CC BY
14Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского Филологические науки. Том 1 (67). № 1. 2015 г. С. 58-63.
УДК 398:[821.161.2+801.81]
МАГ1ЧН1 КОДИ ТВОР1В МАРИ МАТ1ОС
Кривенко О. В.
Таврическая академия Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского,
Симферополь E-mail: oksanaugr@rambler.ru
У статп обгрунтована важливгстъ розгляду мапчного коду в украшськш лiтературi взаг^ та повгстей Мари Матюс зокрема. Схарактеризовано основнi формо-змiстовi репрезентаци цього коду у текст! та важливгстъ його для однолшшного трактування твору. Детально розглянуто розповсюджеш магiчнi етноконцепти «чорно1 хвороби», «знахарки», «обряду ввд посухи» тощо. З'ясовано функцта спорадичних вiрувань у текст! У результатi дослiдження визначено мету використання магiчного коду у твор^
Ключовi слова: магiчний код, етнокод, етнореалiя, етноконцепт, рефлексiя, постмодернiзм.
ВСТУП
Дослщження художнього тексту з точки зору феномена нацюнальних кодiв набувають останнiм часом все бшьшо1 популярность Цим зумовлена актуальшсть дослiдження.
Одним iз специфiчних i водночас малодослщжених на сьогоднi варiантiв нацiонального коду е магiчний. З'ясування особливостей його репрезентаци у творах Мари Матюс становить мету статп.
Особливого звучання притаманний украшськш лiтературi на рiзних етапах магiзм (як i мiфологiзм) набувае наприкiнцi ХХ - на початку ХХ1 столiть. Однак, якщо у минулому цей код виражався зазвичай через сюжетно-образш включения, то ниш - через явища iнтермедiальностi: вiдбуваеться наскрiзна репрезентацiя його у твор^ «втягування» читача до мапчного свпогляду i погляд звiдти (зсередини) на поди. Показовою у цьому сенс е творчiсть Мари Матюс. Так, наприклад, одну зi сво!х повiстей «Черевички Божо! МатерЬ> авторка назвала вирваною сторiнкою з буковинсько! саги. Саме генеалогiчне визначення «сага» налаштовуе на сприйняття розлогого етчного твору побутово-юторично1 тематики, а означення «буковинська» конкретизуе геолокацiю мiсця ди твору. Однак нацiональний колорит тут представлений не звичайними для ХХ столотя реалiстичними й етнографiчно вартюними побутовими описами, а крiзь призму забороненого вщ часiв прийняття християнства магiчного свiтогляду.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Вже з перших сторшок твору реатзуетъся мотив невщомо1 хвороби головно1 геро1ш. 1з ходом оповiдi з'ясовуеться, що це так звана «чорна хвороба». Для бшьшост читачiв вона так i залишаеться якоюсь загадковою недугою, а носш
укра!нського мапчного етноментального коду розумie, що йдеться про епiлепсiю, народна назва яко! етимологiзуeться через симптоми потьмарення свщомосп пiд час И нападу i реалiзуeться в уявленнях про зв'язок И iз нiччю та чорним кольором: «Та минувся раптово той час хороброст1, коли - сюк-скок! - лопот1в у вухах шчний гом1н, хрускали тд мжками сучки 7 шурхотыо всохле букове листя: в1д недавньог пори понад усе 1ванка богться темряви. Тепер мчна чорнява говорить з дитиною тими самими - але вже страшними - потворними голосами, шумить вгдьомськими пасмами потоюв, перегукуеться дзьобатими совами, лякае шурхотом гжаюв 7 ттями давно померлих людей чи небачених дос упир1в» [5, с. 69]; «Коли б не отой мчний переляк, що зробив гг хворою 7 боязливою, 1ванка й дотепер ходила би лттми стежками у пошуках цыющих трав, а найбыьше - шукала би цв1ту папорот1, щоб мати таку силу, як мав гг прад1д Никифор, чи як мае москалиця Северина» [5, с. 20]; «Шчний страх навернув до 1ванки хворобу» [5, с. 69]; «Ох, вона вже богться не так нападу тог своег чорног хвороби, що вернулася до нег 7 яка будь-де кидае 1ванку до земл1 й немилосердно б'е у судомах, як богться знову в1дчути на грудях холодну гадину страху, яку не може потоптати в соб1 з тог страшног ноч1, що налякала гг до смерт\» [5, с. 37-38]; «З того часу 1ванка почала загкатися, а подеколи гг змагала падуча, яку в сел1 називали чорною хворобою» [5, с. 58].
У повют навт дескрибоване народне уявлення про зв'язок ночi iз «нечистою слою»: «Усяка нечисть найбыьшу силу 7 найбыьше нахабство мае вноч1» [5, с. 39].
Через чорний колiр формулюеться й такий озвучений у творi народний спосiб лшування епшепси: «Шчого, Борсучко, на св1т1 не роб1ть, лиш слухайте мене 7 добре буде: повед1ть дитину до тыа, коли хтось у сел1 споюйниться, 7 най вона трохи потримаеться за мерця - страх як рукою змме» [5, с. 45]. Очевидно, що тодi вже чорний колiр асощювався iз поховальним обрядом, зi смертю, яка, у свою чергу теж асощювалася iз шччю, тобто св^ом навпаки, шшим свтом, св^ом мертвих, що тдтверджуеться надшенням мюяця у замовляннях титулом князя i спшкуванням його iз мертвими (наприклад, у замовляннях вщ зубного болю): «... А на ранок сталася б1да: м з того м з сього дитина упала замертво перед коритом 7з водою, 7 з рота гй тшла быа тна. Д1вчинка забилася в коротюй судом1, утсявшись при тому, - 7 тут-таки, заледве не тд коритом, мертвецьки заснула, нав1ть не здригнувшись, поки д1д заносив гг до хати» [5, с. 54].
Таким чином, архтектошка повют знаходить свое стрижневе композицшне вираження через мотив епшепси, на яку хворiе головна дшова особа у повють Ус поди у житп 1ванки та И рщного села переживаються нею через цю хворобу - через И загострення чи вщступ.
Спорщненим iз хворобою головно! геро!ш семантичним вщгалуженням сюжетно! лши е И спшкування iз «москалицею» [5, с. 40] - варiантом знахарки / чаклунки / вщьми, яка намагаеться допомогти 1ванщ позбутися епшепси. Ця сюжетна гшка мае, скорш за все, орнаментальну та етношформативну функци, оскшьки функщонуе у текст недовго i не мае продуктивного зв'язку iз шшими сюжетними лшями твору.
59
Северина-москалиця з'являеться у напiвiмпровiзацiйнiй оповщ саги непомпно плавно. II характеристика подана цшком у душ традицшних укра1нських мiстичних уявлень про чаклунок: «Якось так чудно та Северина кожного разу говорить, -так, нгби сон у нег вливае... А 1ванка пгдгпре руками личко та й дивиться, як висока ж1нка в чорному мовчки розкладае у кошики потд стелею год1влю для свогх служниць-гадюк. Москалиця шчого в св1т1 не богться. № цег нехар1, що живе з нею в хат1, нг ноч1, нг грому. I нав1ть людей москалиця не богться» [5, с. 40]; «Жила байстрючка, вбираючи в себе вс хитр1 й не дуже закони г1рського життя, закони тутешньог природи г тутешмх забобомв, знахарства г просто мудрог винах1дливост1. I попри в1длякуючи свою натуру, не мала в цих горах соб1 пари нг у прямому, нг в переносному сенсах: була знахаркою, що зцыювала людей л1ками 7з трав г лиш гй вгдомими замовляннями» [5, с. 74].
У текст повют широко представлеш й забобони, як так само мають мапчне коршня: «Казала тоб1, не треба д1вку чолов1чим ¡м'ям називати» [5, с. 71], «Дитина родилася на 1вана, з ¡м'ям родилася, то що, були би Катериною чи Параскою називали?» [5, с. 72], «Д1вкаросте файна, знають, що посаг буде добрий, то й зурочили» [5, с. 72], «Зурочили - не зурочили, а продати 1ванку треба» [5, с. 72], «А може гг голу зважити? № слабувати бшьше не буде, нг ворожки не будуть гг брати?» [5, с. 72], «Ти не знаеш, що ж1нка, яку зважили голою, перед смертю караеться не менше, як в1дьма?» [5, с. 72], «Пам'ятаеш, у той день, коли родилася 1ванка, Дмитрючка приходила позичати шаткгвницг? На холеру гй була шаткгвниця на 1вана Купала, коли капусти лиш зав 'язуються? Але якась д1дьча мама гг принесла тод1 в хату, а ти й не в1дмовила позичати ту дурну шатшвницю, була би сказала, що розломилася. Або ти не знала наперед, що дитина не буде триматися хати» [5, с. 73] та ш.
Етномапчний код у «Черевичках Божо! МатерЬ> реалiзований також через концепти шших реалш. Зокрема тут вщображеш народш вiрування у добру й лиху годину, долю, зурочення, обереги, купальську шч. Тут описаш мапчш уявлення про боротьбу iз посухою за допомогою свяченого маку (мапя за аналопею численних зернят iз дощовими краплями), перевертання хреста на цвинтар^ годування «божки» ушм найсмачшшим у хать Аби розумпи ус щ реали, необидно не тшьки бути ношем украшського менталпету, але й мати глибоке розумшня мапчного свпогляду, щоб сприймати повють шд правильним кутом зору, хоч постмодерна лпература i передбачае можливють для iндивiдуального тлумачення тексту вщповщно до свого культурного арсеналу. Твiр змушуе оновити свою парадигму осмислення дшсносп завдяки рефлексп. Прикметно, що мапчний код у повют реалiзований через дванадцятирiчну головну герошю, оскшьки мапя взагалi асощюеться iз раншми «наЛвними» етапами юнування того чи шшого суспшьства. Такий зб^ не можемо вважати випадковим.
У повют «Москалиця» сюжетотворчу функщю мае концепт вщьми: «Такою, наприклад, е Северина в однойменнш повют М. Матюс: «Ото як не жалгла, а таки в1д1брала з глиняного глечика жменьку пшениц1, взятог у вуйни Онуфр1йчучки для Свят-вечора, та й насипала купками на вах чотирьох кутах стаенки. Зранку буде видно, чи придатне гг тепершне житло для людини, чи воно годиться г для
60
нечистог сили. Майже цглу тч Северина знову не згмкнула очей: дослухалася до поривчастого в1тру та гучного шелесту л1су за ст1нами, пугикання сов та далекого вовчого виття. А вдосв1та, леда зазорыо, обтшла чотири сторони своег хати - й не на жарт перелякалася, ба, нав1ть, сполошилася: дв1 купки пшениц на двох кутах стайт залишились незаймам, а в двох - хтось таки погосподарював. Не проти Божог днини буде сказано, хто. Тепер Северина знала точно: це м1сце для життя не е щасливе. Тут нечистий дух аж на двох кутах товктися може. Але на двох тших - е м1сце й людиш. Вона знае, що треба робити - тдстерегти нечистого. Так, як учила вуйна Онуфр1йчучка... Ось так... Звичайною дерев'яною рогаткою поцтити у ворону на плот1. По тому випотрошене вороняче опудало тдвжити до стел1 стаенки. Хай тепер щезник на ворон цыу мч верхи гздить, а не Северин спати заважае» [3, с. 205]. Образ Северини е центральним у зазначенш повють
Чи не найвщомшим i надзвичайно розповсюдженим в укра!нськш культурi типом е вгдьма - жшка з надприродними здiбностями, яю вона використовуе, на думку загалу, переважно на шкоду людям. Основними вмшням вщьом в Укра!ш традицшно вважаються здатшсть до переверництва, вмшня вщбирати молоко у корiв, вовну в овець, яйця в домашньо! птищ та сало у свиней, позбавляти людей урожаю та робити !х вовкулаками, насилати хвороби, псувати продукти, керувати погодою (наслати град, посуху) тощо: «...Не хочу гршити, кумко-любко, але здаеми'ся, що з тою Матронкою щось нечисте зам1шано... Таке може бути, що в1дьма вона, кумко, хоч з вигляду дуже лаг1дна 7 роб1тна дуже... Може, вона перекидалася тог ноч1 з людини у в1дьму, а потому назад у ж1нку, а гг хто застав при тому, а то, боронь Боже, комусь вид1ти, як з в1дьми людина робиться... I може, тому таке ся причинило... Може, вона десь лгсом ночами лазила на зб1говисько гхне в1дьомське. Ми ж не знаемо, хто гг мама-тато. Може, були нечистог крови? Якби на нег ззаду увеч1р подивитися - то, може, там сам1 кишки та нутрощ1» [4, с. 157].
Використання мапчного коду для текстового аналiзу е новим для укра!нського лтературознавства, однак достатньо перспективним. Оскшьки будь-який код е специфiчною формою комушкаци i водночас асощативним полем, надтекстовою оргашзащею значень, що дае шдстави для варiативностi штерпретаци, мапчний етнокод адресуе той чи шший твiр ношям конкретно! мови та менталгтету. Таким чином, вш стае стимулом для осягнення традицш народу з метою складання якнайповшшого культурного виражу з наявного лгтературного тексту.
Водночас мапчний код може сприйматися як «трамплш штертекстуальносп» [2, с. 291] завдяки проголошенню принцишв вшьного руху сеншв, яю не мають единого змютового центру, а е, на перший погляд, довшьним комбшуванням елеменпв. Загалом стилютику твору можна порiвняти iз латиноамериканським мапчним реалiзмом, де оргашчно поеднуються елементи реального та фантастичного, побутового та мютичного, дшсного та уявного. Домшантою усього твору е специфiчне бачення св^у як хаосу, позбавленого причинно-наслщкових зв'язюв, що постае перед свщомютю читача у вигщщ невпорядкованих фрагмент потоку пам'яп, за допомогою яко! вщбуваеться злиття юторичних та художшх традицш i одночасне дистанщювання вщ них, перетшання з одше! традици в шшу,
61
активне залучення до тексту етноалегорш, етносимволiв, етнореалiй, етномiстки, спiввiднесених iз особистим досвщом автора i сформованих у свого роду неомiфи.
На межi столiть в украшськш лiтературi творча особистють прагне належати або абсолютизованш зовнiшнiй едностi (народу), або абсолютизованому власному внутршньому свiтовi [1]. Завдяки складним iсторичним умовам, у яких iснував украшський народ протягом столпь, нова етносвiдомiсть, виражена у художньому слов^ набувае особливого значення. Для И створення необхщна рефлексiя у ментальш етноглибини задля вiднайдення об'еднуючих народ рис, якнайповнiше вiдображених у мапчному кодi як сукупностi суспшьно витворених способiв осмислення дiйсностi та впливу на не].'.
Нiла Зборовська називала код украшськоI нацiональноI лператури психоiсторичною проблемою [1]. Насправдi у «Черевичках Божо! Матерi» Марiя Матюс подае складний перiод ютори Буковини (червень-липень 1941 року) i на И тт - драму людини на однш з територiй, яю iсторик Тiмотi Снайдер назвав «кривавими землями». Завдяки магiчному коду письменнищ вдаеться перетворити епос про страшний iсторичний перiод на захоплюючу розповщь, при чому мiстика тут не заважае сприйняттю основного змiсту твору, а навпаки створюе i поглиблюе необхщний настрiй.
ВИСНОВКИ
Таким чином, з огляду на викладеш вище факти стае зрозумiлою основна функщя магiчних кодiв у повiстях Мари Матюс - це поетизащя минулого, iмiтацiя усного переказу легенд, як це вщбувалося у долiтературнi часи iз етнодидактичною метою. Реалiзована така функщя завдяки стрижневому магiчному етноконцепту, через який осмислюються ус поди твору, а також за допомогою спорадичних етнореалш, як можуть бути дешифрован повною мiрою тiльки за умови володшня украшським етномагiчним кодом.
Список лггератури
1. Зборовська Шла. Код иацiоиальиоI лiтератури як психоюторична проблема / Н1ла Зборовська. -Режим доступу: http://www.slovoichas.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=26&Itemid=34&limit=1&li ш1181аг1=0 .
2. Ильин И. И. Постмодернизм - словарь терминов / И. И. Ильин. - М.: Интрада, 2001. - 384 с.
3. Матюс М. Москалиця / М. Матюс // Вибране. - Львгв: Шрамвда, 2011. - 424 с.
4. Матюс М. Солодка Даруся / М. Матюс // Вибране. - Льв1в: Шрамща, 2011. - 424 с.
5. Матюс Марш. Черевички Божо! матер1 вирвана сторшка з 6уковинсько! саги: Повють / Марш Матюс. - Львгв: ЛА «Шрамща», 2013. - 208 с.
62
МАГИЧЕСКИЕ КОДЫ ПРОИЗВЕДЕНИЙ МАРИИ МАТИОС
Кривенко О. В.
В статье обоснована важность рассмотрения магического кода в украинской литературе в общем и повести Марии Матиос «Башмачки Божьей матери» в частности. Охарактеризованы основные формально-смысловые репрезентации данного кода в тексте и обоснована важность его для однолинейной трактовки произведения. Подробно рассмотрены распространённые магические этноконцепты «чёрной болезни», «знахарки», «обряда от засухи» и др. Выяснена функция спорадических верований в тексте. В результате исследования определена цель использования магического кода в литературе.
Ключевые слова: магический код, этнокод, этнореалия, этноконцепт, постмодернизм.
THE MAGIC CODES IN MARIA MATIOS'S TALES
Kryvenko O.
The article is devoted to the justification of importance of a magic codes in the Ukrainian literature generally and Maria Matios's tales in particular. The article touches upon the main formal and semantic representations of this code in the text and its importance for unilinear treatment of the work. The article gives a detailed analysis of widespread magic ethnoconcepts of "a black illness", "a healer", "a ceremony from a drought", etc. Much attention is given to the function of sporadic magic beliefs in the text. The fact that the magizm (as well as a mythologism) was characteristic for the Ukrainian literature at various stages, but he receives special value at a turn of the twentieth and twenty first century is stressed. It is shown that it was succeeded to turn the story about the bloody period in the history of the country into the fascinating saga having the purpose a past poeticizing. In conclusion the purpose of use of a magic code in literature is defined.
Keywords: magic code, ethnocode, ethnoreality, ethnoconcept, postmodernism.
63
