CC BY
25
фоэнтерин», «Альбобактерин», «Биокомплекс-БТУ», «Эковитал», «Нитрозлак», «Органик-баланс») на основе фосфатмобилизующей микрофлоры и проанализированы современные литературные данные, подтверждающие эффективность и безопасность их применения на практике при выращивании злаковых, технических, овощных культур.
Ключевые слова: фосфор, фосфатмобилизирующая микрофлора, фосфатмобилизация, биопрепараты.
THE ROLE OF SOIL MICROFLORA IN PROCESSES OF MOBILIZATION OF PHOSPHORUS FROM ITS INSOLUBLE COMPOUNDS
Litvinova V. V., Lavrentyeva K. V., Skliar T. V.
Abstract. Excessive and unbalanced use of pesticides and mineral fertilizers in order to increase the productivity of agricultural plants adversely affects the acid-base properties, chemical composition and biological component of the soil. As a result, its phytosanitary condition deteriorates, fertility declines. Recently, the world has seen a transition to the practice of biologization of agriculture, which consists in replacing chemicals with ecologically safe biofertilizers based on soil microorganisms that not only promote the improvement of mineral nutrition of plants and increase their productivity, but also enhance its resistance to stress factors, inhibit the multiplication of phytopatho-genic species, reduce the pesticide load on agrocenosis.
In this regard, the development and introduction of such preparations in agriculture is especially relevant. Of considerable interest are biofertilizers based on phosphate-mobilizing soil microflora, capable of translating poorly soluble phosphorus compounds in the soil into a soluble form and thereby optimizing the phosphorous nutrition of plants. It is to this promising direction of biotechnology that this literature review is devoted.
The paper contains data on the content and quantitative ratio of phosphate forms in the soils of Ukraine, the role of phosphorus and its compounds in the vital activity of the plant organism. It is shown that in black earth phosphorus is mainly in the form of sparingly soluble mineral salts, which contain a phosphate anion bound to the cations Ca2+, Mg2+, Al3+, Fe2+, Mn2+. Most of the organic compounds of phosphorus are represented by humus, phosphatides, sugar phosphates, nucleic acids, phytin and phytates with a low rate of mineralization. It is known that the rhizosphere phosphate-mobilizing microflora plays the main role in the transformation of poorly soluble inorganic and organic phosphates. Its species composition is represented by bacteria (Bacillus sp., B. megaterium, B. my-coides, B. cereus, B. subtilis, Pseudomonas sp., P. putida, P. striata, P. fluorescens, Erwinia sp., Enterobactersp., Micrococcus sp., etc.), fungi (Aspergillusawamori, A. niger, A. flavus, Morteirella sp., Micromonospora sp., Mucor. sp., Penicillium digitatum, P. lilacinium, P. balaji, etc.) actinomycetes (Actinomyces sp., Streptomyces sp.), cyano-bacteria (Anabena sp., Nostoc sp., Scytonema sp.). Many research works indicate that the transformation of phosphorus-containing compounds by these microorganisms can occur in accordance with three basic mechanisms: acid dissolution of phosphates; formation of chelated complexes with metal cations in the composition of mineral phosphorus-containing compounds by organic acids; enzymatic cleavage of organic compounds of phosphorus. On the basis of the most active of the isolated strains of soil phosphate-mobilizing bacteria, a number of mono- and complex biofertilizers have been created ("Polymyxobacterin", "Phosphoenterin", "Albobacterin", "Biocomplex-BTU", "Ecovital", "Nitrozlak", "Organic Balance"), the effectiveness of which has been confirmed experimentally in numerous laboratory and field studies.
Key words: phosphorus, phosphate-mobilizing microflora, phosphate mobilization, biofertilizers.
Рецензент - проф. Катрушов О. В.
Стаття надшшла 09.01.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-45-50 УДК 616.831-178.1-053.6 Лобанов I. Ю.
М1Н1МАЛЬНА МОЗКОВА ДИСФУНКЦ1Я ЯК ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯ РОЗЛАД1В, ПОВ'ЯЗАНИХ З ВЖИВАННЯМ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН
У ОС1Б МОЛОДОГО В1КУ
ДУ «1нститут невролопГ, психттрТГта наркологи НАМН УкраГни» (м. Харк1в)
Зв'язок публ1кацГГ з плановими науково-до-слщними роботами. Стаття е фрагментом НДР «Ви-вчити ендокринн мехаызми формування алкогольно! залежностЬ>, № державно! реестрацп 0113U001290.
Вступ. Одним з найбтыш сощально значущих за-вдань сучасно! наркологи е збереження психiчного здоров'я пщростаючого поколЫня, боротьба з на-слщками споживання алкоголю та шших психоактив-
них речовин (ПАР) та розробка засобiв попереджен-ня вживання.
За даними епщемюлопчних дослщжень у Харюв-ському репоы серед 1532 тдглтюв 15-18 роюв поши-ренють тютюново! залежност серед молодi складае 12,21%, алкогольно! - 2,6%, а вживання алкоголю сягае 76,11% [15].
Pi3HOMaHiTHicTb пiдлiтковоI адиктивно! поведЫки визначаеться рядом клiнiчних i особистюно-психоло-гiчних характеристик, важливе мiсце серед яких за-ймае мiнiмальна мозкова дисфунк^я (ММД).
Термiн «мiнiмальна мозкова дисфунк^я» з 60-х рокiв ХХ-го столгття використовуеться для позна-чення рiзних клiнiчних проявiв у дгтей i пiдлiткiв, зу-мовлених резидуальними мозковими ураженнями, що виникають внаслщок бiологiчно обумовлено! не-достатностi функцп нервово! системи, мають одно-типну, невиражену, стерту неврологiчну i психопа-тологiчну симптоматику та проявляються у виглядi функцiональних порушень [2,7].
Концеп^я ММД не застарiвае, але у тепершнм час значно розшарувалася на велику кiлькiсть нозо-логiчних форм. Ктнка м^мально! мозково! дисфунк-цп вiдповiдае низцi диференцiйованих синдромiв ре-зидуально-органiчних нервово-психiчних розладiв непсихотичного характеру, що вщносяться до порушень психолопчного (психiчного) розвитку (F80-F89 за МКХ-10), поведiнкових та емоцiйних розладiв, якi починаються здебiльшого в дитячому та пщлгтково-му вiцi (F90-F98) [2]. В залежност вiд переважаючо! симптоматики, прояви ММД можуть класиф^ватися ще за кiлькома рубриками МКХ - астенiчний (цере-бростенiчний) синдром (G 99.8), синдром вегетатив-них дисфункцм (G 90.9) та Ышими [6].
У англомовнiй науковiй лiтературi термiн ММД («minimal brain dysfunction», «minimal brain damage»), який набув популярност у 60-70-т роки минулого столбя, а пiзнiше пщданий критик за занадто за-гальний i неоднорiдний характер, на теперiшнiй час е менш вживаним, перевага вщдаеться використанню назв конкретних синдромiв, що представлен у дiа-гностичному i статистичному посiбнику з психiчних розладiв (DSM), таких як синдром дефщиту уваги з п-перактивнiстю (Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder - ADHD) тощо [14].
На тепершнм час остаточно не визначен уза-гальненi пiдходи до дiагностичних критерпв та класи-фкацп ММД, в тому числi вщсуты чiткi рекомендацй' щодо його статистичного обл^ згiдно з МКХ-10 [6].
В даному дослщжены, пiд час аналiтичного огляду лiтературних джерел, використовувався термЫ «мс нiмальна мозкова дисфунк^я» саме через свою уза-гальнюючу концепцiю, оскiльки вiн об'еднуе широке коло наслiдкiв шкщливих дiй на мозок в пре-, пери- i постнатальний перiоди.
Визначення причин, що породжують рiзнi форми залежностi серед оЫб молодого вiку, представляе собою у даний час один з актуальних напрямiв роз-робки пiдходiв до ефективно! боротьби з нарколо-гiчними захворюваннями та епiдемiологiчним роз-повсюдженням явища, що i обумовило актуальнють проведеного дослiдження.
Мета дослщження: оцiнка за даними лгтератур-них наукових джерел впливу синдрому м^мально! мозково! дисфункци на розвиток порушень адапта-цп, формування залежних стаыв у пiдлiтковому та юнацькому вщ.
Об'ект i методи дослiдження. Дослщження проводилося шляхом вивчення доступних лтера-турних джерел, знайдених через пошуковi електронi
системи PubMed та Google, як стосувалися нозоло-гiчних форм, що розглядаються у рамках м^мально! мозково! дисфункци та розладiв, пов'язаних з вжи-ванням алкоголю i психоактивних речовин у молодi. Глибина пошуку склала 15 рокiв. Загалом знайдено 634 джерела, з яких вщбрано 20 публiкацiй, що най-бiльшим чином вiдповiдали метi дослщження, якi й було використано для подальшого детального аналс зу за допомогою бiблiо-семантичного методу.
Результати дослщження та 'Гх обговорення. За даними рiзних дослiдникiв, мiнiмальна мозкова дис-функцiя виявляеться у 20 - 30% дтей шкiльного вiку. Одним iз найчастiших проявiв ММД е синдром дефс циту уваги та пперактивност (СДУГ) [6]. За даними дослщжень, СДУГ спостерiгаеться у 4 - 20% дтей в рiзних кра!нах. При цьому хлопчикiв серед них у 2-9 разiв бтьше, нiж дiвчаток [9,10]. Синдром дефщиту уваги з пперактивнютю е серйозним фактором ризи-ку розвитку супутых психiчних розладiв, в т.ч. зловжи-вання алкоголем [18].
Видiляють дектька вiкових перiодiв розвитку ММД та емоцмно-поведЫково-особистюних розладiв. Перший критичний перюд проявiв ММД вiдноситься до в^ одного року - перiоду Ытенсивного розвитку коркових мовних зон з формуванням мовних нави-чок. Другий перюд вщповщае вiку 3-4 роюв, коли у дитини вдосконалюеться процес фразово! мови зi збiльшенням словникового запасу, i активно розви-ваеться пам'ять. Третм критичний перiод збтаеться з вiком 6-7 рокiв та, як правило, пов'язаний з формуванням навичок читання i письма. Четвертий критичний перюд обумовлений напруженютю пубертатного розвитку, як в план соматичних (ендокринних) пере-будов, так i стосовно особистюних особливостей пщ-лiтка (цiннiсно-морально! i мотивацмно-настановно! сфер), що призводить до порушення формування особистостi [2].
Комплексне обстеження 209 тдглтюв чоловiчо! статi у вщ вiд 10 до 19 роюв (термiни спостережен-ня 5-7 роюв) з мозковою дисфункцiею i порушенням формування особистостi за оргаычним типом показало, що оргаычне ураження головного мозку було обумовлено у них рiзними пре- i перинатальними факторами - iмуноконфлiктом мiж матiр'ю i плодом, iнфекцiею, хроычною внутрiшньоутробною гiпоксiею плода, недоношенiстю, асфкЫею рiзного ступеня тяжкостi при народжены, внутрiшньочерепною родовою травмою тощо, як привели до перинатального гiпоксично-iшемiчного ураження головного мозку [2].
Встановлено, що певну роль у формуванн ММД у дгтей раннього в^, окрiм причин бiологiчного характеру - раннього оргаычного ураження ЦНС i генетич-но! схильностi, вщграють психологiчнi та сощально-економiчнi фактори. Бiологiчнi фактори вiдiграють вирiшальну роль в першм роки життя дитини, пюля чого, особливо в препубертатний i пубертатний пе-рiоди, все бтьшого значення набувають сощально-психолопчы чинники, перш за все особливост вну-трiшньосiмейно! обстановки i виховання [2,9,10].
Порушення у нейромедiаторних системах, зо-крема дефiцит дофамiну, актива^я моноамшокси-дази, е патогенетичними факторами ММД i одно-часно виступають у якостi чинникiв ризику розвитку
адиктивно! поведiнки. Нейроанатомiчнi ппотези розглядають у якостi структури, вщповщально! за формування ММД, фронтальну кору. 6 вщомост про порушення мiжпiвкульних взаемин, зменшення iнгiбiторного впливу право! твк^ при ММД, под^ бному до того, що спостерiгаеться у молодi схильно! до алкоголiзацi! [4].
Дослщження функцiонального стану центрально! нервово! системи дiтей з ММД за даними електро-енцефалографi! (ЕЕГ) показали, що при всм рiзно-мангтност показникiв бiоелектрично,|, активностi головного мозку спостерiгаеться переважання ознак функцюнально! незрiлостi, уповiльнення формування вiкового патерну ЕЕГ, достатньо висока представле-нють пароксизмальних форм активностi з акцентом у лобних в^тах головного мозку з посиленням у вщ-повщь на функцiональнi навантаження [6].
За даними дооглдження Шестопалово! Л.Ф. та ствав. (2015) особливостi психiчного розвитку дiтей з мiнiмальною мозковою дисфунк^ею, зокрема з СДУГ, полягають в тому, що на тл нормальних показ-никiв iнтелекту у них мае мюце недостатнiсть сфор-мованост низки iнших психiчних функцiй, перш за все, довтьно! регуляцi! психiчноl дiяльностi, довть-но! уваги, мови, перцептивно-гностично! та емоцй но! сфер, що проявляеться у виглядi надмiрного вщ-волiкання, iмпульсивностi, зниження самоконтролю над поведЫковими та емоцiйними проявами. Порушення довтьно! уваги домшують у структурi проявiв психiчного дизонтогенезу у дгтей з ММД, незалежно вщ !хнього вiку [7].
Довгий час вважалось, що прояви ММД поступо-во слабнуть i припиняються у пiдлiтковому вiцi, однак тривалi катамнестичнi дослiдження засвiдчили, що у 18 - 21% хлопчиюв iз СДУГ у вiцi 18-25 роюв виникае антисоцiальний розлад особистостi, ризик алкоголг зацi! та вживання шших психоактивних речовин [7,9].
Саме у тдштковому вiцi у частини дгтей з ММД прогресують поведiнковi розлади, поглиблюються проблеми мiжособистiсних вiдносин у Ым'! та школi, падае успшнють, з'являеться тяга до алкоголю i нар-котикiв [2].
За даними сучасних американських дослщжень синдром дефщиту уваги та гiперактивностi наявний не ттьки у дiтей, а й у дорослих (вщ 0,3 до 3,5% до-рослого населення) [18], ктычы прояви СДУГ зберг гаються у дорослому вщ приблизно у половини оЫб, що у дитинствi мали прояви ММД. Епiдемiологiчнi дослщження приведем у рiзних кра!нах показали, що збереження симптомiв захворювання у дорослому вщ пов'язане з особливо високим ризиком формування антисощальних розладiв особистостi, алкоголiзму та наркомани. У його прогресуваннi, ма-ыфестацп та негативних наслiдках у виглядi розладiв, пов'язаних з вживанням психоактивних речовин ве-лике значення мае вираженють розладiв у дитинствi [5], вщсутнють корегування проявiв ММД у пщлгтко-вому вiцi [13].
Значний науково-практичний iнтерес представ-ляють фактори, якi спричиняють або навпаки запобг гають розвитку девiантних форм поведЫки у дiтей з синдромом м^мально! мозково! дисфункцi!.
До загальних причини, що спонукають до вживання алкоголю та ПАР у тдлггковому вщ вiдносять психологiчнi, соцiально-економiчнi (со^альне ото-чення, соцiальна напруженiсть тощо) i фiзiологiчнi (спадковiсть, недолiки конституцмно-соматичного складу). До числа психологiчних трудно1^в, що ве-дуть до негативних емоцмних реакцiй пщлггка, вщ-носиться невщповщнють мiж потенцiйними можли-востями шдивща, очiкуваннями його оточення i його власними домаганнями. Це призводить до появи внутршнього конфл^у, психiчноï напруженостi, фрустрацп. Вегетативнi зрушення, як при цьому виникають, здатнi привести до розвитку астеыза-цiï, тривожних реакцм, неврозоподiбних розладiв i агресивно!' поведiнки [2-6,8].
Ризик захворiти на алкогольну залежнють у пщ-лгшв i чоловiкiв молодого вiку до 23 роюв детермг нуеться переважно генетичними факторами. Вста-новлено генетичний ризик раннього формування синдрому алкогольно' залежност для чоловiчоï попу-ляцп, що виявляються за полiморфiзмом LL генотипу 5-HTTLPR [3]. Дослщжено кореляцп маркерiв гене-тичного ризику розвитку хiмiчноï залежностi по п'яти локусам генiв дофамiновоï системи [8].
МультидисциплЫарне дослiдження (експеримен-ти на мишах та популяцiйнi обстеження) европей-ських фахiвцiв у Сассекському унiверситетi (2016) виявило генетичний зв'язок мiж iмпульсивнiстю i ал-коголiзмом у пщпггюв. Ген KALRN, який кодуе бток калiрiн, що бере участь у формуванн дендритних ши-пикiв, яю сприяють встановленню зв'язкiв мiж нейронами, i мають величезне значення для рiзних психiч-них i когнггивних функцiй, пов'язаний як з розвитком алкоголiзму, так i з синдромом дефщиту уваги та ппе-рактивност у молодi [16].
Окрiм генетичного етiологiчного зв'язку, просте-жуються i патогенетичнi загальнi механiзми формування мозковоï дисфункци, девiантноï поведЫки та рiзних форм залежностi. Сучасн дослiдження невро-логiчних аспектiв СДУГ i антисоцiальноï поведiнки показали, що вроджена дисфункцiя катехоламiнергiчноï Ынервацп при СДУГ призводить до затримки росту бтышост структур головного мозку. Антисощальна поведiнка частiше формуеться у дггей з найбiльш ви-раженими симптомами СДУГ i нейроморфолопчним дефщитом i, мабуть, е окремим проявом слабкост формування нейропластичних зв'язкiв у структурах лiмбiчноï системи [5].
У той же час, ряд даних вказуе на значущють факторiв середовища у формуваннi адикцiй при мг нiмальнiй мозковiй дисфункцiï. Так, популяцмно-генетичне дослiдження детермiнант формування розладiв наркологiчного профiлю, виконане ДУ «1н-ститутом неврологiï, психiатрiï та наркологи НАМН Украши» (Харкiв, 2013), показало, що протягом життя останнiх трьох поколЫь мешканцiв Украïни питома вага середовищноï складовоï балансу генетичних та середовищних чинникiв iстотно збiльшилась, а генетичноï - зменшилась що пояснюеться насичен-ням зовнiшнього середовища рiзноманiтними ПАР а також ïхньою рекламою, внаслщок чого у патологiчну залежнють потрапляють навiть тi особи, що не мають значноï генетичноï схильност до неï [1].
У науковм лiтературi багато уваги придтяеть-ся обговоренню питання щодо коморбiдностi ММД i розладiв, пов'язаних 3i вживанням психоактивних речовин [9,10]. Висловлюються рiзнi гiпотези, iнодi суперечливi [18].
Повiдомляеться про мщний зв'язок СДУГ з вживанням ПАР та про попршення прогнозу адиктивно'! поведiнки при синдромi дефщиту уваги та пперактив-ностi [20,19]. Обговорюеться роль рiзних компонен-™ синдрому у детермiнацiï формування рiзних видiв залежностi [19]. Iмпульсивнiсть як окремий симптом ММД, пов'язаний з високим ризиком вживання ПАР [12], в той час як вщносно порушення виконавчих функцм подiбно,i закономiрностi встановлено не було [20]. В групу ризику формування алкоголiзму, крiм дiтей зi зниженим контролем в поведЫщ ^мпульсив-нi, неспокiйнi, непосидюч^, включаються також при-гнiченi, сором'язлив^ боязкi i навiть впевненi в œ6i i навiть добре адаптован [13].
Десятирiчне лонгiтюдне дослiдження молодих людей показало, що СДУГ е предиктором вживання будь-якого виду ПАР [20]. Ризик формування вживання алкоголю при СДУГ в 7,7 раз вище у порiвняннi зi здоровою популящею. Близько 50% тдглтюв з стмки-ми симптомами СДУГ вживають ПАР При супутньому дiагнозi СДУГ вiдзначаеться бiльш раннiй вк початку вживання ПАР, тривалiший його характер, бтыш час-тий перехщ вiд вживання алкоголю до вживання ПАР [11].
У численних дослщженнях було показано, що високий ризик алкоголiзму та наркоманп у дтей та дорослих з СДУГ опосередковуеться коморбщною антисоцiальною поведiнкою. Саме формування ан-тисоцiальноï поведiнки у дгтей з СДУГ нерщко супро-воджуеться залученням таких пiдлiткiв до вживання психоактивних речовин [5].
У дослщжены B.E. Perron та M.O. Howard доведено, що 72,2% пщлтшв, як почали вживати алкоголь в середньому у 14 роюв, ранше був виставлений по-ведiнковий дiагноз (СДУГ, розлад поведiнки). Вважа-еться, що спадкова схильнють до вживання алкоголю
опосередковуеться початковою схильнютю до девг антноУ поведiнки [17].
Девiантна поведiнка взагалi та клiнiчно виражен поведiнковi розлади зокрема, як правило, передують початку вживання рiзних психоактивних речовин, яю, в свою чергу, випереджують дiагноз алкогольноУ за-лежност у пiдлiткiв. Майже три чверт залежних вiд алкоголю пiдлiткiв, мають принайми один розлад по-ведЫки, найчастiше дефiцит уваги з пперактивнютю, який виступае у якостi пускового мехаызму формування залежностей [13].
Висновки. У зв'язку з великим медико-сощаль-ним значенням проблеми зловживання психоак-тивними речовинами, у бтышост краУн свiту проводиться велика ктькють дослiджень щодо девiантноï поведЫки молодi та механiзмiв формування залежних стаыв. Актуальним напрямом таких дослщжень е вивчення впливу м^мальноУ мозковоУ дисфункцй' у якостi предиктору формування рiзних форм адик-тивно'| поведiнки у пiдлiтковому вiцi. Як у нашмй краïнi, так i за кордоном, ця проблема ще не достатньо ви-вченою.
ОцЫка науковоУ iнформацiï з зазначеноУ проблеми вказуе на необхщнють пошуку епiдемiологiчних, етю-логiчних та кJliнiко-патогенетичних зв'язкiв синдрому м^мально'| мозковоУ дисфункцiï з розвитком розла-дiв внаслiдок вживання психоактивних речовин у пщ-лiтково-молодiжного контингенту.
На пiдставi аналiзу лiтературних джерел можна стверджувати, що ММД може виступати у якост як коморбщноУ патологiï, пов'язаноУ з вживанням алкоголю так i як передумова формування синдрому залежностт Останне положення е одним з найменш вивчених та доводить актуальнють вивчення особли-востей розвитку та статусу молодi з залежнютю, зо-крема алкогольною.
Перспективи подальших дослiджень поляга-ють у кллнко-катамнестичному вивченнi механiзмiв формування розладiв, пов'язаних з вживанням алкоголю у оЫб молодого в^.
^ÎTepaTypa
1. Voloshyn PV, Linskyy IV, Minko OI, Samoylova OS, Linska KI. Populyatsiyno-genetychnyy analiz formuvannya staniv zalezhnosti ta otsinka mozhlyvostey protydiyi yihnomu poshyrennyu. Ukrayinskyy visnyk psyhonevrologiyi. 2013;21(77):5-11. [in Ukrainian].
2. Datsenko IB. Differentsialnaya diagnostika minimalnoy mozgovoy disfunktsii u detey i podrostkov. Ukrayinskiy visnik psihonevrologyi. 2007;15(53):90-3. [in Russian].
3. Kopyitov AV, Ob'edkov VG, Goloenko IM. Granitsyi vozrastnogo kontinuuma byistroprogredientnogo formirovaniya sindroma zavisimosti u muzhchin v Respublike Belarus. Narkologiya. 2013:1:33-9. [in Russian].
4. Pervova YuV. Sindrom minimalnoy disfunktsii mozga u detey - aktualnaya mediko-sotsialnaya problema. Narkologiya. 2004;2:63-6. [in Russian].
5. Polunina AG, Davydov DM, Bryun EA. Sindrom defitsita vnimaniya s giperaktivnostyu i antisotsialnoe povedenie u detey: nevrologicheskie aspektyi. Russkiy zhurnal detskoy nevrologii. 2007;2(1):22-30. [in Russian].
6. Tantsura LM, Pilipets OYu, Tretyakov DV, Trembovetska OV. Klinichni ta elektroentsefalografichni osoblivosti u ditey z minimalnoyu mozkovoyu disfunktsieyu. Visnik problem biologiyi i medytsini. 2014;3(115):197-203. [in Ukrainian].
7. Shestopalova LF, Borodavko OO, Kozyavkina NV, Kozyavkina OV, Gordiyevych MS. Osoblyvosti psyhichnogo rozvytku ditey z syndromom defitsytu uvagy ta giperaktyvnosti Ukrayinskyy visnyk psyhonevrologiyi. 2015;23(85):97-100. [in Ukrainian].
8. Yakovlev AN, Kibitov AO, Pashkevich NV, Pazhitnyih DV, Tkachev AA, Voskoboeva EYu, i dr. Vliyanie urovnya geneticheskogo riska razvitiya himicheskoy zavisimosti na prognoz upotrebleniya psihoaktivnyih veschestv u podrostkov. Narkologiya. 2013;1:45-52. [in Russian].
9. Barkley RA. Developmental course, adult outcome, and clinic-referred ADHD adults: attention deficit hyperactivity disorder. Arch Gen Psychiatry. 2008;6:186-207.
10. Cherkasova M, Sulla EM, Dalena KL. Developmental course of attention deficit hyperactivity disorder and its predictors. J Can Acad Child Adolesc Psychiatry. 2013;22(1):47-54.
11. Davids E, Gastpar M. Attention - deficit/hyperactivity disorder and substance abuse. Psychiatr Prax. 2003;30(4):182-6.
12. Elkins IJ, McGue M, lacono WG. Prospective effects of attention-deficit/hyperactivity disorder, conduct disorder, and sex on adolescent substance use and abuse. Arch Gen Psychiatry. 2007;64(10):1145-52.
13. Kuperman S, Schlosser SS, JKramer JR. Developmental sequence from disruptive behavior diagnosis to adolescent alcohol dependence. Am J Psychiatry. 2001;158:2022-6.
14. Lange KW, Reich S, Lange KM. The history of attention deficit hyperactivity disorder. JADHD Attention Deficit and Hyperactivity Disorders. 2010;2(4):241-55.
15. Linskiy IV, Minko Al, Artemchuk APh. Addictive behavior among young people in Ukraine: A Pilot Study. Subst Use Misuse. 2012;47(10): 1151-9.
16. Pena-Oliver Y, Carvalho FM, Sanchez-Roige S. Mouse and human genetic analyses associate Kalirin with ventral striatal activation during impulsivity and with alcohol misuse. Frontiers in Genetics. 2016;7:14.
17. Perron BE, Howard MO. Adolescent inhalant use, abuse and dependence. Addiction. 2009;104(7):1185-92.
18. Simon V, Czobor P, Balint S. Prevalence and correlates of adult attention-deficit hyperactivity disorder: meta-analysis. The British Journal of Psychiatry. 2009;194(3):204-11.
19. Spencer TJ. ADHD and comorbidity in childhood. J Clin Psychiatry. 2006;67(8):27-31.
20. Wilens TE, Martelon M, Fried R. Do executive function deficits predict later substance use disorders among adolescents and young adults? J Am Acad Child Adolesc Psychiatry. 2011;50(2):141-9.
М1Н1МАЛЬНА МОЗКОВА ДИСФУНКЦ1Я ЯК ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯ РОЗЛАД1В, ПОВ'ЯЗАНИХ З ВЖИВАННЯМ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН У ОС1Б МОЛОДОГО В1КУ Лобанов I. Ю.
Резюме. На пiдставi огляду науково! лтератури проведено оцшку впливу синдрому м^мально! мозково! дисфункци на формування розладiв, пов'язаних з вживанням психоактивних речовин у оЫб молодого в^.
Використовувалися пошуковi електрон системи PubMed та Google i бази даних MEDLINE, PMC. Глибина пошуку склала 15 роюв.
В результат аналiзу знайдених наукових джерел визначено, що е переконливi дан щодо зв'язку м^мально! мозково! дисфункци, особливо синдрому дефщиту уваги з пперактивнютю, з рiзними видами адиктивно! поведЫки. Багато уваги придтяеться обговоренню питання щодо !х коморбщност^ однак вплив ММД на формування залежних стаыв у пщлггковому та юнацькому вщ ще не е достатньо вивченим.
Ключов1 слова: м^мальна мозкова дисфункцiя, синдром дефщиту уваги з пперактивнютю, адиктивна поведшка, алкогольна залежнiсть, молодь.
МИНИМАЛЬНАЯ МОЗГОВАЯ ДИСФУНКЦИЯ КАК ПРЕДПОСЫЛКА ФОРМИРОВАНИЯ РАССТРОЙСТВ, СВЯЗАННЫХ С УПОТРЕБЛЕНИЕМ ПСИХОАКТИВНЫХ ВЕЩЕСТВ У ЛИЦ МОЛОДОГО ВОЗРАСТА
Лобанов И. Ю.
Резюме. На основании обзора научной литературы проведена оценка воздействия синдрома минимальной мозговой дисфункции на формирование расстройств, связанных с употреблением психоактивных веществ у лиц молодого возраста.
Использовались поисковые электронные системы PubMed и Google и базы данных MEDLINE, PMC. Глубина поиска составила 15 лет.
В результате анализа найденных научных источников определено, что имеются убедительные данные о связи минимальной мозговой дисфункции, особенно синдрома дефицита внимания с гиперактивностью, с различными видами аддиктивного поведения. Много внимания уделяется обсуждению вопроса об их ко-морбидности, однако влияние ММД на формирование зависимых состояний в подростковом и юношеском возрасте еще недостаточно изучено.
Ключевые слова: минимальная мозговая дисфункция, синдром дефицита внимания с гиперактивностью, аддиктивное поведение, алкогольная зависимость, молодежь.
MINIMAL BRAIN DYSFUNCTION AS THE PREDICTOR FOR FORMATION OF ALCOHOL AND SUBSTANCE USE DISORDERS IN YOUNG ADULTS Lobanov I. Y.
Abstract. The objectives of this paper are effects study of minimal brain dysfunction predictions of on alcohol and substance use disorders in young adults. Based on the scientific literature review evaluated the effects of minimal brain dysfunction syndrome, the formation of disorders related to substance use in young people.
Used the PubMed, Google, MEDLINE, PMC to find relevant publications, which were published during the last 15 years.
There is strong evidence for an association minimal brain dysfunction, especially attention-deficit/hyperactivity disorder, with different types of addictive behavior has been defined in the analysis of scientific articles. Comorbidity they paid a lot of attention, but the MMD impact on the formation of dependent states in adolescence and early adulthood is still not been sufficiently studied.
Four age periods of the development of minimal brain dysfunction and emotional-behavioral-personal disorders are pointed out: under 1 year; 3-4 years; 6-7 years; puberty age.
Biological (prenatal and perinatal), psychological and socio-economic factors of minimal brain dysfunction development are defined.
The considerable attention is paid to factors of influence on addiction development or inversely addiction prevention.
General mechanism of minimal brain dysfunction formation, deviant behavior and different types of addiction is investigated.
The influence of environmental factors on addiction formation in minimal brain dysfunction is researched.
It is defined that attention deficit and hyperactivity disorder is a predictor of any type of psychoactive substances use.
On the base of scientific literature research it is noted that minimal brain dysfunction can serve as comorbide pathology connected with psychoactive substances use or alcohol, both as opportunity for dependence syndrome nascency.
It is summed up that the consequences of minimal brain dysfunction influence on all further life of individual.
The study of this problem opens up fresh opportunities for invention of the system of early detection, treatment and prevention of alcohol addiction. It gives a chance for drug dependency treatment to move to a new level.
Key words: minimal brain dysfunction, attention-deficit/hyperactivity disorder, addictive behavior, alcohol use disorder, young adults.
Рецензент - проф. Скрипнков А. М.
Стаття надшшла 26.01.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-50-55 УДК 61:615.81-84:616-009.1-8:616.833.17-009.11 Неханевич О. Б., Юн Бьон-Йоль
ОСОБЛИВОСТ1 Ф1ЗИЧНО1" ТЕРАПП СТАТИКО-ДИНАМ1ЧНИХ РУХОВИХ РОЗЛАД1В ПРИ НЕПРОГРЕСУЮЧИХ ОРГАН1ЧНИХ УРАЖЕННЯХ
ЦЕНТРАЛЬНО"!" НЕРВОВО1 СИСТЕМИ
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я МОЗ Укра'Гни» (м. Днтро)
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Дана робота виконувалась у вщповщност з планом науково-дослщноУ теми «Медико-педагопчне забезпечення фiзичноï реа-бтгтацп, спортивних та оздоровчих тренувань», (№ державно'1 реестрацп 0116U004468, 2017-2021 рр.) кафедри фiзичноï реабтгтацп, спортивно'! медицини та валеологп ДЗ «Днтропетровська медична акаде-мiя МОЗ Украши».
Вступ. До групи непрогресуючих оргаычних уражень центральноУ нервовоУ системи (ЦНС) вщно-сять дитячий церебральний паралiч (ДЦП), наслщки травм та запальних захворювань ЦНС, нейроЫфек-цм, гострих порушень кровооб^ ЦНС, вродже-нi вади розвитку головного та спинного мозку, як супроводжуються порушенням моторних функцм (спастичнiстю, дистонiею, м'язовими контрактурами, зменшенням м'язовоУ сили, м'язовою слабюстю та дискоординацiями) та призводить до зменшення можливостей виконувати довiльнi рухи [12,15,59].
Одыею з найбiльш розповсюджених клiнiчних форм з групи непрогресуючих оргаычних уражень ЦНС е ДЦП. Дитячий церебральний паралiч - одне з найбтьш розповсюджених захворювань дитячо-го вiку. Захворюванiсть на ДЦП в Свт складае 2,1 випадки на 1000 новонароджених [58]. За даними доотджень останнiх рокiв в УкраУы захворюванiсть на ДЦП дещо перевищуе середньосвiтовий рiвень i складае 2,56 на 1000 живих новонароджених [15].
Частше такий дiагноз рееструеться у дтей, якi народились недоношеними. Серед глибоко недо-ношених дiтей кiлькiсть випадкiв ДЦП зростае до 40-100 на 1000 живих новонароджених [15]. За своУми ктмычними ознаками це збiрна група стмких не прогресуючих рухових синдромiв (парези, па-ралiчi, гiперкiнези, атаксiя), поеднан з психiчними, мовленневими порушеннями, рщше епiлептичними припадками, лiквородинамiчними розладами, пато-логiею зору, слуху, iнших оргаыв та систем або без них, як е наслiдком органiчного ураження централь-но'| нервовоУ системи в пренатальному, штранаталь-ному та ранньому неонатальному перiодi [15]. Це найбтьш розповсюджене захворювання дитячого вiку, що вражае рухову сферу дитини [54,61,70]. Патолопя руховоУ сфери при ДЦП дуже рiзноманiт-на, проте, найчастше порушення функц^ нервово-м'язовоУ системи проявляеться надмiрно збiльше-ним або зменшеним м'язовим тонусом. Прагнення дитини оволодiти самостмними рухами призводить до перенапруження м'язiв-антогонiстiв, що у по-дальшому реалiзуеться у виглядi патолопчних рухових рефлексiв [38].
Бтьшють спецiалiстiв стверджують, що для успшноУ реабiлiтацiï пацiентiв з ДЦП найбтьш важливим е раннiй початок вщновлюючих заходiв [1,16]. Це обумовлюеться особливостями розвитку дитячого мозку, його пластичнютю й здатнютю до компенсацiï порушених функцм [13]. Проте, вини-
