angl.]. Moscow: Pokoleniye [in Russian].
14. Chomsky, N. (2002). Pribyl na ludyah. Neoliberalism i mirovoy poriadok; [per. s angl.]. Moscow: Praksis [in Russian].
Kuts H. M., Doctor of Political Sciences, Professor of Department of Political Science, Sociology and Cultural Science, Kharkiv National Pedagogical University by G. S. Scovoroda, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : [email protected] ; ORCID 0000-0002-7263-1958
Neoliberalism in European and Anglo-American tradition
The article analyzes the specifics of the conceptualization of neoliberalism in the European and Anglo-American traditions. Neoliberalism, which emerged along with Keynesianism, offered its own vision of the problems of government regulation. The most significant areas of neoliberal discourse were developed in Austria (Vienna School: L. Mises, F. Hayek and others.), Germany (Freiburg School: W. Eucken, L. Erhard et al.), the UK (London School: E. Kennan, L. Robbins et al.), the USA (Chicago School or «monetarism» F. Knight, G. Stigler, M. Friedman et al.).
It is noted that quite deep fundamental differences can be found between German and Anglo-American neoliberal schools. For the German neoliberal direction a number of social issues which solutions had to be constantly in sight of public institutions became important enough. While the Anglo-American neoliberal schools focused their attention on purely economic entity, they were not interested in framework that would outline the entity's behavior.
Today the most acute problem in neoliberalism is that neoliberals are seriously suspicious relating to democracy, they are ready rather to give power to experts and elite of the society than accept the principle of rule by majority that democracy provides.
Keywords: neoliberalism; Austrian school of neoliberalism; Freiburg School of neoliberalism; London School of neoliberalism; Chicago School of neoliberalism; modern liberalism.
Hadiuwna do pedKorniii 15.05.2016 p.
