CC BY
86
HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy
BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMem C.3. I^M^Koro
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.32718/nvlvet8810 http://nvlvet.com.ua
UDC 616-091.8:616.36+616.127+616.61: 612.08:616.379-008.64
Microscopic changes in the liver, heart, and kidneys in alloxan diabetes rats
V.V. Kovpak, B.V. Borisevich, Yu.O. Kharkevych
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
Article info
Received 08.08.2018 Received in revised form
04.09.2018 Accepted 05.09.2018
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Heroyiv Oborony st., 15, Kyiv, 03041, Ukraine. Tel.: +38-067-935-25-70 E-mail: vitkovpak@ukr.net
Kovpak, V.V., Borisevich, B.V., & Kharkevych, Yu.O. (2018). Microscopic changes in the liver, heart, and kidneys in alloxan diabetes rats. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies, 20(88), 56-62. doi: 10.32718/nvlvet8810
To make future researches of the results of treatment of diabetes possible, it is necessary to create a model of this pathology in experimental animals. It is crucial to trace the correlation between changes in organs when this pathology occurs in clinical cases and when it occurs in experimental cases. Today we have a number of methods used to form alloxan diabetes in animals, but alloxan monohydrate is the most frequently used. Thus, the purpose of our study was to: study microscopic changes in the liver, heart, and kidneys of alloxan diabetes rats. The experimental model of diabetes was reproduced by a 150 mg/kg single-dose subcutaneous administration of alloxan monohydrate in the form of a 5% .solution per citrate buffer (pH 4.5). To prove the development of diabetes, blood glucose levels were measured by a Rightest GM500 blood glucose meter on the 20th day after administration of alloxan. There were used animals with medium severity diabetes (fasting glucose test showings 10 to 20 mmol/l). The experimental animals were euthanized by ethereal anesthesia decapitation. Samples of the liver, heart, and kidneys for histo-logical examination were taken on the 20th day after administration of alloxan. Histologic sections were prepared according to the standard method, coloring was made by hematoxylin and eosin and based on Van Gizon method. We have found that on the 20th day after the simulation of alloxan diabetes, the liver showed microscopic signs of hepatitis with dystrophic changes in hepatocytes and intracellular choles-tasis. The kidneys showed destruction of all structural components of the glomeruli with subsequent necrosis and dystrophic changes and destruction of the epithelium of the curvy and straight tubules. The heart showed granular degeneration of cardiocytes, in some areas, and distinct swelling between the muscle fibers bundles and inside the muscle fibers bundles, infiltration of the connective tissue stroma by erythrocytes in others. We believe that it is possible to obtain the most optimal spectrum of signs peculiar for type 1 diabetes by administration of alloxan as evidenced by microscopic changes in organs. Further, this model of diabetes will be used to study the influence of cell transplantation upon the development of the disease.
Key words: alloxan diabetes, alloxan, histology, heart, kidney, liver, rat.
Мжроскошчш змши в печшщ, серщ i нирках щурiв за алоксанового цукрового дiабету
В.В. Ковпак, Б.В. Борисевич, Ю.О. Харкевич
Нац1ональний yuieepcumem бюресурав i природокористування Укра'ти, м. Кигв, Укра'та
З метою подальшого до^дження впливу л^вання на перебк цукрового diademy, Heo6xidHe створення Modeni даног патологп у до^дних тварин. Важливо про^дкувати вiдпoвiднiсmь змт у органах за даног патологи при клiнiчних випадках та експеримен-тальному форммувант. На даний час розроблено дектька мemoдiв формування експрементального цукрового дiaбemy у тварин, проте найчастШе використовують введення алоксану мoнoгiдрamy. Тому метою нашого до^дження було: до^дити мтроско-тчт змти в печтщ, серщ i нирках щyрiв за алоксанового цукрового дiaбemy Експериментальну модель цукрового дiaбemy вiдmвo-рювали шляхом одноразового тдшюрного введення алоксану мoнoгiдрamy в дoзi 150 мг/кг у вuглядi 5% розчину на цитратному бyфeрi (рН 4,5). Для тдтвердження розвитку цукрового дiaбemy рiвeнь глюкози крoвi визначали на 20 добу тсля введення алоксану за допомогою глюкометра Rightest GM500. В eкcпeрuмeнmi використовували тварин iз цукровим дiaбemoм середньог вaжкocmi (з
рiвнем глюкози кровi натще вiд 10 до 20 ммоль/л). Евтаназт до^дних тварин здтснювали шляхом декаттацп тд ефiрним наркозом. Вiдбiр проб печтки, серця та нирок для гiстологiчних до^джень здтснювали на 20-ту добу тсля введення алоксану. Шд-готовку гiстозрiзiв проводили за стандартною методикою, фарбування проводили гематоксилтом i еозином та за методом Ван Пзон. У процеЫ до^дження нами встановлено, що у печтщ на 20-ту добу тсля моделювання алоксанового цукрового дiабету встановлюють мтроскотчт ознаки гепатиту, який супроводжуеться дистрофiчними змтами гепатоцитiв i внутрШньочасточ-ковим застоем жовчi. У нирках щурiв вiдбувалось руйнування в^х структурних компонентiв клубоч^в з наступним гх некрозом, а також дистрофiчнi змти й руйнування еттелт звивистих i прямих канальщв. У серц виявляли зернисту дистрофю кардiоцитiв, в одних дтянках та виразний набряк мiж пучками м 'язових волокон i всередит пучмв м 'язових волокон, тфтьтращю сполучнот-канинног строми еритроцитами у тших. На нашу думку найоптимальнШий спектр ознак, характерних для цукрового дiабету I типу, можливо отримати шляхом введення алоксану, що тдтверджено мтроскотчними змтами у органах. У подальшому дана модель цукрового дiабету використовуватиметься для вивчення впливу клШинног трансплантацп на перебк захворювання.
Ключовi слова: експериментальний цукровий дiабет, алоксан, гiстологiя, серце, нирки, печтка, щур.
Вступ
Цукровий д1абет I типу (або шсулшозалежний ЦД) - хротчне ендокринно-обмшне захворювання, зумо-влене абсолютною недостаттстю шсул1ну. У тварин цукровий д1абет виникае в результат! численних причин, яш порушують продукцш шсул1ну, його транс-портування або ж чутливють тканин до шсулшу (Graham et al., 1994; Buschard, 2011). Варто зазначити, що в остант роки ввдм1чають позитивну динам1ку щодо кшькосп тварин, хворих на цукровий д1абет (Marmor et al., 1982; Panciera et al., 1990; Feldman et al., 1997; Goossens et al., 1998; Guptill et al., 2003; Prahl et al., 2007; Ohlund et al., 2015).
Початковим етапом у розвитку патолопчних змш в органах при ЦД е пошкодження мембрани, викли-кане властивими д1абету порушеннями: збшьшена фшьтращя через судинну стшку плазмових бшшв i гх ввдкладення в нш, фiзичне пошкодження основноГ мембрани, пвдвищення пдростатичного тиску (Prihozhan, 1981).
За даними Серова та т., при ЦД ввдбуваеться ура-ження печшки. При дiабетi зустрiчаеться жирова ш-фiльтрацiя печшки. Вщомо, що депонування лiпiдiв в печшщ при дiабетi в б№шосп випадк1в починаеться у центрi часточок. Жирову iнфiльтрацiю супроводжуе характерна вакуолiзацiя ядер гепатоцитiв за рахунок скупчень в них глiкогену. Зазвичай гепатоцити iз свiтлою цитоплазмою i вакуолiзованими ядрами у великий кiлькостi розташовуються на периферп часточок, при електронно-мшроскошчному дослiдженнi внутрiшньоядерний глiкоген виявляеться у виглядi скупчень зерен. При ЦД в окремих випадках можли-вий розвиток цирозу печшки (Prihozhan, 1981; Choudhury and Sanyal, 2004).
За даними Struble A.L., у тварин з ЦД спостерта-еться гiпертензiя, частота виникнення якоГ корелюе iз тривалiстю захворювання, а також у хворих на ЦД при системнш гшертензп тдвищений ризик розвитку серецево-судинних захворювань (Struble et al., 1998).
При ЦД вiдмiчаються змши у судинах, особливо дабних артерiй та артерiол, у виглядi плазмораги, гiалiнозу та пролiферацiю ендотелiю, як1 ввдобража-ють прояв мiкроангiопатii (Prihozhan, 1981).
У копв при ЦД вiдмiчаються патологiчнi змши у нирках (Goossens et al., 1998). Патогенез достеменно не вщомий, але встановлено, що хротчна гшерглше-мiя сприяе розвитку хронiчноi' штрагломерулярно" гiпертензii' та гшерперфузп (Clark and Lee, 1995). Збь льшення внутршньоклубочкового тиску сприяе вщк-
ладенню бшка в мезангп. Спостерiгаеться потовщен-ня базально" мембрани ниркових клубочкiв i розши-рення мезангш, який проникае в субендотел1альний простiр i просвгг клубочкових капiлярiв, викликаючи тим самим уповшьнення кровотоку в ниркових клубочках i швидкостi фiльтрацii. Результатом цих про-цесiв е гломерулосклероз i ниркова недостатнiсть (Unger et al., 1998).
З метою подальшого дослщження лiкування на пе-ребп цукрового дiабету необхiдне створення моделi дано! патологй' у дослвдних тварин. Важливо прослщ-кувати вiдповiднiсть змш у органах за дано1 патологй' при клшчних випадках та експериментальному фор-муваннi.
На даний час розроблено дешлька методiв форму-вання експериментального цукрового дiабету у тварин (Rees and Alcolado, 2005; Masiello, 2006; Etuk, 2010), проте найчастше використовують введення алоксану монопдрату.
Мета роботи: дослвдити мiкроскопiчнi змши в печшщ, серц i нирках щурiв за алоксанового цукрового дiабету. Завдання: 1. Сформувати експремента-льну модель цукрового дiабету у щурiв; 2. Провести гiстологiчне дослщження органiв (серце, печiнка, нирки) на 20-ту добу тсля формування патолопю; 3. Аналiз отриманих результатiв.
MaTepia™ та методи досл1джень
Експерименти на тваринах були виконат вщпо-вщно до вимог "Загальних етичних принцитв експе-риментiв на тваринах", схвалених I Нацюнальним конгресом з бюетики (20.09.04 р., Кшв, Украна). В дослщ використали 10 самок щурiв вiком 4-5 мiсяцiв iз середньою вагою 230 г. Контрольна група тварин утримувалась в тих же умовах, що й тварини експе-риментально1 групи. Експериментальну модель цукрового дiабету вiдтворювали шляхом одноразового шдшшрного введення алоксану монопдрату (Sigma, США) у дозi 150 мг/кг у виглядi 5% розчину на цит-ратному буферi (рН 4,5) пiсля попередньо' 24-годинно1 голодно' дiети (за вiльного доступу до води). Для зменшення загибелi тварин внаслвдок гшоглше-мiчного шоку щурi пiсля iндукцii дiабету заметь води отримували 5% розчин глюкози (Zhyliuk et al., 2015).
Для пвдтвердження розвитку цукрового дiабету рь вень глюкози кровi визначали на 20-ту добу тсля введення алоксану за допомогою глюкометра Rightest GM500 (Bionime, Швейцария). В^^р кровi для ви-значення рiвня глюкози проводили зранку натщесерце
(розрив м1ж год1влею та анал1зом складав 12 годин). У щур1в в1дб1р кров! для анал1зу здшснювали з кончика хвоста шляхом його проколу. Шсля введення алоксану у 15% тварин розвивався вкрай важкий стан !з гшергакем!ею вище н1ж 30 ммоль/л, тому вони були виведеш з експерименту на 5-ту добу. В експерименп використовували тварин !з цукровим д1абетом серед-ньо! важкосп (з р1внем глюкози кров! натще в1д 10 до 20 ммоль/л).
В1дб1р проб печшки, серця та нирок для пстолоп-чних дослвджень при визначент змш у органах при алоксановому цукровому д1абет1 здшснювали на 20-ту добу тс ля введення алоксану. Евтаназио дослдних тварин здшснювали шляхом декаттаци тд еф1рним наркозом. Фшсацш вщбраних зразшв здшснювали протягом 7 д1б, використовуючи 10% водний розчин нейтрального формал1ну, об'ем якого у 20-40 раз1в перевищував об'ем вщбраного матер1алу. З фшсова-них зразшв у мюцях патолопчного процесу кр1зь усю товщину тканини вир1зали шматочки завтовшки 34 мм та закладали у спещальш пластиков! касети для подальшо! пстолопчно! обробки.
Зневоднення фжсованих зразшв здшснювали у автомат! для пстолопчно! обробки тканин карусельного типу STP - 120 (MICROM, Шмеччина). Формування парафшових блошв здшснювали за допомогою стан-ци заливання в парафш АР 280 (MICROM, Шмеччина). Зр1зи завтовшки 5-7 цк виготовляли за допомогою ротацшного мжротома НМ 320 Е (MICROM, Шмеччина) та системи переносу зр1з1в STS, (MICROM, Шмеччина), звщки !х переносили на шд-готовлене предметне скло 1 залишали пвдсихати на шч.
Депарафшзацш та фарбування зр1з1в гематокси-лшом 1 еозином та здшснювали у автомат для фарбування тканин лшшного типу HMS 70 (MICROM, Ш-меччина).
Результата та 1х обговорення
При проведенш пстолопчних дослщжень печшки контрольно! групи (без введення алоксану) щур1в нами було встановлено, що ззовт вона вкрита вщнос-но тонкою сполучнотканинною капсулою, ввд яко! всередину органу вщходять трабекули, як1 подшяють печшку на окрем1 часточки. Ц трабекули досить тон-к1, тому меж! часточок при зафарбовуванш гематок-силшом 1 еозином не завжди досить виразш Печшко-в1 часточки мають багатокутну форму, в !х центр! локал1зуеться центральна вена.
Печшков! часточки побудоваш з гепатоципв - великих клггин з виразно еозинофшьною цитоплазмою 1 досить великим базофшьним ядром зазвичай округло! форми, в якому чгтко диференцшвались 1-3 ядерця. Мюцями в печшш рееструються гепатоцити, цитоплазма яких мютить 2 ядра. В1д центрально! вени рад1а-льно розходяться печшков! балки, представлен! б!льш-менш виразними рядами гепатоцит!в. Мгж ендотел!оцитами внутр!шньочасточкових кап!ляр!в розс!ян! поодинош кл!тини Купфера.
У м1жчасточковш сполучнш тканин! по кутах часточок виявляються печ!нков! тр!ади, що локал!зують-ся в портальних трактах. Кожна така тр!ада утворена м!жчасточковими артер!ею, веною та жовчною протокою.
При проведенш пстолопчних досл!джень печ!нки щур!в за експериментального алоксанового цукрового д!абету нами було встановлено наявн!сть у тй вираз-них м!кроскоп!чних змш, яш виявлялися в ус!х струк-турних утвореннях органу.
Вся печшка була дифузно набрякла, що призводи-ло до порушення впорядковано! структури (дезоргаш-зац!!) печ!нкових балок внаслвдок порушення зв'язшв м!ж окремими гепатоцитами. Центральш вени печш-кових часточок були виразно розширеш (рис. 1).
Рис. 1. Печшка щура за експериментального алоксанового цукрового д!абету: 1 - центральна вена; 2 - набряк; 3 - печшкова балка; 4 - дезоргашзащя печшкових балок. Гематоксилш Караш та еозин, зб. х 50
fiP slm'iSô »
Л® ^«*!>
® © ш J
* aü ¿x е' £ - А
m
. W »
ft
.»•e .Ï••■•ЛЛ»
л 2 • ? "А© я Л
«А* " • < ■
Сь*. Wt. ? А ifit 1 - .
4
Рис. 2. Пeчiнкa щyрa зa eкcпeримeнтaльнoгo aлoкcaнoвoгo цyкрoвoгo дiaбeтy: 1 - нaбряк пoртaльнoгo трaктy; 2 - мoнoцит; 3 - лiмфoцит; 4 - eритрoцити; 5 - дисфуждюгальний нaбряк ядрa. Гeмaтoкcилiн Кaрaцi тa eoзин, зб. х 400
У пooдинoкиx гeпaтoцитax рeecтрyвaвcя дисфунк-цioнaльний (тoкcичний) нaбряк ядрa, який вiдпoвiднo дo cyчacниx yявлeнь рoзглядaeтьcя як пeрeдвicник зaгибeлi клггини (рис. 2 i 3).
У пoртaльниx трaктax виявлялися пoмiрний га-бряк i клiтиннa iнфiльтрaцiя (пeрeвaжнo лiмфoцитaми тa мeншoю кiлькicтю мoнoцитiв). Пoртaльнi вeни були вирaзнo рoзширeнi й пeрeпoвнeнi клiтинaми крoвi. В ïx прocвiтi рeecтрyвaлocь cклeювaння eрит-рoцитiв. Жoвчнi прoтoки були рoзширeнi, клiтини ïx
eпiтeлiю пeрeбyвaли у OTam зeрниcтoï диcтрoфiï (рис. 3).
Hиркoвi тiльця кoнтрoльнoï групи твaрин мaли oкрyглy фoрмy. Кoжнe ниркoвe тiльцe бyлo пoбyдo-вaнe зi cплeтeння aртeрiaльниx кaпiлярiв, якe yтвoрю-вaлo клyбoчoк, i oтoчyючoï дого кaпcyли ниркoвoгo тiльця. Оcтaння бyлa пoбyдoвaнa з пaрieтaльнoгo i вicцeрaльнoгo листков, виcтeлeниx прocтим плocким eпiтeлieм. М1ж кaпiлярним cплeтiнням ниркoвoгo тшьця i йoгo кaпcyлoю виявляли вузьку пoрoжнинy.
Рис. 3. Шчшга щyрa зa eкcпeримeнтaльнoгo aлoкcaнoвoгo цyкрoвoгo дiaбeтy: 1 - рoзширeнa, пeрeпoвнeнa крoв'ю пoртaльнa вeнa; 2 - жoвчнa прoтoкa; 3 - клиента iнфiльтрaцiя пoртaльнoгo трaктy; 4 - зeрниcтa диcтрoфiя гeпaтoцитiв. Гeмaтoкcилiн Кaрaцi тa eoзин, зб. х 50
Пoчaткoвa чacтинa звивиcтиx кaнaльцiв пeрeбyвae бeзпoceрeдньo пoблизy ниркoвoгo тiльця у виглядi трyбoчoк oкрyглoï фoрми, виcтeлeниx прocтим стовп-чacтим eпiтeлieм. Кiнцeвa чacтинa звивиcтиx кaнaль-
цiв бeз рiзкиx мeж пeрexoдилa у низxiднe кoлiнo пeтлi Гeнлe, щo oпycкaeтьcя глибoкo в мoзкoвy рeчoвинy i пeрexoдилa у виcxiднe кoлiнo, яге, дoxoдячи дo шрга-вoï рeчoвини, знoвy пeрexoдить у звивиcтi кaнaльцi.
Звивжт кaнaльцi пepexoдили y пpямi ниpкoвi Ra-нaльцi, якi 6ули poзтaшoвaнi в мoзкoвiй peчoвинi н^ок. Пpямi кaнaльцi вiдкpивaлиcя oтвopaми гогоч-кових пpoтoк у ниpкoвy миоту, виcтeлeнy пepexiдним eпiтeлieм.
Пpи ^оведенш гicтoлoгiчниx дocлiджeнь ниpoк щypiв та 20-ту добу пicля мoдeлювaння aлoкcaнoвoгo цyкpoвoгo дiaбeтy нaми було вcтaнoвлeнo нaявнicть виpaзниx мiкpocкoпiчниx змiн i в цьому opгaнi. Bci ^oBorocm cyдини cтpoми були poзшиpeнi, пepeпoв-нeнi кpoв'ю (pиc. 4).
У н^кових тiльцяx peecтpyвaлиcь двa типи м^о-cкoпiчниx змiн. B чacтинi ниpкoвиx тiлeць виявляли pyйнyвaння кaпiляpiв 1'х клубочков, pyйнyвaння мeзaн-гюципв тa pyйнyвaння вicцepaльнoгo лиcткa кaпcyли ниpкoвoгo тiльця (pиc. 5). Уи цi змiни пpизвoдили до повно1' дeзopгaнiзaцiï cтpyктypи клубочков.
Ha ташу думку, oпиcaнi змiни були ттатковою cтaдieю пaтoлoгiчнoгo пpoцecy в н^кових тiльцяx зa eкcпepимeнтaльнoгo aлoкcaнoвoгo цу^ового дiaбeтy. B пoдaльшoмy ж вiдбyвaвcя повний нeкpoз клубочков, пpи якому в чacтинi нeкpoтизoвaниx клyбoчкiв вияв-лялиcя кpoвoвиливи (pиc. 4).
Рис. 4. H^o щypa зa eкcпepимeнтaльнoгo aлoкcaнoвoгo цyкpoвoгo дiaбeтy: 1 - poзшиpeний, пepeпoвнeний кpoв'ю кaпiляp; 2 - пapieтaльний лиcтoк кaпcyли н^кового тiльця; 3 - нeкpoз клубочо; 4 - кpoвoвилив у нeкpoтизoвaнoмy клубочку. Гeмaтoкcилiн Kapaцi тa еозин, зб. х 100
Рис. 5. Hиpкoвe тiльцe щypa зa eкcпepимeнтaльнoгo aлoкcaнoвoгo цyкpoвoгo дiaбeтy: 1 - pyйнyвaння кaпiляpy клyбoчкa; 2 - pyйнyвaння мeзaнгioцитa; 3 - pyйнyвaння вicцepaльнoгo лиcткa кaпcyли н^кового тiльця; 4 - зepниcтa диcтpoфiя клiтин eпiтeлiю; 5 - г^о^чта диcтpoфiя клiтин eпiтeлiю; 6 - pyйнyвaння клiтин eпiтeлiю; 7 - бшковий дeтpит у пpocвiтi звивистого кaнaльця. Гeмaтoкcилiн Kapaqi тa еозин, зб. х 400
Bиpaзнi м^о^о^ч^ змiни тaкoж виявлялиcя в уах вiддiлax кaнaльцiв ниpoк. У звивистих кaнaльцяx peecтpyвaлиcь зepниcтa й п^о^чта диcтpoфiï тa
pyйнyвaння клiтин 1'х eпiтeлiю. B пpocвiтi бaгaтьox кaнaльцiв знaxoдивcя бiлкoвий дeтpит (pиc. 5). Aнaлo-гiчнi змiни були вcтaнoвлeнi i в пpямиx кaнaльцяx.
При проведены пстолопчних дослщжень серця контрольно! групи щур1в встановлено, що його стшка побудована з трьох оболонок: ендокарду (внутршнш шар), мюкарду (середнш шар) 1 еткарду (зовшшнш шар). Своею чергою ендокард був побудований !з чотирьох шар1в: ендотел1ального, шдендотел!ального, м'язово-еластичного 1 сполучнотканинного.
Мюкард був сформований !з поперечно-посмуговано! серцево! м'язово! тканини, яка утворена окремими волокнами. Волокна одне в1д одного в1до-кремлювалися тонкими прошаркам пухко! волокнисто! сполучно! тканини. Ц волокна анастомозували мш собою, утворюючи тривим1рну атку. Волокна серцевого м'яза були згруповаш в пучки, яш ввдокре-млювалися один в1д одного товспшими прошарками пухко! волокнисто! сполучно! тканини. В останнш
проходили кровоносш судини.
Еп!кард вкривав зовн!шню поверхню мюкарду ! був представлений тонкою пластинкою сполучно! тканини, вкритою мезотел!ем.
При проведенн! г!столог!чних досл!джень серця щур!в на 20-ту добу шсля моделювання алоксанового цукрового д!абету нами було встановлено наявшсть виразних мжроскошчних зм!н у м!окард!. При цьому на р!зних д!лянках серцевого м'язу мжроскошчш зм!ни були дещо р!зними. На одних д!лянках реестру-валась лише зерниста дистроф!я кард!оцит!в (рис. 6 ! 7).
На !нших дшянках було встановлено виразний набряк м!ж пучками м'язових волокон ! всередин! пуч-к!в м'язових волокон та шф!льтращю сполучнотка-нинно! строми еритроцитами (рис. 7).
Рис. 6. Мюкард щура за експериментального алоксанового цукрового д!абету: зерниста дистроф!я кардюципв (показано стр!лкою). Гематоксил!н Карац! та еозин, зб. х 100
# /4
Г ,
Рис. 7. Мюкард щура за експериментального алоксанового цукрового д!абету: 1 - набряк м!ж пучками м'язових волокон; 2 - набряк всередин! пучка м'язових волокон; 3 - ввдсутшсть посмугованост! м'язового волокна; 4 - еритроцити. Гематоксилш Карац! та еозин, зб. х 400
Висновки
Таким чином, у печшщ на 20-ту добу тсля моде-лювання алоксанового цукрового дiабету встановлю-ють мiкроскопiчнi ознаки гепатиту, який супроводжу-еться дистрофiчними змiнами гепатоцилв i внутрш-ньочасточковим застоем кровг У нирках щурiв вщбу-валось руйнування всiх структурних компонентiв клубочшв з подальшим Гх некрозом, а також дистро-фiчнi змiни й руйнування ештелш звивистих i прямих канальцiв. У серцi виявляли зерниста дистрофiя кар-дiоцитiв, в одних дшянках та виразний набряк мiж пучками м'язових волокон i всередиш пучкiв м'язових волокон, iнфiльтрацiю сполучнотканинно' строми еритроцитами у шших.
Перспективи подальших до^джень: на нашу думку, найоптимальшший спектр ознак, характерних для цукрового дiабету I типу, можливо отримати шляхом введення алоксану, що тдтверджено мшро-скопiчними змшами у органах. У подальшому дана модель цукрового дiабету використовуватиметься для вивчення впливу клiтинноi трансплантацп на перебп захворювання.
References
Buschard, K. (2011). What causes type 1 diabetes? Lessons from animal models. APMIS, 119 (132), 119. doi: 10.1111/j.1600-0463.2011.02765.x. Graham, P.A., Maskell, I.E., & Nash, A.S. (1994). Canned high fiber diet and postprandial glycemia in dogs withnaturally occurring diabetes mellitus. Journal of Nutrition, 124, 2712-2715. doi: 10.1093/jn/124.suppl_12.2712S. Feldman, E.C., Nelson, R.W., & Feldman, M.S. (1997). Intensive 50-week evaluation of glipizide administration in 50 cats with previously untreated diabetes mellitus. J. Am. Vet. Med. Assoc., 210(6), 772-777. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9074678. Goossens, M., Nelson, R.W., Feldman, E.C., & Griffey, S.M. (1998). Response to insulin treatment and survival in 104 cats withdiabetes mellitus (1985-1995). J. Vet. Intern. Med., 12(1), 1-6. doi: 10.1111/j. 1939-1676.1998.tb00489.x. Guptill, L., Glickman, L., & Glickman, N. (2003). Time trends and risk factors for diabetes mellitus in dogs: analysis of veterinary medical data base records (1970-1999). Vet J., 165(3), 240-247. doi: 10.1016/S1090-0233(02)00242-3. Marmor, M., Willeberg, P., Glickman, L.T., Priester, W.A., Cypess, R.H., & Hurvitz, A.I. (1982). Epizootiologis patterns of diabetes mellitus in dogs. American Journal of Veterinary Researh, 43(3), 465470. https://www.ncbi. nlm. nih.gov/pubmed/7073062. Panciera, D.L., Thomas, C.B., Eicker, S.W., & Atkins, C.E. (1990). Epizootiologis patterns of diabetes
mellitus in cats: 333 cases (1980-1986). J. Am. Vet. Med. Assoc., 197(11), 1504-1508. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/2272886.
Ohlund, M., Fall, T., Ström Holst, B., Hansson-Hamlin, H., Bonnett, B., & Egenvall, A. (2015). Incidence of diabetes mellitus in insured swedish cats in relation to age, breed and sex. J. Vet. Intern. Med., 5(29), 13421347. doi: 10.1111/jvim.13584.
Prahl, A., Guptill, L., Glickman, N.W., Tetrick, M., & Glickman, L.T. (2007). Time trends and risk factors for diabetes mellitus in cats presented to veterinary teaching hospitals. J. Feline Med. Surg, 9(5), 351358. doi: 10.1016/j.jfms.2007.02.004.
Prihozhan, V.M. (1981). Porazhenie nervnoj sistemy pri saharnom diabete. 2-e izd., pererab. i dop. Moskva, Medicina (in Russian).
Serov, V.V. & Lapshin, K. (1989). Morfologicheskaja diagnostika zabolevanij pecheni. Moskva, Medicina (in Russian).
Choudhury, J., & Sanyal, A. J. (2004). Fatty liver: biochemical and clinical aspects. Semin Liver Dis, 24(4), 349-362. doi: 10.1055/s-2004-860864.
Struble, A.L., Feldman, E.C., Nelson, R.W. & Kass, P.H. (1998). Systemic hypertension and proteinuria in dogs with naturally occurring diabetes mellitus. J. Am. Vet. Med. Assoc., 213, 822-825. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9743720.
Clark, C.M., & Lee, D.A. (1995). Prevention and treatment of the complications of diabetes mellitus. N. Engl. J. Med., 332, 1210-1217. doi: 10.1056/NEJM199505043321807.
Unger, R.H., Wilson, J.D., Foster, D.W., Kronenberg,
H.M., & Larsen, P.R. (1998). Diabetes mellitus. Williams Textbook of Endocrinology. 9th ed. Philadelphia: WB Saunders Co.
Etuk, E.U. (2010). Animals models for studying diabetes mellitus. Agric. Biol. J. N. Am., 1(2), 130-134. http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.
I.1.212.9006&rep=rep 1&type=pdf.
Masiello, P. (2006). Animal models of type 2 diabetes with reduced pancreatic b-cell mass. The international Journal of Biochemistry and Ceil Brology, 38(5-6), 873-893. doi: 10.1016/j.biocel.2005.09.007.
Rees, D.A. & Alcolado, J.C. (2005). Animal models of diabetes mellitus. Diabetic Medicine, 22(4), 359-370. doi: 10.1111/j.1464-5491.2005.01499.x.
Zhyliuk, V.I., Mamchur, V.Y., Petruk, N.S. & Lievykh, A.E. (2015). Analiz morfometrychnykh ta ultrastrukturnykh kharakterystyk hemomikro-tsyrkuliatornoho rusla hipokampu shchuriv z aloksanovym diabetom za umov vvedennia tsytykolinu. Scientific Journal ScienceRise, 12(7/4), 53-59. doi: 10.15587/2313-8416.2015.45937 (in Ukrainian).
