CC BY
7
elderly patients who underwent operations, 54-64% of the cases did not have VEGF expression. In younger patients who were first operated, in 64% of cases there was a high expression of VEGF observed. The obtained data indicate the effectiveness of NPCT, especially in patients of young age. A high level of Bcl-2 expression was observed in 75% of patients treated with NPHT up to 50 years old, and in patients who did not have a NPHT, the positive and negative markers were observed in equal percentage of cases. In the groups of patients older 50 with different types of treatment, the negative marker of apoptosis occurred in 56% and 69% respectively. A high expression level of mt p53 was observed in 41-42% of patients in both age groups receiving NPHT. In patients treated for treatment, at the age of 50 years, in 67% of cases, the marker of apoptosis was absent, and after 50 years it was absent or was found in the range of 5 - 50% in 71% of patients. Thus, the type of treatment did not significantly affect the level of expression of mt p53. Data analysis showed that the non-histone protein KI-67 depended on the type of treatment. This is confirmed by its absence in 41% of cases in patients older 50 and in the absence or low proliferative activity (in the range of 440%) in 84% of younger patients receiving NPCT. In the 50-65% of patients in both age groups, which did not have NPCT, moderate expression (4-40%) of Ki67 was observed. The complete absence of tumour proliferative activity in this group was found only in 21% of patients.
УДК 611.84: 616 - 073.432.19 - 053.67 М'фошниченко О. О.
МОРФОМЕТРИЧНА ОЦ1НКА АНАТОМ1ЧНИХ ПРОПОРЦ1Й ОЧНИХ ЯБЛУК ЛЮДИНИ ЗА ДАНИМИ УЛЬТРАЗВУКОВО1 ОРГАНОМЕТРИ
Харшський нацюнальний медичний уыверситет МОЗ Украши
У досл'дженн'! зад1'ян1' 107 осб молодого &ку (32 чоло&чоТ та 75 жночоТ стат), розподлених на дв/ групи: перша - 57 осб з нормальними показниками зору, друга - 50 осб з функцональними розлада-ми (порушеннями рефракцн). Виконаний за результатами органометричного вивчення ока морфо-метричний аналiз дозволив отримати дефнтивн показники та виявив в'дсутн'ють значущих в'д-мiнностей мж групами порiвняння (здоров/ та особи з функцональними розладами зору) за наступ-ними морфометричними параметрами: '¡ндексом передньоУ камери ока (1ПК; коливався у межах в'д 14,0±0,2 од. до 14,7±0,4 од.), м/'жз/'ничною дистан^ею (МЗД; коливалася у межах вд 61,1±0,7 мм до 62,9±0,6 мм), рад'усом кривизни рогiвки (РКР; коливався у межах в'д 7,7±0,1 мм до 7,9±0,1 мм) та товщиною кришталика (ТК; коливалась у межах в 'д 3,7±0,1 мм до 3,7±0,1 мм). Досл'джено законом-рносmi вкових (17-20 р.) зм/'н та вар'ативн'ють значущих органометричних показник'т серед здоро-вих осб i з'ясовано, що найбльш значущими стосовно формування функцональних розладв зору е змни таких морфометричних параметр'т ока, як ПЗВ та ГпК.
Ключов1 слова: анатом1я, очне яблуко, морфометр1я, органометр1я.
Робота виконана згiдно тематичного плану наукових дослiджень кафедри анатомп людини ХНМУ «Морфологiчнi особливо-т органiв i систем тла людини на этапах онтогенезу», № держреестрацп №0114и004149.
Вступ
Вивчення морфофункцюнальноТ' оргашзаци зорового аналiзатора, зокрема, елеменпв його перифершного вщдту - очних яблук - здавна притягуе увагу численних дослщниш [3;8]. 1мпу-льсу багатоплановим дослщженням ока, приро-дно, надае кл^чна офтальмолопя, осктьки па-толопя органа зору серед соматичних хвороб продовжуе займати одне з чтьних мюць. Особ-ливоТ ваги набувають аномалп анатомiчно-оптичноТ системи (рефракцшного апарату) ока в популяцп людей молодого вку. Офщшна статистика свщчить, що, наприклад, мютею страждае кожен третш мешканець планети, питома вага ТТ в рiзних вкових групах складае 20-25 %, а у шальному вiцi сягае 32 % [1 ;14;19]. Аномалп ре-фракцп ютотно попршують якють життя сучас-них людей, а перенасичення осв^ньо-шформацшного простору, в свою чергу, шдукуе прогресування таких порушень [16;17]. Вони ви-вчаються рiзноманiтними кпшко-
шструментальними методами, що дае змогу встановити морфолопчы особливост очних яблук та |'х окремих анатомо-оптичних компонент у нормi та при розладах рефракцп [6;13;15]. Наприклад, при мюпп мають мюце надмiрна опук-лють ропвки (кришталика) або збтьшення пе-редньо-заднього розмiру очного яблука, вщповн дно до чого розрiзняють форми короткозоростк Встановлено, що при збтьшены передньо-задньо' ос (ПЗВ) очного яблука (в нормi вона складае близько 24 мм) на 1 мм виникае мютя в - 3 дптр, на 2 мм -у - 6 дптр, на 3 мм - у - 9 дптр. Коли ПЗВ досягае 32 мм подальше попр-шення зору вщбуваеться з кожним м^метром на - 20 дптр. Надмiрне розтягнення очного яблука (переважно за рахунок його заднього сегмента) супроводжуеться морфолопчними змша-ми на дн ока, як можуть призвести до важких ускладнень. Як свщчить низка дослщжень вп"чи-зняних та зарубiжних авторiв, шдуктором прогресування мюпп та розвитку ускладнень е по-рушення бюмехаычних (опорних) властивостей
склеральноТ капсули ока. Причому розтягнення оболонок ока як у нормi (з ростом очних яблук), так i при мюшзацп стосуеться, насамперед, ора-екваторiальних вiддiлiв склери, i лише згодом до цього процесу залучаеться заднш полюс ока [2;4;9]. Доречно буде зазначити, що, за даними л^ератури, протягом ювентьного перiоду онтогенезу людини вiдбуваеться стабiлiзацiя рефра-кцшних порушень, що пов'язуеться iз закшчен-ням росту i розвитку очних яблук [7]. Але ц ана-томо-клiнiчнi спiвставлення, безумовно, потре-бують подальшого детального вивчення. Окре-моТ уваги заслуговують дослiдження вковоТ, статевоТ та iндивiдуальноТ мiнливостi очних яблук та Тх компонентiв, започаткован е.Ж. Троном у 20-30-х роках минулого стол^тя [5;10]. На думку деяких авторiв, дотепер вщсуты практично необхiднi, вичерпнi дат з анатомп очного яб-лука, як б поеднано вiдображали його морфоло-гiчнi та зоровi характеристики, дослщжуваш прижиттево [11 ;12;18].
Аналiзуючи науковi джерела останнього часу, доходиш висновку, що вкрай висока питома вага аномалш рефракцп, а також стрiмкi темпи Тх поширення серед молодих осiб вимагають комплексного пiдходу до ^еТ проблеми. Зокрема, у вивченнi морфологи ока необхщно якнайширше використовувати сучасний потен^ал засобiв прижиттевоТ медичноТ вiзуалiзацiТ та морфомет-рп, у тому чи^ цифрових ультразвукових тех-нологш. Ц методики дають змогу отримати су-часнi науковi данi про низку анатомiчних пара-метрiв ока, а також можливють проводити лонп-тудинальнi дослiдження популяцiТ молодих людей з порушеннями зору задля прогнозування подальшого Тх перебiгу та планування адекват-ноТ медичноТ тактики.
Мета дослщження
За даними органометрiТ ока виконати порiвня-льний морфометричний аналiз органа у здорових та оаб з функцiональними розладами зору.
Матерiал i методи дослiдження
У дослiдженнi взяли участь 107 практично здорових волонтерiв обох статей (32 юнаки та 75 дiвчат) европеоТдноТ раси, украТнськоТ етно-територiальноТ групи вком вiд 16 до 21 року, студенев Харкiвського нацiонального медичного ушверситету. Обстежуваних було розподiлено на 2 групи: першу склали 57 оаб з нормальними показниками зору, другу - 50 оаб з функцюна-льними розладами (порушеннями рефракци). Для виршення поставлених задач використову-вали наступн методи: ультразвукове дослн дження очних яблук - офтальмоехобюметрш (визначення лшшних органометричних парамет-рiв) та кератопахiметрiю (визначення товщини рогiвки); комп'ютерний статистичний аналiз в
рамках пакету STATISTICA; емшрико-математичний прорахунок деяких параметрiв ока й офтальмологiчних шдешв.
Результати дослiдження та 1х обговорення
Узагальнений статистичний аналiз отриманих органометричних показниш виявив вiдсутнiсть значущих вщмшностей мiж групами порiвняння за наступними морфометричними параметрами: iндексом передньоТ камери ока (1ПК; коливався у межах вщ 14,0±0,2 од. до 14,7±0,4 од.), мiжзiни-чною дистан^ею (МЗД; коливалася у межах вщ 61,1 ±0,7 мм до 62,9±0,6 мм), радiусом кривизни рогiвки (РКР; коливався у межах вщ 7,7±0,1 мм до 7,9±0,1 мм) та товщиною кришталика (ТК; ко-ливалась у межах вщ 3,7±0,1 мм до 3,7±0,1 мм). Водночас, виявлен i значущi вiдмiнностi (табл. 1), аналiз яких наведено нижче.
Передньо-задня вюь ока (ПЗВ). Середне значення ПЗВ в 1-й груш оаб, незалежно вщ вн ку, коливалось у межах вщ 22,8±0,1 мм до 23,0±0,1 мм (варiацiя показника - 0,8%), тодi як в 2-й груш коливання ПЗВ зареестровано у межах вщ 23,1±0,4 мм до 24,5±0,5 мм (варiацiя показника - 5,7%), тобто шдивщуальна мшливють ПЗВ серед осiб 2-Т групи зареестрована в 7 разiв час-тiше). Водночас, достовiрнi вщмшносп ПЗВ правого ока характеризуються збтьшенням цього органометричного показника серед оаб 2-Т групи у порiвняннi з 1-ю (вщповщно, 23,79±0,17 мм та 22,91±0,08 мм, р<0,05); така залежнють власти-ва практично вам вковим пiдгрупaм та найбiльш виражена у 20^чному вiцi (зростання лшшноТ довжини на 6,1%). Анaлогiчнa залежнють вияв-лена i для лiвого ока: зростання ПЗВ у оаб 2-Т групи, порiвняно зi здоровими (вщповщно 23,60±0,14 мм та 22,86±0,08 мм, р<0,05) з найбн льшою вирaженiстю у 20-рiчному вiцi (зростання лшшноТ довжини на 4,8%).
Дiaметр ропвки горизонтальний (ДРГ). Сере-дне значення ДРГ в 1-й груш оаб, незалежно вщ вку, коливалось у межах вщ 11,2±0,1мм до 11,3±0,2 мм (вaрiaцiя показника - 0,9%), тодi як в 2-й груш коливання ДРГ зареестровано у межах вщ 11,1±0,1 мм до 11,5±0,1мм (вaрiaцiя показника у межах 3,8%), тобто шдивщуальна мшливють ДРГ серед оаб 2-Т групи зареестрована в 4 рази часпше). Водночас, достовiрнi вщмшносп ДРГ правого ока характеризуються збтьшенням цього органометричного показника серед оаб 2-Т групи у порiвняннi з 1-ю (вщповщно, 11,36±0,06 мм та 11,22±0,04 мм, р<0,05); така залежнють властива, насамперед, особам 17^чного вку (зростання лшшноТ довжини на 2,7%). Аналопч-на залежнють виявлена i для лiвого ока: зростання ДРГ у оаб 2-Т групи, порiвняно зi здоровими (вщповщно 11,36±0,07 мм та 11,20±0,07 мм, р<0,05) з найбтьшою вираженютю також у 17-рiчному вщк
Таблиця 1
Органометричн1 показники очних яблук залежно вЮ вку здорових та осб з функцональними в1дхиленнями органа зору
Органометричш показники ока Вш обстежених (рокiв) В цiлому по групам
17 18 19 20
ПЗВ: OD, мм 1 гр. 22,8±0,1 23,1 ±0,1 22,8±0,2 22,8±0,2 22,91±0,08
ПЗВ: OD, мм 2 гр. 23,8±0,3 а 23,7±0,2 а 23,5±0,4 24,2±0,5 а 23,79±0,17а
ПЗВ: OS, мм 1 гр. 22,7±0,2 23,0±0,1 22,9±0,2 22,7±0,2 22,86±0,08
ПЗВ: OS, мм 2 гр 23,6±0,3 а 23,8±0,2 23,1±0,4 23,8±0,3 а 23,60±0,14 а
ДРГ OD, мм 1 гр. 11,2±0,1 11,2±0,1 11,3±0,2 11,3±0,1 11,22±0,04
ДРГ OD, мм 2 гр. 11,5±0,1 а 11,1±0,1 11,5±0,1 11,4±0,1 11,36±0,06 а
ДРГ OS, мм 1 гр. 11,2±0,1 11,2±0,1 11,2±0,2 11,3±0,1 11,20±0,07
ДРГ OS, мм 2 гр 11,5±0,1 а 11,1±0,1 11,5±0,1 11,4±0,1 11,36±0,07 а
ГПК OD, мм 1 гр. 3,3±0,1 3,3±0,1 3,3±0,1 3,2±0,1 3,27±0,03
ГПК OD, мм 2 гр. 3,5±0,1 3,4±0,1 3,4±0,1 3,5±0,1 а 3,44±0,04 а
ГПК OS, мм 1 гр. 3,3±0,1 3,2±0,1 3,4±0,1 3,2±0,1 3,26±0,04
ГПК OS, мм 2 гр. 3,5±0,1 3,4±0,1 3,2±0,1 3,4±0,1 3,38±0,04 а
1К OD 1 гр. 16,6±0,3 15,8±0,3 16,3±0,4 16,8±0,2 16,31±0,16
1К OD 2 гр. 15,9±0,3 15,8±0,3 15,9±0,3 15,4±0,5 а 15,75±0,17 а
1К OS 1 гр. 16,7±0,4 16,1±0,3 16,0±0,3 16,6±0,2 16,36±0,16
1К OS 2 гр. 15,6±0,3 а 15,5±0,3 15,8±0,4 15,8±0,5 15,64±0,16 а
1СТ OD 1 гр. 66,2±0,4 67,5±0,4 66,9±0,4 66,5±0,3 66,89±0,16
1СТ OD 2 гр. 67,2±0,4 а 67,2±0,4 67,4±0,6 67,3±0,3 а 67,28±0,10 а
1СТ OS 1 гр. 66,5±0,3 67,5±0,4 66,9±0,4 66,7±0,4 66,99±0,20
1СТ OS 2 гр. 67,5±0,4 а 67,8±0,4 67,7±0,7 67,7±0,4 67,66±0,21 а
ОБФ OD 1 гр. 5,0±0,1 4,9±0,1 5,1±0,2 5,2±0,1 5,01±0,07
ОБФ OD 2 гр. 4,6±0,2 4,7±0,1 4,8±0,2 4,5±0,2 а 4,62±0,08 а
ОБФ OS 1 гр. 5,3±0,4 5,1 ±0,1 4,8±0,2 5,2±0,1 5,09±0,10
ОБФ OS 2 гр. 4,5±0,1 а 4,6±0,1 а 5,0±0,2 4,8±0,3 4,70±0,09 а
Примтки: OD - праве око, OS - л1ве око, ГПК - глибина передньоТ камери ока, 1К - ¡ндекс кришталика, 1ПК -1ндекс передньоТ камери, 1СТ - ¡ндекс склистого тла, МЗД - м1жз1нична дистанц/я, ОБФ - офтальмобометричний фактор, ПЗВ - передньо-задня всь ока,
ДРГ - д/аметр рог1вки горизонтальний, РКР - рад1ус кривизни рог1вки, ТК - товщина кришталика.
Глибина передньоТ' камери ока (ГПК). Серед-не значення гКп в 1-й груш, незалежно вщ вку, коливалось у межах вщ 3,2±0,1мм до 3,3±0,1 мм (варiацiя показника - 3,1%), тодi як в 2-й груш коливання ГПК зареестровано у межах вщ 3,2±0,1мм до 3,5±0,1 мм (варiацiя показника у межах 12,5%), тобто шдивщуальна мшливють ГПК серед оаб 2-'Т групи зареестрована в 4 рази частше). Водночас, достовiрнi вщмшносп ГПК правого ока характеризуются збтьшенням цьо-го органометричного показника серед оаб 2-'Т групи у порiвняннi з 1-ю (вщповщно, 3,44±0,04 мм та 3,27±0,03 мм, р<0,05); така залежнють властива, насамперед особам, 20^чного вку (зростання лшшно'Т довжини на 9,3%). Аналопч-на залежнють виявлена i для лiвого ока: зростання ГПК у оаб 2-Т групи, порiвняно зi здорови-ми (вiдповiдно 3,38±0,04 мм та 3,26±0,04 мм, р<0,05).
1ндекс кришталика (1К). Середне значення 1К в 1-й груш, залежно вщ вку, коливалось у межах вiд 15,8±0,3 од. до 16,8±0,2 мк (варiацiя показника - 5,9%), тодi як в 2-й групi коливання 1К зареестровано у межах вщ 15,4±0,5 од. до 15,9±0,3 од. (варiацiя показника у межах 3,2%), тобто шдивн дуальна мшливють 1К серед оаб 2-Т групи зареестрована в 1,7 разiв менше). Водночас, достовн рнi вiдмiнностi 1к правого ока характеризуются також зменшенням цього органометричного ш-дикатора серед осiб 2-Т' групи у порiвняннi з 1-ю (вщповщно, 15,75±0,17 од. та 16,31 ±0,16 од., р<0,05); така залежнють властива, як 17^чним, так i особам 20-рiчного вiку (зменшення iндексу
на 8,3%). Аналогiчна залежнiсть виявлена i для лiвого ока: зменшення 1К у осiб 2-Т групи, порiв-няно зi здоровими (вщповщно 15,64±0,16 од. та 16,36±0,16 од., р<0,05).
1ндекс склистого тiла (1СТ). Середне значення 1СТ в 1-й груш, залежно вщ вiку, коливалось у межах вщ 66,2±0,4 од. до 66,7±0,4 од. (варiацiя показника - 0,7%), тодi як в 2-й груш коливання 1СТ зареестровано у межах вщ 67,2±0,4 од. до 67,8±0,4 од. (варiацiя показника у межах 0,9%), тобто шдивщуальна мшливють 1СТ серед оаб 2Т групи не вiдрiзнялaсь вщ осiб 1 -Т групи. Водночас, достовiрнi вiдмiнностi 1СТ правого ока характеризуются також зростанням цього органометричного шдикатора серед оаб 2-Т' групи у порiв-нянн з 1-ю (вiдповiдно, 67,28±0,10 од. та 66,89±0,16 од., р<0,05); така зaлежнiсть властива, як 17^чним, так i особам 20^чного вiку. Анaлогiчнa зaлежнiсть виявлена i для лiвого ока: збiльшення 1СТ у осiб 2-Т групи, порiвняно зi здоровими (вiдповiдно б7,66±0,21 од. та 66,99±0,20од., р<0,05).
Офтaльмобiометричний фактор (ОБФ). Середне значення ОБФ в 1-й груш, залежно вщ вь ку, коливалось у межах вщ 4,8±0,2 од. до 5,2±0,1 од. (вaрiaцiя показника - 8,3%), тодi як в 2-й групи коливання ОБФ зареестровано у межах вщ 4,5±0,2 од. до 5,0±0,2 од. (вaрiaцiя показника у межах 11,1%), тобто шдивщуальна мшливють ОБФ серед оаб 2-Т групи не в^знялась вщ оаб 1-Т групи. Водночас, достовiрнi вiдмiнностi ОБФ правого ока характеризуються також зменшен-ням цього органометричного шдикатора серед
oci6 2-1 групи у порiвняннi з 1-ю (вщповщно, 4,62±0,08 од. та 5,01±0,07 од., р<0,05); така за-лежнють властива особам 20-pi4Horo BiKy. Ана-логiчна залежнiсть виявлена i для лiвого ока: збiльшення ОБФ у оаб 2-Т групи, порiвняно 3i здоровими (вiдповiдно 4,70±0,09 од. та 5,09±0,10 од., р<0,05).
Висновки
1. Виконаний за результатами органометрич-ного вивчення ока морфометричний аналiз дозволив отримати деф^тивш показники та ви-явив вiдсyтнiсть значущих вщмшностей мiж гру-пами порiвняння (здоровi та особи з функцюна-льними розладами зору) за наступними морфо-метричними параметрами: шдексом передньоТ камери ока (1ПК; коливався у межах вщ 14,0±0,2 од. до 14,7±0,4 од.), мiжзiничною дистанцieю (МЗД; коливалася у межах вщ 61,1±0,7 мм до 62,9±0,6 мм), радiyсом кривизни рогiвки (РКР; коливався у межах вщ 7,7±0,1 мм до 7,9±0,1 мм) та товщиною кришталика (ТК; коливалась у межах вщ 3,7±0,1 мм до 3,7±0,1 мм).
2. Дослiджено закономiрностi вкових (17-20 рокiв) змiн та варiативнiсть значущих органоме-тричних показникiв серед здорових оаб i з'ясовано, що найбтьш значущими стосовно формування функцюнальних розладiв зору е змiни таких морфометричних параметрiв ока, як ПЗВ та ГПК.
Перспективи подальших дослiджень
Пов'язанi з вивченням взаемозв'язкiв мiж ш-шими показниками, зокрема кефалометричними, та органометричними шдикаторами ока задля обфунтування скринiнг-дiагностики та прогнозу-вання функцюнального стану зорового аналiза-тора на етапах постнатального онтогенезу, на-самперед, у молодому вщк
Лтература
1. Аветисов Э. С. Близорукость / Э. С. Аветисов. - М. : Медицина, 1986. — 243 с.
2. Аветисов Э. С. О физических и гистохимических свойствах склеры при эмметропии и миопии / Э. С. Аветисов, И. П. Мас-лова, Э. Х. Бугач // Вестн. офтальмологии. - 1971. - № 1. - С. 9
- 13.
3. Аветисов Э. С. Офтальмология. Национальное руководство / Э. С. Аветисов. - М. : ГЭОТАР-медиа, 2008. - 1017с.
4. Ананин В. Ф. Теоретические основы рефрактогенеза / В. Ф. Ананин // Офтальмол. журн. - 1990. - №1. - С. 42 - 46.
5. Дашевский А. И. О корреляциях основных элементов анатомо-оптической системы глаз / А. И. Дашевский // Офтальмологический журнал. - 1983. - № 4. - С. 209-213.
6. Скородинская В. В. Зависимость между величиной рефракции и некоторыми анатомо-физиологическими особенностями органа зрения у близоруких / В. В. Скородинская, С. С. Черных, Н. А. Вязовский [и др.] // Актуальные вопросы офтальмологии: Сб. науч. тр. Киев. мед. ин-та. - Киев, 1970. - С. 107-108.
7. Иванов Д. Ф. Рост глаза и процесс формирования рефракции / Д. Ф. Иванов // Возрастные особенности органа зрения в норме и при патологии: Тр. 2-го МОЛГМИ им. Н.И.Пирогова; Под ред. Е.И. Ковалевского. - М., 1971. - Вып. III. - С. 40 - 42.
8. Рыков С. А. Глаз как система. Структура. Функция. Взаимосвязь / С. А. Рыков. - Киев : Медэкол, 2000.- 183 с.
9. Сергиенко Н. М. Патогенетические факторы миопизации человеческого глаза / Н. М. Сергиенко, Ю. Н. Кондратенко // Патогенез близорукости, профилактика ее прогрессирования и осложнений: Матер. междунар. симп., М., 6-8 дек. 1990 г. - М., 1990 г. - С. 53-56.
10. Трон Е. Ж. Изменчивость элементов оптического аппарата глаза и её значение для клиники / Е. Ж. Трон. - Ленинград, 1947. - 270 с.
11. Hosny M. Relationship between anterior chamber depth, refractive state, corneal diameter, and axial length / M. Hosny, J.L. Alio, P. Claramonte // J. Refract. Surg. - 2000. - Vol. 16. - P. 336-340.
12. Kanski J.J. Clinical Ophthalmology: A Systematic Approach, 7th Edition / J.J. Kanski, B. Bowling. - Elsevier Health Sciences, 2011.
- 920 p.
13. Kohno J. The studies in the measurements of the ocular axial length and its refractive components in juvenility. Report II: Growth curves of the ocular axial length and its refractive components in hypermetric eyes, in juvenility / J. Kohno // Act. Soc. Ophthalmol. Jap. - 1984. - Vol. 88, № 3. - P. 108-109.
14. Kushner B. S. Pediatric ophthalmology in the new millennium / B. S. Kushner // Arch. ophthalmol. - 2000. - Vol. 118. -P. 1277-1286.
15. Larsen J.S. The sagittal growth of the eye. III. Ultrasonic measurement of the posterior segment (axial length of the vitreous) from birth to puberty / J.S. Larsen // Acta Opthalmol. -1971. - Vol. 49. - P. 873-886.
16. Robert N. Refractive error and ethnicity in children / N. Robert, L. A. Kleisfein, H. Sandral [et al.] // Arch. Ophthal. - 2003. - Vol. 121.
- P. 1141-1147.
17. Rosner M. Intelligence, education, and myopia in males / M. Rosner, M. Belkin // Arch. Ophthalmol. - 1987. - Vol. 105. - P. 1508-1511.
18. Sang Hoon Park. Relation between Axial Length and Ocular Parameters / Sang Hoon Park, Ki Ho Park, Joon Mo Kim // Ophthalmologica. - 2010. - Vol. 224. - P. 188-193.
19. Spenduto R. D. Prevalence of myopia in the United States / R. D. Spenduto, P. Seigel, J. Roberts, M. Rowland // Arch. Ophthalmol. -1983. - Vol. 101. - P. 405-407.
Реферат
МОРФОМЕТРИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА АНАТОМИЧЕСКИХ ПРОПОРЦИЙ ГЛАЗНЫХ ЯБЛОК ЧЕЛОВЕКА ПО ДАННЫМ УЛЬТРАЗВУКОВОЙ ОРГАНОМЕТРИИ Мирошниченко А. А.
Ключевые слова: анатомия, глазное яблоко, морфометрия, органометрия.
Исследовано 107 лиц в возрасте 17-20 лет (32 мужчин и 75 женщин), распределённых на две группы: первая - 57 лиц с нормальными показателями остроты зрения, вторая - 50 лиц с функциональными расстройствами (нарушением рефракции). Выполненный по результатам органометрического изучения глаза морфометрический анализ позволил получить дефинитивные показатели и выявил отсутствие значимых отличий между группами по следующим морфометрическим параметрам: индексу передней камеры глаза (колебался в пределах от 14,0±0,2 ед. до 14,7±0,4 ед.), межзрачковой дистанцией (колебалась в пределах от 61,1 ±0,7 мм до 62,9±0,6 мм), радиусом кривизны роговицы (колебалась в пределах от 7,7±0,1 мм до 7,9±0,1 мм) и толщиной хрусталика (колебалась в пределах от 3,7±0,1 мм до 3,7±0,1мм). Изучена закономерность возрастных (17-20 р.) изменений и вариативность значимых органометрических показателей среди здоровых и выявлено, что наиболее значимыми относительно формирования функциональных нарушений органа зрения являются значение передне-задней оси и глубины передней камеры глаза.
Summary
MORPHOMETRIC ASSESSMENT OF ANATOMICAL PROPORTIONS OF HUMAN EYE BALLS BY ULTRASOUND ORGANOMETRIC
FINDINGS
Miroshnichenko AA
Key words: anatomy, eyeball, morphometry, organometry.
107 persons aged 17-20 years (32 men and 75 women) were divided into two groups: the first group involved 57 people with normal visual acuity; the second group included 50 persons with functional disorders (refraction disorders). Morphometric analysis, performed on the basis of the findings of the organometric study of the eye allowed us to obtain definitive indices and revealed the absence of significant differences between the groups according to the following morphometric parameters: the index of the eye anterior chamber (ranged from 14.0 ± 0.2 units to 14.7 ± 0.4 units), interpupillary distance (ranged from 61.1 ± 0.7 mm to 62.9 ± 0.6 mm), the radius of corneal curvature (ranged from 7.7 ± 0.1 mm to 7.9 ± 0.1 mm) and the thickness of the lens (ranged from 3.7 ± 0.1 mm to 3.7 ± 0.1 mm). The regularity of age-related changes and the variability of significant organometric parameters have been studied in healthy individuals. The data obtained enables us to suggest the most significant relative to the formation of functional disturbances in the organ of vision is the value of the antero-posterior axis and the depth of the anterior chamber of the eye.
УДК 616.352-007.253-089-039-027.31 Мшура З.1.
НОВИЙ Х1РУРГ1ЧНИЙ МЕТОД Л1КУВАННЯ ХВОРИХ ЕКСТРАСФ1НКТЕРНИМИ НОРИЦЯМИ ПРЯМО1 КИШКИ
ВДНЗ УкраТ'ни «УкраТ'нська медична стоматолопчна aкaдемiя», м. Полтава
В статт/ розглянуте питання про новий метод х1рург1чного лкування хворих з екстрасф1нктер-ними параректальними норицями. На долю нориць прямоТ кишки приходиться 15,45% хворих в структур/ колоректальноТ патологи. За пер'юд з 2010 по 2017 рр. дослужено 61 хворого з р1зними формами нориць прямоТ кишки. Вк хворих коливався в!д 24 до 72 роюв. Переважна бтьшють пац1е-нт'в була похилого / старечого вку - 61-76 р. (66,8%). На п1дстав1 кл1н1ко-лабораторних, допом'жних методв досл'!дження та ¡нтраоперац1йних знахдок вс нориц прямоТ кишки було роздлено за лока-л1зац1ею норицевого ходу по в!дношенню до волокон сф1нктера: ¡нтрасф1нктерн1, транссф1нктерн1 та екстрасф1нктерн1. Ктькють рецидив'т параректальних нориць при використанн1 л1гатурного метода коливаеться в!д 0 до 22%, а частота розвитку п1сляоперац1йноТ анальноТ ¡нконтиненцТТ складае пром1жок в!д 0 до 63%. Методика розс1чення екстрасфнктерноТ нориц в просвт прямоТ кишки з в!дновленням волокон сф1нктера е предметом дискус'ТТ проктолог1в протягом деклькох де-сятир1ч. У зв'язку з цим, бтьшють автор'т в!ддають перевагу л1гатурному методу при IV ступен'!, чи р1зним пластичним методам при 1-Ш ступенях складност1 нориц1. При досл1дженн1 було виявлено, що найбльш переважним методом лкування екстрасф1нктерних нориць була операц1я, шляхом якоТ е використання препарату Тахокомб. До переваг пластичних метод'т можна в!днести наступн положення: 1) мЫмальна травматизац1я запирального апарату прямоТ кишки, 2) зниження ризику виникнення анальноТ ¡нконтиненцТТ, 3) перешкода проникненню кишковоТ флори в навколопрямокиш-кову клтковину та рану промежини, що сприяе зниженню рецидив'т захворювання, 4) менш!' терм1ни загоення п1сляоперац1йних ран у пор!внянн!' з/ стандартними методами. Зроблений висновок, що: 1) можна з впевненстю сказати, що запропонований метод х1рург1чного лкування пац1ент1в з екст-расф1нктерними норицями прямоТ кишки е операц1ею вибору; 2) розроблений спосб дозволяе запоб-ганню розвитку недостатност/ запирального апарату прямоТ кишки як в ранн'!, так / у в1ддален1 строки лкування; 3) застосування нового методу дае можливсть скоротити кльксть рецидив'т захворювання до 2,8%.
Ключов1 слова: екстрасфшктернл нориц1, Тахокомб, х1рурпчне л1кування норицевого ходу.
Актуальнють теми. На долю нориць прямоТ' кишки приходиться 15,45% хворих в структурi колоректальноТ патологи [1;7;8;9].
1снуе велика ктькють кпасифкацш нориць прямоТ кишки, в яких автори прагнуть узагальни-ти особливост топографп норицевого ходу, а також стушнь вираженост та розповсюдженост патолопчного процесу, що дозволило б най-бтьш оптимально пщшти до питання вибору ^е'Т чи шшо'Т методики оперативного лкування. На сьогодшшнш день закордонними спе^алютами найчаспше використовуеться класифка^я, за-пропонована А. Парксом, Ж. Хардкастлом та П.
Гордоном [1 ;2;5;7].
Вони пщроздтяли нориц прямоТ кишки на чотири основы групи, з вщповщною частотою зус^чальностк мiжсфiнктернi (45%), транссфш-ктерн (30%), супрасфшктерш (5%) та екстрасфн нктерн (2%). Практична медицина в УкраТн в бн льшост випадш дотримуеться просто' класифн кацп, яка вщображае локaлiзaцiю норицевого ходу по вщношенню до волокон сфшктера, згщ-но якоТ нориц прямоТ кишки пщроздтяються на штрасфшктерш (35%), транссфшктерш (45%) та екстрасфшктерш (20%) [2;7;8;9].
1снуе велика ктькють класифкацш парарек-
