CC BY
7Резидуальна латент-нiсть, мс n. peroneus 2,61±0,41 3,42±0,21 3,16±0,58
(p <0,05) (p>0,05)
Резидуальна латент-нiсть, мс n. tibials 2,50±0,52 3,29±0,88 (p <0,05) 2,89±0,43 (p>0,05)
ШПЗ, м/с 55,11±0,74 46,62±0,82 48,11±0,31
n. medianus (p <0,05) (p>0,05)
ШПЗ, м/с 54,63±0,16 42,81±0,65 44,52±0,94
n. peroneus (p <0,05) (p <0,05)
ШПЗ, м/с 53,81±0,97 42,32±0,89 46,11±0,72
n. tibials (p <0,05) (p <0,05)
p - Bipor^Hicrb nopiBHHHO з контрольною групою
Лггература
1. Beghi E. Hypothyroidism and polyneuropathy / E. Beghi, M.L. Delodovici, G. Bogliun et al. // J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. — 1989. — Vol. 52, № 12. — P. 1420-1423.
2. El-Salem K. Neurophysiological changes in neurologically asymptomatic hypothyroid patients: a prospective cohort study / K. El-Salem, F. Ammani // J. Clin. Neurophysiol. — 2006. — № 23(6). — Р. 568572.
3. Григорова И.А. Особенности формирования гипотиреоидных полиневропатий / И.А. Григорова, Е.Л. Товажнянская // Укр. неврол. журнал. — 2008. — № 2. — С. 67-72.
4. Калинин А.П. Неврологичесике расстройства при эндокринных заболеваниях / А.П. Калинин, С.В. Котов, И.Г. Рудакова: Руководство для врачей. - М., 2009. - 488 с.
5. Паньшв В. I. Синдром гшотиреозу /В. I. Паньшв // Междунар. эндокрилогич. журн. - 2012.
- №5(45). - С.136-148.
6. Thyroid dysfunction in major psychiatric disorders in a hospital based sample / R. Radhakrishnan, S. Calvin, J.K. Singh et al. // Indian J Med Res. - 2013. - Vol. 138, № 6. - Р. 888-893.
7. Kilby MD, Gittoes N, McCabe C, Verhaeg J, Franklyn JA. Expression of thyroid receptor isoforms in the human fetal nervous system and the effects of intrauterine growth restriction.// Clin Endocrinol. - 2000.
- Vol.53. - 469-477
8. Товажнянская Е.Л. Неврологические осложнения первичного гипотиреоза различного генеза / Е.Л.Товажнянская // Международный медицинский журнал. — 2013. — № 1. — С. 15-19.
НАНО1НКАПСУЛЬОВАН1 ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ТОП1ЧНОГО Л1КУВАННЯ КОНТАКТНОГО Н1КЕЛЕВОГО ДЕРМАТИТУ
Худан-Цтьо I.I.
Шевчук О.О. Корда М.М.
ДВНЗ "Тернотльський державний медичний yuieepcumem iMem 1. Я. Горбачевського МОЗ Украти "
м. Тернопшь
NANOENCAPSULATED MEDICATIONS FOR TOPICAL TREATMENT OF CONTACT NICKEL DERMATITIS
Khudan-Tsilo I.I.
Shevchuk O.O. Korda M.M.
I. Horbachevsky Ternopil State Medical University
Ternopil
АНОТАЦШ
Пошук ефективних мюцевих методiв лшування захворювань шшри, яш б поеднували в ^6i високу л^вальну актившсть й мшмум побiчних ефекпв е надзвичайно актуальним для сучасно! дерматологи, враховуючи значну поширенють контактних алергшних дерматипв. З ще! точки зору досить перспектив-ним е застосування наотехнологш. У робот дослщжено та проаналiзовано результата застосування полiмерних хiтозанових наночастинок з iнкапсульованими препаратами бетаметазону дипропiонату, пегiльованоi супероксиддисмутази та високоселективного шпбггора iндуцибельноi NO синтази N-(3-(Aмiнометил)бензил)ацетамiдин (1400W) (окремо та у поеднанш) для корекцii експериментального контактного нiкель-iндукованого дерматиту. Комбшащя з усiх трьох препаратiв у наноформi виявилася
найбшьш ефективною для усунення npoHBiB ураження шк1ри та надмiрного незбалансованого оксидатив-ного та нггрооксидативного стресу, який розвивався у щддослвдних тварин. Отриманi нами результата сввдчать про перспективнiсть подальшого вивчення та впровадження у клiнiчну практику наношкапсульо-ваних форм препаратiв.
ABSTRACT
The search and investigation of topical drugs for treatment of skin diseases with high efficacy and low rate of adverse effects is an actual problem of modern dermatology because of quite high burden of contact allergic dermatitis. The prospective direction is nanotechnology. In the article it was analyzed the result of application of polymer chitosan nanoparticles with nanoencapsulated betamethasone dipropionate, PEGylated superoxide dis-mutase and highly selective inhibitor of inducible NO-synthase (mono- and combined administration) to correct experimental contact nickel-induced dermatitis. Combination of all three nanoencapsulated medications was the most effective to diminish the signs of skin injury and oxidative and nitrooxidative stress in laboratory animals.
Our results testify prospects for further investigation and clinical implementation of nanoparticles.
Ключовi слова. Контактний дерматит, шкель, наночастинки, бетаметазон, СОД, 1400W.
Keywords. Contact dermatitis, nickel, nanoparticles, betamethasone, SOD, 1400W.
Останшми роками спостертаеться прогресив-ний рют захворюваносп та розповсюдженосл дер-MaT03iB, що пов'язано з широким використанням все б№шо! шлькосл рiзномaнiтних хiмiчних спо-лук у побуп, косметологи та парфумерп, а також через зростання рiвня зaбрудненостi навколишнь-ого середовища [1-2]. Частота розвитку контактного дерматиту сягае 15-20 % серед дорослого населения. Захворювання значно знижуе яшсть життя пaцiентa, та негативно впливае на його сощальну aдaптaцiю i професшну дiяльнiсть [2-4].
Мiсцеве лiкувaння уражених дмнок шкiри глюкокортикостеро!дами, завдяки наявносп у них протизапальних, протисвербежевих та шших вла-стивостей, е тератею вибору [5]. Однак, незважа-ючи на !х виражену лiкувaльну актившсть, часто розвиваються й побiчнi ефекти (мiсцевi та си-стемнi). Стоншення та aтрофiя шкiри (нaйбiльш ча-сте ускладнення), поява стрий i телеaнгiоектaзiй, стiйке розширення судин шшри, еритема, приедна-ння вторинно! бaктерiaльноi iнфекцii, сповiльнення загоення ран, i тому подiбне часто стають на заващ ефективного лiкувaння [6-7].
Враховуючи все вищеописане, пошук нових мюцевих методiв лiкувaння запальних aлергiйних захворювань шкiри, якi б поеднували в ^6i високу лiкувaльну aктивнiсть й мшмум побiчних ефектiв е надзвичайно актуальним для сучасно! дерматологи.
Метою нашого дослiдження стало вивчення ефективносп нaноiнкaпсульовaних форм препа-рапв бетаметазону, пегiльовaноi' супероксиддисму-тази (СОД) та високоселективного шпбгтора шду-цибельно! NO-синтази при експериментальному контактному шкелевому aлергiйному дермaтитовi.
Матерiали та методи. Контактний шкелевий дерматит моделювали шляхом щоденного нане-сення протягом 12 дшв на ретельно вистрижену дшянку шкiри (площею 3х3 см) щурiв 4 г водного лaнолiну, що мютив 5% NiSO4.
Для дослвджень використовували бетаметазону 17,21 -дипротонат, пегiльовaну СОД (СОД), високоселективний шпбгтор iндуцибельноi' NO синтази N-(3 -(Амшометил)бензил)ацетамщин (1400W) (Sigma Aldrich, USA). Наночастинки з шкапсульованою ПЕГ-СОД готували за методикою
Hussain 2. et а1. [8]. Полiмернi хiтозановi наночастинки готували шляхом iонного «зшивання» хгго-зану з триполiфосфатом натрiю (ТРР). Розчин хгго-зану (0,2 %) готували на 1 % розчиш оцтово! кис-лоти (рН=5) i iнкубували перемiшуючи з дослiджуваними препаратами окремо та у поедна-нш (бетаметазону дипропiонат 1 мг/мл в 30:70 сум^ етанол/вода; ПЕГ-СОД (10 мг/мл); 1400W у дозi 1 мг/мл) протягом 30 хв при шмнатнш темпе-ратурi. До 25 мл шкубацшно! сумiшi по краплях додавали 10 мл 0,1% водного розчину ТРР. Сумiш постшно перемiшували за допомогою магнiтноi мшалки (700 об/хв). Отриманi наночастинки вщ-центрифуговували (28000 об/хв.) протягом 30 хв i потiм лiофiлiзували при -40°С протягом 24 год. Роз-мiр наночастинок визначали за допомогою морфо-метрично! програми ВiдеоТест - 5.0, КААРА ImageBase, за даними електронно! мiкроскопii !х розмiр коливався вiд 40 до 100 нм.
Дослщи проведено на 70 статевозрших бiлих щурах-самцях масою 180-220 г, яких методом слiпоi' вибiрки було рандомiзовано на сiм групи (п=10): 1-а - контрольна група тварин; 2-а - тва-рини з експериментальним контактним нiкелевим дерматитом (КД); 3-я - щури з КД, яким наносили для корекцii' наношкапсульований бетаметазон (КД + нанобетаметазон); 4-а - для корекцii' застосо-вували наношкапсульовану форму СОД (КД + нано-СОД); 5- а - нано1400W; 6-а група - КД + хiтозановi наночастинки; 7-а - для л^вання про-явiв дерматиту застосовували усi три нанокапсу-льованi засобiв (нанокомпозицiя).
Препарати у виглядi сумiшi з водним ла-нолiном тсля формування контактного нiкелевого дерматиту наносили протягом 7 дшв на уражену дмнку шкiри 2 рази на добу. 1нтенсившсть розвитку дерматиту ощнювали вiзуально за вираз-шстю запально! реакцii шшри в балах (0 -ввд-сутнiсть видимо! реакцп, 1 - слабка еритема, 2 -чита еритема, 3 - чита еритема з ущiльненням, 4 -еритема з явищами гемораги, вираженою шф№-трацiею та серозно-геморапчними юрками з вираз-ками) та за динамжою товщини шкiрноi складки [9]. Тваринам контрольно! групи на вистрижеш дмнки шкiри наносили 4 г водного ланол^.
При проведенш дослiджень дотримувалися мiжнародних правил та принцитв «Свропейсько!
конвенцп про захист хребетних тварин, яК викори-стовуються для експерименпв та з шшою науко-вою метою» (Страсбург, 1986) i Закону Украни «Про захист тварин ввд жорстокого поводження» (№ 1759-VI вiд 15.12.2009) та Директиви бвропей-ського Союзу 2010/10/63 EU щодо експериментiв на тваринах.
Тварин виводили з експерименту шляхом де-капiтацii тд тiопенталовим наркозом на 20 добу експерименту. Визначали кiлькiсть лейкоцитiв та ШОЕ, як додатковi показники штенсивносп запального процесу. Проводили визначення у гомоге-натах печiнки (отримували за допомогою гомо-генiзатора Heidolph Silent Crusher M) та сироватщ кровi пiддослiдних тварин продуктiв в№но-ради-кального окиснення: ТБК-активних продуктiв (ТБК-П) (Андреева Л.И. та ш., 1988); показнишв антиоксидантного захисту: активностi супероксид-дисмутази (СОД) (Чевари С. та ш., 1985), каталази (Королюк М.А. та ш., 1988), вмiсту вiдновленого глутатюну (G-SH) (Ellman G.L., 1959), загальноi ан-тиокислювальноi активностi сироватки кровi (ЗАА) (Stock J., et al., 1974). Показники активностi нiтро-оксидативного стресу визначалися шляхом визна-чення вмiсту стабiльних метаболiтiв оксиду азоту NOx (нiтрит-анiону, NO2 - та нгграт-анюну NO3 -) (Green L.C. et al., 1982) та сумарноi активносп NO синтази (Ridnour L. et al., 2000).
Отриманий цифровий матерiал був обробле-ний методом варiацiйноi статистики з використан-ням критерiю Манна-Уiтнi та однофакторного дис-персiйного аналiзу (ANOVA). Розраховували се-реднi арифметичнi величини (М), похибки середнiх
3
арифметичних (m), коефщенти варiацiï, а також се-реднi квадратичнi ввдхилення. Змiни вважали до-стовiрними при р<0,05. У таблицях piBeHb значи-мостi вказували тiльки для достовiрних результатiв. Для розрахуншв використовували комп'ютерну програму Microsoft Excel ХР (USA) та Statsoft STATISTICA.
Результати та обговорення.
На 12 добу моделювання експериментального дерматиту було констатовано наявнють видимих змш шк1рних покривiв у дослвджуваних групах тварин. У мiсцях нанесення сульфату нiкелю розвива-лася виражена запальна реакцiя з характерними ознаками. Спостерiгалися гiперемiя та геморагiï з вираженою iнфiльтрацieю; розвивалися виразки з геморапчними курками. Значний набряк тканини призводив до потовщення шшрно! складки у до-слiдних тварин порiвняно з iнтактними щурами у 2,4 рази. Розвиток контактного дерматиту супро-воджувався пiдвищенням вмiсту лейкоцитiв у пери-феричнiй кровi щурiв у 1,77 разiв та зростанням ШОЕ - у 1,84 рази, що сввдчить про розвиток системно! запальноï реакцц.
Застосування наночастинок з шкапсульова-ними препарати корекцп супроводжувалося вира-женими позитивними змiнами з боку шири. Так у груш КД + нанобетаметазон за вiзуальною бальною шкалою iнтенсивнiсть ураження шшрних покривiв зменшувалася на 56,3 %, у груш з нано СОД - на 37,7%, а з 1400W - на 24,6% порiвняно з контрольною патолопею (рис. 1). Показник товщини шшр-но! складки був нижчим на 43,9; 30,7 та 34,9% ввдповщно порiвняно з нелiкованими тваринами (рис. 2).
2,5
2 s е; m
15
1 0,5 0
□
у1234
□ КД
КД + нанобетаметазон КД + наноСОД КД + нано1400W
■ КД + хiтозановi НЧ
■ КД + нанокомпозищя
0
Рис. 1. Визуальна шкала корекцп шкрних проявiв експериментального алергшного контактного дерматиту та його корекцп з наноткапсульованими засобами та у звичайнт вшьнт формi (у балах на 20-у добу експерименту). Примтки. Тут i надалi у таблицях: * - вiрогiдно щодо значень контрольноI групи; ** - вiрогiднiсть щодо значень контрольноI патологИ (щурiв з КД); у1 - вiрогiдно щодо значень групи, яка отримувала нано-бетаметазон, у2 - наноСОД; у3 - нано1400W, у4 - наночастинки хiтозану.
*
*
4 мм
3,5
3 2,5 2 1,5 1 0,5 0
Рис. 2. Динамка змт товщини шюрноЧ складки у тварин з КД та при його корекцИ (М ± т, п=10, мм).
□ контроль
□ КД
■■ КД + нанобетаметазон КД + наноСОД
КД + нано1400Ш
□ КД + хiтозановi НЧ
■ КД + нанокомпозищя
Рiвень лейкоципв знижувався на 26,1; 11,1 та 11,9 %, а швидшсть оадання еритроцитiв - на 26,6; 13,8 та 13,3 % при застосуванш наношкапсульова-них форм бетаметазону, СОД та 1400W ввдповвдно.
Максимально вираженими були результати у груш тварин, яш отримували комбiноване лшу-вання з уах трьох середник1в. За вiзуальною баль-ною шкалою стан був кращим на 83,9% у порiвняннi з групою КД: показник на 71,2% був нижчим порiвняно з групою тварин, яким застосо-вували наноформу ГКС; у порiвняннi iз застосуван-ням наноСОД - на 76,7 %; та на 77,9 % у порiвняннi
109/л 10
8
6
4
2
0
з аплiкацiями нано1400W. Також у цiй групi показник був достовiрно нижчим на 76,2 % порiвняно iз групою тварин, яким наносили сумш ланол^ з хiтозановими наночастинками.
Товщина шшрно! складки (власне i штенсив-шсть набряку) була достовiрно нижчою при за-стосування комбiнацii усiх трьох препарапв у нано-формi у порiвнянi з !х монозастосуванням. Така ж тенденцiя спостерiгалася у показниках рiвня лейко-цитiв та ШОЕ (рис. 3 та 4).
□ контроль
□ КД
□ КД + нанобетаметазон КД + наноСОД
КД + нано1400W
□ КД + хггозанов! НЧ
*
Рис. 3. Динамша змт рiвня лейкоцитiв у периферичтй кровi тварин з КД та при його корекци (М ± т,
п=10, мм).
мм/г
7
6 5 4 3 2 1
од
**
□ контроль
□ КД КД +
нанобетаметазон КД + наноСОД
КД + нано1400W
□ КД + хiтозановi НЧ
Рис. 4. Динамiка змiн ШОЕу тварин з КД та при його корекцП (М ± т, п=10, мм/год).
Незбалансоваш та некероваш процеси надмiр-но! лшопероксидацп е частиною патогенезу значно! кшькосл патологiчних станiв. Як показують проведет нами експерименти, шкiрнi прояви контактного шкелевого дерматиту супроводжувалися ро-звитком оксидативного та нирооксидативного стресу. Так, у кровi та печшщ зростав рiвень вто-ринних продукпв пероксидного окиснення лiпiдiв (ПОЛ) (рис. 5 та 6). Одночасно спостерпалося зро-стання активностi ферменту каталази на 72,6, яке
супроводжувалося зниженням активносп СОД на 44,0 та 37,0 % у сироватщ кровi та тканинах печiнки ввдповщно. Рiвень ввдновленого глутатiону при цьому був нижчим на 51,05% порiвняно з твари-нами контролю. Загальна антиокислювальна актив-нiсть сироватки кровi при розвитковi КД знижува-лася у 1,4 рази.
□ контроль
□ КД
КД + нанобетаметазон КД + наноСОД
□ КД + нано1400W
□ КД + НЧ
■ КД + нано-композищя
сироватка кров1
*
0
Рис. 5. Змти рiвня ТБК-Пу сироватц кровi при корекцП контактного дерматиту, тдукованого сульфатом нкелю, та його корекцП наноiнкапсульованими препаратами.
Одночасно зростали показники, яш вказують на активащю нирооксидативного стресу при шкель-шдукованому алергшному контактному дерматитов^ Спостерпалося зростання вмiсту
нiтратiв i нiтритiв у периферичнiй кровi на 59,9%. При цьому сумарна актившсть NO-синтази зрос-тала на 95,1%.
10
ммол 9
печшка
□ контроль
■ КД
КД + нанобетаметазон КД + наноСОД КД + нано1400W
□ КД + НЧ
■ КД + нано-композиц1я
Рис. 6. Змши рiвня ТБК-Пу тканинах печтки при корекцП контактного дерматиту, шдукованого
сульфатом ткелю.
Тотчне застосування такого потужного про-тизапального середника як бетаметазону дипрото-нат, який належить до сильних топiчних глюкокор-тикостерощв, призводило до зниження штенсив-ностi зсувiв у про-/ антиоксидантнш системi, викликаних аплiкацieю протягом 12 дiб нiкелю сульфату. Наноiнкапсульована його форма мала ви-ражений вплив на показники надмiрних процесiв ПОЛ. Рiвень ТБК-П у сироватцi кровi знижувався на 36,9 % порiвняно з групою тварин з контактним дерматитом, яш не отримували жодно! корекцп. Цей показник був вищим вiд групи контролю (тва-рини, яким наносили водний ланолiн) на 12,3 %. (рис. 5). Вмют ТБК-П у печшщ був нижчим на 23,8 % порiвняно з тваринами, з КД, як1 не отримували жодно!корекци.
Водночас спостер^алися вираженi позитивнi змiни з боку антиоксидантно! системи органiзму
(рис. 7-10). Актившсть каталази у печiнцi та сиро-ватцi кровi була нижчою на 38,2 та 32,6% порiвняно з контрольною патологieю. Активнiсть СОД при за-стосуваннi нано-iнкапсульованого тошчного сте-ро!дного протизапального засобу зростала на 47,7% у сироватщ кровi та на 51,8% у печшщ. Щ показники були достовiрно вищими на 21,9% у кровi та мали виражену тенденцiю до зростання у тканинах печiнки. Загальна антиокислювальна активнiсть си-роватки кровi при застосуваннi нано-бетаметазону зростала на 29,6 %. Рiвень ввдновленого глутатюну був вищим у 1,7 рази (на 65,5%) порiвняно з контрольною патолопею. Цей показник був вищим на 19,0 % ввд групи контролю. Наношкапсульована форма ТГКС викликала зниження NOx на 23,0 %, актившсть NO-синтази падала на 28,6% (рис. 11).
%
200 180 160 140 120 100 80 60 40 20 0
кров
печшка
□ контроль
□ КД
КД + нанобетаметазон КД + наноСОД КД + нано1400W
□ КД + НЧ
■ КД + нанокомпозиц1я
Рис. 7. Змти активностi каталази сироватки кровi та тканин печтки при корекцП наноШкапсульованими препаратами контактного дерматиту, Шдукованого сульфатом ткелю.
*
*
При аплшацп нано-шкапсульовано! ПЕГ-СОД вмют ТБК-П у печшщ знижувався на 17,3% та вiдрiзнявся ввд групи контролю на 13,4 %. У сироватщ кровi вмют ТБК-П був нижчим на 24,8%. Крiм того, цей показник залишався на 34,4 % вищим ввд контрольно! групи.
Актившсть каталази у печшщ та сироватщ кровi була нижчою на 27,3 та 25,8% порiвняно з контрольною патолопею. Однак показники були
достовiрно вищими у порiвняннi з контролем на 42,4 та 28,0 % у печшщ та сироватщ кровi ввдповщно (рис. 7).
Актившсть ендогенного ферменту СОД при застосуванш наноформи СОД зростала у сироватщ кровi та печiнцi. Показники були достовiрно ниж-чими вiд групи контролю на 15,1 % у сироватщ кровi та на 20,9 % у тканинах печшки (рис. 8).
%
100
80
60
40
20
у4
□ контроль
□ КД
КД + нанобетаметазон КД + наноСОД КД + нано1400W
□ КД + НЧ
■ КД + нанокомпозиц1я
кров
печшка
0
Рис. 8. Змти активностi СОД сироватки кровi та тканин печтки при корекцП контактного дерматиту, Шдукованого сульфатом нШелю, та його корекцП наноШкапсульованими препаратами.
Наношкапсульвана форма СОД викликала вiрогiдне зниження вмiсту NOx на 18,2 %, а актив-носп NO-синтази - на 22,0%. Вказаш показники
Аплiкацiя нано-iнкапсульованого 1400W су-проводжувалася зниженням рiвня ТБК-П у печшщ на 30,2 %, а у сироватщ кровi - на 21,0 % у порiвняннi з тваринами з контактним дерматитом (рис. 5 та 6). Актившсть каталази у печiнцi та сироватщ кровi була нижчою на 18,0 та 25,7 %; актившсть СОД при зростала на 21,1 % у сироватщ кровi та
були достовiрно вищими у цiй груш ввд групи кон-трольних тварин на 30,9 % для шнцевих продукпв нiтратiв та нiтритiв та на 52,3 % - щодо показника
Рiвень вiдновленого глутатiону у цш групi пiдвищувався на 27,6 %. Застосування наношкапсу-льовано! форми високоселективного шпбгтора iNOS знижувало вмют нiтратiв i нiтритiв на 33,1%. При цьому було зменшення сумарно! активностi Ш-синтази на 48,2% (рис. 11).
на 36,6 % у печшщ.
2,5 ммоль/кг
2 1,5
0,5
□ контроль ■КД
КД + нанобетаметазон КД + наноСОД КД + нано1400W
□ КД + НЧ
■ КД + нанокомпозищя
1
0
активностi МО-синтази.
%
60
50
40
30
20
10
у4
I
Ш
□ контроль ■КД
КД + нанобетаметазон КД + наноСОД КД + нано1400W КД + НЧ ■ КД + нанокомпозищя
ЗАА
Рис. 9. Змши показника ЗАА сироватки кровi при корекцП контактного дерматиту, тдукованого сульфатом нкелю, та його корекцП наноiнкапсульованими препаратами.
0
Рис. 10. Змти показника G-SH при корекцП контактного дерматиту, тдукованого сульфатом ткелю,
наноiнкапсульованими препаратами.
Застосування комбшацп наночастинок з шкап-сульованими усiма трьома середниками для ко-рекцп змш при контактному нiкель-iндукованому дерматитi супроводжувалося наступними змiнами. Так, рiвень ТБК-П у сироватц кровi та тканинах печшки практично нормал1зувався та вщповвдав цифрам групи тварин контролю. Так у сироватщ кровi вмiст вторинних продукпв ПОЛ був нижчим на 42,9 % у порiвняннi з контрольною патолопею та на 41,4 % - у порiвняннi з тваринами, яш отри-мували хiтозановi частинки для корекци. Цей по-казник на 24,1 % був нижчим порiвняно з тваринами, як отримували у монозастосуваннi наношкапсульовану СОД та мав чiтку тенденщю до зниження у порiвняннi з групами тварин, як1 отримували нано-бетаметазон та нано1400W.
У тканиш печiнки вмiст вторинних продуктiв лшопероксидаци при застосуваннi комбшацп наноiнкапсульованих уах препаратiв (нано-бета-метазону, нано-СОД та нано 1400W) знижувався на 24,2 % порiвняно з тваринами з некоригованим кон-тактним дерматитом, та був достовiрно нижчим на 23,4 % порiвняно з групою тварин, яким наносили на ураженi дшянки шк1ри водний ланол1н iз пу-стими хiтозановими наночастинками. Спостерпа-лася тенденщя до покращення показника у порiвняннi з групами тварин, як отримували нано-частинки з препаратами корекци у монозастосу-ваннi.
Активнють каталази у сироватцi кровi та у го-могенатах печiнки достовiрно була нижчою на 38,4 та 47,9 % порiвняно з контрольною патолопею. По-казники нормалiзувалися та були практично одна-ковi порiвняно з контрольною групою тварин. Вод-ночас, у групi тварин, яш отримували комбiнацiю
200 %
180
160 140 120 100 80 60 40 20 0
нано-препарапв, у сироватщ кровi активнiсть каталази була на 8,6 % нижчою порiвняно з групою щу-рiв, як1 отримували нано-бетаметазон; на 16,8 % - з тими, яш отримували нано-СОД та на 24,8 % - з тими, яш отримували нано1400W. При цьому по-казник вiдрiзнявся ввд групи тварин, яш отримували хiтозановi наночастинки, на 37,5 %. У гомо-генатах тканин печiнки активнють каталази падала на 46,5 % порiвняно з показником групи КД + НЧ, та була достовiрно нижчою на 15,7 та 28,3 % у порiвняннi з тваринами, яш отримували для корекци нано-бетаметазон та нано-СОД.
Така ж тенденцiя спостери-алася у змшах показника активносп СОД та ЗАА. Вмют вщновле-ного глутатiону у тканинах печшки при застосування комбшацп нано-препарапв зростав на 86,2 % порiвняно з контрольною патолопею та практично наблизився до цифр групи тварин контролю. Показ-ник був достовiрно вищим порiвняно з групо тварин, як1 отримували нано1400W, та на 77,0 % порiвняно з тваринами, яким наносили на уражеш дiлянки шк1ри пуст наночастинки (рис. 9).
Щоденна аплжащя протягом семи дiб нано-композицп з наноiнкапсульованих бетаметазону, СОД та 1400W мала виражений нормалiзуючий вплив на показники та маркери нггрооксидативного стресу. Так, у цiй дослвднш групi вмiст к1нцевих продуктiв нпрапв та нiтритiв у сироватцi кровi зни-зився на 32,9 % порiвняно з групою контрольно! патологи та практично зрiвнявся з цифрами групи контрольних щурiв. Показник достовiрно вiдрiзнявся ввд груп тварин, яш отримували моно-корекцш наношкапсульованою СОД та хггозано-вими наночастинками на 18,1 та 32,1 % вщповщно (рис. 11).
* ** 1 * **
. . У124 КД + нанобетметазон :::Н КД + наноСОД ^/Н КД + нано1400W
: : н . кд + нч ¡1
Мох Ш-синтаза
Рис. 11. Вмiст нiтратiв та нiтритiв i активтсть Ы0-синтази при КД та його коорекцп нано-
ткапсульованими препаратами.
□ контроль КД
Активнють NO-синтази у цш груш знижува- 45,7 i 48,8 % у порiвняннi з групами, яш отримували лася на 49,1 % порiвняно з тваринами з контактним нано-бетаметазон, наноСОД та хiтозановi наноча-дерматитом та перевищував показники на 28,7 та стинки ввдповщно.
У груш тварин, яш отримували хiтозановi на-ночастинки не спостерпалося жодних достовiрних вiдмiнностей у порiвняннi з контрольною групою та тваринами з КД, яким не проводилося жодне лiкування.
Мiсцева терапiя з використанням кортикосте-рощв - це патогенетично найбiльш обгрунтований метод л^вання КД [2]. Проте тривале застосу-вання даних гормонiв асоцiюеться з рядом локаль-них i системних побiчних ефекпв, що обмежуе !х використання, особливо при хронiчних дерматитах. Бшьше того, протизапальний ефект тотчних глю-кокортикоiдiв при !х самостшному застосуваннi не забезпечуе адекватний контроль тяжкосп захво-рювання. Сучасним напрямком вирiшення цiеi про-блеми е використання нанотехнологш з метою створення полiмерних наночастинок з шкапсульо-ваними в них препаратами розмiрами ввд 1 до 100 нанометрiв [10]. Полiмернi наночастинки прекрасно шдходять для трансдермально! доставки лiкiв завдяки 1х особливим фармацевтичним вла-стивостям, таким як ефектившсть захоплення лжарського середника, контрольована швидк1сть його зв№нення в тканинах, пригнiчення деградацп ензимами [11]. Наночастинки легше проникають в оргатзм людини i бiльш бюлопчно активнi вна-слвдок 1хньо! велико! поверхн на одиницю маси [11].
Розробка новiтнiх лiкарських форм, 1х всебiчне вивчення та впровадження у клшчну практику е важливим заданням сучасно! медицини сьогоднi. Застосування нантехнологш, якi пiдвищують бюдо-ступнiсть та ефектившсть уже апробованих i пе-ревiрених лiкарських засобiв, дозволяють суттево скоротити витрати у порiвняннi з розробкою та впровадженням цiлком нового препарату та набули популярносп протягом останнього десятилiття.
Висновки:
Розвиток контактного шкель^ндукованого алергiйного дерматиту супроводжуеться розвитком надмiрного незбалансованого оксидативного та нпрооксидативного стресу. Максимально ефектив-ною для корекцп патологiчного процесу, що розви-ваеться, виявилася щоденна аплiкацiя протягом семи дiб пiсля формування дерматиту комбшацп з наноiнкапсульованих бетаметазону, СОД та 1400W, яка мала виражений нормалiзуючий вплив на показники та маркери нпрооксидативного та оксидативного стресу. Спостерталася нормалiзацiя майже уах дослiджуваних показник1в. Ефек-тивнiсть нанокомпозици перевищувала моноза-стосування наноiнкапсульованих препаралв.
Отже, отриманi нами результати дослщження сввдчать по перспективнiсть подальшого вивчення та впровадження у клшчну практику наношкапсу-льованих форм препаратiв для лшування контакт-них дерматитiв, в тому чи^ для корекцii проокси-дантно-антиоксидантного балансу.
Робота виконана в рамках НДР 0112Ш00542 «Бiохiмiчнi механiзми токсичностi наночастинок
рiзноi природи та iнших антропогенних i бiогенних токсикантiв i бюлопчних систем» та 0116U003353 «Бiохiмiчнi мехашзми порушень метаболiзму за умов надходження до органiзму токсикантiв рiзного генезу»
Лiтература
1. Кузнецова Ю. Контактный дерматит как результат агрессии окружающей среды. Чем лечить? Российский Аллергологический Журнал 2015:76-81.
2. Brasch J, Becker D, Aberer W, Bircher A, Kränke B, Jung K, et al. Guideline contact dermatitis. [German]. Allergo J 2014;23:30-43. doi:http://dx.doi.org/10.1007/s40629-014-0013-5
3. Lim HW, Collins SAB, Resneck JS, Bolognia JL, Hodge JA, Rohrer TA, et al. The burden of skin disease in the United States. J Am Acad Dermatol 2017;76:958-972.e2. doi:10.1016/j.jaad.2016.12.043.
4. Солошенко ЕМ, Волкославська В., Гутнев ОЛ. Динашка розповсюдженосп та захворюваносп на поширеш дерматози в Укрш'ш i харкiвському регюш за останнi 10 рокiв. Дерматолопя та венеро-логiя 2014;63:69-78.
5. Coondoo A, Phiske M, Verma S, Lahiri K. Side-effects of topical steroids: A long overdue revisit. Indian Dermatol Online J 2014;5:416-25. doi:10.4103/2229-5178.142483.
6. Mooney E, Rademaker M, Dailey R, Daniel BS, Drummond C, Fischer G, et al. Adverse effects of topical corticosteroids in paediatric eczema: Australasian consensus statement. Australas J Dermatol 2015;56:241-51. doi:10.1111/ajd.12313.
7. Hajar T, Leshem YA, Hanifin JM, Nedorost ST, Lio PA, Paller AS, et al. A systematic review of topical corticosteroid withdrawal ('steroid addiction') in patients with atopic dermatitis and other dermatoses. J Am Acad Dermatol 2015;72:541-549.e2. doi:10.1016/j.jaad.2014.11.024.
8. Hussain, Z., Katas, H., Amin, M. C. I. M., Kumolosasi, E., Buang, F., & Sahudin, S. (2013). Self-assembled polymeric nanoparticles for percutaneous co-delivery of hydrocortisone/hydroxytyrosol: an ex vivo and in vivo study using an NC/Nga mouse model. International journal of pharmaceutics, 444(1), 109-119.
9. Волковой В. А. Вивчення л^вально1' ефективносп ново1' мазi з лiпофiльним комплексом iз кори осики "Тремулiн" за умов не-алергiчного контактного дерматиту в щурiв / В. А. Волковой, I. В. Кучинська, Т. I. Тюпка // Фармако-лопя та лшар. токсикологiя. - 2010. - № 6. - С. 7-12.
10. Zhang Z, Tsai P-C, Ramezanli T, Michniak-Kohn BB. Polymeric nanoparticles-based topical delivery systems for the treatment of dermatological diseases. Wiley Interdiscip Rev Nanomed Nanobiotechnol 2013;5:205-18. doi:10.1002/wnan.1211.
11. Чекман 1С. Наночастинки: властивостi та перспективи застосування. Украшський Бiохiмiчний Журнал 2009;81:122-8.
