CC BY
18
Любенко Я.М. к.вет.н., старший науковий ствроб^ник © Державный науково-дослгдний контрольный ¡нститут ветеринарных препарат1в та кормових добавок, м. Львгв
М1СЦЕ I ЗНАЧЕННЯ 1МУНОМУДУЛЯТОР1В У ЗАГАЛЬНШ ВЕТЕРИНАРН1Й ПРОФ1ЛАКТИЦ1
1мунна система поряд з ¡ншими серцево-судинною, нервовою, ендокринною системами постшно тдтримуе стабмьшсть внутршнього середовища оргашзму тварин I безпосердньо залежить в1д екологгчних, техногенних та годгвельних фактор1в зовншнього середовища, як1 мають безпосередшй вплив на гг формування, стабыьшсть I функщонування. У систем1 загальног ветеринарног профыактики (ЗВП) особливе м1сце посгдае розробка профшактичних заходгв, направлених на тдвищення природног резистентност1 до дИ зовтштх чиннитв на оргатзм тварини шляхом корекцгг ¡муттету нетрадицтними методами (привентивна тератя - застосування з профыактичною метою лжарських засобгв).
1мунна система - це система захисту оргашзму тварин, яка контролюе у ньому функщонування ланок кл^инного та гуморального iмунiтету. Вона постшно тдтримуе антигенну стабшьшсть внутршнього середовища оргашзму тварин i поряд з шшими серцево-судинною, нервовою, ендокринною системами обершае його гомеостаз. О^м того, вона ввдграе важливу роль у специфiчному та протшнфекцшному захист та опосередковано приймае участь у врегулюванш запальних, алерпчних, автоiмунних та iмунодефiцитних процеЫв на етат гомеостатично! функцп iмунiтету тварин [1, 14, 21].
Головну роль в iмунних реакцiях вiдiграють лiмфоцити, котрi володiють клiтинними рецепторами, яю розпiзнають антигени. Тому !х називають антигеннореактивними або iмунокомпетентними клiтинами. Розрiзняють основнi стволовi клiтини - Т- i В-лiмфоцити [30, 31] . 1мунокомпетентш Т-лiмфоцити синтезуються та дозрiвають у вилочковiй залозi пщ впливом як клiтинних компонентiв вилочково! залози, так i гуморальних факторiв. Частина стволових клiтин диференцiюеться незалежно вiд виличково! залози в iмунокомпетентнi антигенспецифiчнi В-лiмфоцити в тканинах печшки, а пiзнiше в кiстковому мозку та лiмфоlдних тканинах. В-лiмфоцити вщповщальш за синтез та секрецiю рiзних iзотопiв iмуноглобулiнiв.
Фагоцитоз - захисна реакщя органiзму на проникнення чужорщних клiтин або часток.
Природна (або неспецифiчна) резистентнiсть органiзму тварин залежить вщ розвитку i функцiонування iмунноl системи та чинникiв зовнiшнього середовища: годiвельних, екологiчних, техногенних. Погiршення еколопчно! ситуаци, збiльшення кiлькостi i сили пливу стрес-факторiв включно з антропогенними чинниками негативно впливае на стан здоров'я тварин [4, 6].
© Любенко Я.М., 2008
216
Все це сприяе пригшченню природно! резистентности зниженню продуктивних якостей тварин, розвитку iмунодефiцитних сташв, у результатi яких органiзм не здатний виробляти необхiдну кiлькiсть iмунокомпетентних антитiл для боротьби з шфекцшними хворобами. У великiй мiрi це пов'язано з тим, що одержаний вщ матерi пiсля народження колостральний iмунiтет знижуеться, а стабiльнiсть набутого iмунiтету залежить вiд складу нормально! мжрофлори в т.ч. кишечника, пщ дieю яко! стимулюеться синтез iмуноглобулiнiв класу А, природних антитiл, м^огешв для iмунокомпетентних клiтин, активнiсть кл^ин фагоцитарного ряду [23, 25, 26].
Поряд з Т-, В^мфоцитами та антигенвидовими кл^инами в реалiзацi! iмунних реакцiй приймають участь полiморфноядернi лейкоцити. Роль цих кл^ин е першочерговою умовою в процесi розвитку й протжання iмунного запалення, пошкодження тканин, а також при фагоцитоза
Фактори, що негативно впливають на iмунну систему тварин:
- токсичнi речовини кормiв;
- довготривала годiвля штритними та нiтратними кормами;
- дiя радiацif, стрес-факторiв;
- часте або довготривале застосування лiкарських препаратiв;
У новонароджених телят до часу прийому молозива вiдмiчений критичний iмунологiчний перюд, коли в кровi вiдсутнiй достатнш рiвень iмуноглобулiнiв, занижене число лейкоциив, В-лiмфоцитiв. З вiком iмунний дефщит компенсуеться за рахунок клiткових i гуморальних факторiв молозива корiв. Шсля прийому молозива в кровi телят зростае рiвень глобулiнiв до 20-30 г/л. Створюеться захисний бар'ер у епiтелiальному шарi кишкiвника з iмуноглобулiнiв-А, бактерицидних i противiрусних субстанцiй, макрофапв, лiмфоцитiв, лакто- i бiфiдумбактерiй. При несвоечасному поступленнi молозива у новонароджених порушуються формування як мiсцевоi' так i загально! захисних функцiй шлунково-кишкового тракту - етап первинного iмунного дефiциту [20, 22, 29].
Взаемодiя Т-i В-лiмфоцитiв безпосередньо впливае на процеси стабшьност першо! iмунноi' шформаци, синтезу та диференцiацiю В-лiмфоцитiв [36]. У тварин з низькими фiзiологiчними задатками (гiпотрофiки) цi процеси слабше розвиненi i створюються певш передумови до виникнення iмунодефiцитiв. Цьому передують процеси понижено! абсорбцп iмуноглобулiнiв у першi днi життя телят або низька поживна цшшсть молозива корiв-матерiв.
У телят в першi днi пiсля народження iмунна система ще повнiстю не сформована, але все ж таки здатна виконувати захисну функцiю органiзму. Тому для певно! корекци показникiв неспецифiчно!' резистентности а також для пiдвищення функцюнальних можливостей органiзму тварин у першi днi !х житття необхiдна корекщя неспецифiчними, а часом нетрадицiйними методами [32, 33, 35]. Таю заходи в медициш називають привентивною тератею. У ветеринарнш практицi застосування ветеринарних лiкарських засобiв з метою профшактики захворювань телят, в тому чи^ таких якi можуть позитивно
217
впливати на ÍMyHHy систему молодого оргашзму тварин, тдсилюючи !! функци
Вимогою для bcíx фармакологiчних i бiологiчних препараив, якi застосовуються для лiкування i профшактики захворювань е те, що вони не повинш володiти iмуносупресорною дiею, а тривалiсть застосування !х не повинна перевищувати бiльше 6-7 дшв [15].
Механiзм iмуномоделюючо! ^мунокорегуючо!) ди вказаних вище препаратiв реал!зуеться шляхом стимулювання пролiферативно! активностi л!мфоциив, корекци функцп кл1тинно! та гуморально! ланок iмунiтету. Застосування в1дпов1дних препараив iмунокорегуючо! ди за умов !мунодефщиту тварин промислового та радiонуклiдного забруднення навколишнього середовища, порушення умов ЗВП е актуальною проблемою сьогодення. Отже, важливою проблемою ветеринарно! медицини е створення нових фармаколопчних засобiв 1з функцiею корекци iмунiтету з тим, щоб вони були 61льш ефективними, з менш вираженим по61чним впливом на системи оргашзму шж вщом1 дос1 препарати.
У медичнiй практищ широко використовують анаболiчнi препарати (ретаболш, феноболiл, нераболiл - виробництва Угорщина), вiтамiни (В1, В6, В12, С), а також препарати бшково! й небшково! природи, зокрема, розчини амшокислот, гiдролiзати, альбумiни, метилурацил, соркосерил, пол^люкш, реополiглюкiн, гiдролiзати як плазмозамiнники. Згадаш препарати, поряд 1з функцiею живлення, стабiлiзують метаболiчнi процеси, п1дсилюють функщю окремих систем i органiв оргашзму. Препарати стимулюють 1муно61олог1чну активнiсть системи !муштету, гемопоез. В 1ншому напрям! вони п1дсилюють Функц1ю бiосинтезу бшюв у печiнцi, а також генез В-кл1тин, в яких iндукуеться синтез 1муногло6улш1в.
1муностимулююч1 препарати, як1 використовуються у практищ ветеринарно! медицини на даний час подшяються на три основш класи:
- 1муномодулятори ендогенного походження (пептиди тимусу, к1сткового мозку, селезiнки, гормони i медiатори нейроендокринно! системи, циток1ни), як1 забезпечують Ф1зюлопчш параметри гомеостазу органiзму тварин;
- 1муномодулятори екзогенного походження (препарати мжробного i рослинного походження - БА1, 61остим, 1мудон, рибомунал, субреум, уро-Ваксом, БЦЖ, п1ц161н1л, лентiнан, 1РС 19, нарозин, фузамiн, алешемiн, ветеринарний препарат В1ТА, настоянки пропол1су, елеутерококу, женьшеня, ехiнаце!);
- 1муномодулятори екзогенш синтетичнi (аналоги нукле!нових кислот, гормошв, полiелектролiти, левамiзол, дiбазол, л1коп1д, пентоксш, метилурацил, тiмоген, iмунофан, полудан, имопептид ТР-5, кемантан, комбiнований препарат щтов1р-3).
За умов впливу на кл1тинну та гуморальну ланки iмунiтету можуть бути використанi стволов! кл1тини, В- i Т-л1мФоцити, кл1тини 1мунолог1чно! пам'ят^ допом1жн1 кл1тини, 1муногло6ул1ни р1зних клаав. Деякi препарати - нуклеiнат
218
натpiю, тимусно rnx^m (Т-активш, ималш), В-активiн (мiелопiд), лiпополiсаxаpиди, pиботан, левамiзол (декаpiс), iнтеpфеpони, полiелектpолiти можуть впливати на всi ланки iмyнологiчноï pеактивностi (специфiчнi i неспецифiчнi фактоpи).
Все бiльшоï уваги в боpотьбi з вipyсними iнфекцiями ^идияеться iнтеpфеpонy або iндyкцiï ендогенного iнтеpфеpонy [2, 3, 5, 10, 24]. Поки ще бiоxiмiки не пеpетвоpили пенiцилiн у високоефективний лiкyвальний пpепаpат, тому пpактичне викоpистання iнтеpфеpонy е дощльним. Вивчаючи меxанiзм iнтеpфеpенцiï вipyсiв на xоpiоналантоïснiй оболонцi кypячиx ембpiонiв, Айзеке i Лiнденман у 1957 p. видшили pечовинy, яка володie пpотивipyсною активнiстю i дали назву "iнтеpфеpон". Була вiдкpита невiдома система пpотивipyсного заxистy клiтин в оpганiзмi тваpин i людини - система iнтеpфеpонy, функцп' якого виявилися piзноманiтними [11, 13, 17]. За даними науковщв вiдомо, що це загальновизнана система - найважливiший фактоp неспецифiчноï pезистентностi оpганiзмy, який здiйснюe контpольно-pегyлятоpнi функцп, спpямованi на збеpеження кл^инного гомеостазу [12].
Пpотивipyсна активнiсть iнтеpфеpонy е складним меxанiзмом pегyляцiï окpемиx етапiв pеплiкацiï вipyсниx частин i yтвоpення антивipyсниx бiлкiв. Iнтеpфеpон дie безпосеpедньо не на вipyс, а на кл^ину xазяïна [13]. Пщ дieю iнтеpфеpонy клiтини xазяïна yтвоpюють щонайменше шiсть новиx бiлкiв, два з якж iдентифiкованi i, як виявилося, впливають на pепpодyкцiю вipyсy. Вченими вiдзначено, що iнтеpфеpон, який ^оник до клiтини починае вiдpазy дiяти на вipyс, блокуючи ^оцеси ïx pозмноження, тому вipyси в кл^иш господаpя не здатнi заpажати його новi клiтини.
Вченими удалося показати, що iнтеpфеpон може впливати на piвень активностi деякиx внyтpiшньоклiтинниx феpментiв, змiнювати експpесiю повеpxневиx антигешв, iстотно змiнювати багато фyнкцiй оpганiзмy in vivo. На пiдставi цього була ствоpена концепцiя iснyвання системи iнтеpфеpонy, сфоpмованоï в пpоцесi еволюцп. Цей дуже складний клiтинний меxанiзм вiдpiзняeться високим ступенем самоpегyляцiï, вш вiдiгpаe важливу pоль кооpдинатоpа pостy i фyнкцiонyвання клiтин в оpганiзмi, а також головного заxисного фактоpy, що обмежовуе pепpодyкцiю вipyсiв.
Рiзноманiття дослiджениx фiзiологiчниx фyнкцiй iнтеpфеpонiв вказуе на 1^ню контpольно-pегyлятоpнy pоль у збеpеженнi гомеостазу [12]. Виявленi ефекти iнтеpфеpонy подiляються на пpотивipyснi, антим^обш та антипpолiфеpативнi (у т.ч. антитiлоyтвоpюючi, iммyномодyлюючi, pадiопpотектоpнi й iн.).
На сьогодш ветеpинаpними спецiалiстами накопичений великий клшчний досвiд викоpистання iнтеpфеpонiв ^и лiкyваннi багатьоx xвоpоб. Отpимано наyковi данi пpо х^ню генетику [11], меxанiзм yтвоpення i дiю, що дозволяе побудувати ч^ку класифiкацiю iнтеpфеpонiв, оxаpактеpизyвати i поpiвняти ïx функщональну активнiсть та ствоpити пpомисловi фоpми пpепаpатiв на основi pозpоблениx бiотеxнологiчниx методiв ïx виpобництва.
219
Вщомо, що для тваринництва найбшьш гострою проблемою залишаеться захист молодняку вщ рiзних вiрусних iнфекцiй.
Теоретично i практично таким щеальним препаратом е iнтерферон. Пщсилюючи загальну iмунобiологiчну реактивнiсть органiзму за допомогою активаци природних кiллерiв, пщвищуючи вмiст в кровi Т-лiмфоцитiв, збшьшуючи синтез ендогенного iнтерферону, стимулюючи антитшоутворення, екзогенний iнтерферон активiзуе систему фагоциив, що е першим захисним бар'ером проти рiзних iнфекцiйних агентiв. Особливо це важливо в новонароджених тварин, iмунна система яких ще не сформувалася. При цьому не виявлено ютотних побiчних ефектiв лейкоцитарного штерферону навiть при тривалому (бiльш 8 мюящв) i багаторазовому його застосуванш (два-три рази на тиждень).
Роботами закордонних i вiтчизняних учених доведено, що штерферони з успiхом можна використовувати як ефективний зааб для лiкування i профiлактики рiзних вiрусних захворювань [2, 3, 27, 28, 37]. Зокрема, показана висока ефектившсть коров'ячого i свинячого iнтерферонiв при вiрусних шфекщях на тваринницьких комплексах.
Антибактерiальний компонент, що мютиться в нативному штерферош людини i свиней (у рекомбшантному i високоочищеному вiн вiдсутнiй) ефективно використовуеться при л^ванш гнiйносептичних захворюваннях людей (коли традицшш методи л^вання е неефективними), етiологiчним фактором яких е стафшококи один або в сукупност iз сiнегнiйною паличкою, пневмококами, клебаелами.
Застосування iнтерферону або його iндукторiв при вакцинопрофiлактицi тварин забезпечуе бiльш мiцний захист за допомогою збшьшення титру антитiл в органiзмi тварин. Таким чином, застосування препараив нативних iнтерферонiв дозволяе пiдвищувати ефектившсть традицшних методiв лiкування i профшактики рiзних вiрусно-мiкробних iнфекцiй, широко розповсюджених на тваринницьких комплексах.
Виробництво лейкоцитарного iнтерферону людини е обмеженим iз-за високо! вартостi вихiдно! сировини - донорсько! кровi, з яко! виготовляють iнтерферон [34]. У тваринництвi тако! проблеми не iснуе, тому що вартють i доступнiсть кровi i кровотворних органiв тварин необмежеш. Технологiя одержання iнтерферонiв людини i тварин практично аналогiчна, iз-за вихщно! сировини. 1снуе видова специфiчнiсть препараив, тому для !хнього одержання використовують кл^ини такого ж виду тварини, для захисту вiд вiрусу яко! пропонуеться використовувати цi лiкарськi засоби.
В даний час розроблений споаб одержання свинячого альфа-iнтерферону з кровi тварин, який володiе високоефективною противiрусною дiею при рiзних захворюваннях людини i тварин. Вiдомий метод одержання i часткове очищення гамма-свинячого штерферону з використанням лейкоциив кров1
Для виробництва анiмаферонiв згiдно ТУ-10.07.117-8 i 10.07.118-89 (бовiферон i су!ферон) використовують клiтини кровi i кровотворних оргашв
220
тварин, який культивують на живильних, середовищах використовуваних для культур тканин, з додаванням необхщних iнгредieнтiв для бюсинтезу штерферошв. У зв'язку з цим препарати штерферошв мiстять значну кiлькiсть рiзних субстанцш i бiологiчно активних речовин, що видшяються в результатi лiмфокiнезу в живильних середовищах. Подальший процес очищення, фiльтрацiï, концентрацiя та визначення активност препаратiв здiйснюються iз застосуванням загальноприйнятих бiотехнологiчних прийомiв.
Анiмаферони випускаються стерильними, з титром антивiрусноï активностi не нижче 1:512, у рщкому видi (рiдина червоного кольору) i висушеному станi (лiофiлiзованого, маса ясно-коричневого кольору з рожевим вщтшком) у флаконах рiзноï eмностi: 500, 250, 100 i 20см3. Сухi препарати для ш'екцш розчиняють у стерильному фiзiологiчному розчинi чи в дистильованiй водь
Анiмаферони застосовують внутрiшньом'язово молодняку тварин, iмунна система яких ще не сформувалася: новонародженим поросятам чи телятам одноразово вщповщно 1000 i 3000 од. на голову, а дорослим тваринам -5000 од. Збшьшення зазначених доз не приводить до полшшення л^вально-профшактичного ефекту. Препарати застосовуються з iнтервалом 48 годин, кратшсть уведення - вiд 2-х (для профшактики i пiдвищення продуктивност тварин) до 4-х (при л^ванш) iн'eкцiй на курс. При необхщност курс лiкування можна повторити, але не ранiше чим через 8-10 дшв пiсля останньоï iн'eкцiï. Використання препараив не виключае проведення л^вально-профшактичних заходiв, якi е прийнятi для тдвищення ефективностi вакцинаци у фермерських господарствах (через 24 години тсля щеплення вводять одноразову дозу ашмаферону).
Спiвробiтниками ДНДК1 ветпрепартiв та коромових добавок розроблено технолопчш аспекти отримання курячого, норкового iнтерферонiв.
У системi ЗВП особливе мiсце посiдае розробка профшактичних заходiв, направлених на тдвищення природноï резистентностi до дiï зовшшшх чинникiв на органiзм тварини. Речовини, яю пiдвищують iмунний захист оргашзму називаються iмуномодуляторами.
Серед iмуномудуляторiв, яю володiють антиiнфекцiйною та антитоксичною резистентшстю е вiтамiни С, А, групи В. Вiтамiннi препарати широко застосовуються для тдвищення загальноï стiйкостi оргашзму до екзогенних i ендогенних несприятливих факторiв.
Спецiалiстами доведена роль каротиновдв у пiдвищеннi стiйкостi тварин до захворювань. Дослiдниками ФРН установлена ч^ка кореляцiя мiж вмiстом бета-каротину в кормах i показниками стшкост тварин до шфекцшних паразитарних хвороб. Каротин, що надходить в оргашзм корiв iз зеленим кормом, накопичуеться в жовтому тш яечникiв, плацентi, трансформуеться у в^амш А, надлишок якого депонуеться в печiнцi. Перехiд каротину у в^амш А в органiзмi тварин залежить вiд типу каротинощу, калорiйностi рацiону, вмiсту в ньому проте1ну, нiтратiв, вiд стресовоï ситуаци породи, функцiонування щитовидноï залози. Каротинощи мiстяться в молодих зелених рослинах, яю
221
тсля загибелi рослинних кл^ин швидко руйнуються. Цей процес прискорюеться за впливу повiтря.
В^амш А вiдповiдальний за нормальне функщонування епiтелiальноl, лiмфоiдноl тканини, вiн стимулюе фагоцитоз, пiдвищуе рiвень клiтинного i гуморального iмунiтету.
Особливу роль у долi вiтамiну А в органiзмi тварин грае печiнка - його основне депо. У м'ясощних в^амш А вiдкладаеться в жировому депо, причому в кiстковому жирi його бшьше, нiж у пiдшкiрному. Вш е стабiлiзатором багатьох бiлкiв, а при його недостатност припиняеться синтез у печшщ альбумiнiв.
У ветеринарнш практицi постiйно застосовують вiтамiн А тваринам у другш половинi ваптност для профiлактики маститiв i одержання здорового молодняку, а також з метою запоб^ання захворювань телят ентеритом i бронхопневмонiею.
Вiтамiн А значно пщвищуе лiкувальну ефективнiсть антибiотикiв, сульфаншамвдв, нiтрофуранiв i iнших лiкувальних препараив. Для абсорбци його в кишечнику необхщно достатня кiлькiсть у mi жиру, жовчi i лiпази пщшлунково! залози. Тому при порушеннях функци цих органiв вiтамiн А необхщно уводити внутршньом'язово, який краще засвоюеться (на 20%) за присутностi в^ам^ Е, найкращою формою та дiею якого е альфа-токоферол.
Спiльна ш'екщя вiтамiну Е (10 мг/кг) i вакцини забезпечуе бiльш тривале депонування препарату i пiдсилюе гуморальний iмунiтет. Створенню тривалого, стiйкого iмунiтету сприяе i використання його в якост ад'юванту вакцин. Стабiлiзацiя саштарно1 якост кормiв забезпечуеться при введеннi 50 мг альфа-токоферолу на 1 кг корми. За пщрахунками американських вчених випадки затримки послiду в корiв скорочуються з 27,6 до 14,7%, а в первюток -з 16,5 до 7%.
В^амш Е впливае i на збiльшення продуктивность
При уведенш вiтамiну Е 50 мг/кг i селену 0,1 мг/кг у ращон супоросним свиням одержують на 26% бiльше живих поросят, при збшьшенш збереженостi поросят до вщбору на 35,4%. У них реестрували значно менше випадкiв дiареl. Уведення кнурам у корм 40 мг/кг вiтамiну Е на 19,2% пщвищуе 1х репродуктивну здатнiсть. Молодняку переважно вводять парентеральне спиртову форму вiтамiну Е. Тому що згодовування великих доз вiтамiну А знижуе абсорбцiю iнших жиророзчинних вiтамiнiв, бшьш ефективно проводять iн'екцiю вiтамiну А при введенш в рацiон вiтамiну Е i навпаки.
Жуйним звичайно в^амш Е застосовуеться з урахуванням продуктивностi i живо! маси тварин, з розрахунку 1 мг на кг живо! маси в день + 5 мг на кг молока + 3 мг на м ненасичених жирних кислот.
З водорозчинних в^амшв до iмуномодуляторiв вщносять вiтамiн С.
За даними закордонних фахiвцiв телята першi 2-3 тижня життя не синтезують в^амш С. Уведення з кормом телят 250-500 мг вiтамiну на 50% збшьшуе його рiвень у кровi протягом перших двох тижнiв. Так ш'екщя 500 мг вiтамiну С новонародженому телят попереджуе розвиток перитонтв, шфекцл
222
пуповини, розвиток пневмони (на 27%), а згодовування молока з додаванням 1,25-2,5 мг аскорбшово! кислоти в добу знижуе вщхщ телят вщ шлунково-кишкових i респiраторних захворювань.
Вiтамiн С сприяе кращому усмоктуванню аспiрину, залiза, бшьшому видiленню трициклiнових антидепресантiв, тому при штоксикащях, грипi рекомендують застосовувати ударш дози вiтамiну С. Яскраво виражений взаемозв'язок мiж рiвнем фагоцитозу i концентращею вiтамiну С в плазмi кровi. Аскорбiнова кислота з хлоридом кальцш сприяе кращому усмоктуванню асшрину, збiльшуе усмоктування залiза, пiдвищуе його рiвень в печiнцi i плазмi кровi, вiдповiдно знижуючи рiвень мвд, вiдiграе важливу роль у процес мiнералiзацiï кiсток. Передозування вiтамiну С знижуе усмоктування вiтамiну В12, скорочуе час дiï протромбiну, викликае вщкладення солей у суглобах i утворення оксалатних каменiв, пiдвищуе гемолiз еритроциив. Вiн пiдвищуе активнiсть нейтрофiлiв, збшьшуе ïx кiлькiсть i фагоцитарну реакцш органiзму. Пiд час iнфекцiï вшьш радикали використовуються фагоцитами для руйнування захоплених часток. Вiтамiн С i металовмшш ферменти переводять цi вшьш радикали в нетоксичний стан, тому що вони цитотоксичш як для шфекцшних агенив, так i для кл^ин органiзму.
Особливе мiсце серед асортименту ветеринарних препаратiв, дiя яких проявляеться у стимуляци функцiï Т- та В^мфоциив займають полiiоннi сполуки i мiкроелементи. При захворюваннях тварин часто вщзначають зниження в органiзмi концентрацiï життево важливих мiкроелементiв.
Ус мiкроелементи, якi вiднесенi до iмуномодуляторiв, регулюють обмiн речовин, пiдвищують кровотворну функцiю кiсткового мозку.
Ще в I979 рощ, американськими вченими встановлено, що у тварин з дефщитом селену порушуеться структура полiморфностi нуклешових нейтрофiлiв. Це змiнюе ïxню функцш i знижуе захисну реакцiю оргашзму. Дрiбнi, багаторазовi введення за 3 тижш до отелення доз селену бшьш нiж на 50% знижують випадки затримки послiду в корiв.
Вiдомо позитивний вплив добавок селену з в^амшом Е на пщвищення захисно1' реакцiï органiзму при шфекцшних хворобах. Введення в ращон селену (20-50 мг/кг живо1' маси) значно збшьшуе концентращю вiтамiну А в печшщ. Вiтамiн Е з селештом натрiю попереджае токсичну дiю тетраци^ну на печiнку.
Установлено тiсний взаемозв'язок мiж селеном, мiддю, марганцем i шшими мiкроелементами. При ïxнiй недостатност тварини стають схильними до простудних, шлунково-кишкових хвороб i iнфекцiй, сповшьнюеться рiст молодняку, знижуеться вiдтворювальна здатшсть дорослого поголiв'я. Порушуеться розвиток молодняку при нестачi в органiзмi мвд, цинку. Вiдома пiдвищена чутливiсть до хвороб у тварин при недостатност залiза. При його дефiцитi молоко швидше заселяеться бактерiями, знижуеться актившсть лейкоцитiв. В органiзмi 60% загальнох' кiлькостi залiза мiститься в гемоглобм. Танiн, фосфати, кальцiй утворюють iз залiзом нерозчиннi сполуки, тому знижуеться процес абсорбци його кишечником.
223
Бюгенш амши - нуклеозиди (попередники АТФ) сприяють вщновленню кл^инного дихання, активно нормалiзують бшковий обмiн, порушений надходженням в оргашзм токсинiв. Вони пiдвищують продуктивнiсть та резистентшсть тварин. До числа таких препаратв вiдносять коламiн, iнозин, гуанозин, нарозин i iн.
Нарозин являе собою сумш нуклеозидiв, висушений залишок живильного i середовища мiкроба бацилюс субтшс, який застосовуеться у звiрогосподарствах на норках. Установлено, що включення в рацiон нарозину 810 мг/кг з штервалом у 2 дш сприяе збiльшенню виходу щенят на основну самку i розмiру шкурки.
Спiвробiтниками iнституту мшробюлогп i вiрусологil АН УРСР селекцiонованi атоксичш штами мiкромiцетiв - продуцентiв. 1х висока активнiсть рiзних субстратiв трансформуеться у бiлок, а iншi бюлопчно активнi речовини складають основу яюсно нових бiлково-вiтамiнних препаратiв, таких як фузамш, алешемiн i iншi.
За даними ВНД1 гiгiени i токсикологи пестиццщв, полiмерiв i пластмас у фузамш багато мшроелементв, весь комплекс коферментних вiтамiнiв.
Виробничi випробування препарату були проведет в Черкаському звiрогосподарствi на норках (3400 гол.) у перюд вагiтностi i щенiння. Унаслщок використання цього препарату знизився показник мертвонароджуваност на 5%. Отримано додатково 969 гол. молодняку, що при витратах на препарат 60 коп. забезпечило одержання прибутку 10,7 грн. на самку.
Функщю натуральних iмуностимуляторiв виконують полiелектролiти, одним iз представниюв яких е препарат сапропель. Це озерний намул, що утворився з залишюв рослинних i живих органiзмiв. Вiн мiстить органiчну речовину досить складного складу, каротинощи, вiтамiни групи В, усi необхiднi для тварин мжро- i макроелементи. 1х кшькють у препаратi сапропель досить збалансована.
Сапропель пщвищуе резистентшсть i iмунобiологiчну актившсть, мае протизапальну дiю, регулюе обмш речовин. Передбачуванi запаси сапропелю на територп Роси i Укра1ни складають до 100 млрд.т.
Одним iз препаратв, одержуваних з верхнього торфу е штрогумшовий стимулятор росту - НГС.
НГС - препарат широкое' бюлопчно1 дil. Спецiалiсти Харювського зооветiнституту, оцiнюючи ефективнiсть його використання при вирощуванш поросят, прийшли до висновку, що добавка сухого препарату з розрахунку 100 мг/кг живо1 маси забезпечуе кращi показники штенсивност росту i збереженостi. Середньодобовий приршт був на 9,5 % вищим при збiльшеннi збереженостi на 13% поросят бшьше, шж у контроль У перюд вщ 26 до 106-денного вiку в них був зареестрований найнижчий вщхщ (8,9% проти 14,2%).
Ендокринна система - це важлива ланка в регуляци iмунологiчного гомеостазу органiзму тварин. Самi гормони не можуть стимулювати iмунну вiдповiдь, не можуть И i послаблювати. Стимулюючий вплив на актившсть
224
лiмфоïдних кл^ин у фiзiологiчних умовах мають гормони щитовидно1 залози, епiфiз, а сповiльнюючу дш - гормони наднирникiв i статевих залоз.
Тiсний взаемозв'язок нервовоï, ендокринноï та iмунноï систем зумовлюють единий комплекс iмуномоделюючого процесу органiзму тварини, що назагал проявляеться високою ïx продуктивнiстю та збереженiстю.
Особливо в останш десять рокiв, фармацевтична промисловють не тiльки вiтчизняного виробництва, але у цiлому свiтi придiляе велику увагу розробцi теxнологiй одержання в^амшно-бюгенних стимуляторiв з рослин. Основними перевагами цих препараив е багатограннiсть i м'яюсть ди на органiзм, вщсутшсть, як правило, побiчноï ди, а також ускладнень пiсля довготривалого застосування [16]. З щею метою застосовують багатокомпонентнi збори трав (фiтозбори), в склад яких входять один або два компоненти (рослини), що володшть iмуностимулюючою дiею. Найбiльш вiдомi iз лiкарськиx рослин, якi застосовуються з метою профшактики та л^вання вторинних iмунодефiцитiв е женьшень, алое, родюл i елеутерокок. Це ефективнi адаптогени i засоби профiлактики радiацiï, вщновлення процесiв кровотворення при радiацiйниx iмунодепресiяx.[18, 19]. Екстракти елеутурокока та алое володшть загально тонiзуючою i стимулюючою дiею, котрi при введеннi в оргашзм xвороï або ослабленоï тварини, пщвищують його заxиснi функци, збуджують нервову систему, пришвидшують регенерацiю ранового процесу. Екстракти женьшеня i родюли пурпурноï застосовують як тонiзуючий i стимулюючий засоби при функцiональниx порушеннях серцево-судинноï системи. Препарати позитивно впливають на картину кровi, стимулюють тканинне дихання, пришвидшують процеси заживлення ран, виразок.
У проблемнш лабораторiï Лiсотеxнiчноï академiï iм. С.М.Кiрова (Росiя) була створена технолопя одержання вiтамiнного концентрату з кори осики. У ньому мштяться каротинощи, вiтамiн Е, хлорофш, неграничнi жирнi кислоти, фосфатиди, ф^огормони. Усе це вiдкривае можливостi використання його як л^вального засобу при деяких захворюваннях i як бюактивного iнгредiенту у рацiонi.
Висновки.
1мунна система органiзму виконуе функцiю збереження його гомеостазу, але сформованi в процес еволюцiï його меxанiзми часто виявляються неспроможними виконувати цю мiсiю. Перманентнi проблеми тваринництва часто проявляють негативну дiю на функцiонування iмунноï система, яка адекватно проявляеться недостатшстю ( поява iмунниx дефiцитiв) проявляти захисних реакцiй.
Молодняк тварин з iмунодефiцитами, особливо телята-гiпотрофiки, е групою тдвищеного ризику, що в першу чергу тддаеться хвороботворним впливам. Широке розповсюдження iмунодефiцитiв та з'ясування основних ланок ix патогенезу, з одного боку, i значнi досягнення науки в галузi синтезу бiологiчно активних речовин, з шшого боку, тдняли на порядок денний проблему iмуно-реабiлiтацiï (iмунокорекцiï, iмуномодуляцiï, iмуностимуляцiï,
225
iмунотерапil) - регулювання розладiв iмунноl системи. В галузi ветеринарно1 медицини дослщження були скероваш на пошуки створення нових фармаколопчних засобiв iз функцiею корекци iмунiтету з тим, щоб вони були бшьш ефективними з метою тдвищення природно1 резистентностi народжуваних телят, фiзiологiчного активування у них травлення i профiлактики шлунково-кишкових захворювань, з менш вираженим побiчним впливом на системи оргашзму шж вiдомi досi препарати.
Застосування вщповщних препаратiв iмунокоректуючоl ди особливо важливе, оскiльки явища iмунодефiциту тварин за умов промислового та радюнуклщного забруднення навколишнього середовища мають значне поширення. 1мунодифщитш явища у тварин зумовлюють розвиток автоiмунних процеЫв, що пiдвищуе ризик iнфекцiйних захворювань. Отже, створення нових фармаколопчних засобiв iз функцiею корекци iмунiтету, а саме протекторш або iмунокоректуючi препарати сприятимуть ефективному функцiонуванню захисних систем оргашзму, тдсилюватимуть iмунну пам'ять, застер^атимуть розвиток супресорних процесiв iмунiтету.
Лггература
1. Апатенко В.М. Ветеринарна iмунологiя i iмунопатологiя. Ки1в. Урожай, 1994.
2. Берус П.Т. Применение интерферонов и его индукторов Ветеринарный сборник. 1983, № 9. - С.28-30.
3. Бердышев Г.Д., Сидорин Л.С, Верхатская Н.А. Биологическое действие интерферона как одного из основных механизмов против информационной защиты клеток и организма животных. Проблемы общей и молекулярной биологии. - 1983. - В.2. - С.3-11.
4. Веселкин П.Н. Соотношение понятий о неспецифической й специфической резистентности на современном етапе и вопроси терминологии. Тез. Докл.II Всесоюз. Сьезда патофизиол. Ташкент. 1976, с. 23-26.
5. Груздев К.Н. Интерфероны в ветеринарии. М. - 1989. - 51 с.
6. Давиденко В.М., Кот С.П. Еколопзащя тваринництва: стан i проблеми, Зб. наук. праць Вшницького ДАУ. - Вшниця, 2008. - В.34. - Т.1. - С.9-14.
7. Демченко А.В., Бортншчук В.А., Скибщький В.Г., Апатенко В.М. Ветеринарна мжробюлопя i iмунологiя. Кшв.: Урожай. 1996, 368с.
8. Демчук М.В., Чорний М.В., Захарченко О.М., Високос М.П. Ппена тварин, - Харюв: Еспада, 2006. - 519 с.
9. Емельяненко П.А. Иммунная система жвачних. Пробл. Вет. Иммунологии. М. 1985, с. 40-46.
10. Ершов Ф.И., Новохатский А. С. Интерферон и его индукторы. Медицина: М., 1930. - С.173.
11. Ершов Ф.И., Готовцева Е.П. Интерфероновый статус в норме. Вопросы вирусологии. - 1939. 34, № I. - С.16-22.
226
12. Жданов В.М., Ершов Ф.И. Роль интерферонов в гомеостазе. Вопросы вирусологии. 1982. - № 2. -С. 27.
13. Йоклик В.К. Интерфероны. В кн.: Вирусология. Мир. М. - 1989. - Т.2. -С.35-88.
14. Кохан I. 1мунолопя. Кшв, Кобза. 1994.
15. Косенко М.В., Любенко Я.М. 1мунолопчш препарати у ветеринарнш практищ. // Ветеринарна медицина Украши. - Кшв. - 2001. - №2. - С. 2223.
16. Косенко М.В., Малик О.Г. Ветеринарш ф^опрепарати. Довщник -Львш. «СПОЛОМ». 2001, 288 с.
17. Линденбратен В.Д. и др.. Неспецифическая устойчивость организма. Бюлл. Сиб. Отдел. АМН СССР. 1983, №5, с. 56-62.
18. Любенко Я.М. Вплив ф^опрепараив на iмунний статус телят // Вюник Бшоцерювського державного аграрного ушверситету: Зб.наук.праць. -Бша Церква. - 2003. Вип. 25. - Ч. 2. - С. 151-155.
19. Любенко Я.М. Використання еколопчно чистих лжарських засобiв при виробництвi тваринницько1 продукцп // Науковий вюник ЛНАВМ îm. С.З.Гжицького. - Львш. - 2005. - Т.7 (2). - Ч. 6. - С. 96-102.
20. Мазинг Ю.А. Нейтрофильные гранулоциты и системы защиты организма. Обзор. Арх. Патологи. 1991, т. 53, с. 70-73.
21. Маслянко Р.П. Основи iмунологiï. Львiв. Вертикаль, 1999, 472 с.
22. Мозгис В.Я. Естественная резистентность крупного рогатого скота. Кн.: Повыш. Резистентности животных в условиях концентрации. Рига, 1982, с. 5-16.
23. Петров Р.В. Иммунология. М., Мир, 1990, 368 с.
24. Соловьев В.Д., Бектемиров Т.А. Интерфероны в теории и практике медицины, М., «Медицина». - 1970. - С.272.
25. Федоров Ю.Н. Факторы иммунологической защиты у новорожденных животных. Бюлл. ВИЕВ, 1982, т.47, с.60-65.
26. Bandelas A., Fearon D.T. Innate immunité. Innate pathways that control acquired immunity. Curr. Opin. Immunol., 1997, v.9, p.1-3.
27. Boresky L. "Interferon after 30 years". Act. vilrol., 1939. V.33. N 4., P.378-379.
28. Cantell K., Hirwonen S. "Large-scale production of human leukocyte interferon containing 108 units per ml". J. Gen. Virol., 1978. Va.39. P.541-543.
29. Ezekowiz R.A., Hofmann J.A. Innate immunity. Curr. Opin. Immunol., 1996, v.8, p.82.
30. Hodes R.J. Aging and the immune system. Immunol. Rev., 1997, v.160, p.5-9.
31. Hong-Yin Wu, Russel M.W. Nasal lymphoid tissue intranasal immunization, and compartmentalization of the common mucosal immune system. Immunol. Rev., 1997, v.16-20, p.187-203.
227
32. Mayer L. Regulation of Mucosal Immune Response: Distinct Antigens and Antigen Presentic Cells. J.Clin. immunol., 1997, v.17, p.349-354.
33. Paul W.E Ed. Fundamental immunology. Third Ed., Raven Press. New York. 1993. p.1489.
34. Pestka S. "The human interferons from probein purification and sequence to cloning and expression in bacteria: before between and beyond". "Arch, of Biochem. and Biophys". 1983. V.221. N 1. P.1-36.
35. Poulter L.W. Basis concepts in lung immunology. Res. Immunology. 1997, v.143, p.8-12.
36. Steinman R.M. Dendritic cells in the T cell arens of lymphoid organs. Immunol. Res., 1997, v.156, p.25-39.
37. Weck P.K. and Came P.E. "Comparative biologic activities of human interferons". Interferon and their applications. 1984. N 17. P.339-355.
Cmammx nadiumna do peda^ii 9.04.2008
228
