CC BY
35
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК 616.125-008.313:615.217.24 ГОЛАОВСЬКИЙ Б.М., С1АЬ е.в.
A3 «ЗапорЬька медична академм п'слядипломно! осв'пи МОЗ Укра!ни»
MiCUE ß-AAPEHOBAOKATOPiB У КОМПЛЕКСНА ТЕРАПП ПЕРСИСТУЮЧОТ ФОРМИ OiBPMAßUil ПЕРЕАСЕРАЬ
Резюме. Фiбрuляцiя передсердь е одним iз найбыьш частих видiв аритмш. При виборi терапевттно! тактики необхiдно зктавити очкувану користь та потенцшний ризик вгд антиаритмiчноí терапп. Бета-адреноблокатори належать до антиаритмiчних nреnаратiв IIкласу, ефективно знижують ЧСС, вони мають ряд прямих i непрямих механiзмiв дп, що можуть зменшити ризик рецидиву ФП. Ефективтсть Р-адреноблокаторiв для профлактики пароксизмiв ФП, за данимирiзних авторiв, коливаеться вгд 40 до 55 %%, найкращий результат був отриманий у хворих з адренергiчними пароксизмами ФП. Невелик до^дження показують однакову або порiвнянну ефективтсть Р-адреноблокаторiвз тшимирекомендо-ваними для профлактики цiеí аритми антиаритмiчними препаратами. У тепершнш час вiдчуваеться нестача сучасних великих мiжнародних до^джень ефективностi Р-адреноблокаторiв для профиакти-ки пароксизмiв ФП.
Ключовi слова: Р-адреноблокатори, порушення ритму серця, фiбриляцiя передсердь.
Порушення серцевого ритму е одшею з серйозних проблем кардюлоги, аритмц супроводжують майже будь-яке захворювання серця. Фiбриляцiя передсердь (ФП) е одним i3 найбГльш частих порушень серцевого ритму у клтчнш практищ, що призводить до швалщизаци та частота виявлення якого збГльшуеть-ся з вжом [13]. Даний вид аритми попршуе прогноз виживання хворих, тому необхщнють и лкування не викликае сумнiвiв. Найбшьш часто ФП асоцшована з iшемiчною хворобою серця (1ХС), артерiальною ri-пертензiею (АГ), кардiомiопатiями, серцевою недо-статнiстю (СН) [16].
АнтиаритмГчш препарати (ААП), як це не парадоксально, можуть бути причиною розвитку аритмц, i навiть фатальних ii форм. У зв'язку з цим при виборi рацюнально! лкувально! тактики необхiдно сшввщ-носити ймовiрнiсть очкувано! користi та потенцшно-го ризику антиаритмГчно! терапц. Сучасне лкування пацiентiв е виправданим тГльки з позицш доказово! медицини, тому необхгдно призначати тГльки тi лжар-сью препарати, як1 довели не лише свою ефективтсть, але й високу безпеку в дано! категорц хворих. Сучасш вiтчизнянi рекомендаци з лгкування ФП наголошують на нсо6хгдностГ щдивщуального пщбору антиаритмГч-но! терапи вщповщно до супутньо! патологи i патофь зГологГчних механiзмiв, вiдповiдальних за виникнення порушення серцевого ритму [4].
За рекомендацiями бвропейського кардюлопчно-го товариства для утримання синусового ритму тсля кардюверси у хворих Гз пароксизмальною формою фГбриляцц передсердь показанГ антиаритмГчт засоби, що мають антифГбриляторну дго: дизошрамщ, флека-шщ, пропафенон, амюдарон i соталол [16].
Ефективний антиаритмГчний препарат пропафенон утримуе синусовий ритм у середньому в 56—83 % пащенив [11], але застосування цього препарату, як i шших препаратГв 1С класу, не рекомендовано в па-щенпв з 1ХС, ппертрофГею або дисфункцГею лгвого шлуночка [1].
АмШарон Гз наявних на сьогодш антиаритмГчних препаратГв, безсумнГвно, е одним Гз найбГльш ефек-тивних. На частку амГодарону припадае близько 25 % вщ загального числа всГх призначень ААП. За даними лГтератури, ефективнГсть найбГльш часто використо-вуваного ААП амГодарону у профГлактищ пароксизмГв ФП становить 75—83 % [17], але не слщ забувати, що амГодарон при тривалому прийомГ не завжди добре переноситься, тому що мае багато побГчних ефекпв [3].
На жаль, висока ефективнГсть амГодарону як анти-аритмГчного препарату не може бути використана в повному обсязГ через велику кГлькГсть протипоказань i побГчних ефекпв при тривалому застосуваннГ препарату. Отже, незважаючи на високу ефективнГсть амГодарону як ААП, вш не цГлком придатний для тривало! терапи.
Достатньо високу антиаритмГчну ефективнГсть у певних груп пащенпв можуть мати р-адреноблокатори [29, 32], особливо у хворих з адренерпчними пароксизмами ФП, на фот АГ та 1ХС [15].
Бета-адреноблокатори належать до антиаритмГчних препаратГв II класу, ефективно знижують ЧСС, вони мають декшька прямих та непрямих мехашзмГв
© Голдовський Б.М., Сщь 6.В., 2014 © «Медицина невщкладних сташв», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
да, що можуть зменшувати ризик виникнення й реци-дивування ФП.
У протиаритм1чн1й д1х р-адреноблокатор1в мае значення ïx пригн1чувальний вплив на центральну нервову систему, що зменшуе пот1к симпатично! ím-пульсацц до серця, пригн1чення симпатичних впли-в1в на ритм серця призводить до зменшення виникнення передсердних тах1аритм1й [5]. До непрямих мехашзм1в зменшення рецидивiв аритмИ належить вплив на процеси ремоделювання серця шляхом зменшення кшцевого д1астол1чного тиску л1во-го шлуночка та передсердь [2]. Важливу роль серед ефект1в р-адреноблокатор1в вщграе пригн1чення прямих кардютоксичних ефекпв катехолам1н1в за ра-хунок зниження ][х викиду з нейрон1в шляхом блока-ди пресинаптичних р-адренорецептор1в. Кр1м того, Р-адреноблокатори покращують барорефлекгорн1 ме-хан1зми серця i великих судин [10].
Блокування р-адренорецептор1в м1окарда призводить до гальмування кальц1евого i натр1евого тип1в спонтанно! деполяризацИ, тобто до гальмування автоматизму в синусовому вузл1 i в р1зних гетеротропних вогнищах збудження, що формуються в «повшьних» i «швидких» кштинах провщно! системи серця. Блокада Р1-адренорецептор1в призводить також до уповшь-нення провщносп через атр1овентрикулярний вузол i уповшьнення внутршньошлуночково! провщносп.
1нш1 механ1зми д1х р-адреноблокатор1в включають пригтчення апоптозу кард1ом1оцит1в, що активуеть-ся через р-адренерпчш шляхи, зниження агрегацИ тромбоцит1в, запоб1гання розриву атеросклеротич-них бляшок. Р-адреноблокатори пщвищують екс-пресго мРНК Са2+-АТФази саркоплазматичного ретикулуму та мРНК важкого ланцюга а-м1озину, але знижують експрес1ю мРНК важкого ланцюга Р-мюзину, 1нг1бують прол1ферац1ю гладком'язових кштин судин i таким чином запоб1гають судинному ремоделюванню [2].
За даними Atrial fibrillation National clinical guideline for management in primary and secondary саге, виданих в АнглИ, практичш лiкарi досить часто призначають саме Р-адреноблокатори [38].
На тепершнш час вiдзначаеться дефiцит сучас-них великих мiжнародниx дослiджень ефективностi Р-адреноблокаторiв при ФП. Невеликi ж дослщжен-ня показують рiвну або ж^внянну ефективнiсть Р-адреноблокаторiв з iншими рекомендованими для профшактики ще'1 аритмИ ААП [29].
У дослiдженнi SAFE-T (Sotalol Amiodarone Atrial Fibrillation Efficacy Trial) ж^внювалася ефективнiсть амiодарону, соталолу i плацебо у вщновленш та збе-реженнi синусового ритму у хворих на ФП. Соталол i амюдарон майже однаково були ефективнi для вщ-новлення синусового ритму у хворих iз ФП i значно перевершували плацебо (соталол — 24,2 %, амюдарон — 27,1 % i плацебо — 0,8 %). Амюдарон виявив-ся кращим препаратом для збереження синусового ритму, однак у хворих з 1ХС амюдарон i соталол були однаково ефективш. Пащенти з синусовим ритмом мали вищу якiсть життя i толерантшсть до фiзичного навантаження [18].
Соталол — це некардюселекгивний р-адрено-блокатор без внутршньо! симпатстметично^ активность BiH являе собою сумiш право- i лiвообертаючих CTepe0i30MepiB. Соталол на 60 % складаеться з лiво-обертаючого iзомеру (l-соталолу), який наполовину е р-адреноблокатором, а наполовину — збшьшуе тривалiсть потенцiалу да кардiомiоцитiв. Решта 40 % соталолу — це правообертаючий iзомер (d-соталол), що повнiстю мае властивостi ААП III класу. Поряд i3 цим вш дае на калiевi канали серця i мае здатнiсть подовжувати тривалiсть потенцiалу ди i рефракгер-нiсть м'язово^ тканини передсердь i шлуночкiв [7]. Таким чином, вш одночасно належить до препаратiв II та III класу згщно з класифжащею ААП E. Vanghan-Williams. Саме поеднання цих властивостей надае соталолу унiкальнi переваги при лжуванш аригмiй. Ви-ходячи з того, що соталол поеднуе в собi властивостi ААП II i III класiв, вiн мае антиiшемiчну, антифiбри-ляторну й антитахiкардигичну дда, значно покращуе прогноз захворювання та яюсть життя у хворих iз по-рушенням ритму [6].
Так, у багатоцентрових дослiдженнях ЕМIАТ (European Myocardial Infarct Amiodarone Trial) та CAMIAT (Canadian Amiodarone Myocardial Infarction Arrhythmia Trial) було доведено, що додавання до амь одарону р-адреноблокатора супроводжувалося змен-шенням ризику смертi вiд аритмiй [1].
В шшому дослiдженнi F. Bellandi et al., куди увь йшли 300 пацiентiв, якi мали принаймнi чотири етзоди ФП протягом року, порiвнювалася ефек-тивнiсть пропафенону, соталолу i плацебо для про-фшактики пароксизмiв ФП. Отриманi результати показали, що застосоваш в пацiентiв з рецидиву-ючою ФП пропафенон та соталол суттево не вщ-рiзнялись один вщ одного, але мали перевагу перед плацебо в шдтриманш синусового ритму протягом 1 року [26].
У двох великих проспективних подвшних слпих рандомiзованих плацебо-контрольованих дослщжен-нях PAFAC (secondary Prevention of Atrial Fibrillation After Cardioversion) i SOPAT (the Suppression Of Paroxysmal Atrial Tachyarrhythmias), у яких оцшюва-лась ефекгивнють соталолу порiвняно з плацебо або шшими ААП для профшактики пароксизмiв ФП, було показано, що соталол ефективно запобiгае рецидивам ФП [23, 36].
Небезпека проаритмогенного ефекту соталолу ви-вчалася давно, i це, перш за все, виникнення torsades de pointes. M. Trabulo et al. показали, що небезпека шдукування аритми соталолом iснуе i пов'язана передуем з передозуванням препарату, що е легко кориго-ваним фактором [24].
Аритмогенна дiя соталолу пов'язана з подовжен-ням iнтервалу QT та/або брадикард1ею. Необхщно ре-тельне монггорування тривалостi iнтервалу QT. Якщо штервал QT збшьшуеться понад 500 мс, слщ вiдмiниги соталол або знизити його дозу. Ризик аритмогенно^ дй пiдвищений у жiнок, пацiентiв iз вираженою гшер-трофiею ЛШ, тяжкою брадикардаею, шлуночковими аритмiями, дисфункцiею нирок або гiпокалiемiею i гiпомагнiемiею [16].
№ б (61) • 2014
www.mif-ua.com
89
Дослщження SWORD (the Survival With ORal D-sotalol) було проведено з метою перевГрки ппоте-зи про те, що профшактичний прийом перорального соталолу може зменшиги загальну смертшсть у хво-рих, яю перенесли шфаркт мioкарда. За даними цього дослщження, дуже мало об'ективних даних, що со-талол пiдтримуe torsades de pointes або мае який-не-будь iнший проаритмогенний мeханiзм, як пояснення соталол-пов'язаного ризику смeртнoстi [34].
ПГдсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що ктшчт дoслiджeння тдтвердили ефек-тивнiсть i безпеку соталолу для профилактики ФП.
БГсопролол мае серед p-адреноблокаторГв най-бшьшу кардюселективнють (iндeкс ci/p2 до ci/pi ха-рактеризуе ступiнь сeлeктивнoстi i становить 1 : 75), тому використання бюопрололу в середнгх дозах ви-являе менш виражений вплив пoрiвнянo з iншими p-адреноблокаторами на гладку мускулатуру бронх1в i периферичних артерш, викликае менший ризик роз-витку бронхоспазму або вазоконстрикци зi збшьшен-ням пiслянавантажeння на мioкард, що важливо при супутшх бронхообструктивних станах i oблiтeруючих захворюваннях судин. Вш мае лшофшьш властивос-тГ, здатний проникати через гeматoeнцeфалiчний бар'ер, тим самим впливаючи не тГльки на перифе-ричнГ, але i на центральш ланки симпатоадреналово! системи [9, 14].
У даний час використання бюопрололу як анти-аритмжа для утримання серцевого ритму при ФП в доступнш лГтературГ недостатньо висвилено.
G. Steilaty et al. у своему рандомГзованому дослщженш показали, що бюопролол не поступався амюдарону в попередженнГ фГбриляци передсердь у хворих на 1ХС пГсля операци аортокоронарного шун-тування [33].
ПровГвши дослГдження, у яке були включеш 164 пацГенти, M.N. Negreva et al. зробили висновок, що застосування бГсопрололу е клГнГчно значущим, так як зменшуе ймовГрнГсть повторних етзодГв аритми у хворих Гз нещодавно виниклою фГбриляцГею передсердь [31].
A. Plewan et al. [28] у своему дослщженш поргвню-вав ефективнють соталолу та бГсопрололу для утримання серцевого ритму у 128 хворих Гз персистуючою формою ФП тсля проведення електроГмпульсно! терапй. Вщразу пГсля не! призначався соталол у дозГ 160 мг на добу i бГсопролол у добовш дозГ 5 мг. Ви-явилося, що протягом року частота рецидивГв аритмц становила 41 % у груш соталолу та 42 % у груш бГсопрололу. У той же час на тлГ прийому соталолу у 3,1 % випадкв розвинулася «пруетна» шлуночкова тахжар-дгя. ПроаритмГчно! дц бГсопрололу не було виявлено. Таким чином, бГсопролол, не поступаючись соталолу в ефективносп, виявився бгльш безпечним. БГсопролол е бгльш доцшьним препаратом для пщтримання синусового ритму пГсля кардюверси фГбриляци передсердь.
Вивчення тривалого ефекту та переносимостГ бГ-сопрололу проводилося в рамках багатоцентрових рандомГзованих плацебо-контрольованих дослГджень CIBIS (Cardiac Insufficiensy BISoprolol) та CIBIS II [12]. У дослщженш CIBIS уперше отримано знижен-
ня ризику загально! CMepTHOCTi на 20 % у пашенпв, яю отримували бiсопролол. Дослiдження CIBIS II показало зниження ризику загально! смертносп на 32 %, зниження ризику раптово! смертi на 45 % i було передчасно зупинено з етичних мiркувань через зна-чно бшьшу ефективнiсть бiсопрололу порiвняно з плацебо.
Цжавим препаратом для профшактики паро-ксизмiв ФП е карведилол, вш мае дозозалежнi анти-адренергiчнi (ßp Р2 та а) влaстивостi, вiдрiзняеться вiд iнших p-aдреноблокaторiв тим, що вш не пльки зменшуе потребу мюкарда в киснi, але i збшьшуе кро-вопостачання мiокaрдa за рахунок коронарно! вазоди-латацй i перерозподлу кровотоку в напрямку субендо-кардаальних шaрiв мiокaрдa, якi особливо страждають в умовах шемй. Крiм того, цей препарат мае мембра-ностaбiлiзуючу aктивнiсть (подабно до ААП IA класу), подовжуе реполяризaцiю, блокуючи кaлiевi канали (подабно ААП III класу), а також шпбуе кaльцiевi канали L-типу (подiбно ААП IV класу) [30]. Карведилол знижуе частоту шлуночкових скорочень i провщнють через АВ-вузол i при цьому не мае проаритмогенно! aктивностi. Щкавою е влaстивiсть карведилолу зна-чно змшювати рiвень прозапальних цитокiнiв. Так, у дослщженш T. Kurum et al. було виявлено значуще зниження рiвня iнтерлейкiну-6 у пaцiентiв з iшемiч-ною кaрдiомiопaтiею на фон 4-мюячно! терап! кар-ведилолом у дозi 10,0 мг/добу [25].
Докази пригнчення ФП за допомогою карведилолу були приведет у клтчному випробуван-нi CAPRICORN (CArvedilol Post-infaRct survIval COntRol in LV dysfUnctioN) [19].
Застосування метопрололу i карведилолу при ХСН i ФП порiвнювaлося в дослiдженнi COMET (Carvedilol Or Metoprolol European Trial) [37], при цьому карведилол продемонстрував бшьшу ефективнiсть.
В iнше клiнiчне плацебо-контрольоване випробу-вання були включенi патента з хронiчною формою ФП, i здiйснювaлось ix спостереження до i пiсля елек-трично! кардюверсй. Щ xворi отримували карведилол, aмiодaрон або зовам не отримували ААП. Кардювер-с1я була успiшною у 87 % пашенпв, якi приймали карведилол; у 94 % — амюдарон; i лише у 69 % хворих, яю не отримували ААП. Рецидиви ФП протягом перших 7 дшв чaстiше виникали в груш пашенпв, якi не отримували ААП (44 %), порiвняно з карведилолом (29 %) або амюдароном (19 %) [20].
У проспективному рaндомiзовaному дослiдженнi порiвнювaли здатнють бiсопрололу (5—10 мг/добу) i карведилолу (25—50 мг/добу) пщтримувати сину-совий ритм у 90 хворих iз персистуючою ФП тсля фармаколопчно! або електрично! кардюверсй. Перiод спостереження становив 1 рж пiсля кардюверсй, вщ-значалося зниження ризику рецидивiв ФП на 14 % у хворих, яю приймали карведилол, ж^вняно з бюо-прололом [21].
На сьогодш метопролол е одним iз найбшьш добре вивчених препaрaтiв з групи p-блокaторiв та мае велику доказову базу, це кaрдiоселективний Pj-адреноблокатор без внутршньо! симпaтомiме-тично! активность Призначаеться вш в основному
як антигшертензивний препарат, але в той же час мае досить виражеш антиаритмГчнГ властивостГ, у тому числГ i при пароксизмальнш ФП. Як i у всГх Р-адреноблокаторГв, антиаритмГчна дгя досягаеться шляхом пригшчення аритмогенних ефектГв катехо-ламтв [8, 39].
Результати дослщження MERIT-HF (MEtoprolol CR/XL Randomised Intervention Trial in congestive Heart Failure) показали, що метопролол уповГльненого вивГльнення ютотно зменшуе кшьюсть ешзодав ФП, знижуючи ризик розвитку раптово! смертГ у хворих на ХСН пГсля перенесеного гострого Гнфаркту мГокарда. На початку дослщження ФП була дГагностована у 556 (13,9 %) пащентш. Середня доза метопрололу в паць енпв Гз ФП (154 мг/добу) i синусовим ритмом (158 мг/ добу) була подГбною, так само як i ступгнь зниження ЧСС (14,8 i 13,7 удару на хвилину вщповщно). Пщ час перГоду спостереження новГ пароксизми ФП були за-реестрованГ у 85 пацГентГв з групи плацебо i 47 — Гз гру-пи метопрололу [35].
У сво!й роботГ С.А. ФГленко зГ спГвавт. [15] показали, що у хворих на 1ХС Гз пароксизмальною формою ФП при симпатичному тип пароксизмально! фГбри-ляцГ! передсердь метопролол був не менш ефектив-ний, нгж амГодарон. Метопролол зменшував вплив симпатично! нервово! системи на серце, i ця дгя зберь галась протягом 6 мюяцгв лГкування.
V. Kuhlkamp et al. продемонстрували ефективнГсть Р-адреноблокаторГв для профглактики ФП у рандомь зованому плацебо-контрольованому дослщжент (394 пацГенти). Через 6 мсяцш рецидиви фГбриляцГ! або тршотшня передсердь спостерггалися у 118 (59,9 %) пащенпв у групГ плацебо i у 96 (48,7 %) пащентш у гру-пГ метопрололу сукцинату [39].
Сприятливий ефект метопрололу при пароксизмальнш ФП продемонстрували Ю.В. Шубик зГ спГвавт. [7].
Щкавими е результати ряду дослГджень, що свщ-чать про антиатеросклеротичну активнГсть метопрололу. Так, у рандомГзованому контрольованому дослщжент BCAPS (Beta-Blocker Cholesterol-Lowering Asymptomatic Plaque Study) порГвнювались метопролол у дозГ 25 мг/добу, флувастатин 40 мг/добу i плацебо у 793 хворих Гз безсимптомним каротидним атеросклерозом. Динамку атеросклерозу оцГнювали на пщставГ змш товщини штими-меди сонно! арте-рц, яку вимГрювали за допомогою УЗД. Поргвняно з плацебо метопролол уповгльнював прогресування каротидного атеросклерозу [27]. В гншому дослщжен-нГ ELVA (Effect of Long-term treatment of metoprolol CR/XL on surrogate Variables for Atherosclerotic disease) було показано, що дгя метопрололу доповнюе анти-атеросклеротичний ефект статишв. У хворих Гз ri-перхолестеринемГею проводили терапГю статинами в комбшаци з метопрололом 100 мг/добу або плацебо, через 1 рж у групГ метопрололу було вщмГчено значне зниження потовщення штими-меди сонно! артери, досягнута вщмшшсть збериалася i через 3 роки тсля початку лГкування [22].
Резюмуючи все вищесказане, можна зробити ви-сновок, що вибГр тривало! антиаритмГчно! терапи
повинен Грунтуватися на адекватнiй оцiнцi сшввщ-ношення очжуванох користi та ризику можливих ускладнень антиаритмiчних препаратiв у кожного конкретного хворого. Враховуючи досить високу без-пеку, p-адреноблокатори можуть розглядатися як пре-парати першого вибору при ФП.
Список л1тератури
1. Бунин Ю.А. Роль антиаритмических препаратов 1С класса в моно- и комбинированной фармакотерапии наджелу-дочковых нарушений ритма сердца / Ю.А. Бунин // Consilium medicum. - 2012. - № 10. - С. 81-87.
2. Влияние p-адреноблокаторов наремоделирование миокарда, иммуновоспалительные реакции и дисфункцию эндотелия у больных ишемической болезнью сердца с хронической сердечной недостаточностью/ А.Н. Закирова, Н.Э. Закирова, И.М. Кара-мова [и др.]// РФК. - 2007. - № 4. - C. 19-24.
3. Джанашия П.Х. Роль амиодарона в лечении аритмий / П.Х. Джанашия, Н.М. Шевченко, Т.В. Рыжова // Лечащий врач. - 2006. - № 3. - C. 28-32.
4. Дiагностика та лжування фiбриляцü передсердь. РекомендацИ робочог групи по порушенням серцевого ритму / Асощащя кардiологiв Украти. - К., 2011. - 159 с.
5. Затейщиков Д.А. p-адреноблокаторы в кардиологии: метопролол / Д.А. Затейщиков, Е.Н. Данковцева // Справочник поликлинического врача. - 2007. - № 9. - C. 15-20.
6. Канорский С.Г. Эффективность и безопасность дифференцированной фармакологической профилактики пароксизмов фибрилляции предсердий / С.Г. Канорский, В.В. Скибицкий, А.В. Федоров//Кардиология. - 1997. - № 12. - С. 65-66.
7. Контроль частоты сердечных сокращений и коррекция психоэмоционального статуса больных с персистирующей фибрилляцией предсердий: влияние на качество жизни / Ю.В. Шубик, М.М. Медведев, А.Е. Ривин [и др.] // Вестн. аритмол. -2003. - № 3. - С. 15-19.
8. Лямина Н.П. Метопролол - обоснованный выбор в терапии кардиологического больного / Н.П. Лямина, С.В. Лямина // Артериальная гипертензия. - 2008. - № 4. - С. 385-390.
9. Олейникова Г.Л. Некоторые аспекты применения бисо-пролола при сердечно-сосудистой патологии / Г.Л. Олейникова // РМЖ. - 2009. - № 8. - С. 614-616.
10. Сидоренко Б.А. Бета-адреноблокаторы в практике кардиолога: место бисопролола /Б.А. Сидоренко, Д.А. Затейщиков, М.А. Евдокимов // Русский медицинский журнал. - 2005. -№ 11. - С. 775-779.
11. Соловьян А.Н. Лечение фибрилляции предсердий: место пропафенона в антиаритмической терапии / А.Н. Соловьян // Лжи УкраГни. - 2010. - № 8. - С. 86-89.
12. Стаднюк Л.А. Ефективне застосування кардюселектив-ного блокатора p-адренорецепторiв - бкопрололу-ратофарм. Огляд основних фактiв/Л.А. Стаднюк, О.В. Лапшин// Украш-ський медичний часопис. - 2003. - № 4. - С. 49-64.
13. Сычев О.С. Фибрилляция предсердий - потенциально летальная аритмия. Распространенность, причины развития и последствия фибрилляции предсердий / О.С. Сычев, Н.Н. Бе-зюк // Здоров 'я УкраГни. - 2009. - № 18. - С. 20-21.
14. Теплова Н.В. Применение p-блокатора бисопролола в кардиологической практике / Н.В. Теплова, Н.Н. Теплова // РМЖ. - 2009. - № 18. - С. 1205-1208.
15. Филенко С.А. Новые подходы к подбору противорециди-вирующей терапии пароксизмальной фибрилляции предсердий у больных ишемической болезнью сердца/ С.А. Филенко, В.Н. Хир-манов, В.П. Нестеров // Вестник аритмологии. - 2002. -№ 29. - С. 28-36.
16. ACC/AHA/ESC 2010 guidelines for the management of patients with atrial fibrillation-executive summary / A.J. Camm, P. Kirchhof, Y.H. Gregory [et al.] // Eur. Heart J. - 2010. -Vol. 31. - P. 2369-2429.
17. Amiodarone toprevent recurrence ofatrial fibrillation. Canadian Trial of Atrial Fibrillation Investigators / D. Roy, M. Talajic, P. Dorian [et al.]// N. Engl. J. Med. - 2000. - Vol. 342. - P. 913-920.
№ 6 (61) • 2014
www.mif-ua.com
91
18. Amiodarone versus Sotalol for Atrial Fibrillation / B.N. Singh, S.N. Singh, D.J. Reda [et al.] // N. Engl. J. Med. — 2005. — Vol. 352. — P. 1861-1872.
19. Antiarrhythmic effect of Carvedilol after acute myocardial infarction Results of the Carvedilol Post-Infarct Survival Control in Left Ventricular Dysfunction (CAPRICORN) trial / J. McMurray, L. Kober, M. Robertson [et al.]// J. Am. Coll. Cardiol. — 2005. — Vol. 45(4). — P. 525-530.
20. Comparative effects of carvedilol and amiodarone on conversion and recurrence rates of persistent atrial fibrillation / E.M. Kanoupakis, E. G. Manios, H.E. Mavkaris [et al.] // Am. J. Cardiol. — 2004. — Vol. 94. — P. 659-662.
21. Comparison of effectiveness of carvedilol for maintenance of sinus rhythm after cardioversion of persistent atrial fibrillation / D.G. Katritsis, D.B. Panagiotakos, E. Karvouni [et al.]//Am. J. Cardiol. — 2003. — Vol. 92. — P. 1116-1119.
22. Effect of Controlled Release/Extended Release Metoprolol on Carotid Intima-Media Thickness in Patients With Hypercholesterolemia A 3-Year Randomized Study / O. Wiklund, J. Hulthe, J. Wikstrand [et al.]// Stroke. — 2002. — Vol. 33(2). — P. 572-577.
23. Event-recorder monitoring in the diagnosis ofatrial fibrillation in symptomatic patients: Subanalysis of the SOPAT trial/M. Patten, R. Maas, A. Karim [et al.] // J. Cardiovasc. Electrophysiol. Res. — 2006. — Vol. 17. — P. 1216-1220.
24. Experience with dl-sotalol in the treatment of supraventricular arrhythmia/M. Trabulo, M. Almeida, G. Caires [et al.]//Rev. Port. Cardiol. — 1996. — Vol. 15. — P. 725-729.
25. Kurum T. Effects of carvedilol on plasma levels of pro-inflammatory cytokines in patients with ischemic and nonischemic dilated cardiomyopathy / T. Kurum, E. Tatli, M. Yuksel // Tex. Heart Inst. J. — 2007. — Vol. 34(1). — P. 52-59.
26. Long-term efficacy and safety of propafenone and sotalol for the maintenance of sinus rhythm after conversion of recurrent symptomatic atrial fibrillation / F. Bellandi, I. Simonetti, M. Leoncini [et al.]//Am. J. Cardiol. — 2001. — Vol. 88(6). — P. 640-645.
27. Low-dose metoprolol CR/XL and fluvastatin slow progression of carotid intima-media thickness: Main results from the Beta-Blocker Cholesterol-Lowering Asymptomatic Plaque Study (BCAPS) / B. Hedblad, J. Wikstrand, L. Janzon [et al.] // Circulation. — 2001. — Vol. 103(13). — P. 1721-1726.
28. Maintenance of sinus rhythm after electrical cardioversion of persistent atrial fibrillation. Sotalol vs Bisoprolol / A. Plewan,
Голдовский Б.М., Сидь Е.В. ГУ «Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины»
МЕСТО Р-АДРЕНОБЛОКАТОРОВ В КОМПЛЕКСНОЙ ТЕРАПИИ ПЕРСИСТИРУЮЩЕЙ ФОРМЫ ФИБРИЛЛЯЦИИ ПРЕДСЕРДИЙ
Резюме. Фибрилляция предсердий является одним из наиболее часто встречающихся видов тахиаритмий. При выборе терапевтической тактики необходимо соотносить ожидаемую пользу и потенциальный риск от антиаритмической терапии. Бета-адреноблокаторы относятся к антиаритмическим препаратам II класса, эффективно снижают ЧСС, они имеют ряд прямых и косвенных механизмов действия, которые могут уменьшить риск рецидива ФП. Эффективность Р-адреноблокаторов для профилактики приступов ФП, по данным разных авторов, колеблется от 40 до 55 %, наилучший результат был получен у больных с адре-нергическими пароксизмами ФП. Небольшие исследования показывают одинаковую или сравнимую эффективность Р-адреноблокаторов с другими рекомендуемыми для профилактики этой аритмии антиаритмическими препаратами. В настоящее время ощущается нехватка современных крупных международных исследований эффективности Р-адреноблокаторов для профилактики пароксизмов ФП.
Ключевые слова: Р-адреноблокаторы, нарушения ритма сердца, фибрилляция предсердий.
G. Lehmann, G. Ndrepepa [et al.] // Eur. Heart J. — 2001. — Vol. 22 — P. 1504-1510.
29. Metoprolol versus amiodarone in the prevention of atrial fibrillation after cardiac surgery: a randomized trial / J. Halonen, P. Loponen, O. Järvinen [et al.] // Ann. Intern. Med. — 2010. — Vol. 153(11). — P. 703-709.
30. Naccarelli G.V. Carvedilols antiarrhythmic properties: Therapeutic implications in patients with left ventricular dysfunction /G.V. Naccarelli, M. Lukas //Clin. Cardiol. — 2005. — Vol. 28. — P. 165-173.
31. Negreva M.N. Effect of selective beta-blockade with bisopro-lol in the treatment of recent-onset atrial fibrillation / M.N. Negreva, A.P. Penev//Folia Med. (Plovdiv). — 2012. — Vol. 54(2). — P. 27-31.
32. Pharmacologic prophylaxis for atrial fibrillation following cardiac surgery: a systematic review /1. Koniari, E. Apostolakis, C. Rogkakou [et al.]// Journal of Cardiothoracic Surgery. — 2010. — Vol. 5. — P. 121-131.
33. Postoperative oral amiodarone versus oral bisoprolol as prophylaxis against atrial fibrillation after coronary bypass graft surgery: a prospective randomized trial/ G. Steilaty, S. Madi-Jebara, A. Yazigi [et al.]//Int. J. Cardiol. — 2009. — Vol. 117(2). — P. 116-122.
34. Pratt C.M. Mortality in the Survival With ORal D-sotalol (SWORD) trial: why did patients die?/ C.M. Pratt, A.J. Camm, W. Cooper//Am. J. Cardiol. — 1998. — Vol. 81(7). — P. 869-876.
35. Presence and development ofatrial fibrillation in chronic heart failure. Experiences from the MERIT-HF Study / D.J. Van Veldhuis-en, H. Aass, D. El Allaf [et al.] // European Journal of Heart Failure. — 2006. — Vol. 8(5). — P. 539-546.
36. Prevention of atrial fibrillation after cardioversion: results of the PAFAC trial/ T. Fetsch, P. Bauer, R. Engberding [et al.]// Eur. Heart J. — 2004. — Vol. 25. — P. 1385-1394.
37. Prognostic relevance of atrial fibrillation in patients with chronic heart failure on long-term treatment with beta-blockers: results from COMET/K.. Swedberg, L.G. Olsson, A. Charlesworth [et al.] // Eur. Heart J. — 2005. — Vol. 26(13). — P. 1303-1308.
38. Rudolf M. Atrial fibrillation . National clinical guideline for management in primary and secondary care/ M. Rudolf. — London: Royal College of Physicians ofLondon, 2006. — 173p.
39. Use of metoprolol CR/XL to maintain sinus rhythm after conversion from persistent atrial fibrillation: randomized, double-blind, placebo-controlled study / V. Kuhlkamp, A. Schirdewan, K. Stangl [et al.]// JACC. — 2000. — Vol. 36(1). — P. 139-146.
OTpuMaHO 15.06.14 ■
GoldovskyB.M., Sid Ye.V.
State Institution «Zaporizhya Medical Academy
of Postgraduate Education of Ministry of Healthcare
of Ukraine», Zaporizhya, Ukraine
P-BLOCKERS PLACE IN THE COMPLEX TREATMENT OF PERSISTENT ATRIAL FIBRILLATION
Summary. Atrial fibrillation is one of the most common types of arrhythmias. When choosing treatment strategies, it is necessary to compare the expected benefits and potential risks of antiarrhythmic therapy. Beta-blockers are antiarrhythmic drugs of class II, effectively reducing the heart rate, they have a number of direct and indirect mechanisms of action that may reduce the risk of atrial fibrillation (AF) recurrence. The effectiveness of P-blockers for the prevention of AF attacks, according to different authors, ranges from 40 to 55 %, the best result was obtained in patients with adrenergic AF paroxysms. Small-scale studies show the same or comparable efficacy P-blockers with other antiarrhythmic drugs recommended for the prevention of this arrhythmias. At the moment there is a lack of modern large-scale international studies of P-blockers efficacy for the prevention of AF.
Key words: P-blockers, heart rhythm disorders, atrial fibrillation.
