CC BY
47
Результативнiсть формування педагопчно! культури курсантiв-прикордонникiв у процесi iнтерактивного навчання гуманiтарних дисциплiн залежить вiд цшеспрямованого застосування запропоновано! методики навчання майбутшх офiцерiв, що перевiрено i знайшло пiдтверджено в експериментальних групах, доведено й шдкршлено розрахунками.
Л1ТЕРАТУРА
1. Буряк В. Формування методолопчно! культури майбутнього вчителя / В. Буряк // Педагопка 1 психология. — 2003. — № 2. — С. 3-7.
2. Гомонюк О. М. Розвиток етнопедагопчно! культури майбутшх офщер1в у навчально-виховному процесс Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / О. М. Гомонюк. — Хмельницький, 2001. — 237 с.
3. Занина Л. В. Основы педагогического мастерства / Л. В. Занина Н. П. Меньшикова. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. — 288 с.
4. Зелений В. I. Розвиток педагопчно! культури молодих офщер1в внутршшх вшськ МВС Укра!ни: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / В. I. Зелений. — К., 2003. — 212 с.
5. Коцеруба Д. М. Шляхи та умови вдосконалення виховання курсанпв Нацюнально! академп Прикордонних вшськ Укра!ни: Дис. ... канд. психол. наук: 20.02.02 / Д. М. Коцеруба. — Хмельницький, 2000. — 221 с.
6. Кудинов Ю. В. Формирование культуры педагогического общения у курсантов-пограничников в процессе военно-профессиональной подготовки: Дис. ... канд. психол. наук: 20.02.02 / Ю. В. Кудинов. — Хмельницкий, 1998. — 200 с.
7. Печенежский В. П. Активное социально-психологическое обучение компетентности в общении руководителей воинских коллективов ПВУ: Дис. ... канд. психол. наук: 20.02.02 / В. П. Печенежский. — Хмельницкий, 2000. — 226 с.
8. Шевчук В. I. Формування основ педагопчно! культури у слухач1в Академп Прикордонних вшськ Укра!ни в процес1 вшськово-професшно! шдготовки: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / В. I. Шевчук. — Хмельницький, 1999. — 176 с.
Юрш 1ВАШКОВ
МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ДИСЦИПЛШОВАНОСТ1 У МАЙБУТН1Х ОФ1ЦЕР1В-ПРИКОРДОННИК1В
У статтi розкрито сутнкть моделi формування дисциплiнованостi майбутшх офiцерiв-прикордонниюв. Охарактеризовано систему цшей i завдань, закономiрностi i принципи формування цiеi якостi у курсантiв, а також и технологт, насамперед засоби педагогiчноi взаемодИ] форми та засоби досягнення дисциплiнованостi.
Дисциплша е найважлившою умовою високо! бойово! готовносп та боездатносп шдроздшв i частин. Тшьки на И основi можна забезпечити належну оргашзовашсть вшськ, !х бойову майстершсть, постшну готовшсть до виконання поставлених завдань, надшну керовашсть. Адмшютращя Державно! прикордонно! служби Укра!ни (ДПСУ) проблему забезпечення правопорядку i дисциплiни визнае прюритетною, оскiльки нинi в умовах с^мкого розвитку вiдомства ключового значення набувае людський фактор. Професiоналiзм персоналу i стан дисциплiни е складовими устху вiдомства загалом.
Метою стат^ е обгрунтування моделi формування дисциплшованосп у майбутнiх офiцерiв-прикордонникiв.
Впчизняш вiйськовi педагоги i психологи провели певш дослiдження з цiе! проблеми. Так, Е. П. Утлш визначив основи психолопчно! теорi! дисциплiнарних систем. Дисциплшовашсть як важливу якiсть особистосп во!нiв розглядали О. А. Аксьонов, О. М. Василевський, В. А. Петров. Основш аспекти дiяльностi офiцерiв щодо змiцнення дисциплiни у вшськових пiдроздiлах вивчали В. Т. Доценко, Л. С. Мальцев, Я. Я. Юрченко та iншi науковщ. Проблеми виховання дисциплшованосп у вiйськовослужбовцiв розглядали А. П. Андруник, А. В. Барабанщиков, В. I. Вдовюк та ш. Особливосп пiдготовки курсантiв до дiяльностi щодо змiцнення вiйськово! дисциплши дослiджували Н. Ф. Бондаренко, А. А. Лук'янець, системний шдхщ до виховання дисциплшованосп у курсантiв вищих вiйськових навчальних закладiв — С. М. Гречко.
Побудова педагопчно1 моделi формування дисциплшованосп курсанлв мае важливе значення для пiдвищення ефективностi цього процесу. Моделювання е поширеним методом дослщження рiзних процесiв i явищ, що застосовуеться у багатьох науках як на емшричному, так i на теоретичному рiвнях. На емпiричномy рiвнi моделювання використовують у вимiрювальнiй, описовш та iнших фyнкцiях, на теоретичному — в штерпретаторськш, пояснювальнiй та прогнозуючш фyнкцiях.
У психологи моделлю позначають систему об'ектiв або знаюв, що вiдтворюе iстотнi властивостi системи-оригшалу. У педагогiчних дослiдженнях моделi виконують такi функци: iлюстративнy, трансляцiйнy, пояснювальну, процесуальну, прогнозуючу. За 1х допомогою можна проаналiзyвати педагогiчнi системи, виявити 1х слабкi й сильнi сторони, визначити, якими вони повинш бути для досягнення бажаного результату. Моделювання дае змогу всебiчно розглянути педагопчну систему й визначити шляхи li вдосконалення. «Модель (вщ лат. modulus — мiра, мiрило, зразок) навчального процесу — це еталонне уявлення про навчання учшв, його конструювання в умовах конкретних освггньо-виховних закладiв. Вона визначае цМ, основи оргашзаци та проведення навчального процесу» [4, 227]. При цьому кожну дослщжувану систему можна представити певною кшьюстю субмоделей (пiдсистем), вид яких залежить вщ глибини пiзнання, рiвня абстрагування, форми ii матерiальноl презентацп.
Модель дозволяе в едност й цМсносп побачити процес формування стiйких якостей особистосп майбутнього вiйськового фахiвця, належно оргашзувати роботу з розвитку його дисциплшованосп. Ми позначаемо моделлю формування дисциплшованосп кyрсантiв матерiально реалiзованy систему, яка вщображае або вiдтворюе процес формування дисципшнованосп, замiнюе його так, що ll вивчення дае нову шформащю про цей процес.
Для розробки моделi формування дисциплiнованостi у курсаш!в вiйськового вищого навчального закладу (ВВНЗ) важливе значення мають положення системного й особистюно-орiентованого пiдходiв. Теоретичний аналiз з урахуванням цих структурних елементiв показав, що виховання кyрсантiв ВВНЗ е передyсiм системою, оскшьки мае всi ознаки сощально-педагогiчних i системних утворень. По-перше, система виховання мае компонентний змют: мета, завдання, об'ект, суб'ект, педагопчна технологiя, оцiнка резyльтатiв виховно! дiяльностi та iн. По-друге, компоненти (елементи, система виховання) поеднаш певною структурою, внутршшми системно-твiрними зв'язками. По-трете, компоненти системи, об'еднаш структурно, можуть цшеспрямовано i диференцiйовано впливати на свщомють i поведiнкy кyрсантiв, формувати та розвивати необхщш для !х життя i служби якостi, а також впливати на життедiяльнiсть вiйськових колективiв.
Першою i найбiльш важливою складовою проектування i розробки моделi формування дисциплшованосп, вiд яко! залежить результатившсть подальшого процесу, е цiлепокладання. Результатившсть в цьому випадку треба розглядати як стутнь досягнення курсантами сощально значущих виховних цiлей, трансформованих в систему професшно значущих якостей особистосп, яю потрiбно сформувати у випускника ВВНЗ.
Цшепокладання yченi-педагоги завжди розглядали як найважливiшy категорiальнy характеристику виховного й освггнього процесiв. Дослiдженню ще1 проблеми придiляли i придiляють особливу увагу Ю. Д Бабанський, В. П. Беспалько, I. А. Володарська, Т. А. 1ль1на, I. Я. Лернер, I. Ф. Маслова, В. А. Сластьонш, I. Ф. Тализша й iншi наyковцi. У межах вшськово-педагопчних дослiджень значний внесок в розробку щей щодо визначення цшей професiйного навчання вiйськових фахiвцiв зробили О. В. Барабанщиков, В. I. Вдовюк, В. П. Давидов, Л. Ф. Железняк, I. А. Лшський, О. А. Козлов, В. Р. Михайлiвський, З. П. Столяревський та ш.
Для визначення дiагностично поставлено1 мети важливе значення мае побудова ч^ко1 системи цшей, всередиш яко! можна визначити !х категорп i послiдовнi рiвнi (iерархiю). Вiдповiдно до цього загальною метою моделi буде формування професшно значущо1 якостi особистосп курсанпв ВВНЗ — дисциплiнованостi. Загальну мету можна подiлити на систему окремих цшей: досягти знання слухачами i курсантами вимог, виконання яких забезпечуе високу дисциплшовашсть; сформувати переконашсть у необхiдностi виконання цих вимог; досягти включення кyрсантiв у вш сфери прояву дисциплiнованостi; створити умови для
усвiдомленого вибору курсантом свое! життево! позицi!; створити необхiднi передумови i стимулювати саморозвиток дисциплiнованостi.
Наступна важлива складова моделi формування дисциплшованосп — це визначення педагогiчних завдань формування дисциплшованосп у курсанлв. Насамперед необхщно вказати на два першочерговi завдання: мотивацiю дисциплiновано! поведiнки i стимулювання саморозвитку дисциплiнованостi. Мотивацiю дисциплшовано! поведiнки повиннi здiйснювати як командири курсантських пiдроздiлiв, так i викладачi та самi курсанти. Для стимулювання саморозвитку дисциплшованосп важливо дати курсантам знання тих вимог, виконання яких забезпечуе високу дисциплшовашсть, i сформувати переконашсть у необхiдностi високого рiвня дисциплiнованостi.
Ще однiею вагомою складовою моделi формування дисциплiнованостi е психолого-педагогiчна дiагностика. Вона включае оцшку початкового стану дисциплiнованостi курсантiв та !х типологiзацiю на основi проведено! оцшки i пiдсумкову оцiнку сформованосп цiе! якостi. Враховуючи потреби гарантованого досягнення ще! мети, в межах моделi передбачено наявнiсть зворотного зв'язку як на промiжному етапi (промiжна дiагностика), так i на тдсумковому. В разi вiдхилення вiд заданих параметрiв якостi дисциплiнованостi в моделi передбачено можливiсть частково! корекцi! процесу формування дисциплшованосп.
Складовою зазначено! моделi е також закономiрностi i принципи процесу формування дисциплшованосп майбутшх офiцерiв. На основi вивчення стану теори i практики формування дисциплiнованостi курсанпв ВВНЗ, досягнень вiйськово! педагогiчно! науки можна визначити таю закономiрностi формування дисциплшованосп: специфша дисциплiнованостi залежить вщ соцiального середовища; залежнiсть процесу формування дисциплшованосп вщ самосвiдомостi суспiльства та практики виршення проблеми прав i свобод людини в державi; взаемозв'язок рiвня розвитку дисциплiнованостi курсанта i ступеня його соцiалiзацi!; на рiвень розвитку дисциплiнованостi курсантiв впливають процеси гуманiзацi! i демократизацi! як в системi вiйськово! освiти, так i в конкретному ВВНЗ; ефективнiсть процесу формування дисциплшованосп залежить вщ спещально! органiзацi! взаемодi! курсантiв з навколишшм середовищем на основi iдентифiкацi! з гумашстичними аспектами вiйськово! культури й етикету, вщ включення курсанта в суспшьне життя пiдроздiлу, в якому реалiзуються прагнення особистостi до сшвпращ; ефективнiсть формування дисциплiнованостi забезпечують вщповщшсть змiсту, форм, методiв i технологш виховання, оптимальне поеднання педагогiчного керiвництва i самостiйно! дiяльностi, управлiння та сшвуправлшня курсантiв; залежнiсть рiвня розвитку дисциплшованосп курсанта вщ рiвня усвщомлення етично! цiннiсно! сутностi цiе! якосп особистостi; пiдвищення рiвня сформованостi одного iз структурних компонентiв дисциплiнованостi сприяе шдвищенню рiвня дисциплiнованостi загалом, оскшьки виховання однiе! якостi стимулюе процес виховання шших; формування дисциплiнованостi буде ефектившшим, якщо гуманiстична орiентацiя виховання забезпечуватиме виконання курсантами етичних норм щодо мехашзму саморегуляцi!.
Виявленi закономiрностi дозволили сформулювати певнi принципи, реалiзацiя яких забезпечуе ефективнiсть процесу формування дисциплшованосп у курсанпв ВВНЗ. Це, зокрема:
- взаемозв'язок духовно! свободи особистосп i дисциплiнованостi, що означае розумшня свободи як усвiдомлено! необхiдностi, тобто дисциплшовашсть можна розглядати як свободу шдивща, котрий прийняв необхiдне як особиспсно-цшшсне;
- рахування соцiалiзацi! особистост^ тобто необхiднiсть спiввiдносити етапи формування дисциплшованосп iз стадiею соцiалiзацi!, на якш перебувае курсант;
- принцип гумашзацл процесу формування дисциплiнованостi, що розглядае курсанта як мету i суб'екта виховного процесу, а також забезпечуе умови, котрi дозволяють якнайповтше реалiзувати сво! можливостi i постшно бачити оптимiстичну перспективу подальшого розвитку;
- демократизащя, що передбачае створення для курсанпв у процесi навчання i виховання необхiдних матерiально-економiчних, правових, культурно-духовних умов з метою устшно! реалiзацi! цiлей формування дисциплiнованостi;
- персоналiзацiя, що вимагае ставлення до KypcaHTiB як до ушкального явища, незалежно вiд iндивiдyальних особливостей, а також вимагае, щоб курсанти сприймали себе як особиспсть i бачили ïï в шших людях;
- принцип едностi процешв соцiалiзацiï, виховання цiннiсного ставлення до людини i формування дисциплiнованостi; цей принцип вщображае взаемовплив зазначених процешв у формyваннi рацiональноï, емоцiйноï та вольовоï сфер особистостi, що вщповщае необхiдностi групового й особистiсного розвитку;
- принцип виховання в колектив^ який передбачае, що при оргашзаци взаемоди в курсант1в необхiдно враховувати те, що колектив е обов'язковою умовою для самореалiзацiï, самоствердження особистосп, джерелом досвiдy спiльноï сyспiльноï дiяльностi, яка впливае на розвиток цшшсних орiентацiï кyрсантiв, ix соцiальних установок;
- врахування сформованосп етичноï звички як меxанiзмy саморегуляци, що сприяе дiевомy прояву етичних мотивiв у поведшщ курсанта;
- принцип самовиховання i саморозвитку дисциплшованосп, який передбачае, що в процес самодисциплiнyвання як свщомо].', планомiрноï дiяльностi курсанта, спрямовано].' на змiнy своеï особистостi, командир (вихователь) допомагае особистостi у самовизначенш, самоорганiзацiï та самореалiзацiï;
- принцип поеднання педагопчного yправлiння з самоврядуванням, що утверджуе провщну роль командира-вихователя в органiзацiï дiяльностi кyрсантiв; при цьому педагопчне керiвництво спрямоване на те, щоб у процес формування дисциплшованосп зумовити в кyрсантiв активнють, самостiйнiсть та iнiцiативy при оргашзаци ïx життедiяльностi.
Ще однiею важливою складовою моделi формування дисциплiнованостi е розробка технологи формування дисциплшованосп, тобто вибiр форм, методiв i засобiв виxовноï роботи. Така теxнологiя як процес — це послщовшсть (не обов'язково строго впорядкована) педагопчних процедур, операцш i прийомiв, що разом складають цiлiснy систему, реалiзацiя якоï на практицi призводить до досягнення мети i сприяе цшсному розвитку особистосп курсанта. Структурними складовими вказаноï технологи е засоби педагогiчноï взаемоди (методи), оргашзащя виховного процесу (форми), способи формування дисциплшованосп кyрсантiв, командирiв курсантських пiдроздiлiв i викладачiв, а також результат ïx спiльноï дiяльностi.
Складовою технологи формування дисциплiнованостi курсанпв е змiст навчання. Як педагопчний процес вiн у ВВНЗ е дуже складним. У його стрyктyрi фyнкцiонyють кiлька елементiв: система наукових знань, морально-псиxологiчнi вмiння i навики, умшня творчо мислити i дiяти. Змiст навчання всiма своïми складовими справляе виховну дда на слyxачiв i кyрсантiв. Для стимулювання саморозвитку дисциплшованосп необхщно ознайомлювати кyрсантiв з вимогами до неï, переконувати ïx в необxiдностi пiдтримyвати ïï високий рiвень. Робити це можна розкриваючи суть понять «вiйськова дисциплша» i «дисциплшовашсть», на заняттях з вивчення стату^в Збройних Сил Украïни.
Спираючись на визначенi закономiрностi i принципи формування дисциплшованосп у ВВНЗ, ми здшснили вибiр методiв, форм i засобiв формування цiеï якостi у курсанпв. Як зазначае В. В. Ягупов, «методи виховання — це сукупшсть однорщних виховних впливiв з метою реалiзацiï виxовноï мети, основною складовою яких е певний спошб чи прийом» [4, 508]. Вщзначимо, що при формyваннi дисциплiнованостi у курсанпв в рамках розробленоï технологи доцшьно використовувати двi групи методiв: методи виховних дiй i взаемодш та методи профiлактики i перевиховання. До першоï групи належать переконання, вправи, приклад, заохочення, примушення, залучення кyрсантiв до рiзниx сфер дiяльностi, до дрyгоï — перенавчання, переконання, «розрив небажаних контактiв». Найбiльш вживаними в оргашзаци i проведенш виxовноï роботи щодо змiцнення вiйськовоï дисциплши е методи переконання та примусу.
Переконання — це активний вплив на розум, почуття i волю курсанта, метою чого е допомогти майбутньому офiцеровi yсвiдомити, зрозyмiти сутшсть iдей та вимог, у душ яких вш виховуеться, внyтрiшньо погодитися з цими щеями, вимогами та вщповщно до них вирiшyвати вш практичнi завдання [1, 81]. Найбшьш розповсюдженими прийомами переконання е роз'яснення, докази, заперечення, порiвняння, аналогiя, посилання на авторитет, наголошення
на особистий досвiд шдлеглих, особиста демонстрацiя, демонстрування досвiдy шших, демонстращя докyментiв, створення проблемноï ситуаци, органiзацiя колективного пошуку iстини тощо. В процес переконання важливо оргашчно поеднувати прийоми та засоби впливу на свщомють, почуття i волю курсанпв, використовуючи всi форми роботи з ними, зокрема, заняття з гyманiтарноï пiдготовки, слyжбовi збори та наради, кyльтyрно-виxовнi i просвiтницькi заходи, iндивiдyальнi та грyповi бесiди, вс види слyжбовоï дiяльностi.
Допомiжним методом у системi виховання кyрсантiв, що використовуеться до окремих з них за вчинки, котрi не вщповщають вимогам статyтiв i наказiв начальниюв, е метод примусу. Це система засобiв i прийомiв впливу на курсанпв, якi порушують закони, статути i норми морал^ з метою виправлення ïx поведшки та спонукання до сyмлiнного виконання обов'язкiв. Примус е дуже сильним засобом впливу на курсанта, тому користуватись цим методом треба розумно й обережно. Вш не повинен придушувати волю особи, принижувати ïï людську пдшсть, тримати у страху, шакше можуть виникнути серйознi трyднощi у процесi виховання. Примус використовують тсля того, як всi iншi методи впливу на курсанта вичерпано або вони не дали потрiбниx результат [2, 87].
При використанш зазначених методiв необxiдно враховувати, що захоплення крайшми заходами виховання недопустиме, адже створюе в курсантських колективах нездорову атмосферу. Командир повинен ум^и гнучко використовувати iншi заходи виховання [3, 102].
Формування дисциплшованосп у курсанпв доцiльно здiйснювати впродовж п'яти основних етатв. Кожен етап мае виводити курсанта на новий стутнь сформованосп його дисциплiнованостi. Першим етапом е демонстрацшний, де передбачаеться подання зразкiв дисциплiнованоï поведiнки та ознайомлення кyрсантiв з вимогами, виконання яких забезпечуе ïx високу дисциплшовашсть. Метою другого етапу е забезпечення переконаност кyрсантiв в необxiдностi тдтримання високого рiвня особистоï дисциплiнованостi. Важливе значення на цьому етат мае створення умов для того, щоб виконання норм i правил дисциплiнованоï поведшки курсантами стало усвщомленим i звичним. Призначення третього етапу — стереотипного — полягае у створенш виховних ситуацш, яю би передбачали закршлення звичноï поведiнки з сощальною мотивацiею. На цьому етапi важливе значення мае включення кyрсантiв у вш сфери прояву дисциплiнованостi, зокрема навчальну, службову, позаслужбову, повсякденну дiяльнiсть. Важливе значення тут мае утвердження традицш, що прикрашають i збагачують життя курсантського колективу. На четвертому етат — етат усвщомленого вибору
— курсанти засвоюють змiст культури вiйськовоï служби та yсвiдомлюють свое мюце в системi органiв ДПСУ. На цьому етат у них вщбуваеться щентифшащя з колективною думкою соцiальноï групи, згyртованiсть якоï залежить вщ цiннiсного ставлення до людини. П'ятий етап
— етап самоактyалiзацiï — передбачае створення необхщних умов i стимулювання саморозвитку дисциплшованосп. Вш наближае кyрсантiв до вищого рiвня розвитку дисциплiнованостi - самодисциплiни.
Таким чином, в сучасних умовах процес формування дисциплшованосп у курсанпв ВВНЗ буде найбшьш результативним при застосуванш системного та особиспсно-орiентованого пiдxодiв. Використання моделi формування дисциплiнованостi у майбутшх офiцерiв дозволяе попередньо спроектувати процес формування дисциплшованосп та оргашзувати цшепокладання, що дае можливiсть об'ективного контролю якосп досягнення поставленоï мети за допомогою спещальних розроблених критерпв оцiнки. Модель дозволяе також передбачити оптимальш методи, форми i засоби, що визначаються певними i закономiрними зв'язками вшх елементiв системи, забезпечити оперативний зворотний зв'язок, щоб своечасно й оперативно коректувати процес формування дисциплшованосп на рiзниx етапах професшного становлення курсанпв. Складовими моделi е шють взаемозв'язаних блокiв: мета i педагопчш завдання; сфери прояву дисциплшованосп; критери сформованостi дисциплiнованостi; псиxолого-педагогiчна дiагностика; теxнологiя формування дисциплiнованостi; етапи роботи з формування дисциплшованосп.
Перспективами подальших наукових розвщок проблеми дисциплiнованостi майбутшх офiцерiв ДПСУ можна назвати питання щодо визначення особливостей формування тзнавального, мотивацшного та xарактерологiчного компонентiв дисциплшованосп, умови
розвитку дисциплiнованостi як вищо! форми дисциплшарно! пiдготовки курсанпв-прикордонниюв.
Л1ТЕРАТУРА
1. 1щенко Д. В. Курс лекцш з вшськово! педагопки. — Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1998. — 158 с.
2. 1щенко Д. В., Фшпов А. Ф. Основи вшськово! педагогики. — Хмельницький: Вид-во НАПВУ,
2002. — 106 с.
3. Скрыльник А. И. Нравственность и дисциплина воина. — М.: Воениздат, 1985. — 112 с.
4. Ягупов В. В. Педагопка: Навч. поабник. — К.: Либщь, 2002. — 560 с.
Оксана ОЛЬХОВИЧ
М1ЖКУЛЬТУРНА КОМУН1КАЦ1Я ЯК НЕОБХ1ДНА СКЛАДОВА ПЕДАГОГ1ЧНО1 КУЛЬТУРИ ВИКЛАДАЧА 1НОЗЕМНИХ МОВ В УМОВАХ
ПОЛ1КУЛЬТУРНОГО СВ1ТУ
У cmammi виявлено передумови виникнення мiжкультурноi комунжацп як предмета наукового до^дження; розкрито основи мiжкультурноi комункацИ (сприймань, вiрувань та цнностей певних народiв) як необхiдноi складово'1' педагогiчноi культури викладача тоземних мов в умовах пол^льтурного свiту.
Участь Укра!ни у глобалiзацiйних процесах в Сврош та усьому свт, поширення мобшьност i розвиток сучасних технологш, що забезпечують доступ до шформаци, зумовили змши як у способi життя, так i свiтосприйняттi наших громадян. У своему прагненш вiдповiдати сучасним вимогам система осв^и характеризуеться пошуком i утвердженням нових пiдходiв до навчання рiзних дисциплiн, якi покликанi найбiльш повно вщповщати насущним потребам як укра!нського сyспiльства загалом i кожного iндивiда зокрема.
Враховуючи новi соцiокyльтyрнi реали, свiтова педагогiчна думка розробляе вщповщш напрями розвитку освiти. Доповiдь мiжнародно! комюп ЮНЕСКО про глобальнi стратеги розвитку осв^и у ХХ1 ст. вщзначае, що освiта повинна сприяти тому, щоб, з одного боку, людина yсвiдомила свое походження i цим могла визначити свое мюце у свiтi, з iншого — навчити !! поважати iншi культури [2]. Завданням вищо! школи е створити якюно нову освiтню систему, яка здатна забезпечити взаемодда спещалюив у глобальному просторi, що включае конгломерат культур. У сучасному свт, який характеризуеться зростанням мобшьносп, розширенням та якiсною змiною мiжнародних зв'язюв, адекватне володiння iноземною мовою е одшею з умов попyлярностi фаивця на ринку працi. У зв'язку з цим проблема ефективного навчання шоземнш мовi вимагае нового шдходу. Традицiйнi пiдходи недостатньо враховують специфшу мови як вiдображення системи культурних цiнностей, на основi яких будуються моделi поведiнки представникiв певно! культури. Звщси метою навчання iноземних мов е формування тако! особистостi, котра буде спроможна ефективно спiлкyватися з представниками шших культур. У цьому контекст на перше мюце виходить проблема мiжкyльтyрно! комушкаци, що е новою галуззю дослiдження у сучаснш вiтчизнянiй наyцi.
Мета статт — розкрити основи мiжкyльтyрно! комyнiкацi! як необхщно! складово! педагогiчно! культури викладача шоземних мов в умовах полшультурного свiтy.
Поява мiжкyльтyрно! комyнiкацi! як предмета наукового дослщження зумовлена певними юторичними i сyспiльними факторами. Значна кшьюсть iдей щодо мiжкyльтyрно! комушкаци зародилась у США, де перед компашями постало завдання допомогти людям рiзного культурного походження працювати i проживати разом. Пiсля Друго! свггово! вiйни працiвники сфери бiзнесy усвщомили, що потрiбно володiти знаннями про iншi культури, щоб збiльшити обсяги зовшшньо! торгiвлi кра!ни [10, 25].
У. Харт у доповщ «Коротка iсторiя мiжкyльтyрно! комyнiкацi!: прагматичний шдхвд» зазначае, що мiжкyльтyрна комyнiкацiя виникла «як необхщшсть застосувати абстрактнi антрополопчш поняття до практики мiжнародно! служби». На думку дослiдника, розвиток мiжкyльтyрно! комyнiкацi! почався iз концептуальних праць Е. Холла в перiод його керiвництва 1нститутом дипломатично! служби США на початку 1950-х роюв [4]. Одним iз
