CC BY
6
УДК 351.823.1:338.43.02
МЕТАМОРФОЗИ БАЗОВИХ 1НСТРУМЕНТ1В ДЕРЖАВНО1АГРАРНО1 ПОЛ1ТИКИ
© 2015 ПЕТРУХА С. В., ПЕТРУХА Н. М., КУНИЦЬКИЙ К. С.
УДК 351.823.1:338.43.02
Петруха С. В., Петруха Н. М., Куницький К. С. Метаморфози базових шструменлв державно!' аграрно!' полiтики
Укранський аграрний сектор мае величезний структурно-ресурсний потен^ал, який разом з належною державною тдтримкою галуз здатний пришвид-шити процес розвитку на^онально!економiки та li ефективно! нтеграцйз аграрними правилами ЕС i свiтовою економiкою в цлому. Водночас, реформи, передбачен чинними стратегiчними документами вищого рiвня, зокрема Стратегiею сталого розвитку «Укра!на - 2020» та коалiцiйнiйною угодою, пови-нн! бути не тльки всебiчно врахованi в Единш комплекснiй стратеги розвитку сльського господарства та сльських територй на 2015 - 2020 рр. (iнiцiйова-нiй Мiнiстерством аграрноi полiтики та продовольства Укра!ни), а й базуватися на кращй свiтовiй практиц iнструментально-методичного забезпечен-ня державноi аграрноi полiтики, зокрема антикризовiй. I все це на фонi «проштовхування» громадсько-полiтичними дiячами, аграрними лобстами хибноi думки про тбито намiчене зниження актуальностi державних програм тдтримки аграрного сектора. Саме тому в статтi здйснено спробу си-
стематизувати роль та метаморфози базових iнструментiв державноi аграрноi полiтики на приклад'! розвинених кран, починаючи з першоi промисловоi революцИ. У результатiз'ясовано, що державна аграрна полiтика розвиваеться поступово, етапологiзовано, на основ! нових циклiчно-спiральних напрямiв, що добудовуються на вже сформованому фундаментальному базис у вiдповiдностi до поточних потреб нацюнальноi та свiтовоi економки. При цьому стверджуеться тренд на формування комплексноi системи тдтримки сльського господарства як ядра аграрного сектора i одного з головних прiоритетiв соцiально-економiчноiполiтики з ускладненням структури взаемодоповнюючих iнструментiв сприяння та регулювання агропродовольчоi сфери. Ключовi слова: аграрний сектор, регулювання, аграрна полiтика, державна пiдтримка, антикризовий розвиток. Рис.: 2. Ббл.: 29.
Петруха Сергй Валер'йович - заступник директора 1нституту тслядипломноiосвти, Академ'т фнансового управлння Мн^терства фнанав Украни (вул. Дегтярiвська, 38-44, Ки!в, 04119, Украна) E-mail: psv03051984@gmail.com
Петруха Нша Микола/вна-зав'дувачка вiддiлуастрантури та докторантури, Науково-дослiдний фнансовий нститут Академйфiнансового управлiння Мн^терства фнанав Украни (вул. Дегтяр'тська, 38-44, Ки!в, 04119, Украна) E-mail: nninna1983@gmail.com
Куницький Костянтин Серг'йович - асп'рант, Науково-дослiдний фнансовий нститут Академй фнансового управлiння Мiнiстерства фнанав Украни (вул. Дегтярiвська, 38-44, Ки!в, 04119, Украна) E-mail: konstantin.kunitsky@gmail.com
УДК 351.823.1:338.43.02
Петруха С. В., Петруха Н. Н., Куницкий К. С. Метаморфозы базовых инструментов государственной аграрной политики
Украинский аграрный сектор имеет огромный структурно-ресурсный потенциал, который вместе с надлежащей государственной поддержкой отрасли способен ускорить процесс развития национальной экономики и ее эффективной интеграции с аграрными правилами ЕС и мировой экономикой в целом. В то же время, реформы, предусмотренные действующими стратегическими документами высшего уровня, в том числе Стратегией устойчивого развития «Украина - 2020» и коалиционным соглашением, должны быть не только всесторонне учтены в Единой комплексной стратегии развития сельского хозяйства и сельских территорий на 2015 - 2020 гг. (инициированной Министерством аграрной политики и продовольствия Украины), но и базироваться на лучшей мировой практике инструментально-методического обеспечения государственной аграрной политики, в частности антикризисной. И всё это на фоне «проталкивания» общественно-политическими деятелями, аграрными лоббистами заблуждения о якобы намеченном резком снижении актуальности государственных программ поддержки аграрного сектора. Именно поэтому в статье предпринята попытка систематизировать роль и метаморфозы базовых инструментов государственной аграрной политики на примере развитых стран, начиная с первой промышленной революции. В результате установлено, что государственная аграрная политика развивается постепенно, этапологизировано, на основе новых циклично-спиральных направлений, которые достраиваются на уже сформированном фундаментальном базисе в соответствии с текущими потребностями национальной и мировой экономики. При этом утверждается тренд на формирование комплексной системы поддержки сельского хозяйства как ядра аграрного сектора и одного из главных приоритетов социально-экономической политики с усложнением структуры взаимодополняющих инструментов содействия и регулирования агропродовольственной сферы. Ключевые слова: аграрный сектор, регулирование, аграрная политика, государственная поддержка, антикризисное развитие. Рис.: 2. Библ.: 29.
Петруха Сергей Валериевич - заместитель директора Института последипломного образования, Академия финансового управления Министерства финансов Украины (ул. Дегтяревская, 38-44, Киев, 04119, Украина) E-mail: psv03051984@gmail.com
Петруха Нина Николаевна - заведующая отделом аспирантуры и докторантуры, Научно-исследовательский финансовый институт Академии финансового управления Министерства финансов Украины (ул. Дегтяревская, 38-44, Киев, 04119, Украина) E-mail: nninna1983@gmail.com
Куницкий Константин Сергеевич - аспирант, Научно-исследовательский финансовый институт Академии финансового управления Министерства финансов Украины (ул. Дегтяревская, 38-44, Киев, 04119, Украина) E-mail: konstantin.kunitsky@gmail.com
UDC 351.823.1:338.43.02 Petrukha S. V., Petrukha N. M., Kunytsky K. S. Metamorphosis of the Basic Tools of the State Agricultural Policy
Ukrainian agricultural sector has enormous structural and resource potential, which, along with appropriate State support is able to accelerate development of the national economy, its sucessful interaction with agricultural regulations of the EU and integration in the world economy as a whole. At the same time, reforms envisaged by the existing strategic documents of the highest level, including the Strategy for sustainable development «Ukraine-2020» and the coalition agreement, should be fully taken into account not only in the Common integrated strategy for development of agriculture and rural areas in the 2015-2020 (initiated by the Ministry of agrarian policy of Ukraine), but also should be based on the best international practice of instrumental and methodological support of the State agricultural policy, in particular - anti-crisis policy. All this occurs against the background of «pushing through» by some of socio-political actors together with agricultural lobbyists the misconception about an allegedly planned drastic decline in the relevance of State programs for supporting the agricultural sector. That is why the article has attempted to systematize the role and the metamorphosis of the basic tools of the State agricultural policy on example of the developed countries since the times of the first industrial revolution. As result has been determined that State agricultural policy would develop gradually, stage-wise, on the basis of the new cyclic-spiral directions, that would be completed on the already formated fundamental basis in accordance with the current needs of national and world economy. Also, trend on development of an integrated system of agricultural support is alleged as kernel of the agrarian sector and becomes one of the main priorities of socio-economic policy along with complication of structure of the complementary tools for the promotion and regulation of the agri-food sector. Key words: agriculture, regulation, agricultural policy, State support, anti-crisis development. Pic.: 2. Bibl.: 29.
Petrukha Serhiy V. - Deputy Director of the Institute of Postgraduate Education, Academy of Finance Department of the Ministry of Finance of Ukraine (vul. Degtyarivska, 38-44, Kyiv, 04119, Ukraine) E-mail: psv03051984@gmail.com
Petrukha Nina M. - Head of Department of Postgraduate and Doctoral Studies, Academy of Finance Financial Management Research Institute the Ministry of Finance (vul. Degtyarivska, 38-44, Kyiv, 04119, Ukraine) E-mail: nninna1983@gmail.com
Kunytsky Kostyantyn S. - Postgraduate Student, Academy of Finance Financial Management Research Institute the Ministry of Finance (vul. Degtyarivska, 38-44, Kyiv, 04119, Ukraine)
E-mail: konstantin.kunitsky@gmail.com
Скьське господарство - ключова галузь економЬ-ки, вагом1сть рол1 яко! у процесах подальшого соц1ально-економ1чного глобал1зовано забарв-леного розвитку неможливо переоц1нити, незважаючи на значне зменшення його частки в окремих мульти-елементах свггового господарства, що спостер1галося протягом друго! половини минулого стор1ччя та на початку ниншнього. Так, за даними [5; 29], обсяг внеску скьського господарства у св1товий ВВП знизився з 10 % у 1950 р. до 3 % у 2012, у м1жнароднш торпвл1 за цей пе-рюд його частка скоротилася з 38 до 10 %, а в шдикатор1 глобально! зайнятост1 - з 58 до 30,5 %.
Ефектившсть господарювання в ц1й сфер1 знач-ною м1рою залежить в1д державно! пол1тики, направлено! на п1дтримку скьськогосподарського виробництва. М1жнародний досв1д державного регулювання в аграрному сектор1 кра!н з високим р1внем економ1чного розвитку, успшним застосуванням сучасних фшансово-економ1чних механ1зм1в як ключового елементу державно! шдтримки агровиробникш св1дчить про життеву необх1дн1сть таких заход1в для сталого розвитку скь-ського господарства, його спроможност забезпечення зростаючих продовольчих потреб суспкьства та про-довольчо! безпеки кра!ни загалом. Але на нацюнально-му р1вн1, серед в1тчизняних науковц1в та громадсько-пол1тичних д1яч1в, незважаючи на ч1тко зафжсоваш нам1ри в Угод1 про коалщш депутатських фракц1й «6в-ропейська Укра!на», навколо ц1е! проблематики розгор-нулися тривал1 дискусГ!, як1 набули штенсивност з ак-тив1зац1ею руш1йних процеав у напрямку стратег1чних перетворень, проголошених Стратег1ею сталого розвитку «Укра!на - 2020», з метою наближення до европей-ських стандарт1в у вск сферах соц1ально!, громадсько-пол1тично! та економ1чно! життед1яльност1 держави, до европейських принцип1в врядування, як1 висуваються до кра!н - кандидатш на вступ до бвропейського Союзу.
Серед низки в ажливих обговорюваних тем хоткося б видкити питання функцюнування нац1онального скь-ського господарства в умовах м1жнародно! координацГ! аграрно! полижи окремих кра!н, необх1дн1сть та важли-в1сть яко! зросла разом з штенсифжащею глобал1зацш-них процейв останшх десятил1ть, як1 охопили й Укра!ну. Поглиблення 1нтеграцГ! Укра!ни та бвропейського Союзу вимагае в1д кра!ни вдосконалення державно! пол1тики щодо аграрно! галуз1, запровадження нових 1нструмент1в Г! вткення, що в1дпов1дають ринковим умовам господарювання, вимогам м1жнародних зобов'язань, взятих на себе Укра!ною, щодо шдтримки скьського господарства, зокрема визначених Спкьною скьськогосподарською пол1тикою бвропейського Союзу.
Один 1з шлях1в виконання поставлених завдань вбачаеться у коригуванш 1снуючого мехашзму державно! пщримки в1тчизняного аграрного сектора з урахуван-ням усп1шного досв1ду в ц1й галуз1 розвинених кра!н та кра!н, що усп1шно розвиваються, адаптащ! кращих зару-б1жних напрацювань в розбудов1 скьського господарства в умовах багатостороннього регулювання свиових скь-ськогосподарських ринкш. Теоретико-методичн1 аспекти цього процесу 1 стали предметом даного досл1дження.
Науков1 проблеми державного регулювання скь-ського господарства докладно розглядае у сво!х на-укових працях численна ккьюсть укра!нських 1 зару-б1жних економ1ст1в, зокрема: Г. Анан1н, В. Г. Андршчук, Д. Блендфорд, М. Бохман, Л. Бршк, Т. Джосл1нг, С. I. Де-м'яненко, М. 1нгко, М. Х. Корецький, С. В. Кисельов, Е. М. Крилатих, А. В. Лковий, М. Г. Лобас, А. Маккала, Д. Ордега, О. I. Павлов, П. Т. Саблук, 6. В. Серова, Ф. См1т, С. Ф. Сутирша, М. П. Талавиря, В. Я. Узун, М. Й. Хорунжий, Ю. В. Шпак, Н. I. Шагайда та ш.
За вс1е! багатоаспектност1, м1ждисциплшарност1 та високо! науково! та прикладно! ц1нност1 виконаних до тепер1шнього часу досл1джень все ж таки збер1гаеть-ся необх1дн1сть переосмислення накопиченого у св1то-в1й практиц1 досв1ду адаптащ! нацюнально! державно! аграрно! пол1тики до кращих св1тових зразк1в, зокрема параметрально-структурних вимог Сп1льно! с1льсько-господарсько! пол1тики бвропейського Союзу.
Як показуе св1това практика, розвиток с1льського господарства з моменту становлення державно-ст1 завжди спирався на кнуючу державну аграрну пол1тику, яка у сво!й еволюцГ! пройшла ц1лий ряд етап1в. I! серцевину фактично 1з самого початку складали питання регулювання земельних в1дносин, забезпечення продовольчо! безпеки та налагодження стаб1льного по-стачання скьськогосподарською сировиною перероб-них п1дприемств.
Розглянемо основну частину цих питань на прикла-д1 розвинених кра!н, починаючи з першо! промислово! революцГ!. На цьому часовому рубеж1 вид1лимо три го-ловн1 етапи, граничним критер1ем для яких виступае на-прямок державно! аграрно! полники даного перюду: в1д створення сприятливого п1дприемницького середовища для ведення землеробства 1 тваринництва у власн1й кра-!н1 через стабшзацш внутр1шнього с1льськогосподар-ського ринку та комплексний розвиток села до спроби забезпечення сталого розвитку аграрно! галуз1 консол1-дащею м1ждержавних зусиль. Схематично !х структурно-зм1стовне наповнення представлено на рис. 1.
Розвиток державно! аграрно! пол1тики нал1чуе б1льш н1ж двотисячол1тню кторш, беручи початок ще з описаних в Б1блГ! реформ Прекрасного Йосипа в Старо-давньому 6гипт1, яю передбачали введення державних закуп1вель зерна з подальшим його розпод1лом державою з метою пом'якшення насл1дюв оч1кувано! посухи 1, у кшцевому п1дсумку, запоб1гання п1двищення ц1н [20]. У I ст. до н. е. брати Гракх1 зробили спроби реформу-вання с1льського господарства Стародавнього Риму: спочатку Тиберш Гракх1 запропонував конфккувати незаконно придбан1 земл1 патрицив з подальшою роз-дачею малоземельним селянам, пот1м Гай Гракх1 вв1в щом1сячний розпод1л продовольства серед голодую-чих за ф1ксованими ц1нами [7]. У Стародавньому Кита!, починаючи з династГ! Хань, з I ст. до н. е. з голодними бунтами боролися через стабшзацш цш на зерно за-кушвлею надлишюв продукцГ! у державн1 зерносховища в урожайш роки. Однак ус1 перераховаш заходи носили протилежний превентивний характер по в1дношенню до насл1дк1в можливих надзвичайних ситуац1й - природ-
3 етап
2 етап
1 етап
них катакл1зм1в, вшн - як профкактика голоду 1 бунт1в безземельних християн. Опосередкований характер да-них заход1в вдалося подолати з початком промислово! революцГ! в бврош, що дала, окр1м всього 1ншого, по-штовх в1дбудовування системи державного регулюван-ня 1 п1дтримки скьського господарства та переробних шдприемств.
Пропонуемо розглянути !'! еволюц1ю на приклад1 США та кра!н бвропи, де успшш практичн1 на-працювання зумовили сталий розвиток усього комплексу в1дпов1дних галузей 1 сприяли закр1пленню кра!н на л1дируючих позиц1ях у св1товому агропродо-вольчому сектор1. Для п1дкр1плення справедливост тако! постановки питання, поки що просто в порядку констатацГ!, зауважимо: США з Друго! св1тово! вшни утримують першу позищю в рейтингу св1тових скьсько-господарських держав 1 найбкьших постачальник1в про-довольства за кордон; Франц1я, Шдерланди, Н1меччина, Великобритан1я протягом останшх 50 роив стабкьно входять до п'яйрки найбкьших агроекспортер1в; 6С у цкому е пров1дним експортером скьгосппродукцГ! (37 % св1тового п1дсумку у 2012 р. проти 10,4 % у США) [2; 29].
На першому видкеному етат (1800 - 1930 рр.) за-родження сучасно! державно! аграрно! пол1тики в США 1 бврош будувалося на створенн1 сприятливих умов для скьськогосподарсько! д1яльност1. Головними каналами державного впливу виступали регулювання земельних в1дносин, орган1зац1я впровадження наукових розробок, ф1нансування 1нфраструктурних проект1в, налагоджен-ня доступу до кредитних ресурйв (рис. 2). 1х визначн1 характеристики, прямий вплив на скьськогосподар-ських виробник1в 1 точков1сть застосування заслугову-ють розгорнутого розгляду.
На меж1 XVIII - XIX ст. вузловим пунктом державно! аграрно! пол1тики в США 1 бкьшост европей-
Рис. 1. Метаморфоза основних напрямiв державно! аграрно! полiтики США та краТн бвропи
ських кра!н постало земельне питання. Зростаюча чи-сельшсть безземельних селян, що утворювала комплекс сощально-економ1чних проблем, п1дштовхувала владу до проведення реформ. У кра!нах з великими незаселе-ними територ1ями (США, Швеця) розпочалася видача надшв на певних умовах, а в державах з обмеженими земельними ресурсами (Шмеччина, Дан1я) - !х продаж за субсидованими щнами. Так, за законом про гомстеди, прийнятому в США у 1862 р., кожному бажаючому ви-дкялися дкянки по 160 акр1в на заход1 кра!ни за умо-ви оброб1тку скьськогосподарських культур протягом бкьше 5 рок1в [15] (через швроку фермери могли вику-пити надки у власн1сть за символ1чну ц1ну - 1,25 дол./ акр), що дозволило до 1934 р. довести ккьюсть гомсте-д1в до 1,6 млн, а площа земель, переданих у приватну власшсть, досягла 270 млн акр1в (10 % земель США) [17]. У шсляреволюцшних ФранцГ! (1789 р.) та Шмеччиш (1848 р.) селянам дозволили викуповувати оброблюваш площ1, проте не надали доступу до ф1нансових ресур-с1в, у результат! чого бкьша частина земель опинилася в руках великих землевласниюв (до 1830 р. лендлорди володки 1/3 р!лл1 у ФранцГ! [1]). Окрем1 кра!ни, яю проводили пол1тику заохочення др1бних фермерських гос-подарств, надавали селянам «шд викуп» оброблювано! земл1 субсидоваш кредити. Так, у ДанГ! до 1899 р. др1бш фермери змогли викупити за пкьговою ставкою 9/10 земельних над!л1в, як1 законом в1д 1925 р. заборонялося дробити, внасл1док чого до к1нця XIX ст. 75 % уск с!ль-ськогосподарських уг1дь (у середин1 XVIII ст. - ткьки 10 %) оброблялися фермерами, що стали власниками надшв понад 50 акр1в [14; 16].
Починаючи з XIX ст., технолопчна модершзац1я с!льськогосподарського виробництва стала поступово набувати системного характеру. Це викликало критич-ну значим1сть поширення освии для п1двищення про-дуктивност1 пращ зайнятих у йльському господарств1.
от
и
сг с X
=5' а> $ о
3' X
& Р е о
ь а> ■о
ю
и>
м
о
_1
СП
I етап
Зародження державно! аграрно! пол ¡тики (початок Х1Хт. -1920-14 рр.)
( Регулювання земельних в!дносин: ■ - розподт земельних дтянок; ' - субсид1ювання кредитних ставок для
викупу земл! | -змщнення I земельно!
Оргашзац'т с/г осв'ти, науки та розповсюдження знань:
- органвацт безкоштовного навчання в сшьськш мкцевосп;
- пропаганда середньо'Гта вищо!с/г освии;
- вщкриття науково-дошдних аграрних ¡нститут1в,
■ ^ _»>_1»1/ 11/ 1 ш^прп I I п пи у ^^ м^пил и I рирп пл 1т.1 гм | I ю, | ■
нення правових основ ¡нституту у I об'сднань, експериментальнихстанцш,спец1альних ^ '-фЫанстван п^оГыисносп________________________</ [ ^¡мелюрати,
Формування ¡нфраструктури агроб'внесу: - створення транспортно-лопстично! ¡нфраструктури;
електрифкацт, газифкацт, телефонвацт територш;
1ня землебуд1вельних \ мелюративних роби
Налагодження систем и с/г кредитування:
- заснування ¡потечних/земельних банш;
- кредитування с/г кооператив^;
- фшансова пщтримка при куп1вл1 основнихзасоб1в
У
II етап
Формування системи державного регулювання сшьського господарства (1930 - 1980-л рр
з-
Налагодження контролю за збутом с/г продукцп:
- розробка програм реалваци продовольства;
- введения виплат за скорочення посЫв, квот на врожай \ виробництво продукцп тваринництва;
- проведения централвованихтоварних ¡нтервенцш;
- розвиток с/г кооперативного маркетингу
ГИдтримка доход/в фермерськихгосподарств:
- установления гарантованих цш на с/г продукцщ
- поступова замша компенсацшних платеж^ прямими виплатами фермерам;
- збереження рвних форм держдотацш та субсидш;
- налагодження агрострахування;
-7
\ /
■птьговеоподаткування * <
Захист внутр'шнього с/г ринку та експанс 'т зовн'шнього:
- субсид1ювання експорту (експортне кредитування, державы гаранти);
- тарифне регулювання с/г ¡мпорту;
- квотування та лщензування ¡мпорту;
- налагодження системи мЬкурядових угод з просування с/г продукцп ^
III етап
Становления модел1 державно! аграрно! пол ¡тики но основ! концепцнсталого розвитку (з 1990-х рр. \ дониш) —3-
Установления еколог'тно)'р'юноваги на основ! НТП:
- примноження родючих земель (програми консервацм земель, протидт вирубц1 лгав, вщновлення водного балансу);
- стимулювання оргашчного, або «тдтримуючого», землеробства;
- вщновлення бюлопчного рвноманптя с/г середовища;
- подолання наслщюв широкомасштабно! ¡ндустрвлваци с/г;
- адмшктрування параметр^ якосп с/г сировини та продовольства
Л
<7
Комплексне освоения потенщалу с/г територш:
- модернвацт с/г ¡нфраструктури;
- облаштування соцтльно! ¡нфраструктури регюшв у с/г вщношенш;
- протидт невикористанню с/г земель;
- пщтримка молодих фермер^
<7
Рис. 2. Етаполопзована еволюц1я змктовного наповнення основних напряммв державно! аграрно! пол1тики в США та окремих краТн Свропи
СП
ЕКОНОМ1КА ЕК0Н0М1КА СШЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА I АПК
Виходячи з цього, ряд европейських кра!н у XIX ст. провели на селi освiтню реформу. Шонером стала Данiя, яка в 1814 р. вцповцно до закону про початкову освь ту ввела обов'язкову восьмирiчну початкову освiту в скьсьюй мiсцевостi, яка з 1849 р. стала безкоштовною
[12]. З 1840 р. датський уряд оргашзував поширення середньо! освiти у вищих народних школах серед селян [14]. З 1868 р. у Дани почали надавати малозабезпече-ним учням гранти на навчання. Втам, у першш полови-нi XIX ст. скьськогосподарська освiта в европейських школах i вищих навчальних закладах була, скорше, ви-нятком iз правил, осккьки головною пiдмогою для фер-мерiв служив власний господарський досвiд. До друго! половини XIX ст. в бврош повсюдно вiдкрилися спеща-лiзованi середнi школи з орiентацiею на скьськогоспо-дарськi науки, в яких поряд з теоретичними лекцiями проводилися практичнi заняття на фермах.
Разом з тим утворювалася система вищо! скьсь-когосподарсько! освiти. Вперше в бврош читання лекций iз скьськогосподарських наук органiзував Един-бурзький унiверситет у 1790 р., який першим вцкрив спецiалiзовану кафедру скьського господарства [1; 22]. Далi естафету шдхопили iншi европейськi кра!ни: у Франци в 1826 р. засновано Королiвський агрономiчний iнститут, у Дани в 1858 р. - Королiвський ветеринарно-скьськогосподарський коледж, у Вагеншгш (Шдерлан-ди) в 1876 р. - скьськогосподарський унiверситет та ш.
[13]. До кiнця XIX ст. в уншерситетах Франци працювало бкьше 160 департаментiв i кафедр ш скьськогосподар-сько! тематики [22]. У Великобритани в 1901 р. налiчува-лося близько 1000 студентiв, яю вивчали скьськогоспо-дарськi науки у вищих навчальних закладах, при загаль-ному числ зайнятих у галузi бкя 1,3 млн осiб [24].
Сприйняття науково-технiчного прогресу як осно-ви загальноекономiчного зростання та закрш-лення за державою функцп опори у шдтримщ освiти, науки i пропагандi наукових знань проявилися i в скьському господарствi. До середини XIX ст. «пальма першоста» в практичному впровадженш результатiв наукових пошуюв у агросферу належала Великобритани -батькiвщинi першо! аграрно! революци. Зокрема, саме тут у 1843 р. зародилася iдея створення служби альсько-господарсько! пропаганди - експериментальна станцiя в Ротамстодi. Хартфордшир дониш е найстарiшою у свiтi [24], однак найбкьший розвиток отримала в Шмеччиш та Нiдерландах, де першi подiбнi органiзацГ¿ утворенi в 1890 р., а експериментальш станци - у 1876 р. [1]. ПолЬ-тика, яка проводилася европейськими кра!нами в галу-зi скьськогосподарсько! науки та освiти, вiдбилася на яюсних показниках розвитку галузi. Найвищi середньо-рiчнi темпи приросту продуктивностi пращ (у погектарному обчисленш в зерновому е^валента) за 1870 - 1910 рр. вцзначеш саме в Шмеччиш - 1,72 %, Дани - 1,62 %, Нидерландах - 1,17 %, Швеци - 1,03 % [7]. Найменший показник 0,01 % - у Великобритани - певною мiрою (окрiм, природно, бкьш високо! базово-стартово! точки) пов'язаний з тим, що аж до початку XX ст. впрова-дження наукових результатав у скьське господарство Туманного Альбюну фiнансувалося, в основному, не
державою, а приватними особами, переважно великими землевласниками, яю керувалися при цьому, зрозумко, перш за все, власними штересами.
Aналогiчнi процеси одночасно розгорталися i в США. У 1862 р. щойно засноване Мшстерство скьського господарства одним iз перших сво-!х рiшень шщшвало прийняття закону про вiдкриття скьськогосподарських коледжiв по всiй краМ, задля розвитку якого в 1887 р. Конгрес США сво!м рiшенням дозволив надання федеральних грантiв (спочатку - 15 тис. дол.) урядам штатав для вцкриття скьськогоспо-дарських станцш при коледжах. Перша скьськогоспо-дарська експериментальна станцiя з'явилася в Коннектикута в 1877 р. (до 1893 р. у кожному штата працювала своя станцiя - загальним числом 56 по краМ [19]), а в 1914 р. вцповцно до закону Смета - Левера засноваш об'еднана служба скьськогосподарсько! пропаганди та мiсцевi органи контролю за дiяльнiстю експери-ментальних станцiй. Земельна реформа, шдкршлена стимулюванням наукових дослцжень, позитивно вцо-бразилася на загальному обсязi скьськогосподарсько-го виробництва i продуктивностi працi американських фермерiв. Так, середньорiчний темп приросту скьсько-господарського виробництва за 1870 - 1912 рр. у США склав 2,34 % порiвняно з 1,49 % - у Шмеччиш, 0,49 % -у Франци [1; 17]. Таким чином, уже в XIX ст. почалося за-родження концепци золото! триедноста науки - шфор-маци - освети, що остаточно сформувалася в 50-х роках ХХ ст. у Нидерландах, що, до реч^ стало поворотним моментом у трансформаци голландського скьського господарства в одного зi светових лiдерiв агрогалузi.
Впровадження досягнень науково-техшчного прогресу в скьськогосподарське виробництво вимагало значного обсягу iнвестицiй. Обмежеш у фiнансових ресурсах фермерськi господарства, природно, не могли здшснити ривок в продуктивноста працi без допомоги ззовш. Це зробило налагодження кредитування одним ш магiстральних напрямкiв державно! аграрно! полети-ки розвинених кра!н кiнця XIX - початку XX столеть. Одним iз найпоширенiших способiв надання зайнятим у скьському господарствi доступу до кредитних ресурсш стало заснування спецiалiзованих земельних банкiв. Пюнером даного напрямку виступила Ншеччина, в якш за 1824 - 1870 рр. з'явилося близько 30 шотечних банкiв, що позичали фермерам кошти для купiвлi землi та !! облашту-вання [8]. Незабаром аналопчш кредитнi шститути стали вцкриватися у Швеци (1835 р.), де, зокрема, загальна сума виданих селянам кредитш до 1870 р. зросла з 2 до 200 млн крон [25], Норвеги (1851 р.), Франци (1860 р.), Дани (1875 р.). До юнця XIX ст. система шотечного кредитування в Шмеччиш виявилася найбкьш розвиненою, що шдтверджувалося найвищим показником сшввцношен-ня обсягу виданих позичок до загально! вартоста майна в Нiмеччинi (близько 50 %)[26].
Кредитування отримало додатковий iмпульс для розвитку через скьськогосподарський кооперативний рух. Першi кооперативнi банки з'явилися в Шмеччи-нi в 1864 р. як вцповцна реакц1я на надання переваги «Hypothekenbanken» кредитуванню виключно великих
фермерських господарств. З 1880-х роив Гдея вГдкриття подiбних банкiв швидко захопила iншi кра!ни бвропи, зокрема, до 1901 р. в Дани кооперативы банки видали 46 % вГд загального обсягу iпотечних кредитiв [14], у Нидерландах на 1910 р. при населенш 5,9 млн ойб на-лiчувалося 600 кооперативних банив з 50 тис. учасниюв [6]. Найбiльшi кооперативнi банки були часто повшстю державними iнститутами. Наприклад, статутний каш-тал Прусського центрального кооперативного банку (18 млн дол.) становили кошти Королiвства, а дiяльнiсть 56 союзних банкiв (21 з них - у скьськш мiсцевостi зi 194 тис. учасникiв) контролювалася мшстерствами фшан-сiв i скьського господарства ПруссГ! [7].
У США до початку XX ст. розвиток системи скь-ського кредитування вiдставав вГд европейських кра!н. Лише в 1913 р. нащональш банки отримали право вида-вати кредити фермерам пГд заставу нерухомостi. Однак, врештi-решт, саме американська система кредитування скьського господарства виявилася найбкьш продума-ною i послГдовною. У 1916 р. закон про кредитування фермерiв iнiцiював створення 12 федеральних земель-них банив, що видавали довгостроковi кредити групам позичальниюв. У 1922 р. прийнятий закон, згГдно з яким скьгоспкооперативи вивели з-пГд дГ! антитрестовсько-го законодавства i забезпечили податковими пкьгами. У 1923 р. було створено 12 посередницьких кредитних банкiв, що надавали позики скьськогосподарським кооперативам i асоцiацiям, якi потiм видавали кредити без-посередньо фермерам. Так, за 1929 - 1932 рр. скьгоспко-оперативи отримали кредитав на 360 млн дол. за пкьго-вою ставкою 3,5 % заметь стандартних 6 - 8 % [23].
Важливу частину державно! аграрно! полiтики цьо-го етапу займала пГдтримка розвитку скьськогос-подарсько! шфраструктури. При вiдносно низькiй рентабельностi скьське господарство з продуковано! ним маси ресурйв самостiйно вирiшити завдання посту-пового, але невпинного зростання показниюв ефектив-ностi всього агропродовольчого сектора не могло. Тому в бкьшоста европейських кра!н i США в цей перюд стар-тувало безлiч програм державного фiнансування робiт ш землевпорядкування, мелiорацi!, електрифiкацi!, те-лефонiзацi! скьських поселень. Так, iз середини XIX ст. регюнальна влада США почала засновувати компанГ!, якi координували iригацiйнi роботи на рiвнi штату, що шдштовхнуло федеральний уряд у 1902 р. до прийняття закону про держфгнансування iригацiйних проектiв у 20 штатах у посушливих захГдних районах кра!ни, а в 1916 р. мкцевш владi дозволили брати позики (з федеральним урядом як гарантом) на розвиток проектав зi зрошення, дренажу, запобiгання повеням тощо [18].
Створення розвинено! транспортно! шфраструктури було найважливгшою умовою комерцiалiзацi! скь-ськогосподарського виробництва та штеграцГ! нащональ-ного аграрного сектора у световий ринок. Роль держави в подiбних проектах завжди залишалася визначальною. Як приклад можна привести оргашзащю залiзничного спо-лучення в США в XIX ст. За 1845 - 1860 рр. влада штатав залучила понад 90 млн дол. позик на будiвництво залГз-ниць. Шзшше, вГдповГдно до прийнятих в 1862 i 1864 рр.
законодавчих актiв, федеральний уряд видкив 180 млн акрГв землi у виглядi грантiв залiзничним компан1ям для розбудовування залiзничних шляхiв у скьськогосподар-ських районах Середнього Заходу. У результата за 1832 -1867 рр. протяжшсть залiзниць у США збкьшилася з 229 до 39250, а до 1900 р. сягала рiвня 198 964 миль. Це позитивно позначилося на експортних можливостях аграрного сектора американсько! економiки. Зокрема, за 1867 - 1900 рр. поставки пшениц на зовшшш ринки збкьшилися в 14,5 разу (до 186 100 000 бушелiв, або 34 % зiбраного врожаю проти 8,3 % на початку аналiзованого перюду), кукурудзи - в 13,3 разу (до 213 100 000 бушелГв, або 10,3 % вiд усього врожаю проти попереднГх 1,8 % [21]). У результата США до початку ХХ столеття пере-творилися на найбкьшого постачальника зерна на свь товий ринок (2/3 светового експорту разом ш Канадою) [4], поступаючись в 1900 р. за часткою у световому скь-ськогосподарському виробнищга (10,4 %) лише Китаю (14,5 %) та 1ндГ! (14 %), при цьому зрiвнявшись iз сумар-ним пiдсумком европейських лiдерiв - ВеликобританГ! (1,5 %), Нiмеччини (3,9 %), Франц!! (5,2 %) [17].
Сполучною ланкою мГж першим г другим етапом розвитку державно! аграрно! полГтики став про-текцГонГзм. Перша хвиля аграрного протекцюшз-му припала на кГнець XIX ст., коли в бвропу хлинув по-тГк дешевого зерна, м'ясо-молочно! продукцГ! з Нового СвГту, Канади, Росшсько! 1мперГ!. Наприклад, за 1850 -1900 рр. обсяг продовольчого експорту з США до бвро-пи зрГс в 40 разГв (з 5 до 200 млн бушелГв), чому сприя-ло трикратне здешевлення вартоста трансатлантичного транспортування зерна за 1870 - 1900 рр., налагоджен-ня широкомасштабного виробництва рефрижераторно! техшки з 1875 р. [27]. СтрГмке зростання заокеансько! конкуренцГ! викликало стагнацГю в ключових кра!-нах - продуцентах сГльськогосподарсько! продукцГ!, але, у свою чергу, реашмувало протекцюшстсью настро!. Початок даному процесу поклала НГмеччина, де в 1879 р. «Союз сталГ Г жита» пролобшвав пГдвищення ввГзних мит на скьськогосподарську Г промислову продукцГю. Якщо до 1879 р. в Шмеччиш середньозважений тариф дорГвнював всього 3 %, то вже в наступному десятилетта зерновГ обкладалися Гмпортним митом 12,4 % (у 1913 р. -25,6 %), рис - 17,5 % (20,2%), кава - 32,4 % (47,2 %), а до 1913 р. середня ставка тарифу на ввезене продовольство досягла 23,2 % [12]. Вважаеться, що саме шщатива «Союзу сталГ Г жита» стала вГдправною точкою в подальшш серГ! спроб европейських кра!н (1талГ! - у 1878 Г 1887 рр., ФранцГ! - 1885 р., БельгГ! - 1887 Г 1895 рр., ШвейцарГ! -у 1891 р., ш. [20]) вГдмежувати аграрний сектор вГд на-слГдюв пГдвищено! ГнтеграцГ! у светове господарство за допомогою митних бар'ерГв. Однак високий тарифний захист, як з'ясувалося, не став панацеею для европей-ських кра!н, охоплених сГльськогосподарською кризою. Якщо в США за 1865 - 1900 рр. шдсумковий урожай пшенищ зрГс в 3,6 разу (зГ 175 000 000 до 638 600 000 бушелГв), то в ЗахГднш бврош збГр залишився практично на тому ж рГвш (534 500 000 проти 469 600 000 бушелГв, що означало мшмальне зростання на рГвш 13,8 %), го-ловним чином, через триразове зниження врожаю у Ве-
ликобританГ! (з1 115,9 до 39,4 млн бушел1в) [9]. бдиним можливим вар1антом виходу з ситуацГ!, що склалася, було радикальне переосмислення рол1 держави в регулюванш продовольчого ринку, що набувало особливо! актуаль-ност1 в ланцюз1 подш екзогенного порядку, яю розгорну-лися вже пот1м 1 охопили все св1тове господарство.
Насамперед, назвемо Першу св1тову в1йну, що стала найбкьшим потрясшням для св1тового скь-ського господарства, яке ткьки-ткьки одужало в1д депресГ! кшця XIX стор1ччя, 1 викликала до життя безпрецедентш форми державного втручання в ринко-в1 принципи господарювання, у тому числ1 в аграрнш сфер!. Майже вс1 воююч1 кра!ни, в1дчуваючи продоволь-чу кризу, встановили державний контроль за вироб-ництвом 1 розподком продукт1в харчування. Зокрема, у БританГ!, блокован1й з моря н1мецьким ВМФ, до 1916 р. уряд ув1в картковий розподк продовольства, продроз-верстку, що зобов'язало фермер1в вирощувати зернов1 п1д загрозою конфккацГ! у них земель, а вшськовопо-лонених направляв на примусов! скьськогосподарсью роботи. У лютому 1917 р. англшсью фермери отримали законодавчо закршлену шдтримку цш на вирощуван! зерновГ У серпш 1917 р. Конгрес США затвердив ана-лопчний закон, що встановлював мшмальш цши на пшеницю, на основ! якого восени того ж року прський шженер за освГтою Г. Гувер, призначений Президентом В. Вкьсоном главою продовольчо! адшшстраци США, ув1в державний контроль за цшами на продовольство.
СтабкГзацш скьськогосподарського виробництва в шслявоенний перюд, що супроводжувалася хрошчним перевиробництвом в умовах мшмального державного втручання в ринковим мехашзм господарювання, на десятилГття 1920-х роив зафжсувала цши на скьсько-господарську продукцГ! (переважно сировину) на низь-кому р1внГ Переважна бкьшкть европейських кра!н ! США, незважаючи на вимоги фермер1в запровадити як противагу державш закушвл! за паритетними цшами, захистити внутршш ринки тарифами ! субсидшвати експортн! поставки надлишюв для невкювання запа-йв, до кризи 1930-х роив вцмовлялися в1д втручання в економжу, керуючись теоретичними аксюмами про його доцкьшсть лише в надзвичайнш ситуацГ!, зокрема в умовах военного часу. Велика Депресш 1929 р. одшею з першопричин мала якраз хрошчну продовольчу кризу 20-х роив, що самоочевидно в умовах, коли скьське господарство абсорбувало 2/3 свгтового економ1чно активного населення [20].
Державне регулювання скьського господарства набуло нового !мпульсу розвитку в перюд св1тово! економ1чно! кризи 1929 - 1933 рр., яка змусила уряди бкьшост кра!н посилити втручання в процеси скьсь-когосподарського виробництва, переробки та збуту вирощено! продукцГ!. Так, у США на початку кризи на викуп нереалГзовано! фермерсько! продукцГ! було запла-новано видкення державою 500 млн дол. як один з ан-тикризових заход1в адм1н1страдГ! Президента Г. Гувера у подоланш Велико! ДепресГ!. Але спод1вання на покра-щення ситуацГ! та повернення кошпв не виправдалися, що призвело до радикально! змши п1дход1в щодо скь-
ського господарства в економ1чнш полчищ США з приходом до влади Франклша Рузвельта.
Р1шучим кроком до виходу Гз системно! кризи, ви-р1шальним етапом у боротьб! з !! насл1дками стало при-йняття Конгресом США закону «Про регулювання скь-ськогосподарського виробництва» (1933 р.), а також двох наступних законодавчих акт1в про фГнансову шдтримку фермерства, а саме - про кредитування фермерських господарств та надання надзвичайних позик тд заставу нерухомост! [11]. Цей пакет законодавчих Гнщатив оформив переход держави в1д стороннього спостер1гання до прямо! участ1 в регулюванш аграрно! галуз1. У ньому були закладеш основн1 принципи державного регулювання скьського господарства, на яких аграрна полиика кра!ни та законотворч1сть у цьому напрямку базуеться протягом всього подальшого перюду свого розвитку. Серед осно-вних методолог1чних засад, задекларованих у згаданому вище закон!, - принцип паритету цш як Гнструмент ба-лансування попиту ! пропозицГ! на сГльськогосподарську продукц1ю, заходи Гз запоб1гання ринкового затоварення шляхом часткового тимчасового вилучення с1льсько-господарських земель Гз обороту та надання фермерам грошово! компенсацГ! за збитки в1д таких д1й. Кр1м того, законодавче закршлення отримало реф1нансування !по-течних кредит1в фермерських господарств, на яке видкя-лось 200 млн дол., надання термшових позик фермерам, що опинилися в критичн1й ситуацГ!, зниження кредитних в1дсоткових ставок, а також створення системи креди-тування фермер1в: незалежне Агентство з кредитування фермер1в, яке !снуе ! зараз, отримало у свое шдпорядку-вання Центральний банк кредитування фермерських кооператив1в, 12 спещально створених окружних банкГв, а також розгалужену мережу м1сцевих кредитних асоща-цГй [11]. Таким чином, реорганГзований державний п1дх1д до виршення проблем сГльського господарства зумовив, як показав час, не ткьки успГшне подолання кризових явищ у США, а й забезпечив стабкьний подальший роз-виток агросектора кра!ни.
У творена в 1933 р. ! передана у волод1ння Мшс-терства сГльського господарства США в 1939 р. Товарно-кредитна корпорацГя стала надавати позики фермерам за практично паритетними цшами. За шдтримки адмшктрацГ! Ф. Рузвельта закладалися також основи кооперативного маркетингу (добровкь-не об'еднання фермерських господарств у кооперативи для проведення, насамперед, едино! збутово! пол1тики, що успшно практикуеться на ринках молока, фрукйв ! овоч1в у США до тепершнього часу), запрацювала цка серГя п1дтриманих на федеральному р1вш програм елек-триф1кацГ! сГльсько! мкцевостГ п1двищення родючост! земель, боротьби з голодом тощо. Перша комплексна великомасштабна система державних субсид1й сГльсь-кому господарству заклала основи аграрно! полГтики США на наступш десятил1ття.
Практично вс1 европейсью держави напередод-н1 Велико! ДепресГ! перейшли до полГтики державного втручання ! прийняли схож! з США заходи з оргашза-цГ! внутршнього ринку сГльгосппродукцГ! (контроль за збутом, розгортання системи держзакушвель, вста-
новлення мГшмальних цГн, Гн.). Через це особливо по-казовий досвГд 1талГ! та НГмеччини, де централГзоване планування Г регулювання скьського господарства до-сягло свого апогею в 1920 - 1930 рр. Так, у фашистськш 1талГ! в 1924 р. шсля неврожаю Г вимушеного Гмпорту 2,2 млн т пшеницГ Б. Муссолш дав старт кампанГ! «Битва за пшеницю», у рамках яко! активно пропагувалася Гдея досягнення продовольчо! незалежностГ через пгдвищен-ня ввГзних мит (з 7,5 до 75 Гталшських лГр/ц пшеницГ за 1925 - 1935 рр.), заохочення культивацГ! зернових культур на вкьних землях, створення пГдтриманих державою кооперативГв з виробництва пшеницГ, що скуповували 1! за субсидованими цГнами, Гн. У результат! виробництво пшеницГ зросло вдвГчГ, що дозволило 1талГ! досягти само-забезпеченостГ по зернових культурах до кшця 1930-х рр., скоротивши Гмпортш поставки з 2,8 до 0,5 млн т за 1925 -1938 рр. [6]. Однак моноспещалгзац1я негативно позна-чилася на бкьш капГталомГстких галузях (наприклад, поголГв'я корГв у 1930 р. виявилося нижче рГвня 1908 р.), а весь виграш вгд скорочення Гмпорту зерна виявився знГвельованим через зростання закутвель оливково! олГ! Г зменшення експорту Гнших базових скьськогосподар-ських товарш, насамперед фруктГв та овочГв.
Нацисти, що прийшли до влади в Шмеччиш у 1932 р., багато в чому спиралися на шдтримку юнкерГв-землевласникГв Г селян (яю в 1900 р. складали 1/4 населення кра!ни), виражаючи !х економГч-нГ Гнтереси у встановленнГ надшного державного захис-ту Г позицюнуючи як «базис нацГ!» Г джерело поповнення майбутньо! «панГвно! раси». Нацистська економГка буду-валася на корпоративних засадах, у рамках яких всГ групи населення, якГ мали вгдношення до вгдповгдного сектора господарства, об'еднувалися в контрольованГ державою Гнститути. Зокрема, уже у вересш 1933 р. нацисти орга-нГзували НацГональну продовольчу корпоращю (НПК), до компетенцГ! яко! вгднесли власне скьське господар-ство, переробку скьськогосподарсько! сировини, розпо-дк готово! продукцГ!, регулювання ринку Г цш. УсГ, хто працював у даних сферах, оголошувалися членами НПК. Зрештою НПК об'еднала 3 млн селян, 300 тис. робетниив переробних виробництв, 500 тис. пращвниюв торгГвлГ та лопстики. Фактично, це була перша у свт органгзацГя, яка розглядала скьське господарство як невГд'емну скла-дову частину продовольчо! системи у формата майбутнГх агропромислових комплексГв. В апарата НПК в центрГ Г на мГсцях працювали 130 тис. осГб, корпорацш призна-чала цши, затверджувала заробГтнГ плати, розподГляла ресурси. При всьому цьому по мГрГ шдготовки нацистГв до вГйни розрив мГж скьською бГднГстю Г можливостя-ми мГста посилювався Г, незважаючи на окремГ спроби зменшити податковий тягар для зайнятих у скьському господарствГ або заборонити селянам залишати сво! господарства, вгдтк Гз села демонстрував гшерзростання, як Г в демократичних державах того перГоду.
Характерно, що на перюд Велико! ДепресГ! при-падае початок друго! хвилГ аграрного протекцГонГзму. Загальна тенденцГя до посилення тарифних бар'ерГв у бкьшоста европейських кра!н особливо гостро про-явилася у ФранцГ! та Шмеччиш, де середньозважений
тариф у 1931 р. в 5 - 6 разгв перевищив piBeHb 1913 р., 1тали та 1спани - у 2 - 3 рази. Наприклад, у 1925 р. пшеницю до Франци ввозили безмитно, а в 1935 р. - спла-чуючи 80 франкгв/ц (105,2 % вгд iмпортноï цiни), в 1тали iмпортне мито в 1935 р. становило 208,3 %, у Нгмеччи-ш - 377,8 % вгд вартостi ввезено! пшеницi [10]. При цьому в умовах, коли свiтовi запаси пшениц (28 млн т на середину 1929 р.) перевищували рiчний глобальний екс-порт, постачальники погоджувалися поставляти зерно по будь-якш цiнi, що робило тарифи малоефективними i викликало необхiднiсть прямого контролю над гмпор-том для захисту внутршнього скьськогосподарсько-го ринку. Одшею з найбкьш ефективних нових захо-дiв виявилася норма помелу для пшенищ та жита, яка вперше була введена в Норвеги в 1927 р. i потам набула поширення по всш бврош. Суть даного iнструменту по-лягала у встановленнi нормативу за вмгстом пшеницi вiтчизняного виробництва (свого роду коефщгента ло-калiзацiï) при помелi або випiчцi хлiбобулочних виробiв: у Нидерландах у 1930 р. норма помелу дорiвнювала 20 %, у Франци - 90 %, 1тали - 95 %, Нiмеччинi - 97 %. 1ншим серйозним агропротекцюшстським нововведенням стали широкомасштабнi iмпортнi квоти для рiзних видiв скьськогосподарсько! продукцГ!, вперше впровадженi у ФранцГ! в загальну систему захисту внутршнього ринку в 1929 р. [10], якг пГзнгше «захопили» Великобритангю, Шмеччину, Шдерланди та 1талгю.
З гнших антикризових заходгв, що мали значний вплив на формування державно! аграрно! полгтики европейських кра!н у пгслявоенний час, видглимо органг-зацгю контролю за збутом скьськогосподарсько! продукцГ! i пгдтримку доходгв фермерських господарств, якг особливо яскраво проявилися у Францiï, Велико-британiï, Дани. Внаслгдок застосування ргзних протек-цюшстських та гнших заходiв державного втручання европейськi виробники скьськогосподарсько! продукцГ! загалом змогли уникнути найгiрших проявгв кризи. За 1930-тг роки виргс збгр зерна, збкьшилось поголгв'я худоби, внутршш цши на пшеницю у Франци, Шмеччи-нг, 1тал11 виявилися вище светових. Разом з тим, загальне скорочення купiвельноï спроможностг в умовах кризи обернулося згортанням свггово! торггвлг продуктами харчування, обсяг яко! в 1937 р. становив близько 75 % вгд ргвня 1929 р. [26].
Основним завданням аграрно! полгтики пгсля-военного пергоду в Старому Свт стало вгднов-лення i розширення скьськогосподарського виробництва. Основним пгдсиленням в Т! реалгзащ! стали гнститути пгдтримки скьського господарства военного часу, що не були демонтованг й отримали новий виток розвитку. Наприклад, Великобритангя в 1947 р. вгд-новила гарантованг цши (рангше даний гнструмент за-стосовувався в рамках Wheat Act у 1932 р.) на основнг зерновг культури на 1,5 року, а також мшгмальш цши на тваринницьку продукцгю на 2 роки. Зггдно з тим самим Agriculture Act-1947 вводилися гранти на створення або модершзацш скьсько! шфраструктури, полгпшення стану Грунтав, використання добрив тощо. Зокрема, за кожен акр пасовища, засгяного зерновими, фермеру ви-
плачувалися 2 фунти стерлшпв. У цкому, cyMapHi ви-трати держави на тдтримку феpмеpiв склали близько 250 млн фунпв cтеpлiнгiв у 1955 р., а до середини 1960-тих pокiв - бкьше 320 млн [9]. При цьому частка дер-жавних витрат на тдтримку скьського господарства у розглянутий перюд не опускалася нижче 30 % вц видат-ково! частини бюджету Великобритани [9]. У Франци утворене в 1936 р. Управлшня 3i збуту пшеницi в 1940 р. реоргашзовано у велике Нaцiонaльне мiжгaлyзеве yпpaвлiння по зерну, функщ! якого фактично зб^али-ся iз завданнями дещо пiзнiше cпецiaльно заснованих управлшь по молочних продуктах, м'ясу, олшних культурах, iнших видах продукщ! - повнicтю контролювати весь цикл вц виробництва, збору, збеpiгaння до реаль защ! продукщ! на внутршньому i зовнiшньомy ринках. У той самий перюд iмпоpт жорстко регламентувався через лщензування, застосовувалася державна монопо-лiя на iмпоpт зерна i молочних пpодyктiв. У pезyльтaтi, якщо в 1948 р. Фpaнцiя iмпоpтyвaлa 793 тис. т пшеницi, а експортувала лише 88 тис. т (0,5 % свиового пiдcyмкy), то до 1955 р. iмпоpт скоротився до 232 тис. т, а експорт пшенищ вирю до 2,2 млн т (10,9 % сумарного постачання пшенищ на свгговий ринок) [18].
Скьське господарство США шд час вiйни переживало злет: за 1939 - 1945 pp. у 1,5 разу зрю збip пшенищ (з 741,2 тис. до 1,1 млн бyшелiв), вироб-ництво м'яса (з 19,1 до 28,7 млн т [21]), подвокися щни на скьгосппродукщю, а валовий piчний дохiд феpмеpiв практично зpic втрич^ досягнувши до 1945 р. 25,4 млрд дол. [10]. Квштесенцшною умовою при цьому висту-пав збкьшений piвень державного сприяння скьсько-му господарству. Можна навести приклад - поправку Steagall Amendment of 1941, якою шдтримка цiн на скь-ськогосподарську пpодyкцiю, що не входила до списку базово!, пiднiмaлacя до 85 % вц piвня паритету. Впм, значна частина державних кошпв дicтaвaлacя великим фермерським господарствам. У цкому, споживання скьськогосподарсько! продукщ! в роки вшни в США за-лишалося на поpiвняно високому piвнi, а аграрний сектор зм^ не ткьки повнicтю задовольнити внутршнш попит, але й забезпечити експортш потреби. Зокрема, iз загально! суми в 49 млрд дол. програм Ленд^зу 12,8 % вск поставок становило продовольство. Щоправда, 63 % вае! допомоги отримали евросоюзники ткьки з кра!н Британсько! 1мпери, а СРСР - 22 %, включаючи скромш 4 млн т продукпв харчування за пеpiод з жовтня 1941 р. по травень 1945 р., або менше 280 г американських про-дyктiв на одного радянського солдата в перерахунку на рж вiйcькових дiй [3].
Реaлiзaцiя Плану Маршалла, направленого на вц-новлення европейських кра!н, що постраждали у роки Друго! свито! вшни, закрепила за США роль мiжнapодно-го продовольчого донора. За час його ди (квггень 1948 р. -грудень 1951 р.) на здшснення поставок американсько! скьськогосподарсько! продукщ! до бвропи було передба-чено видкення 26 % кошпв (3,2 млрд дол.) вк загального обсягу заплановано! фшансово! допомоги, а значну час-тину вск вiдвaнтaжень займало продовольство - 43 % i
30 % у грошовому eKBiBaAeHTi для Шмеччини та Великобритани вiдповiдно [17].
Подальшому утвердженню лiдерства США у свь товому скьському господарствi сприяло i прийняття у 1954 р. Програми Public Law 480. Основою для i"i роз-робки став закон про розвиток торгiвлi скьськогоспо-дарськими товарами i продовольчоi допомоги (1954 р.). Вткення положень ще! програми спрямовувалося на розширення присутност США на вже iснуючих ринках збуту агропродукщ! та освоення нових. Протягом наступних трьох десятилгть, з 1954 по 1985 рр., дiючи в рамках цiei Програми, США збкьшили кiлькiсть краш, в яю здiйснювалося постачання продовольства за суб-сидованими цiнами, до 135, а загальна вартiсть поставок становила понад 100 млрд дол. [21]. На початок 70-х роив минулого столптя частка США у свиовому ринку сiльгосптоварiв досягла 14 %. На експорт йшло бкя 15 % продукщ!, вироблено'1 в агрогалузi [19; 21].
Досягнут позищ! в розвитку скьського господарства стали матерiальним базисом для подаль-шого реформування державно'1 полiтики США в й сферГ поширення ii впливу на свiтовому рiвнi. Протягом другого видкеного етапу еволющ! змютовно-го наповнення напрямiв державно'1 аграрно! полiтики, завершення якого припадае на 1980-ri роки, свiтовий скьськогосподарський сектор пройшов через ряд мо-дершзацшних перетворень, якi привели до наближення його структурних характеристик до рис iндустрiально-органiзованоi системи, i потребував захисту, зокрема в частиш врiвноваженостi доходiв фермерiв порiвняно з пращвниками, зайнятими в iнших галузях економжи.
Значних змiн у органiзацii i методах господарю-вання фермерство зазнало зi стрiмким розвитком транс-нащональних корпорацiй з 1х технологiчними перевагами i захопленням ними пашвних позицiй на свгто-вих продовольчих ринках, що привело до шдвищення загальноприйнятих споживчих стандартiв. Крiм того, внаслцок зростання доходiв населення пров^них скь-ськогосподарських регiонiв з одночасним зменшенням витрат на продовольство, за законом Енгеля, вцбулося найбкьш рiзке зниження рiвня зайнятостi в скьському господарствi, яке не мало юторичних аналогiв: станом на 1990 р. у мiжнародному масштабi кiлькiсть фермерiв знизилась з 13,1 до 3,6 % в1д загального числа працю-ючих, у США цей показник впав з 11 до 2,5 % (або з 7 млн фермерiв у 1940 р. до 2 млн у 2000 р.), у Шмеччи-ш - з 24,3 до 3,4 % [17], а також падшня галузевого рiвня доходiв: наприклад, з 1950 р. до 1980 р. у США при зро-станш середньорiчних доходiв на душу населення майже у сш разiв (з 1,5 до 10,2 тис. дол.), доходи у скьському господарствi збкьшились лише в 2,6 разу - з 1,8 до 4,7 тис. дол. [17; 21]. Виправити ситуацш не допомогли ш контроль за пойвними площами, ш застосування таких програм, як «Продовольство для свиу» (модершзована у 1960-тих роках назва Public Law 480) з 1х щновою шд-тримкою фермерiв i експортним субсидшванням.
На процесi формування нових параметрiв держав-но'1 полiтики щодо скьського господарства не могли не вцобразитись змiна геополiтичноi ситуащ! в евро-
азшському простора пов'язано! з розпадом СРСР Г по-рушенням агропромислового конгломерату кра!н со-цГалГстичного табору, та загострення конкуренцГ! мГж лГдерами светового сГльськогосподарського виробни-цтва, вГдставання вгд яких ставало дедалГ критичним для менш розвинутих кра!н-аутсайдерГв.
СГльське господарство бвропи пГсля завершення Друго! светово! вГйни перебувало у складному становищГ, при цьому несло на собГ основне на-вантаження з вгдновлення економГки постраждалих держав, зокрема в 1955 р. частка агросектора в сумарному ВВП кра!н, що стали в подальшому засновницями бвро-пейського Союзу, дорГвнювала 11,5 %, ГмпортГ - 23,9 %, у ньому було зайнято 21,2 % всього працевлаштованого населення. Забезпечення населення продуктами харчу-вання власного виробництва, як одна з основних вимог досягнення продовольчо! безпеки, шдустршлшацш галу-зГ в пГслявоенний перГод були першочерговими завдан-ням: примГром, розподГл продовольства за картками у ВеликобританГ! тривав протягом майже всього першого мирного десятилеття, а в сГльськогосподарському зо-внГшньоторгГвельному балансГ переважав Гмпорт [3; 12]. НеобхГднГсть вирГшення поставлених задач стимулюва-ла пошук нових шляхГв для скорГшого подолання руйшв-них наслГдкГв вГйни, прискорення темшв розвитку агро-виробництва до мГжнародного конкурентного рГвня, у тому числГ й вироблення вГдповгдних вимогам часу шд-ходГв до ролГ держави у шдтримщ фермерства. Ключо-вим результатом таких пошуюв стало об'еднання 6 кра!н бвропи у Загальний ринок шляхом пГдписання Римського договору в 1957 р., один з роздшв якого був присвячений питанням розвитку сГльського господарства Г закладав основи СпГльно! аграрно! полГтики (САП) кра!н - членГв бвропейського Союзу. Основними цГлями САП було ви-значено досягнення продовольчо! самозабезпеченостГ, стабшзацш ринкГв сГльськогосподарсько! продукцГ!, шд-вищення продуктивностГ працГ, збГльшення рГвня дохо-дш у сГльському господарствГ через застосування таких методш державного регулювання, як цшова пгдтримка, ГмпортнГ мита, субсидшвання експорту тощо.
Наступним етапним кроком реалГзацГ! спГльних зусиль в агросферГ стало заснування в 1962 р. бвропейського сГльськогосподарського фонду гарантай Г регулювання (ЕЛССР), спецГального мГждержавного органу для фшансування структурних реформ у рамках САП, впровадження програм експортних субсидГй, здшснен-ня ринкових ГнтервенцГй тощо. Загалом до 1970-х рокГв на реалгзацш САП направлялося 90 % бюджету 6С, по-ступово, до 1980 р., обсяг цього фшансування знизився бГльше, шж на чверть - до 74 % [8; 26].
ПослГдовне проведення кра!нами Загального ринку активно! протекцюшстсько! полГтики щодо агросектора (так, за даними 1967 р., цша на цукор в 6С становила 438 %, вершкове масло - 397 % вгд светового рГвня [3; 23]), поряд з використанням шших шструмен-тГв стимулювання агросектора, привело до практично повного обмеження доступу зовшшнГх конкурентГв на европейський ринок сГльгосппродукцГ! та дозволило за порГвняно короткий термш досягти продовольчо! само-
забезпеченостГ регюну по окремих товарних позицшх. РГвень задоволення внутршнГх потреб у вершковому маслГ становив 103 %, м'ясу птиц - 102 %, свиниш, яйцю, картоплГ - 100 %, яловичиш Г телятинГ - 96 %, зерновим Г цукру - 91 % [18], Г на початок 1980-х роив необхГдшсть у спещальних заходах з шдтримки динамки зростання агровиробництва втратила свою актуальшсть.
ОсновнГ цГлГ, задекларованГ при запровадженш САП, були подоланГ. З 1975 р. по 1980 р. спостерГгалося вгдчутне погГршення паритету цГн на аграрну продук-цГю - зростання цши на сГльгосптовари лише на 68,3 % при збГльшенш вартоста засобГв виробництва на 74 % [20]. А щорГчно протягом останнгх 15 рокГв зростаюча на 6 % продуктившсть працГ у фермерських господарствах загрожувала надмГрним виробництвом Г затоваренням продовольчих ринкГв. Таким чином, невгдворотною стала змГна вектора державного регуляторного впливу на агросектор Гз заохочувального на обмежувальний, а основоположним принципом нового етапу в еволюцГ! державно! аграрно! полГтики кра!н - лгдерГв глобального сГльськогосподарського ринку замГсть паритету цГн ви-значався принцип паритету доходГв, одним з основних шструментав якого е компенсацГя прямими виплатами недоотриманих фермерами доходГв та квотування виробництва певних видГв сГльгосппродукцГ! [3; 29].
ЗГнтенсифГкацГею глобалгзацшних та ГнтеграцГйних процесГв у световш економГчнГй системГ ключова роль у визначенш нових параметрГв державно! полГтики у сферГ сГльського господарства поступово переходить до наднацюнальних мГждержавних ГнститутГв, зокрема СвГтово! ОргашзацГ! ТоргГвлГ (СОТ), утворено! в результата завершення Уругвайського раунду багато-стороннГх торгГвельних переговорГв кра!н - учасниць ГАТТ (1986 - 1993 рр.). Дшльшсть СОТ була спрямо-вана на регулювання у сферГ мГжнародно! торгГвлГ, у тому числГ й сГльськогосподарською продукцГею, що окремо закршлювалось в УгодГ про сГльське господарство (ССХ) 1994 р. Серед шшого рекомендацГ! СОТ були направлен! на мГнГмГзацГю обмежень мГжнародно! конкуренцГ! на светових сГльськогосподарських ринках, розширення доступу до них бГльшо! кГлькоста кра!н, зокрема таких, що розвиваються. Для досягнення по-ставлених цГлей вГд члешв СОТ вимагався перегляд нацГональних систем шдтримки фермерства, особливо в частиш скорочення практики застосування методГв, що не вГдповгдають вимогам цГе! мГжнародно! органгза-цГ! - цГнового субсидування, експортних субсидГй тощо. Основним принципом дГ! системи заходГв державно! шдтримки агрогалузГ став принцип «свГтлофора», або ж «червоного» - «жовтого» - «блакитного» - «зеленого» кошикГв. На дотримання рекомендацш СОТ у кра!нах-учасницях вГдбулися змГни в законодавчому полГ, що формуе нацГональну державну полГтику щодо аграрного сектора. Так, в 6С реформою Мак-ШеррГ (1992 р.) пе-редбачалося поступове збГльшення прямих компенсацГй недоотриманих фермерами доходГв Г вгдмова вГд цГнового субсидшвання, окремо розроблялася нова ефектив-на система компенсацшних платежГв для регулювання експортно-Гмпортно! дГяльностГ сГльськогосподарсько-
го комплексу. У США вступив в силу новий закон про скьське господарство, який теж був направлений на замшу прямими виплатами, компенсуючими недоотри-маш доходи у скьгоспвиробнищта, колишньо! системи встановлення цкьових цш та компенсац1йних платеж1в, прив'язаних до ринково! ц1ни.
Завершуючи розгляд особливостей основних етап1в
формування феномена державно! аграрно! полпики в р1зних нацюнальних межах, вбачаеться необ-х1дним зауважити, що державна шдтримка скьгоспви-робництва, незважаючи на вказаш вище тенденци до '!! скорочення у св1товш практищ, залишаеться надзви-чайно актуальною в умовах ди сучасних складних екзо-генних та ендогенних чинниюв суспкьного розвитку, накопичення еколопчних проблем, що створюе загрози не ткьки для функцюнування агросектора св1тового господарства, але й на цившзацшному р1вш. Сталий розвиток скьського господарства виступае запорукою, необхцною умовою подальшого розвитку св1тово! еко-номжи в цкому. Основним фактором його досягнення е виважена, д1ева державна аграрна политика. Освоення св1тового досвцу державного регулювання агрогалуз! в умовах посилення глобал1защйних процейв, адаптац!я його шновацшних мехашзм1в та шструменпв впливу на скьгоспвиробництво, державно! допомоги фермерству, яке в нашш краМ знаходиться на еташ становлення, -одне з головних завдань на шляху стабшзац!! господар-ського комплексу Укра!ни як складово! частини св1тово! економ1чно! системи.
ВИСНОВКИ
Коротко сформулюемо основш висновки.
До визначних метаморфоз, що вцбулися у про-цей становлення та розвитку державно! аграрно! полижи розвинених кра!н, сл1д вцнести змши у шдхо-дах до визначення '!! рол1 у функцюнуванш держави, а саме: '!! перетворення з мехашзму подолання кризових явищ у скьському господарств1, забезпечення продо-вольчих потреб держави, розвитку нацюнальних агро-ринюв та досягнення !нших секторальних ! внутршньо-економ1чних цкей, на один з базових фактор1в юну-вання та стабшзаци системи сощально-економ1чно! життед!яльност1 кра!ни в цкому, забезпечення сталого розвитку всього господарського комплексу.
Еволющя державно! аграрно! пол1тики вцбува-еться етаполопзовано, поступово, з освоенням нових цикл1чно-сшральних напрям1в, в1дпов1даючи на виника-юч1 нов! потреби сусшльного розвитку як на нацюналь-ному, так ! глобальному р1внях, з напрацюванням нових ! вдосконаленням !снуючих компонент1в !нструментар-ного апарату вткення '!! у практичну площину державного регулювання ! комплексно! шдтримки с!льсько-господарсько! д1яльност1. У перюд впровадження агро-реформ, зокрема тих, що будуть напрацьоваш в межах шщшовано! М1н1стерством аграрно! полижи та продо-вольства Укра!ни бдино! комплексно! стратег!! розвитку скьського господарства та с!льських територ1й на 2015 - 2020 роки, анал1з, вивчення та рекомендаци щодо
практичного пристосування до украшських особливостей функцюнування агросфери дieвих, уже апробованих мiжнародним досвГдом свГтових методик застосування ушфжованих моделей державноi пГдтримки скьського господарства е невiдкладним завданням в^чизняно! економiчноi науки. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Васильев Л. С. Восток и Запад в истории: основные параметры проблематики // Альтернативные пути к цивилизации : кол. монография / Под ред. Н. Н. Крадина, А. В. Коротаева, Д. М. Бондаренко, В. А. Дынши. - М. : Логос, 2000. - С. 96 - 114.
2. Доклад о мировом развитии 2008. Сельское хозяйство на службе развития / Всемирный банк / Пер. с англ. - М. : Весь Мир, 2008. - 424 с.
3. Мальцева В. А. Эволюция государственной поддержки сельского хозяйства: зарубежный опыт, рекомендации для России : автореф. дисс. ... канд. экон. наук: 08.00.14 «Мировая экономика» / В. А. Мальцева ; ФГБОУ ВПО «Уральский гос. экономический ун-тет». - Екатеринбург, 2014. - 24 с.
4. Перший етап модершзацп економки Укра!ни: досвщ та проблеми / О. М. Алимов, О. I. Амоша та ш. ; за заг. ред. В. I. Ля-шенка ; 1ЕП НАН Укра!ни, КПУ. - Запорiжжя : КПУ, 2014. -С. 321 - 339.
5. Стратепчы напрями розвитку стьського господарства Укра!ни на перюд до 2020 року / За ред. Ю. О. Лупенка, В. Я. Ме-сель-Веселяка. - К. : ННЦ «1АЕ», 2012. - С. 6 - 7, 44.
6. An Economic History of Europe. From Expansion to Development / Edited by A.D. Vittorio. - Routledge, 2006. - P. 161 - 169.
7. Chang H.-J. Rethinking Public Policy in Agriculture: Lessons from Distant and Recent History. Policy Assistance Series / H.-J. Chang. - FAO, 2009. - P. 7 - 45.
8. Demyanenko S. (2004). Shifting Agricultural Policy towards Measures Envisaged by the Green Box / S. Demyanenko, V. Galushko // Ukrainian Agriculture: Crisis and Recovery [Ed. by von Cramon-Taubadel, S.]. - Aachen, 2004, p. 17 - 25.
9. Download of UK Government Spending [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.ukpublicspending.co.uk/ download_multi_year_1963_1963UKb_11s1li111mcn_F1x
10. Fernandez E. The Cost of Protection to Grain Farmers During the Interwar Years / E. Fernandez // Papers of Annual Conference, The Economic History Society. University of Cambridge, April, 2011. - P. 20, 22 - 24.
11. Ganzel B. AAA, Agricultural Adjustment Act / B. Ganzel [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.livinghistory-farm.org/farminginthe30s/water_11.html
12. Gardner B. European Agriculture: Policies, Production, and Trade / B.Gardner. - Routledge, 1996. - P. 53 - 54, 63 - 71.
13. Henderson J. Agriculture's Boom-Bust Cycles: Is This Time Different? / J. Henderson, B. Gloy, M. Boehlje // Economic Review [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.kc.frb. org/publicat/econrev/PDF/11q4HendersonGloyBoehlje.pdf P. 86
14. Henriksen I. An Economic History of Denmark / I. Hen-riksen [Electronic resource]. - Mode of access : http://eh.net/ency-clopedia/article/henriksen.denmark
15. Historical and State-Level Data - U.S. Farm Income and Wealth Statistics [Electronic resource]. - Mode of access : http:// www.ers.usda.gov/dataproducts/farm-income-and-wealth-statis-tics.aspx#27395
16. History of FCA and the FCS // Farm Credit Administration [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.fca.gov/ about/history/historyFCA_FCS.html
17. Ingersent K. Agricultural Policy in Western Europe and the United States / K. Ingersent, A. Rayner. - Cheltenham: Edward Elgar, 1999. - P. 43 - 46.
18. Josling, T. (2010). Understanding International Trade in Agricultural Products: One Hundred Years of Contributions by Agricultural Economists / T. Josling, K. Anderson, A. Schmitz, S. Tangermann // American Journal of Agricultural Economics, # 92(2), pp. 424 - 446.
19. Lauch J. American Agriculture and the Problem of Monopoly: the Political Economy of Grain Belt Farming 1953 - 1980 / J. Lauch. - University of Nebraska Press, 2000. - P. 110 - 113.
20. Mazoyer M. A History of World Agriculture from the Neolithic Age to the Current Crisis / M. Mazoyer, L. Roundart. -Earthscan, 2006. - P. 360 - 369.
21. Mini-Historical Statistics // Statistical Abstract of the United States: 2003. - U.S. Census Bureau, 2003. - P. 62 - 72, 83 - 99, 103 - 111.
22. Steagall Amendment of 1941. University of Arkansas School of Law [Electronic resource]. - Mode of access : http://www. nationalaglawcenter.org/assets/farmbills/steagall1941.pdf
23. Swinnen J. Compensation Payments in EU Agriculture / J. Swinnen // World Bank Project On «Adjustment Costs To Trade», September, 2009. - P. 5.
24. The Agrarian History of England and Wales. Volume VII (1850 - 1914) / Edited by E. J. T. Collins. - Cambridge University Press, 2000. - Part I. - P. 635 - 637.
25. The Agrarian History of Sweden from 4000 BC to AD 2000 / Edited by J. Myrdal, M. Morell. - Nordic Academic Press, 2011. - P. 162 - 167.
26. The Agricultural Situation in the Community // Newsletter of the Common Agricultural Policy. No. 1, January 1975 [Electronic resource]. - Mode of access : http://aei.pitt.edu/6539/1Z6539.pdf
27. The Cambridge Economic History of Modern Europe. Volume 1 (1700 - 1870) / Edited by S. Broadberry, K. H. O'Rourke. -Cambridge University Press, 2010. - P. 149 - 155.
28. Von Cramon-Taubadel S. (2008). Distortions to Agricultural Incentives in Ukraine / S. von Cramon-Taubadel, E. von der Malsburg, V. Movchan, O. Nivievskyi / Ed. K. Anderson and J. Swinnen (2008) // Distortions to Agricultural Incentives in Europe's Transition Economics. - Washington DC: World Bank.
29. World Bank (2013). Ukraine: Agricultural Policy Review. Stimulating Agricultural Growth and Improving Rural Life // Report № 83763. - Washington, November 2013.
REFERENCES
Alymov, O. M. et al. Pershyi etap modernizatsii ekonomiky Ukrainy: dosvid ta problemy [The first phase of the modernization of Ukraine's economy: experience and problems]. Zaporizhzhia: KPU, 2014.
An Economic History of Europe. From Expansion to Development. Routledge, 2006.
Chang, H. -J. Rethinking Public Policy in Agriculture: Lessons from Distant and Recent History. Policy Assistance Series. FAO, 2009.
Doklad o mirovom razvitii 2008. Selskoe khoziaystvo na slu-zhbe razvitiia [World Development Report 2008: Agriculture for Development]. Moscow: Ves Mir, 2008.
Demyanenko, S., and Galushko, V. "Shifting Agricultural Policy Measures Envisaged by the Green Box" In Ukrainian Agriculture -Crisis and RecoveryGermany: Shaker Verlag, 2004.
"Download of UK Government Spending". http:// www.ukpublicspending.co.uk/download_multi_year_963_ 1963UKb_11s1li111mcn_F1x
Fernandez, E. "The Cost of Protection to Grain Farmers During the Interwar Years". Papers of Annual Conference, The Economic History Society, April (2011): 20-24.
Ganzel, B. "Agricultural Adjustment Act". http://www.livm-ghistoryfarm.org/farminginthe30s/water_11.html
Gardner, B. European Agriculture: Policies, Production, and Trade. Routledge, 1996.
Henderson, J., Gloy, B., and Boehlje, M. "Agriculture's Boom-Bust Cycles: Is This Time Different?". http://www.kc.frb.org/publi-cat/econrev/PDF/11q4HendersonGloyBoehlje.pdfP.86
Henriksen, I. "An Economic History of Denmark". http:// eh.net/encyclopedia/article/henriksen.denmark
"Historical and State-Level Data - U. S. Farm Income and Wealth Statistics". http://www.ers.usda.gov/dataproducts/farm-income-and-wealth-statistics.aspx#27395
"History of FCA and the FCS" Farm Credit Administration. http://www.fca.gov/about/history/historyFCA_FCS.html
Ingersent, K., and Rayner, A. Agricultural Policy in Western Europe and the United States. Cheltenham: Edward Elgar, 1999.
Josling, T. "Understanding International Trade in Agricultural Products: One Hundred Years of Contributions by Agricultural Economists". American Journal of Agricultural Economics, no. 92 (2) (2010): 424-446.
Lauch, J. American Agriculture and the Problem of Monopoly: the Political Economy of Grain Belt Farming 1953 - 1980: University of Nebraska Press, 2000.
Maltseva, V. A. "Evoliutsiia gosudarstvennoy podderzhki sel-skogo khoziaystva: zarubezhnyy opyt, rekomendatsii dlia Rossii" [Evolution of state support for agriculture: international experience, recommendations for Russia]. Avtoref. diss. ... kand. ekon. nauk: 08.00.14, 2014.
Mazoyer, M., and Roundart, L. A History of World Agriculture from the Neolithic Age to the Current Crisis: Earthscan, 2006.
"Mini-Historical Statistics" In Statistical Abstract of the United States:2003: U. S. Census Bureau, 2003.
Stratehichni napriamy rozvytku silskoho hospodarstva Ukrainy na period do 2020 roku [Strategic directions of development of agriculture in Ukraine until 2020]. Kyiv: NNTs «IAE», 2012.
"Steagall Amendment of 1941. University of Arkansas School of Law". http://www.nationalaglawcenter.org/assets/farm-bills/steagall1941.pdf
Swinnen, J. "Compensation Payments in EU Agriculture". World Bank Project On «Adjustment Costs To Trade», 2009.
The Agrarian History of England and Wales: Cambridge University Press, 2000.
The Agrarian History of Sweden from 4000 BC to AD 2000: Nordic Academic Press, 2011.
"The Agricultural Situation in the Community". http://aei. pitt.edu/6539/1/6539.pdf
The Cambridge Economic History of Modern Europe: Cambridge University Press, 2010.
"Ukraine: Agricultural Policy Review. Stimulating Agricultural Growth and Improving Rural Life". World Bank. Report № 83763, 2013.
Von, Cramon-Taubadel S. "Distortions to Agricultural Incentives in Ukraine" In Distortions to Agricultural Incentives in Europe's Transition Economics. Washington DC: World Bank, 2008.
Vasilev, L. S. "Vostok i Zapad v istorii : osnovnye parametry problematiki" [East and West in history: the basic parameters of the problems]. In Alternativnye puti k tsivilizatsii, 96-114. Moscow: Logos, 2000.
