CC BY
46І ПЕДАГОГІКА І та медик°-біол°гічні
---- ---------------- проблеми фізичного
ПСИХОЛОГІЯ
виховання і спорту
Методика формування психомоторних здібностей у процесі занять фізичною культурою в загальноосвітній школі
Артюшенко О.Ф., Артюшенко А.О., Нечипоренко Д.Л.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Анотації:
Розглянута сутність поняття «психомоторні здібності» як складової готовності до управління довільними рухами. У формувальному експерименті було охоплено 690 учнів загальноосвітньої школи, серед яких 362 учня середнього шкільного віку і 328 старшокласників. Доведено, що сутність проблеми формування психомоторних здібностей полягає в тому, щоб підсилити вплив психологічних чинників на підвищення ефективності рухової діяльності школярів. Систематизовані, а також розроблені нові тест-завдання та спеціальні психомоторні ігри для формування в учнів готовності до відтворення часових, силових і просторових характеристик рухів. Показано, що все це значно оновило та збагатило методичний арсенал вчителів фізичної культури і сприяло значному покращенню психомоторних якостей учнів загальноосвітньої школи.
Ключові слова:
психомоторні здібності, довільне управління, учні, методика.
Артюшенко О.Ф., Артюшенко А.О., Нечипоренко Д.Л. Методика формирования психомоторних способностей в процессе занятий физической культурой в общеобразовательной школе. Рассмотрена сущность понятия «психомоторные способности» как составляющей готовности к управлению произвольными движениями. В формировочном эксперименте принимало участие 690 учеников общеобразовательной школы, среди которых 362 ученика среднего школьного возраста и 328 старшеклассника. Доказано, что сущность проблемы формирования психомоторных способностей состоит в том, чтобы усилить влияние психологических факторов на повышение эффективности двигательной деятельности школьников. Систематизированы, а также разработаны новые тест-задание и специальные психомоторные игры для формирования у учащихся готовности к воспроизведению временных, силовых и пространственных характеристик движений. Показано, что все это значительно обновило и обогатило методический арсенал учителей физической культуры и способствовало значительному улучшению психомоторных качеств учащихся общеобразовательной школы.
психомоторные способности, произвольное управление, ученики, методика.
Artyushenko O.F., Artyushenko A.O., Nechyporenko D.L. Method of forming psychomotor skills during the process of physical culture in general school. The essence of the concept of “psychomotor skills” as a component of preparedness for managing voluntary movements is considered. In experiment took part 690 pupils among them were 362 pupils of middle school age and 328 senior pupils. It is proved that the essence of the problem of formation of psychomotor abilities is to increase the influence of psychological factors on the efficiency of motor activity of schoolchildren. Systematized, and developed new test psychomotor task and special games for the formation of students' readiness for playing time, power and spatial characteristics of movements. Shown that this is significantly update and enrich the methodological arsenal of physical culture and greatly improved psychomotor qualities students of secondary schools.
рsychomotor skills, voluntary management, pupils, method.
Вступ.
Поняття психомоторних здібностей не мають загальноприйнятого визначення [5, 6, 8-10]. Незважаючи на досить велику кількість досліджень психомоторики, залишається багато невирішених проблем методологічного й методичного характеру [4, 9]. На нашу думку психомоторні здібності, на нашу думку, є складовою довільного управління [1]. Актуальність проблеми довільного управління та психомоторних здібностей підкреслює той факт, що ще сто років тому І.Сєченов [9] вказував на важливість наукової розробки й розвитку психомоторних здібностей людини, як єдності її фізичної й психічної сфери. На жаль, єдність психічного й фізичного розвитку дотепер не є головним принципом фізичного виховання в загальноосвітніх школах.
Сутність проблеми формування психомоторних здібностей, за В. Озеровим [7], полягає в тому, щоб підсилити вплив психологічних чинників на підвищення ефективності рухової діяльності школярів. Така постановка питання співзвучна уявленням про управління довільними руховими діями [2, 3]. Цікавим для нашого дослідження є визначення автором психомоторних здібностей - це ядро рухових здібностей, пов'язане з довільним відображенням рухової діяльності за рахунок тонкої диференцировочної чутливості, адекватних рухових уявлень, уяви, пам'яті, що забезпечує ефективне управління рухами і руховими діями на основі точного самоконтролю й саморегуляції [8, с.31]. Таке визначення психомоторних здібнос-
© Артюшенко О.Ф., Артюшенко А.О., Нечипоренко Д.Л., 2012 doi: 10.6084/m9.figshare.97347
тей, на нашу думку, повністю вписується в поняття довільне управління руховою діяльністю.
У процесі спортивної діяльності виконується велика кількість різноманітних фізичних вправ різного характеру. Постійна зміна цих вправ, умов їх виконання, особливості ігрової діяльності з постійною зміною ситуацій потребує відповідної готовності до вибору способів дій, оперативної зміни параметрів рухів вправ (часових, силових, просторових). У цьому плані дуже важливими є рухова підготовленість, руховий досвід, але багатоплановість спортивної діяльності постійно виходить за рамки стандартних фізичних вправ і ситуацій. Кожна нова виникаюча ситуація є неповторною і потребує адекватної оцінки і корекції власних дій, свідомого пошуку відповідного способу дії, тобто швидкого вибору найбільш раціонального й ефективного рішення конкретного рухового завдання, на основі власного рухового досвіду і рівня сформованості психомоторних здібностей.
В рамках даної статті ми обмежимося вивченням змістової сутності процесу формування в учнів загальноосвітньої школи психомоторних здібностей.
Дана робота є складовою теми лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання АПН України «Науково-методичне забезпечення нових програм з фізичної культури для загальноосвітніх шкіл» (державний реєстраційний номер 0108Ш01215).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці засобів і методики формування в учнів загальноосвітньої школи психомоторних здібностей у процесі занять фізичною культурою.
32012 11
Методи дослідження: аналіз психолого-
педагогічної літератури і педагогічний експеримент. З метою вивчення рівня сформованості в учнів психомоторних здібностей підібрано комплекс діагностичних методик, зокрема: педагогічне спостереження і експертна оцінка, тестування, метод кількісної обробки отриманих даних.
Рівні сформованості показників психомоторних здібностей визначали за спеціально розробленою шкалою оцінки результатів тестування. До 8 балів -низький рівень сформованості; 8-9 балів - середній; 10 балів - достатній; 11-12 балів - високий.
У формувальному експерименті було охоплено 690 учнів загальноосвітньої школи, серед яких 362 учня середнього шкільного віку і 328 старшокласників.
Результати дослідження.
В результаті аналізу психолого-педагогічної літератури були визначені та систематизовані основні засоби і уточнена методика формування в учнів загальноосвітньої школи психомоторних здібностей у процесі занять фізичною культурою. В основу методики були покладені фізичні вправи, які передбачені навчальною програмою для загальноосвітніх шкіл. Акцент робився на чітке виконання завдань за заданими параметрами. Система спеціально розроблених тест-завдань сприяла формуванню зацікавленості учнів, підвищенню інтересу, пізнавальної активності, самостійності, ініціативності.
У процесі формування психомоторних здібностей головним був не максимальний результат, а уміння правильно налаштуватися на поставлене завдання, осмислити його, та правильно розрахувати власні можливості. Установка на метричну точність, на думку В. Клименка, дозволяє стандартизувати думку і рух: повторюючи декілька разів задану вправу, учень співставляє свої м'язові відчуття їх потужність, уточнює ритм, темп, зусилля. Маючи межі просторової, часової, силової дії, учень по іншому відноситься до поставленого завдання. Провідна роль у даному випадку відводиться не фізичному розвитку і навіть не фізичній підготовці, а думці учня, його психічному відчуттю та моторним можливостям виконати дію.
У процесі експерименту застосовувалися тести-завдання. Дані тести-завдання спрямовані на точність відтворення рухових завдань. Точність відтворення часових, силових, просторових відчуттів є основою психомоторних властивостей людини, що відображаються у свідомості людини [4].
Виконуючи вправи за індивідуальними завданнями самостійно, школяр не боїться осуду з боку однокласників. Таким чином, він більше уваги приділяє виконанню вправи, а не реакції на її виконання з боку інших. Це надає школярам впевненості у своїх силах та діях, а відповідно розвиває зацікавленість до подальшого виконання вправ. Наприклад, для розвитку психомоторної пам'яті використовувалось таке тест-завдання: учень стрибає у довжину з місця (з розбігу) на максимальний результат, а потім від нього вираховує 70, 80, 90 %, ставить відмітки. У наступних спро-
бах він орієнтується на відмітки, а потім їх знімає і виконує спроби на заданий результат без них. Величина похибки свідчить про рівень психомоторної пам'яті. На наступному уроці школяр виконує стрибки, але без відміток. Цю методику можна використовувати у процесі виконання багатьох фізичних вправ (стрибки, метання на відстань, біг на короткі відрізки на час та інші).
У другому варіанті учням пропонували від 50 % результату дійти до максимального витративши якомога більшу кількість спроб. Якщо результат не покращувався, то спроба не зараховувалась. Кількість вдалих повторень свідчить про рівень сформованості психомоторних здібностей.
Другий приклад. Школяр пробігає відрізок дистанції 30 м з максимальною швидкістю, вираховує 70 %. У наступній спробі учень має завдання пробігти зі швидкістю 70 % від максимальної, а учитель сигналом сповіщає його про швидкість бігу. Таких спроб може бути декілька, до тих пір поки учень не пробіжить дистанцію із заданою швидкістю. Після двох вдалих спроб, запам'ятавши швидкість учень по пам'яті пробігає дистанцію. Величина відхилення від даного результату говорить про рівень психомоторної пам'яті в часу.
Для подальшого удосконалення відчуття рухів у часі використовувалось наступне тест-завдання: учень пробігає відрізок 10 м з максимальною швидкістю, називає час, який він показав, записує у щоденник час, самооцінку і фактичний результат. Вираховує 50 % від отриманого результату та пробігає повторно дистанцію у пів сили і проводить самооцінку результату та записує його разом із фактичним. У кожній наступній спробі завдання учня покращити результат на
0, 1 сек. Учень виконує завдання стільки, скільки потрібно, щоб покращити свої результати і не повторити особистий рекорд. Кількість вдалих спроб визначає рівень розвитку відчуття рухів і часу. У процесі роботи з експериментальними класами використовувалось багато інших тест-завдань, які були спрямовані на удосконалення відчуття часу, простору і силових зусиль, а також рухової пам'яті на час, на простір, на зусилля.
Розробка і використання різнопланових тест-завдань, психомоторних ігор для розвитку готовності до відтворення часових, силових і просторових характеристик рухів значно оновило та збагатило методичний арсенал вчителів фізичної культури і сприяло значному покращенню психомоторних якостей учнів загальноосвітньої школи.
У процесі експериментального дослідження спочатку ми оцінювали рівні сформованості окремих показників на етапах експерименту, а потім враховуючи середнє значення загалом за всіма показниками приймали це за рівень сформованості психомоторних здібностей. За період формувального етапу експерименту відмічається суттєве зменшення кількості учнів з низьким та середнім рівнями сформованості психомоторних якостей і їх переміщення в групи з достатнім і високим рівнями (табл. 1).
та медико-біологічні проблеми фізичного
виховання і спорту ____________________________________________________________________________________
Таблиця 1
Рівні сформованості психомоторних здібностей в учнів середнього і старшого шкільного віку
на етапах експерименту, %
І ПЕДАГОГІКА І
ПСИХОЛОГІЯ
№ п/п Вікова група Етапи експерименту Рівні
Високий Достатній Середній Низький
ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ
1. Учні середнього шкільного віку Початковий 12, 6 12, 9 26, 2 25, 9 40, 6 41, 1 20, 6 20, 1
Проміжний 16, 8 13, 7 29, 1 26, 4 35, 1 42, 4 19, 0 17, 5
Контрольний 26, 7 14, 2 33, 4 27, 6 27, 4 43, 2 12, 5 15, 0
2. Учні старшого шкільного віку Початковий 12, 4 12, 7 22, 8 22, 9 41, 7 41, 4 23, 1 23, 0
Проміжний 16, 6 12, 9 25, 7 23, 6 36, 3 42, 6 24, 6 20, 9
Контрольний 23, 4 13, 6 30, 4 23, 9 28, 4 44, 2 17, 8 18, 3
Так, на початку експерименту кількість учнів з низьким рівнем психомоторних здібностей в експериментальній групі учнів середнього шкільного віку складала 20, 6% по закінченні експерименту 12, 5%, різниця 8, 1%. В учнів старших класів ця різниця складає 5, 3%. У контрольних групах зменшення кількості учнів з низьким рівнем психомоторних якостей, у всіх випадках, складає не більше 5-6%. Кількість учнів середнього шкільного віку з високим рівнем психомоторних якостей за період експерименту збільшилась в експериментальних класах на 14, 1%, з достатнім рівнем на 7, 2%. Це збільшення у підлітків складає - 21, 3%, а у старшокласників - 18, 6%.
Отримані нами дані співпадають з результатами дослідження В. Озерова, це вказує на те, що віковий розвиток психомоторних здібностей проходить трохи інакше, ніж розвиток розумових здібностей, вони раніше досягають зрілості і раніше в’януть. На нашу думку, саме ця особливість робить досить актуальною проблему своєчасного їх формування у дітей та підлітків. У результаті проведених досліджень підтверджена ефективність запропонованих нами методичних підходів щодо формування психомоторних здібностей. Сутність цих підходів в тому, щоб максимально сприяти виникненню в учнів прагнення до саморегуляції та в підсиленні впливу психологічних чинників на підвищення ефективності рухової діяльності.
Висновки.
1. Сутність поняття «психомоторика» розуміємо як здатність до довільного відображення рухової діяльності за рахунок тонкої чутливості, адекватних рухових уявлень, уяви, пам'яті, що забезпечує ефективне управління руками і руховими діями на основі самоконтролю й самореалізації. Таке розуміння пси-
хомоторних здібностей вписується в поняття довільне управління.
2. Сутність проблеми формування психомоторних здібностей полягає в тому, щоб підсилити вплив психологічних чинників на підвищення ефективності рухової діяльності школярів.
Точність оцінки і відтворення часових, силових, просторових параметрів рухових дій є основою психомоторних властивостей людини, що відображається у свідомості людини. Завдання не на максимальний результат, а на точність виконання та відтворення рухових завдань дозволяють перетворити зовнішній вплив у факт свідомості.
У процесі власного дослідження нами були підібрані, систематизовані, а також розроблені нові різнопланові тест-завдання і спеціальні психомоторні ігри для формування готовності до відтворення часових, силових і просторових характеристик рухів. Все це значно оновило та збагатило методичний арсенал вчителів фізичної культури і сприяло значному покращенню психомоторних якостей учнів загальноосвітньої школи.
За період формувального етапу експерименту відмічається суттєве зменшення кількості учнів з низьким і середнім рівнями сформованості психомоторних здібностей і їх переміщення в групи з достатнім і високим рівнями.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування в учнів загальноосвітньої школи психомоторних здібностей. Перспективним є подальша розробка і обґрунтування теоретико-методичних основ формування готовності учнів до довільного управління власною поведінкою і руховою діяльністю.
Література:
1. Артюшенко А.О. Особистісна мобільність як довільне управління поведінкою і діяльністю. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, 2010. №5. С.6-9.
2. Запорожець А. Избранные психологические труды. Развитие произвольных движений. М.: Педагогика, 1986. 296 с.
3. Иванников В. Психологические механизмы волевой регуляции. М.: Издательство УРАО, 1988. 144 с.
4. Ильин Е. Психомоторная организация человека. СПб.: Питер, 2003. 384 с.
5. Клименко В. Психомоторные способности юного спортсмена. Киев: Здоровье, 1987. 166 с.
6. Клименко В., Железняков А.Г Диагностика и развитие психомоторних способностей у юных спортсменов. Вопросы психологи, 1986. №6. С. 153-154.
7. Озеров В. Формирование психомоторних спосібностей у школьников. Кишенев: Лумина, 1989. 112 с.
8. Озеров В. Психомоторные способности человека. Дубна: Феникс, 2002. 320 с.
9. Сеченов И. Избранные произведения. М., 1953. 200 с.
10. Gregory A. Psychomotor Skills Acquisition of Novice Learners: A Case for Contextual Learning. Nurse Educator. 2011, vol.36(4), pp. 144 - 149.
Информация об авторах: Артюшенко Александр Фёдорович
[email protected] Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого Бульвар Шевченко, 81, г. Черкассы, 18031, Украина.
Артюшенко Андрей Александрович [email protected] Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого Бульвар Шевченко, 81, г. Черкассы, 18031, Украина.
Нечипоренко Денис Леонидович [email protected] Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого Бульвар Шевченко, 81, г. Черкассы, 18031, Украина.
Поступила в редакцию 02.10.2012г.
32012
u
References:
1. Artiushenko A.O. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2010, vol 5. pp. 6-9.
2. Zaporozhec’ A. Izbrannye psikhologicheskie trudy. Razvitie proizvol’nykh dvizhenij [Select psychological works. Development of voluntary motions], Moscow, Pedagogic, 1986, 296 p.
3. Ivannikov V. Psikhologicheskie mekhanizmy volevoj reguliacii [Psychological mechanisms of voluntary regulation], Moscow, URAO Publ., 1988, 144 p.
4. Il’in E. Psikhomotornaia organizaciia cheloveka [Psychomotor organization of a man], Sankt Petersburg, Peter, 2003, 384 p.
5. Klimenko V. Psikhomotornye sposobnosti iunogo sportsmena [Psychomotor abilities of young sportsman], Kiev, Health, 1987, 166 p.
6. Klimenko V., Zhelezniakov A.G. Voprosy psikhologii [Questions of psychology], 1986, vol. 6, pp. 153-154.
7. Ozerov V. Formirovanie psikhomotornikh sposobnostej u shkol’nikov [Forming of psychomotor abilities at schoolchildren], Kishinev, Lumina, 1989, 112 p.
8. Ozerov V. Psikhomotornye sposobnosti cheloveka [Psychomotor abilities of a man], Dubna, Phenix, 2002. 320 p.
9. Sechenov I. Izbrannye proizvedeniia [Select works], Moscow, 1953, 200 p.
10. Gregory A. Psychomotor Skills Acquisition of Novice Learners: A Case for Contextual Learning. Nurse Educator. 2011, vol.36(4), pp. 144 - 149.
Information about the authors: Artyushenko O.F.
[email protected] CherkasyNatoinal University Shevchenko Boulevard 81, Cherkasy, 18031, Ukraine.
Artyushenko A.O.
[email protected] CherkasyNatoinal University Shevchenko Boulevard 81, Cherkasy, 18031, Ukraine.
NechyporenkoD.L. [email protected] CherkasyNatoinal University Shevchenko Boulevard 81, Cherkasy, 18031, Ukraine.
Came to edition 02.10.2012.
