CC BY
47
В. Коваль
м. Одеса
МОДЕЛЮВАННЯ КОН'ЮНКТУРИ ІНФОКОМУНІКАЦІЙНОГО РИНКУ З УРАХУВАННЯМ ЗМІНИ СПОЖИВЧОГО ВИБОРУ
Актуальність. Розвиток ринкових відносин протегував перехід до постіндустріальної стадії розвитку суспільства, а тренди скорочення темпів росту ринку вітчизняних споживчих товарів дозволили виокремити як елемент структури народного господарства - сферу послуг, яка виступає динамічною галуззю з постійно зростаючим попитом, створюючи потенціал для розвитку підприємництва.
Вітчизняний телекомунікаційний ринок, як інфра-структурний сектор сфери послуг, не став винятком і за останні десятиліття, під впливом технологічних інновацій, еволюції споживчого попиту в напрямку підвищення обсягу надання, окрім традиційних, додаткових послуг, демонополізації ринку фіксованого зв’язку тощо, розвивається більш високими темпами в порівнянні з іншими економічними видами діяльності.
Причинами таких зрушень виступають, з одного боку, розвиток економіки знань та відповідного прискорення науково-технічного прогресу, з іншого - тенденції видової диверсифікованості структури послуг під впливом споживчих потреб.
Зазначені рушії продукують трансформаційні передумови виникнення інфокомунікаційного ринку як сукупності сегментів фіксованого і мобільного зв'язку, доступу до мережі Інтернет, передачі відео та даних, і навіть телевізійних програм. В рамках одного рахунку споживачам надаються пакети «triple-play» і навіть «four-play» послуг фіксованого і мобільного зв'язку, доступу до мережі Інтернет тощо.
Інфокомунікаційні послуги стали самостійним сегментом як світових, так і вітчизняних ринків, а їх реалізація суб'єктами господарювання, здійснюється, як правило, на контрактній (укладання договору) основі, або предоплаченого («prepaid») зв'язку. Однак, в останні роки доходність чи середній прибуток на одного користувача засвідчує тенденцію до його зменшення, що пов’язано не тільки із зниженням темпів приросту чисельності абонентів, але і зміною споживчого поводження, яка обумовлена падінням середньомісячного наявного доходу населення внаслідок економічного спаду та низького рівня оплати праці.
Проблемам споживчого поводження в контексті задоволення потреб присвячені праці К. Макконела, П. Лазарсфельда, А. Тофлера, Т. Веблена, П. Бурдье, Дж. Кейнса тощо. Відзначимо, що у класичній політичній економії вважалося, що всі базисні відносини зосереджені, в першу чергу, в сфері матеріального виробництва, однак в сучасних умовах відбувається трансформація споживчого поводження в межах постіндустріа-льного розвитку з основною характеристикою ділової активності, саме в сфері послуг.
Дослідженням питань із сталого розвитку інфоко-мунікацій та відповідно кон’юнктурних змін на ринку послуг займалися як вітчизняні, так і закордонні дослідники: О. Редькін, В. Гранатуров, Л. Варакін,
В. Іноземцев, С. Парінов, Е Разроєв тощо.
В проведених дослідженнях методологічні проблеми ринкової організації відносин в інфокомуніка-ційній сфері починають здобувати у вітчизняній науці масштаби, що відповідають економічній і соціальній ролі сфери послуг у сучасному суспільстві.
1______________________________________________________
40
У зв'язку з цим, необхідно вивчити поводження споживачів на ринку для задоволення їхніх потреб й одержання максимальних вигод операторами телекомунікацій
- з одного боку, та фактори, що будуть впливати на формування активності споживачів і, як результат, формування попиту на інфокомунікаційному ринку - з іншого. Цим визначається актуальність теми дослідження.
Метою статті є обґрунтування кон’юнктурних змін на інфокомунікаційному ринку, що дозволить проаналізувати прибутковість різних сегментів споживчого ринку послуг зв'язку, провести оцінку пріоритетів у використанні їх різними групами споживачів.
Виклад основного матеріалу. Інфокомунікації як галузь нематеріального виробництва характеризується, в першу чергу, мережевою структурою організації біз-нес-процесів, оскільки послуга (інформаційна послуга чи послуга зв’язку) створюється в результаті координованої діяльності ряду підприємницьких структур, об'єднаних технологічними й економічними зв'язками у виробничо-економічній мережі, а також схильністю до змін під впливом ендогенних і екзогенних факторів. Крім того, на інфокомунікаційному ринку може і не створюватися первинний інформаційних контент, а лише тільки трансформуватися інформація, отримана з інших галузей чи сфер діяльності.
Оскільки підприємства на інфокомунікаційному ринку організуються по мережевому принципу, то відповідно присутній вплив мережевого ефекту, який полягає в нелінійному зростанні споживчої корисності послуги зв'язку при збільшенні кількості користувачів [1], що можливо представити наступним виразом: £с = f (п-^2 (п)), де £с - відносна суб'єктивна корисність ін-фокомунікаційної послуги, п - кількість користувачів.
Однак, формування мережевого ефекту та поводження споживача на товарному ринку істотно відрізняється від його поводження на ринку послуг, а саме інфокомунікаційному, що пояснюється особливостями послуги. Сучасний прогноз розвитку ринку послуг зв’язку для населення базується на аналізі основних тенденцій вітчизняної економіки, що засвідчує уповільнення споживання ними послуг в останні роки, що викликано зниженням темпів зростання доходів населення. Крім того, обсяг споживання інфокомунікацій-них послуг, до деякої міри, залежить від структури державного бюджету, оскільки частину послуг населення отримує за рахунок соціальних трансфертів і бюджетних виплат. Із зростанням доходів населення зростають споживчі витрати, однак, згідно закону Дж. Кейнсу, - зростають не пропорційно [3].
На вітчизняному ринку за 2010 рік споживачам реалізовано послуг пошти та зв’язку на 47,4 млрд. грн., в тому числі населенню - на 18,0 млрд. грн., що складає 38% від загального обсягу, з яких найбільша частка доходів від реалізації населенню саме послуг: телефонного зв’язку, доступу до мережі "Інтернет" та радіозв’язку.
Згідно даних [5], кількість економічно активного населення віком 15-70 років у 2010 р. становила 22,1 млн. осіб, а в середньому за грудень 2010 р. працівникам, яким оплачено 50% і більше робочого часу, нарахування заробітної плати склали у межах розміру прожиткового мінімуму, - відповідно близько 16% працюючих, в стру-
ктурі яких у сфері державного управління 5,4%, освіти та охорони здоров’я - близько 14%, у сфері культури та спорту - 20% та сільському господарстві - 37%.
Таблиця 1
Доходи від надання послуг зв’язку, 2010 р.
Види послуг Доходи від реалізації послуг зв’язку у тому числі населенню у тому числі підприємствам
Обсяг, млн.грн. Пит. вага,% Обсяг, млн.грн. Пит. вага,% Обсяг, млн.грн. Пит. вага,%
Усього 47418,6 100 18016,7 100 29401,9 100
Поштовий 2940,9 6,2 577,5 3,2 2363,4 8,1
Телеграфний 46,2 0,1 13,0 0,1 33,2 0,1
Телефонний 8196,4 17,3 4523,2 25,1 3673,2 12,5
Комп’ютерний 4236,8 8,9 2277,3 12,6 1959,5 6,7
Радіозв’язок 1918,7 4 1343,0 7,5 575,7 2
Мобільний 28835,3 60,8 9108,6 50,6 19726,7 67,1
Інші послуги 1244,3 2,7 174,1 1 1070,2 3,6
Загалом в бюджетній сфері середньооблікова кількість штатних працівників на грудень 2010 року складала близько 38 % від загальної кількості, однак питома вага нарахування зарплати штатним працівникам нижче чи в межах прожиткового мінімуму є достатньо вагомою.
Варто відзначити, що споживчий пріоритет пов'язаний із тим, що телекомунікаційні послуги не входять до основного споживчого кошику, а обсяг їхнього споживання в значній мірі залежить від доходів населення, що для 16% працівників, як вже було зазначено, не перевищують вартість прожиткового мінімуму [5, 7].
Оскільки базою порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання слугує споживчий кошик, наведемо структуру сукупних витрат домогосподарств (рис. 1). Відповідно до споживання домогосподарств найбільш вагомою статтею сукупних витрат залишаються витрати на харчування (51,6%) та непродовольчі товари та послуги (35,1%), з яких витрати на послуги зв’язку склали 2,7%. Однак, у 2006 р. у споживчому кошику послуги зв’язку складали близько 1,6%.
3,3
Неспоживчі сукупні витрати 10
Продукти харчування та Сезалкогольні напої
Рис. 1. Структура сукупних витрат домогосподарств за 2010 р.,%
Більша частина капіталу домогосподарств формується за рахунок власних коштів - заробітної плати, тому частка споживачів ринку, які стали абонентами, в умовах незмінних цін, головним чином визначається динамікою особистих доходів, що корелюють із ВВП [7].
Аналіз структури ВВП дозволяє відзначити, що в Україні його зарплатоємність з урахуванням цінового фактору, становила у 2002 р. 32,9%, у 2005 р. - 36,3%, а у 2010 р. - 40,1%. В розвинутих країнах, в споживчий кошик яких входять витрати на інфокомунікаційні послуги, зарплатоємність ВВП складала, наприклад, у США у 2002 р. 57,3%, у 2005 р. - 55,6%, а в 2010 р. -54,9% (Бюро економічного аналізу США: http://www.bea.gov/national/csv/dpga.csv), у Великобританії цей показник становив у 2002 р. - 46,2%, у 2005 р.
- 45,5%, у 2010 р. - 55,3% (Управління національної статистики Великобританії: http://www.ons.gov.uk/ons/rel).
Таким чином, в Україні із зростанням ВВП відбувається зростання доходів населення, при відносно постійному розмірі прожиткового мінімуму, що призводить до зростання частини доходу, яка перевищує граничний розмір споживчого кошику (рис. 2): Апм = Д -Пмі, де Д - середньомісячний наявний доход у розрахунку на 1 особу, грн.; Пмі - прожитковий мінімум для працездатних осіб на кінець року, грн.
Рис. 2. Темпи зміни соціально-економічних показників та витрат на послуги зв 'язку
На протязі з 2000 року по 2004 рік прослідковується негативна тенденція Апм, що пов’язано із достатньо низьким середньомісячним наявним доходом населення і, відповідно, малими обсягами споживання послуг зв’язку, що в середньому на одне домогосподарство складало близько 100 грн. Відповідно з 2005 року по 2010 рік відбулось різке збільшення як Апм, так, відповідно, і споживання послуг зв’язку до 1000 грн., що пов’язано із нова-ційністю розвитку послуг зв’язку та не насиченням рин-
ку, наприклад, рівень проникнення мобільного зв’язку на 2004 рік складав близько 30%, а у 2010 році - 121,1%, а також з інфляційними процесами.
На протязі останнього десятиліття поступово збільшувались обсяги споживання послуг зв’язку та інформаційних послуг:
- встановлено основні домашні телефонні апарати мережі з 7,35млн. у 2000 р. до 10,15 млн. у 2010 р., при потребі в домашніх телефонних апаратах за 2010 рік -
0,57 млн. заяв;
- надано міжміських телефонних переговорів (включаючи міжнародні), у розрахунку на 1 особу наявного населення, з 1375 од. у 2000 р. до 5570 од. у 2010 р.;
- середньорічна кількість місцевих хвилино-розмов на одного абонента мобільного зв’язку (передплачених послуг «prepaid») у 2000-2002 рр. склала близько 348 хв., у 2010 р. - 2120 хв.;
- середньорічні обсяги трафіку в мережі Інтернет склали у 2005 р. на одного користувача близько 5-8 Гб, у 2010 р. - 50-55 Гб;
- середньорічні обсяги мобільного контенту на одного користувача мобільного інтернету у 2005 р. складали близько 6-8 Мб, у 2010 р. - 930 Мб.
Однак, іншими факторами, які впливають на споживання послуг зв’язку, є не тільки соціально-економічні, а й галузеві та внутрішні фактори, які пов’язані із здатністю використання користувачами сучасних інфокомунікаційних технологій, а і тенденцією зміни споживання різноманітних послуг, конкуренцією на ринку оператора (провайдера) телекомунікацій тощо.
Важливим фактором прогнозу подальшого споживання послуг зв’язку залишаються доходи абонентів та, відповідно, ступінь нерівності їх розподілу за групами населення, що характеризується кривою Лоренца (лінією фактичного розподілу). Відносна нерівномірність доходів в інтегральному вигляді сприяє можливості прогнозування розвитку інфраструктури та попиту на інфокомунікаційні послуги, який визначає розподіл засобів передачі інформації серед населення.
Слід зазначити, що в класичному варіанті міра розподілу доходів використовується для аналізу розмежування населення з погляду доходів та виступає важливим показником потенційної можливості придбання послуг зв’язку. Згідно закону Енгеля, зі збільшенням доходу його частка, що витрачається на товари першої необхідності, зменшується, у той час як частка витрат на предмети розкоші, у т.ч. на послуги зв’язку, збільшується. Крива Енге-ля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання визначеного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит та незмінних цінах, оскільки внаслідок постійного зниження доходів від надання послуг зв'язку (особливо послуг міжміського і міжнародного зв'язку - темп зростання 2010 р. до 2009 р. склав 86,3%, мобільного зв’язку - 100%), підвищення граничних тарифів не буде надавати будь-якого компенсаційного ефекту.
В міру зростання доходів спостерігається просування по ієрархічній піраміді інфокомунікаційних потреб у напрямку від низького до більш високого рівня доходів, що виражається однофакторною функцією:
Qi = Fi(D). де І) - середньодушовий загальний доход, Qi - обсяг споживання і-того блага (обсяг задоволеного попиту).
Конкретизувати характер відносної зміни попиту при зміні доходу на одиницю дозволяє розрахунок коефіцієнта еластичності попиту по доходу: ed = £^Q J3 , де е? - кое’ ’ j dD Q
фіцієнт еластичності попиту для і-того товару по доходу.
Для більшості нормальних (якісних) товарів чи
послуг крива Енгеля має зростаючий характер із поступовим зменшенням, тобто визначений приріст доходу викликає менший приріст споживання, що, насамперед, підтверджується законом убутної граничної корисності. Однак для телекомунікаційних послуг крива Енгеля зростає з прискоренням, тобто споживання послуг зростає швидше, ніж зростає доход споживача - особливо в категорії доходу 660-840 грн., 1380,1-1560 грн. та понад 1920 грн. (рис. 3).
Рис. 3. Крива Енгеля та коефіцієнт еластичності послуг зв 'язку, 2010 р.
На підтвердження цього свідчить значення коефіцієнта еластичності по цим категоріям доходу домогос-подарств: 1,08, 1,04 та 1,18, що засвідчує підвищений попит на телекомунікаційні послуги, при відносно нижчому темпі зростання доходів споживача. По іншим
категоріям доходу коефіцієнт еластичності (0< ED <1) складає від 0,81 до 0,96, що показує зростання попиту на послуги зв’язку повільніше, ніж відповідної категорії доходу, що типово для благ першої необхідності.
Варто відзначити, що збільшення частки населення з доходами категорій, які значно перевищують прожитковий мінімум, сприяє посиленню попиту відповідної структури, що вимагає безперервної диференціації наданих телекомунікаційних послуг.
Відповідно даних [2], на теперішній час рівень проникнення фіксованого зв’язку складає 58%, а рівень проникнення мобільного зв’язку - 121,1%, про що свідчить споживання послуг мобільного зв’язку за всіма децильними (10%-ми) групами домогосподарств.
Тому для послуг мобільного зв’язку логістична форма кривої Енгеля ставить перед операторами теле-комунікацій проблему наближення до меж насичення по даному сегменту. Вирішити зазначену проблему дозволяє введення новаційних програмних аплікацій (додатків), що надає послузі нові, затребувані ринком, властивості. Підвищуючи еластичність попиту по доходу, нововведення відсувають межі насичення ринку даною послугою, створюючи перспективу продовження бізнесу з ним [6].
Сучасний інфокомунікаційний ринок характеризується вертикальною диференціацією послуг, оскільки рівень усіх характеристик інфокомунікаційних послуг зростає або убуває одночасно для всіх споживачів, а товари і послуги ранжуються відповідно до визначеного порядку, однаковому для всіх споживачів.
З цією метою визначимо в структурі витрат на послуги зв’язку по децильним групам домогосподарств вагову складову витрат на послуги зв’язку у розрізі характеристик переваги споживчого вибору. Відповідна характеристика граничного споживача для якого байдужний рівень споживання між товарним набором «double-play», «triple-play» і навіть «four-play», які надаються на ринку України (табл. 2), пов’язані з теорією загальної та граничної корисності від величини спожитого блага.
Таблиця 2
Конвергентні послуги операторів телекомунікацій
ми,. ми.
ми,
Види \ послуг Оператори теле-комунікацій \ Double-play Triple- play Four (quadro)- play
Інтер-нет і телефон-ний зв'язок Інтернет і кабельне телебачення (IPTV) Інтернет, кабельне телебачення (IPTV) ітеле-фонний зв'язок Інтернет, кабельне телебачення (IPTV), мобільний і фіксований зв'язок
Воля - + + -
Голден телеком + + + +/-
Дата Груп - - + -
Комстар-Україна - + + проект
Укртелеком + - +/- +/-
Vega + + + -
В рамках цієї теорії побудуємо модель споживчого вибору при впливі переваги споживача на формування попиту на інфокомунікаційному ринку, що зводиться до максимізації корисності, тобто до вибору найбільш переважного набору послуг із сукупності доступних наборів при даному бюджетному обмеженні. При типовій формі кривої байдужності найвищий рівень корисності досягається в перетині кривої байдужності і бюджетної лінії, або нахил кривої байдужності (MRSxy) дорівнює нахилові бюджетної лінії (Px/Py).
Для цього введемо наступну умову: кожний із споживачів має доход, частина якого «І» витрачається на споживання наборів послуг зв'язку. Споживач вважається активним, якщо він купує послугу хоча б одного з операторів телекомунікацій (j), тобто, якщо є такий оператор j, для якого виконується QJ < І.
Крім того, рівень попиту на послугу конкретного оператора зв'язку визначається наступними характеристиками: ціною послуги Рі, а також співвідношенням переваг 9 ={ 90 ,91,...,9к} і багатомірною характеристикою якості послуги S= {s0 ,..., s k}.
Аналітичні дослідження компанії «Іп-Stat/MDR» щодо споживчих переваг у сфері послуг мобільного і фіксованого зв'язку засвідчили, що споживачі знаходять найкращий баланс між використанням мобільного і стаціонарного зв'язку, оскільки процес споживання обумовлено набором цінностей, що домінують у конкретному соціальному середовищі, і, таким чином, у кінцевому рахунку, слугують орієнтиром споживчого вибору.
З урахуванням найбільшої кількості споживачів, саме послуг мобільного зв’язку, введемо в модель споживчого вибору положення про вибір між послугою мобільного та фіксованого зв'язку, за винятком інших наборів послуг «double-play», «triple-play» та «four-play», оскільки останні на вітчизняному ринку не набули достатнього розвитку.
Відзначмо, що для визначення взаємозамінності послуг фіксованого і мобільного зв'язку необхідно враховувати ознаки їх порівнянності, наприклад, ціна та технічні характеристики, а також споживчі властивості
- здатність їхнього надання в різних умовах та географічної прив'язки тощо.
Тому в моделі споживчого вибору вводиться спрощена система параметрів їх порівнянності та споживчих властивостей взаємозамінності послуг. Умова рівноваги споживача при споживанні двох благ пов'язана з тим, що кожний придбаний товар має приносити споживачу однакову граничну корисність пропорційно його ціні:
де MU - гранична корис-
Рх Pv Р,
ність відповідного товару, Р - його ціна .Однак, також необхідно врахувати бюджетне обмеження: І < Рх • Qr + Pv • Qv, де I - бюджет споживача по децильним групам доходу на придбання набору послуг зв’язку, Qx, Q -обсяг споживання набору послуг X (мобільний зв'язок) та Y (фіксований зв'язок); Рх, Ру - тариф відповідних послуг чи набору послуг.
Розглянемо бюджетне обмеження та побудуємо карту кривих байдужості споживача в інтервалі коефіцієнта еластичності ED > 1 по відповідним категоріях доходу: 660,1-840 грн. та 1380,1-1560 грн., що складає витрати на послуги зв’язку по цим категоріям 69 грн. та 89 грн.
Відповідно до граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги [8], середня вартість користування телефоном для абонентів місцевої телефонної мережі у 2010 р. складала 25 грн. з ПДВ при 400 нетарифікованих хвилин загальної тривалості місцевих розмов, в середньому, з подальшою оплатою кожної наступної хвилини по 0,031 грн. - місцевої зони та 0,51,2 грн. - у межах області та України чи на номера мобільних операторів.
Спираючись на структуру витрат населенням на послуги фіксованого зв’язку у розрізі видів зв’язку, проведемо розмежування щодо обсягу споживання кількості телефонного міського (сільського) та телефонного міжміського (включаючи міжнародний) зв’язку, що склало 61% (по 0,031 грн.) та 39% (0,5 грн.) відповідно.
Згідно рейтингу [9] вартості голосових послуг GSM-операторів України, середній обсяг споживання послуг мобільного зв’язку складав 400 хвилин (280 усередині I 120 поза мережею) при середній вартості пакета послуг 30 грн., що відповідає значенню середньомісячного доходу від абонента (ARPU), який на кінець 2010 року по основним операторах телекомунікацій складав 30 грн.
Вартість хвилини понад пакетної кількості усередині мережі складає 0,05 грн. та поза мережею - 0,18 грн. за хвилину розмови. Тому функція бюджетного обмеження буде мати вигляд (рис. 4):
I<(PxBAZ •QcBAz +Рхіл •Oxin +Pxout •Qcout)+
+(Руbaz • Qbaz +Руin • Q?in +Руout • Qout), де Рbaz , Р in, Р out - тариф відповідних послуг в базовому пакеті, понад пакетної кількості усередині мережі та поза мережею, відповідно;
Qbaz , Q in, Q out - обсяг споживання набору послуг в базовому пакеті, понад пакетної кількості усередині мережі та поза мережею.
Рис. 4. Карта кривих байдужості та бюджетних ліній на послуги зв ’язку
В якості прийнятих спрощень вважається, що сумарні витрати на споживання послуг зв’язку прямо пропорційні кількості хвилин, пов’язаних із відповідним рівнем забезпечення їх корисності. Крива байдужності в будь-якій її точці характеризує відносну цінність розглянутих благ. Спадні похилі прямі відображають бюджетні обмеження при різних обсягах хвилин по видах зв’язку, а точки перетину цих прямих кривими байдужості максимально доступних рівнів корисності являють собою варіанти вибору при різних рівнях бюджету.
Економічна теорія споживчого вибору, в умовах збільшення числа пропонованих споживачеві товарів та послуг, надає можливість впорядкування взаємозв'язку факторів впливу на їх вибір з урахуванням кон’юнктурних змін на інфокомунікаційному ринку, а також обґрунтування економічної політики у вирішенні таких соціально-економічних проблем як диференціація доходів і формування мінімальних соціальних стандартів споживання.
Крім того, з постійним зростанням споживчих витрат та значним потенціалом використання інфокому-нікаційних послуг, оператори телекомунікацій збільшуватимуть ємність мережі, а зростання попиту на додаткові послуги зв’язку сприятиме модернізації пропускної здатності і підвищенню рівня охоплення широкосмугових послуг. Тому ключовою тенденцією на інфо-комунікаційному ринку виступає не зниження ціни, що робить більш доступними основні послуги, а збільшення кількості їх обсягу: кількості хвилино-розмов в пакеті чи швидкості доступу до мережі Інтернет - з одного боку, та поліпшення якості споживчих послуг і висока споживча задоволеність на основі використання новітніх технологій і засобів зв'язку - з іншого.
Висновки. Вітчизняний інфокомунікаційний ринок характеризується якісно новим станом та різним положенням його сегментів - повного насичення послугами мобільного зв’язку, незадоволеного попиту щодо встановлення основних телефонних апаратів, технічною відсутністю доступу до мережі Інтернет у віддалених районах, що виступає, у значній мірі, як наслідок багаторічної інтенсивності галузевого розвитку та но-ваційного впровадження інформаційних технологій, так і повільного оновлення та модернізації існуючої телекомунікаційної мережі. Тому суб'єктами ринку, в нинішніх умовах, проводиться пошук нових шляхів максимальної активізації діяльності: співробітництво з роздрібним бізнесом, впровадження нових форматів і форм обслуговування клієнтів з метою стимулювання попиту на послуги, як з боку підприємств, так і з боку населення.
Однак, індикатори соціально-економічного розвитку (висока нерівномірність розподілу доходів населення, зростання індексу споживчих цін тощо) засвідчують обмежену можливість горизонтального розвитку інфо-комунікаційного ринку і вимагають розробки співробітництва з клієнтами на основі системного підходу до формування їхньої лояльності, що враховувало би специфіку поводження різних сегментів споживачів із розширенням асортиментної пропозиції (VAS-послуги) і високою якістю надання послуг тощо.
Визначення еластичності попиту по доходу засвідчує, що в міру зростання доходів основне розширення виробництва спостерігалося в інфокомунікаційній сфері, однак середній коефіцієнт еластичності складав за 2010 рік близько «1», засвідчуючи що витрати домого-
сподарств на послуги зв’язку збільшуються пропорційно зростанню доходів. Тому активізація державного регулювання виступає невід’ємним фактором забезпечення мінімальних соціальних гарантій у формуванні, через трансферти, більш збалансованої структури кінцевого споживання за рахунок збільшення в ній частки інфокомунікаційних послуг.
Проведений аналіз кон’юнктурного прогнозу на середньострокову перспективу щодо розвитку ринку інфокомунікаційних послуг, якому будуть властиві наступні тенденції, засвідчив:
- збільшення частки витрат на оплату послуг при скороченні частки витрат на придбання товарів тощо;
- збереження випереджального попиту на пакети послуг по «еластичним» децильним групам населення при зміні їх доходу та знижені динаміки попиту на послуги «необхідного» характеру;
- збереження темпів зростання тарифів по відношенню до загальної динаміки споживчих цін;
- низьку тенденцію зростання реальних доходів населення, в основному, за рахунок відносно високодохідних децильних груп, також нерівномірності їх розподілу та подальшого розходження в структурі споживчих витрат й посилення їхньої диференціації у споживанні послуг;
- поступове зростання когнітивного та афективного рівня використання послуг та засобів зв’язку всіма демографічними групами населення.
Список джерел
1. Голубев А.А. Модели взаимоотношений участников мобильного сектора инфокоммуникационного рынка/ А.А. Голубев // Современные проблемы экономики и управления народным хозяйством. Сб. научн. ст. асп. СПбГИЭУ. - Вып. 15. - СПб.: СПбГИЭУ, 2005. - С. 25-29.
2. Инвестиционная привлекательность телекоммуникационных рынков стран СНГ Белоруссия, Казахстан, Украина [Эл. ресурс] - Режим доступа: http://www.comnews-research.ru
3. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. / Дж.М. Кейнс; Пер. с англ. проф. Н.Н. Любимова; под ред. д.э.н., проф. Л.П. Куракова.
- М.: Гелиос АРВ, 2002. - 352 с.
4. Макконел К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К.Р. Макконел, С.Л. Брю; пер. с 14 англ. изд. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 972 с.
5. Національні рахунки України за 2010 рік. Статистичний збірник / За редакцією І.М. Нікітіної - К.: Державна служба статистики України, 2012 - 152 с.
6. Перепёлкин В.А. Формирование структуры экономики постиндустриального общества / В.А. Перепёл-кин. - Самара : Изд-во Самар. науч. центра РАН, 2010. - 326 с.
7. Раздоев Э. Инфокоммуникационный бизнес: управление, технологии, маркетинг / Э. Раздоев. - СПб.: Профессия, 2003. - 352 с.
8. «Про затвердження Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги»: Рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку № 157 від 08.04.2011 р. - Офіційний вісник України - 2011
- № 30 - С. 120.
9. Рейтинг вартості голосових послуг GSM-операторів України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.prostobank.ua/finansovyy_gid/byudzhet/reyt і^і/.
