CC BY
70
is^^T/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616-008-084-85.372
ЛЕЖЕНКО Г.О., ПАШКОВА O.G. ЗапорЬький державний медичний ун/верситет
MiCUE ПРОБЮТИЮВ У ТЕРАПИ ТА ПРОФ1ЛАКТИЦ| ВИНИКНЕННЯ ВТОРИННОГО AUETOHEMiHHOrO СИНДРОМУ
Резюме. Стаття присвячена nроблемi терапи ацетонемiчного синдрому у дтей з гострими ресшра-торними вiрусними Ыфекщями. Патогенетично обТрунтовано застосування в терапи вторинного аце-тонемiчного синдрому пробштичного препарату Субалт. Показано, що застосування Субалну в комплексны терапи дтей з ацетонемiчним синдромом, якийрозвинувся на тлi гострогрестраторно'г' вiрусноi шфекци, усувае синдром штоксикаци та сприяе швидкому регресу клжчних симптомiв захворювання. Вiдмiчено зменшення частоти виникнення ацетонемiчних кризiв протягом 6 мкящв у груш дтей, як отримували Субалн, що дозволяерекомендувати використання даного проботика в якостi неспецифiч-ног профлактикирозвитку означеного патологiчного стану.
Ключовi слова: ацетонемiчний синдром, гострiрестраторно^русн Ыфекщ, дти, Субалн.
Ацетонемiчний синдром — один iз найбшьш по-ширених патолопчних сташв дитячого вжу, що проявляется стереотипними повторними етзодами блювоти, яю чергуються з перюдами повного бла-гополуччя. Основними ланками метаболiчних по-рушень при ацетонемiчних станах виступають пщ-вищення енергетичних витрат, порушення процеав глiколiзу i лiполiзу, неповне окислення жирних кислот, розпад кетогенних амiнокислот, накопичення кетонових тiл, що призводить до розвитку кетоаци-дозу ^ як наслiдок, — ендогенно! штоксикацп, що супроводжуеться нападами нестримного блювання [4]. Ацетонемiчний синдром негативно впливае на оргашзм дитини [8]. Надлишок кетонових тш поводиться в органiзмi вкрай агресивно — подразнюе слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, по-шкоджуе лiпiдний бшар клiтинних мембран, поси-люе нестачу кисню тощо. Таким чином формуеться порочне коло.
Бшьшють вiтчизняних педiатрiв видшяють два рiзновиди ацетонемiчного синдрому — первинний i вторинний [1, 3, 11]. Первинний ацетонемiчний синдром зустрiчаеться у дiтей iз порушенням пури-нового обмiну з надлишковою продукцiею сечово! кислоти та ц попередникiв, нестiйкiстю вуглевод-ного й лiпiдного обмiну (зi схильнiстю до кетозу), лабшьшстю медiаторних функцiй нервово! системи, що визначають особливостi ц реакцiй. Вторинний ацетонемiчний синдром найбшьш часто виникае при iнфекцiйному токсикозц поеднанiй патологи
шлунково-кишкового тракту, що супроводжуеться симптомами iнтоксикацГi, холестазу; токсичному ураженш печiнки; при порушеннi мжрофлори кишечника.
Схильнiсть дiтей до розвитку ацетонемiчного синдрому на тл1 рiзноманiтних iнфекцiйних за-хворювань шдкреслюеться багатьма авторами [8, 9]. Протягом останшх рокiв у структурi причин госшташзацп питома вага дiтей i3 вторинним аце-тонемiчним синдромом збшьшилася в 5,4 раза [10]. Передумовами для розвитку кетозу виступають вiковi особливост обмiну речовин, алiментарне голодування та стрес будь-я^ природи, що за-вжди мають мiсце при шфекцшних захворюван-нях у дгтей [5]. Крiм того, це може бути пов'язано з юнуванням субкомпенсованого дисбактерюзу, що посилюеться призначенням антибактерiальноi терапи у зв'язку з тривалою лихоманкою, вираже-нiстю iнтоксикацiйного i катарального синдром1в, розвитком бактерiальних ускладнень. Як вщомо, аутофлора кишечника бере участь у метабол!зм! азот- i вуглецевмiсних сполук та сечовини. Мжро-бiоценоз кишечника реалiзуе Функц1ю гщрол!зу
Адреса для листування з авторами:
Леженко Геннадш Олександрович E-mail: lezhenko@yandex.ru
© Леженко Г.О., Пашкова О.6., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
продукпв метаболiзму бiлкiв, лiпiдiв, вуглеводiв, декон'югащю жовчних i гiдроксилювання жирних кислот та iH. Недостатнiсть детоксикацшно! функ-Ц11 аутофлори шлунково-кишкового тракту при дисбютичних порушеннях пiдвищуe напруження ферментних систем i3 подальшими метаболiчни-ми i структурними змiнами в органах травлення. Вкрай важливою захисною функщею мiкробiоти кишечника е створення власно! колошзацшно! резистентностi, що забезпечуе запобпання за-селенню органiзму господаря шшими штамами, пригнiчення життедiяльностi патогенних або умов-но-патогенних мiкроорганiзмiв [6]. Мжрофлора кишечника бере активну участь у формуванш iму-нобiологiчних реакцiй оргашзму. Бактерiальнi мо-дулiни бiфiдо- i лактобактерiй стимулюють синтез iмуноглобулiнiв, штерферошв, цитокiнiв, збшьшу-ють к1льк1сть комплементу, пщвищують активнiсть лiзоциму, стимулюють дозрiвання макрофагально-пстюцитарно! системи [2]. При цьому порушення нормального складу мжрофлори кишечника упо-вiльнюе процеси знешкодження токсичних про-дуктiв обмiну речовин, попршуе всмоктування вуг-леводiв за рахунок посилення процесу бродiння, а це, у свою чергу, ускладнюе перебiг ацетонемiчного стану. I знову формуеться порочне коло. У зв'язку з цим призначення пробiотикiв у терапп ацетоне-мiчного синдрому е обГрунтованим. Застосування препаратiв дано! групи призводить до вiдновлення нормально! кишково! мiкрофлори i таким чином сприяе нормалiзацii всмоктування глюкози та вщ-новленню енергетичного балансу в оргашзмь Крiм того, застосування пробiотикiв у дггей, як1 мають схильнiсть до розвитку ацетонемiчного синдрому, у перiодi клiнiчного благополуччя може зменшити ймовiрнiсть виникнення кризiв надалi.
Враховуючи, що саме прийом антибютиюв на rai ускладнень гостро'! ресшраторно^русно! шфекци (ГРВ1) провокуе посилення дисбактерiозу й виникнення ацетонемiчного синдрому, рацiональний ви-бiр пробiотичного препарату е запорукою адекватно! терапп. Зважаючи на це, нашу увагу привернув бюпрепарат Субалiн (ПрАТ «Бюфарма», Украша), що являе собою люфшзовану масу бактерш Bacillus subtilis. Специфiчна активнiсть препарату визна-чаеться кiлькiстю життездатних бактерш в однш дозi препарату i !х антагонiстичною активнiстю. В однш дозi препарату мiститься 1 • 109 живих мь кробних клiтин Bacillus subtilis 2335/105. Препарат Субалш мае антивiруснi та iмуномодулюючi влас-тивостi, а також пригнiчуе ргст патогенних i умов-но-патогенних мiкроорганiзмiв, сприяючи, таким чином, нормалiзацп яюсного й кiлькiсного складу кишково! мжрофлори. Препарат мае антагошстич-ну даю щодо тест-штамiв: Shigella sonnei, Salmonella typhimurium, Staphylococcus aureus, Candida albicans, а також характеризуеться здатшстю продукувати а2-iнтерферон людини. Завдяки цим ефектам Субалш одночасно впливае на причину, що спровокувала ацетонемiчний синдром (тобто на збудника ГРВ1), i
в1дновлюе нормальну флору, роль яко! також важли-ва у вуглеводному обмш. Противiрусна активнiсть Субалiну була пГдтверджена в експериментальних дослГдженнях. Так, навГть при однократному перо-ральному введенш препарату лабораторним щурам за добу до зараження вiрусом грипу шдекс ефектив-ностi становив 73 [14]. Аналопчш результати були отриманi i при експериментальнiй герпесвiруснiй шфекци [12].
Субалш вГдр1зняеться високим ступенем безпе-ки — проб1отична культура Bacillus subtilis 2335/105 не мгстить фактор1в патогенност1, не е в1рулентною, токсигенною, токсичною. Безпечн1сть Субал1ну було шдтверджено в кл1н1чних досл1дженнях [13]. При прийом1 препарату добровольцями, а також п1д час усього терм1ну спостереження п1сля курсу введення Субалгну не в1дм1чен1 поб1чн1 явища або ускладнення, пов'язан1 з прийомом препарату (навиъ в ос1б з1 схильшстю до алергг!). При перо-ральному застосуванш препарату Субал1н не в1д-бувалися патолопчш зм1ни нормоб1оценозу мжрофлори кишечника. Встановлено, що культура, що входить до складу препарату, не персистуе тривалий час в оргашзм1 i, ймов1рно, з цим можна пов'язати швидке зниження р1вня 1нтерферону в оргашзм1 п1сля зак1нчення застосування препарату. Цей факт е особливо важливим, оскГльки можна регулюва-ти кГлькють 1нтерферону в орган1зм1 людини при-значенням певних доз i курс1в введення Субал1ну. При застосуванн1 препарату в добровольшв не ви-являлися антит1ла до 1нтерферону, який продукуе рекомб1нантна культура. Це також е додатковим св1дченням нешк1дливост1 препарату для оргашзму людини [13].
Мета дослвдження — оцгнка ефективност1 застосування препарату Субалш у комплекснш терапп детей 1з ацетонем1чним синдромом, що розвинувся на тл1 гостро! рестраторно! в1русно! шфекци.
Матер1али та методи досл1дження
П1д нашим наглядом знаходилося 32 дитини з ацетонем1чним синдромом, що розвинувся на тл1 гострих респ1раторних в1русних Гнфекц1й, в1ком вГд 3 до 7 рок1в. Ступ1нь тяжкост1 ацетонем1чного синдрому оцшювали за 3-бальною системою, запропо-нованою О.П. Волосовцем Гз спгвавт. (2009) [3]. Вс1 хвор1 були розподглеш на дв1 групи, репрезентативш за в1ком, статтю та ступенем клгшчних прояв1в аце-тонем1чного синдрому. Першу групу становили 15 хворих (основна група), другу — 17 д1тей (група по-р1вняння). Вс1м пац1ентам було призначено терап1ю основного захворювання та базисне л1кування аце-тонем1чного синдрому, що включало дезшгоксика-ц1йну та регщратацшну Гнфуз1йну терапгю, ентеро-сорбенти, протиблювотн1 засоби та панкреатичш ферменти за показаннями. Вс1 д1ти отримували луж-не питво та акетогенну д1ету. Додатково д1ти першо! групи з другого дня терапп (шсля зменшення блю-воти) отримували препарат Субалш по 1 доз1 два рази на день за 30 хвилин до вживання !жг протягом
КлШчна пед1атр1я / С!1п1са! Pediаtrics
Таблиця 1. Динамка основних кл1н1чних симптом1в у хворих груп спостереження на тл'1 терапп,
що проводилася (%)
Симптоми До лжування 3-тя доба 5-та доба
1-ша група, п = 15 2-га група, п = 17 1-ша група, п = 15 2-га група, п = 17 1-ша група, П = 15 2-га група, п = 17
Блювота 100 100 33,3 35,3 0 5,9
Нудота 100 100 33,3 41,2 0 5,9
Абдомшальний бть 80 82,4 40 47,1 0 17,6
Лихоманка 100 100 33,3 52,9 6,7 17,6
Зниження апетиту 86,7 88,2 46,7 52,9 6,7 23,5
В'ялють 100 100 26,7 47,1 6,7 17,6
Головний бть 73,3 70,6 26,7 35,3 13,3 23,5
Кетонурiя 100 100 33,3 35,3 6,7 17,6
20 дшв. Ефектившсть терапп ощнювалась за швид-юстю оборотного розвитку симптомiв штоксикацп, астенiчного синдрому та ступеня ацетонурГi.
Результати досл1дження та Тх обговорення
У всiх дггей, якi знаходилися пiд спостережен-ням, перебiг ацетонемiчного синдрому на тл1 ГРВ1 характеризувався наявнiстю багаторазово! блюво-ти — вiд 5 до 10 разiв на добу, пщвищенням темпе-ратури т1ла до фебрильних цифр, болем у живоп, вщмовою вiд ][ж1. При об'ективному огляд1 звертала на себе увагу сухють слизово! оболонки порожнини рота, сухють та блiдiсть шкiрних покривiв, яскравий рум'янець на щоках, запах ацетону в повир1 при ви-диху. При цьому прояви кетоацидозу поеднувалися з симптомами ГРВ1 — нежитем, кашлем, гiперемiею слизово! ротоглотки. Гострий ринофаринпт було дiагностовано у 4 (26,7 %) дiтей основно! групи та 6 (35,3 %) — групи порiвняння, гострий ларинготра-хе!т — у 7 (46,7 %) та 6 (35,3 %) хворих вщповщно, а в 6 (40,0 %) пацiентiв основно! групи та 5 (29,4 %) д1-тей групи порiвняння ацетонемiчний синдром розвинувся на тлi гострого бронхиу.
У клiнiчному аналiзi кровi у 5 (33,3 %) пацiентiв основно! групи та 6 (35,3 %) дiтей групи пор1внян-ня виявлялася лейкопенiя. Помiрний лейкоцитоз iз паличкоядерним зсувом лейкоцитарно! формули та шдвищення ШОЕ вiдмiчались у 10 (66,7 %) та 11 (64,7 %) хворих вiдповiдно. Пщвищення гематокри-ту було зареестровано у 3 (20,0 %) хворих основно! групи та в 4 (23,5 %) дггей групи порiвняння. У кл1-шчному аналiзi сечi в дiтей обох груп визначалася кетонур1я вщ 2 до 4 плюав.
Визначення рiвня глюкози кровi виявило на-явшсть тенденцп до гшоглжемп у 2 (13,3 %) дiтей основно! групи та у 3 (17,6 %) хворих групи пор1в-няння. Як вщомо, гiпоглiкемiя поряд iз повним або частковим голодуванням може бути одшею з причин пщвищеного утворення кетонових тiл у дггей та виступае як провокуючий фактор розвитку ацетоне-м1чного синдрому [7].
У вах дгтей на фош терапп, що проводилася, в1д-м1чено кл1н1чне пол1пшення (табл. 1).
Проте в пащенпв шршо! групи в1дм1чався бгльш швидкий регрес показник1в. З урахуванням отри-маних даних найбгльш 1нтенсивн1й вплив прийом препарату Субалш справляв на так1 симптоми, як блювота, нудота, абдом1нальний бгль та стутнь ке-тонури. Кр1м того, додаткове призначення до комплексно! терапп ацетонем1чного синдрому препарату Субалш сприяло зменшенню тривалост1 лихоманки (2,5 ± 0,4 дня в основнш груп1 проти 3,9 ± 0,5 дня в груш пор1вняння, р < 0,05), штоксикацшного синдрому, який в основнш груш становив у середньому 2,5 ± 0,2 доби, а в груш пор1вняння — 4,0 ± 0,3 доби (р < 0,05).
Препарат добре переносився. За перюд його прийому не в1дм1чено жодного випадку поб1чних ефекпв.
Проведений анал1з катамнезу дггей груп спостереження показав, що в подальш1 6 м1сяц1в при за-хворюванн1 на ГРВ1 ацетонем1чний синдром розвинувся лише в 1 (6,7 %) дитини основно! групи, тод1 як у груш дггей, як1 не отримували препарат Субалш, ацетонем1чш кризи спостер1галися у 6 (35,3 %) пащенпв (р < 0,05).
Висновки
1. Застосування препарату Субалш у комплек-снш терапп ацетонем1чного синдрому у дггей 1з гострими респ1раторними в1русними 1нфекц1ями сприяе ранн1й лжвщаци прояв1в ацетонем1чного синдрому та симптом1в ГРВ1.
2. Застосування проб1отичного препарату в комплекснш терапп вторинного ацетонем1чного синдрому виступае фактором неспециф1чно! про-фглактики розвитку означеного патолог1чного синдрому.
Список л1тератури
1. Бережной В.В. Ацетонемический синдром — шаги доктора-практика / В.В. Бережной, Л.В. Курило, В.В. Корне-ва, М.А. Капичина // Современная педиатрия. — 2012. — № 2 (42). — С. 1-5.
2. Береза Н.Н. Проблемы дисбактериоза кишечника и его коррекции / Н.Н. Береза // Гастроэнтерология. — 2000. — Вып. 31. — С. 432-435.
3. Волосовец А.П. Ацетонемический синдром у детей / А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов, А..Н. Кожина, Е.Н. Щербин-ская// Здоровье ребенка. — 2009. — № 6 (21). — С. 17-19.
4. Георгиянц М.А. Недиабетические кетоацидозы в детском возрасте: клиника, диагностика и инфузионная терапия (методические рекомендации) / М.А. Георгиянц, В.А. Корсунов, Е.В. Шилова. — К, 2006. — 24 с.
5. Гордеев В.И. Педиатрическая анестезиология-реаниматология. Частные разделы / В.И. Гордеев, Ю. С. Александрович. — СПб, 2004. — 408 с.
6. Ершова И.Б. Особенности кишечного микробиоценоза при вирусных гепатитах и возможности его коррекции/И.Б. Ершова //Актуальна iнфектологiя. — 2014. — № 2. — С. 6-10.
7. Зрячкин Н.И. Особенности ацетонемического синдрома у детей / Н.И. Зрячкин, С.А. Хмилевская, Г.В. Зайцева [и др.] // Российский педиатрический журнал. — 2013. — № 3. — С. 22-26.
8. Казак С.С. Дiагностика та дieтотерапiя ацетонемiчного синдрому у дтей / С.С. Казак, Г.В. Бекетова //Лжи Украти. — 2005. — № 1. — С. 83-86.
9. Курило Л.В. Первичный ацетонемический синдром у детей /Л.В. Курило//Medicus Amicus. — 2002. — № 5. — С. 4-7.
10. Оковитый С.В. Гепатопротекторы / С.В. Окови-тый, Н.Н. Безбородкина, С.Г. Улейчик, С.Н. Шуленин. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — 112 с.
11. Сенаторова А. С. Ацетонемический синдром у детей / А.С. Сенаторова, Е.В. Осипенко // Здоровье ребенка. — 2007. — № 5 (7). — С. 115-120.
12. Сорокулова И.Б. Рекомбинантные пробиотики: проблемы и перспективы использования для медицины и ветеринарии / И.Б. Сорокулова, В.А. Белявская, В.И. Масычева, В.В. Смирнов //Вестн. РАМН. — 1997. — № 3. — С. 46-49.
13. Сорокулова И.Б. Изучение безопасности и реактоген-ности нового пробиотика субалина для добровольцев / И.Б. Сорокулова // Микробиол. журн. — 1998. — Вып. 60, № 1. — С. 43-46.
14. Чудновская Н.В. Антивирусная активность пробиоти-ков из бацилл / Н.В. Чудновская, С.Л. Рыбалко, И.Б. Сорокулова [и др.] // ДоповШ Нацюнально1 академИ наук Украти. — 1995. — № 2. — С. 124-126.
Отримано 10.01.15 ■
Леженко Г.А., Пашкова Е.Е.
Запорожский государственный медицинский университет
МЕСТО ПРОБИОТИКОВ В ТЕРАПИИ И ПРОФИЛАКТИКЕ
ВОЗНИКНОВЕНИЯ ВТОРИЧНОГО АЦЕТОНЕМИЧЕСКОГО СИНДРОМА
Резюме. Статья посвящена проблеме терапии ацетонемического синдрома у детей с острыми респираторными вирусными инфекциями. Патогенетически обосновано применение в терапии вторичного ацетонемического синдрома пробиотического препарата Субалин. Показано, что применение Субалина в комплексной терапии детей с ацетонемическим синдромом, который развился на фоне острой респираторной вирусной инфекции, устраняет синдром интоксикации и способствует быстрому регрессу клинических симптомов заболевания. Отмечено уменьшение частоты развития ацетонемических кризов в течение 6 месяцев в группе детей, получавших Субалин, что позволяет рекомендовать использование данного про-биотика в качестве неспецифической профилактики развития указанного патологического состояния.
Ключевые слова: ацетонемический синдром, острые ре-спираторно-вирусные инфекции, дети, Субалин.
Lezhenko H.O., Pashkova O.Ye.
Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, Ukraine
THE PLACE OF PROBIOTICS IN THE TREATMENT AND PREVENTION OF SECONDARY ACETONEMIC SYNDROME
Summary. The article deals with the problem of therapy for acetonemic syndrome in children with acute respiratory viral infections. Application of probiotic preparation Subalin in the treatment of secondary acetonemic syndrome is pathogeneti-cally reasonable. It has been shown that the use of Subalin in the combination therapy of children with acetonemic syndrome against the background of acute respiratory viral infections removed intoxication syndrome and contributed to the rapid regression of clinical symptoms of the disease. Reduction of the acetonemic crises incidence over the 6 months has been noted in the group of children who received Subalin that enables to recommend the use of this probiotic agent as a non-specific prevention for the above-mentioned pathological condition.
Key words: acetonemic syndrome, acute respiratory viral infection, children, Subalin.
