CC BY
36
УДК 619:616.61-091:636.8
Лкова В. В., к. вет. н., доцент, Свириденко В., студентка мапстратури ©
Нацюнальний утверситет б1оресурс1е i природокористування Украти, м. Кшв
МОРФОЛОГ1ЧН1 ЗМ1НИ В НИРКАХ ЗА Р1ЗНИХ ФОРМ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ В ДОМАШН1Х КОТ1В
Представлено результати вивчення макроскотчних i мжроскотчних змт в нирках домаштх котiв за рiзних форм гломерулонефриту. При проведены патологоанатомiчного розтину було виявлено, що макроскотчш змти за рiзних форм гломерулонефриту не специфiчнi. У одних випадках нирки були без чтких видимих змт, в тших мали ознаки вогнищевих або дифузних склерозивних процеав.
Гiстологiчним до^дженням iдентифiкували наступш форми запалення ниркових ттець: екстракатлярний серозно-фiбринозний гломерулонефрит; пролiферативний ттракатлярний гломерулонефрит; склерозуючий гломерулонефрит. 1нших форм ексудативного запалення, о^м серозно-фiбринозного, в жодному випадку виявлено не було.
Також неспецифiчними, але посттними клiнiко-морфологiчними ознаками хвороби в уах випадках е рiзного ступеня виразностi дистрофiчнi й некротичш змти в канальцевому апаратi нирок.
Ключов1 слова: коти, нирки, гломерулонефрит, патологоанатомiчний розтин, макроскотчш змти, мiкроскопiчнi змти.
УДК 619:616.61-091:636.8
Лисовая В. В., к. вет. н., доцент, Свириденко В., студентка магистратуры
Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, г.Киев
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ИЗМЕНЕНИЯ В ПОЧКАХ ПРИ РАЗНЫХ ФОРМАХ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТА У ДОМАШНИХ КОТОВ
Представлены результаты изучения макроскопических и микроскопических изменений в почках домашних котов при разных формах гломерулонефрита. При проведении патологоанатомического вскрытия было выявлено, что макроскопические изменения при разных формах гломерулонефрита не специфические. В одних случаях почки были без четких видимых изменений, в других имели признаки очаговых или диффузных склеротических процессов.
Гистологическим исследованием идентифицировали следующие формы воспаления почечных телец: экстракапиллярный серозно—фибринозный гломерулонефрит; пролиферативный интракапиллярный гломерулонефрит; склеротический гломерулонефрит. Других форм экссудативного воспаления, кроме серозно-фибринозного, ни в одном случае выявлено не было.
Также неспецифическими, но постоянными клинико-морфологическими признаками болезни во всех случаях являются разной степени выраженности дистрофические и некротические изменения в канальцевом аппарате почек.
Ключевые слова: коты, почки, гломерулонефрит, патологоанатомическое вскрытие, макроскопические изменения, микроскопические изменения.
UDC 619:616.61-091:636.8
Lisova V., Cand. Sc. (Vet.), Svyrydenko V., graduate student
National University of Life and Environnement Sciences of Ukraine, Kyiv
MORPHOLOGICAL CHANGES IN THE KIDNEYS OF VARIOUS FORMS OF GLOMERULONEPHRITIS IN DOMESTIC CATS
© Шсова В. В., Свириденко В., 2016
87
The results of the study gross and microscopic changes in the kidney domestic cats in various forms of glomerulonephritis. In conducting necropsy revealed that gross changes in various forms of glomerulonephritis are not specific. In some cases the kidneys were no clear visible changes, others had signs of focal or diffuse sclerosing processes.
Histological study identified the following forms of renal inflammation cells : extracapillary sero- fibrinous glomerulonephritis; proliferative glomerulonephritis intracapillary; sclerosing glomerulonephritis. Other forms of exudative inflammation than sero- fibrinous, in no case was found.
Also, non-specific , but constant clinical and morphological characteristics of the disease in all cases have varying degrees of severity of degenerative and necrotic changes in renal tubular device.
Key words: cats, kidneys, glomerulonephritis, necropsy, gross changes, microscopic changes.
Вступ. Захворювання нирок все частше рееструютъся у ветеринарнш практищ, описуються все HOBi форми нирково1 патологи (перинефральн псевдоксти у коттв, ниркова неоплазiя у кот!в, амшо1доз нирок). Практикуючим лшарям необидно знати, що нефропатл супроводжуються багатьма ознаками захворювань шших оргашв i систем оргашзму, що ускладнюе !х дiагностику та лiкування у ^i6™x домашшх тварин. Хвороби нирок у ^i6™x домашшх тварин розвиваються непомгтно протягом багатьох роив i мають пiзнiй клiнiчний прояв, який виражасться загальною нирковою недостатнiстю [1].
У нирках кота мiститъся близько 200 тисяч структурних компонентов - нефрошв. Незважаючи на свiй мiкроскопiчний розмiр вони виконують життево важливу функщю звiлънення оргашзму тварини вiд токсишв, а також надлишку води та електролтв. Природа пошклувалася про надшнють настшьки життево необхiдного органу - вона створила його парним, збшьшивши його запас мiцностi. Крiм того, роздшення всього об'ему фiлътрацiйних робгт в органiзмi двома нирками тдвищуе !х швидкiстъ та ефективнiстъ. Але який би запас мiцностi не був закладений у конструкщю нирок, вплив механiчних (травма), хiмiчних (отруення, укус отруйно! змн i т.д.) та бюлопчних (iнфекцiйнi агенти) факторiв може у найкоротшi строки зруйнувати нирки [2].
Порушення функцл нирок веде за собою змiни водного, електролгтного та бiлкового обмiну речовин. При цьому виникае складний симптомокомплекс, який включае сечовий, набряковий, серцево-судинний, больовий та уремiчний синдроми [1, 3, 4]. Частота захворювань нирок у кот!в в середньому становить бiля 4 % [5].
Гломерулонефрити можуть бути первинними i вторинними. Первиннi гломерулонефрити виникають як самостшна хвороба. Проте причина виникнення бшьшосп первинних гломерулонефрит^в (за виключенням спадкових) до цього часу невiдома (так зваш iдiопатичнi гломерулонефрити). При будь-якому первинному гломерулонефрити патологiчний процес локалiзуеться виключно в нирках [6].
Вторинш гломерулонефрити виникають як ускладнення iншоl хвороби. Гломерулонефрит ускладнюе бактерiалънi й вiруснi iнфекцil, хронiчнi грибковi шфекцл, полiартрити iмунологiчноl природи, хвороби исток, лiмфосаркому i деяк1 iншi пухлини, панкреатит, п1ометру, цукровий дiабет тощо.
З точки зору дiагностики важливо встановити, чи е гломерулонефрит вдопатичним чи вторинним. Оскiлъки в останньому випадку терап1я хвороби мае включати лiкування основного захворювання.
У людини гiстологiчнi, електронномiкроскопiчнi й iмунофлуоресцентнi до^дження бiоптатiв нирки дозволяють чiтко верифiкувати гломерулонефрит. У тварин дiагностичнi процедури також включають електронномiкроскопiчнi дослiдження i постановку реакцil iмунофлуоресценцil. У ветеринарнш медициш гломерулонефрити класифiкуютъ за патоморфолопчними змiнами. Проте, в лiтературi е розбiжностi щодо точно1 характеристики кожно1 форми ц1е1 патологй.
88
Тому метою нашо! роботи було дослвдити патоморфолопчш (макроскотчш й мшроскотчт) 3Mi™ в нирках домашнiх кот^в за р1зних форм гломерулонефриту. Завданнями, якими ми сягали мети було: провести патологоанатомiчний розтин трупiв загиблих котiв; описати виявлеш макроскопiчнi змiни; провести гютолопчне дослiдження вiдiбраного патологiчного матерiалу.
Матерiали i методи дослiдження. Матерiалом дослвдження слугували трупи 10 загиблих кот!в вiком 5-12 рокiв рiзних порвд, в яких на базi ветеринарних клiнiк м. Киева за життя лабораторними й iнструментальними методами було дiагностовано нефропатл рiзноl етюлоги, за виключенням випадкiв неоплазiй нирок i полiкiстозних процесiв. Основними методами до^дження були патологоанатомiчний розтин i патопстолопчне дослiдження вiдiбраного матерiалу, пiд час якого вивчали мiкроструктурнi змiни в нирках. Патологоанатомiчний розтин трутв загиблих кот!в проводили методом неповно! евюцерацл, при якому органи з трупу виймають декiлькома частинами iз збереженням !х анатомо-фiзiологiчного зв'язку. Пiд час проведення розтину вiдбирали матерiал для гютолопчного дослiдження, який фiксували в 10 %-вому водному нейтральному розчин формалiну i заливали через хлороформ в парафш. Виготовленi гiстозрiзи товщиною 6 ±2 мкм фарбували гематоксилшом Карацi й еозином за стандартним прописом. Отриманi гiстопрепарати вивчали тд свiтловим мiкроскопом MC 100LED (Micros Austria) при збшьшеннях вiд 70 до 1000.
Результати дослщження. При проведенш розтину трупiв котiв, як загинули з клiнiчними ознаками нефропатш патологоанатомiчну картину нирок, в залежносп вiд характеру змiн, умовно було роздшено на два типи: з переважанням вогнищевих або дифузних фiбропластичних процесiв i без чiтких видимих змiн.
Патологоанатомiчна картина першого типу характеризувалася зменшенням розмiру нирок ввд незначного до досить суттевого; колiр нерiвномiрний аро-коричневий з досить крупними вогнищами бiлувато-сiрого кольору, ям здiймалися над поверхнею, мали досить щшьну консистенцiю i надавали ниркам бугристий вигляд, мiж ними виявляли численнi зарубцьованi западини; капсула ввддшялася дуже важко. У iнших випадках, за дифузного процесу - колiр всього органу блiдо-сiрий, консистенцiя всього органу дещо ущiльнена. На розрiзi - помiтна атрофiя шрково! речовини, рисунок стертий, дифузно блiдо-сiрий, як i ззовнi, за дифузного процесу, або у виглядi блiдо-сiрих плямок i смужок, за вогнищевого процесу. Так макроскопiчнi змiни описанi в лгтератур^ як зморщена нирка.
Патологоанатомiчна картина другого типу характеризувалася незначними коливаннями розмiрiв у бiк збшьшення, кольору - вiд незначно! блвдост нирок до червоно-коричневого кольору, що вказуе на наявнiсть застшних явищ, консистенцiя нирок не змiнена, малюнок на розрiзi був стертим.
Шд час патогiстологiчного дослiдження виявленi рiзного ступеня деструктивнi й рiзного характеру запальш змiни переважно в паренхiматозних елементах нирок. За характером переважання виявлених мiкроструктурних змiн !х також роздшили на калька тип1в.
За першого типу мшроскотчних змiн виявляли виражеш ексудативш явища з виходом ексудату в порожнину капсули судинного клубочка. Нирковi т^льця помiтно збшьшеш, порожнина капсули розширена i заповнена в одних випадках серозним, а в iнших серозно-фiбринозним ексудатом, що надае порожниш вигляд рожевого твмюяця. У випадку нагромадження серозного ексудату таш твмюящ мали рожеву гомогенну структуру. У випадку ж виходу фiбрину пiвмiсяцi мали рожеву неоднорвдну волокнисту структуру. Нагромадження в одних випадках серозного, а в iнших фiбринозного ексудату е морфологiчним проявом рiзних стадiй ураження ниркових тшець. Серед серозного i фiбринозного ексудату спостер^али значну кiлькiсть десквамованих подоципв. Судинний клубочок стиснутий ексудатом, який проникае в промiжки мiж петлями капiлярiв при цьому атрофуеться. Такий тип мiкроскопiчних
89
змш було вдентифшовано, як екстракапшярний серозно-фiбринозний гломерулонефрит.
Надал^ за хрошзаци процесу, ексудат в порожниш капсули судинного клубочка зазнае фiбропластичних змiн, що морфолопчно проявляеться пролiферацieю елементiв сполучно! тканини з подальшим гломерулосклерозом i виключенням ниркового тiльця. Дана стадiя хвороби була ввднесена до другого типу мшроскошчних змiн.
Другий тип мшроскошчних змiн характеризувався значною пролiферацiею волокнистих структур сполучно! тканини у мезангiумi капiлярiв клубочков з утворенням множинних зрощень мiж петлями капiлярiв i шаром парiетальних клiтин капсули клубочка. Таи нирковi тшьця були значно зменшеш в розмiрах i мали вигляд блiдо-рожевих округлих утворень. Незначна частина ниркових тшець була без змш, деяк поодинокi нирковi тшьця були навiть гiпертрофованi, що е свiдченням газшх стадiй захворювання, але також визначае можливiсть регенеращйно! гшертрофп груп ниркових тiлець, що збереглися. Так морфологiчнi змiни iдентифiкували, як фiбропластичний (склерозивний) гломерулонефрит, що на макроскотчному рiвнi було позначено, як зморщена нирка.
За третього типу мiкроскопiчних змiн виявляли пролiферацiю клiтин ендотелiю i мезангiуму капiлярiв при порiвняно незначних змiнах базально! мембрани. Судинш клубочки при цьому були збiльшенi в розмiрах за рахунок пролiферативних процесiв, набували штенсивне забарвлення гематоксилiном. Капсула судинного клубочка в таких випадках тюно прилягала до судинного сплетения. Ексудативний компонент запально! реакцп в даному випадку був не вираженим. Так морфолопчш ознаки вказують на розвиток пролiферативного iнтракапiлярного гломерулонефриту. Даш мiкроструктурнi змши спостерiгали в нирках, як макроскошчно були майже не змiненi, отже дiагностувати пролiферативний iнтракапiлярний гломерулонефрит можливо лише гiстологiчним методом.
У ештелп звивистих канальцiв у всiх випадках спостер^али рiзного ступеня виразностi дистрофiчнi змiни, також виявляли ознаки карюшкнозу, карiолiзису в епiтелiоцитах й утворення гомогенних бiлкових цилiндрiв або зернистих конгломератов у !х просвiтах. Так1 морфолопчш змши в канальцевому апарат нирок демонструють метаболiчнi порушення, оскшьки останнi завжди супроводжують будь-якi запальш процеси в паренхiмi органу.
Висновки. Незважаючи на рiзнi, виявленi в нирках макроскотчш змiни, а саме: переважно вогнищевi або дифузнi фiбропластичнi процеси, i без чiтких видимих змiн, всi вони супроводжувались рiзними формами гломерулонефриту, що було шдтверджено гiстологiчним дослiдженням.
На свiтлооптичному рiвнi морфологiчно iдентифiкували наступш форми запалення ниркових тiлець: екстракап1лярний серозно-фiбринозний гломерулонефрит; пролiферативний iнтракапiлярний гломерулонефрит; фiбропластичний (склерозивний) гломерулонефрит. 1нших форм ексудативного запалення, о^м серозно-фiбринозного, в жодному випадку виявлено не було.
Оск1льки порушення функцп нирок веде за собою змiни водного, електролiтного i бшкового обмiну речовин, в усiх випадках, крiм запальних змiн в ниркових тшьцях, спостерiгали рiзного ступеня виразносп дистрофiчнi й некротичнi змiни в канальцевому апарат! нирок.
Перспективи подальших дослiджень. З метою повного охоплення патоморфологiчноl картини нефропат^й, що супроводжуються гломерулонефритом в подальшому доцiльно провести гiстохiмiчне дослiдження мiкроструктурних змiн в нирках. А також провести спостереження дано! патологи в шших видiв тварин, зокрема в собак.
Л1тература
1. Громова О. В. Ранняя диагностика, лечение и профилактика уролитиаза кошек: автореф. дис. канд. ветеринар. наук: 16.00.01 [Текст] // О. В. Громова; МГАВМиБ им. К. И. Скрябина. М., 2003. - 18 с.
90
2. Экви Б. Почечная недостаточность: советы ветеринарного врача [Текст] / Б. Экви // Друг. - 2003. - №12. - С. 22-23.
3. Байнбридж Дж., Элиот Дж. Нефрология и урология собак и кошек [Текст] /Дж. Байнбридж, Дж. Элиот. - М.: «Аквариум», 2003. - 270 с.
4. Обухов Л. М. Диагностика нефрологических заболеваний кошек и собак: мелкие домашние животные [Текст] / Л. М. Обухов, О. В. Громова // Вет. консультант. - 2003. -№ 20. - С. 22-23.
5. Elliot D. A. Nutritional management of chronic renal disease in dogs and cats [Text] / D. A. Elliot // Vet. Clin. North. Am. Small Anim. Pract. - 2006. - Vol. 36. - № 6. - р. 1377-1384.
6. Ettinger S. J., Feldman E. C. Glomerular disease [Text] / S. J. Ettinger, E. C. Feldman // In Textbook of Veterinary Internal Medicine: 5th ed. - Philadelphia: WB Saunders Co, 2000. -P. 1342-1367.
References
Gromova, O. V. (2003). Rannaya diagnostika, lechenie i profilaktika urolitiaza koshek [Early diagnosis, treatment and prevention of urolithiasis cats]. Moscow State Academy of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after K.I. Skryabin. Moscow, 18. (in Russian).
Ekvi, B. (2003). Pochechnaya nedostatochnost': sovety veterinarnogo vracha [kidney failure:
advice of a veterinarian]. Friend, 12, 22-23. (in Russian). Bajnbridzh, Dzh., Eliot, Dzh. (2003). Nefrologiya i urologiya sobak i koshek [Nephrology and
Urology of dogs and cats]. Moscow, Russia : Aquarium, 270. (in Russian). Obuchov, L. M. (2003). Diagnostika nefrologicheskikh zabolevanij koshek i sobak [Diagnosis
nephrology diseases of dogs and cats]. Vet. consultant, 20, 22-23. (in Russian). Elliot, D. A. (2006). Nutritional management of chronic renal disease in dogs and cats. Vet. Clin.
North. Am. Small Anim. Pract., 36 (6), 1377-1384. Ettinger, S. J., Feldman E. C. (2000). Glomerular disease: In Textbook of Veterinary Internal Medicine: 5th ed. Philadelphia: WB Saunders Co, 1342-1367.
Стаття надттла до редакцп 20.03.2016
УДК 619:616.5-006:611.77:636.7
Лемшевський В. М., к. вет. н., асистент ([email protected]) ©
Льегеський национальный утверситет ветеринарног медицины та бютехнологш iмет С. З. Гжицького, м. Льв1в, Украта.
ПАТОМОРФОЛОГ1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА I ОСОБЛИВОСТ1 ТРИХОЕПГГЕЛЮМ У СОБАК
У ветеринарнш дерматологiчнiй практиц пухлини з придатюв тюри, трихоеттелюми юстозного типу у собак не часто зустрiчаються, що не дае можливють лжарям ветеринарног медицини отримати досвiд ïx дiагностики на основi клiнiчноï та морфологiчноï картини.
Триxоепiтелiома морфологiчно схожа до базальноклiтинноï карциноми та ттих пухлин придатюв тюри. Хоча трихоеттелюма володiе низькою схильтстю до злоякiсноï трансформацп ^iд недооцтювати потенщал та можливостi пухлини, щодо розвитку раку у хворих тварин. Диференцшна дiагностика на основi морфологiчниx особливостей новоутворень мае важливе значення для управлтня такими патентами. Дiагноз дае можливють вибору правильног' клiнiчноï поведтки, вибору xiрургiчного методу видалення новоутворення з безпечними краями тканин, що головним чином впливае на ефективтсть лжування.
В статтi описано випадки де у собак вiдзначали трихоеттелюми в поеднанш з юстами розмiр, яких рiдко досягае бтьт тж 5 см в дiаметрi. Мжроскотчно юсти мали особливостi етдермальних юст сттка яких вистелена багатотаровим плоским епiтелiем iз зернистим таром клтин, порожниною заповненою атероматозними кератиновими масами. Триxоепiтелiома представлена гексагональгними базало1'дними
© Лемшевський В. М., 2016
91
