CC BY
70дистанційного навчання. Ми переконані, що дистанційне навчання від його традиційних форм відрізняється такими характерними рисами, як індивідуальність, прозорість, гнучкість та ін.
Впровадження системи дистанційної освіти дозволить Україні стати на рівень високороз-винених країн, сформувати міцну систему нових освітніх технологій, освоювати інноваційний шлях розвитку, тому що дистанційне навчання створює рівні для всіх можливості одержання освіти. Така освіта дає соціальну рівноправність, сприяє формуванню педагогічно цілісної, усебічно розвиненої особистості, поширенню її світогляду та світорозуміння, толерантності, розвитку самостійності, ініціативності й має велике майбутнє. Кінцева мета реалізації завдань переходу від традиційної до дистанційної форми освіти - створення в кожному регіоні й місці проживання свого центру дистанційного навчання. Такий центр може надавати можливість проходження курсу підвищення кваліфікації і перепідготовки всіх бажаючих, одержання другої вищої освіти й профільної освіти з необмеженим доступом до фондів бібліотек і баз даних.
Висновки.
В ході проведеного дослідження ми дійшли висновку, що сьогодні деякі форми організації навчального процесу вже неможливо уявити без використання комп’ютерів. На сьогоднішній день тільки за допомогою комп’ютерних технологій можливо створення міжнародних проектних робіт. Безсумнівно, неможливо уявити собі і дистанційне навчання без сучасних комп’ютерних технологій. Таке навчання дозволяє підвищувати кваліфікацію або отримувати другу вищу освіту багатьом категоріям бажаючих. Ми також дійшли висновку, що для продуктивного застосування комп’ютерів на занятті студентові й викладачеві необхідно насамперед перебороти психолого-педагогічний бар’єр упереджень щодо комп’ютерного навчання. Використання комп’ютерів у навчанні дозволяє оптимізувати весь навчальний процес, підвищити ефективність навчання при достатній економії часу і сил, що наближає національну вищу освіту до міжнародного рівня.
Перспективу розвитку комп’ютеризації професійної освіти ми визначаємо так: інформаційно-комунікаційні технології змінюють ідеологію освіти в цілому від репродуктивної, що спирається виключно на отримання знань, до розвиваючої, куль-туротворчої, особистісно-орієнтованої. Завдяки таким технологіям не тільки підвищується ефективність навчання, а й здійснюється перехід від авторитарних методів до особистісно-орієнтованих. Задля поступової інформатизації професійної освіти ми пропонуємо впровадження конкретних практичних задач: поширення сучасних електронних засобів навчання, їх інтеграцію з традиційними навчальними посібниками; розвиток телекомунікаційних освітніх мереж у регіонах; розвиток системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, системи перепідготовки викладачів в умовах
інформаційно-комп’ютерних технологій для підвищення якості й ефективності навчання; організація системи відкритої дистанційної освіти; створення банку даних про працевлаштування випускників; створення мережі курсів для абітурієнтів для комп’ютерного тестування й подальшої роботи; моніторинг інформаційних ресурсів, новинок тощо.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем інформатизації вищої освіти.
Література:
1. Beynon J., Mackay H. Computers into Classrooms. More Questions than Answers. - The Falmer Press. London. Washington, D.C. 199З, - 245p.
2. Blomeyer R., Martin D. Case Studies in Computer Aided Learning. - The Falmer Press. London. New York. Philadelphia, 1991. - 303p.
3. Mellar H., Bliss J., Boohan R., Ogborn J., Tompsett C. Learning with Artificial Worlds: Computer Based Modelling in the Curriculum. - The Falmer Press. London. Washington, D.C. 1994, - 244p.
4. Squires D., McDougall A. Choosing and Using Educational Software. A Teachers’ Guide. The Falmer Press. London. Washington, D.C. 1994, - 161p.
З. Костікова І. І. Вплив комп’ютерних технологій на підготовку викладача до занять // Педагогіка, психологія та ме-дико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Збірник наукових праць. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 200З. - № 23. - С.40-4З.
6. Костікова І. Роль комп’ютерних технологій в навчанні студентів // Новий колегіум. - Харків: ХНУРЕ. - № 2 (33). -2006 - С. ЗЗ-63.
7. Костікова І. І. Використання методів педагогічного дослідження у процесі підготовки майбутнього вчителя // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Частина 2. / Гол. ред. М. Т. Мартинюк. - К.: Міленіум, 2006. - С. 139-146.
8. Николаенко С. Состояние и перспективы развития общего среднего образования в Украине // Голос Украины, № З (400З), 2007. - С. 4.
Надійшла до редакції 10.0З.2007р.
МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ВИЗНАЧЕННЯ ОБДАРОВАНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ВІДБОРОМ ДЛЯ ЗАНЯТЬ ФУТБОЛОМ
Кречетова О.В.
Полтавський інститут економіки і права ВНЗ „Відкритий міжнародний університет розвитку людини Україна”
Анотація. У практиці відбору велике значення має своєчасне виявлення здібностей. При цьому прогностичною слід вважати таку оцінку, яка отримана на основі комплексних обстежень. Відбір слід уявити собі як процес визначення відповідності здібностей людини особливостям обраної спортивної дисципліни. Складність відбору полягає в тому, щоб скласти попередній прогноз про наявність модельних характеристик, які надалі забезпечать успішну ігрову діяльність.
Ключові слова: відбір, діагностика, навантаження, спортивні результати, біологічні показники, здібності, задатки, сенситивні періоди, рухова діяльність, кінцевий результат.
Аннотация. Кречетова Е.В. Методологический аспект определения одаренности в связи с отбором для занятий футболом. В практике подготовки надежной футбольной смены чрезвычайно важно своевременное выявление прогностических способностей у детей. Объективная оценка индивидуальных способностей
должна производиться на основе комплексных обследований, так как не существует какого-то одного критерия спортивной пригодности. Отбор следует понимать как процесс определения спортивных способностей человека особенностям спортивной дисциплины. Главным мотивом здесь следует считать возможность связать воедино двигательный и творческий расцвет личности с высшими спортивными достижениями. Главная трудность спортивного отбора заключается в том, что тренер должен по наличию уровней спортивных способностей испытуемых составить предварительный прогноз о динамике модельных характеристик, которые в будущем обеспечат новичкам успешную игровую деятельность.
Ключевые слова: отбор, диагностика, нагрузка, спортивные результаты, биологические показатели, способности, задатки, сенситивный период, двигательная деятельность, конечный результат.
Annotation. Krechetova O.V. Methodological aspect of identifing the endowments in view of selection for playing football. An opportune identification of gifts plays an important role in the practice of selection. Also, a prognostic assessment must be based on complex examinations. Selection must be considered as a process of defining the correspondence between gifts of a person and the peculiarities of a particular sport discipline. The difficulty of selection consists in making a preliminary forecast about the presence of model characteristics that will then help to provide a successful playing activity.
Key words: selection, diagnostics, loading, sport results, biological indicators, gifts, abilities, sensitive periods, moving activity, final results.
Вступ.
Спортивний прогноз забезпечення футбольної зміни, можливий за умови врахування наступних факторів:
- вихідних рівнів спортивних здібностей юних претенденток;
- темпів приросту спортивних результатів у ході базової підготовки за умови, що засоби спеціальної навчально-тренувальної роботи будуть оптимально збалансовані і обов’язково враховуватимуть біологічний вік, сенситивні періоди розвитку юних футболісток, їхні психологічні особливості, етап відбору та ін.;
- стабільність групи ключових здібностей;
- наявність компенсаторних можливостей, від яких залежить кінцевий результат;
- наявність умов для забезпечення правильної методики тренувальних впливів.
Загалом же відбір юних спортсменок для виконання обумовленого виду рухової діяльності, повинен вирішувати дві важливі проблеми:
1. Зменшення витрат часу і засобів на навчання тих, від кого можна очікувати у майбутньому високих технічних (спортивних) результатів, тому, що з точки зору інженерної психології, недоречно витрачати час і засоби на навчання людей, віддача яких буде мінімальною.
2. Наявність професійної компетентності для правильного визначення тренувальних навантажень.
Розрізняють три основні види організованого відбору:
- спортивна орієнтація (визначення того,
яким видом спорту доцільно займатися початківцю);
- спортивна селекція (відбір) спортсменів із високим рівнем розвитку прогностичних показників, достатнім для включення в команду;
- комплектування команди, яка зможе брати участь у змаганнях.
Науці теж відомо декілька напрямків дослідження проблеми прогнозування схильності до наступної спортивної діяльності, зокрема вивчення родоводу.
Доведено, що у 50% випадків діти видатних спортсменів будуть спортивно обдаровані. Якщо ж успадкування цих здібностей відбувається по батьківській і материнській лініях, то вірогідність збільшується до 70%.
Крім того, підтверджений зв’язок обдарованості спортивних показників батьків і дітей показаних в одному й тому ж віці в конкретних фізичних випробуваннях, наприклад, у пробіганні дистанції 100 метрів.
Досліджувалися також монозиготні близнюки, які спадково тотожні. Наприклад, у двох таких близнюків, коли їм було по 8 років, був зафіксований низький рівень максимального вживання кисню. Тому для них у проміжку 8-15 років були створені належні умови для занять спортом, але результати виявилися незадовільними. Тоді один із близнюків залишив відвідування спортивних тренувань, а інший вперто продовжував займатися футболом і хокеєм. У результаті таких занять у цього близнюка максимальне споживання кисню (МСК) збільшилося, але його рівень не перевищував середніх значень, характерних для його вікового контингенту. Тобто приріст, досягнутий у результаті спортивних тренувань, обмежувався генетичним фактором і навіть створені сприятливі умови не змогли достатньо стимулювати програму розвитку важливого для спорту показника, яким є МСК.
Відомо, що під постійним контролем спадкових факторів також знаходяться ритм біологічного дозрівання, гнучкість, латентний час рухової реакції, вага тіла та деякі інші показники (наприклад, результати у пробіганні відрізка за 30 хв., результат, показаний, у стрибках у довжину та ін.).
Відомі дослідження вікових показників розвитку рухових якостей і техніко-тактичної майстерності, на основі яких можна визначити приналежність до занять футболом.
Перспективним слід вважати прогнозування спортивних здібностей за ступенем схожості ознак, генів, які розміщені на тій самій хромосомі, що й потрібні нам рухові здібності.
Знаючи функціональні параметри резервних можливостей організму, можна також прогнозувати успіх у спорті. Для цього порівнюють ці показники із характеристиками наявної моделі спортсмена.
Життєвий досвід свідчить про те, що успіхів
у будь-якій діяльності, в тому числі й футболі, може досягти творчо мисляча особистість. Ця людина повинна бути добре інформованою у багатьох питаннях складної спортивної спеціалізації, якою є футбол.
Але експертні оцінки потенційних можливостей, зроблені на основі інтуїтивних поглядів і суб -’ єктивного досвіду, частіше за все лише збільшують імовірність допущених помилок. Професійну некомпетентність деяких спеціалістів не зможе виправдати ані масовість футболу, ані збалансований календар спортивних змагань.
На наш погляд, робочий принцип спортивного відбору базується перш за все на бажанні дитини займатися саме футболом. Це бажання мож -на пояснити наступними мотивами: бажанням стати спритною, оволодіти філігранною технікою володіння м’ячем, змінити свій авторитет серед знайомих і товаришів, стати відомою, реалізувати свою життєву мрію стати гравцем команди майстрів з футболу та ін.
Незважаючи на наявність перелічених спортивних мотивацій, відбір у футболі має тенденцію до ускладнень хоча б тому, що його доводиться проводити в умовах жорсткої конкуренції з альтернативними видами спорту. Наприклад, останнім часом, свідомість дітей захопили східні єдиноборства. І справедливо буде сказано, що у футболі відбір проводиться із меншого числа бажаючих.
Між тим певне число дітей активно бажають займатися іноземними мовами, образотворчим мистецтвом, танцями тощо.
Тому виходить, що у віці 4-8 років, тобто до того, як ми розпочинаємо шукати футболісток, певне число дівчаток уже давно займаються плаванням, тенісом та іншими видами спорту, які ,на дум -ку батьків, мають престижне значення.
Звичайно, що домашній комфорт не можна порівняти з умовами для занять футболом. Як правило, місце, де проводиться тренування, розмокле і в калюжах після дощу, а в спеку - забруднення пилом , що не дозволяє ефективно навчати техніці і загалом зменшує притягальну силу футболу. Отож багато батьків не бажають, щоб їхні діти займалися футболом у таких умовах. отже, вулиця і дворовий майданчик, які в минулому відігравали провідну роль у підготовці футболістів, сьогодні вже не можуть принести бажаних результатів. До того ж розвиток засобів інформації, і особливо телебачення, призвів до масової появи дітей, яких можна назвати пасивними споживачами спорту. Вони полюбляють переглядати спортивні змагання, збирають інформацію про улюблені команди, про виконавців - зірок, але самі активною руховою діяльністю не займаються. Тому типовою слід вважати ситуацію, коли на момент відбору у футбольні групи претендує небагато дітей. У цій ситуації актуальним залишається завдання правильно визначити міру обдарованості кожного із них, вчасно розрізнити в малоспроможній дитині майбутнього майстра футболу.
Аналіз практичного досвіду свідчить про те,
що в команду майстрів потрапляють діти, які пройшли школу так званого „дикого” футболу, або котрі мали позитивні навички гри у футбол та успішно пройшли певні тестові програми, а також відібрані за допомогою критерію переваги у розвитку певної прогресивної якості.
Коротко розглянемо кожну із цих складових. Коли ми ведемо розмову про „дикий” (спонтанний) відбір у футболі, то немає потреби пояснювати мотивацію вибору виду рухової діяльності. Дитина у своїй свідомості фіксує наявність переваги саме футбольних потенціалів, а психічний клімат середовища дає право їх застосувати. У цьому випадку дитина сама засвідчує свої можливості, показуючи свою талановитість, вимагаючи звернути на себе увагу. Тобто тут діє істина, відповідно до якої справжні таланти не можуть залишитися невідкритими.
Отже, у самодіяльному („дикому”) футболі гравець проходить підготовку по так званому „цілісному” методу за загальною схемою „гра-впра-ви в елементах - гра”.
Недоліками цієї схеми є:
- повільне зростання технічної майстерності;
- технічна однобокість;
- невиправдана перетримка м’яча тощо.
Але поряд із цим є і позитивне:
- гравець із „диско” - футболу більш ефективно діє в умовах теоретично можливих єдино-борств;
- ігрові рішення цих дітей відрізняються непе-редбачуваністю;
- їхні ігрові дії досить самобутні і різноманітні;
- наявність процесу взаємного навчання за принципом „Я теж так зможу!”;
- така, загалом вільна, гра приносить юним футболістам щиру радість і надає можливість са-мостверджуватися.
Головним негативним аспектом цього способу визначення рухової обдарованості є неможливість вирішувати проблему забезпечення футбольного резерву.
Наступний метод визначення рухових здібностей, характерних для футболу, полягає в тому, що тренер усіх новачків розподіляє на команди для відбірного турніру. Спостерігаючи за їх діями в іграх, він виділяє із цього загалу найбільш кмітливих, спритних та активних. Безумовно, тренер при цьому покладається лише на власне суб ’ єктивне сприйняття і розуміння предмета, можливо, зважаючи на те, що інколи навіть мінімальні шанси можуть забезпечити успіх.
Укомплектувавши таким чином групу, він розпочинає навчальний процес.
Різновидом цього варіанту можна вважати той випадок, коли до експертної оцінки ігрових дій додаються ще й тестові програми.
Часто ці тести обумовлені, власне, самим тренером, а тому їхня інформативність та точність низька. Біда ще й у тому, що часто за цими тестами оцінюються ті вміння й навички, якими дитина вже
оволоділа раніше. Користі від подібних процедур досить мало, тому що бажано визначити рівень прихованих можливостей дітей, на основі яких можна скласти прогноз щодо футбольної придатності. Якщо ж ставити перед собою інші завдання, то виявиться, що кращим у тестах буде не найбільш здібний претендент, а той, хто мав попередній досвід.
Нарешті, серед тренерів існує підхід відбору здібних до футболу дітей за критерієм найкращих потенціалів певної прогностичної якості. Наприклад, коли шукають найшвидшу дитину і „знаходять” її, переглянувши всього декілька десятків претендентів, не враховують думку професора Н.Ж. Булгакової про те, що лише одного із сотні ми маємо право назвати швидким.
Після таких форм відбору подальша підготовка проводиться за схемою: „Вправи у засвоєнні елементів - гра - вправи у розучуванні елементів”. Звичайно, провідна роль тут належить тренерові. Майже все підпорядковане його установці: як робити, що думати, як діяти - в цьому процесі самонавчання повністю відсутнє.
Розглянемо наступне: в діючих програмах спортивних шкіл пріоритетним вважається відпрацювання елементів, при засвоєнні яких новачки навчаються веденню м’ яча, його зупинкам, передачам, ударам по воротах тощо. На перший погляд це логічно: перш ніж грати, варто засвоїти основні елементи. Але, коли обсяг такого навчання великий, то частіше за все він блокує розвиток таких важливих для футболіста навичок, як:
- ініціативність;
- психологічну стійкість;
- ігрове мислення;
- навички щодо участі в колективних діях та ін.
Бачимо, що в тренувальному процесі спортивної школи превалюють стандартні вправи, а надалі (в міру вікового дозрівання) різко збільшується ігрова діяльність. Спостерігаємо явну суперечність: спочатку діти вивчають елементи гри, не маючи можливості достатньо їх закріпити у процесі ігор, а потім, навпаки, беруть участь у багатьох іграх, але позбавлені можливості тренуватися.
На нашу думку, якісному засвоєнню футбольної майстерності і перше і друге не зовсім підходить.
Вважаємо, що ефективною методикою слід вважати таку, яка заснована на сильних практичних пропозиціях.
Робочий принцип цієї акції повинен зводитися до концентрації педагогічних і спеціалізованих дій із наміром „переглянути” і „оцінити” якомога більше число новачків, щоб визначити відносно перспективних для проходження спеціалізованої підготовки. Ми вважаємо, що навіть досвідченому спеціалістові в системі відбору потрібно мати оптимальний період для спостережень за гравцем, щоб правильно оцінити його актуальні спортивні якості.
Але перш ніж проводити відбір, необхідно
спрогнозувати тенденцію розвитку футболу на найближчі 10-15 років. Саме це дасть можливість з’ясувати вимоги до моделі майбутнього гравця (футболіста) і визначити перспективу тренувального процесу. Аналіз показує, що найближчим часом буде продовжуватися універсалізація гравців. Це означає, що класний футболіст повинен „відмінно” зіграти на своєму ігровому місці й бажано на „четвірку” на будь-якому іншому місці (як в обороні, так і в атаці). У зв’язку із цим слід очікувати збільшення інтенсивності ігрових переміщень гравців. Виконавці повинні будуть ефективно виконувати навіть непритаманні для даного амплуа дії. Від гравців будуть вимагати підтримувати високий темп ігрових дій від початку і до завершення зустрічі. Відзначені вище факти інтенсифікації гри певним чином вплинуть як на кількісні, так і на якісні параметри виконання ігрових елементів. Тобто футболісти повинні навчитися швидко бігати й мислити, мати більшу м’язову масу з меншою в ній жировою складовою, вміти переносити підвищену концентрацію молочної кислоти, при максимальному споживанні кисню. Передбачається, що футболісти, які матимуть такі показники, зможуть витримувати великі навантаження (це приблизно понад 68 ігор за сезон та понад 540 тренувальних занять протягом року). Саме таку прогностичну інформацію про підготовленість футболістів до тренувальної і змагальної діяльності слід розглядати як кінцеву модель підготовки футболістів. У зв’язку з цим слід відбирати таких дітей, які в умовах правильно організованого тренувального процесу зможуть досягти запланованих модельних значень.
Позитивне вирішення цієї проблеми пов’язане із наступними положеннями:
- врахування вимог, які висуває футбол до організму гравця;
- спрямованість навантажень, їхній обсяг та інтенсивність повинні відповідати рівню підготовленості футболістів;
- тренер повинен бути обізнаним з особливостями розвитку пристосовних реакцій щодо визначених навантажень.
У цій праці зроблено спробу виявити загальні закономірності пошуку обдарованих юних спортсменів, що мають значення для відбору юних футболістів й орієнтаційної діяльності тренера у ході вирішення цієї важливої проблеми.
Робота виконана за планом НДР Полтавського інституту економіки і права.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - вивчення практичних методів організації відбору юних спортсменів, зорієнтованих на спортивну діяльність у футболі та визначення їхньої раціональності в досягненні кінцевої мети підготовки спортивного резерву.
Методи дослідження
Дослідження ґрунтувалися на аналізі спеціальної літератури та методичних рекомендацій, узагальненні досвіду передової спортивної практики
щодо проблеми відбору у футболі.
Результати досліджень.
У своєму дослідженні ми вирішували завдання створення комплексу прогностично інформованих тестів. У зв’язку із цим ми виконали наступну роботу:
- визначили мету цього тестування;
- проаналізували думки провідних спеціалістів з футболу і вибрали тести з високою інформативністю, але (за своєю технікою) досить прості у виконанні;
- визначили надійність тестів, за допомогою яких збиралися оцінювати рівень схильності до рухової діяльності, характерної для футболу;
- забезпечили стандартизацію приладів, якими виконували вимірювання (всі прилади пройшли метрологічний контроль);
- обґрунтували мотиваційні впливи, спрямовані на досягнення високих результатів при виконанні тестів;
- визначили систему оцінок досягнень у тестах.
Обробка матеріалів експертизи дозволила визначити наступну послідовність прогностичних тестів:
1. Тактичне мислення (в більш широкому розумінні - це здатність швидко і точно вирішувати завдання різного рівня складності).
2. Бистрота засвоєння різних прийомів і дій.
3. Уміння точно виконувати відносно складні рухові завдання.
4. Спроможність швидко перебудовувати свої дії у зв’язку із зміною ситуації.
5. Стартова і дистанційна швидкість.
6. Стрибучість.
7. Витривалість.
8. Силові якості.
У зв’язку із тим, що перші чотири показники характеризують спритність футболістки, слід передбачити, що вихідний рівень розвитку саме цієї якості надалі багато в чому визначає перспективність юної футболістки.
Спрямованість тестів, які ми використовували наступна: тест для вимірювання бистроти і точності вирішення тактичних завдань полягає у тому, що юним футболісткам пропонують тактичну ситуацію, яка має декілька варіантів вирішення. Вагомість кожного рішення обумовлювалася групою експериментів. При визначенні результату час вирішення ситуації визначали в секундах, а точність - в балах.
Тест для вимірювання бистроти засвоєння рухової дії (прийому) зводився до визначення часу, необхідного для виконання певної маніпуляції.
Тест для визначення точності виконання рухів зводився до оцінки зупинки падаючого тенісного м’яча серединою ступні. Ускладнений варіант цього тесту вимагає ще й реакцію вибору. Це той випадок, коли м’ячик червоного кольору необхідно зупинити виключно лівою ногою. Частоту подачі м’яча теж можна розглядати як критерій, тому що
для кожного новачка існує критичне значення достатності, перевищення якого збільшує кількість помилок. Відстань і початкове положення юного спортсмена відносно зазначеної точки зустрічі м’яча і ступні теж можна вважати оцінним фактором.
Наступний тест використовується для того, щоб отримати уявлення про перебудову рухової діяльності у зв’язку зі зміною ситуації. Завдання полягало у тому, що випробуваному пропонували на відрізку 30 метрів долати 3 легкоатлетичні бар’єри (розміщених на 10 - метрових відстанях один від одного). Складність завдання полягає в тому, що на відстані 5 метрів до кожного бар’єра спортсменові належало перегнути діодний промінь, після чого (за відомою для юних футболісток програмою) на легкоатлетичному бар’єрі включалися електричні лампочки, вмонтовані у верхніх кутах бар’єра. Передбачалися три варіанти включення цих лампочок, на що випробуваний повинен був відповісти чітко обумовленою руховою дією. Так, коли засвічується лампа на правому боці бар’єра, - його (бар’єр ) необхідно оббігти праворуч; засвічується лампа зліва -ліворуч. Коли ж засвічуються обидві лампи одночасно, необхідно перестрибнути бар’єр.
Результат цього тесту залежить від двох факторів: швидкості бігу та вміння швидко реагувати на сигнал зміною поступального руху. Щоб зрозум -іти, за рахунок якого компонента досягнуто результат, необхідно враховувати час, за який юна спортсменка долає відрізок 30 м без бар’єра.
Для визначення стартової швидкості використовували біг на відрізку 30 м з автоматичною фіксацією часу про бігання відрізків 3,6,9,15 і 30 м.
Стрибучість оцінювалася на контекстній платформі із використанням лічильника часу (Ф -209).
Для вимірювання сили удару використовувався пристрій, який дозволяє в природних умовах визначати цей показник.
На цьому ж дослідному стенді можливі дослідження точності виконання визначених тренером рівнів прояву сили. Це актуально, оскільки, під час гри передачі м’яча й удари по воротах доводиться виконувати на різні відстані, що вимагає м’язової диференціації.
І нарешті, для контролю над розвитком спритності ми застосовували човниковий біг з об-біганням шести стінок на відрізку 30 метрів.
Після визначення блоку тестів ми вирішували питання агітаційного значення. Обговорювали мовний аспект оголошення про набір футбольної групи. Визначали спрямованість агітаційної роботи, форми і способи її застосування.
Обґрунтовуючи стратегію досліджень, враховували, що результати, показані у тестах, обумовлюються як обдарованістю дітей, так і тим, скільки і як вони грали у футболі до тестувань.
Саме тому 50 кращих новачків, відібраних за результатами тестових випробувань, розділили на дві групи. До першої включили дітей, які раніше зай-
малися футболом (тобто тих, хто може вправлятися із м’ячем, хто розуміє зміст групових дій та має навички щодо їхньої організації та застосування. Друга ж група комплектувалася дітьми, які не мають досвіду гри у футболі і не здатні виконувати складні координаційні дії, характерні для футболу.
Ми вважаємо, що за результатами першого тестування можна зробити лише дуже обережні попередні висновки щодо перспективності новачків. Ні батьки, ні діти про ці висновки не повинні нічого знати. Наступні випробування варто повторити через 2-4 місяці. Отже, на етапі відбору їх може бути декілька.
Тренувальну роботу із кожною групою ми здійснювали використовуючи стандартизовану програму, застосовуючи, яку враховували вихідні можливості новачків другої групи, підбирали посильні координаційні завдання.
Забезпечуючи навчально-тренувальний процес на основі стандартизованої програми, ми отримували достовірну інформацію про якісні зміни. Вважаємо, що це єдина умова отримання інформації про швидкість засвоєння тренувальних завдань. Крім того, ми належну увагу приділяли схильності юних футболісток до тренувальних занять. У відвертому спілкуванні з учнями під час анкетування щодо специфічних схильностей кожного можна отримати досить чітке уявлення про рівень інтересу до футболу. Також можна довідатись і про те, чи отримують юні футболістки емоційне задоволення від занять, чи намагаються вони свідомо засвоювати рекомендації тренера, чи вміють набуті теоретичні знання застосовувати під час виконання ігрових завдань.
Високі результати, показані в тестах дітьми ( порівняно із середньо груповим показником), і значне підвищення нормованих прирости показників свідчать про безумовну перспективність юних футболісток.
Ми врахували й те, що найкращі результати мають недостатньо підготовлені діти. У своїх дослідженнях ми враховували й те, що темпи зростання залежать не лише від обдарованості дітей, забезпечених генетично, а й від методики підготовки цих дітей. Незадовільна система підготовки на початкових етапах відбору може змарнувати навіть унікальне творіння генетики.
Висновки:
- Яких би талановитих дітей нам би не вдалося відібрати на початковому етапі, ми повинні пам’ятати, що залишилося ще надзвичайно багато обдарованих дітей їхнього віку, які не проходили процедури відбору.
- Лише час і активні заняття футболом можуть визначити, наскільки прогноз „перспективності” співпадає з оволодінням умінням грати у футбол.
- Нами вперше визначено низку критеріїв, від яких залежить ефективність відбору юних футболісток.
- У роботі вперше обумовлено значення стандар-
тизованих програм для визначення спортивної придатності.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем визначення обдарованості у зв’язку із відбором для занять футболом.
Список використаної літератури
1. Артемьева Т.И. Методологический аспект проблемы способностей. - М.: Наука, 1987. - 2З с.
2. Бойченко Б.Ф. Комплексный контроль в процессе отбора юных футболистов: Методические рекомендации. - М., Госкомспорт СССР, 1984. - 29 с.
3. Бриль М.С. Отбор в спортивных играх. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 126 с.
4. Булгакова Н.Ж. Отбор в подготовке юных пловцов. - М.: Физкультура и спорт, 1978. - 1З1 с.
З. Куралешин Е.Ф. Прогнозирование спортивных способностей в системе спортивной ориентации. - Л.: ГДОИФК имени П.Л. Лесгафта, 198З. - 16 с.
6. Сирис П.З., Гайдарска П.М. Отбор и прогнозирование способностей в легкой атлетике. - М.: Физкультура и спорт, 1983. - 103 с.
7. Фарфель В.С. Двигательные способности // Теория и практика физической культуры. - 1977. - С. 9-16.
Надійшла до редакції 29.0З.2007р.
ВПЛИВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА СТАН М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ В ОСІБ З ХРЕБЕТНО-СПИННОМОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ ШИЙНОГО ВІДДІЛУ ЗА УМОВ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОБУДОВИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Крук Богдан, Гунц Віктор Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. У представленій роботі розкриваються загально-теоретичні аспекти фізичної реабілітації та основи організації реабілітаційного процесу осіб з хребетно-спинномозковою травмою шийного відділу. Використання розробленої методики фізичної реабілітації мало позитивний вплив на загальний стан даної категорії пацієнтів і сприяло покращенню їх м’язової сили. Ключеві слова: хребетно-спинномозкова травма, фізична реабілітація.
Аннотация. Крук Б.Р, Гунц В.Д. Влияние экспериментальной методики физической реабилитации на состояние мышечной системы у лиц с травмой шейного отдела при условиях совершенствования построения реабилитационного процесса. В представленной роботе раскрываются обще-теоретические аспекты физической реабилитации и основы организации реабилитационного процесса людей с травмой шейного отдела позвоночника с нарушением функций спинного мозга. Разработанная методика показала позитивное влияние на состояние данной категории пациентов, и сопутствовало улучшению их мышечной силы.
Ключевые слова: позвоночно-спинальная травма, физическая реабилитация.
Annotation. Kruk B.R., Gunts V.D. Agency of the experimental procedure of a physical aftertreatment on a state of a muscular system at persons with a trauma of a cervical department under requirements of perfecting of build-up of rehabilitational process. The paper deals with the general theoretical, practical and organization aspects of physical rehabilitation of patients with chronic spinal and brain traumas of neck. It has been worked out complex of methods to develop motor and social skills. Its usage had posi-
