CC BY
10
Актуальш проблеми сучасно!' медицини
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА ТА МОРФОЛОГ1Я
УДК: 611. 013.39
Гасюк П.А., Писаренко О.А., Костиренко О.П. М0РФ0Л0Г1ЧНА БУДОВА НЕ УРАЖЕНИХ КАР1ЕС0М ЗУБНИХ ЯМОК
Вищий державний навчальний заклад УкраТ'ни «УкраТнська медична стоматолопчна академiя», м. Полтава
Зубна ямка являе собою фЫологгчне поглиблення коронки малихта великих кутшх зубгв в залежност1 eid одо-нтологгчного малюнку. Проведет гiстохiмiчнi до^дження в поляризацтному свiтлi горизонтальних шлiфiв зубно! ямки свiдчать про pi-зне розташування пучюв емалевих призм зовшшшх пара- та дiазонах емалi.
KnrcwoBi слова: зубна ямка, гiстохiмiчнi дослщження, горизонтальних шлiфи, паразони, дiазони.
Робота е фрагментом досл/дження за /н/ц/ативною тематикою, яка виконуеться прац/вниками ВДНЗ УкраТни «УкраТнська медична стоматолог/чна академ/я» - «Патогенетичнi п/дходи до метод/в л/кування основних стоматолог/чних захворю-вань на основ/ вивчення механ/зм/в пошкодження твердих тканин зуб/в, тканин ендодонта, пародонта та СОПР», номер державноТ реестрацТ - 0104 U 004411. Автори виконували фрагмент теми щодо удосконалення способ/в будови не ураже-них кар/есом зубних ямок.
Вступ
Зубна ямка являе собою фiзiологiчне поглиблення коронки малих та великих кутшх зубiв, в залежност вщ одонтолопчного малюнку зуст^чаеться одна, двi або три ямки, яга вщповщно позначаються а (альфа), в (бета) та Y (гама) ямки. В останш впадають борозни (фюури), яга вщокремлюють певш горбики коронки i очевидно забезпечують Тх трофку. Цей факт пщтверджуеться численними роботами Боровського та його сшвроб^никами, якi показують важливють слинноТ рiдини в процесi бiомiнералiзацiТ емалi коронки зубiв. З практичноТ точки зору вивчення морфолопчноТ будови зубних ямок визначаеться частою локалiзацiею в них прекарюзного та карiозного процессу [2].
Проведет попередш дослiдження свiдчать про несинхроннють розвитку карiесу в окремих ямках, що очевидно пов'язано з особливостями Тх морфолопчноТ будови [3, 4, 7].
Метою дослщження виходячи iз вищезазначеного стало вивчення морфолопчноТ' будови зубних ямок не уражених карiесом.
Матерiали та методи дослщження
Дослщження проводились в дегалька еташв на рiзних об'ектах. На першому етап проводилось вивчення локалiзацiТ ямок у великих та малих кутшх зубах в залежност вщ одонтоглiфiчного малюнку у 37 студенев вiком вiд 19 до 20 рогав.
На другому етапi об'ектом дослiдження слугували 15 верхнiх та нижшх великих кутнiх зубiв, в яких вив-чалась будова ямок не уражених карiесом, як на подовжшх, так i на поперечних Тх розпилах.
Нарешл, на третьому етап iз товстих виготовля-лися тонга шлiфи товщиною до 30-50 мкм шляхом полiрування в алмазшй пастi.
Виготовленi як товстi, так i тонкi шлiфи гiстохiмiчно забарвлювалися ШИК-альцiановим синiм. При цьому товсл шлiфи фотографувалися за допомогою лупи в ептроекци, а тонкi шлiфи макрофотографування проводилось за допомогою цифровоТ фотокамери «Олiмпус» на рiзних збiльшеннях у прохiдному, а та-кож поляризованому свiтлi.
Результата дослщжень та 1х обговорення
При проведеному одонтолопчному дослiдженi одонтоглiфiчного малюнку великих та малих кутшх зубiв встановлено, що в залежност вiд галькост горбикiв в цих класах зубiв виявляеться три, двi або одна ямка. Так при п'яти-горбиковому верхньому молярi зустрiчаеться три ямки [5].
Перша з них а-ямка виявляеться у мют злиття бо-розен, що родтяють ео- та етконус. р-ямка знахо-диться мiж борознами, що оточують дю- та ендоконус. Нарешт Y-ямка локалiзуеться в борознах, що роздтяють дiстоконус. При чотирьохгорбиковому одонтоглiфiчному малюнку Y-ямка так само, як дютоконус зникае i залишаються Y- та р-ямки. Останнi можуть мати близьке або вщдалене розташування в залежност вiд наявностi центрального або дисталь-ного гребеня тригона. При трьохгорбиковому нижньо-му молярi залишаеться лише одна Y-ямка та борозни, що роздтяють ео-, епь та дюконуси [3].
Дещо почншому локалiзуються ямки в малих кутшх зубах, так в верхшй щелеп вони мають лише два горбики ео- та етконус, а дюконус вщсутшй. При цьому виявляеться лише одна а-ямка. У нижшх малих кутшх зубах при наявност двох горбигав виявляються добре розвинутi додатга^ мезiо- та дистостилi. На мюц з'еднання останнiх з центральною борозною виявляються а- та р-ямки остання, в порiвняннi з пер-
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академЯ»
шою, називаеться несправжньою, завдяки ТТ невеликiй глибинi [8].
Отже, результати одонтоглiфiчних дослiджень свiдчать, що по мiрi вiдсутностi горбикiв коронки великих та малих кутшх зубiв редукуються спочатку Y-, а по™ р-зубш ямки. Таким чином, юнуе пряма залежнiсть мiж кiлькiстю горбигав та наявностi певних ямок. Цей факт свщчить, що як ямки, так i впадаючi в них борозни здмснюють певну трофiку емалi завдяки слиннiй рiдинi, що Тх покривають в фiзiологiчних умо-вах. Не менш важливим у визначенн процесiв бiомiнералiзацiТ емалi вiдiграе морфолопчна будова ямок [2, 6]. От чому, на другому етап дослщження, нами проведене вивчення гiстохiмiчних особливостей ямок не уражених карiесом на товстих подовжшх та поперечних шлiфах. Результати проведених дослiджень показують, що ямка на вщмЫу вiд борозни пронизуе всю товщу емалi i закiнчуеться на емалево-дентиннiй межi в той час, як борозна не доходить до цього орiентиру, проте з'еднуеться з ним завдяки наявност багаточисельних емалевих пластинок (ла-мел).
З метою визначення гiстотопографiчного розташу-вання зубних ямок в шарах емалi нами проведене епiмiкроскопiчне дослiдження вертикально та горизонтально орiентованих на них товстих, гiстохiмiчно забарвлених шлiфiв великих кутнiх зубiв.
Встановлено, що пучки емалевих призм забарв-люються в свiтло-голубий колiр в той час, як дентин штенсивно червоного кольору. Пучки емалевих призм мають рiзне орiентування в окремих частинах зубноТ коронки. Так, в дтянц горбикiв вони мають вигляд накладених одна на Ышу тарiлочок, що зумовлюеться паралелеподiбним ходом емалевих призм. В дтянц шийки коронки пучки емалевих призм розташовують-ся перпендикулярно вiдносно емалево-дентинноТ межк Нарештi, екваторiальна частина коронки зуба та, яка прилягае безпосередньо до ямки, представлена зовшшшми та внутршшми пара- та дiазонами.
Паразони мають дещо темнший колiр порiвняно з дiазонами. Згiдно даних лп"ератури i наших попереднiх дослiджень, утворення горизонтальних пара- та дiазонiв зумовлене перехресним, звивистим ходом пучгав емалевих призм завдяки Тх мостоподiбнiй конструкцп. Як показують нашi епiмiкроскопiчнi дослщження, на подовжшх шлiфах альфа-ямка розмщуеться мiж ео- та епiконусом i представляе собою перпендикулярне до емалево-дентинноТ межi поглиблення емалi, яка приблизно займае половину товщини ваеТ емалк
Центральна частина (стержень) зубноТ ямки мае темно-фюлетовий колiр, до якого пщходять зовнiшнi пара- та дiазони.
Перший iз них мае бтьш темноголубе, а другий бтьш свiтлоголубий колiр. На межi зовшшшх пара- та дiазонiв виявляеться ч^ка голуба полоска, яка роздiляе Тх вщ внутрiшнiх пара- та дiазонiв. Слiд вiдзначити, що на товстих шлiфах за рахунок деякого змщення шарiв емалi дно ямки не виявляеться. З досвщу вiдомо, що в зон емалево-дентинноТ межi пучки емалевих призм мають бтьш чткш контури за рахунок наявностi багаточисельних емалевих кущигав, що Тх роздтяють. Подiбна альфа-ямцi бета-ямка, яка розмщуеться в верхнiх кутнiх молярах, мае перпен-дикулярний до емалево-дентинноТ меж^ проте вона
знаходиться мiж дiаконусом та едоконусом i мае дещо розширену центральну частину. Останне у виглядi стержня пронизуе зовнiшнi пара- та дiазони не дохо-дячи до емалево-дентинной межк На вщмЫу вiд альфа-ямки, в бета-ямц чiтко визначаеться в ТТ центральна частинi темнофiолетова вузька смужка та бтьш розширена частина червоного кольору, яка безпосередньо заганчуеться на внутршшх пара- та дiазонах емалi. Очевидно, що темнофюлетова зона вiдповiдае зовншньому шару кутикули, а червона зона являе собою залишки внутршньоТ оболонки кутикули (оболонки Насмп"а). Остання складаеться з ней-тральних ггмкопротеУв i гiстохiмiчно представляе собою ШИК-позитивну субстанцiю. Отже, пщводячи пiдсумок епiмiкроскопiчних дослiджень гiстохiмiчно забарвлених товстих шлiфiв, можна прийти до вис-новку, що незалежно вщ локалiзацiТ в коронцi зуба, альфа- та бета-ямки мають стереотипну будову. Так, центральний стержень ямки складаеться iз зовншнього та внутршнього шарiв кутикули, яка перпендикулярно пронизуе зовнш та внутрiшнi пара- та дiазони, а у внутрiшнiх пара- та дiазонах дещо змiщуеться вщносно даноТ межi.
З метою визначення зони, яка знаходиться побли-зу зубноТ ямки, нами виготовлен поперечн товстi зубнi шлiфи. При цьому пюля гiстохiмiчного забарв-лення шлiфiв ШиК-альцiановим синiм в прохiдному св^ проведена Тх поляризацiйна мiкроскопiя. Даний вид мiкроскопiТ дозволяе чiтко видтити як зовнiшнi, так i внутршн пара- та дiазони, а також кутикулу. Остання забарвлюеться в темнофюлетовий колiр, нечiтко вiдмежовуеться вщ зовнiшнiх паразонiв. З поверхнi кутикули, пронизуюючи вс шари емалi, вщходить ламела, яка поблизу емалево-дентинноТ меж^ розволокняеться на окремi тонкi пучки.
Зовшшш паразони при поляризацiйнiй мiкроскопiТ представленi паралельними пучками емалевих призм, яга забарвлюються в зелений га^р. Зовнiшнi дiазони забарвлюються в червоний га^р. Очевидно, що це зумовлено деякими згинами пучгав емалевих призм. Внутршн паразони забарвлюються в жовтий га^р i по всiй товщин меншi вiдносно зовнiшнiх парата дiазонiв. Нарештi внутрiшнi дiазони розташовують-ся безпосередньо на емалево-дентиннiй межi i харак-теризуються строкатiстю малюнка за рахунок наявност в ньому багаточисленних емалевих кущигав, якi забарвлюються в темний га^р. Безпосередньо навколо ямки пучки емалевих призм змЫюють свое орiентування, а сама центральна частина ямки представлена скупченням темнофюлетового кольору мас, яга нагадують зовшшшй шар емалi - кутикулу.
Проте вказаний центральний стержень ямки заганчуеться на межi зовнiшнiх та внутршых пара- та дiазонiв. Першi iз них огортають центральний стержень, причому мiж окремими пучками емалевих призм, що мають зелений або червоно-жовтий га^р, паралельно до ямки розмщуються темнокоричневого кольору строкат утворення, яга вочевидь представ-ляють собою паралельн пучки емалевих призм, зрiзанi в горизонтальному напрямку. На вщмЫу вiд зовнiшнiх, внутрiшнi пара- та дiазони представленi пучками емалевих призм, яга мають косий хщ по-вiдношенню до центральноТ частини ямки.
Том 11, Выпуск 3
63
Актуальш проблеми сучасно'1 медицини
Висновки
Отже, проведенi ricToxiMi4Hi дослiдження в поляризацмному свiтлi горизонтальних шлiфiв зубноТ ямки свщчать про pi3He розташування пучгав емалевих призм зовншшх пара- та дiазонах емалк Так зовшшш пара- та дiазони огортають центральну час-тину зубноТ ямки, яка являеться продовженням кутикули. В той час, як внутрiшнi пара- та дiазони мають косий хщ, за рахунок чого дещо змщуеться дно зубноТ ямки.
Лiтература
1. Бальчинене И.А. Морфологическое обоснование рациональной профилактики кариеса жевательной поверхности / И.А. Бальчинене // Стоматология. - 1985. - №65. -С.64-65.
2. Боровский Е.В. Кариес зубов / Е.В. Боровский, П.А. Леус. -
М. : Медицина, 1979. - 255 с.
3. Гасюк А.П. Атлас одонтоглiфiки людини / А.П. Гасюк, П.М.
Скрипнков. - Видавництво «Полтава», 2001. - 87 с.
4. Зубов А.А. Зубы. Морфология человека / А.А.Зубов ; Под
ред. Б.А. Никитюка и В.П. Чтецова. - М., 1990. - С. 177191.
5. Зубов А.А. Одонтоглифика. Расогенетические процессы в
этнической истории / Зубов А.А. - М. : Наука, 1974. -С.56-60.
6. Лукиных Л.М. Лечение и профилактика кариеса зубов / Лу-
киных Л.М. - Медицинская книга, 1988. - 166 с.
7. Самусев Р.П. Основы клинической морфологии зубов /
Р.П.Самусев, С.В.Дмитриенко, А.И.Краюшкин. - М. : ООО «Оникс 21 век», 2002. - 368 с.
8. Valen L. A new order of mammals / L.Valen // Bull Amer/Mus.
Natur Hist. - 1996 . - V.132. - Р. 79-86.
Реферат
МОРФОЛОГИЧЕСКОЕ СТРОЕНИЕ НЕ ПОРАЖЕННЫХ КАРИЕСОМ ЗУБНЫХ ЯМОК Гасюк П.А., Писаренко Е.А., Костиренко А.П.
Ключевые слова: зубная ямка, гистохимические исследования, горизонтальные шлифы, паразоны, диазоны. Зубная ямка представляет собой физиологическое углубление коронки малых и больших коренных зубов в зависимости от одонтологического рисунка. Проведенные гистохимические исследования в поляризационном свете горизонтальных шлифов зубной ямки свидетельствуют о различном расположении пучков эмалевых призм внешних пара- и диазонах эмали.
Summary
MORPHOLOGICAL STRUCTURE DENTAL PITS WHICH ARE NOT AFFECTED BY CARIES Gasiuk P.A., Pysarenko E.A., Kostyrenko A.P.
Key words: dental pits, histochemical studies, horizontal slices, para-areas, dia-areas.
Dental pit is a physiological deepening in the crown of small and large molar teeth depending on odontological outline. Histochemical study carried in the polarizing light of horizontal slices taken from dental pits indicates the location of different bundles of enamel prisms in external enamel para- and dia-areas.
УДК 616.34-007.272-092.18:615.916,172.6
Левков А. А., Костенко В. О., Мщенко А.В., Москаленко П. О.
ЗМ1НИ ПР0ЦЕС1В ПЕР0КСИДН0Г0 ОКИСНЕННЯ Л1П1Д1В В ТКАНИНАХ Т0НК01 КИШКИ ЗА УМОВ II Г0СТР01 НЕПР0Х1ДН0СТ1, ЗАЛЕЖН1 В1Д ФУНКЦ10НУВАННЯ М-СИНТАЗ
ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматолопчна академiя» м. Полтава
В досл1д1 на 25-ты бшых щурах досл1джет змгны процесгв пероксыдного окыслення лтгдгв у тканинах тонко! кышкы за умов гг гострог непрохгдностг, залежнг вгд функцюнування ЫО-сынтаз. Выявлено що за умов гострог тонкокышковог непрохгдностг пЫОБ справляе протектывну дгю щодо актывацИ пероксыдного окыслення лгпгдгв у тканынах тонког кышкы. Застосування неселектывного ¡нггбтору ЫО-сынтаз Ь-МЛМЕ та селектывного тг1-бгтору пЫОБ 7-ттротдазолу спрыяе актывацИ цього процесу.
Ключовi слова пероксидне окиснення лт^в, тонкокишкова гостра непрохщность, NO-синтази.
Гостра тонкокишкова непрохщнють (ГТКН) все ще цьому практично вщсутш дослщження про роль вважаеться невиршеною проблемою абдомшальноТ функцюнальноТ активносп N0 у тканинах тонкоТ киш-хiрургiТ. Незважаючи на прогрес, який був досягнутий ки за умов ГТКН.
протягом останшх рогав, резyльтати л^ування цього захворювання не можуть задовольнити клшщиспв, осгальки пюляоперацмна летальнють залишаеться високою i сягае 13-17% i не мае тенденцп до змен-шення.
Biдома здатнють оксиду азоту (NO) впливати на широкий спектр фiзiологiчних i патолопчних процеав y кишечнику, зокрема, на моторну функцю кишкову секрецю й абсорбцю, мехашзми репарацп тканин, шфекцмний процес. У той же час повщомляеться про роль NO y кишечнику як потужноТ цитотоксичноТ речо-вини .
Проте не юнуе едино!' думки щодо участ рiзних ланок системи NO y мехашзмах розвитку irKK При
Метою роботи було вивчення змЫи процеав пе-роксидного окиснення лт^в в тканинах тонкоТ кишки за умов ТТ гостроТ непрохщносд залежнихвщ функцюнування N0-синтаз .
Матерiали i методи
Експерименти виконаш на 25 бтих щурах лши Вютар масою 180-240 г. Оперативне втручання проводили пщ внутршньоочеревинним тюпенталовим наркозом (40 мг на 1 кг маси тта), виконували лапаротомю. В рану виводили петлю тонкоТ кишки, знаходили та перев'язували одну з мапстральних вен брижк Кишку складали по типу «двостволки». Пюляоперацмну рану зашивали. Евтаназю тварин
