CC BY
21
Подiбнi неточност е i у визначеннях еколопчно вщповщально! торпв-лi. На нашу думку, у дане поняття варто також включити eKOHOMi4Hi вигоди. Отже, визначення еколопчно вщповщально! тopгiвлi звучатиме такими чином: еколопчно вщповщальна тopгiвля - це така торпвля, яка не спричиняе негативних еколопчних наслiдкiв та приносить екoнoмiчнi та екoлoгiчнi вигоди крашам, екoнoмiчним одиницям та iншим об'еднанням, мiж якими вщ-буваеться торпвля.
Визначення "збалансовано! тopгiвлiм, на думку автора, повинно звуча-ти таким чином - це така торпвля, яка мiнiмiзуе негативний еколопчний, екoнoмiчний та сoцiальний вплив експортно! та iмпopтнol дiяльнoстi на кра-1ни-партнери загалом, екoнoмiчнi oдиницi у крашах або iншi об'еднання, а також приносить еколопчш, екoнoмiчнi та сощальш вигоди кра1нам-партне-рам, екoнoмiчним одиницям та iншим об'еднанням. Адже, саме у такому ви-падку торпвля (з макpoекoнoмiчнol точки зору) стане не лише екoнoмiчним pушiем розвитку, а й сприятиме досягненню поставлено! перед суспiльствoм мети сталого розвитку.
Висновки
На мшро^вш тopгiвля - це той стимул, який об'еднуе двi основш ри-нкoвi сили - виробниюв та спoживачiв. Основними завданнями збалансова-но! тopгiвлi лiсoпpoдукцiею повинно бути створення такого ланцюга спожи-вання, який вщповщатиме такими принципам: еколопчна безпека; можли-вiсть ведення сталого лiсoвoгo господарства; екo-ефективнiсть; стимулюван-ня шщатив щодо сталого розвитку; шформування та навчання спoживачiв; формування попиту на еколопчно безпечш товари; налагодження та шдтри-мування довготривалих вщносин iз нацioнальними та закордонними партнерами; створення можливостей для подальшого розвитку; екoнoмiчна ефек-тивнiсть; безпека для здоров'я людини (спoживачiв, пращвниюв тощо); пра-цевлаштування (в основному, з мюцевого населення); справедлива оплата пращ робггниюв та службoвцiв.
Лггература
1. General Agreement on Trade and Tariffs, 1947.
2. K. Moltke. Trade and Environment. The linkages and the politics. - Canberra, 1999.
3. Trade and Environment. Report of World Trade Organization. - WTO, 2000.
4. Nordstrom H., Vaughan S., Abhyankar S., Sorensen J. Trade and Environment. Special Studies 4. - WTO, 1999.
5. www.iied.org - сторшка М1жнародного шституту НПС та розвитку.
6. www.foe.org - сторшка оргашзацп "Друз1 Земш".
7. www.ftf.org - сторшка Федерацп справедливо! торпвлг
8. www.eti.org - сторшка оргашзацп етично! торпвлг
9. www.ifat.org - сторшка Мгжнародно! федерацп альтернативно! торпвлг
УДК338.246: 502.34: 330.15 Acnip. Н.В. Савчук1 - УкрДЛТУ
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГИ РЕГ1ОНАЛЬНО1 ЕКОЛОГ1ЧНО1 ПОЛ1ТИКИ
Пропонуються HOBi напрямки формування регюнально'1 полiтики в Укрш'ш. Розглядаються аспекти перетворення юнуючих вiльних економiчних зон на еколого-економiчнi регiони. Запропоновано змiни до законодавства Украши для покращення охорони природи та оздоровлення довкшля.
DoctorateN.V. Savchuk- USUFWT Strategy forming ways regional ecological policy
Offer the new areas of forming of regional policy in Ukraine. Consider the transformation aspects of being free economic zones on ecological-economic regions. Offered the changes to Ukraine legislation for better of conservancy and improving from a health point of view of nature.
Чи не найважлившою проблемою формування ефективноi стратеги державноi полггики природокористування та охорони навколишнього середо-вища е невщповщшсть м1ж шдивщуальними та колективними (суспшьними) витратами стосовно виснаження ресурЫв та антропогенного забруднення довкшля. Концептуально це питання пропонуеться виршувати шляхом штерна-л1заци вЫх зовтштх витрат, тобто переведення ix 1з зовтштх у внутршт витрати виробниюв i споживач1в. Однак, на локальному р1вш ця проблема виршуеться не так просто. Принципово, щоб вона виршувалась шляхом на-укового поеднання абсолютно вЫх iнструментiв екополiтики, хоча проблема такого перерозподшу, на нашу думку, не стшьки у пiдборi таких шструмен-тiв, скiльки в об'ективному подiлi на суспiльнi та приватт блага. Для сус-шльних благ xарактернi двi властивостi [1, ст. 37]:
• збшьшення числа споживач1в блага не спричинюе зниження корист для кожного з них;
• обмеження доступу споживач1в до такого блага практично неможливе.
Перша властивiсть називаеться несуперництвом у споживанш, а друга
- невиключенням. Блага з iншими властивостями називають приватними.
Саме це спонукае нас стояти на тш позици, що для оптимiзацii страте-гii екологiчноi полiтики необxiдно використовувати як адмшютративш, так i економiчнi важелi. Забезпечення громадян та майбуттх поколiнь суспшьними благами, у т.ч. природними ресурсами, та чистим навколиштм середови-щем вважаеться задачею держави [2, ст. 192; 3, ст. 29].
Аристотель зауважив: "До того, що складае предмет володшня дуже великого числа людей, виявляеться найменша турбота. Люди турбуються пе-редуЫм про те, що належить особисто 1'м; менше про те, що е спiльним, або турбуються тiею мiрою, яка стосуеться кожного" [4, с.405]. У сучасних умо-вах становлення ринкових вщносин в Украiнi цей фшософський змiст повинен бути використаний при оргатзаци системи ращонального природокористування та охорони довкшля.
1 Наук. кер1вник: проф. М.В. Римар, д-р екон. наук - УкрДЛТУ
Дана проблематика об'ективно проектуеться на конкретний регiон, ад-же перенесення забруднюючих речовин вiд джерела !х утворення е причиною того, що забруднення довкшля (ЗД) носить регiональний характер. Вщповщно, до цього, регiональний характер мае належати природоохороннiй i протизаб-руднюючiй дiяльнiсть. Чи не найкраще такий пiдхiд застосувати в умовах дь яльностi спецiальних економiчних зон (СЕЗ). А, оскшьки, як визнаеться бшь-шiстю спецiалiстiв, технiчних проблем щодо скорочення ЗД практично немае [5, ст. 333], то це проблеми економiчнi та полггачш. Дотримання ж принципу Джонаса, за яким будь-яка дiя, котра впливае на довюлля, мае бути зупинена, е неможливим i недоцiльним через економiчнi та соцiальнi причини.
Крiм цього, створення i функцiонування СЕЗ обумовлюеться проце-сом територiального розподiлу пращ, усуспшьненням виробництва, перспективою штенсивност зовнiшньоекономiчних зв,язкiв i ростом обсяпв обмш-них операцiй мiж окремими регюнами та кра!нами. Оскiльки, спещальш еко-номiчнi зони е територiальним утворенням, необхiдно враховувати дiю най-важливiших типових факторiв !х розмщення. При створеннi СЕЗ необхiдно керуватися такими принципами, як ч^ке визначення щлей i завдань кожно! зони, мiнiмiзацiя !х кiлькостi, оптимальнi розмiри !х територiй, доступ до транспортних i комунiкацiйних вузлiв, обмеженiсть термов дИ режиму по-даткових i iнших преференцiй.
Сьогоднi багато критичних зауважень з приводу доцiльностi створення в Укра!ш вiльних економiчних зон (ВЕЗ). Однiею з умов надання Укра!ш кредитiв, Мiжнародний валютний фонд поставив вимогу лшвщаци вже ство-рених ВЕЗ [6].
Не вдаючись до обговорення, зазначимо, що тшьки еколого-економiч-на ефектившсть повинна бути головним критерiем доцшьност iснування як будь-якого суб'екту господарсько! дiяльностi, так i територiй iз спецiальним економiчним режимом функцiонування. Тому мова повинна йти не стшьки про дiяльнiсть одного чи навпъ декiлькох пiдприемств, як про загальш засади впливу ЗД на конкретний регюн. Без комплексного системного шдходу до розвитку еколого-економiчноl стратеги державно! полггаки, проблеми ращ-онального природокористування та забруднення довкiлля не виршити. Тому створення нових СЕЗ та функщонування дiючих е недощльним без всебiчно! науково-обгрунтовано! експертизи проеклв з чiтким визначенням критерi!в !х дiяльностi, оскiльки черговi помилки можуть спричинити непоправш нас-лiдки як в економщ, так i природь
Формування пропозицiй щодо створення СЕЗ вимагае, насамперед, проведення швентаризаци ддачого науково-технiчного, промислового i гума-штарного потенцiалiв регiону. Що ж можна покласти в основу формування таких зон, !! об'еклв i проеклв?
На жаль, через явний брак досвщу та обмеженiсть у фшансових ресурсах, вiд укра!нських фiрм нерiдко надходять такi пропозицi! по сшвпращ, якi зводяться до того, що е примщення, устаткування, i можливiсть вiдносно дешево виконувати потрiбну роботу. Але це, як правило, не приваблюе зару-бiжного партнера до спiвпрацi. Очевидно, що i примiщення, i устаткування, i
квалiфiкованi спещалюти потрiбнi для спiвпрацi. Але очевидно i те, що для устшно! спiвпрацi, необхiдно мати пiдтверджений досвщ роботи у данiй тех-нiко-економiчнiй сферi, певнi досягнутi результати, свое "ноу-хау", належний iмiдж фiрми чи установи, а також можливост випуску еколопчно чисто! продукций як обов'язково! умови виходу на зовшшнш ринок.
Тому для формування пропозицш з метою створення спецiальних еко-номiчних зон, об,ектiв i проекпв необхiдно ретельно проаналiзувати регь ональний науково-виробничий потенцiал i виробити на цш основi регюналь-ну стратегда економiчного розвитку. Створення спецiальних економiчних зон слiд розглядати, як потенцшно важливий iнструмент промислового розвитку та еколого-економiчних перетворень.
Важливою перевагою для залучення iнвесторiв в умовах СЕЗ е доступ до внутршнього ринку. Потенцшна привабливiсть укра!нського ринку ще бь льше посилюеться технолопчним розривом мiж нацiональною та захщною промисловiстю i ринковим потенцiалом, що виникае внаслщок цього. Сього-дш в Укра!ш випускаеться набагато бшьше промислових та споживчих това-рiв, нiж декiлька рокiв тому, але попит постiйно перевищуе пропозицiю. Бь льше того, кiлькiсне зростання виробництва звичайно не супроводжуеться вщповщним шдвищенням якостi та ефективностi. Це кшьюсне зростання не супроводжуеться й значним збшьшенням номенклатури товарiв та техшки, чого зростаючою мiрою вимагають зараз споживачi всього свiту.
Потенцiйна привабливють для iноземних iнвесторiв у зош - це i сиро-вина, компоненти, нашвфабрикати, товари виробничого призначення i навiть послуги. Це один з сильних аргуменлв у презентаци та рекламi спещально! економiчноl зони. Доступ до мюцевих ресурсiв мае бути великим стимулом для зарубiжних iнвесторiв та може бути центральною ланкою будь-яко! рек-ламно! кампани вiльних економiчних зон.
Однак у цьому криеться i велика небезпека стосовно ращональност використання природних ресурЫв та охорони навколишнього середовища. Якщо ж врахувати, що за розрахунками спещалютсв, при пiдвищеннi рiвня промислового виробництва у два рази (без оновлення основних виробничих засобiв природоохоронного призначення) викиди i скиди у навколишне сере-довище зростуть бшьше як у 10 разiв [7], то цю небезпеку важко переощни-ти. А на фонi того, що лише 8 % загально! плошд Укра!ни - це територй, що збереглися у природному станi [8], то стратегiя нашо! екополггики мае бути особливо виваженою. Досить показовою в цьому планi е СЕЗ "Яворiв", з !! проблемами еколопчного характеру породженими дiяльнiстю Яворiвського державного гiрничо-хiмiчного пiдприемства "Сiрка".
Розглянувши стратегiю розв'язання таких проблем у свт, зазначимо, що iснуе немало рiзних зон штенсифшаци економiчного розвитку. Найефек-тивнiшi вони в Англй, Нiмеччинi, США, Кита!. Головною !х ознакою е штен-сивний економiчний розвиток конкретного регiону або певного виду дiяль-ностi. У рамках тако! зони суб'ектам господарювання надаються за певною процедурою деяк пшьги на встановлений термiн, чим створюються сприят-ливi умови для швестування пiдприемницько! дiяльностi.
У процес вивчення закордонного досвiду подолання еколопчних проблем регiону за допомогою економiчно ефективно! програми заходiв, бу-ло звернено увагу на "концепщю чарунки", яка при розв,язаннi проблеми ско-рочення емiсi! забруднень бере до уваги як еколопчну, так i економiчну скла-довi господарювання [9; 10, ст. 7]. У кожному регюш, як правило, джерелами забруднення довкшля е не одне, а декшька шдприемств, якi внаслщок низки технiко-економiчних причин характеризуються рiзними величинами рiвня граничних затрат на одиницю скорочення емiсi! забруднень. За згаданою ви-ще концепцiею таю шдприемства, що знаходяться поблизу на певнш компак-тнiй природно чи адмшютративно обмеженiй територi! (чарунцi), i фактично е рiзними джерелами забруднень, розглядаються як одне джерело [10, ст. 61]. У межах тако! видшено! територi! мiнiмiзацiя протизабруднюючих затрат можлива на основi оптимального !х розподiлу мiж шдприемствами-забруд-нювачами. За тако! ситуацн доцiльно реалiзувати скорочення викидiв переду-сiм на них шдприемствах у межах чарунки, де це е дешевше, при непереви-щеннi заданого допустимого рiвня емiсi! забруднень у регiонi.
На нашу думку, саме такий шдхщ до розвитку регюнально! полiтики був би доцшьним для Укра!ни у сучасних умовах нарощування виробництва. Це дало б змогу науково проектувати розвиток економшо-еколопчних засад конкретних виробництв та шдприемств вщ стади !х проектування та станов-лення до виходу на виробничу потужшсть. Такий шдхщ дозволив би зробити "концепцiю чарунки" ще ефективнiшою.
Закордонний досвiд доводить, що реалiзацiя "концепцi! чарунки" приносить значно вищий економiчний ефект порiвняно з реалiзацiею паушально! концепци [11, ст. 153], яку за умов певно! iнтерпретацi! можна реалiзувати в рамках Закону Укра!ни "Про охорону навколишнього природного середови-ща", котрий передбачае iндивiдуальнi лiмiтування шдприемством обсягу ви-кидiв i скидiв забруднюючих речовин.
Ще однiею проблемою реалiзацi! "концепцi! чарунки" в Укра!ш е те, що такий "регюн-чарунка" не завжди збiгатиметься з регюном, обмеженим адмiнiстративними кордонами. А якщо врахувати, що ефектившсть "концепци чарунки" зростае iз збшьшенням !! територi! [11, ст. 155], то стае зрозумь лим, що без суттево! змiни законодавчо! бази тут не обштися. А про те, що в цьому напрямку працювати необхщно переконують результати II конференци ООН з навколишнього середовища та розвитку у Рю-де-Жанейро (1992 р.), де наголошувалось на доцiльностi регюнального i, навiть, мiжрегiонального (за-лежно вiд умов розповсюдження забруднень) регулювання витрат.
Отже висновки такi: Формуючи стратегш регiонально! екополiтики, необхiдними е яюсно новi змiни у законодавсга Укра!ни, якi передбачали б:
• сучаст еколого-економ1чн1 аспекти розвитку регютв не т1льки в межах ад-м1н1стративного под1лу Укра!ни;
• шляхом удосконалення законодавчо! бази функц1онування ВЕЗ та СЕЗ пе-ретворення !х в еколого-економ1чн1 рег1они на засадах "концепци чарунки", з метою як оперативного впливу на ситуащю, так 1 перспективного прогнозу-вання розвитку регютв;
• перегляд податкового законодавства в напрямку запровадження екоподаткiв
з одночасним послабленням податкового тиску на працю та каттал;
• узгодження еколопчно! та екожмчно! поттики як державно!, так i м1жнародно!;
• пiльги у створент природонеобхiдних виробництв;
• створення каталогу еколопчно-спрямованих виробництв та пщприемств у регют;
• економш, отриману в межах регюну завдяки "концепци чарунки", розподь
ляти тiльки в цьому регют;
• рiвнi можливост для всх суб'екпв господарювання та незмштсть основних
"правил гри" протягом визначеного термiну.
Лiтература
1. Якобсон Л.И. Экономика общественного сектора: Основы теории государственных финансов. - М: Аспект Пресс, 1996-319 с.
2. 1.Р. Михасюк, М.Д. Янкчв, З.М. Залога, С.Й. Сажинець. Региональна еконошка./ - Льв1в: Украшсью технологи, 1998. - 240 с.
3. Экологическая экономика. Перспективы применения экономических инструментов в области охраны окружающей среды в Германии, России и Украине: Сб. науч. тр.: В2 т. -М.: Евразия, 1994. - Т.2 . - 89 с.
4. Аристотель. Сочинения: Пер. с древнегреческой: В 4т-М.: Мысль,1983. - Т.4. - 830 с.
5. Сен-Марк Ф. Социализация природы: Пер. с франц. - М.: Прогресс,1977. - 435 с.
6. Шайда Ю. Кредити МВФ - проти швестищй// День. - 2000. - 28 вересня.
7. УкраТна: прогноз розвитку продуктивних сил. - К.: РВПС Украши НАН Укра-1ни,1988. - Т.1. - 163 с.
8. Проблеми структурно! перебудови економши Украши/ Рада по вивченню продуктивних сил Украши НАН Украши. - К.: 1999. - 332 с.
9. Стадницкий Ю.И. Управление экологической безопасностью в регионе// Экономика природопользования/ Под ред. Л. Хенса, Л. Мельника, Э. Буна. - К.: Наук. думка, 1998. - С. 441-446.
10. Jenkins G. Lamech R. Green taxes and incentive: an international perspective. - San-Francisco: ICS Press. 1994. - 91 p.
11. Стадницький Ю.1. Економiчнi основи управлшня оздоровленням довкшля (методология i практика): Монографiя. - Львiв: ДУ "Львiвська полгтехшка", 1999. - 260 с.
УДК628.5:338.512:674 Acnip. Р.1. Слюсарчук1 - УкрДЛТУ
КЛАСИФ1КАЦ1Я ЕКОЛОГ1ЧНИХ ВИТРАТ I ДЖЕРЕЛА ÏX ВИНИКНЕННЯ НА ДЕРЕВООБРОБНИХ ШДПРИСМСТВАХ
Розглядаються джерела виникнення еколопчних витрат на деревообробних тдприемствах та даеться ïx класифiкацiя. Показано важливiсть управлiння еколопч-ними витратами на пiдприемстваx.
Ключов1 слова: довкiлля, екологiчна шкода, еколопчш витрати, собiвартiсть.
Doctorate R.I. Sliusarchuk - USUFWT
Classification of ecological costs and source of their origin on the woodworking enterprises
Sources are considered of origin of ecological costs on the woodworking enterprises and their classification is given. Importance is shown of management by the ecological costs on enterprises.
Keywords: environment, ecological harm, ecological costs, costs.
1 Наук. кеpiвник: доц. P^. Юндрат, канд. екон. наук - УкрДЛТУ
Основними напрямками сучасно! сощально-еколопчно! полiтики е екологiзацiя суспiльного виробництва та забезпечення еколопчно! безпеки життедiяльностi населення та природних екосистем. Як вщомо, будь-яке ви-робництво пов'язане з навколишшм природним середовищем, тобто воно здшснюе на нього впливи. Впливи е двох видiв: негативнi та позитивш. Але, як правило, виробництво негативно впливае на стан довкшля, забруднюючи його шюдливими речовинами. Сьогоднi в Укра!ш i за кордоном одне з перших мюць займае проблема довкшля, а саме проблема зменшення викидiв у довкiлля та проблема зниження еколопчних витрат на шдприемствах.
З метою попередження деградацп довкiлля i посилення еколопчно! безпеки здшснюеться регулювання шкiдливих викидiв в атмосферне повпря i воднi басейни. З метою попередження шюдливого впливу продукци на здо-ров'я споживачiв здiйснюеться нагляд органами Мiнiстерства охорони здо-ров'я Укра!ни (санiтарно-епiдемiологiчними станщями, державною ветери-нарною службою тощо) за якiстю продукци.
Викиди шюдливих речовин у навколишне природне середовище в Ук-ра!ш регулюються "Положенням про порядок видачi дозволiв на викиди заб-руднюючих речовин в атмосферне повггря стацюнарними джерелами" (зат-верджене постановою Кабгнету Мгнгстргв Укра!ни вгд 29 травня 1995 р. № 364). При плануваннг охорони атмосферного повпря необхгдно дотримувати-ся нормативгв, установлених законодавством i компетентними органами.
Деревообробний шдкомплекс ЛПК Украши здшснюе значш викиди, як як позитивно, так i негативно впливають на довкшля. Деревообробна га-лузь об'еднуе велику групу виробництв, пов'язаних з механiчною обробкою деревини. За видом сировини i продукци, а також основних видгв обробки де-ревообробну галузь промисловост можна подшити на чотири основних гру-пи виробництв: люопильно-деревообробне виробництво; виробництво клее-них матерiалiв i плит; виробництво виробГв гз деревини; спецiальнi виробництва [3]. Всг цг види виробництв е джерелами виникнення еколопчних витрат, оскшьки вони е безпосереднгми забруднювачами довкшля.
Лгсопильно-деревообробне виробництво гз круглих лгсоматергалгв ви-робляе пилопродукцгю, це виробництво супроводжуеться викидами в атмосферу пилу i утворенням значних вгдходгв (кускових, стружки, тирси). Основними забруднювачами на таких шдприемствах е переважно лгсопильно-роз-кргйна та машинно-шлгфувальна дшьнищ.
Виробництво клеених матергалгв та плит гз круглих лгсоматергалгв та вгдходгв !х переробки продукуе струганий та лущений шпон, клеену фанеру, ДСтП та ДВП. Це виробництво найбшьш шкгдливе для довкшля, тому, що при виготовленнг шпону здшснюеться забруднення стгчних вод пгд-приемства, при виробництвг фанери i виробництвг плит у довкшля вики-даеться надзвичайно багато забруднюючих специфгчних речовин, таких як: формальдеггд, оксиди азоту i вуглецю, толуол та гн. На таких виробництвах особливо шюдливими для довкшля е клешьш цехи чи дшьнищ.
Виробництво виробГв Гз деревини - це обробка та збирання в готовГ вироби меблГв, лиж, музичних шструментГв та ш. На таких шдприемствах за-
бруднюються CTÏ4HÏ води, спостерiгаються викиди пилу в атмосферу та де-яких специфiчних речовин (ацетон, формальдегiд, оксиди азоту i вуглецю, толуол), що використовуються в опоряджувальних цехах.
Спецiальнi виробництва виготовляють продукцiю специфiчного призначення (Ырники, олiвцi та iн.). Таю шдприемства також забруднюють навко-лишне середовище.
Загалом деревообробнi пiдприемства викидають такi забруднюючi ре-човини в атмосферу: Ырчистий ангiдрид, оксид вуглецю, оксид азоту, вугле-воднi (без летких оргашчних сполук), легкi оргатчш сполуки, толуол, фор-мальдегiди, етилацетат, ксилол та ш.
У загальному виглядi оцiнка забруднення складаеться з трьох частин: втрат ресурсiв, внаслщок утворення велико! кiлькостi вiдходiв; витрат на лж-вiдацiю забруднення (очищення вод, повiтря, грунту, прибирання твердих вiдходiв тощо); збиткiв, якi заподiянi здоров'ю людини. З метою стимулюван-ня зменшення викидiв шкiдливих речовин у природне довкшля та накопичен-ня кош^в на охорону i вщтворення природних ресурсiв введена плата за забруднення навколишнього природного середовища. Плата за забруднення нав-колишнього природного середовища надходить до позабюджетних фондiв охорони природи: мюцевих - 70 %; обласних - 20 %; державного - 10 %.
Орiентацiя виробничо-господарсько! дiяльностi на досягнення високо! еколого-економiчноï ефективностi як необхщно!" передумови сталого розвитку, зумовлюе необхщшсть облiку екологiчних чинниюв у витратах сучасного суспiльного виробництва [2]. Для того, щоб виршити цi питання насамперед потрiбно правильно провести класифшащю екологiчних витрат та визначити мюце екологiчних витрат у загальнш структурi витрат.
Питаннями, яю пов,язанi з екологiчними витратами займалися Ю.Ю. Туниця, 1.М. Синякевич, К. Гофман та ш.
1дея вщображення екологiчних витрат у собiвартостi продукцп впер-ше була висловлена проф. Ю.Ю. Туницею ще у 1977 рощ. Вш запропонував ввести для галузей матерiального виробництва спецiальнi вщрахування у фонд охорони природи за нормативами, яю б враховували ïx негативний вплив на довкiлля. Висловлена ним iдея була у подальшому реалiзована на прикладах, що передбачали калькулювання собiвартостi продукцiï побiчного користування люом та xвойно-вiтамiнного борошна. [1].
К. Гофман запропонував вщображати у собiвартостi продукцiï фак-тичний обсяг екологiчноï шкоди. Основна проблема на той час полягала в тому, щоб налагодити ефективний облж екологiчноï шкоди. Ця проблема до цього часу грунтовно не виршена нi в однiй краïнi свггу, оскiльки екологiчна шкода характеризуеться великим спектром рiзноманiтниx впливiв на довкшля. Зокрема, в люогосподарському i люозаго^вельному виробництвах не справляеться еколопчний податок за негативнi впливи технолопчних проце-сiв на грунти, люову рослиннiсть, тваринний свiт тощо. У бшьшосл краш екологiчний податок справляеться в рамках вузького кола основних забруд-нюючих речовин. [1].
Плата за природнi ресурси i еколопчну шкоду (негативнi зовнiшнi ефекти природокористування) е часткою екологiчних витрат виробництва.
У бiльш широкому аспектi екологЫш витрати виробництва - це су-купнють живо! та уречевлено! пращ, яка витрачаеться на вiдтворення природ-них ресурсiв i природного довкшля, попередження i лшвщацш забруднення довкшля, пщтримання в нормальному станi i покращення якостi природних ресурсiв, а також майбугньо! працi, яка буде витрачатися на усунення негатив-них економiчних, екологiчних i соцiальних наслщюв, що викликанi теперш-нiм забрудненням i нерацiональним використанням природних ресурЫв [1].
На мою думку, еколопчш витрати виробництва - це сукупшсть витрат суспiльства, виникнення яких спричинено наявшстю екологiчноï шкоди при виробнищш продукцiï або мае на мет ïï попередження. Екологiчнi витрати виробника - це частина загальних еколопчних витрат виробництва даноï продукцiï, яка покриваеться за рахунок собiвартостi продукци або прибутюв виробника, тобто вщображаеться у цiнi продукцiï.
За еколого-економiчною природою екологiчнi витрати неоднорiднi. За суспшьним визнанням екологiчнi витрати подшяються на суспшьно-немину-чi i суспшьно-невизнаш. Суспiлъно-неминучi екологiчнi витрати - це частина загальних еколопчних витрат, яка на сучасному еташ розвитку науки, техш-ки та економжи е неминучою. Такi екологiчнi витрати повинш включатися у собiвартiсть, а вщповщно, i в цiну продукцiï.
Суспiлъно-невизнанi екологiчнi витрати - це витрати суспшьства, що пов'язаш iз понадлiмiтним використанням природних ресурсiв i забрудненням довкшля. Ц витрати не повинш визнаватися нащональним законодав-ством, оскшьки е результатом поганого господарювання i неращонального використання природних ресурЫв i довкiлля.
За еколого-економiчним походженням еколопчш витрати виробництва подшяють на поточш, минулi та майбутш. Поточнi екологiчнi витрати пов,язанi з поточними негативними змшами стану природних ресурЫв i дов-кiлля, яю викликанi дiючими технологiчними процесами. До них рекомен-дуеться включати: поточш втрати валового нащонального продукту шд впли-вом негативного впливу виробництва на природш ресурси i довкшля; поточш втрати природних ресурЫв вщ \х нерацiонального використання i забруднення довкшля; витрати на вщтворення природних ресурЫв i попередження забруднення довкшля.
Минулi екологiчнi витрати - це витрати на лжвщащю забруднення довкшля i негативних сощальних, економiчних i еколопчних наслщюв, що пов'язаш з незадовшьною виробничо-господарською дiяльнiстю в минулому.
Майбутнi екологiчнi витрати - це витрати суспшьно1' пращ на лшвь дацiю акумулятивних забруднень в майбутньому, на усунення негативних наслщюв неращонального природокористування, яю будуть проявлятися в майбутньому, але яю е результатом тепершньо1" деструктивно:' по вщношен-ню до природи дiяльностi. До таких економiчних витрат можна вщнести витрати, що пов'язаш iз зниженням продуктивностi лiсових насаджень i попр-
шенням саштарного стану лiсiв, погiршенням клiмату, послабленням захис-них, охоронних та рекреацшних функцiй лiсу тощо.
Варто звернути увагу на те, що частина акумулятивного забруднення (майбутшх еколопчних витрат), яка надходить у навколишне природне сере-довище в результат виробничо-господарсько!" дiяльностi пiдприемств i орга-тзацш, усуваеться природним середовищем природним шляхом. Частина забруднення акумулюеться у довкiллi (нагромаджуеться в грунтах, водному i повггряному басейнах), спричиняючи зростання захворюваност людей, тва-ринного свггу, рослинностi та iншим негативнi явища. Вщповщно, в майбут-ньому зростуть витрати суспшьно1' працi на лшвщащю накопичених забруд-нень i викликаних ними негативних соцiальниx, економiчниx i еколопчних наслщюв. Такi витрати в багатьох випадках е цикшчними i тривалими.
Окремi науковцi висловлюються проти включення екологiчниx витрат у собiвартiсть продукци, посилаючись на те, що це призведе до послаблення стимулюючо1' функци цiни. З цим не можна погодитися. По-перше, до витрат виробництва ми пропонуемо включати лише плату за нормативне (вимушене при сучасному сташ науки i техшки) забруднення. По-друге, часткове послаблення стимулюючо1' функци можна повшстю компенсувати посиленням стимулюючого впливу шших економiчниx iнструментiв.
Щодо мiсця еколопчних витрат у класифжацн витрат за економiчними елементами, то вони включаються в такий елемент витрат, як "Iншi витрати".
Отже, ми бачимо, що вс пiдприемства деревообробно1' галузi е заб-руднювачами довкiлля, тобто ними здшснюеться екологiчна шкода, яка вщ-шкодовуеться за рахунок еколопчних витрат, тому дуже важливим е дослщ-ження цього питання у контекст рацiонального управлiння ними.
Лггература
1. Синякевич I.M. Економша люокористування: Навчальний шдручник. - Льв1в.: 1ЗМН, 2000. - С. 402.
2. Туниця Ю.Ю. Еколопчна Конститущя Земл1. 1дея. Концеищя. Проблеми. Льв1в: Вид. центр Льв1вського НУ 1м. 1вана Франка. 2002. - 298 с.
Кшдрат Р.Я. Оргашзащя виробництва деревообробних шдириемств: Навч. иоабник. - Льв1в: Вид. д1м "Панорама", 2002 - 160 с.
УДК332.1.477 О.М. Швець1 -iïbeiecbrn КА
НАУКОВО-ТЕХН1ЧНИЙ ПРОГРЕС I П1ДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 ВИРОБНИЦТВА РЕГ1ОНУ
Анал1зуеться вплив науково-техшчного прогресу на тдвищення ефективност виробничо'1 д1яльносп в регюнах. Вказуеться на основш напрями науково-техшчно-го прогресу i визначаються основш шляхи тдвищення ефективносп виробничо'1 дь яльносп.
1 начальник вщщлу комп'ютерних технологш
