CC BY
229
УДК338 Доц. Н.Т. Мала, канд. екон. наук;
доц. 1.С. Процик, канд. екон. наук - НУ "Львiвська nолimехнiка"
МИСТЕЦТВО ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛ1НСЬКОГО Р1ШЕННЯ
Проаналiзовано пiдходи до визначення поняття муправлiнське рiшенням. Роз-роблено тривимiрну модель прийняття управлiнського р1шення. Визначено аспекти процесу прийняття управлшських рiшень.
Ключов1 слова: управлiнське р1шення, процес прийняття управлiнського рь шення, стратегiчнi рiшення, адаптивнi рiшення, ризиковаш рiшення, iнертнi р1шен-ня, врiвноваженi рiшення, рацiональнi рiшення, штуггивш р1шення.
Постановка проблеми у загальному виглядь В Украiнi вщбуваються ютотт змши в управлiннi виробництвом, переглядаються процеси прийняття управлшських ршень. Ускладнення проблем, як стоять перед керiвником у вшх сферах його дiяльностi, призводить до тдвищення вiдповiдальностi за рь вень господарювання у конкурентному середовишд i пошуку рацiональнiших пiдходiв щодо прийняття управлшських ршень. Прийняття ршень е не-вщ'емною частиною щоденноi роботи керiвника.
Управлiнське рiшення е результатом розумово-психолопчно1", творчо!" дiяльностi керiвника, продуктом управлiнськоi працi, а його прийняття - це процес, котрий зумовлюе появу цього продукту. Вироблення рацюнальних рь шень е сферою управлшського мистецтва, оскiльки полягае у виборi правиль-них методiв i прийомiв, як у конкретнiй ситуацii мають найбiльший потенцiал впливу. Прийняття ршень е найголовнiшим оцiнювальним критерiем здiбнос-тей, умiнь i навичок керiвника. Вiд 1'х зумовленостi значною мiрою залежать результати дiяльностi оргашзацп.
Аналiз останнiх дослiджень i публжацш. Теорii прийняття рiшень бе-руть свш початок ще з античних чашв. Так, давньогрецький фiлософ Аристотель вважав, що в процес мiркування не можна визнавати два висловлювання, що виключають одне одного.
1стотний внесок у розвиток теорш рiшень зробили англiйський фiлософ Ф. Бекон (розробив метод дедукцп) та французький фiлософ i математик Р. Декарт (розчленував кожну частину цшого, яка пiдлягае дослiдженню, на стшьки елементiв, скiльки можливо та доцшьно для прийняття правильного рь шення).
В основi аспектного пiдходу до прийняття управлшських ршень знахо-диться концепщя, вiдповiдно до яко1' управлшня виробництвом мае кiлька ас-пекпв управлiння (полiтичний, психологiчний, правовий, оргашзацшний, со-цiальний, економiчний), видiлення яких зумовлене рiзним характером вщно-син мiж людьми, що виникають у процес виробництва та пiддаються цшес-прямованiй змiнi шляхом здiйснення керуючих впливiв [4, с. 52].
Огляд та аналiз праць вiтчизняних i зарубiжних теоретикiв, а саме: Ст. Бiра, С. Донела, О. Кузьмша, Г. Кунца, I. Моррiса, М. Старра, В. Шорина, М. Чумаченка, показав, що теорiя прийняття ршень мiстить математичний системний аналiз, iмiтацiйне моделювання, евристичнi методи обгрунтування ршень, теорiю iгор, методи експертних оцшок, порядок процедури прийняття рiшень, програми управлшня за цшями або результатами.
Бyтинeць Ф., М. ШИГУН пpoпoнyють бaгaтoacпeктний шдазд дo пpийняття yпpaвлiнcькиx piшeнь: Цeнтpaлiзoвaний (якoмoгa бiльшa кiлькicть piшeнь пpиймaють кepiвнi лaнки yпpaвлiння), дeцeнтpaлiзoвaний (nece бшьшу вiдпoвiдaльнicть i пoвнoвaжeння y пpийняттi piшeнь yпpaвлiнцям з нижчж piвнiв yпpaвлiння), гpyпoвий (cпiвпpaця кepiвникa з пiдлeглими), iндивiдyaль-ний (^ий^тся piшeнь лишe кepiвникoм), дeмoкpaтичний (prnen^ пpиймa-ютьcя na кopиcть бiльшocтi), дopaдчий (зaлyчeння знaчнoï кiлькocтi людeй y пpийняття piшeнь i шшук кoмпpoмicy мiж yciмa дyмкaми), cиcтeмa yчacтi (re-piвник кoнcyльтyетьcя з та^глими, пpoтe piшeння пpиймaе caм) [4, c. 114]. Дo ocнoвниx мeтoдiв пpийняття yпpaвлiнcькиx piшeнь нaлeжaть [1, 2, 4, 5]:
• eвpиcтичнi (нeфopмaльнi) мeтoди пpийняття prnern (гpyнтyютьcя нa aнaлi-тичниx здiбнocтяx, iнтyïцiï кepiвникa);
• кoлeктивний мeтoд oбгoвopeння тa пpийняття piшeнь (бaзyетьcя нa кoлeктив-нiй poбoтi ocí6 нaд пpийняттям i peaлiзaцiею yпpaвлiнcькиx piшeнь);
• мeтoд Дeльфi (пpийняття piшeння шляxoм бaгaтopiвнeвoï пpoцeдypи aнкeтy-вaння);
• кiлькicнi мeтoди op^^rra piшeнь (вибip oптимaльниx piшeнь шляxoм o6-poблeння вeликoï кiлькocтi iнфopмaцiï);
• мeтoд мКiнчicиoм (бaзyетьcя m poзглядi пpoeктy piшeння, пoдaннi зayвaжeнь y пиcьмoвiй фopмi i вибopi eкcпepтaми piшeння вiдпoвiднo дo iндивiдyaль-ниx пepeвaг);
• iмiтaцiйнe мoдeлювaння (дocлiджeння нa мoдeляx пpoцeciв, як вiдбyвaютьcя y peaльнoмy житт для визнaчeння змiн cитyaцiï);
• мaтeмaтичнe мoдeлювaння (cтвopeння мoдeлi для вивчeння aнaлoгiï пpoцeciв i явищ, як oпиcyютьcя oднaкoвими мaтeмaтичними зaлeжнocтями);
• iндивiдyaльнi cтилi пpийняття piшeнь (piшeння пpиймaютьcя: вpiвнoвaжeнo, iмпyльcивнo, iнepтнo, pизикoвaнo, oбepeжнo);
• мeтoди тeopiï irop (вивчeння oцiнки впливу пpийнятoгo piшeння нa тонку-peнтiв);
• мoдeль тeopiï чepг (визнaчeння oптимaльнoгo чиcлa мicць для oбcлyгoвyвaн-ня cпoживaчiв у визнaчeний пepioд poбoти oб'ектy yпpaвлiння);
• мaтpиця oцiнки ш^д^в peaлiзaцiï piшeння (poзpaxyнoк iмoвipнocтi raCTa^ ня пoдiï, якa вiдбyдeтьcя внacлiдoк peaлiзaцiï piшeння);
• дepeвo ц^й (гpaфiчнa cxeмa вивчeння aльтepнaтив у пpийняттi piшeння);
• мoдeль yпpaвлiння зaпacaми (визнaчeння piвня нeoбxiдниx тoвapниx зaпaciв для yникнeння зaтpимoк у ïx пocтaчaннi aбo збут!);
• aнaлiтичнo cиcтeмaтичний мeтoд (шедшння тpьox cклaдoвиx: aнaлiзy crny-aцiï, aнaлiзy пpoблeми i aнaлiзy piшeння);
• мoдeль cмiттевoгo кoнтeйнepa (зiткнeння piзнoмaнiтниx пpoблeм, piшeння aбo cпeцифiчнe шедтання);
• paцioнaльнo-дeдyктивнa мoдeль (визнaчeння пpoблeми, збip вiдпoвiднoï ш-фopмaцiï для poзpoблeння вapiaнтiв тa ïx paцioнaльнoгo oцiнювaння пepeд вибopoм нaйбiльш вдaлoï пpoгpaми дiй);
• диcкpeтнo-iнкpeмeнaцiйнa мoдeль (пpийняття piшeння нeвeликими чacткaми тд чac poзгopтaння пpoблeми i нeздaтнicть пepeдбaчити нacлiдки пpийнятиx piшeнь);
• peдyкцioнiзм (звeдeння пpoблeми дo нaймeншoгo ïï кoмпoнeнтa, poзyмiння йoгo тa лoгiчнe oкpecлeння вciеï цiлicнocтi).
кнують пeвнi вiдмiннocтi м1ж iндивiдyaльними тa кoлeгiaльними (i^y-пoвими) piшeннями:
а) кoлeгiaльнi piшeння е мeнш cyб,eктивними, бшьш paцioнaльними, oc-кшьки oбгoвopeння пpoблeми з пpaцiвникaми Aae змoгy Rpam,e i пoвнiшe oцiниrи aльrepнarиви тa oбparи eфeкrивнiшy;
б) кoлeгiaльнi piшeння е дeмoкparичними, roмy щo, cm^ro пpиймaючи pi-шeння, пpaцiвники годтяють мiж coбoю вiдпoвiдaльнicrь зa таго ви^-нaння;
в) кoлeгiaльний ^инцип пpийнятrя piшeнь тдвищуе ймoвipнicrь таго ви-кoнaння, ocкiльки бiльшicrь пpaцiвникiв нaмaгaeтьcя peaлiзyвarи влacнe piшeння.
Пpoтe пiд чac oбгoвopeння бyдь-якoï crnya^ï мoжyть виникaти пeвнi дeфop-мaцiï (пoмилки, poзбiжнocтi дyмoк тoщo), як знижують якicть piшeння.
MeTa роботи. Дocлiджeння цieï пpoблeми зyмoвлюe пocтaнoвкy тaкиx цiлeй: yтoчнити cyтнicть тонятся мyпpaвлiнcькe piшeнням; poзpoбити видoвy к^^ф^^ю yпpaвлiнcькиx piшeнь.
Основний мaтeрiaл дослвдження. Тpaдицiйнo в тeopiï yпpaвлiння дoc-лiджyють пpoблeмy пpийнятrя yпpaвлiнcькиx prnem. Рiзнi лiтepaтypнi джepe-лa пoдaють нeoднoзнaчнi визнaчeння пoнятrя мyпpaвлiнcькe piшeння" (тaбл.).
Отжe, yпpaвлiнcькe piшeння - ^ peзyльтaт aльтepнaтивнoгo пoeднaння eкoнoмiчниx, тexнoлoгiчниx, aдмiнicтpaтивниx, coцiaльнo-пcиxoлoгiчниx мe-тoдiв мeнeджмeнтy, cпpямoвaний нa дocягнeння ramperai цiлeй cиcтeми œ-piвництвa, m ocнoвi якoгo кepyючa cиcтeмa opгaнiзaцiï бeзпocepeдньo впливae нa кepoвaнy.
Упpaвлiнcькe piшeння пoвиннo вiдпoвiдaти пeвним вимoгaм, a caмe: oптимaльнocтi (вибip тaкoгo вapiaнтa piшeння, який вiдпoвiдaв би eкoнoмiчнo-му кpитepiю eфeктивнocтi гocпoдapcькoï дiяльнocтi), пoвнoтi oфopмлeння (pi-шeння тpeбa фopмyлювaти чiткo, з кoнкpeтними зaвдaннями), cвoeчacнocтi (pi-шeння швинт пpиймaтиcя у мoмeнт виникнeння пpoблeми), кiлькicнiй тa якicнiй визнaчeнocтi (вcтaнoвлeння кoнкpeтниx, виpaжeниx у кiлькicниx тa якicниx пoкaзникax, peзyльтaтiв piшeння), цiлecпpямoвaнocтi (чiткe фopмyвaн-ня мeти), пpaвoмipнocтi (дoтpимaння пpaвoвиx нopм), кoмплeкcнocтi ^paxy-вaння ycix взaeмoзв,язкiв тa взaeмoзaлeжнocтi), гнyчкocтi, нayкoвiй oбгpyнтo-вaнocтi (poзpoблeння piшeнь з ypaxyвaнням oб,eктивниx зaкoнoмipнocтeй poз-витку oб,eктa yпpaвлiння) [4, c. 17], вибopy гoлoвнoï пpoблeми, oб,eктивнocтi, кoмпeтeнтнocтi, дieвocтi i ^^perao^! [1, c. 227]. Дoтpимyючиcь вимoг уп-paвлiнcькиx piшeнь, кepiвник cтвopюe твopчi yмoви i зaбeзпeчye ycmx y poбoтi вcьoгo кoлeктивy opгaнiзaцiï.
Гpiфiн Р., В. Яцypa виoкpeмлюють клacичнy мoдeль yxвaлeння piшeння (aвтopи cпиpaютьcя нa пpипyщeння, щo мeнeджep пoвинeн дiяти лoгiчнo й pa-цioнaльнo тa yxвaлювaти piшeння, шр дaдyть кopиcть opгaнiзaцiï [6, c. 142]) i aдмiнicтpaтивнy (мeнeджepи мaють нeпoвнy i нeдocкoнaлy iнфopмaцiю, oбмe-жeнi вимyшeнoю paцioнaльнicтю, зaдoвoльняютьcя пepшим-лiпшим виpiшeн-ням [6, c. 147]).
Кepiвник пpиймae вeликy кiлькicть piзнoмaнiтниx piшeнь, якi вiдpiзня-ютьcя мiж coбoю цiлecпpямoвaнicтю i cтyпeнeм cклaднocтi, piвнeм цeнтpaлiзa-цй' i нacлiдкaми впливу, xapaктepoм i ocoбливicтю виpiшyвaниx зaвдaнь, cпo-coбoм oбгpyнтyвaння i cтyпeнeм нoвизни, тpивaлicтю дiï тa cфepoю oxoплeння, cyб,eктoм i piвнeм пpийнятrя, чacтoтoю пoвтopeння [3, c. 23].
Табл. Трактування поняття "управлшське р'ииення "
Джерело Сутшсть термша
Кредюов А.1., Панченко С.Г., Кредь сов В. А. Менеджмент для кepiвникiв. - К. : Т-во "Знання", КОО, 1999. - 556 с. Ухвалення управлшського ршення - це модель, у якш ф^руе певна кшьюсть вapiaнтiв та можливють обрати кращий з них (с. 258).
Управление организацией : учебник / под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатина. - 2-е изд., [перераб. и доп.]. - М. : Изд-во ИНФРА-М, 2000. -669 с. Управлшське piшeння - це концентроване вираження процесу управлшня на його завер-шaльнiй стадп (с. 81).
Яцура В.В., Мицик Б.1. Основи менеджменту : навч. поабн. - Л. : Вид-во "Ль топис", 2000. - 157 с. Управлшське ршення - це сукупний результат творчого пошуку альтернативного вapiaн-та конкретно! проблеми або господарсько! ситуацп (с. 86).
Кузьмш О.С., Мельник О.Г. Основи менеджменту : тдручник. - К. : Академвидав, 2003. - 416 с. Управлшське ршення - це результат альтернативно! фоpмaлiзaцii eкономiчниx, техноло-гiчниx, aдмiнiстpaтивниx, сощально-психоло-гiчниx мeтодiв менеджменту, на основi якого керуюча система оргашзацп безпосередньо впливае на керовану (с. 217).
Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шкапова О.М. Оргашзащя пращ менеджера : навч. поабн. [для студ. екон. ВН-йв]. - К. : Вид-во "Кондор", 2003. - 414 с. Упpaвлiнськe ршення - це пiдсумок попе-редньо обдумано! мети та зaсобiв ii досягнення (с. 231).
Орбан-Лембрик Л.Е. Психология управлш-ня : навч. поабн. - К. : Академвидав, 2003. - 568 с. Прийняття управлшського ршення - вольо-вий акт формування послщовносп дiй, результатом яких е досягнення конкретно! цш на основi перетворення вихщно! шформацп (с. 354).
Модeлi i методи прийняття ршень в ана-nisi та аудит : навч. поабн. / за ред. д-ра екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця, канд. екон. наук, доц. М.М. Шигун. - Житомир : Вид-во ЖДТУ, 2004. - 352 с. Упpaвлiнськe ршення - це сукупний результат творчого процесу (суб'екта) та дш колек-тиву (об'екта упpaвлiння) для виршення конкретно'1' ситуаци, що виникла у зв'язку з фун-кщонуванням системи (с. 11).
Управлшсью шформацшш системи в ана-лiзi та aудитi : навч.-метод. поабн. / Укл. О.С. Височан. - Л. : Вид. вщдш 1ППТ при НУ "Львiвськa полiтexнiкa", 2005. - 192 с. Управлшське ршення - це вибip найбшьш прийнятно! альтернативи з можливо! piзномa-нiтностi вapiaнтiв, який спрямований на досягнення конкретних цшей системи управлшня (с. 7).
Психология управления персоналом: пособие для специалистов, работающих с персоналом / под ред. А.В. Батаршева, А.О. Лукьянова. - М. : Изд-во Института психотерапии, 2005. - 624 с. Управлшське ршення - це прийняте кepiвни-ком кшцеве судження про цш i способи дь яльностi тдлегло! йому оргашзацп та ii чле-нiв, включаючи i його (с. 120).
Кер1вна дiяльнiсть потребуе використання переважно розумового, творчого характеру управлшсько! пpaцi, у якш постановка цiлeй, розроблення способiв i мeтодiв ix досягнення становлять основний змют пpaцi кepiвникa. Отже, основними шструментами дiяльностi кepiвникa е лопчне та творче мис-лення, штущдя та досвiд. Логiчнe мислення застосовуе кepiвник пiд час розв'язання задач, що зводяться до единого правильного результату через опе-рацп aнaлiзу, синтезу, поpiвняння та узагальнення. Творче мислення застосо-вуеться в умовах невизначеност та нeдостaтностi шформацп, що потребуе зас-тосовування piзномaнiтниx мeтодiв та творчий пiдxiд у розв'язанш завдань. Чим багатшим е досвщ управлшсь^ дiяльностi, тим ефектившшою вияв-
ляеться шту1щя у керiвника, яка зумовлена вже набутими знаннями, вмшнями та навичками у його дiяльностi [2, с. 44-45].
Тривимiрна модель прийняття управлшського рiшення просторово вь дображае взаемозалежшсть трьох аспектiв (рис.). По вiсi Х зображено досвщ-ний аспект, який базуеться на судженнях, знаннях, навичках, здобутих у житп i засвоених або випробуваних на практицi керiвником. По вiсi У - лопчний аспект прийняття управлшського ршення, що передбачае правильнiсть i помiр-кованiсть доказiв, роздумiв, закономiрностей. По вiсi Ъ вiдображено штуггав-ний аспект, що виявляеться у неусвщомленому почугтi, яке наштовхуе на пра-вильнi дДГ. Вiдповiдно до ще! моделi, можна виокремити шм основних управ-лiнських рiшень.
Точка А (10;10;10) символiзуе стратегiчне управлшське рiшення, яке е запорукою квашфшованого вирiшення проблеми i передбачае анашз 11 сильних та слабких сторш Прийняття стратегiчних управлiнських рiшень властиво ке-рiвникам, якi спираються на власний досвщ, логiку та штущш, вони виршу-ють проблему на основi попереднього ретельного вивчення i аналiзу умов 11 виконання. Ц рiшення приймае вище керiвництво оргашзаци пiсля всебiчного аналiзу вщповщно! шформацй.
Точка В (10;1;1) - адаптивне рiшення, спираеться на вмiння, знання, компетентнiсть, набутий досвiд керiвника, результат вщ прийнятих ним раш-ше рiшень. Керiвники, котрi приймають адаптивш рiшення, мають сформульо-вану модель, яка виникла внаслiдок попереднiх напрацювань, i дае змогу спрогнозувати результат альтернативних варiантiв вибору в цш ситуаци. Спи-раючись на здоровий глузд, управлшець обирае альтернативу, яка принесла устх у минулому. Проте це не гарантуе, що вщбраний варiант рiшення буде ефективним.
Точка К (1;1;1) - ризикованi рiшення приймаються в умовах невизначе-носп, коли неможливо оцiнити ймовiрнiсть оптимальних шляхiв для досягнен-ня бажаних результапв. Цi рiшення приймаються за обставин, як швидко змь нюються. Ризиковаш рiшення характернi для керiвникiв, у яких побудова гшо-тез переважае над 1х аналiзом та синтезом.
Точка М (1;10;10) вщповщае iнертним рiшенням, якi поеднують два су-перечливi чинники: логiку та штущш, е результатом дуже невпевненого й обережного пошуку альтернатив. Керiвники, яю генерують iнертнi рiшення, зважують альтернативи, виявляють негативнi наслiдки, ризик, ощнюють 1х iмовiрнiсть та важливють, спираючись на логiку та штущш.
п
э
Умоет позначны:
в1сьХ—досвщний аспект;
вюь У —лопчний аспект;
вюь Z - ¡нтуТтивний аспект;
точка А(10; 10; 10) — стратепчж ршення;
точкаВ(10; 1; 1)-адаптившршсння;
точка К(1; 1; 1) — ризиковаш ршення;
точкаМ(1; 10; 10)-шертш ршення;
точка С (5; 5; 5)-вр1вноважеш ршення;
точкаО{Ю; 10; 1)-рашональшр1шення;
точкаЕ(1; 1; 10) — ЫтуТтивн1 р1шення.
Рис. Тривимiрна модель прийняття управлшського ршення
Точка С (5; 5; 5) символiзуе врiвноваженi рiшення, як характеризуються ретельнiстю ощнювання усiх варiантiв, результатом послiдовних кроюв, сприяють вирiшенню проблеми. Керiвник, приймаючи врiвноваженi рiшення, ви-бирае таку альтернативу, яка мiнiмiзуе потенцiйнi ризики та негативнi наслiдки.
Точка Б (10; 10; 1) - рацюнальш рiшення базуються на базi аналогичного процесу вибору альтернатив та залежш вiд досвiду керiвника. Керiвники приймають рацiональнi рiшення, коли результат кожноГ альтернативи може бути вiрогiдно та надiйно передбачений.
Точка Е (1; 1; 10) - штуГтивш ршення базуються на основi чуття люди-ни (проникливостi), передбачення, вгадування, без лопчного обгрунтування. Прийняття штуГтивних рiшень властиво менеджерам, якi генерують iдеi, проте вони не гарантують уникнення помилок i ефективностi результат.
Прийняття управлiнських рiшень е основним напрямом дiяльностi ке-рiвника i потребуе не лише професiйноi компетентностi у вирiшеннi завдань органiзацii, а й системного сприйняття та штерпретацй iнформацii, структуру-ванню проблем i пошуку шляхiв Гх вирiшення. Сьогодення вимагае прийняття нових i нестандартних рiшень, що ускладнюе роботу керiвника, який не тiльки сам повинен адаптуватися до неминучих змш, але й переконати колектив у Гх необхiдностi. Кожний вид управлiнського ршення мае своГ сильнi та слабк сторони, тому перед управлiнцем постае кшька завдань:
1. Намагатися прийняти оптимальне управлiнське рiшення, тобто найкраще, найефектившше за цих умов, спираючись на власш дiловi якостi, здiбностi творчого мислення, iнтуiтивне врахування вЫх виробничих обста-вин.
2. Вмшо поеднувати тi чи iншi методи менеджменту, щоб Гх комбiнацiя максимально спонукала пiдлеглих виконувати поставлене завдання.
3. Мобшзувати певнi iндивiдуальнi та оргашзацшш ресурси на вико-нання ршення.
Не кожне управлiнське ршення призводить до очiкуваних результатiв. Це трапляеться через помилки, допушенi у процес пiдготовки рiшень (пос-шшшсть, зумовлена дефiцитом часу; неправильне витлумачення фактiв; роз-гляд лише позитивних варiантiв тощо) та iгнорування особливостей взаемодй працiвникiв. Тому, приймаючи управлшсью рiшення, керiвник повинен спира-тися не лише на власний досвщ, штущда та логiку, а й на науковi дослiдження у цш сферi. Використання нових пiдходiв дае змогу керiвнику контролювати iнтуiтивнi судження у разi прийняття рiшень, частково забезпечувати узгодже-нiсть i надшшсть прийнятих управлiнських рiшень. Прийняття ефективних рь шень е певною мiрою мистецтвом. Чим складнiша та вщповщальшша ситу-ацiя, у якiй вщбуваеться прийняття управлiнського рiшення, тим ч^юше про-являеться майстернiсть професiйноi дiяльностi керiвника. Саме мистецтво ке-рiвника е запорукою квалiфiкованого вирiшення проблеми, рацюнальноГ iнiцi-ативи, конструктивних дш у нестандартних ситуацiях, вибору найоптимальш-ших iз альтернатив, пошуку бшьш ефективних шляхiв та засобiв досягнення поставлених цшей.
Висновки та перспективи подальших дослiджень. У функцiонуваннi системи управлшня оргашзащею якiсть управлiнського ршення певною мi-
рою залежить вщ шдив1дуальних здiбностей керiвника, його теоретично! та практично! шдготовки. Кер1вник, приймаючи рiшення, повинен передбачати можливi позитивнi та негативнi наслiдки вщ здiйснення запропонованого рь шення, а також затрати, пов'язаш з його реал1защею. Мистецтво прийняття уп-равлшських рiшень полягае у виборi оптимальних методiв i прийомiв, як за-безпечують досягнення поставлених цiлей з мш1мальними затратами за допустимого рiвня ризику.
Перспективою подальших дослщжень е пошук критерив якiсного та кшьюсного оцiнювання варiантiв управлiнських ршень.
Л1тература
1. Виноградський М.Д. Оргашзащя працi менеджера : навч. поабн. [для студ. екон. ВНЗiв] / М.Д. Виноградський, А.М. Виноградська, О.М. Шканова. - К. : Вид-во "Кондор",
2003. - 414 с.
2. Кузьмш О.С. Kерiвництво оргашзащею : навч. посiбн. / О.С. Кузьмш, Н.Т. Мала, О.Г. Мельник, 1.С. Процик. - Львiв : Вид-во НУ "Львiвська пол^ехшка", 2008. - 244 с.
3. Мала Н.Т. Управлшсью рiшення: класифiкацiя та процес прийняття / Н.Т. Мала // Вюник Нацюнального унiверситету "Львiвська полiтехнiка". - Сер.: Менеджмент та тд-приемництво в Украiнi: етапи становлення i проблеми розвитку. - Львiв : Вид-во НУ "Львiвська полiтехнiка", 2007. - № 605. - С. 20-24.
4. Модел1 i методи прийняття ршень в аналiзi та аудитi : навч. поабн. / за ред. д-р екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця, канд. екон. наук, доц. М.М. Шигун. - Житомир : Вид-во ЖДТУ,
2004. - 352 с.
5. Орбан-Лембрик Л.Е. Психолопя управлшня : навч. поабн. / Л.Е. Орбан-Лембрик. -К. : Академвидав, 2003. - 568 с.
6. Яцура В.В. Основи менеджменту : навч. поабн. / В.В. Яцура, Б.1. Мицик. - Львiв : Вид-во "Лггопис", 2000. - 157 с.
МалаН.Т., ПроцыкИ.С. Искусство принятия управленческого решения
Проанализированы подходы к определению понятия "управленческое решение". Разработана трехмерная модель принятия управленческого решения. Определены аспекты процесса принятия управленческих решений.
Ключевые слова: управленческое решение, процесс принятия управленческого решения, стратегические решения, адаптивные решения, рискованные решения, инертные решение, уравновешенные решения, рациональные решения, интуитивные решения.
MalaN.T., ProtsykI.S. An art of making management decision
In the given article the meaning of the word "management decision" is considered and analyzed. The three-measuring model of decision-making process has been developed. The approaches to the process of making management decisions have been analyzed.
Keywords: management decision, process of making management decision, strategic decisions, adaptive decisions, risky decisions, inert decisions, steady decisions, rational decisions, intuitive decisions. _
