CC BY
59
СТАН МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ У ДІТЕЙ ІЗ СЕНСОРНИМИ ДЕФЕКТАМИ Редька І.В., Шмалєй С.В.
Встановлено, що при сенсорному дефекті спостерігаються зміни мозкового кровотоку, які можуть бути як неспецифічними, так і модально-специфічними. Найбільших змін зазнає церебральна гемодинаміка у вертебро-базилярному басейні і правій гемісфері.
Ключові слова: слабозорі та слабочуючі діти, мозковий кровообіг.
Стаття надійшла 24.02.2011 р.
CONDITION OF BRAIN BLOOD CIRCULATION AT CHILDREN WITH SENSORY DEFECTS Redka I.V., Shmalyey S.V.
Sensory defect is accompanied by variations of a brain blood-groove which can be both nonspecific, and modal-specific. The greatest variations undergoes cerebral hemodynamics in vertebro-basilar area and right hemisphere.
Keywords: visually impaired and children with hearing defect, brain blood circulation.
УДК 616.716. 4 - 001.5 - 089.84
НЕДОЛІКИ В ДІАГНОСТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ В МЕЖАХ
ЗУБНОГО РЯДУ ДРОТЯНИМИ ШИНАМИ
Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів з переломами нижньої щелепи в межах зубного ряду та їх рентгенологічних плівок. На підставі узагальнення отриманих результатів виявлено ряд недоліків, що виникають при застосуванні двощелепного шинування дротяними шинами з зачіпними гачками, що слід враховувати в повсякденній клінічній практиці.
Ключові слова: перелом нижньої щелепи, лікування, недоліки.
Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи ВДНЗ України „ Українська медична стоматологічна академія“: „Розробка і вдосконалення методів діагностики, лікування, реабілітації та профілактики вроджених та набутих захворювань, дефектів та деформацій щелепно-лицевої ділянки “, (номер державної реєстрації 0105и004081).
Кількість хворих із переломами нижньої щелепи (НЩ) постійно зростає та складає 72-91% серед усіх травм кісток обличчя - слід звернути увагу що це найбільш працездатна група населення (переважний вік від 18 до 45 років) [1,3,4]. Однак, незважаючи на розвиток сучасних методів діагностики, лікування та реабілітації кількість ускладнень у хворих із переломами нижньої щелепи залишається досить високою [5,6]. Насамперед, це пов’язано з недосконалістю методів репозиції та закріплення відламків нижньої щелепи, певними медичними та соціально-економічними факторами. У цьому форматі значно підвищується роль постійного аналізу досвіду застосування існуючих методів лікування та обґрунтування оптимальних шляхів їх удосконалення.
Метою роботи будо визначення недоліків в діагностиці та лікуванні хворих з переломами нижньої щелепи в межах зубного ряду.
Матеріал та методи дослідження. Ми здійснили ретроспективний аналіз історій хвороб та рентгенограм травмованих пацієнтів зі зламом НЩ в межах зубного ряду, які знаходились на лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова з 1997 по 2006 роки. Діагностика травматичних ушкоджень НЩ складалась з рентгенографічного обстеження у прямій та бічній проекціях [2]. В 24 % випадків здійснювали первинне панорамне рентгенографічне дослідження, а в сумнівних і складних випадках виконували комп’ютерну томографію (КТ). Контрольне рентгенівське обстеження виконували на 3-7 добу.
Результати дослідження та їх обговорення. За десятирічний період загальна кількість хворих з переломами НЩ склала 2711 і у 668 пацієнтів (24,6%) були діагностовані однобічні переломи НЩ в межах зубного ряду, частота яких наведена в табл. 1. У більшості випадків переломи відбувалися внаслідок побутової травми - до 68 %. На другому місці - травми, набуті під час ДТП (до 28%). Виробничі та спортивні травми складали однакову кількість спостережень (по 2%). Переважна більшість хворих з переломами НЩ були госпіталізовані в гострому періоді - 96 % (2603 хворих) і проліковані консервативно 2521(93%), у 190 хворих (7%) вдалися до хірургічного втручання (остеосинтезу). Консервативне лікування складалося з двощелепного шинування дротяними шинами Тігерштедта з зачіпними гачками та міжщелепною гумовою тягою - у 2244 хворих (89%). У 277 хворих (11%) шинування здійснювали стандартними стрічковими шинами Васильєва.
Таблиця 1
________________________________Частота однобічних ушкоджень нижньої щелепи_____________________________
Рік І Кількість зламів НЩ за | Кількість зламів НЩ в межах зубного ряду за рік |
рік абс. %
1997 266 111 (41,7%)
1998 245 80 (32,6%)
1999 293 72 (24,6%)
2000 294 83 (28,3%)
2001 262 83 (31,6%)
2002 273 43 (15,7%)
2003 247 44 (17,8%)
2004 261 30 (11,5%)
2005 296 63 (21,2%)
2006 274 59 (21,5%)
загалом 2711 668 (24,6%)
Під час контрольного рентгенологічного обстеження були виявлені випадки неефективної репозиції відламків НЩ і превалювали наступні клінічні недоліки: недостатнє зміщення одного з фрагментів доверху, заходження відламків по вертикальній площині та утворення кісткового уступу по нижньому краю щелепи. На рентгенограмах визначалася явна щілина перелому, зміщення фрагментів нижньої щелепи та відсутність контакту зубів малого фрагменту з зубами верхньої щелепи (рис. 1 - 3). В таких випадках вдавалися до перешинування у 151 хворого (6%) або до хірургічного методу лікування в 302 випадків (12%) (діаг. 1).
На нашу думку, основною причиною неповної репозиції відламків була недосконалість існуючих методик двощелепного шинування. Мова йде про те, що при накладанні назубних шин С.С. Тігерштедта або стандартних шин В.С. Васильєва неможливо зберегти те положення відламків, якого намагаються досягти шляхом попередньої ручної репозиції. Під час накладання шин відбувається повторний зсув відламків щелепи. Надалі жорстко закріплені шини стабілізують невірне співвідношення відламків і зубів у прикусі. Для зменшення жорсткості фіксації у 20 пацієнтів нижню шину довелося розпилювати на рівні щілини перелому та повторно здійснювати репозицію кожного з фрагментів. Проте така методика, що заснована на роз’єднанні шин, не запобігає зсуву відламків нижньої щелепи у сагітальній площині та у більшості випадків потребує додаткової фіксації. Слід відзначити, що за допомогою традиційних стандартних методик рентгенографічного дослідження не завжди можливо достовірно встановити ступінь зміщення відламків та діагностувати заходження відламків у сагітальній площині. Вищенаведене наочно ілюструє наступний клінічний випадок. Хворий П., (і.х. №9417), 26 років. Госпіталізован до відділення щелепно-лицевої хірургії 2.12.2008 р. з діагнозом: Перелом нижньої щелепи в ділянці 44 зуба. Травма одержана в дорожньо-транспортній пригоді. 2.12.2008 р. була здійснена ручна репозиція відламків та накладені гнуті дротяні шини Тігерштедта з міжщелепними тягами. 6.12.2008 р. виконане контрольне рентгенографічне дослідження -ортопантограма (рис. 4), яка засвідчила, що стан відламків та репозиція на панорамному знімку задовільні. Хворий виписаний з відділення на амбулаторне лікування 11.12.2008 р. Назубні шини та міжщелепне еластичне витягування зберігалися 28 діб та по закінченні курсу лікування були зняті в поліклініці за місцем проживання, зроблена
ортопантограма (рис. 5), але вже 20.01.09 р. він звернувся до клініки хірургічної стоматології зі скаргами на порушення прикусу, відсутність контакту зубів-антагоністів в ділянці 44, 46, 47 зубів. Зроблена КТ, на підставі результатів якої діагностовано відсутність правильної репозиції відламків та їх зміщення в сагітальній площині (рис. 6, 7).
Дані ретроспективного аналізу архівних історій хвороб та наведений клінічний випадок демонструє, що використання стандартних рентгенографічних методів не надає точної картини зміщення відламків, а загальноприйнята методика лікування переломів НЩ з використанням назубних дротяних шин Тігерштедта та Васильєва не дозволяє в повній мірі здійснити чітку репозицію фрагментів нижньої щелепи та відновити повноцінний прикус зубів. Віддалені результати лікування за термін від 3 до 6 місяців оцінити досить складно через те, що у разі порушення прикусу та відсутності контакту зубів-антагоністів після зняття шин пацієнти звичайно звертаються до стоматологів за місцем проживання та відновлення прикусу здійснюється в амбулаторних умовах. За таких обставин щілину між зубами-антагоністами найчастіші ліквідують шляхом пришліфовування горбків зубів на протилежній стороні щелепи. Такий підхід надалі шкідливо відбивається не тільки на стані твердих тканин зубів, але й може призводити до перерозподілу навантаження на пародонт і дисфункції з боку СНЩС. У разі розвитку у пацієнтів ускладнень у вигляді запальних процесів вони потрапляли до стаціонару вже з діагнозом травматичний остеомієліт, що не входило у вибірку нашого аналізу.
Базуючись на аналізі історій хвороб, даних рентгенограм та комп’ютерної томографії хворих з переломами НЩ в межах зубного ряду ми визначили такі типові клінічні випадки:
- первинне рентгенологічне обстеження хворих з переломами нижньої щелепи проводиться лише у 24% випадків, що негативно позначається на якості репозиції кісткових відламків при шинуванні;
- переломи нижньої щелепи в межах зубного ряду, із заходженням відламків по вертикальній площині та утворення кісткового уступу по нижньому краю щелепи;
- переломи нижньої щелепи в межах зубного ряду, з розходженням відламків у горизонтальній площині та утворенням хибного дефекту зубного ряду;
- переломи нижньої щелепи в межах зубного ряду, із заходженням відламків у сагітальній площині за рахунок чого один з відламків вивертається «назовні», тоді як другий відламок зміщується в язичний бік, відламки заходять один за один.
1. Існуючі методики проведення ручної репозиції відламків щелепи не дозволяють зберегти вірне зіставлення відламків при наступному накладенні назубних шин С.С. Тигерштедта або стандартних шин В.С. Васильєва через те, що під час накладення шин відламки знов зсовуються;
2. Жорстко закріплені шини стабілізують невірне співвідношення відламків і зубів в прикусі та не дають змоги в подальшому керувати репозицією в процесі лікування;
3. Зменшення жорсткості фіксації за рахунок роз’єднання шини на рівні щілини перелому дозволяє провести
додаткову корекцію положення фрагментів щелепи та отримати задовільне зіставлення відламків, але не попереджає зміщення відламків щелепи в сагітальній площині;
4. Стандартні рентгенографічні методи дослідження в більшості випадків не надають точної картини зміщення відламків при переломах НЩ в межах зубного ряду. Найбільш складно визначити заходження відламків у сагітальній площині, тому доцільно визначити чіткі показання до використання додаткових методів дослідження, зокрема комп’ютерної томографії.
Перспективи подальших розробок в даному напрямку. Врахування виявлених недоліків в діагностиці та лікуванні хворих з переломами нижньої щелепи в межах зубного ряду за допомогою назубних дротяних шин може забезпечити, в певній мірі, оптимізацію діагностично-лікувального процесу у повсякденній клінічній практиці хірургів-стоматологів.
1. Алексєєв С.Б. Реабілітація постраждалих з переломами нижньої щелепи із застосуванням пелоідотерапії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 14.01.22 «Стоматологія» / С.Б. Алексєєв. - Полтава, 2003. - 22 с.
2. Рабухина Н.А., Чупрынина М.М. Рентгендиагностика заболеваний челюстно-лицевой области. - М., 1991. - 368с.
3. Bakardjiev A. Maxillofacial fractures in Southern Bulgaria - A retrospective study of 1706 cases / A. Bakardjiev, P. Pechalova // J. Cranio-Maxillofac. Surg. - 2007. - Vol. 35, Issue 3. - P. 147-150.
4. Sakr K. Review of 509 mandibular fractures treated at the University Hospital, Alexandria, Egypt / K. Sakr, I.A. Farag, I.M. Zeitoun // Br. J. Oral Maxillofac. Surg. - 2006. - 44(2). - P. 107-111.
5. Dodson T.B. Complication rates associated with different treatments of mandibular fractures / T.B. Dodson // J. Oral Maxillofac. Surg. - 2000. - V. 58, № 3. - P. 280-281.
6. Moreno J.C. Complication rates associated with different treatments for mandibular fractures / J.C. Moreno, A. Fernández, J.A. Ortiz // J. Oral Maxillofac. Surg. - 2000. - V. 58, № 3. - P. 273-280.
у///лта//////////////////////////////////////////////////л
НЕДОСТАТКИ В ДИАГНОСТИКЕ И ЛЕЧЕНИИ DISADVANTAGES OF DIAGNOSTICS AND
ПЕРЕЛОМОВ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ В ПРЕДЕЛАХ TREATMENT OF MANDIBLE FRACTURES
ЗУБНОГО РЯДА ПРОВОЛОЧНЫМИ ШИНАМИ WITHIN A DENTITION WIRE SPLINTS
Ткаченко П.И. , Идашкина Н.Г. Tkachenko P.I. , Idashkina N.G.
Проведен ретроспективный анализ архивных историй The retrospective analysis of archival case
болезни пациентов с переломами нижней челюсти за десять лет, historyof patients with mandible fractures for ten years которые находились на лечении в Днепропетровской областной which were on treatment in the Dnepropetrovsk больнице им. И.И. Мечникова за период с 1997 по 2006 годы. regional hospital of I.I. Mechnikova from 1997 for Результаты исследований позволили установить, что частота 2006 is made. Results of the spent reasearshes have переломов нижней челюсти в пределах зубного ряда составляет allowed to establish, that frequency of fractures of a 24,6 % и 2521 больной (93%) пролечен консервативно. mandible within a dentition makes 24,6 % and 2521 Проведенные рентгенологические исследования в динамике patients (93 %) is treated consertavetely The spent X-наблюдения позволили выявить наиболее часто встречающиеся ray inspections in dynamics of observation have недостатки метода двучелюстного шинирования проволочными allowed to tap most often meeting disadvantages of a шинами с зацепными петлями. method inter maxillary trecture with loops.
Ключевые слова: перелом нижней челюсти, Key words: mandible fractures, treatment,
лечение, недостатки. disadvantages.
Стаття надійшла 25.02.2011 р.
УДК 616.716.4-002-001.2-053.4
^/^/^/^й^каченко^к^
У///////АДНйЗ^/^М0Ш
КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАГОЄННЯ ШКІРИ ТА ПІДШКІРНОЇ КЛІТКОВИНИ ПРИ ГНІЙНІЙ РАНІ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ОДОНТОГЕННИЙ ОСТЕОМІЄЛІТ ТІЛА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ
В статті представлено клініко-морфологічні закономірності перебігу гнійного ранового процесу м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки у дітей, хворих на гострий одонтогенний остеомієліт тіла нижньої щелепи. Наведені дані можуть стати підгрунтям для подальших досліджень щодо оптимізації лікування гнійних ран різної локалізації.
Ключові слова: діти, остеомієліт щелепи, гнійна рана, шкіра.
