CC BY
35
УДК: 616.5-004.1+ 616.5-002.524-036.2-084
Методи профшактики рецпдпв1в у хворих на обмежену склеродерм^ та хрошчний червоний вовчак
Савенкова В.В.
ДУ «1нститут дерматологИ та венерологи АМН Украгни», Харшв
МЕТОДЫ ПРОФИЛАКТИКИ РЕЦИДИВОВ У БОЛЬНЫХ ОГРАНИЧЕННОЙ СКЛЕРОДЕРМИЕЙ И ХРОНИЧЕСКОЙ КРАСНОЙ ВОЛЧАНКОЙ Савенкова В.В.
В результате проведенных исследований у больных ограниченной склеродермией и хронической красной волчанкой разработан эффективный метод вторичной профилактики с дополнительным использованием препарата Актовегин, влияющего на гомеостаз, и средств местной терапии (мазей Траумель С и Сол-косерил). Они позволяют уменьшить тяжесть рецидивов заболевания, продлить клиническую ремиссию у больных ограниченной склеродермией и хронической красной волчанкой до 8,5 ± 0,8 и 7,5 ± 0,6 месяца, что в 1,5 и 1,4 раза, соответственно, дольше по сравнению с пациентами, которые получали только традиционные методы вторичной профилактики.
METHODS OF THE RELAPSES PROPHYLAXIS AT PATIENTS WITH THE LOCALIZED SCLERODERMA AND CHRONIC LUPUS ERYTHEMATOSUS Savenkova V.V.
As a result of the researches having been carried out at patients with the localized scleroderma and chronic lupus erythematosus, the effective method of secondary prophylaxis with additional use of drug Actovegin influencing homeostasis and agents of local therapy (ointments Trau-mel C and Solcoseryl) has been developed. These drugs allow to reduce severity of disease relapses, to prolong clinical remission at patients with localized scleroderma and chronic lupus erythematosus up to 8,5 ± 0,8 and 7,5 ± 0,6 months, that is longer in 1,5 and 1,4 times, accordingly, in comparison with the patients receiving only the traditional methods of secondary prophylaxis.
Складшсть етюпатогенезу обмежено! склеродерма (ОСД) i хрошчного червоного вов-чака (ХЧВ) потребуе тривалого спостереження та лшування [1, 2]. Порушення в гомеостаз^ яю спостерпаються у цих хворих на фош впливу несприятливих факторiв зовшшнього сере-довища, знаходяться у динамiчнiй рiвновазi. Спостережений на сучасному еташ негативний патоморфоз перебиу захворювань пов'язують з патолопчним впливом несприятливих фак-торiв зовшшнього середовища, що призводить до хрошчно! штоксикаци та зриву адаптацшних можливостей оргашзму. Отже, безумовно акту-альним е розробка методiв профшактики реци-дивiв з використанням препарапв, що шдвищу-ють адаптацшний потенщал оргашзму.
У сучаснш лiтературi вщсутш або даш не-чiткi рекомендаци щодо методiв вторинно! профiлактики у цих хворих. С лише поодиною
посилання на використання вiтамiнних, суди-нозмiцнюючих i дезагрегантних препаратiв у мiжрецидивний перiод, таких як Дуов^, Трен-тал, Курантил [3-5]. Вщсутш рекомендаци щодо призначення адекватно! мюцево! терапи.
На цей час немае вщомостей про застосуван-ня в мiжрецидивний перiод препаратiв, що належать до групи лшв, як впливають на гомеостаз, i засобiв мюцево! терапи, що полшшують обмiннi процеси i прискорюють регенеращю уражено! шкiри. 1х використання в комплекс профiлактичних заходiв, можливо, дозволить запобпти рецидивам захворювання i зменшити !х тяжкiсть, подовжити строки ремюи.
На наш погляд, цьому сприяе препарат Актовегiн, що на молекулярному рiвнi приско-рюе процеси утилiзацi! глюкози i кисню, пщви-щуе стшюсть до гшокси, тим самим покращуе енергетичний метаболiзм. Сумарний ефект цих
процешв полягае в посиленш енергетичного стану клггин, що особливо важливо в умовах п-покси та шеми [6].
Серед засобiв мюцево! терапи хворих на ОСД у мiжрецидивний перiод, ми вiддали перевагу використанню мазi Траумель С з додатко-вим призначенням Димексиду (30-вщсотковий розчин) як провiдника ддачо! речовини. Вказа-на мазь мае виразну протизапальну, антиексуда-тивну, iмуностимулюючу, регенеруючу, знебо-лювальну, антигеморагiчну i венотонiзуючу ди [6]. Перспективним для вторинно! профшакти-ки ХЧВ ми вважали використання мазi Солко-серил, яка полшшуе обмiннi процеси за рахунок антиппоксично! та антиоксидантно! ди, приско-рюе регенерацiю у вогнищах ураження [6].
Робота виконана у рамках науково-дослщ-но! роботи ДУ «1нститут дерматологи та венерологи АМН Укра!ни» П-22.07 на тему: «Вивчити енопатогенетичш особливостi об-межено! склеродерми та хрошчного червоного вовчака в умовах впливу несприятливого еко-логiчного середовища великого промислового регiону та розробити лшувально-профшактичш заходи».
Метою роботи була розробка методiв про-фiлактики рецидивiв у хворих на ОСД i ХЧВ.
Матерiали i методи. На базi ДУ «1нститут дерматологи та венерологи АМН Укра!ни» пiд нашим спостереженням знаходилися:
- 82 хворих на ОСД, серед яких 32 чоловша i 50 жшок вiком вщ 19 до 74 рокiв (42,2 ± 1,3 року);
- 50 хворих на ХЧВ, серед яких 16 чолов> ка i 34 жшки вiком вiд 19 до 84 роюв (46,3±2,1 року).
Дiагнози встановлювали на пiдставi:
- скарг, анамнезiв хвороби та життя;
- об'ективного статусу;
- даних, що характеризують вогнище ура-ження на шюрц
- загальноприйнятих клiнiко-лабораторних дослiджень.
Для виключення хворих iз системним захво-рюванням сполучно! тканини використовували рекомендаци Свропейсько! протиревматично! лiги щодо дiагнозу та ведення хворих [7, 8].
Для ощнки терапевтично! ефективностi розробленого методу профшактики рецидивiв
у хворих на ОСД були видшеш двi групи, що були репрезентативнi за дiагнозом, статтю i в> ком хворих, та були сформоваш методом неза-лежно! вибiрки:
- I терапевтична група, що включала 41 хворого, серед яких було:
1) 6 хворих при вшх стадiях та формах I ступеня тяжкосп (легкий перебп захворю-вання);
2) 18 хворих - при формах II ступеня тяжкосп (середнiй перебп захворювання);
3) 17 хворих - при формах III ступеня тяжкосп (тяжкий перебп захворювання), -
як на фош традищйно! профiлактики рецидивiв захворювання (Трентал i Дуовiт) отримували Актовегш та мазь Траумель С з додатковим при-значенням Димексиду;
- II терапевтична група, що включала 41 хворого, серед яких було:
1) 7 хворих при вшх стадiях та формах I ступеня тяжкосп;
2) 17 хворих - при формах II ступеня тяжкосп;
3) 17 хворих - при формах III ступеня тяжкосп, -
як отримували лише традицшш профшактичш заходи.
Для ощнки терапевтично! ефективносп розробленого профшактичного методу у хворих на ХЧВ також були видшеш двi групи, що були репрезентативш за дiагнозом, статтю i вшом хворих, та були сформоваш методом незалеж-но! вибiрки:
- I терапевтична група, що включала 25 хворих, серед яких було:
1) 5 хворих при вшх стадiях та формах I ступеня тяжкосп (легкий перебп захворю-вання);
2) 12 хворих - при формах II ступеня тяжкосп (середнш перебп захворювання);
3) 8 хворих - при формах III ступеня тяж-кост (тяжкий перебп захворювання), -
як на фош традищйно! профшактики рецидивiв захворювання (Курантил i Дуов^) отримували Актовегш та мазь Солкосерил;
- II терапевтична група, що включала 25 хворих, серед яких було:
1) 5 хворих при вшх стадiях та формах I ступеня тяжкосп;
2) 12 хворих - при формах II ступеня тяжкосп;
3) 8 хворих - при формах III ступеня тяжкосп, -
яю отримували лише традицшну вторинну про-фiлактику.
Yci хворi дотримувалися загальних рекомен-дацш, таких як запобiгати [4]:
- надлишково! шсоляцп;
- травм;
- переохолоджень, пере^вання;
- застудних захворювань;
- стресових ситуацш;
- необгрунтованого використання лшарських засобiв та iн.
Y пащенпв з ОСД i ХЧВ препарат Актовегш призначали:
- при формах I i II ступенiв тяжкосп - по
1 табл. 3 рази на день протягом 30 дшв через 3 мюящ шсля закiнчення основного курсу лiку-вання;
- при формах III ступеня тяжкосп - по
2 табл. 3 рази на день протягом 20 дшв, а поим по 1 табл. 3 рази на день протягом 10 дшв.
Трентал хворим на ОСД призначали:
- при формах I ступеня тяжкосп - по 1 табл.
3 рази на день протягом 20 дшв;
- при формах II i III ступешв тяжкосп - по
1 табл. 3 рази на день протягом 30 дшв.
Курантил хворим на ХЧВ призначали:
- при формах I ступеня тяжкосп - по 1 табл.
2 рази на день протягом 20 дшв;
- при формах II i III ступешв тяжкосп - по
1 табл. 3 рази на день протягом 30 дшв.
Дуов^ ушм хворим призначали:
- при формах I ступеня тяжкосп - по 1 табл.
2 рази на день протягом 20 дшв;
- при формах II i III ступешв тяжкосп - по 1 табл. 2 рази на день протягом 30 дшв.
Зазначеш мiсцевi засоби призначалися 2 рази на день протягом 1-1,5 мюяця залежно вщ ступеня тяжкосп захворювань.
Ощнка ктшчного стану хворих проводилася протягом трьох роюв 4 рази на рш на пiдставi даних, що характеризуюсь патолопчний процес на шкiрi (штенсившсть гострозапальних про-явiв, розповсюджешсть та ш.), даних ктшко-лабораторних дослщжень [9]. Ктшчний аналiз кровi та сечi проводили за загальноприйнятими методиками [10]:
- загальний бшок визначали бiуретовим методом;
- глюкозу сироватки кровi - глюкозооксидаз-ним методом;
- вмют бiлiрубiну та його фракцiй у сироват-цi кровi визначали за Йендрашиком;
- активнiсть амiнотрансфераз у сироватщ кровi - колориметричним диштрофеншпдрази-новим метод (за Райтманом, Френкелем) [10];
- С-реактивний бшок - за методом латекс-аглютинаци [11];
- сiаловi кислоти - за методом Гесса [11]. Мошторинг стану системи кттинного iмунi-
тету проводився методом iмунофенотипування з використанням специфiчних моноклональних антитiл (МКА) до поверхневих молекул CD3+, CD4+, CD8+, CD 16+, CD20+, CD25+, CD54+, CD95+ фiрми ТОВ „Науково-виробничий центр «Медбюспектр»" (Москва) [12].
Визначення антитш до ДНК (нативно!, дена-туровано!, формализовано!) проводилося iму-ноферментним методом на наборах «Антитша до ДНК - ГОА» виробництва ТОВ НВЛ «Гра-нум» (Укра1на).
Наявнiсть ХЕ-кттин визначали за методом Харгревеса-Циммера [10].
Y робот обчислювали значення:
- середнього арифметичного (М);
- середнього квадратичного вщхилення (с);
- похибки визначення середнього арифметичного (m).
За допомогою í-критерiю Стьюдента-Фiшера визначали достовiрнiсть розходжень (р) порiвнюваних групових середнiх величин три-валостi клшчно! ремiсil [13].
Результати та обговорення. Y результап дослiдження хворi на ОСД I терапевтично! гру-пи мали тривалiсть клiнiчноl ремiсil 8,5 ± 0,8 мiсяця, що в 1,5 рази довше порiвняно з патентами II групи, де загострення спостерiгалося через 5,7 ± 0,5 мiсяця (р < 0,05).
Y ходi призначення розробленого профшак-тичного заходу у хворих на ОСД вiдмiчалося зменшення ступеня тяжкосп перебпу хвороби або клiнiчна ремiсiя. Так, через 3 роки досл> дження чотири хворих, якi мали I стушнь тяж-костi на момент дослщження, мали клiнiчнi прояви, що характеризували стан клшчно! ремюи. Серед 18 хворих, що рашше мали II ступiнь
тяжкосп, 12 хворих перейшли до групи I ступе-ня тяжкосп, а серед 17 хворих, що рашше мали III ступiнь тяжкостi, на момент дослщження 10 набули II ступеня, а два - навпъ I ступеня тяжкостi. У жодного серед дослщжуваних хворих обтяження стану не спостерiгалося.
У хворих групи порiвняння тако! позитивно! динамши не спостерiгалося. Вiдзначалися випадки прогресування захворювання, поси-лювання тяжкосп загального стану пацiентiв. Так, через 3 роки дослщження двое хворих, як рашше мали I стушнь тяжкосп, на момент дослщження набули ктшчш прояви II ступеня тяжкосп, а у двох хворих залишився I стушнь. Серед 17 хворих, що рашше мали II стушнь тяжкосп, у 7 хворих констатували I стушнь тяжкосп, 7 хворих залишилися з II ступенем, а трое перейшли до групи III ступеня тяжкосп. Серед 17 хворих, що мали III стушнь тяжкосп, на момент дослщження 5 набули II ступеня i 12 залишилися з III ступенем тяжкосп.
Розроблений метод профшактики рецидивiв у хворих на ХЧВ з додатковим використан-ням Актовепну дозволяе подовжити ктшчну ремiсiю до 7,5 ± 0,6 мюяця, що у 1,4 разу довше порiвняно з пащентами, як отримували лише традицшний метод вторинно! профшактики, де загострення спостерпалося через 5,4 ± 0,6 мюяця (р < 0,05).
У ходi призначення розробленого профшак-тичного заходу у хворих на ХЧВ спостерпалося зменшення ступеня тяжкосп захворювання або клшчна ремiсiя. Так, через 3 роки дослщження чотири хворих, як ранiше мали I ступiнь тяжкосп, на момент дослщження були у сташ клшчно! ремiсi!, у одного хворого залишився I стушнь тяжкосп. Серед 12 хворих, що рашше мали II стушнь тяжкосп, 10 хворих набули I ступеня тяжкосп, а у двох хворих залишився II стушнь. Серед 8 хворих, що рашше мали III стушнь тяжкосп, на момент дослщження у 6 спостершався II стушнь, а у двох - I стушнь тяжкосп. Серед дослщжуваних хворих обтяження загального стану хвороби не спостерша-лося.
У пащенпв групи порiвняння тако! позитивно! динамши не спостершалося. Вщзначалися випадки прогресування захворювання, поси-лення тяжкосп стану. Так, через 3 роки дослщ-
ження трое хворих, як рашше мали I стушнь тяжкосп перебшу захворювання, на момент дослщження мали II стушнь, у двох хворих залишився I стушнь. Серед 12 хворих, що рашше мали II стушнь тяжкосп, 8 хворих залишилися з II ступенем тяжкосп, а 4 хворих перейшли до групи III ступеня. Серед 8 хворих, що мали III стушнь тяжкосп, на момент дослщження 5 також мали III стушнь, а трое мали бшьш легкий, II стушнь тяжкосп захворювання.
Таким чином, розроблеш методи профшактики загострень ОСД i ХЧВ приводять до по-довження ктшчно! ремюи, зменшують стушнь тяжкосп захворювання i тим самим допомага-ють пщвищити рiвень якосп життя хворих, зни-зити витрати на лшування.
Ефективнють метсдов шюструють наступш приклади !х ктшчного застосування.
Приклад 1. Хвора Н., 51 р1к, була госштал1зована з1 скаргами на висипання впродовж тулуба та шнщ-вок, почуття стягування шк1ри, слабшсть, нездужан-ня, тдвищену стомлюванють, зниження апетиту, за-гальну розбипсть, дифузшш м1алги.
Хвор1е 2 роки. Два рази на рк проходить курси лшування, однак не одержувала протирецидивш заходи; процес продовжував розповсюджуватися. Ос-танне загострення пов'язуе з психоемоцшним та ф1-зичним навантаженням. Направлена на стацюнарне л1кування.
Стан хворо!' задовшьний. В об'ективному стату-с1 - без особливостей.
Патолопчний процес на шк1р1 мав розповсюдже-ний характер. У д1лянц1 тулуба та шнщвок спостер1-галися округл1 осередки розм1ром 3-5 см, бшьшють (7) рожевого кольору 1з середньо вираженою запаль-ною 1нф1льтрац1ею. Однак спостер1галося 5 вогнищ темно-бурого кольору, без запально! 1нф1льтрац1!, атроф1чн1.
Клшчний анал1з кров1, сеч1 та бюх1м1чний анал1з кров1 - без особливостей.
Антитша до ДНК методом 1муноферментного анал1зу:
- нативн1 - 1,85;
- денатуроваш - 2,8;
- формалшзоваш - 3,15 (норма < 2).
В 1мунолог1чному анал1з1 кров1 спостер1галося:
- зниження вм1сту СБ8+ (14 %);
- зб1льшення 1мунорегуляторного 1ндексу (3,6);
- зб1льшення абсолютного та ввдносного вм1сту СБ20+ (0,44 1 20 % вадповщно).
На шдстав1 скарг, даних анамнез1в, об'ективного 1 локального статуав встановлено д1агноз: Обмеже-
на склеродермiя, I стушнь тяжкосп, що характеризуе легкий переби захворювання.
Хвора отримала лiкування з використанням:
- Делагiлу;
- Тренталу;
- аскорбшово! кислоти 10-ввдсотково!;
- Унтолу 5-ввдсоткового;
- Магнероту;
- Глутарпну.
Мiсцево було використано:
- розчин Димексиду 30-вiдсотковий;
- фонофорез мазi Троксевазин.
Хвора була виписана у сташ кл1шчно! ремюи.
Рекомендовано:
- Трентал - по 1 табл. 3 рази на день, 20 дшв;
- Дуовгт - по 1 табл. 2 рази на день, 20 дшв;
- Актовегш - по 1 табл. 3 рази на день протягом 30 дшв.
При повторному зверненш через 6 тсяцш хвора скаржилася на таю, що удержувалися на шшр^ вог-нища свило-бурого кольору.
Стан хворо! був задовшьним. Об'ективний статус - без патолопчних змш.
Патолопчний процес на шкiрi мав розповсюдже-ний характер. На шкiрi тулуба та кiнцiвок спостерта-лися 7 округлих вогнищ розмiром вiд 3-5 см свило-бурого кольору без запально! iнфiльтрацi!.
Клшчний аналiз кровi, сечi та бiохiмiчний анал1з кровi - без особливостей.
Антитша до ДНК методом iмуноферментного аналiзу:
- нативнi - 1,6;
- денатуроваш - 1,85;
- формалшзоваш - 2,0 (норма < 2,0).
Iмунологiчний аналiз кровi - у нормг
На пiдставi скарг, даних анамнезiв, об'ективного i локального статуав встановлено дiагноз: Обмеже-на склеродермiя у станi клiнiчно! ремiсi!. Хворiй рекомендовано повторна консульташя через 6 мiсяцiв.
Приклад 2. Хворий Н., 59 рок1в, був госпп^зо-ваний iз скаргами на висипання на обличчi, почуття болюносп та стягування шшри, слабк1сть, незду-жання, пiдвищену стомлюванiсть, зниження апети-ту, загальну розбитiсть.
Хворie протягом 16 рошв. Захворювання пов'язуе з аварieю на вертольотi та подальшою пожежею. Усi цi роки хворий проходить лшування в дерматолопч-них i ревматологiчних установах (ознак системносп процесу не встановлено).
Мае комплекс досить важко! супутньо! патологi!:
- первинний полiостеоартроз з ураженням кол1нних, гомiлковостопних, лiктьових, плечових суглобiв, кистей;
- функцiональна недостатшсть II ст.;
- рентгенологiчнi змши II ст.;
- iшемiчна хвороба серця: кардюсклероз, гiпертонiчна хвороба II ст., серцева недостатшсть I ст.;
- хрошчний гастрит зi змшаною секрецiею;
- хронiчний гепатит;
- хрошчний шелонефрит;
- мiкоз стоп.
Стан хворого задовшьний. Об'ективний статус - без патолопчних змш.
Патолопчний процес на шкiрi мав розпо-всюджений характер. При оглядi на обличчi, волосянiй частинi голови, верхнш половинi тулуба спостерiгалися множинш iнфiльтративнi вогнища розмiром до 5 см, червоного кольору. У дмнш обличчя, вух так1 вогнища у центр мали дрiбнi, асбестоподiбнi, щ№но сидячi лусочки. При зняттi лусочки у пацiента визначалися позитивнi симптоми „вщрваного каблука" i Бенье-Мещерського. У дь лянцi потилицi спостерiгалися вогнища атрофп роз-мiром до 3 см по краю, два вогнища мали червоний колiр, а два - коричневий.
У клшчному аналiзi кровi привертали увагу:
- невелика анемiя (гемоглобiн - 118 г/л);
- пвдвищення вмiсту лiмфоцитiв (41 %);
- пвдвищення ШОЕ (26 мм/год).
; Клiнiчний аналiз сечi - без особливостей.
У бiохiмiчному аналiзi кровi спостерiгався тдвище-ний вмкт аланiнамiнотрансферази (0,900 ммоль/год^л), С-реактивний проте!н - позитивний.
¿Е-клгтини не виявлеш
Антитiла до ДНК методом iмуноферментного анал1зу:
- нативнi - 2,9;
- денатуроваш - 2,85;
- формалшзоваш - 4,0 (норма < 2,0).
В iмунологiчному аналiзi кровi спостерiгалося пiдвищення:
- вщносно! та абсолютно! кiлькостi лiмфоцитiв (40,0 % i 3,0х109/л, вiдповiдно);
- вiдносного та абсолютного рiвня СВ3+ (80 % i 2,4х109/л, ввдповщно);
- абсолютно! кiлькостi СБ4+ (1,5х109/л);
- вiдносного та абсолютного вмюту СБ16+ (28 % i 0,84х109/л, вiдповiдно);
- абсолютного вмiсту СБ20+ (0,42х109/л);
- вiдносного та абсолютного вмюту СБ25+ (26 % i 0,78х109/л, вiдповiдно);
- iмунорегуляторного шдексу (3,15), -
а також зниження вщносного вмiсту СБ8 (16 %).
На пiдставi скарг, даних анамнезiв, об'ективного i локального статусiв встановлено дiагноз: Дисемь
нований червоний вовчак, III стушнь тяжкосп, що характеризуе тяжкий переби- захворювання.
Хворий отримав л1кування з використанням:
- Делаплу;
- Дексаметазона;
- вгташну В12;
- пентоксифшну;
- тюсульфату натрш 30-в1дсоткового;
- Тютр1азолшу 2,5-ввдсоткового;
- Магнероту;
- Алмагелю;
- Аспаркаму;
- Фероплекту;
- Корвалолу;
- Реосорбшакту.
Мюцево:
- крем Блоком;
- мазь Бетаметазон;
- фотозахисш креми;
- Клотримазол.
Шсля проведеного л1кування хворий був виписа-ний у стан клшчного покращення.
Рекомендовано через 3 мюящ шсля проведеного л1кування прийом:
- Курантил - по 1 табл. 3 рази на день, 30 дшв;
- Дуовгг - по 1 табл. 2 рази на день, 30 дшв;
- Актовепн - по 2 табл. 3 рази на день протягом 20 дшв 1 попм по 1 табл. 3 рази на день протягом 10 дшв.
Через 6 мюящв при повторнш госп1тал1зацИ хворий скаржився на почервоншня деяких старих вог-нищ, однак св1жих висипань не спостерпалося. Прояви загальнотоксичного синдрому були зменшеш
При огляд1 в об'ективному статус негативних змш не ввдзначено.
У мюш захворювання патолопчний процес на
шшр1 мав розповсюджений характер. При огляд1 в д1лянщ обличчя, волосяно! частини голови, верхньо! половини тулуба спостерпалися шфшьтративш вог-нища розм1ром до 5 см, бшьштстъ з яких були бурого кольору з невиразною запальною шф1льтращею. У д1лянщ обличчя, вух вогнища у центр1 мали оди-ничш асбестопод1бш, щ1льно сидяч1 лусочки. При знятп лусочки у пащента визначалися позитивш сим-птоми „в1д1рваного каблука" 1 Бенье-Мещерського. У д1лянш потилиц1 спостер1галися вогнища атрофЦ шк1ри розм1ром до 3 см. По краю вогнища ураження шшри мали коричневий кол1р 1з слабкою запальною 1нф1льтрац1ею.
У клшчному анал1з1 кров1 спостер1галося шдви-щена ШОБ (23 мм/год).
Клшчний анал1з сеч1 та б1ох1м1чний анал1з кров1 - без особливостей.
АЕ-клггани не виявлен1.
Антит1ла до ДНК методом 1муноферментного анал1зу:
- нативш - 2,0;
- денатурован1 - 1,95;
- формалшзоваш - 2,88 (норма < 2,0).
В 1мунолопчному анал1з1 кров1 спостер1галося:
- зменшення абсолютного вм1сту СБ3+ (0,88х109/л);
- зменшення вщносно! та абсолютно! шлькосп СБ8+ (15 % 1 0,13х109/л, в1дпов!дно);
- п;двищення 1мунорегуляторного 1ндексу (3,3).
На п!дстав1 скарг, даних анамнез1в, об'ективного
1 локального статус1в встановлено д1агноз: Дисем1-нований червоний вовчак, I стушнь тяжкосп, що характеризуе легкий переб1г захворювання.
Хворий був госштал1зований у вщдшення дерма-толог1! для л1кування, що в1дпов1дало I ступеню тяж-косп захворювання.
Висновки
1. На фош постiйно зростаючо! чисельностi хворих на ОСД i ХЧВ та негативного патомор-фозу цих захворювань у лiкарiв вiдсутнi чiткi та ефективш рекомендац^ щодо використання лi-карських засобiв у мiжрецидивний перiод.
2. Нами розроблено метод вторинно! про-фшактики рецидивiв у хворих на ОСД з до-датковим використанням Актовепну на фонi традицiйних заходiв, що дозволяе зменшити стушнь тяжкосп захворювання при загострен-ш, привести до клшчно! ремiсi! або подовжити !! до 8,5 ± 0,8 мюяця, що у 1,5 разу довше порiв-няно з пащентами, яю отримували лише тради-цiйну вторинну профiлактику, де загострення спостерiгалося через 5,7 ± 0,5 мiсяця.
3. Розроблений метод профшактики реци-дивiв у хворих на ХЧВ з використанням Актовепну i традицшно! терапи дозволяе зменшити ступiнь тяжкосп захворювання при загострен-нi, привести до клшчно! ремiсi! або подовжити !! до 7,5 ± 0,6 мюяця, що у 1,4 разу довше порiв-няно з пащентами, яю отримували лише тра-дицшш протирецидивнi заходи, де загострення спостерпалося через 5,4 ± 0,6 мюяця.
Проведет дослщження обгрунтовують пер-спективний напрямок у дерматологи - свое-часне та адекватне призначення методiв вторин-но! профiлактики у хворих на ОСД i ХЧВ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Главинская Т.А. Особенности клиники, ге-неза и терапии красной волчанки // Вестн. дерматологии и венерологии. - 1999. - № 5.
- С. 4-6.
2. Надашкевич О.Н. Системна склеродермiя. Частина перша. - Львiв: Свгг, 2006. - 133 с.
3. Дядык А.И. Системная красная волчанка: современное состояние проблемы // Y^. ревматол. журн.- 2002. - № 1 (7). - С. 23-29.
4. Основы диагностики и лечения в дерматологии и венерологии: Пособие для врачей, интернов и студентов / И.И. Мавров, Л.А. Болотная, И.М. Сербина. - Харьков: Факт, 2007. - 792 с.
5. Современные подходы к терапии ограниченной склеродермии / А.С. Дворников, И.В. Хамаганова, Ю.К. Скрипкин, П.Г. Бо-гуш // Вестн. дерматологии и венерологии.
- 2006. - № 3. - С. 43-45.
6. Компендиум 2008 - лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова. - К.: МОРИОН, 2008. - 2270 с.
7. Коваленко В.Н., Шуба Н.М. Ревматические болезни: номенклатура, классификация, стандарты диагностики и лечения. - К., 2002.
- 244 с.
8. EULAR recommendations for the management of systemic lupus erythematosus. Report of a Task Force of EULAR Standing Committee for International Clinical Studies Including Therapeutics // Ann. Rheum. Dis. - 2008. - Vol. 67.
- P. 195-205.
9. Рацгональна дiагностика та лшування в дерматологи та венерологи / За ред. I. I. Маврова // Довщник лшаря „Дерматолог-Венеролог". - К.: ТОВ „Доктор-Медiа", 2007.
- 344 с.
10. Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимическим исследованиям и лабораторной диагностике.- М.: Медпресс-информ, 2004. - 920 с.
11. Горячковський О.М. Ктшчна бiохiмiя в лабораторий дiагностицi: Довщниковий пошб-ник. - Одеса: Еколопя, 2005. - 616 с.
12. Лимфоциты / Под ред. Дж. Клауса. - М., 1990.
13. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием EXCEL.
- К.: Морион, 2000. - 320 с.
