CC BY
39НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ШКОЛЯРІВ У ДОРОБКУ ВЧЕНИХ УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ
КОМУНАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ
Аніщенко О.В.
Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН У країни
Анотація. Публікація містить аналіз праць учених У країнського інституту комунальної гігієни, присвячених гігієнічному аспекту наукової організації праці учнів в умовах школи і виробничого навчання. Автором проаналізовано матеріали конференцій, періодичних видань, навчально-методичну літературу, опубліковані у 40-70-х роках ХХ століття.
Ключові слова: наукова організація праці школярів, гігієна праці, Український інститут комунальної гігієни. Аннотация. Анищенко Е.В. Научная организация труда школьников в исследованиях ученых Украинского института коммунальной гигиены. Публикация содержит анализ трудов ученых Украинского института коммунальной гигиены, посвященных гигиеническому аспекту научной организации труда учащихся в условиях школы и производственного обучения. Автором проанализированы материалы конференций, периодических изданий, учебно-методическую литературу, опубликованныев 40-70-х годах ХХ века.
Ключевые слова: научная организация труда школьников гигиена труда, Украинский институт коммунальной гигиены.
Annotation. Anishchenko O.V. Pupils’ scientific labour management in the research of the scientists of Ukrainian Environmental Sanitation Institute. The article deals with the analysis of scientific works of the researchers from Ukrainian Environmental Sanitation Institute, which were devoted to the sanitation aspect of pupils’ scientific labour management in school conditions. The author analyses the materials of conferences, periodicals, training aids published in the 40-70th years of the XX century.
Key words: pupils’ scientific labour management, occupational hygiene of lessons, Ukrainian Environmental Sanitation Institute.
Вступ.
Сучасний етап розвитку вітчизняної школи актуалізує необхідність координації зусиль фахівців різних спеціальностей з метою удосконалення навчально-виховного процесу, його максимальної адаптації до особливостей і потреб вихованців. У зв’язку з цим особливо важливого значення набувають наукова організація праці (НОП) школярів, і, відповідно, результати досліджень гігієністів у цій галузі. Виходячи із вищезазначеного, наукову і практичну цінність становить доробок учених Українськогоінституту комунальної гігієни (УІКГ). Згодом цей заклад дістав назву Київський НДІ загальної та комунальноїгігієни, а значно пізніше
- Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва.
Аналіз літературних джерел показав, що вітчизняними науковцями - педагогами діяльність учених УІКГ у галузі шкільної гігієни не досліджується. Різні аспекти науково-дослідної діяльності співробітників УІКГ висвітлено у доробку професора А. Сердюка - директора Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва. Слід підкреслити, що у працях відомого радянського гігієніста С.М. Г ромбаха (50-і роки) містяться посилання на результати наукових досліджень у галузі шкільної гігієни, одержані окремими співробітниками УІКГ. Йдеться про публікації Є.М. Вайнруб, В.В. Крижанівської, Л.Я. Суботкевич Таким чином, нерозробленість порушеної проблеми, особистий інтерес автора до неї зумовили вибір теми даної публікації.
Роботу виконано згідно з планом НДР Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України
Формулювання цілей роботи
Ми поставили за мету проаналізувати науковий доробок учених УІКГ 40-70-х років ХХ ст. у контексті наукової організації праці учнів в умовах класно-урочної системи, а також виробничого навчання.
Результати дослідження.
У 1948 р. відбувся V Всеукраїнський з’їзд гігієністів, епідеміологів, мікробіологів та інфекціоністів (м. Київ). На з’їзді функціонували різні секції, серед яких і гігієнічна, учасники якої зокрема обговорювали проблеми гігієни праці, шкільної гігієни, гігієни харчування (шкільні гарячі сніданки) [б, с. 158, 161]. Серед широкого кола напрямів подальшої наукової роботи, рекомендованих з’їздом, було виокремлено й гігієнічну оцінку режиму навчання дітей і підлітків. Учасники з’їзду констатували незадовільний стан „шкільно-санітарної справи” в У країні та наголосили на необхідності докорінних зрушень у цій галузі. Вищевикладене зумовило формулювання з’їздом певних рекомендацій, а саме:
- посилити і поліпшити гігієнічне виховання школярів;
- залучити шкільних лікарів та їх помічників до складу санітарних організацій;
- ввести до штату санітарно-епідеміологічних станцій шкільного санітарного лікаря;
- організувати відділи шкільної та дошкільної гігієни в Українськомуінституті комунальноїгігієни та в усіх інститутах охматдитах [б, с. 1б0].
Аналіз наведених вище рекомендацій 40-х років ХХ ст. свідчить про дещо узагальнений підхід до реалізації санітарно-гігієнічного супроводу у загальноосвітніх і дошкільних закладах зазначеного періоду.
Слід підкреслити, що з січня 1949 р. почав функціонувати відділ шкільної гігієни УІКГ [5, с. 38]. У продовж перших трьох років діяльності зазначений відділ у складі п’яти осіб реалізував такі науково-дослідні роботи:
- розробку заходів (рекомендацій) щодо покращення повітряного режиму у школах, у т. ч. за сприяння інженера інституту створення конструкції шкільної фрамуги із подальшою практичною перевіркою для масового запровадження у загальноосвітніх закладах;
- розробку заходів щодо „боротьби з пилом у школа^’;
- вивчення „стану фонду шкільних парт’ із подальшою передачею результатів і відповідних пропозицій до міністерств охорони здоров’я та освіти УРСР, проведенням інструктажів-семінарів для шкільних лікарів;
- дослідження особливостей фізичного розвитку й стану здоров’я школярів м. Києва, а також стан ВНД в учнів 7-х класів у процесі шкільного навчання;
- вивчення ефективності літнього відпочинку та оздоровлення школярів у приміських дачних місцевостях;
- дослідження (спільно із Інститутом педагогіки Міністерства освіти УРСР) „постановки педагогічного процесу та стомленні’ учнів перших, четвертих і сьомих класів.
Результати досліджень науковців УІКГ, а також відповідні пропозиції щодо покращення режиму навчання й відпочинку школярів було подано до міністерств освіти та охорони здоров’я УРСР.
У літку 1950 р. за ініціативи УІКГ до директивних органів У країни було направлено доповідну записку з інформацією про шляхи дотримання гігієнічного режиму у школах. Ця записка з огляду на актуальність проблеми охорони і зміцнення здоров’я молоді містила рекомендації щодо скорочення навчальних програм й обсягу підручників, а також домашніх завдань, широкого запровадження переводу у наступний клас без іспитів, відмови від конкурсних іспитів і прийому до ВНЗ за конкурсом атестатів, покращення санітарного стану шкіл і відмови від навчання у другу зміну. Як зазначав О.М. Марзеєв, ЦК КП (б) У країни і Рада Міністрів У країни „позитивно поставилися до цієї ініціативи та рекомендацій науковців, ряд заходів з оздоровлення режиму дня школярів було реалізовано” [6, с. 157].
Привертає увагу „Посібник для шкільних лікарів і вчителів” (1952 р.). Авторський колектив цієї праці у складі співробітників Українськогоінституту комунальної гігієни ставив за мету „допомогти шкільним лікарям в їх діяльності, у стислій формі дати їм потрібні знання і вказівки, висвітлити характер і напрями роботи лікаря в галузі охорони дітей шкільного віку” [8, с. 5]. Директор Інституту О.М. Марзеєв наголошував що ця праця є „корисною для шкільних лікарів республіки й водночас дає учителям шкіл необхідні для них відомості зі шкільної гігієни, фізичного розвитку дітей, режиму дня школярів, профілактики ряду захворювань” [5, с. 39].
На сторінках вищезазначеного посібника висвітлювалися питання вікових анатомо-фізіологічних особливостей школярів, профілактичних заходів щодо інфекційних захворювань дітей шкільного віку, медичного контролю за фізичним розвитком і станом „нервопсихічного здоров’я” дітей, а також гігієнічного контролю у галузі планування й будівництва шкіл, шкільного обладнання, облаштування робочих місць учнів та організації їхнього харчування Незважаючи на те, що це видання розрахувалося на лікарів, вчителів-предметників, директорів загальноосвітніх закладів, питання співпраці лікарів і педагогів у школах у ньому не розглядалися. Позитивними характеристиками цитованої праці є детальний аналіз особливостей діяльності шкільних лікарів, а також наведені у кінці посібника нормативно-правові, законодавчі документи у галузі санітарно-гігієнічного забезпечення шкіл, професійної діяльності шкільних лікарів у 40-х - на початку 50-х років ХХ ст.
У передмові до цитованого видання академік О.М. Марзеєв зазначав, що до його складання інститут залучив видатних спеціалістів-гігієністів, педіатрів, епідеміологів, клініцистів, шкільних лікарів, які мають високу кваліфікацію і досвід роботи в галузі охорони дітей шкільного віку. За О.М. Марзеєвим, шкільним лікарям в їхній професійній діяльності необхідно враховувати вікові морфологічні й фізіологічні особливості дитячого організму, а також особливості розумової праці, навчального навантаження, різноманітність і своєрідність педагогічного процесу шкіл [8, с. 4].
На шкільних лікарів покладалося розв’язання широкого кола завдань, серед яких було виокремлено такі:
■ контроль за фізичним розвитком дітей та „гігієнічний контроль за фізичною культуроюв школі”;
■ запобігання „шкільним хворобам”, виявлення хворих дітей та організація їхнього лікування;
■ сприяння забезпеченню гігієнічного режиму у школі, контролю за навчальним навантаженням дітей у школі та вдома, режимом дня;
■ гігієнічний контроль за шкільними меблями, шкільним харчуванням (у т. ч. реалізація гарячих сніданків);
■ санітарне обладнання й благоустрій шкільного будинкуі шкільної земельної ділянки;
■ профілактика інфекційних захворювань у школі [8, с. 5, 262-264].
Підкреслимо, що наукова-дослідна діяльність співробітників У країнського інституту комунальної гігієни не обмежувалася вивченням особливостей діяльності лікарів, їхньої ролі у галузі зміцнення й охорони здоров’я дітей. Наприклад, у липні 1953 р. з нагоди 70-річного ювілею директора інституту професора О.М. Марзеєва відбулася об’єднана сесія УІКГ та Українського науковоготовариства гігієністів (м. Київ). У збірнику наукових матеріалів вищезазначеної сесії нашу увагу привернули публікації співробітників інституту з проблем шкільної гігієни. Аналіз збірника матеріалів показав, що Є.М. Вайнруб, Л.Я. Суботкевич було здійснено гігієнічне обґрунтування навчального режиму школярів першого (під час навчання у школі) і сьомого класів (у процесі виконання домашніх завдань) [4, с. 254-265]. Навчальний режим школярів вивчався із урахуванням їхнього стану здоров’я, побутових умов і середовища класного приміщення, шкільного й позашкільного навантаження. Також бралося до уваги те, що в експериментальному класі було створено сприятливі умови зовнішнього
середовища, а саме: повітряно-тепловий режим, гарне освітлення, правильна організація робочих місць. У ході дослідження науковці виявили перевантаження першокласників, яке негативно впливало на реалізацію режимних моментів. У зв’язку з вищевикладеним Є.М. Вайнруб і Л.Я. Суботкевич сформулювали рекомендації, врахування яких, на думку науковців мало сприяти „правильному” розвиткові організму першокласників. Зокрема, йшлося про:
• скорочення тривалості усіх уроків у першому класі до 35 хвилин;
• запровадження двох 20-хвилинних перерв після 2-го й 3-го уроків замість великої перерви тривалістю 30 хв. після другого уроку й 10-хвилинної перерви після третього уроку;
• доцільність використання двох вищезазначених 20-хвилинних перерв для активного відпочинку на повітрі в усі пори року та для запровадження колективногогарячого сніданку;
• скорочення домашніх завдань першокласників до 1 год на день із розподілом їх на 2 заняття з 20-хвилинною перервою між ними;
• створення при школі дитячих кімнат подовженого дня із дотриманням гігієнічних вимог та забезпеченням педагогічного нагляду за першокласниками,
• доречність зарахування до школи 7-річних дітей після ґрунтовної диспансеризації та заборону приймати до першого класу фізично ослаблених дітей [4, с. 266-267].
Слід зазначити, що у ході дослідження науковцями було виявлено перевантаження учнів 7 кл. навчальною роботою вдома. Домашні завдання за показником тривалості їх виконання не відповідали гігієнічним вимогам. Це, зокрема, спричиняло порушенням режимних моментів (недостатнє перебування на свіжому повітрі, зменшення тривалості сну). Підготовка домашніх завдань тривалістю 2,5-3 год була визнана найбільш ефективною для семикласників.
Науковий інтерес становлять дослідження науковців УІКГ щодо ефективності оздоровлення школярів в умовах приміських дачних селищ. Зокрема, у 1950-1951 рр. Г.І. Яковенко здійснено аналіз ряду показників, серед яких - загартованість організму учнів, захворюваність, особливості фізичного розвитку школярів, які оздоровлювалися у дачному селищі Клавдієво (приміська зона м. Києва) [4, с. 268]. Проведене дослідження дозволило сформулювати зокрема такі висновки:
- відпочинок дітей шкільного віку у приміських дачних селищах є одним із важливих й ефективних державних заходів із зміцнення здоров’я дітей шляхом використання місцевих природних факторів з метою оздоровлення,
- ефективність літнього оздоровлення школярів у різних умовах найбільшою мірою відбивається на віддалених результатах літнього оздоровлення у наступний осінньо-зимовий період;
- з метою подальшого покращення умов оздоровлення школярів у місцевих кліматичних умовах доцільно сприяти реконструкції наявних та організації нових дачних селищ.
За Г.І. Яковенко для покращення у майбутньому оздоровчої роботи (ОР) серед школярів необхідно „вважати основною формою літнього оздоровлення вивіз дітей улітку у приміські дачні селища”, змінити наявну практику обліку ефективності літнього оздоровлення лише за показником збільшення ваги, упорядкувати облік ефективності літньої ОР шляхом упровадження затвердженої та обов’язкової для літніх оздоровчих закладів єдиної форми картки з обліку ефективності літнього оздоровлення дітей [4, с. 274]. У контексті вищевикладеного вважаємо за доцільне зауважити, що вже на початку ХХ ст. на території Російської імперії та в Україні як її складовій набули поширення „санітарні листки” вихованців літніх оздоровчих колоній, в яких зокрема фіксувалися й результати оздоровчої роботи
НауковцямиУ країнського інституту комунальної гігієни значна увага приділялися дослідженню проблем виробничого навчання у школі Зокрема, Є.М. Вайнруб наголошувала на необхідності врахування у виробничому навчанні особливостей та послідовності формування рухових навичок у підлітків. На думку науковця перший етап виробничого навчання має передбачати працю учнів у майстернях, організованих на конкретному підприємстві, у ремісничому училищі або школі Така діяльність у майстернях має супроводжуватисяпостійним контролем та інструктажем майстра. Вищезазначене, за Є.М. Вайнруб, сприятиме набуттю учнями необхідних рухових навичок, а також забезпеченню загальної підготовленості до праці.
Дослідники виходили з того, що працездатність учнів залежить не лише від правильної організації трудового процесу, а й від санітарно-гігієнічних умов праці. Наприклад, у 1957-1958 рр. науковці УІКГ досліджували стан і режим виробничого навчання у середній школі №54 м. Києва. Учні цієї школи вивчали токарну й фрезерну справу у майстернях ремісничого училища №2 м. Києва [2, с. 76]. Виявилося, що „умови роботи в майстернях повністю відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, які ставляться до виробничих приміщень ремісничого училища і школи фабрично-заводського навчання. Так, для забезпечення правильної пози учні під час праці встановлені біля кожного верстата підставки відповідних розмірів, кімната добре освітлення тощо. Практичними заняттями учнів керують досвідчені майстри ремісничого училища. Класні керівники і дирекція школи систематично контролюють організацію і проведення занять” [2, с. 77]. Проте, на жаль, особливості міжособистісної взаємодії, психологічний клімат у колективі дослідниками не враховувалися Коло їхніх наукових інтересів складав виключно санітарно-гігієнічний аспект навчального процесу.
Вивчення завантаження учнів під час навчання здійснювалося методом хронометражу. Його використання дозволило виявити не адаптованість учнів до режиму виробничого навчання, а також значні
витрати часу на перерви - вимушені (змащення верстату, очікування інструментів) й довільні (вештання по майстерні, розмови з товаришами). Здійснене Є.М. Вайнруб дослідження уможливило формулювання висновку про те, що перехід учнів у „нове виробниче середовище з режимом, що значно відрізняється від шкільного, приводить до ламання виробленого у них динамічного стереотипу”.
На основі вивчення режиму виробничого навчання у середній школі №54 м. Києва було зроблено висновок про те, що на початку навчального року для учнів 8-х класів із виробничим навчанням необхідно створювати умови, близькі за „змістом і режимом” до шкільних, а також доцільно удосконалити режим дня учнів у таких класах (йшлося про корекцію тривалості навантаження у школі та вдома).
Є.М. Вайнруб також досліджувала гігієнічний аспект трудового навчання школярів в умовах сільськогосподарськоговиробництва Вона зазначала, що під час виконання робіт з овочівництва й садівництва на школярів діють несприятливі фактори (надмірна інсоляція, тривале вимушене положення тіла, пов’язане із підняттям значної ваги). А, наприклад, виконання повного обсягу робіт на тваринницькій фермі потребувало збільшення робочого дня до 12-13 год. Одержані матеріали щодо впливу сільськогосподарської праці на здоров’я школярів засвідчили, що за умови раціональної організації умов і режиму праці у галузі плодоовочівництва зокрема покращуються показники м’язової працездатності, функціонального стану ЦНС. Водночас було зафіксовано „не зовсім сприятливі” зрушення у стані здоров’я підлітків, які працювали на тваринницькій фермі. Зазначене дослідження дозволило визначити норми виробничої праці відповідно до вікових особливостей школярів [1, с. 116-117].
Вивчення умов трудового навчання школярів у сільському господарстві дозволило Є.М. Вайнруб, Г.І. Яковенко зокрема обґрунтувати висновок про залежність фізіологічної активності трудового навчання від таких факторів: ритму діяльності, щільності робочого часу, структури трудового процесу [3, с. 82]. Отже, йшлося про те, що під впливом виконання учнями різних видів сільськогосподарських робіт виникає різний ступінь функціонального напруження організму, обумовлений структурними особливостями трудового процесу, і передусім, співвідношенням динамічного й статичного компонентів у роботі. Вищезазначене актуалізувало необхідність добору сільськогосподарських робіт із урахуванням індивідуальних і вікових особливостей школярів
На думку М.С. Приталюк, під час виробничої практики учнів необхідно забезпечувати раціональну організацію їхніх робочих місць (освітлення, регулювання „правильного положення’ тіла учнів відносно верстатів за допомогою спеціальних підставок), „правильне положення тіла учня під час роботи, що сприяє нормальному фізичному розвитку підлітка” [9]. Також у дослідженні науковця йшлося про те, що на підприємстві учнів необхідно ознайомлювати із правилами техніки безпеки, протипожежними заходами, „правильними” прийомами роботи, а також необхідно запроваджувати „своєчасний” відпочинок і зміни положення тіла. На його думку, виробничій практиці школярів мали передувати медичні огляди. Найбільш раціональною було визнано організацію роботи учнів в одну зміну (бажано зранку), оскільки часте чергування змін спричиняло порушення як режиму роботи, так і режиму відпочинку, сну, харчування
У 60-х роках Г.І. Баженовою досліджувався стан здоров’я й медичного обслуговування школярів у містах і сільській місцевості (на прикладі Ровенської обл.) [1, с. 126]. Нею наголошувалося на необхідності плідної співпраці педагогів і лікарів. Охорону здоров’я учнів і педагогів науковець розглядала як фактор наукової організації їхньої праці [7, с. 57-59].
Г.М. Риженко було розроблено тренувальний режим занять для підготовчих груп дитячих садків, який передбачав постійне збільшення їх тривалості упродовж року. Подальші дослідження у школі показали, що у дітей, „тренованих до навантажень”, спостерігалася більш висока адаптація до шкільного режиму [1, с. 117118].
Висновки.
Незважаючи на те, що в аналізованих нами літературних джерелах 40-70-х років дефініція НОП практично не використовувалася а у контексті організації праці науковці УІКГ переважно добирали поняття „правильна”, „раціональна”, у них йшлося про гігієнічний аспект організації праці учнів на наукових засадах. На основі розроблених медиками інституту рекомендацій, одержаних у результаті ґрунтовних досліджень 4070-х років, було запроваджено низку заходів з НОП школярів Вони зокрема передбачали покращення медичного обслуговування учнів, облаштування їхніх робочих місць, оптимізацію навчального режиму й літнього відпочинку (тривалість перерв, обсяг домашніх завдань, оздоровлення улітку), а також санітарно-гігієнічних факторів. Також було обґрунтовано правила раціональної організації виробничого навчання учнів на наукових засадах (в умовах майстерень, сільському господарстві). Водночас, визнаючи незаперечну практичну цінність результатів дослідницької діяльності науковців УІКГ, слід констатувати що, на жаль, ця діяльність не передбачала співпраці із педагогами-практиками досліджуваних ними закладів освіти.
Перспективний напрям подальших досліджень складає аналіз діяльності науковців відділу гігієни дитинства Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва у контексті НОП учнівської молоді Література
1. Актуальные вопросы охраны здоровья детей и подростков: Материалы республиканской научнопрактической конференции (г. Харьков, 12-14 сентября 1967 г.). - К.: Здоров’я, 1967. - 135 с.
2. Вайнруб Є.М. Режим праці та відпочинок учнів у класах з виробничим навчанням // Радянська школа -1958. - №2. - С. 76-78.
3. Вайнруб Є.М., Яковенко Г.І. Гігієнічні основи трудового навчання школярів у сільському господарстві. -
К.: Здоров’я, 1972. - 147 с.
4. Вопросы коммунальной и школьной гигиены: Сб. науч работ / Под ред. А.Н. Марзеева, Д.Н. Калюжного. -К.: Г ос. мед. изд., 1956. - 275 с.
5. Марзеев А.Н. Вопросы школьной гигиены и санитарии на Украине // Г игиена и санитария. - 1952. - №8. -С. 37-40.
6. Марзеев А.Н. Записки санитарного врача. - К.: Киев. обл. типогр., 1965. - 174 с.
7. Материалы к совещанию по вопросам научной организации труда в системе народного образования (г.
Донецк, 12-14 мая 1966 г.) / Отв. ред. Н.В. Черпинский - К.; Донецк: Донбасс, 1966. - 169 с.
8. Посібник для шкільних лікарів і вчителів / За ред. О.М. Марзеєва. - К.: Держ. мед. вид-во УРСР, 1952. -
283 с.
9. Приталюк М.С. Гігієнічні вимоги до організації виробничої практики учнів // Радянська школа - 1958. -№5. - С. 84.
Надійшла до редакції 28.07.2008р.
