Monitoring as a part of educational process management in secondary school Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

педагогически науки

Коберник Олександр Миколайович, Бшецька 1рина ОлександрГвна МОН1ТОРИНГ ЯК СКЛАДОВА УПРАВЛ1ННЯ ПРОЦЕСОМ ...

UDC 373.3

МОН1ТОРИНГ ЯК СКЛАДОВА УПРАВЛ1ННЯ ПРОЦЕСОМ ВИХОВАННЯ У ЗАКЛАД1 ЗАГАЛЬНО1 СЕРЕДНЬО1 ОСВ1ТИ

© 2017

Коберник Олександр Миколайович, доктор педагопчних наук, професор кафедри педагопки та освгтнього менеджменту Бшецька 1рина Олександрiвна, доктор педагопчних наук, професор кафедри теори та практики шоземних мов Уманський державний педагог1чний утверситет шет Павла Тичини (20301, Укра'та, Умань, вулиця Садова, 28, e-mail: iryna.biletska@ukr.net)

Анотащя. У статп подаеться змютова характеристика мониторингу та педагопчного мониторингу, обгрунтовуються об'екти мониторингу. Пропонуеться три взаемозалежних етапи мониторингу якост виховання. На першому етат (пГдготовчому) вГдбуваеться формулювання мети, завдань, принцишв та фактор1в впливу на мониторинг якост виховання у навчальному закладГ На другому еташ (оргашзацшно-практичному) визначають-ся об'ект, суб'екти, змютово-процесуальний шструментарш та вГдбуваеться практична реал1защя мон1торингово! дГяльносп. Третш етап (аналгтико-корекцшний) передбачае анал1з результапв мониторингу, !х оцшку, вм1щуе анал1з роботи за визначеними показниками. На цьому етат коригуються також плани, форми оргашзацп виховно! роботи, прогнозуеться оновлена ii структура на основ1 модифшацп зм1сту, форм i метод1в. Стверджуеться, що найбшьш загальним i широким поняттям, у межах якого забезпечуеться психолого-педагогiчна iнтерпретацiя феноменiв фiзичного, псих1чного, соцiального i духовного розвитку особистосп, може бути прийнята категорiя «життева актившсть», яка узагальнюе багатоаспектнi рiвнi функцiонування людини як по вертикал^ так i по горизонталi. Життева актившсть розглядаеться, з одного боку, як рiвень фiзичного, псих1чного, сощального та духовного розвитку особистосп, а з iншого - передумова подальшого ii саморозвитку та саморегуляцп.

Ключовi слова: монiторинг, управлiння, яшсть виховання, iндикатор вихованостi, заклад загально! середньо! освiти.

MONITORING AS A PART OF EDUCATIONAL PROCESS MANAGEMENT

IN SECONDARY SCHOOL

© 2017

Kobernyk Oleksandr Mykolayovych, doctor of pedagogical sciences, professor of the department of pedagogy and educational management Biletska Iryna Oleksandrivna, doctor of pedagogical sciences, professor of the department of theory and practice of foreign language Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University (20300, Ukraine, Sadova Street, 28, e-mail: iryna.biletska@ukr.net)

Abstract. The content description of monitoring, pedagogical monitoring and the objects of monitoring are substantiated in the article. Three interdependent stages of the quality of education monitoring are proposed. At the first stage (preparatory), the purpose, tasks, principles and factors of influence on the quality of education monitoring at an educational institution are formulated. At the second stage (organizational and practical), the object, subjects, content-procedural tools and the practical realization of monitoring activity are determined. The third stage (analytical and correctional) involves analysis of the monitoring results, their assessment, and provides analysis of the work on the bases of determined indicators. At this stage, the plans and forms of educational work organization are corrected; its updated structure on the basis of content, forms and methods modification is predicted. It is argued that a category of «vital activity» is the most general and broad concept within which psychological and pedagogical interpretation of phenomena of physical, mental, social and spiritual development of a person is ensured, it generalizes the multidimensional levels of human functioning both vertically and horizontally. Vital activity is considered as the level of physical, mental, social and spiritual development of the individual on the one hand, and the precondition for his further self-development and self-regulation on the other.

Keywords: monitoring, management, quality of education, indicator of education, secondary school.

Постановка проблеми в загальному вигляд1 та ii зв'я-зок 1з важливими науковими чи практичними завдання-ми. Вимоги сучасносп вимагають оновлення системи освгти i виховання в Укршш з урахуванням принцишв iндивiдуалiзацii, диференщацп, гумашзацп та демократизаций а також ii орiентацii' на особиспсть. Пошук i впровадження сучасних виховних систем детермГнуе необхвдшсть оптимГзацп управлшня процесом виховання в закладi освгти i передбачае створення умов для всебiчного розвитку школяра та його творчо! самореа-лiзацii. Тобто, виховання особистосп школяра, здатно-го постшно вчитися, самовдосконалюватися, творити й примножувати сустльне багатство, сприяти консолГда-цп украшсько].' наци в европейську та свГтову спшьно-ти, й актуалiзуе посилення виховного аспекту закладiв загально].' середньо].' освгти. У державних документах (саме у Нацюнальнш доктрин розвитку освгти в Укршш у XXI столгтп) декларуеться, що яшсть освгти визначена прюритетним напрямом державноi освГтньо! полгтики, а дiагностика ефективносп освгтшх реформ, !х мониторинг i науковий супровщ назваш обов'язковими еле-ментами модершзаци системи освгти Украши. Засадами сучасних мошторингових дослщжень у галузi освгти i виховання е точш масовi педагопчш вимiрювання, пов'язат з об'ективним оцшюванням досягнутого Хуманитарни Балкански изследвания. 2017. № 1

учнями рГвня вихованост i навченостi та встановленням його вщповвдносп державним стандартам [6].

Виршення цiеi проблеми вимагае пошуку теоретичного обгрунтування й розробки нових стратегiй дтяльносп педагогiчних колективiв щодо забезпечення прогнозування якосп освгтнього процесу, впровадження системи мониторингу задля мобiлiзацii зусиль вах суб'ектв виховання на його оптимiзацiю.

Анализ остантх дослгджень i публ1кацш, в яких роз-глядалися аспекти цei проблеми i на яких Трунтуеться автор; видшення невиршених ратше частин загально'1' проблеми. У сучаснш психолого-педагопчнш лiтературi набувають актуальностi пращ, присвячеш загальним питанням дослiдження мониторингу в педагогiчному процесi (В. Беспалько, Н. Вербицька, В. Гузеев, Н. Дер-зкова, Г. Сльникова, £. Заша, В. Кальней, В. ЛГзинський, О. Майоров, О. Орлова, С. Подмазш, В. Хлебнiков, С. Шишов та in).

У наукових доробках М. аузшо!, О. Воронша, Г. Голуб, Е. Зеера, В. Зубко, К. Кайданова, В. Копелева, Г. Пальм, I. Шдласого, Л. Рибалко, С. Савченко Г. Цех-мгстрово!, В. Циби, Л. Ярощук та ш. висвГтлюеться сутшсть, особливост та компоненти освгтнього мониторингу, аналГзуються засоби його здшснення. У свою чергу, концептуальш основи мониторингу вихо-

вання розглядають у сво!х наукових працях О. Бикова та А. Денисенко. Педагопчний монiторинг як упратвлшську складову дослвджують Г. Сльникова та П. Матвieнко, а загальнi питання педагогiчного монiторингу вивчае С. Подмазш.

Проте проведений аналiз психолого-педагопчно! лператури засвiдчив, що проблемi монiторингу якосп виховання учнiв присвячено недостатньо наукових дослвджень. А вiдтак, потребуе конкретизацп сутнiсть поняття монiторингу якостi виховання як педагопчно! категори. Невизначеними на сьогодш залишають-ся структура цього поняття та процедура проведен-ня мониторингу; також необгрунтованим е змютово-процесуальний iнструментарiй реалiзацп монiторингу виховання у заклащ загально! середньо! освии.

Формулювання цтей cmammi (постановка завдання). У результат! узагальнення теоретичних основ проблеми монiторингу ми ставимо за мету розкрити сутшсть та процедуру мониторингу якостi виховання учнiв у заклащ загально! середньо! освiти.

Виклад основного матерiалу дослiдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результатiв. Аналiз особливостей мониторингу якосп виховання ви-магае обгрунтування сутностi понять «мониторинг» та «монпоринг якостi виховання». Термш «монiторинг» походить вiд «латинського «monitor» - остерпаючий» -той, що попереджае, наглядае, нагадуе [1].

На сьогодш монпоринг вивчаеться рiзними науками та використовуеться в рiзних сферах практично! дiяльностi. Розкриемо його сутшсть у контекстi педагогiчно! науки. У «Сучасному словнику шшомов-них ^в» значення цього слова визначаеться, по-перше, як постiйний контроль за будь-яким процесом iз метою виявлення його ввдповщносп бажаному результату або першопрогнозам; по-друге, як спостереження за навко-лишнiм середовищем, оцiнка та прогноз його стану у зв'язку з господарською дiяльнiстю людини; по-тре-те, як збiр iнформацi! для вивчення громадсько! думки щодо якогось питання [17]. У словнику С. Ожегова пропонуеться таке трактування терм^: «безперервне стеження за будь-яким процесом iз метою виявлення його вщповвдносп бажаному результату» [4, с. 538]. З такою думкою погоджуеться низка науковщв. Проте Л. Качалова зазначае, що монпоринг - це система заходiв щодо набуття та аналiзу iнформацi! з метою вивчення, ощнювання якостi професiйно! пiдготовки й прийняття рiшень про розвиток навчально-виховного процесу на основi аналiзу виявлених типових особливостей та тенденцш [5].

Справедливою е думка А. Денисенко, яка наголошуе, що феномен мониторингу доцiльно розглядати в трьох площинах:

- як процес, монпоринг - це циклiчний процес порiвняння, зiставлення, оцiнювання iснуючого стану виховно! системи навчального закладу iз запланованим (еталоном, стандартом, бажаною моделлю виховно! системи) та прийняття на цш основi управлiнського рiшення щодо поточного коригування структури виховно! системи чи процеав, що в нiй ввдбуватються;

- як система, монiторинг - це шформацшна система, яка постшно поповнюеться завдяки безперервностi вщстеження певного об'екта управлiння за видшеними параметрами та критерiями !х ввдстеження, що включае обов'язковий поточний контроль, ощнку, корекцш стану об'екта, з метою прийняття оперативного управлшського ршення щодо прогнозування напрямiв подальшого розвитку керованого об'екта з урахуван-ням рефлексивного ставлення до цього вах учасник1в освiтнього процесу;

- як технологiя, монпоринг е сукупшстю пев-них етапiв та вiдповiдних засобiв (розробка еталону виховно! системи, критерив та показник1в оцiнювання !! стану, зютавлення еталонно! виховно! системи з реально iснуючою, обгрунтування моделi виховно! систе-10

ми навчального закладу, вивчення процесу !! розвит-ку, шдсумковий контроль стану виховно! системи та корекщя розроблено! моделi) [2].

Таким чином, бшьшють науковцiв схильнi розглядати педагопчний монпоринг як форму оргашзацп збору, зберпання, обробки й розповсюдження iнформацi! про дiяльнiсть педагопчно! системи, що забезпечуе безперервне стеження за !! станом i прогнозування !! розвитку.

Здiйснений аналiз психолого-педагогiчно! лпера-тури дозволяе стверджувати, що монiторинг у педа-гопчнш науцi розумшть як: систему оргашзацп збирання, збереження, опрацювання й подальшого поширення iнформацi! про функцiонування певно! педагогiчно! системи, що дае змогу не тiльки за-безпечити безперервне стеження за !! станом та змь нами, але й спрогнозувати подальший розвиток цiе! системи (О. Белшн, М. Бершадський, В. Гузеев, С. Ку-зенкова, Д. Матрос, Н. Мельникова, Д. Полев та ш); вимiрювання i оцiнювання результапв освiти, як1 дозволяють об'ективно й достовiрно проаналiзувати перебiг педагогiчного процесу та його результати (М. Грабарь, Г. Сльникова та iн.); систему контрольних i дiагностичних заходiв, що забезпечують контроль динамiки засвоення школярами освпнього матерiалу та коригування цього процесу (В. Кальней, С. Шишов та ш); дiагностику стану процесу освии (О. Абдулiна, В. Андреев, Т. Стефановська та ш.); контроль якосп навчального процесу (В. Мiжерiков, З. Рябова та iн.); регулярне, спецiально органiзоване систематичне спостереження в динамщ, оцiнювання та прогнозування стану навчального процесу з метою отримання необидно! iнформацi! для його коригування й розвитку (Н. Байдацька, Г. Коджаспiрова, Ю. Коджаспiров, Л. Куликова, О. Пульбере, О. Сергеева та ш).

Актуальною у контекст вище сказаного е думка

A. Денисенко, яка наголошуе, що татю поняття, як «освп-нш монiторинг» i «педагогiчний монiторинг», яш в ль тературi переважно ототожнюються або пiдмiняються один одним, слад розмежовувати. Освпнш монiторинг, шдкреслюе автор, проводиться щодо процеав, що ввд-буваються в системi освiти; педагопчний - стосуеться безпосередньо рiзних сторш педагогiчного процесу, у тому чи^ навчання i виховання [2, с. 56 ].

На основi узагальнення наукових джерел п1д монiторингом будемо розумии спецiально органiзоване i систематичне спостереження, збирання, збереження, опрацювання й подальше поширення шформацп за станом об'екпв, явищ, процесiв з метою !х оцiнки, контролю та прогнозування розвитку.

Отже, метою монпорингових дослвджень е виявлення вщповвдносп бажаному результату. Важливим е не стшьки виявлення i збп результату з еталоном, скiльки прогнозування подальшого розвитку об'екта з метою попередження небажаних результатiв.

Варто зазначити, що досить близьким до поняття «монiторинг» е «^агностика», що дозволяе визначити тенденцш дiагностично! спрямованостi монiторингу (О. Абдулша, В. Андреев, Н. Байдацька, О. Белшн,

B. Безпалько, Н. Вербицька, В. Воловник, А. Денисенко, Т. Ссенкова, В. Ландсман, Т. Стефановська та ш.).

Диагностика (вiд грецьк. diagnosis - розпiзнання) - зааб виявлення результатiв i практика ощнювання якосп виховно! дiяльностi, стану педагопчних процесiв i явищ, а також диференцшована процедура отримання шформацп щодо показнишв, критерi!в, ознак та вщнесення !х до певного класу, в результатi чого от-римують достатньо повне уявлення про реальний стан окремих параметрiв якостi виховання. То ж дiагностика характеризуеться б№ш диференцiйованим подходом до оцiнювання певних явищ педагоИчного процесу, на ввдшну в1д монiторингу, для якого характерне то-тальне оцiнювання. Тому монпоринг не зводиться до дiагностики, хоча й використовуе систему понять, вклю-

чаючи критерi!, показники, норми._

Humanitarian Balkan Research. 2017. № 1

педагогически науки

Коберник Олександр Миколайович, Бшецька 1рина Олексаидр1виа МОН1ТОРИНГ ЯК СКЛАДОВА УПРАВЛ1ННЯ ПРОЦЕСОМ ...

Дшсний монпоринг мютить у co6i багатий комплекс процедур, що дозволяють виявити динамшу розвитку системи у певний перioд. Досить часто у визиачеии педагогичного мoнiтoрингу ввдзначають таку важливу його ознаку, як установления ввдповвдиосп дослвджуваиого об'екта певним нормам, стандартам, вимогам. Наприклад, у сучасному словнику шшомовних cлiв можна знайти таке визначення: педагoгiчний мoнiтoринг - це регуляр-не стеження за показниками розвитку oco6иcтocтi та його умовами з метою запобпаиия ввдхилениям вщ норм [17]. Тoдi педагoгiчний монпоринг розглядаеться як неперерв-ний, ввдновлюваний i динамiчний цикл, який чггко реагуе на певнi змiни.

Отже, педагопчний мониторинг характеризуеться наступними ознаками: систематичшсть спостережень, превентивний характер, установлення вщповвдносп дocлiджуванoгo об'екта певним нормам, стандартам, вимогам, неперервшсть, динамiчна циклiчнicть, реагуван-ня на певш змiни.

Завдяки багатовекторному спрямуванню педаго-пчного мoнiтoрингу та евристичносп аналiтичних процедур можна виршувати проблеми узгодження функцioнування вciх кoмпoнентiв виховного процесу i значно шдвищити ïx ресурсний пoтенцiал. За такого щдходу мониторинг якocтi виховання слад розглядати у межах педагогичного мoнiтoрингу i трактувати його як процес, який полягае у визначеннi реального рiвня виховаиосп учив шляхом не-перервного вщстеження, а також у виявленнi результата виховного процесу (динамши розвитку) та розробки коригуючо! програми задля ошишзаци.

У цьому кoнтекcтi зауважуемо, що мониторингу якocтi виxoвнoï роботи у закладi загально! cередньoï ocвiти притаманш три важливi влаcтивocтi:

1) шформащя, отримана в xoдi мoнiтoрингу, повинна об'ективно ввдображати реальний стан оргашзацп виховно! роботи у навчальному заклад^ що в свою чергу сприятиме пошуку мoдифiкoванoгo ïï змюту та оновле-них форм i метoдiв реалiзацiï, управлiнcькиx теxиoлoгiй;

2) така iнфoрмацiя об'ективно вiдo6ражае виховш цiлi, завдання, oргаиiзацiю та управлшия виховним процесом, сприяе шдвищенню якocтi проектуваиня виховного процесу у навчальному закладц

3) складшсть системи мoнiтoрингу пов'язаиа зi значною кшьшстю ïï елементiв, вiдкритicтю, характером взаемодп cу6'ектiв мoнiтoрингу, що важко фoрмалiзувати [7, с. 8].

Прoаиалiзувавши пcиxoлoгo-педагoгiчну лiтературу з дocлiджуванoï проблеми [8-16], нами визначено об'ек-ти мoнiтoрингу якocтi виховання у закладах загальнoï cередньo!' ocвiти:

- виховна система на рiвнi клаав i школи;

- змicтoвo-метoдичне забезпечения oргаиiзацi!' ви-xoвнoï роботи;

- взаемодгя cу6'ектiв виxoвнoï роботи у закладi задля виникнення сприятливого виховного середовища;

- як1сть i результат управлшия виховною дiяльнicтю.

Тoдi предметом мoнiтoрингу якocтi виховання, за нашим висновком, е статистичш даи про стан управлiння виховною роботою, компетентшсть cу6'ектiв oрганiзацiï виxoвнoï дiяльнocтi, рiвень розвитку шкoлярiв, а дослщницькими засобами будуть oфiцiйнi документа, дослщницьш матерiали.

Дoцiльним бачиться видшения трьох взаемозалежиих етапiв мoнiтoрингу якосп виxoваиия. На першому етапi (шдготовчому) ввдбуваеться формулювания мети, за-вдань, принципiв та фактoрiв впливу на монпоринг якосп виховання у навчальному закладг На другому еташ (оргашзащйно-практичному) визначаються об'ект, суб'екти, змicтoвo-прoцеcуальний шструментарш та ввдбуваеться практична реалiзацiя мoнiтoрингoвoï дiяльнocтi. Третiй етап (аналiтикo-кoрекцiйний) передбачае аналiз результатiв мoнiтoрингу, ïx оцшку, вмiщуе аиалiз роботи за визначеними показниками. На цьому еташ коригуються також плани, форми оргатзацц

виxoвнoï роботи, прогнозуеться оновлена ïï структура на ocнoвi мoдифiкацiï змicту, форм i метoдiв.

Кожен iз зазначених етатв, за нашим висновком, передбачае викoриcтаиия системи рiзнoмаиiтниx метoдiв мoнiтoрингу якocтi виxoваиия у закладi ocвiти, до яких варто вщнести: незалежиу характеристику, експертну оцшку (самооцшку) учиями рiвнiв активнocтi кожиого за стаидартними характеристиками (пасившсть-актившсть, cитуативнicть-cталicть, зoвнiшия-внутрiшия мoтивацiя тощо). Одночасно проводиться i соцюметричне тестуваиня.

Узагальненим iндикатoрoм якocтi виховання учшв у шкoлi нами приймаеться рiвень ïx фiзичнoгo, iнтелектуальнoгo, coцiальнoгo i духовного розвитку, що характеризуе рiвень та ефектившсть дiяльнocтi закладу освии, ввдображае змiну cамo!' парадигми людського про-гресу. Адже цiлicний та вcебiчний розвиток oco6иcтocтi - самос^йно].', кoнкурентнoï, гнучкoï, життево твoрчo!' та кoмпетентнoï' - е визначальною мЫею дiяльнocтi кoжиoï лаики ocвiти, зокрема й загальнo!' cередньoï.

Основними системоутворюючими сферами цшсного процесу розвитку особистосп е фiзичний, пcиxiчний, coцiальний i духовний розвиток. Щ компоненти пере-бувають у дiалектичнiй еднocтi та взаемообумовленостг розвиток (прогресивний чи регресивний) одного з них створюе cприятливi або œc^Hararni умови для розвитку шших. У зв'язку з цим виникае необхщшсть у пocтiйнoму педагoгiчнoму мониторингу рiвнiв розвитку виxoваицiв, що слугуватиме конкретним матерiалoм для аналiзу якocтi вихования, регулюваиия i корекци недoлiкiв та упущень у виховному прoцеci.

Складаиня й аиалiз даних ocoбиcтicнoï та кoлективнoï картки розвитку учшв, побудова координатно-coцioграмнoï мoделi школьного класу як колективу на певних вiдрiзкаx навчального року створюе cприятливi coцiальнo-пcиxoлoгiчнi передумови для проведения прoфiлактичнoï i кoрекцiйнoï роботи як з боку вихо-вателя, психолога, так i з боку окремих вихованщв. Педагоги користуеться iнфoрмацiею, одержаною в процеа педагoгiчнoгo мoнiтoрингу, для сшвввдношения ïï з теоретичними даними про закoнoмiрнocтi вiкoвoгo розвитку i складае програму регулюваиия та корекцп з конкретним учнем або групою шкoлярiв. 1ншими словами, психолог, учитель, який здшснюе регулюваиия i корекцш, працюе за такою схемою: а) що е? 6) що повинно бути? в) що ще пот^бно зробити?

Узагальному, використания кoмплекcурiзнoплаиoвиx метoдiв i методик педагопчного мoнiтoрингу сприяе ви-явленню не тшьки наявного, актуального рiвня розвитку особистосп, групи та колективу, а й дае можливють визначити мoжливi «зони найближчого розвитку» (Л. Виготський), тобто перспективи ïx розвитку.

Одержана шформащя слугуе базовим матерiалoм для оргашзаци регулюваиия та корекци ввдхилень у розвитку школяра, яка здшсиюеться в двох напрямах: 1) побудова нoрмативiв i 2) вивчення вщповщиосп шдивщуальних характеристик виутршнього cвiту людини цьому нормативу.

Якщо у навчальнiй дiяльнocтi 6iльш-менш чпко oкреcленi показники, критерп та рiвнi навчальних до-сягнень учнiв, то у вихованш визначения якocтi виховного процесу е складним i проблематичним питаниям. Це пов'язаио, насамперед, з тим, що в теори виховання до цього часу вщсутш грунтовш теoретикo-прикладнi дocлiджения щодо визначення iндикатoрiв ефективнocтi та результативнocтi виховного процесу в закладi загаль-rnoï cередньo!' ocвiти.

Нами iнтегральним результатом функщонуваиня виxoвнoï системи, як i педагoгiчнoï в цiлoму, як1стю виховання приймаеться життева активнicть, життетворчють oco6иcтocтi, пiдгрунтям якoï виступають нащонально-культурнi i загальнолюдсьш цiннocтi. Актившсть е результатом педагoгiчнo!' взаемодп. Актившсть виховаиця е результатом, з одного боку, рiвия розвитку основних сфер, рiвня саморегуляцп та змюту i форм oрганiзацiï

Хуманитарни Балкански изследвания. 2017. № 1

11

того чи шшого виду дшльносп, а з шшого - передумо-вою подальшого фiзичного, псих1чного, сощального i духовного його розвитку.

Шд життевою активнiстю ми розумieмо готовшсть людини до сввдомого вибору мюця в життi; здатнiсть максимально розкрити i реалiзувати сво1 потенцiйнi можливосп, закладенi природою здiбностi, схильностi, талант; здатшсть до власно1 життетворчостi. У бшьш вузькому психолого-педагогiчному розумiннi це вмшня:

- ставити перед собою мету в будь-якш дiяльностi;

- приймати рiшення в ситуацiях вибору, що нелегко, осшльки рiшення - це вибiр, а вибирати - значить на-давати перевагу однш можливостi перед iншою, якою необхщно пожертвувати;

- планувати i складати програму дiй, не забуваючи про поставлену мету, не дати вщволжти себе вiд не1, постiйно при цьому враховувати конкретну ситуацiю, що визначае можливють або неможливiсть виконання програми;

- виконувати прийнятi рiшення, не примушуючи себе до дiï, а творчо використовувати для накресленого вс можливосп, як внутрiшнi - здiбностi, емоцiï, iнтуïцiю, iнтелект, так i зовшшш - допомогу, поради шших.

Життева активнiсть - це не лише результат педагопчних зусиль, а й необхщна передумова подальшого саморозвитку дитини, ïï фiзичноï, психiчноï, соцiальноï та духовно].' сфери; формування ïï як особистостi, як громадянина, що мае жити у демократичному суспшьствг Бути суб'ектом - це значить бути життево активним.

Отже, найбiльш загальним i широким поняттям, в межах якого забезпечуеться психолого-педагогiчна iнтерпретацiя феноменiв фiзичного, психiчного, соцiального i духовного розвитку особистосп може бути прийнята категорiя «актившсть», яка узагальнюе багатоаспектнi рiвнi функцюнування людини як по вертикалi, так i по горизонтали

Будь-яка актившсть людини багаторiвнева, оск1льки вона характеризуеться:

- стаб№шстю-нестабшьшстю прояву того чи iншого виду життевоï' активностi;

- самостiйнiстю-несамостiйнiстю у виконанш задач того чи шшого виду дiяльностi;

- зовнiшнiми («вимагають») чи внутрiшнiми («хочу») мотивами; у свою чергу внутрiшнi мотиви можуть зна-ходитися за межами дiяльностi або породжуватися самою дiяльнiстю;

- репродуктивнiстю-креативнiстю, де критерiй креативносп дуже часто розглядаеться як системотвор-чий, бо творчий характер дiяльностi чи творчий пiдхiд е вищою характеристикою людини, визначае ïï суспшьну цiннiсть i водночас виступае результативною стороною педагогiчноï' дiяльностi;

- ставленням особистостi до процесу, результатiв, форм i змюту дiяльностi;

- вона може стимулюватися безпосередньо - тодi ми матимемо справу з актившстю-метою або опосередко-вано, в такому випадку активнiсть виступатиме як зааб;

- нарештi, активнiсть може бути потенцшною, що обмежуеться лише готовшстю i прагненням до певноï' ди, i реальною, що реалiзуеться в тш чи iншiй дiяльностi.

За спрямовашстю активнiсть може бути конструктивною чи деструктивною. Метою конструктивноï активносп е дiяльнiсть, що спрямована на позитивну змiну природного, предметного та сощального середо-вища i своеï поведiнки, власного життя за законами кра-си, добра, справедливость

Деструктивна активнiсть реалiзуеться в дiях, спря-мованих на руйнування природного, предметного та сощального середовища, свого власного фiзичного, психiчного, соцiального i духовного здоров'я; вона виявляеться, коли вихованець вщмовляеться брати участь у тому чи шшому видi дiяльностi або працюе примусово, незацiкавлений процесом i результатом 12

д!яльностг

Висновки до^дження i перспективи подальших poseidoK цього напряму. Отже, результатом мониторингу виховання е його як1сть, яка розкриваеться в стшких тенденщях особиспсного зростання суб'екпв виховно! роботи, у розвитку учшвського колективу вщповвдно до засоб1в, що застосовуються у виховнш робот !! суб'ектами. Це е важливий структурний компонент управлшсько! дгяльносп кер1вника школи.

Матрична, шдексна, граф1чна, статистична обробка даних, одержаних на основ! педагопчного мониторингу, дае змогу:

- диференцшвати учшв класу за р1внями розвитку i вщповвдно до цього стимулювати !х через створення вщповвдних педагопчних ситуацш;

- встановлювати динам1ку цшсного розвитку школяра i його окремих складових, мюця кожного вихованця в систем! взаемовщносин класу; стежити за становленням, розвитком, розпадом груп взаемного сшвввдношення, р1внем диференщацп й штеграцп школьного класу як колективу;

- визначити сощально-психолопчш умови формування активно! життево! позицп кожного окремого вихованця шд впливом м1жособиспсних взаемодш;

- спостерпати динамшу емоцшних контакпв (симпатш-антипатш) у навчальнш груш;

- у загальному план давати характеристику зм1сту цшшсних ор!ентацш колективу в сфер! шзнання, пращ сшлкування;

- штенсифшувати просторов!, психолопчш i соц!альн! контакти у клас учн!в, як! перебувають у ньо-му в психолог!чн!й !золяцп тощо.

СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:

1. Богачик Т. С. Сучаснi технологи освтнього мотторингу. Упpавлiння школою. 2009. № 5 (233).

2. Денисенко А. О. Органьзащя мoнiтopингу виховноi системи ви-щих педагoгiчних навчальнихзаклаЫв: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01; Харювський нацюнальний педагoгiчний ун-т iменi Г. С. Сковороди. Харюв, 2008. 220 с.

3. Качалова Л. П. Мониторинг процесса интеграции психолого-педагогических знаний студентов. Педагогика. 2000. № 9. С. 60-65.

4. Коберник О. М. Теopiя i методика психoлoгo-педагoгiчнoгo про-ектування виховного процесу в шкoлi. К.: Науковий свт, 2001. 182 с.

5. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений. Москва: ООО «ИТИ ТЕХНОЛОГИИ», 2003. 944 с.

6. Про нащональну доктрину розвитку освти Украши у XXI сто-лiттi: Указ Президента Украши № 347/2002 вiд 17.04.2002року. URL: http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/.

7. Рябова З. Мотторинг розвитку навчальноi дiяльнoстi учтв. Директор школи. 2005. № 45. С. 8.

8. Харченко Т.Г. Актуализация французского опыта гуманизации педагогического образования для Украины: дидактические уроки //Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2012. № 1. С. 74-77.

9. Крыстопчук Т.Е. Педагогическое образование в странах Бенилюкс: структура и содержание //Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2013. № 2. С. 20-23.

10. Евдокимова О.В. Педагогический мониторинг как объект научно-педагогического исследования //XXI век: итоги прошлого и проблемы настоящего плюс. 2015. Т. 2. № 1 (23). С. 67-71.

11. Маслюк Р.В. Проблема развития комплекса «педагогический колледж — педагогический университет» в системе непрерывного педагогического образования (логико-исторический анализ) // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2013. № 2. С. 23-26.

12. Шумилова О.Н. Мониторинг рынка труда как условие формирования эффективного имиджа вуза //Балтийский гуманитарный журнал. 2015. № 1 (10). С. 153-156.

13. Лашманова В.Ф. Мониторинг трудовой карьеры выпускников организаций профессионнального образования // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2016. Т. 5. № 4 (17). С. 156-159.

14. Николашкина В.Е. Мониторинг социокультурной образовательной среды вуза: принципы и специфика // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2016. Т. 5. № 2 (15). С. 107-109.

15. Курилова О.Л., Смагин А.А., Липатова С.В., Курилов Ф.М. Мониторинг компетентности выпускников вуза // Вестник НГИЭИ. 2016. № 6 (61). С. 66-79.

16. Цехмiстpoва Г. С. Упpавлiння в oсвiтi та педагoгiчна дiагнoс-тика. Кшв: Видавничий Д)м «Слово», 2005. 280 с.

17. Сучасний словник шшомовних слiв: близько 20 тисяч rniв i сло-восполучень / Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. Кшв: Дoвipа, 2006. 786 с.

Humanitarian Balkan Research. 2017. № 1