CC BY
9
МЕДИЧНА ГЕНЕТИКА
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-2-143-249-254 УДК 616.155.392-002.2:616-085:575.113.224:577.21 Дмитренко I. В., Мнченко Ж. М., Дягль I. С.
МУТАЦП К1НАЗНОГО ДОМЕНА ГЕНА BCR/ABL1 У ХВОРИХ НА ХРОН1ЧНУ М16ЛО'ЩНУ
ЛЕЙКЕМ1Ю З ВТОРИННОЮ РЕЗИСТЕНТН1СТЮ ДО ТЕРАП1'|' 1МАТИН1БОМ
Державна установа «Нацюнальний науковий центр радiацiйноí медицини НАМН УкраТни»
(м. КиТв)
Зв'язок публшацп з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом науково-до-слщноТ роботи вiддiлу гематологи та трансплантологи Державно'1 установи «Нацюнальний науковий центр радiацiйно'! медицини НАМН Укра'ни» за темою «Роль мутацш гену BCR/ABL, хромосомних, молеку-лярно-генетичних порушень та iмуногенетичних по-казнимв у формуваннi пiдходiв до оптимiзацií таргет-но'| терапй хворих на хрошчну мiелоíдну лейкемiю у вщдалений перiод пiсля аварй' на ЧАЕС», № державно!' реестрацй 0116U003574.
Вступ. Головною патогенетичною подiею, яка призводить до розвитку хрошчно'Г мiелоíдноí лейке-ми (ХМЛ), е поява в стовбуровш клiтинi транслокаци t(9;22)(q34;q11.2), що призводить до злиття гену ABL (довге плече хромосоми 9), з геном BCR (довге плече хромосоми 22) та утворенню химерного гена BCR/ ABL1 [1,2].
Дослщження патогенезу ХМЛ шдготували шд-[рунтя для розвитку таргетно''' терапй цього захво-рювання, яка полягае у застосуванш специфiчних iнгiбiторiв тирозинкiназ (1ТК). Iматинiб, перший пред-ставник iнгiбiторiв тирозинкiназ - це 2-фениламшо-перимедин, який е АТФ-конкурентним шпбггором неактивно' форми BCR/ABL1 тирозинкшази [3].
Використання iматинiбу в якостi терапй першо'' лши показало надзвичайно високу ефектившсть цього препарату та перетворило ХМЛ в курабельне захворювання. За даними мiжнародного дослщжен-ня IRIS на 60 мк монотерапи iматинiбом безподшна виживанiсть пацiентiв з ХМЛ (виживашсть без ознак захворювання) складала 83% [4]. Загальна виживашсть на 8 ромв терапй перевищувала 80% [5].
Незважаючи на успiхи, досягнул у лтуванш iз за-стосуванням 1ТК, 20-30% пацiентiв з ХМЛ практично не вщповщають на терашю [4,5].
Навiть у хворих, ям досягли повно''' цитогенетич-но''' та велико''' молекулярно''' вiдповiдi, зберiгаеться ймовiрнiсть виникнення резистентностi в ходi лту-вання. За даними IRIS до кшця 7-го року спостере-ження до 17% пащетчв втрачають повну цитогене-тичну вiдповiдь [4,5].
На сьогодш розвиток резистентностi до терапй 1ТК пов'язують з порушенням бюдоступносл шп-бггора, активацieю додаткових сигнальних шляхiв злоямсноТ трансформаци ^тини, присутшстю пер-систуючого пулу лейкемiчних стовбурових клп"ин, а також порушенням взаемодй iнгiбiтора з тирозин-кiназою внаслщок мутацiй в кiназному доменi гена БСЯ/ЛБИ [6]. Мутаци призводять до замши амшо-кислот у бтку BCR/ABL ^ як наслщок, до змши кон-формацй бiлка або структури активного центру BCR/ ABL-кшaзи, що попршуе, або робить зовам немож-ливим зв'язування iнгiбiтора з тирозинкшазою [7]. Незважаючи на досить велику мльмсть робiт у цьому напрямку, залишаеться невирiшеним питання про потенцшне значення мутацiй кiназного домену гена БСЯ/ЛБИ в механiзмi розвитку резистентност до терапГ!' шпбгторами тирозинкiназ.
Мета дослiдження. Визначити частоту та спектр мутацш кшазного домена гена БСЯ/ЛБИ у хворих на ХМЛ, ям втратили вщповщь на терашю, та дослiдити 'х роль у розвитку вторинно'' резистентностi до терапГ'' iматинiбом.
Об'ект i методи дослiдження. Мутацй кiназного домена гена БСЯ/ЛБ11 ретроспективно дослщжу-вали у зразках периферично' кровi 32 BCR/ABL1-позитивних пацiентiв з ХМЛ. Пащенлв було вiдiбрано iз групи хворих на ХМЛ, ям перебували шд наглядом або на консультативному прийомi у вiддiленнi рад^ ацшноТ онкогематологГГ i трансплантаци стовбурових клггин 1нституту клЫчноТ радюлоги Нацiонального наукового центру радiацiйноí медицини за перюд з 2001 по 2017 рр. Вс пaцiенти надали шформова-ну згоду на використання !'х бiомaтерiaлу для дослi-дження.
Рiвень вiдповiдi на терашю iмaтинiбом визначали вiдповiдно до критерив ELNet за ступенем редукци пухлинного клону на 12 мк терапй' (вiдповiдaе рiвню експресй химерного гена БСЯ/ЛБ11) [8]. Оптимальною вщповщдю вважали досягнення велико' молекулярно' вiдповiдi (рiвень експресй гена БСЯ/ЛБ11 < 0,1%), субоптимальною вщповщдю (група «застере-ження» за ELNet) - рiвень експресй гена БСЯ/ЛБ11 вщ 0,1% до 1% (повна цитогенетична вщповщь) i невда-
чею терапм або первинною рeзиeтeнтнieтю - рiвeнь експресм гена BCR/ABLl > 1% на 12 мic. терапм Гма-тинiбом [8].
До групи спостереження увшшли 9 пацГентГв з оптимальною вiдповiддю та 23 патента з субоптимальною вiдповiддю на тeрапiю iматинiбом. Вторин-на рeзиeтeнтнieть визначалася як втрата повноУ ци-тогенетичноУ вiдповiдi (тдвищення значення рiвня експресм гена BCR/ ABLl бтьше 1%) або прогрeciя до фази акселерацм або бластного кризу [8]. Meдiана пeрiоду вщ початку терапм iматинiбом до роз-витку вторинноУ рeзиeтeнтноeтi складала 28,6 мГс. (17,1 - 72,0) мГс. Пацiентiв, у яких рееструвалася первинна резистентшсть до терапм Гматишбом, було виключено Гз ана-лГзу.
ВсГ пацГенти з групи спостереження отримували Гматишб в дозГ 4GG мг/добу з подальшим пщвищен-ням дози до 8GG мг/добу. ТривалГсть терапм Гматиш-бом складала Me = 33,9 мГс. (11,3 - 1G4,9) мГс.
МедГана вГку пацГентГв складала 41,5 роки (22 -65) роки. Серед обстежених було 18 жшок та 14 чо-ловшв. У 3G пацГентГв при встановленш дГагнозу рееструвалася хрошчна фаза захворювання, у 2 пацГентГв - фаза акселерацм за критерГями ELNet [8]. МедГана перГоду мГж встановленням дГагнозу та початком терапм Гматишбом складала 4,G мГс. (G,3 - 95,G) мГс.
Загальну РНК одержували з клГтин периферич-ноУ кровГ шляхом фенол-хлороформенноУ екстракцм, прециттацм Гзопропанолом та вГдмивки в етанолГ за загальною методикою Хомчинського [9].
Для синтезу комплементарно! ДНК (кДНК) вико-ристовували гексамернГ праймери та M-MuLV ревер-тазу (Thermo Fisher, США). Режими шкубацм витри-мували згГдно з рекомендацГями фГрми-виробника. Комплементарну ДНК синтезували з 1,5 нг загальноУ РНК в 2G мкл реакцшноУ сумГшГ.
АмплГфГкацГю фрагменту гена BCR/ABLl проводили в два етапи методом «гшздовоУ» зворотно-тран-скриптазноУ полГмеразноУ ланцюговоУ реакцм (ПЛР) згГдно з рекомендацГями Soverini Гз ствавт. [1G]. На 1-му етат амплГфГкували дГлянку гена BCR/ABLl до-вжиною в 1,2 тис. п.о. (тисяч пар основ), з викорис-танням наступних праймерГв: BCR-F S'- GAG CAG CAG AAG AAG TGT TTC AGA -3' та ABL-R S'- CTC TAG CAG CTC ATA CAC CTG GG-3'. На 2-му етап проводили реамплГ-фшацш, використовуючи в якост матрицГ амплГфГкат вГд першого етапу та двГ пари внутрГшнГх праймерГв F-ABL-B/R-ABL-B i F-ABL-^R-ABL-С, якГ подГляли дослГ-джуваний фрагмент на дГлянки довжиною 393 п.о. i 482 п.о. вщповщно (тaбл. 1).
Використовували наступш умови ПЛР: для першого раунду тсля денатурацм проводили 3G циклГв амплГфтацм в режимГ 94°С - 4G сек; 6G°С - 6G сек; 72°С - 6G сек. Продукт 1-го раунду ПЛР розводили у сшввГдношенш 1:49 та використовували 1 мкл отри-
маного розчину як матрицю для 2-го раунду ПЛР. Ре-амплiфiкацiю (2-й раунд ПЛР) проводили при наступних умовах: 940С - 10 хв.; 35 ци^в: 940С - 30 сек, 550С - 40 сек, 720С - 40 сек. Таким чином кшазний домен ABL1 амплiфiкувався у виглядi двох фрагменлв, що перекриваються: ABL-B (393 п.о., м^ить кодони 206-335) та ABL-C (482 п.о., мiстить кодони 262-421).
Таблиця 1.
Праймери для аналiзу мутацш кiназного домену гена BCR/ABL1 [10]
Назва праймеру ПослГдовшсть, 5'-3' ПозицГя в ген РозмГр продукту, п.о.
F-ABL-B cat cat tca acg tgt gcc gac gg ABL (748-7 7G) B (393 п. о.)
R-ABL-B gtt gca ctc cct cag gta gtc ABL (112G-114G)
F-ABL-C gaa gaa ata cag cct gac ggt g ABL (93G-951)
R-ABL-C cgt cgg act tga tgg aga a ABL (1393-1411) C (482 п. о.)
Bei ПЛР реакцГУ проводили у 50 мкл реакцшноУ суми ш^ яка мicтила 1 од. Taq-полiмерази (Thermo Fisher, США), 10х ПЛР-буфер, 100 мМ кожного дезоксшукле-отидтрифсфата, 2,5 мМ MgCl2 (Thermo Fisher, США) та 1 мкМ кожного праймера [10].
Реакщя прямого секвенування за Сангером фрагмента гена ABL1 здшснювалася з використанням комплекту BigDye Terminator Sequencing Kit (Applied Biosystems, США) зпдно з протоколом виробника на генетичному аналiзаторi ABI PRISM 310 (Applied Biosystems, США). Отриману нуклеотидну посли довшсть порiвнювали з послщовшстю мРНК ABL1 X16416 (www.ensembl.org).
Статистичний аналiз проводили з використанням пакету статистичних програм SPSS for Windows (вер-ая 20.0). Рiзницю мiж змiнними оцшювали за допо-могою х2-тесту та точного критер^ Фiшера для кате-горiальних та U-тесту Манна-Уiтнi для безперервних змшних. Biрогiднicть втрати вщпов^ на терапiю оцiнювали методом Каплан-Маейр та порiвнювали за допомогою log-rank тесту. Розбiжноcтi мiж параметрами, що порiвнювалиcя, вважали статистично значущими при р < 0,05.
Результати дослщжень та Ух обговорення. В ре-зyльтатi проведеного доcлiдження мутацм кiназного домена гена BCR/ABL1 було виявлено у 9 з 15 паци енлв (60%) з вторинною резиcтентнicтю та не вияв-лялися в грут пацieнтiв, у яких збер^алася досягнута вiдповiдь на терапш iматинiбом (p < 0,001). Bd вияв-ленi мутацм були мкенс-мутащями, якi призводили до замiни амшокислот - F317L, T315I, M244V, F359I, F359V (у 2 пацieнтiв), E255K, E355G, H396R. Загалом було описано мутацм у 8 кодонах (табл. 2). У 8 паци енлв виявлялося 100% мутантного транскрипту без резидуального транскрипту дикого типу. У одного патента (№ 939) рееструвався змшаний генотип з мутантним та диким типом BCR/ABL1 транскрипту у сшввщношенш 1:1.
Бшьш^ь виявлених нами мутацш (M244V, E255K, T315I, M351T, F359V) належала до найбшьш пошире-них мутацш, зазначених Soverini iз ствавторами як
найбтьш в1ропдно асоц1йован1 з резис-тентн1стю до 1матин1бу [11].
Мутаци в Р-петл1 (M244V та E255K) виявлялися у 2/9 (22,2%) пац1ент1в. Р-петля - це консервативна дтянка з 244 по 255 амшокислоту, що в1дпов1дае за зв'язування з АТФ. Саме тут розта-шований АТФ-зв'язуючий карман, який е м1шенню для 1матин1ба. За даними Branford з сп1вав. б1льш1сть мутацш в ло-кус1 гена BCR/ABL1, що кодують Р-петлю, е причиною високоТ резистентност1 до 1матин1бу внаслщок порушення вод-невого зв'язку BCR/ABL тирозинкшази з 1матин1бом [12]. Пор1вняно з диким типом BCR/ABL1-кiнази, мутаци в дтян-ц1 Р-петлi призводять до 70-100 кратного зниження чутливосл в кшазних (бюхи мiчних) тестах та до 10 кратного зниження чутливосл до iматинiбу в пролiферативних тестах in vitro [13].
В груш пащенлв з ХМЛ з вторинною резистентшс-тю до терапи iматинiбом мутаци в локус гена BCR/ ABL1, що кодуе промiжнi послiдовностi (треонiн в позици 315 та фенiлаланiн в позици 317, якi формують водневий зв'язок з iматинiбом) виявленi у двох па-цiентiв. Замiна фенталаншу на лейцин в позици 317 ^е^еи317; F317L) призводить до помiрного змен-шення чутливостi до iматинiбу. Проте замiна треош-на в позици 315 на бтьш громiздкий та гiдрофобний iзолейцин (Th315^Ile315; T315I) не ттьки знищуе водневий зв'язок, а й обумовлюе утворення просто-ровоТ перешкоди, що робить сайт недоступним не ттьки для iматинiбу, але й для вах кнуючих 1ТК, крiм понaтинiбу [14].
В катал^ичному доменi, який займае дтянку ами нокислот вiд 351 до 359, в дослщжуванш групi паци ентiв мутаци виявлялися нaйчaстiше (у 4 з 9 пащенлв, 44,4%). Вони рееструвалися в двох кодонах - E355G та F359I/V. У одного патента фенталанш в позици 359 замшювався на iзолейцин (Phe^Ile359; F359I), а у двох пащенлв - на вaлiн (Phe^Val359; F359V). Замша фенталанша на iзолейцин або вaлiн порушуе водневий зв'язок мiж пиперазиновим кiльцем iмaти-жбу та BCR/ABL1 тиро-
Таблиця 2.
Мутаци кЫазного домена гена BCR/ABL1, виявлеш у 9 хворих на ХМЛ з вторинною резистентнiстю до терапи iматинiбом
Код пац1ента Розташування Мутац1я Нуклеотидна замша Ам1нокислотна замша
255 P-петля M244V atg>gtg A>G Met^Val244
453 E255K gag>aag G>A Glu^Lys255
251 Пром1жн1 послщовносп T315I act>att C>T Thr^Ile315
143 F317L ttc>ttg C>G Phe^Leu317
754 Катал1тичний домен E355G gaa>gga A>G Glu^Gly355
299 F359I ttc>atc T>A Phe^Ile359
411 F359V ttc>gtc T>G Phe^Val359
586 F359V ttc>gtc T>G Phe^Val359
939 A-петля H396R cat>cgt A>G His^Arg396
регiонi перешкоджають трансформаци кiнaзи у неак-тивну конформащю, яка необхiднa для зв'язування з iмaтинiбом. Тaкi конформaцiйнi змiни призводять до зниження шпбуючоТ ефективностi iмaтинiбу.
Анaлiз шпбуючоТ aктивностi iмaтинiбa за даними результалв бiохiмiчних та пролiферaтивних тестiв in vitro дозволив визначити чутливiсть виявлених му-тaцiй [13]. Бтьш^ь виявлених мутaцiй (7 випадмв з 9) була помiрно резистентна до iмaтинiбу. У 2-х пащ-ентiв були виявленi мутаци, що обумовлюють повну резистентнiсть до iмaтинiбу (Е255К та Т3151). Дaнi щодо чутливостi виявлених мутaцiй в тестах in vitro до кнуючих 1ТК (нiлотинiбa, дaзaтинiбa та бозутиш-ба) дозволяють визначити вщповщний iнгiбiтор для другоТ лши терапи у пащенлв з ХМЛ, резистентних до iмaтинiбу. Так, згiдно Soverini з ствав. виявлена му-тaцiя F317L буде бтьш чутливою до нiлотинiбу, для пащенлв з мутaцiями F359I/V дазатишб та бозутинiб бiльше ефективнi, шж нiлотинiб, для пaцiентiв з му-тaцiями Е255К та E355G визначена бтьша ефектив-нiсть дaзaтинiбу, а для пащенлв з мутaцiями H396R, M244V визначають однакову ефектившсть нтотиш-бу, дaзaтинiбу та бозутинiбу [15].
При порiвняннi груп пaцiентiв з мутантним та диким типом гена BCR/ABL1 не було виявлено ста-
зинкшазою. Мутаци в цьому репош призводять до непомiрно високоТ тирозинкшазноТ aктивностi.
У одного патента рееструвалася му-тащя в локусi гена BCR/ABL1, що кодуе А-петлю тирозинкшази (H396R). А-петля утворена амшокисло-тами, розташованими в положеннi вщ 381 по
Таблиця 3.
Кшшчна характеристика хворих на ХМЛ з мутацiями та без мутацiй кшазного
домена гена BCR/ABL1
Показник Мутантний тип BCR/ABL1, n=9 Дикий тип BCR/ABL1, n=23 р
Стать Чолов1ки, n (%) 3 (33,3) 11 (47,8) 0,694
Мед1ана в1ку, роки, мед1ана (д1апазон) 34,5 (27 - 56) 47,0 (22 - 59) 0,281
Мед1ана тривалост1 л1кування до призначення 1матин1бу, м1с., мед1ана (д1апазон) 5,9 (0,3 - 37,8) 3,3 (2,0 - 46,5) 0,805
Глибина редукцп пухлинного клону на 12 мк. терапи 1матин1бом зпдно критерпв ELNet: Велика молекулярна в1дпов1дь (оптимальна в1дпов1дь) Повна цитогенетична в1дпов1дь (субоптимальна в1дов1дь) 0 (0) 9 (100) 9 (39,1) 14 (60,9) 0,035*
- статистично значуща вщмшшсть.
тистично значущих асоц1ац1и м1ж bikom, статтю, три-вал1стю л1кування до призначення 1матин1бу та по-явою мутацм (табл. 3).
Рис. Кумулятивна в1ропдшсть розвитку вторинноУ резистентност залежно вщ наявностi мутацiй кiназного домена гена BCR/ABL1.
При пор1внянш глибини редукцй' пухлинного клону на 12 Mic. терапй у пац1ент1в з мута^ями кшаз-ного домена гена BCR/ABL1 та без мутацм виявлено, що оптимальну в1дпов1дь на 12 Mic. терапй 1матин1-бом мали 39,1% пац1ент1в з диким типом гена BCR/ ABL1 та жодного патента з мутац1ями гена BCR/ABL1 (р=0,035). Bei виявленi мутацп рееструвалися лише у пацiентiв з субоптимальною вщповщдю на терапiю iматинiбом та складали 39,1% (9 з 23 пац1ент1в). ЦеИ факт свщчить про те, що недостатня редук^я пухлинного клону на 12 Mic. терапй' може аcоцiюватиcя з на-явнicтю мутацiИ кiназного домена гена BCR/ABL1.
У 15 з 32 пац1ент1в (у 2 з оптимальною вщповщ-дю та 13 з субопримальною вiдповiддю) розвину-лася вторинна резистентшсть до терапй' iматинiбом. Серед них 9 пацiентiв (60%) мали мутацп кшазного домена гена BCR/ABL1.
Для визначення внеску мутацм у розвиток вторинноУ резистентной аналiзували вiрогiднicть втра-ти досягнутоУ вiдповiдi на терапiю iматинiбом (розвитку вторинноУ резистентностО залежно вщ наявноcтi мутацiИ кiназного домена гена BCR/ABL1 (рис.).
В результат проведеного досшдження було виявлено статистично значуще пiдвищення вiрогiдноcтi втрати досягнутоУ повноУ цитогенетичноУ вiдповiдi на тератю iматинiбом у пацiентiв з мута^ями кшазно-го домена гена BCR/ABL1 порiвняно iз пацiентами з диким типом гена BCR/ABL1 ^рогщшсть розвитку вторинноУ резистентност на 24 Mic. терапм складала 37% vs 0% вщповщно, на 48 мic. терапй - 50% vs 21% вщповщно, на 72 Mic. - 100% vs 41% вщповщно, р = 0,004). Медiана часу до розвитку вторинноУ резистентной у пац1ент1в з мута^ями кiназного домена
гена БСН/ЛБИ складала 30,9 мю., що значуще менше порiвняно з медiаною часу до розвитку вторинноУ резистентной у пацieнтiв без мутацiй кшазного домена гена ВСИ/АВИ (73,0 иис.) (р = 0,004).
Таким чином, мутацп кшазного домена ген БСИ/ЛБИ обумовлюють розвиток вторинноУ резистентной у хворих на ХМЛ до терапм iматинiбом. Висловлюеться припущення, що в пухлиннiй популяц^ ще до призначення тера-пiУ можуть юнувати клiтини з мутацiями [16]. Тератя iматинiбом дозволяе позбавитися домшуючого клону з диким типом гена БСИ/ ЛБИ, в результатi чого пщ дiею «терапевтич-ного пресу» вiдбуваеться селекцiя мутантного клону, який обумовлюе розвиток резистент-ностi до терапй. Додатковi мутацп надають кли тинi так званоУ «геномноУ пластичности, коли в результатi нових геномних аберацм активу-ються новi «резервы» сигнальш шляхи вижи-вання, що призводять до зниження залежност ттьки вiд одного онкогена. Зменшуеться кть-кiсть стандартно' мiшенi для таргетноУ терапй [17]. З щеТ точки зору виявлення додаткових генетичних порушень (хромосомних, генних) може свщчити про появу гетерогенних власти-востей пухлини i розглядатися, як фактор, що знижуе ймовiрнiсть оптимально! вiдповiдi на тератю инпбторами тирозинкiназ.
Висновки
1. Мкенс-мутацП кiназного домена гена БСИ/ ЛБИ ^3171., Т3151, М244Ч Р3591, F359V у 2 па^енлв, Е255К, E355G, H396R) було виявлено у 9 з 15 па^ен-лв (60%) з вторинною резистентшстю.
2. Недостатня редукцiя пухлинного клону на 12 мк. терапй iматинiбом (до рiвня субоптимальноУ вщ-повщ) у 39,1% пацiентiв асоцiювалась з наявшстю мутацiй кiназного домена гена БСИ/ЛБИ.
3. Наявшсть мутацiй кшазного домена пщвищуе вiрогiднiсть розвитку вторинноУ резистентност по-рiвняно iз патентами з диким типом гена БСИ/ЛБИ ^рогщшсть розвитку вторинноУ резистентностi на 24 мк. терапй складала 37% vs 0% вiдповiдно, на 48 мк. терапй - 50% vs 21% вiдповiдно, на 72 мю. - 100% vs 41% вщповщно, р = 0,004).
4. Тип виявлених мутацм, а також шформа^я щодо Ух чутливостi у бiохiмiчному та пролiферативно-му тестах обумовлюють вибiр iнгiбiтора тирозинкiназ другоУ лшп для пацiентiв з набутою резистентнiстю до iматинiбу.
Перспективи подальших дослщжень. Погли-блене вивчення мутацiй кiназного домена гена БСИ/ ЛБИ у хворих на ХМЛ з первинною та вторинною резистентшстю до терапй шпбп'орами тирозинкшаз. Використання даних щодо шдивщуальноУ чутливост мутацiй кiназного домену до рiзних 1ТК для персош-фiкацiУ клiнiчного застосування високо-специфiчних протипухлинних препаралв в поеднаннi з постмним дiагностичним тестуванням Ух ефективностi на молекулярному рiвнi.
Лггература
1. de Klein A, van Kessel AG, Grosveld G, Bartram CR, Hagemeijer A, Bootsma D, et al. A cellular oncogene is translocated to the Philadelphia chromosome in chronic myelocytic leukaemia. Nature. 1982;300(5894):765-7.
2. Groffen J, Stephenson JR, Heisterkamp N, de Klein A, Bartram CR, Grosveld G. Philadelphia chromosomal breakpoints are clustered within a limited region, bcr, on chromosome 22. Cell. 1984;36(1):93-9.
3. Schindler T, Bornmann W, Pellicena P, Miller TW, Clarkson B, Kuriyan J. Structural Mechanism for STI-571 Inhibition of Abelson Tyrosine Kinase. Science. 2000;289:1938-42.
4. Druker BJ, Guilhot F, O'Brien SG, Gathmann I, Kantarjian H, Gattermann N, et al. IRIS Investigators. Five-year follow-up of patients receiving imatinib for chronic myeloid leukemia. N Engl J Med. 2006;355:2408-17.
5. Deininger M, O'Brien SG, Guilhot F, Goldman JM, Hochhaus A, Hughes TP, et al. International Randomized Study of Interferon Vs STI571 (IRIS) 8-Year Follow up: Sustained Survival and Low Risk for Progression or Events in Patients with Newly Diagnosed Chronic Myeloid Leukemia in Chronic Phase (CML-CP) Treated with Imatinib [abstract]. Blood. 2009;114:1126.
6. Jabbour EJ, Cortes JE, Kantarjian HM. Resistance to tyrosine kinase inhibition therapy for chronic myelogenous leukemia: a clinical perspective and emerging treatment options. Clin Lymphoma Myeloma Leuk. 2013;13(5):515-29.
7. Soverini S, Branford S, Nicolini FE, Talpaz M, Deininger MW, Martinelli G, et al. Implications of BCR-ABL1 kinase domain-mediated resistance in chronic myeloid leukemia. Leukemia Research. 2014;38:10-20.
8. Baccarani M, Deininger MW, Rosti G, Hochhaus A, Soverini S, Apperley JF, et al. European LeukemiaNet recommendations for the management of chronic myeloid leukemia. 2013. Blood. 2013;122(6):872-84.
9. Chomczinski P, Sacchi N. Single-step method of RNA isolation by acid guanidinum thiocyanate-phenol-chloroform extraction. Analyt. Biochem. 1987;162:156-9.
10. Soverini S, Martinelli G, Amabile M, Poerio A, Bianchini M, Rosti G, et al. Denaturing-HPLC-Based Assay for Detection of ABL Mutations in Chronic Myeloid Leukemia Patients Resistant to Imatinib. Clinical Chemistry. 2004;50(7):1205-13.
11. Soverini S, Colarossi S, Gnani A, Rosti G, Castagnetti F, Poerio A, et al. Contribution of ABL Kinase Domain Mutations to Imatinib Resistance in Different Subsets of Philadelphia-Positive Patients: By the GIMEMA Working Party on Chronic Myeloid Leukemia. Clin Cancer Res. 2006;12(24):7374-9.
12. Branford S, Rudzki Z, Walsh S, Parkinson I, Grigg A, Szer J, et al. Detection of BCR-ABL mutations in patients with CML treated with imatinib is virtually always accompanied by clinical resistance, and mutations in the ATP phosphate-binding loop (P-loop) are associated with a poor prognosis. Blood. 2003;102(1):276-83.
13. O'Hare T, Eide CA, Deininger MW. Bcr-Abl kinase domain mutations, drug resistance, and the road to a cure for chronic myeloid leukemia. Blood. 2007;110(7):2242-9.
14. Gorre ME, Mohammed M, Ellwood K, Hsu N, Paquette R, Rao PN, et al. Clinical resistance to STI-571 cancer therapy caused by BCRABL gene mutation or amplification. Science. 2001;293:876-80.
15. Soverini S, Benedittis C, Mancini M, Martinelli G. Best Practices in C hronic Myeloid Leukemia Monitoring and Management. The Oncologist. 2016;21:626-33.
16. Apperley JF. Part I: Mechanisms of resistance to imatinib in chronic myeloid leukaemia. The Lancet. 2007;8:1018-29.
17. Domninskiy DA. Osnovy targetnoy terapii. Onkogematologia. 2012;1:46-54. [in Russian].
МУТАЦИ К1НАЗНОГО ДОМЕНА ГЕНА BCR/ABL1 У ХВОРИХ НА ХРОН1ЧНУ М1еЛО1ДНУ ЛЕЙКЕМ1Ю З ВТОРИН-НОЮ РЕЗИСТЕНТН1СТЮ ДО ТЕРАПП 1МАТИН1БОМ
Дмитренко I. В., Мшченко Ж. М., Дягшь I. С.
Резюме. Визначена частота мутацш кшазного домена гена BCR/ABL1 у хворих на хрошчну мieлоTдну лей-кемш з вторинною резистентшстю до терапи iматинiбом. У 9 з 15 пащенлв (60%) було виявлено 8 мкенс-му-тацш кшазного домена гена BCR/ABL1: F317L, T315I, M244V, F359I, F359V у 2 пащенлв, E255K, E355G та H396R. Бiльшiсть виявлених мутацш (7 випадшв з 9) була помiрно резистентна до iматинiбу. У 2-х пащенлв були ви-явлеш мутаци, що обумовлюють повну резистентшсть до iматинiбу (Е255К та T315I). Bei виявлеш мутаци рее-струвалися лише у пащенлв з субоптимальною вщповщдю на терашю iматинiбом та складали 39,1% (9 з 23 пащенлв) в цш груш пащенлв. Наявшсть мутацш кшазного домена тдвищуе вiрогiднiсть розвитку вториннот резистентност порiвняно iз патентами з диким типом гена BCR/ABL1 (р = 0,004).
Ключовi слова: хрошчна мiелоTдна лейкемiя, резистентшсть, мутаци BCR/ABL1.
МУТАЦИИ КИНАЗНОГО ДОМЕНА ГЕНА BCR/ABL1 У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКОЙ МИЕЛОИДНОЙ ЛЕЙКЕМИЕЙ С ВТОРИЧНОЙ РЕЗИСТЕНТНОСТЬЮ К ТЕРАПИИ ИМАТИНИБОМ
Дмитренко И. В., Минченко Ж. Н., Дягиль И. С.
Резюме. Определена частота мутаций киназного домена гена BCR/ABL1 у больных хронической мие-лоидной лейкемией с вторичной резистентностью к терапии иматинибом. У 9 из 15 пациентов (60%) было выявлено 8 миссенс-мутаций киназного домена гена BCR/ABL1: F317L, T315I, M244V, F359I, F359V у 2 пациентов, E255K, E355G и H396R. Большинство выявленных мутаций (7 случаев из 9) были умеренно резистентными к иматинибу. У 2-х пациентов были обнаружены мутации, обуславливающие полную резистентность к има-тинибу (Е255К и Т315). Все обнаруженные мутации регистрировались только у пациентов с субоптимальным ответом на терапию иматинибом и составляли 39,1% (9 из 23 пациентов) в этой группе пациентов. Наличие мутаций киназного домена повышает вероятность развития вторичной резистентности по сравнению с пациентами с диким типом гена BCR/ABL1 (р = 0,004).
Ключевые слова: хроническая миелоидная лейкемия, резистентность, мутации BCR/ABL1.
BCR/ABL1 KINASE DOMAIN MUTATIONS IN PATIENTS WITH CHRONIC MYELOID LEUKEMIA WITH SECONDARY RESISTANCE TO THE IMATINIB THERAPY
Dmytrenko I. V., Minchenko Zh. M., Dyagil I. S.
Abstract. Study of the chronic myeloid leukemia (CML) pathogenesis have provided the basis for the development of targeted therapy of this disease using specific inhibitors of tyrosine kinases (TKI). The use of imatinib has shown the high effectiveness of this drug. However, 20-30% of CML patients are initially resistant, i.e. they practically do not respond to therapy, and 17% of patients lose the respond. The presence of BCR/ABL1 mutations in patients with CML may be responsible for the failure of the TKI treatment.
The aim of the study was to determine the frequency and range of mutations in the BCR/ABL1 kinase domain of the in patients with CML who lost their response to therapy and to investigate role of these mutations in the development of secondary resistance to imatinib therapy. BCR/ABL1 kinase domain mutations were retrospectively studied in 32 peripheral blood samples of BCR/ABLl-positive CML patients (9 patients with the optimal response and 23 patients with sub-optimal response to imatinib therapy) by Senger's direct sequencing.
The median time from the start of imatinib therapy to the development of secondary resistance was 28.6 months. (17.1 - 72.0) months. Patients with primary imatinib resistance were excluded from the analysis. All patients in the observation group received imatinib 400 mg/day, with dose escalation to 800 mg/day. The duration of imatinib therapy was Me = 33.9 months (11.3 - 104.9) months. The median age of patients was 41.5 years (22 - 65) years. There were 18 women and 14 men. A chronic phase of the disease was recorded in 30 patients at the time of diagnosis, and acceleration phase - in 2 patients. The median time between diagnosis and imatinib therapy initiation was 4.0 months. (0.3 - 95.0) months.
The rate of BCR/ABL1 kinase domain mutations in patients with chronic myeloid leukemia with secondary resistance to imatinib therapy was determined. In 8 of 15 patients (60%) identified 8 mutations in the BCR/ABL1 kinase domain: F317L, T315I, M244V, F359I, F359V in 2 patients, E255K, E355G and H396R. Most of the detected mutations (7 out of 9) were intermediate resistant to imatinib. In 2 patients mutations caused complete resistance to imatinib (E255K and T315I). All detected mutations were registered only in patients with sub-optimal response to imatinib and amounted to 39.1% (9 out of 23 patients) in this group of patients. The presence of kinase domain mutations increases the likelihood of secondary resistance compared to patients with the wild type of the BCR/ABL1 gene (p = 0.004).
Key words: chronic myeloid leukemia, resistance, BCR/ABL1 mutations.
Рецензент - проф. Старченко 1.1.
Стаття надшшла 29.03.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-2-143-254-258 УДК 612.017-616-056.3 Магеррамова С. Г.
КЛИНИКО-ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОЯВЛЕНИЯ ЛОКАЛЬНО-ИНФЕКЦИОННО-
ВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ ПРИ ТИМОМЕГАЛИИ Институт Генетических ресурсов Национальной Академии Наук Азербайджана
(г. Баку, Азербайджан)
Связь публикации с плановыми научно-исследовательскими работами. Данная работа является фрагментом выполняемой диссертации на соискание ученой степени доктора философии по медицине «Генетические аспекты имунного ответа при некоторых патологиях у детей раннего возраста».
Вступление. При тимомегалии (ТМ) отмечается как дисфункция гипоталамо-гипофизарно-надпо-чечниковой системы, так и нарушение механизмов иммуногенеза в организме ребенка [1,2,3].
У детей с ТМ наблюдается предрасположенность к развитию различных инфекционно-аллергических заболеваний. При этом, увеличенный тимус является неблагоприятным фактором, способствующим развитию тяжело протекающих, рецидивирующих инфекционно-воспалительных заболеваний (ИВЗ) [4,5,6].
До сих пор ТМ и, особенно, клинико-иммуноло-гические проявления локально-инфекционно-вос-палительными заболеваниями (ЛИВЗ) и сепсиса у детей грудного возраста не получили должного освещения в литературе.
Цель исследования - определение роли клеточного звена иммунной системы в патогенетических механизмах развития ЛИВЗ у детей грудного возраста.
Объект и методы исследования. У 25 детей грудного возраста с ЛИВЗ на фоне ТМ, выявленной при рентгенологическом исследовании, были изучены клинико-иммунологические особенности течения патологического процесса (основная группа). Группу сравнения составили 18 детей грудного возраста с ЛИВЗ без ТМ. В контрольную группу вошли 20 практически здоровых детей.
