CC BY
47
СОЦ1АЛЬНА МЕДИЦИНА
© Школьник В. М. , Науменко Л. Ю. , Фесенко Г. Д., Голик В. А. , Коваль3 М.е. УДК: 616.714+616.831]-001-036.86
НАСЛ1ДКИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВО1 ТРАВМИ ЯК ПРИЧИНА 1НВАЛ1ДНОСТ1: ПРОБЛЕМИ ЕКСПЕРТИЗИ
1 Школьник В. М., 1 Науменко Л. Ю., 1 Фесенко Г. Д., 2Голик В. А., 3Коваль М.е. 1 ДЗ «Днтропетровська медична академiя Мастерства охорони здоров'я УкраТни» 2' ДЗ «УкраТнський державний НД1 медико-соцiальних проблем Ывалщност МОЗ УкраТни» 3 Обласний центр медико-со^альноТ експертизи м. Херсон
Черепно-мозговая травма является сложной медико-социальной проблемой вследствие своей распространенности, поражения преимущественно трудоспособной части населения и разнообразия возможных последствий. В статье приведен подробный анализ накопленной инвалидности по последствиям черепно-мозговой травмы/ на основании экспертных дел областного центра медико-социальной экспертизы/ Херсонской области. Анализ экспертных дел по шифру Т90.5 выявил значительную долю инвалидов (15,6%) с последствиями сотрясения головного мозга, что не совпадает с представлениями об этой клинической форме ЧМТ, как о самой легкой и такой, которая не сопровождается структурными изменениями головного мозга. Следующей проблемой медико-социальной экспертизы! больных с последствиями ЧМТ является объективизация имеющихся неврологических синдромов. Это касается прежде всего экспертной оценки посттравматических ликвородинамических расстройств, церебрального арахноидита, посттравматической эпилепсии, вестибулярных и когнитивных расстройств. Оценка этих синдромов, как причин для определения ограничения жизнедеятельности по одной из категорий, должна проводиться только после комплексного обследования.
Ключевые слова: отдаленные последствия черепно-мозговой травмы, инвалидность, медико-социальная экспертиза.
Дана робота е фрагментом науково-бо^бноТ теми: «Розробка критерпв мебико-сои/альноТ експертизи i реаб^тац/йно-го потенциалу хворих та iнвалiбiв з на^бками пошкобжень опорно-рухового апарату у поебнанн з соматичною патологiею» (№ бержреестрацН' - 0112и000541, реестращйний шифр 1Н.01.12) кафебри мебико-сои/ально'Т експертизи i реабiлiтаиi'í.
Вступ.
Черепно-мозкова травма (ЧМТ) е складною I, на-жаль, дуже поширеною медико-соц1альною проблемою. Розповсюдженють ЧМТ, особливо ТТ бтьш легких вар1ант1в - струсу та забою головного мозку легкого ступеню, були влучно назван! «епщем1ею». Так, за даними ВООЗ, частота ЧМТ складае 1,8-5,4 випадка на 100 000 населення I щороку в1дм1чаеться прирют на 2%. В УкраТш щор1чно отримують ЧМТ близько 100-200 тис. ос1б, з них 11,5-13,5 тис. - це д1ти до 15 рош; ц1 цифри, нажаль, також мають стмку тенден-цю до зростання. Ситуац1я ускладнюеться ще I тому, що переважно травмуються особи молодого та сере-днього в1ку, тобто найбтьш активна в соц1альному та трудовому вщношенш категор1я населення [3, 6]. За даними заруб1жних автор1в серед вс1еТ невролопчноТ патологи ЧМТ е причиною 12,1 % госп1тал1зац1й та 22,4 % смертей [7]. Нав1ть легка ЧМТ вщповщальна за зниження мозкового резерву та «стмкостЬ мозку до р1зноман1тноТ патологи з вщстроченим розвитком [5].
Окремою проблемою серед хворих з наслщками ЧМТ стоТть посттравматична ешлепая, захворюва-нють на яку пюля ЧМТ знаходиться в д1апазон1 вщ
2,1% до 16.7%, I залежить вщ тяжкост1 травми та три-валост1 спостереження [4].
У 50% хворих з наслщками ЧМТ спостер1гаеться прогресування наявних наслщюв або поява нових си-ндром1в [1]. Переб1г травматичноТ хвороби головного мозку багато в чому залежить вщ ефективност1 реабь л1тацшних заход1в, що проводяться при тих чи шших насл1дках ЧМТ.
Медико-соц1альна експертиза хворих постражда-лих в1д ЧМТ проводиться на основ! комплексного об-стеження з визначенням м1ри втрати здоров'я, ступеню обмеження життед1яльност1, що викликан ст1йким порушенням функцш орган1зму. Обмеження життед1я-льност1 характеризуеться за наступними категор1ями: здатн1сть до пересування, здатнють до самообслуго-вування, здатнють до навчання, здатнють до трудовоТ д1яльност1, здатн1сть до спткування, здатн1сть до ор1-ентаци, здатнють до контролю за своею поведЫкою. Критер1ями для встановлення групи Ывалщносп е ступ1нь втрати здоров'я, що спричиняе обмеження одшеТ чи деюлькох категор1й життед1яльност1 у пом1р-ному, вираженому або р1зко вираженому ступеш. Таким чином основним завданням саме «медичноТ» час-тини медико-соц1альноТ експертизи е визначення, по-
перше, факту стшкого порушення Tiei чи шшо'Т функцií оргашзму, по-друге, ступеню ТТ вiдхилення вiд норми; це надалi стае пщфунтям для встановлення ступеню обмеження жит^яльност та вiдповiдноТ йому групи швалщносп або встановлення вщсотгав втрати праце-здатностi.
СередньоyкраТнськi показники первинноТ швалщ-ностi за наслщками ЧМТ складають 0,84 та 1,17 на 10 тис. для дорослого та працездатного населення вщ-повщно [2]. Код Т90.5, який використовуеться для шифрування цього дiагнозy, не розкривае виду первинноТ ЧМТ, яка призвела до розвитку швалщизуючих наслщгав. Таким чином, враховуючи розповсюдже-нiсть та досить високi показники швалщносп, аналiз накопиченоТ iнвалiдностi внаслщок ЧМТ е актуальним.
Мета дослщження - проведення детального ана-лiзy накопиченоТ iнвалiдностi внаслiдок ЧМТ в Херсонсьш областi за даними обласного центру МСЕ.
Матерiали i методи дослщження
Проаналiзовано 45 експертних справ хворих ви-знаних iнвалiдами за шифром МКБ-10 Т 90.5 «Наслщ-ки внyтрiшньочерепноТ травми» обласного центру МСЕ ХерсонськоТ областi, з них визнаних швалщами вперше - 11 (24,4%) хворих, повторно - 34 (75,6%) хворих. За статевим складом чоловшв - 37 (82,2%), жшок - 8 (17,8%). Середнш вк на момент отримання травми склав 32,0±13,69 року, на момент опосвщчен-ня в 2013 роцi - 43,36±9,13 року. Розподiл хворих за групами швалщносп: 1 (2,1%) хворого було визнано швалщом I групи; 4 (8,9%) хворих - швалщами II групи, з них 1 (25%) хворий безстроково; 40 (88,9%) хворих - швалщами III групи, з них 4 (8,9%) хворих безстроково. За причиною швалщносп: 28 (62,2%) - зага-льне захворювання, 5 (11,1%) - при виконанш служ-бових обов'язгав у ствробпшигав МВС, 4 (8,9%) - ш-валiднiсть з дитинства, 3 (6,7%) - трудове калiцтво (середнш вщсоток втрати працездатност -43,33±4,17), 3 (6,7%) - при виконанш службових обов'язгав у вшськовослужбов^в, 2 (4,4%) - при виконанш обов'язгав iнтернацiонального боргу. Переваж-на бiльшiсть iнвалiдiв - 26 (57,8%) - представлена особами робочих спе^альностей. В 7 (15,6%) шваль дiв ЧМТ була повторною. Експертш справи хворих, що перенесли поеднану або комбшовану ЧМТ, в дослщження не включались.
Результати та |'х обговорення
За даними експертних справ, швалщнють була отримана внаслщок перенесеноТ ЧМТ легкого ступеню важкост - в 10 (22,2%) випадках, середнього ступеню важкост - в 12 (26,7%) випадках, важкоТ ЧМТ -в 23 (51,1%) випадках. В тому чи^ в 7 (15,6%) випадках швалщнють була отримана внаслщок струсу головного мозку, хоча згщно дючих методичних реко-мендацш судово-медичноТ експертизи струс головного мозку розглядаеться як найлегша чМт, при якiй розлади здоров'я продовжуються не бiльше 21 дня. Розлади, яга спостер^аються надалi вiдносяться до психоневролопчних, та трактуються як «посткомоцй ний синдром», який е об'ектом розгляду психiатричноТ МСЕК.
Тривалiсть посттравматичного перюду на момент первинного отримання групи швалщносп склала 69,24±85,5 мiсяцi i лише 20 (44,4%) хворих вийшли на iнвалiднiсть в гострому та промiжномy перiодах ЧМТ, що знову таки е свщченням схильностi травматичноТ
хвороби головного мозку до прогредiентного перебiгy. У 2 (4,4%) хворих група швалщносп була з плином часу змшена на бiльш важку, та лише у 3 (6,6%) хворих на бшьш легку.
Нами було проаналiзовано домшук^ синдроми, що окремо або в сукупносл послугували пщ^рунтям для визначення обмеження жит^яльносп. За частотою це стали: епшептичний синдром - 13 (28,9%), вегетативно-судинний синдром кризового переб^у -13 (28,9%), лкворно-ппертензшний синдром кризового або перманентного переб^у - 10 (22,2%), дефект кюток черепу замщений або незамiщений гетеротра-нсплантатом - 10 (22,2%), вестибулоатаксичний синдром - 8 (17,8%), центральш парези рiзного ступеню - 6 (13,3%), когштивш порушення - 3 (6,7)%, синкопа-льнi стани, пперкшези, порушення ходи (поеднання паркшсошзму та парезу), афазiя по 1 (2,2%) кожний. В 3 (6,67%) випадках додатковою основою для визначення швалщносп стала супутня хрошчна соматична патолопя (серцево-судинна патологiя, цукровий дiа-бет, оперована виразкова хвороба), в 1 (2,2%) випад-ку - со^альш обставини.
В невролопчному статyсi, вказаному лкарем-експертом при опосвщченш iнвалiдiв, порушення фу-нкцп черепно-мозкових нервiв е найпоширенiшим симптомом: недостатшсть VII та/або XII пар, без ди-ференцiацiТ на периферичний та центральний варiант парезу, в^^чено в 33 (73,3%) хворих.
Нейроофтальмолопчш наслiдки ЧМТ були представлен порушенням окоруховоТ iннервацiТ в 3 (6,7%) швал^фв в виглядi недостатност VI (2 випадки) або III (1 випадок) пар, в 5 (11,1%) за даними рутинного оф-тальмолопчного обстеження виявлена часткова ат-рофiя зорових нервiв, в 1(2,2%) - гетерошмна гемшо-псiя. Взагал^ трyднощi, якi виникають при експертизi хворих з порушенням фyнкцiТ зору внаслщок ЧМТ, по-лягають в тому, що початок попршення зору е часто вщстроченим, а шформа^я, щодо стану зорових фун-кцш до травми, вiдсyтня. Бiльш точно виявити причину порушення зору (а значить i ТТ зв'язок з ЧМТ) до-зволяють додатга^ методи обстеження (МРТ, КТ ор-бiт, УЗД орбiт та ретробульбарного простору, бюмк роскопiя судин кон'юнктиви, оптична когерентна томо-графiя). В аналiзованих випадках вони проведенi не були ( адже в жодному випадку ця патолопя не була причиною визначення групи швалщносп).
У 10 (22,2%) швал^фв за даними ЛОР-обстеження присутня нейросенсорна туговухють рiзних ступешв важкостi, в одному випадку в поеднанш з кондуктив-ною туговухютю, що трапляеться при ураженш вна-слiдок травми середнього вуха, наприклад при по-вздовжнiх переломах шрамщки; також в одному випадку зафксована аносмiя (2,2%).
При обстеженш моторних фyнкцiй у 32 (71,1%) ш-валiдiв описана одно- або двостороння шрамщна недостатшсть та у 9 (20%) зафксовано парези рiзних стyпенiв вираженостi та розповсюдженост (вiд легкого гемшареза до вираженого тетрапареза). Вестибу-ло-мозочковий синдром був присутшй в дiагнозi су-провiдних докyментiв у 27 (60%) iнвалiдiв. При цьому в жодному випадку в результатах ЛОР-обстеження стан вестибулярних функцш не згадувався. У 2 (4,4%) швал^фв спостер^алися пперкшези, що характерно для постраждалих молодого вiкy, як варiант регресу гемшарезу, котрий розвився в гострому перюдк Також в одному випадку був в^^чений акiнетико-ригiдний синдром. Дефект гасток черепу замiщений або неза-
Том 18. N 5-6 2014 р.
мщений гетеротрансплантатом за даними рентген-обстеження спостер1гався у 10 (22,2%) 1нвал1д1в. По-рушення мови в вигляд1 афаз1Т р1зного ступеню та псевдобульбарний синдром заф1ксован1 в 4 (8,9%) випадках кожний.
Ептептичний синдром спостер1гався в 13 (28,9%) випадках I у переважноТ б1льшост1 хворих був представлений великими судомними нападами, в окремих випадках спостер1галась комбшаця великих судомних напад1в з комплексними або простими парцальними, в одному випадку в анамнез! був епютатус. В ус1х випадках для об'ектив1заци еп1лептичного синдрому хворим було проведено ЕеГ з функцюнальними пробами, I лише у 7 (53,8%) хворих з епсиндромом були виявлен т1 чи Ыш1 еп1лептичн1 феномени. Що стосу-еться визначення частоти напад1в, то в експертиз1, на в1дм1ну в1д кл1н1ки, для визначення ступеню обмежен-ня життед1яльност1 враховуються передус1м напади задокументован медичними прац1вниками. За супро-вщними документами, в д1агнозах вказан1 напади пе-реважно середньоТ частоти або нечаст, але в пер-винних документах (виписних епкризах, виписках з амбулаторних карт) у великоТ частини хворих вщсуты описи напад1в, зафксованих медичними працвника-ми. З одного боку це е лопчним наслщком нечастих напад1в, але з Ышого в цих випадках л1куюч1 л1кар1, а внасл1док цього I експерти, при визначенн ступеня обмеження життед1яльност1 вимушен1 були спиратись лише на слова хворих, що залишае великий люфт для агравацй. Кр1м того, для об'ектив1заци впливу посттравматичноТ ешлепсп на життед1яльн1сть хворих необх1дно враховувати Ытелектуально-мнестичш та характеролог1чн1 зм1ни. Нажаль, в жодному випадку хвор1 з ц1еТ категор1Т не були консультован псих1ат-ром, I лише в 8 (61,5%) випадках психологом МСЕК; нейропсихологчш шкали використовувались в одини-чних випадках. Враховуючи те, що в усх випадках (а це майже третина всх хворих) виявлення ептептич-ного синдрому саме в1н став пщфунтям для встанов-лення групи Ывалщност, проблема його об'ектив1заци постае дуже гостро.
Деяк1 складнощ1 для медико-соц1альноТ експертизи становлять також л1квородинам1чн1 порушення. За даними експертних справ у 33 (73,3%) Ывалдв присут-н1й л1кворно-г1пертенз1йний синдром та у 10 (22,2%) Ывалдв вш сам або в сукупност з 1ншими синдромами (найчастше вестибуло-мозочковим або вегетатив-но-судинним) послугував основою для визначення обмеження життед 1яльност1 та встановлення 1нвал ¡д-ност1, тобто мав значущий для експертизи пом 1рний ступ Ыь вираженост1. Л 1кворно-г1пертенз мний синдром л I куючими л карями був встановлений переважно на п щстав I скарг на вран шн 1й головний б ть, що в 9(20%) випадках супроводжувався нудотою або блювотою, втомлюван сть та на п дстав наявноТ м кросимптома-тики. Що стосуеться важливоТ для експертизи об'ектив 1зац1Т, в жодному випадку його наявн ють та ступ Ыь не були п щтверджен I даними люмбальноТ пун-кцп, при огляд I очного дна офтальмологом не було встановлено наявност набряку диску очного нерва або в дсутност пульсац Т центральноТ вени с тк вки. Характерн I для ц1еТ ситуацп розширення бокових шлуночкв заф 1ксоване у 6 (18,2%) хворих, перивент-рикулярний набряк та обл терац я субарахноТдальних щ тин кожн I по 1 (3%) хворому. Частше за все, л кар I спирались на ознаки внутр шньочерепноТ гпертенз ¡Т виявлен I при проведенн I ЕхоЕГ - 9 (27,3%) хворих з
цим синдромом, що е малодостов iрним i недостатн iM для визначення наявностi та ступеню вираженост л i-кворно-гiпертенз мних порушень. Таким чином, в да-ному випадку ми маемо схожу ситуац ¡ю: в частин i ви-падкi в у хворих з л ¡кворно-Мпертенз i йним синдромом визначення ступеню обмеження життед i яльност, яке призвело до отримання групи ¡нвал ¡дност, спиралось на суб'ективн i данн i отриман i в ¡д хворих (опис головного болю та л iкворно-гiпертенз i йних криз i в).
Своерiдною проблемою постала п перд iагностика церебрального арахноТдиту. Найб ¡льш в ¡дом i причини його виникнення це проникаюча травма, оперативн i втручання, мен ¡нг ¡ти та крововиливи. За даними експертних справ ця патолог я була вказана, як насл ¡док ЧМТ в 26 (57,8%) випадках. За сучасними поглядами, арахноТдит е досить р ¡дксною проблемою, якщо строго п ¡д i йти до д i агностики [8]. В жодному випадку цей д i агноз не було п ¡дтверджено л ¡кворологнним до-сл ¡дженням, яке е по сут i одним з вир i шальних для цього д i агнозу: данн i люмбальноТ пункц ¡Т не згадува-лись в еп ¡кризах. МРТ було проведено лише 6 (23,1%) пац i ентам з цим д i агнозом, в ус ¡х випадках виявлен i ознаки пом ¡рних внутр ¡шньоТ або рег ональноТ зовн ¡ш-ньоТ гщроцефал ¡Т, тльки в одному випадку згадува-лись м ¡лкок стозн i зм ¡ни субарахноТдального простору та атроф чн зм ни кори головного мозку.
Синдром вегетативних порушень був присутн ¡й в д i агнозах супров ¡дних документ в у 27 (60%) хворих. При цьому в 15 (33,3%) випадках в ¡н мав кризовий переб г.
Когн ¡тивн i порушення р ¡зного ступеню були вине-сен i в д i агноз в 23 (51,1%) випадках, в невролог i чному статус узагальнююч i характеристики стану пам'ятi, уваги або когн ¡тивних функц i й в цтому були присутн i в 27 (60%) випадках. В той же час, при обстеженн i психологом 33 ос i б з використанням нейропсихологн-ного п ¡дходу (шкала MMSE, таблиц i Шульте, тест 10 сл i в Лур i я), порушення пам'ятi та уваги було виявлено в 32 (96,7%) випадк в.
Висновки
1. Анал ¡з накопиченоТ i нвал ¡дност за шифром Т90.5 виявив значну долю ¡нвал ¡д i в (15,6%) з насл ¡д-ками струсу головного мозку, що не сп впадае з уяв-ленням про цю кл н чну форму ЧМТ, як про найлегшу, та таку, при як ¡й не спостер i гаеться структурних зм ¡н головного мозку.
2. Найбiльш частою проблемою медико-соц i альноТ експертизи хворих з насл ¡дками ЧМТ е n-перд i агностика л ¡куючими л ¡карями деяких стан i в та недостатня об'ектив i зац i я наявних невролог чних синдром i в. Згдно проведеного досл ¡дження, це стосуеться насамперед експертноТ оцiнки посттравматичних л квородинам чних розлад в, церебрального арахноТ-диту, посттравматичноТ еп i лепс i Т, вестибулярних та когн ¡тивних розлад ¡в; Тх оц i нка повинна проводитися лише п i сля комплексного обстеження. Тх д i агностика незалежно в ¡д ступеню вираженост повинна включа-ти л i кворологiчне, нейроофтальмолог чне досл ¡дження, магн ¡тно-резонансну або комп'ютерну томограф ¡ю, кл ¡н ¡чне та психофЬ ¡ологчне досл ¡дження. При на-правленн i л ¡куючими л i карями на МСЕК хворих з посттравматичною еп лепс ею для визначення ступе-ню обмеження життед яльност кр м об'ектив зац Т су-домного синдрому, необх ¡дне докладне досл ¡дження i нтелектуально-мнестичних та особист сних розлад i в, якому нажаль прид ¡ляеться недостатньо уваги. Для
бiльш точного встановлення причин нейроофтальмо-логiчних наслщгав та Тх зв'язку з ЧМТ доцшьним е проведення додаткових методiв дослiдження (МРТ, КТ орбiт, УЗД орбп" та ретробульбарного простору, бiомiкроскопiя судин кон'юнктиви, оптична когерентна томографiя). Актуальним е бiльш широке впрова-дження ЛОР-обстеження хворих з наслщками ЧМТ, для об'ективноТ оцiнки вестибулярних функцй
3. Рiдкiсть випадкiв змши групи iнвалiдностi на бiльш легку та наявнють хворих в яких вона навпаки була змшена на бтьш важку свiдчить про необхщ-нiсть бiльш активних реабiлiтацiйних заходiв у шваль дiв з наслщками ЧМТ, потребуе уваги та концентрацп зусиль як лкуючих лiкарiв так i медико-соцiальних експертних комiсiй.
Перспективи подальших дослiджень
Аналiз накопиченоТ iнвалiдностi та ефективностi медичноТ реабiлiтацiТ у контингенту хворих внаслщок ЧМТ е актуальною проблемою i потребуе подальших дослщжень.
Лiтература
1. Потапов О. О. Травматична хвороба головного мозку: дiагностика, переб^ та прогнозування / О. О. Потапов, О. П. Кмита // Вюник СумДУ. Серiя «Медицина». -2012. - №2. - С. 59-67.
2. Сучасн принципи судово-медичноТ експертизи при струс головного мозку / В. Г. Бурчинський,
е. Г. Педаченко, Т. Г. Хозолева, А. П. Гук // Методичн рекомендацп. - К., 2009. - 17 с.
Эпидемиология инвалидности вследствие черепно-мозговых травм в Украине/ Н. К. Хобзей, Е. Г. Педаченко, В. А. Голик, А. П. Гук,
Н. А. Гондуленко// УкраТна. Здоров'я наци. - 2011. -№3 (19). - С. 30-34.
Christensen J. Traumatic brain injury: Risks of epilepsy and implications for medicolegal assessment // Epilepsia, 2012. - №53. - Р. 43-47.
Cognitive decline in older adults with a history of traumatic brain injury / L. Moretti, I. Cristofori, S. M. Weaver, A. Chau, J. N. Portelli, J. Grafman // Lancet Neurology. -2012. - № 11. - Р. 1103-1112
Kiraly M. A. Traumatic Brain Injury and Delayed sequelae: A Review - Traumatic Brain Injury and Mild Traumatic Brain Injury (Concussion) are Precursors to Later-Onset Brain Disorders, Including Early-Onset Dementia / M. A. Kiraly, S. J. Kiraly // The Scientific World Journal. -2007. - №7. - Р. 1768-1776.
Neurologic disorders, in-hospital deaths, and years of potential life lost in the USA, 1988-2011 [Електронний ресурс] / B. P. Rosenbaum, M. L. Kely, V. R. Kshettry, R. J. Weil // Journal of Clinical Neuroscience, 2014. - Режим доступу до статл: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/25012487 Rahmathulla G. Compressive Cervicothoracic Adhesive Arachnoiditis following Aneurysmal Subarachnoid Hemorrhage: A Case Report and Literature Review / G. Rahmathulla, К. Kamian // J Neurol Surg Rep. 2014. -№75(1). - Р. 56-61.
ENGLISH VERSION: CONSEQUENCES OF TRAUMATIC BRAIN INJURY AS A CAUSE OF DISABILITY: PROBLEMS OF EXPERTISE
1 Shkolnyk V. M, 1Naumenko L. Yu.,.1 Fesenko H. D, 2Golyk V. A., 3Koval M. Ye. 1State Establishment "Dnipropetrovsk Medical Academy of Health Ministry of Ukraine"
2State Establishment "Ukrainian State Research Institute of Medical and Social Problems of Disability of Health Ministry of Ukraine" 3Kherson Regional center of medical-social expertise.
Current work is a fragment of the research:"Developing of the criteria for medical and social expertise and rehabilitation potential in patients and disabled with the consequences of musculoskeletal system injuries, combined with somatic pathology" (State registration number - 0112U000541, registration code IH.01.12) that is carried out at the Department of Medical-Social Expertise and Rehabilitation.
Traumatic brain injury is a complex medical and social problem because of its high prevalence, involvement of predominantly working-age population and the diversity of the possible consequences. The publication presents a detailed analysis of the cumulative effects of disabiltty due to traumatic brain injury on the basis of review of theexpertcase-histories in the regional center of medical-social expertise of the Kherson region. Expert analysis of the cases with code number T90.5 revealed a significant proportion of disabled persons (15.6%) with the consequences of brain concussion, which conflicts with the concept of this dinicai form of traumatic brain injury, being the lightest one, and the one that is not accompanied by any structural changes in the brain. Another problem of medical-social expertise of patients with consequences of traumatic brain injury is the objectification of the available neurological syndromes. This is especially true for the expert review of the iiquorodynamic posttraumatic disorders, cerebral arachnoiditis, post-traumatic epilepsy, vestibular and cognitive disorders. Evaluation of these syndromes, as the reasons for the determination of disablity category should be carried out only after thorough examination. The rare change to a mHd disability category (6.6°%) has been shown, as well as the cases of switching to a more severe disabHity category (4.4°%) have been identified. This is the evidencefor the need of more active rehabHitation measures of persons with disablities due to the consequences of traumatic brain injury.
Keywords: long-term effects of traumatic brain injury, disability, medical-social expertise.
Introduction
Traumatic brain injury (TBI) is a complex and, unfortunately, very common medical and social problem. Prevalence of TBI, especially of such forms as the brain contusion and concussion, has been aptly called "epidemic". Thus, according to WHO reports, the incidence of TBI is 1,8-5,4 cases per 100 000 population per year and increases annually by 2,0%. In Ukraine about 100-200 thousands of people sustain TBI each year, including
11,5-13,5 thousands of children aged under 15 years; these numbers, unfortunately, also have a strong tendency to increase. The situation becomes even more complicated, because of the young and middle age of the injured persons who comprise the most socially active and hard-working category of the population [3, 6].
According to the foreign authors, craniocerebral injury, among the overall neurological disorders, is the cause of 12,1% of hospitalizations and of 22,4% of
