CC BY
49НАУКОВ1 П1ДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПСИХ1ЧНО1 РЕГУЛЯЦП ТА САМОРЕГУЛЯЦП ОСОБИСТОСТ1
к. психол. н., Данчук Ю. П.
Укрална, м. Кам'янець-Подыьський, викладач кафедри загальноь та практичное психологи Кам'янець-Подыьського нацюнальногоушверситету iMern 1вана Огieнка
Abstract. The paper presents findings from a theoretical analysis of the mental regulation issues. The meaning of regulation, mental regulation, and self-regulation is defined. It is theoretically determined that the study of the conscious self-regulation as a versatile system is to be preceded by the study of isolated regulatory processes, including orientation of the individual in terms of the activity and patterns of his/her analysis and monitoring of the self-regulation conditions in line with the concept of step by step formation of mental actions; psychological characteristics of the internal action plan as a development factor in regulatory processes; generalization and reflexive theoretical understanding of the tasks performed in the development of thinking as a self-regulating system; the role of self-esteem as a self-regulatory mechanism for the students' progress in personality development; the role of motivation to improve the educational activity; and the influence of a person's personal identity as concerns determination and orientation of his/her development. The paper indicates that inclusion of all these processes into the system of self-regulation, and its overall review and study together with the establishment of the main components and their constituents, is an important methodological issue facing psychologists. It is proved that the meaningful aspect of mental regulation is the less studied field since its research is related to the implementation of the least agreed views and positions compared with the study of the dynamic aspect. The paper establishes the formation aspects of mental regulation in ontogeny and its functional properties. It is proved that the knowledge of the formation properties of mental regulation allows for a more efficient training and education process, development of self-management and self-conduct abilities; it helps to effectively overcome difficulties and change oneself in accordance with one's ideals, etc.
Keywords: mental regulation, volitional regulation, self-regulation, activity, behavior, self-esteem, willpower, volitional characteristics.
Сучасний стан дослщжень проблеми псж1чно1 регуляци не можна оцшювати однозначно. З одного боку, в деяких наукових колективах ведеться штенсивна робота з вивчення механiзмiв вольово1 регуляци, накопичений значний експериментальний матерiал, з'явилися узагальнеш роботи з дано! проблеми (В.А. 1ваншков, В.К. Калш, Е.О. Смирнова та ш.) [3; 7]. Психологи, яю вивчають вольовi процеси, неминуче виходять на розгляд проблем саморегуляци.
З шшого боку, вс щ дослщження виявляються розрiзненими, в них немае единого шдходу до визначення психiчноl регуляци i пов'язаних з нею психолопчних феномешв, вщсутня едшсть i у видшенш ле! реальности яка позначаеться термшом психiчна регулящя. практично не вiдрефлексованi т ситуацп, в рамках яких проявляеться психiчна регуляцiя.
В свiй час розрiзненими дослiдженнями в царинi психiчноl регуляци займались ряд науковцiв, а саме: теорiею вибору цiлей i боротьби мотивiв (Л. I. Божович, G. Н. Беканов); теорiею прийняття рiшень i довшьно1 регуляци дш (I. М. Сеченов, А. Р. Лурiя, А. В. Запорожець, В. А. 1ваншков); дослiдженням дiй по подоланню зовнiшнiх i внутрiшнiх перешкод (К. Н. Корншов, В. I. Селiванов, А. Ц. Пунi, П. А. Рудик, Б. Н. Смiрнов); розвитком особистосп та ll формування в процесi дiяльностi (Б.Г. Ананьев, В.1.Боднар, 1.Д. Бех, Л.С. Виготський, О.В. Киричук, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко); теорiею регуляци особистiстю свое1 поведiнки або дiяльностi (П.К. Анохш, К.А. Абульханова-Славська, А.А. Вербицький, В.А. 1ваншков, А. Конопкiн, I.M. Сеченов, О.В. Тихомиров, С.Л. Рубшштейн, М. ВйсЬст,та iн.); вченням про психолопчш особливостi внутрiшнього плану дiй як фактора розвитку регулятивних процешв (Я. Л. Пономарьов); ролi узагальнень i рефлексивно-теоретичного осмислення виконуваних завдань у розвитку мислення як саморегулюючо1 системи (В.В. Давидов); ролi самооцiнки як мехашзму саморегуляци у становленнi дiяльностi учнiв у розвитку особистостi (А.В. Захарова, М.Е. Боцманова, А.1. Липкша); ролi мотиваци в удосконаленнi навчально1 дiяльностi (А.К. Маркова, Ю.Н. Кулюткш); впливом самосвiдомостi у визначеннi спрямованосп дiяльностi та в ll розвитку (1.С. Кон, М.1. Лiсiна); концепщею
вольово! регуляци дiяльностi та поведшки, як вищо! форми прояву загально! психiчноl регуляци (В.А. 1ваншков, Е.О. Смирнова, К.А. Абульханова-Славська, Л.М. Веккер).
Для пояснення факту регуляци особистютю свое! поведiнки або дiяльностi психологи використовують поняття психiчна регулящя, маючи на увазi пiд нею шщащю активностi (П.К. Анохiн, К.А. Абульханова-Славська, А.А. Вербицький, В.А. 1ваншков, А. Конопкш, 1.М. Сеченов, О.В. Тихомиров, С.Л. Рубшштейн, М. ВйсЬст,та iн.) [ 1; 2; 5].
Слщом за С.Л. Рубiнштейном бшьшють авторiв розглядають псиичну регуляцiю як власне людський вид регуляци, що мае виконавчi та спонукальнi форми. У першому випадку людиною хтось керуе, наприклад, дитиною керують дорост, батьки, коли ii активнiсть спрямована на виконання вимог, пропонованих ззовш, у другому - вона знаходить джерела активност в собi, здшснюючи акт саморегуляци.
Багато авторiв, дослщжуючи саморегуляцiю, вкладають рiзний змiст у розумшня даного термiну, по-рiзному визначаючи ii вiдмiнностi, механiзми, предмет, джерела, засоби, способи, результати [1; 2; 3; 4].
Теоретичне опрацювання психолопчних проблем саморегуляци висвiтлюеться в працях О.А. Конопкiна, що розглядае ii як цiлеспрямований процес довiльного регулювання людиною свое! дiяльностi. У його дослщженнях показано, що залежнiсть сенсомоторно1 дiяльностi людини вiд об'ективних умов закономiрно опосередковуеться процесом цiлеспрямованоi саморегуляци, що саме усвiдомлена регуляцiя е вищою iнстанцiею в системi факторiв, що детермiнують сенсомоторну дiяльнiсть людини.
Необхщшсть дослiдження проблем псих1чно1 регуляци зазначав Б.Ф. Ломов, включаючи 1х у число найважливших завдань вивчення дiяльностi людини. У роботах С.Л. Рубшштейна вiдзначено, що психiчна регулящя спонукае людину до активносп, до пошуку ii джерел в собь Вiн видiляв рiзнi механiзми псиично! регуляци - мимовiльнi й довшьш, що переводять розгляд цiеi проблеми в площину дослiдження волi.
Ршення проблеми псих1чно1 регуляци через дослщження ii механiзмiв дозволить зрозумiти, як узгоджуеться регуляцiя дiяльностi особистостi, суспшьством з одного боку, а з шшого - нею самою, тобто пов'язати громадсью структури дiяльностi з особистюно-психологiчними (з вiдношенням до дiяльностi, з вивченням цiлей, мотивiв, здiбностей) [3].
Питання механiзмiв i видiв психiчноi регуляци, якi пов'язаш з особистюно-психологiчними характеристиками, розглянуп в роботах К.А. Абульхановоi-Славськоi. Нею видшено два рiвня регуляци - психiчна регуляцiя та особистiсна регулящя. «Здатшсть органiзацii власноi активностi - ii мобшзаци, напрямку, узгодженостi з об'ективними вимогами i активнiстю шших людей - найважливiша характеристика особистост як суб'екта дiяльностi i одночасно вщмшна риса особистiсного рiвня регуляци» [1, с. 93].
Щд псиично! регуляцiею автор розумiе регуляцiю псиичних процесiв, властивостей, станiв. Так як психiчнi процеси, стани мають iндивiдуальнi особливостi, вони повиннi бути узгоджеш з вимогами дiяльностi, в яку включена особистють. Тому особистiсть змушена долати стан психiчноi пасивностi, втоми, !й необхiдний точний розрахунок психiчних ресуршв. !х рацiональне використання. У цьому випадку функщя психiчноi регуляци сшввщноситься з вирiшенням особистiстю завдань, пов'язаних з дiяльнiстю. У цьому плаш психiчна регуляцiя входить в загальний контур активностi суб'екта, тобто в його саморегулящю. У процес саморегуляци, вiдзначае К.А. Абульханова-Славська, природно, мимовiльнi види регуляци змiнюються довшьними [1;2].
Автор розумiе саморегуляцiю як процес оптимiзацii особистiстю сво!х можливостей, компенсаци iндивiдуальних недолiкiв, подолання суб'ективних i об'ективних труднощiв у дiяльностi. Саморегуляцiя дозволяе особистостi розвивати особливу здатшсть сшввщносити себе з динамшою подiй. Цей рiвень саморегуляци автор вважае особистюним.
Таким чином, у розумшш К.А. Абульхановоi-Славськоi саморегуляцiя мае багаторiвневий характер i передбачае розподш i перерозподiл завдань регуляци мiж рiзними ii рiвнями. Особистiсну регулящю автор розглядае як найбiльш високий рiвень саморегуляци [2].
Дещо iнший сенс вносить у розумшня регуляци В.К. Калш, який, також дослщжуючи вольову регуляцiю в рамках проблем саморегуляци, розглядае ii як свщоме, опосередковане щлями i мотивами предметное' дiяльностi створення оптимальноi мобшзованосп, оптимального режиму активностi i концентращю цiеi активностi в потрiбному напрямку, тобто як цшеспрямоване створення тако^' органiзацii психiчних функцiй, яка забезпечуе найбшьшу ефективнiсть дiй. Психологiчним мехашзмом вольово! регуляци В.К. Калин вважае вольове
зусилля: «... за вольовим зусиллям особлива актившсть у внутршньому плаш свщомосп з мобшзацп вшх можливостей людини» [10, с. 73].
Дослщженням усвщомлено1 саморегуляци дiяльностi як системи передувало рiзнобiчне вивчення iзольованих процесiв регуляци: орieнтування суб'екта в умовах дiяльностi i закономiрностей його анатзу та контролю як умов саморегуляци в ру^ концепци поетапного формування розумових дiй (П.Я. Гальперш i його спiвробiтники); психологiчних особливостей внутршнього плану дiй як фактора розвитку регулятивних процесiв (Я. Л. Пономарьов); рол1 узагальнень i рефлексивно-теоретичного осмислення виконуваних завдань у розвитку мислення як саморегулюючо! системи (В.В. Давидов); ролi самооцiнки як мехашзму саморегуляци у становленнi дiяльностi учшв у розвитку особистостi ( А.В. Захарова, М.Е. Боцманова, А.1. Липкша); ролi мотиваци в удосконаленнi навчально! дiяльностi (А.К. Маркова, Ю.Н. Кулюткш); впливу самосвiдомостi у визначеннi спрямованосп дiяльностi та в И розвитку (1.С. Кон, М.1. Лiсiна) [3; 5; 6; 11].
Об'еднання вшх цих процесiв у систему саморегуляци, розгляд i вивчення И як цшсно1 структури з встановленням основних компонентiв та !х складових становить важливе методологiчне завдання, що стопь перед психологами.
Менш вивченим е змiстовний аспект психiчноl регуляци, оскшьки його вивчення пов'язане з реатзащею найменш узгоджених поглядiв i позицш порiвняно з вивченням динамiчного аспекту.
У роботах К.А. Абульханово1-Славсько1, М.1. Бобнева, С.В. Шорохово1, В.А. 1ваншкова при аналiзi механiзмiв самореатзаци бшьш виражена орiентацiя на змiстовно-смисловi утворення особистостi. При цьому не можна не вщзначити, що в дослщженнях не чiтко визначаеться коло особиспсних якостей, що визначають змiстовно-смислову основу регуляцшних процесiв, мають мiсце i термiнологiчнi неузгодженостi при визначеннi псиично! регуляци, И особистiсних проявiв [2; 8].
У той же час вс психологи приймають тезу про те, що розробка проблем самореалiзацil мае безпосередне вщношення до з'ясування механiзмiв i закономiрностей психiчного розвитку дитини, становлення И як суб'екта власно1 активность
Дослщження показують, що розвиток у дитини здатносп до саморегуляци власноl активностi, И поступове перетворення в суб'екта дiяльностi i поведiнки е головним моментом становлення особистосп [4; 5].
Психологи одностайш i в тому, що поза розвитком здатносп до саморегуляци неможливий процес становлення творчо1, вщповщально1 особистосп, iз загостреним почуттям нового, з критичним ставленням до навколишнього, до усвщомлення свого мiсця i ролi серед людей.
Водночас, аналiз психолопчно1 лiтератури показуе, що в психологи немае цшсних уявлень про структурш та функцiональнi особливостi психiчноl регуляци, в тому чи^ \ усвщомлено1 регуляцil, що реалiзовуе вищий рiвень регуляцil людиною свое1 дiяльностi.
Розвиток цшсно1 психологiчноl теорil формування особистосп вимагае, на нашу думку, спещально1 теоретико-експериментально1 розробки проблем саморегуляцil i насамперед саморегуляцil поведiнки на особиснсному рiвнi, И онтогенетичних аспектiв.
Наведений вище огляд лiтератури з проблем становлення психiчноl регуляцil дозволив виявити загальш тенденцil, що спостерiгаються в И дослщженш.
Отже, у психолопчних дослщженнях показано, що становлення передумов психiчноl регуляцil - довiльних рухiв i дiй та !х мотивiв - починаеться вже на першому роцi життя дитини; що основним фактором психiчноl регуляцil виступае розвиток мовлення, завдяки чому у дней з'являеться внутршнш план дiй, вони починають формувати плани i задуми дiяльностi. Виявлена вирiшальна роль гри у становленш вольово1 регуляцil.
З рiвнем розвитку вольових якостей дослщники пов'язують рiвнi розвитку волi. Виявлено, що ефективнють псих1чно1 регуляцil залежить вiд сили мотивiв, вiд емоцшного ставлення суб'екта до себе i свое1 дiяльностi. Доведена гiпотеза про те, що перехвд вiд зовшшньо1 до внутрiшньоl регуляцil детермiнуеться розвитком самосвщомосн, здатнiстю формувати новий змют дiй, передбачати !х наслiдки.
Особливо велика кшьюсть дослiджень, присвячених формуванню психiчноl регуляцil. виконана в рамках психологи спорту. Саме в цих дослщженнях виявлена важлива роль становлення психiчноl регуляци особистосп, И емоцшних сташв.
Аналiз лiтератури, присвячено1 проблемам психiчноl регуляцil, свiдчить, що залишаються недостатньо розробленими питання И генезису, структури, особливостей психiчноl регуляцil рухово1 активностi. Наша публiкацiя не претендуе на вичерпне рiшення цих
проблем, в нш розглядасться генезис психiчноl регуляци, особливостi И функцюнування. На наш погляд, це дуже важливо для практикiв, яю працюють безпосередньо з особистостями рiзного вiку, а особливо з шдл^ками. Знаючи особливостi становлення психiчноl регуляци. можна бiльш ефективно будувати процес навчання i виховання, розвивати вмшня керувати собою i своею поведшкою, ефективно долати труднощi, змiнювати себе у вщповщносп з1 сво1ми щеалами i т.д.
Л1ТЕРАТУРА
1. Абульханова-Славская К. А. Типология активности личности / К. А. Абульханова-Славская // Психологический журнал. - 1985. - Т. 6. - № 5. - С. 3-18.
2. Абульбуханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. - М., 1991.
3. Анохин П.К. Избр. труды: Системные механизмы высшей нервной деятельности / П.К. Анохин. - М., 1979.
4. Бернштейн Н. А. Физиология движений и активность / Н. А. Бернштейн; под.ред. О. Г. Газенко, изд. подгот. И. М. Фейгенберг. - М.: Наука, 1990. - 495 с.
5. Божович Л.И. Возрастные закономерности формирования личности ребенка. Дисс. ... докт. пед. наук (по психологии) / Л. И.Божович - М., 1986. - 203 с.
6. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности / О.А. Конопкин. -М.: Наука, 1980. -256 с.
7. Шульга Т.И. Проблемы волевой регуляции в онтогенезе / Т. И. Шульга // Вопросы психологии. - 1994. - №1. - С. 49-69.
ВЛИЯНИЕ ДНЕВНОГО СНА НА ПРОЦЕСС РАННЕГО
РАЗВИТИЯ РЕБЕНКА
1к. психол. н., Коробицына М. Б., 2к. психол. н., Варнава У. В.
Украина, Одесса, ННИИтаСТ ОНУ имени И.И. Мечникова 1доц. кафедры клинической психологии, научный руководитель лаборатории Клинической, реабилитационной психологии и психологических экспертиз
2 доц. кафедры социальной работы
Abstract. The article deals the importance of a daytime sleep in the psychological development of the children preschool age. It the details of medical centers and customer research that form the main findings, comparing the data taken from the individual children ofpreschool age and Medical Statistics of Ukraine and its regions.
Medical requirements _ for percentage _ figure of pre-school age child's health clearly indicates that one of the main _ factors of its healthcare is a rationally organized daily routine with the obligatory account of the daily requirement to the night and daytime sleep. Lack of sleep is a strong stress for the child's physical and mental health. It is generally known that stress causes the body immunodeficient reaction.
The results of parentsobservations and pediatricians studies clearly indicate that a good nap helps the child to get more effective and long-term focus. It is a one of the beneficial effectson a child's mental state. The child havingsleep enough is calm, inclined to entertain himself in need of a minimum of the attention. Such beneficial effect is observed not only in naps during infancy, but also in the after-year-baby's naps. Among other things, the baby's daytime sleep is consideredone the primary means of prevention of behavioral and neurological problems the older kids.
Experience in many countries shows that it is impossible to compel and encourage your child to sleep on command. Complete rejection of a daytime sleep has negative consequences for the overall health of the child and can lead to complications of chronic diseases.
Keywords: preschool age children, daytime sleep, child health, mental health, research.
Основной текст
Современная психологическая наука уделяет много внимания раннему развитию ребенка. Это обусловлено не только необходимостью своевременной подготовки ребенка к
