Научная статья на тему 'Логіка культури як інтегративна парадигма психологічних досліджень'

Логіка культури як інтегративна парадигма психологічних досліджень Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

CC BY
112
20
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
культура / модель / діалог логік / витвір / свідомість / culture / model / dialogue of logics / work of culture / consciousness

Аннотация научной статьи по философии, этике, религиоведению, автор научной работы — Копилов Сергій Олегович

Стаття обґрунтовує необхідність розробки загальних методологічних та логічних стратегій інтеграції психологічного знання, орієнтованих на універсалії су-часного буття й мислення. Вважаючи таким актуальним інтегративним орієнтиром ідею культури, автор окреслює можливість діалогічної взаємодії концепції культури Г.О. Балла та філософської логіки В.С. Біблера як двох логік "буття в культурі". Це співставлення дозволяє намітити визначення категорій "психічне життя", "свідо-мість", "мислення" тощо.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

KopylovLogic of culture as integrating paradigm of psychological researches

The article grounds necessity of total methodological and logical strategies for integration of psychological science aimed at the leading concepts of modern being and culture. Considering the culture as such integrating concept the author outlines a mode of dialogical interaction between G.Ball's cultural theory and philosophical logic of V.Bibler as two logics of "being in culture". This comparison allow to describe notions of psychic, consciousness and thinking.

Текст научной работы на тему «Логіка культури як інтегративна парадигма психологічних досліджень»

С.О. Копилов

Логжа культури як штегративна парадигма психолопчних

досл1джень

Анотацiя. Стаття обгрунтовуе необхщнкть розробки загальних методологiчних та лопчних стратегiй штеграци психологiчного знання, opieHTOBaH^ на ушверсали су-часного буття й мислення. Вважаючи таким актуальним iнтегpaтивним opieнтиpoм iдею культури, автор окреслюе мoжливiсть дiaлoriчнol взаемоди концепци культури Г.О. Балла та фшософсько! лoгiки В.С. Бiблеpa як двох лопк "буття в культурГ. Це ствставлення дозволяе нaмiтити визначення категорш "псих!чне життя", "свщо-мкть", "мислення" тощо.

Ключовi слова: культура, модель, дiaлoг лoгiк, витвip, свiдoмiсть

Стан сучасно! психологи часто оцшюють не просто як кризу, але як "схизис" (розкол), «боро-тьбу парадигм», "взаемне нерозумiння... а також вщсутнкть змктовно"! конструктивно! комушка-ци" [6]. I, попри заклики до штеграци, багато нау-ковцiв звикли до ще"! взаемно! байдужост (або й неприйняття) рiзних напрямiв, як i до "стихш-ного" (нерефлексивного) еклектичного сполу-чення в одному дослщженш чи у практичнш дiя-льностi iдей та методик, що суперечать одне одному на засадничому рiвнi. I причиною цього е брак не лише методолопчно"! культури, а й загаль-но! логiчноi моделi вищезгадано! штеграци. Так чи так, аш вищезгадана еклектика (ознака "плазую-чого емпiризму", як казав Виготський), аш домшу-вання одше"! "едино ктинно'!" парадигми не е ви-ходом з ще"! ситуаци. Сучасна психологiя мае бути багатовимiрною, плюралiстичною, водночас пок-ладаючи й розгортаючи - в рiзнi способи, з рiзних "початюв" - один предмет i вiдповiдний йому метод, як! вщповщали б реалiям та тенденцiям буття

XXI ст. Останне означае, що йдеться не лише про "внутршш справи" психологи: т ж потужш штег-ративнi тенденцii (як, улм, i "вiдцентровi") дiють i в людинознавствi в цiлому, i в його стосунках з природничими науками, ^ нарештi, у вiдношеннi наукового тзнання як такого до всiеi культури, до сощального буття.

Тож необхвдш новi загально-логiчнi пiдходи до розв'язання цiеi колiзii, до конкретно-змктовного "опрацювання суперечностей" - як часто казав ви-датний науковець Георгш Олексiйович Балл. Вщ-значаючи "м'яко кажучи, перманентнi методоло-гiчнi негаразди" [3] психологii, вiн спрямував сво! зусилля саме на осмислення й "гармошзащю" роз-витку нашо! науки як цшого. Тож важливо розгля-нути його працi пiд кутом зору розбудови вищезгадано! моделi продуктивних стосункiв психологii - "внутршшх", мiждисциплiнарних та "мiжкультурних" (мiж рiзними культурами т-знання та сощально"! практики). Вважаючи сенсом цiеi взаемоди дiалектичний синтез, Балл водночас

наголошував на i'l дiалогiчному характера При цьому слово ^алог" (дoвoлi стерте в суспiльнoму й науковому дискура) завжди мало у нього чпкий i продуктивний змкт. I водночас будь-якi соща-льш вiднoсини та ди вiн розглядав на rai нapiж-ного для нього поняття культури - у план осяг-нення й "сталого розвитку" П цiлiснoстi. При цьому, наголошуючи на нтелектуальному aспектi культури, Балл у своему рацюгуманктичному тд-хoдi прагне поеднати сучасну рацюнальнкть iз нoвiтнiм гумaнiзмoм.

Вiдтaк шукання Г.О. Балла свiдoмo йшли назу-стpiч тiй сучaснiй фiлoсoфськo-нaукoвiй паради-гмi, що з такою ж "лопчною вiдпoвiдaльнiстю" [5] розробляе поняття дiалогу та культури як взаемо-визначальш ушверсалп сучасного буття й мислення. Це - фтософська логка культури, розроблю-вана В.С. Бiблеpoм та його послщовниками. Загалом наукове мислення Г.О. Балла, спираючись на засади й стиль математичного природознавс-тва, водночас з вражаючою широтою штегруе

нaйсучaснiшi штенци гумаштарних наук та фшо-софи. Нapiжним для його праць е "перетин" двох взаемопов'язаних проблем: застосування метoдiв "точних" наук у людинoзнaвствi (природно, пере-дусiм у психологи) та сполучення класичног та не-класичног рацюнальностй Останне е нapiжнoю темою фшософи В.С. Бiблеpa, i суттeвi poзбiжнoстi Балла з щею фiлoсoфськoю кoнцепцiю, чiткo ви-значеш ним (i вiдтaк вapтi aнaлiзу як осередки продуктивного спору) не заважали пoстiйнiй ств-пpaцi з дiaлoгiстaми. Свою загальну пoзицiю щодо цього вiн висловив так: «6 двi стратеги подолання тpуднoщiв, що виникають: одна - вдосконалення тзнавального розуму [розуму новочасного типу. -С.К.], друга - «переход вщ розуму, що пiзнae, до розуму взаемопорозумшня» [рос. «разум взаимопонимания»; див. Бiблер [На гр]. - С.К.]... Я, як правило, керуюся першою стpaтегieю, але, визнаючи знaчущiсть друго1, намагаюся привнести свш скромний внесок у 1хнш дiaлoг» [3, 15].

Саме такому дiалогу може сприяти стввщне-сення названих пiдходiв як вiдмiнних i водночас потенцшно взаемодоповняльних цiлiсних логiк людського буття як феномену культури. При цьому розкриття евристично! значущост концепцii культури Г.О. Балла для психологи, на наш погляд, передбачае анал^ичне доведення його положень та штенцш до !х "замикання" на власш початки (самообгрунтування) й вiдтак самоперетворення (у термшах Бiблера - "трансдукци" в iншу логiку). Це, власне, означае вихвд науково-теоретичного мис-лення на межу засадничо! логшо-фшософсько! ре-флексii. Це розкрило б нарiжнi суперечностi (у граничному доведенш - парадокси) предмету дослiдження - людського буття як "буття в куль-турГ [5] - ^ нарештi, внутрiшню "дiалогiку", проду-ктивну онтологiчну суперечливкть само! концеп-ци Балла (принципово "монологiчноi" у сенсi логiчноi строгостi). Спосiб !"! продуктивно! взаемоди з дiалого-культурологiчним тдходом пос-

тане водночас одним з можливих BapiaHTiB вищезгадано! лопко-методолопчно! моделi синтезу та/чи дiaлoгiчнoгo сполучення piзних культур мис-лення. Гадаемо, це вiдповiдae зaгaльнiй лопчнш iнтенцiï дослiджень Балла i водночас становить "зону найближчого розвитку" само! дiaлоriчноï парадигми, грунтовано! на щеях Бaхтiнa та Бiб-лера. Природно, для розбудови тако! взаемоди культур як diaAozy логК важливим е aнaлiз pозбiжно-стей, "точок сперечання" цих двох бачень культури. Вщтак, не прагнучи в цш стислiй роз-вiдцi спiвстaвити ïx в цiлому, спробуемо експлжу-вати й "домислити" нapiжнi аспекти концепци культури Балла "зсередини" його власно! логiки i водночас ЧззовнГ, з дiaлого-культуpологiчноï по-зици.

Дотримуючись "широкого трактування культури" як сполучення "сощально! творчост та сощально! пам'ятГ" [1, 27], Балл вбачае в нш "складну систему систем" - царину "вщтворення й перетво-

рення сощального буття" [3]. Вщповщно, вирiзня-ються два аспекти (мовою теори систем - "компонента"-тдсистеми) культури: "нормативно-ре-продуктивний" та "^алопчно-творчий". При цьому Балл окреслюе взаемовизначення цих проти-лежних аспекпв культури. Загальна логiка !х зв'я-зку в тому, що саме норми рiзних типiв та рiвнiв (див. [3, 239]) i взагалi усталет (постiйно вщтво-рюванi) компоненти культури е основою будь-яко! творчо! дiяльностi. Та, природно, i норми, i будь-якi репродукованi об'екти культури (реч^ ще!, сто-сунки, шституци) е продуктами й засобами творчоI активностi, без яко! неможливе буття соцiуму. I цей другий аспект культури, за Баллом, стае на-разi провщним.

Отже, "дiалогiчно-творча" (за Баллом) штенщя визначае також i "устрiй" репродуктивно! актив-ностi; у термiнах же В.С. Бiблера, власне культура визначае кнування цившзацп. За думкою остан-нього, новiтнiй розум культури сприймае "всезага-льне буття в його початку, в його несюнченносп,

одвiчностi, "так, шби" це був витвiр культури (...) Буття розумieться як одвiчне й несюнченне, i разом з тим (...) як би твориться наново" [5 278]. Окреслений тут парадокс, гадаемо, суголосний на-веденому визначенню культури Г.О. Баллом. Зага-лом же можна, як вш пропонуе, 1) передати дво-еднкть культурного акту термшом перетворення;" 2) вважаючи його "граничними випадками" збере-ження та знищення, решту дiй називати творенням культури (культур) [2, 11].

Так чи так, виокремлення двох "тдсистем" е, безумовно, методолопчно необхщним для аналiзу будови культури та онтолопчно релевантним з огляду на кнування у розвиненому соцiумi вщпо-вщних вiдносно автономних i складних шститу-цiйних систем та на домшуючу спрямованкть со-цiально значущих дш або на вiдтворення, або на "першотворення", iнновацiю). Водночас, згiдно з вищесказаним, двоеднiсть творчостi й репродук-цiï е атрибутом культури як цшого й, отже, так чи шакше втшюеться "у кожному культурному акп,

як у краплi води" (М.Бахтш), у кожному осередку культурного буття. Завважимо, що за такого розу-мшня щ осередки i вся культура як отецифiчно-людський спосiб буття постають феноменом само-творення - "причиною себе" (causa sui), або суб'ек-том у традицшному фiлософському розумiннi.

Це актуалiзуe наведене ранiше визначення культури як "системи систем" - таких тдсистем-"ча-стин", що, висловлюючись математично, мають однакову з цiлим "потужнкть континууму". (Тут поняття системи, очевидно, "виходить за межi" звичайного тлумачення, за якого ïï вiдношення до тдсистеми е для кожно'1 окремо'1 ситуацiï фжсова-ним, "нерефлексивним" та "незворотним"). Це веде до уявлення про ушкальш, цiлiснi осередки культури , що активно вiдображують (породжують "у собГ наново) один одного та культуру як цле. На-далi ми спробуемо обгрунтовати це доволi "си-льне" твердження щодо механiзму самотворення культури й показати, що ïï тлумачення як форми самодетермшацп людського буття (нарiжне для

фшософи В.С. Бiблеpa), хоч i не розвинене експш-цитно Г.О. Баллом, вщповщае логiцi його праць. Зокрема, людську oco6ucmicmb вш pозумiе саме як "суб'екта культури" та "вищий piвень суб'ектно-стГ; розгортаючи ж цi коpоткi визначення - як «систему якостей, що дозволяють шдивщу бути в^ дносно автономним та своерщним учасником со-цiaльного буття, вiдтвоpювaти та перетворювати його форми» [3, 306].

Вщтак Г.О. Балл пеpедусiм вiдшукуе вищезга-дaнi осередки культури, як водночас мають бути "одиницями aнaлiзу" (Л.С. Виготський) - "кшти-нами", що, на вщмшу вiд "елементiв", мктять у собi всi визнaчaльнi риси явища в цiлому. Вiдтaк, виходячи з теори систем, Балл вводить поняття модусу (складово'1, форми кнування) культури. Ви-окремлюються пеpедусiм всезагальний, особливий та iндивiдyaлbний модуси, пов'язаш вщповщно з людством, окремими стльнотами та особами. На його думку, психолопя мае вивчати не лише особ-

ливi модуси - етшчш, репональш, iсторичнi, гру-повi тощо, - але насамперед загальнолюдський та шдивщуальний (особисткний) в !х взаемозв'язку. (Саме в ру^ цього настановлення ми дали вище начерк "шдивщуально-всезагального" способу буття культури).

Також вводиться ключова категорiя активного модусу (агента) культури; останшми е iндивiди, стльноти та соцiум як цiле. (Решту модусiв, очевидно, слiд розглядати як об'екти у широкому ро-зумшш - предмети та засоби дiяльностi агентiв.) Нарештi, розрiзняються матерiальнi (зокрема, ма-терiалiзованi) та iдеальнi модуси. Визначальною властивiстю будь-якого модусу, яка дозволяе обрати його як одиницю досшдження, е, за Баллом, те, що вш мктить шформацт про iншi модуси -моделюе !х структуру [2]. Саме тому провщним по-няттям аналiзу культури вш вважав модель, розро-бивши спiльно з В.О. Медшцевим "модельне трак-тування культури" й, зокрема, давши

формалiзований опис и будови на основi теори систем та лопко-математичних методiв (теори мно-жин тощо).

Поняття моделi, ниш широко застосовуване в соцiально-гуманiтарних науках, Г.О. Балл визначае так: це "...будь-яка система, шдставою для ви-користання яко! е те, що вона несе шформацш про шшу (модельовану) систему" [2, 11]. Конкретнее, змiстом моделi е базовi структуры ознаки модельовано! системи, шформащя розумiеться як "мiра подiбностi структур", "реальна" ж модельна шформащя - як !х перетин [1]. "Модельне вщно-шення", за Баллом, мае сенс завдяки включеност в нього агента-"користувача", тобто е не бшарним, а тернарним. (До слова, повнота й посшдовшсть опису, гадаемо, вимагае виокремити, окрiм адре-сата-користувача, функцiональну роль власне творця та/чи "перетворювача" модел^ який, власне, i призначае ("адресуе") та транслюе и. Приро-дно, ця функцiя, хоч i не експлжована докладно,

весь час враховуеться Баллом в "системо-лопч-ному" aнaлiзi культури. Так, у менш формальних викладах свого pозумiння культури вiн, як уже зга-дувалося, вводить у якост ключових поняття тво-рення (перетворення) моделей та "носiя моделГ. Однак необxiднa, на наш погляд, докладшша роз-робка цих категорш).

Окpiм вищезгаданих мaтерiaлbних та iдеaлbних моделей (модуав), pозpiзняються моделi первинт щодо модельованих систем та вторинш. Загалом же обсяг поняття моделi ("компоненту" культури) екстенсивно задаеться наступним пеpелiком: це "не лише ще!" та ix системи, а й "ix втiлення в ш-ститущях, практиках та артефактах" [Г.Адамс та Х.Р. Маркус], а також i сaмi люди та стльноти - носи цих щей" [2, 12]. Вщтак, за Баллом та Медшце-вим, " з piзномaнiтниx моделей, що воднораз е вто-ринними щодо модельованих систем, як виникли paнiше, i первинними по вщношенню до систем, що виникнуть (чи можуть виникнути) згодом,

складаеться, власне, вся культура - в уах ïï модусах" [Там само].

На нашу думку, останш вельми змктовш визначення ведуть до нетpивiaльниx висновюв. А саме, по-перше, включення "самих людей" до числа моделей позначае ïx подвшний статус аген™ (дiячiв) i об'ектiв-"пpодуктiв" культурно"! активно-стi. Вiдтaк можна в термшах модельного тракту-вання конкретизувати висунуту нами вище тезу про те, що культура як щле (всезагальний модус) та ïï осередки (особливi та iндивiдуaльнi модуси) творять один одного та самих себе. А саме, це тво-рення передбачае вщношення (стосунки) агента культури з шшими агентами та з собою як з об'ектами - модельованими системами (предметами перетворення) та моделями. Звщси лопчно необхщним е введення й розвиток понять самомо-делювання та взаемного моделювання, причому щ два плани активносп вочевидь зумовлюють один одного. Назваш категори вже застосовуються в на-уковiй лiтеpaтуpi; однак недостатньо зверталася

увага на те, що вони гранично виявляють парадо-ксальнкть буття людських осiб i сшльнот як само-тотожнього й воднораз нетотожнього co6i (пор. вщоме твердження дiалогiчноï фiлософiï Бахтiна: "Людина школи не спiвпадаe з собою" [4, 247 -248]). Водночас це тотожнкть/нетотожнкть н-шому буттю (шшим людям та "речам"). Мiж тим мета моделювання за визначенням полягае у до-сягненнi цшковито1 структурно!" подiбностi (i в цьому сена - тотожносп) моделi та модельовано'1 системи, коли "вся" модельна шформащя е, у тер-мiнах Балла, "реальною" (кажучи формально - пе-ретином структур е структура модел^. Однак ця мета е не лише недосяжною в повнiй мiрi, але й са-мосуперечливою: адже за такого ототожнення "зникае" одна з систем i разом з нею - самé "модельне вщношення" (Г.О. Балл). Так само лопчно неможливим, парадоксальним виглядае сшвпа-дiння модельовано'1 системи та моделi з третiм членом цього вщношення, виокремленим у Балла, - з агентом-"користувачем" [2].

У всезагальному плат назване ствпадшня трьох члешв вщношення означало б або "погли-нання" моделлю та ïï агентом свого предмета -буття як такого, Ушверсуму, - або, навпаки, ïx "ро-зчинення" в останньому, або ж, нарешп, ствпадшня суб'екта зi сво'1'м "продуктом"-моделлю. Вла-сне, це реальна головна колiзiя моделювання як тзнання (пор. у системi Гегеля прагнення - хай у найвщдалешшому майбутньому - до щлковитого ототожнення мислення з буттям, неминучiсть i воднораз "неприпустимкть", вiдсування цiеï лопко-онтолопчно!' катастрофи...). Однак вищесказане означае, що моделювання не зводиться до когш-тивно'1 активностi (за Баллом - творення й транс-ляцй' "щеальних моделей" - знань). Адже в кшце-вому рахунку стосунки "агент - агент" не вмщуються щлком у вищеназвану суб'ект-об'ек-тну площину; навпаки, остання може розгляда-тися як зааб ("медiатор" - ще одна категорiя Балла) специфiчниx мiжлюдськиx вiдносин Цi останнi, незвiднi до тзнавальних та перетворювальних

(зокрема предметно^евих), природно називати стлкуванням, а в кaтегоpiяx модельного тракту-вання культури - обмном моделями. При цьому щодо шдивщуального модусу (особи) - безпосере-днього предмета психологи - емшрично очевидною е згадана вище двоедина штенщя: прагнення до спiльностi (у граничному розумшш - до сшвпа-дiння, iдентифiкaцiï) з iншим шдивщом, стльно-тою або об'ектом та до граничного pозpiзнення, iндивiдуaлiзaцiï (самощентифжаци).

В окресленому контекстi iндивiдуaльнa психша постае формою (системою меxaнiзмiв) моделю-вання - пеpедусiм iдеaльного - буття шших осiб, предметного св^у та себе в ixнix взаемовизнача-льних стосунках. Звiдси, зaбiгaючи дещо наперед, можна нaмiтити визначення ще одше'1 провщно'1 псиxологiчноï категори - свщомость Остання е не чим шшим, як цариною i водночас внутршшм агентом творення (перетворення), осягнення, збе-реження й трансляци щеальних моделей. Утiм, попередньо введене тут поняття "внутршнш

агент" потребуе обгрунтування й розвитку. Це поняття в контекст дано'1 розвщки природно випли-вае, з одного боку, з вищезгадано!' iдеï самомоде-лювання й вiдтaк розтотожнення piзниx "квaзiсуб'ектiв" свiдомостi, з iншого ж - з твер-дження про комушкативну сутнiсть модельних вi-дносин. Адже цiлiснa "iнтеpiоpизaцiя"-осягнення "чужо'1" моделi означае, що вона функцюнуе у св^ домостi pеципiентa як iдеaльно-пpедметний осе-редок знання про агента-творця та про його ба-чення буття. Модель - мipою знaчущостi ïï змкту -стае активним та авторитетним "повноважним представником" ïï автора - активним модусом свь домосл - i вiдтaк вступае в щеальне спiлкувaння (сперечання, згоду тощо) з шшими внутpiшнiми агентами. Це, власне, передвизначення поняття внутpiшнього дiaлогу - спiлкувaння з собою як з шшим, - яке е важливим i для Балла, але докладные розглядатиметься даль

Важливо, однак, повернутися до рашш проци-товано'1 думки Балла, що кожна модель як одиниця

культури одночасно е "вторинною" щодо кнуючих систем та "первинною" щодо тих, що можуть з'я-витися в майбутньому. Це конкретизуе вислов-лене нами положення про культуру як "ланцюг" або "соцiум" ("комунiкативну стльноту", якщо згадати вираз К.О.-Апеля) взаемного вiдображення та "проектування" агенив та об'екив. Механiзмом останнього i постае окреслене Баллом розрiзнення вторинного й первинного моделювання - суттево вщмшних "ситуацш" чи вiдношень - та !х сполу-чення в одному iдеальному та/чи матерiальному "тiлi" об'екта-моделi, в однш свщомосл суб'екта-творця (рецитента, користувача...). При цьому сама щея первинного моделювання - творення як такого, шби "з нiчого" - мае бути осягнена в и су-перечливостi й "методологiчнiй iронiчностi". Адже тут здобуваеться "iнформацiя" (?) про щось ще не кнуюче як емтричний об'ект, i це "вщобра-ження" (?) е водночас задумом дiевого створення речей, стосунюв тощо. (Утiм, тут ми торкаемося

ще однк! базово! дихотоми концепци Балла - моделей iдеальних (носив, так би мовити, "чистих" iдей - "знань") та матерiальних, зокрема матерiалi-зованих. У свiтлi цього розрiзнення первинна модель е справдi чимось абсолютно щеальним - образом можливосп, хай i втiленим у певному "матерiалi". Але багатомiрна проблема стввщно-шення матерiального та iдеального в культурi мае розглядатися окремо). Що ж до "творення впе-рше", то насправдi воно так чи шакше спираеться на iснуючi "компоненти" свiдомостi та зовнiш-нього свиу - на вториннi моделi, за Баллом. Так, за Виготським, потужнкть продуктивно! уяви ди-тини залежить вщ багатства И життевого досвщу. Загалом же буття iндивiда як особистост^ психо-логiчнi мехашзми п становлення й розвитку, на нашу думку, можуть i повинш бути описанi пере-дусiм саме як первинне моделювання (проектування) себе та втшення цього проекту через створення i перетворення нових вторинних моделей буття.

Досi у нашш спpобi "iмaнентного доведеннi до межi" - до звернення на власш початки - провщ-них понять та тверджень концепци Балла ми лише неявно спиралися на деякi штенци фшософсько'1 логiки культури В.С. Бiблеpa. Нapaзi ж стислий ви-клад та aнaлiз модельного тлумачення культури пiдвiв до можливостi прямо'1 "трансдукци" й "сш-лкування" понять мoделi (моделювання) та нapiж-них категорш бiблеpовськоï концепци - "витвiр культури" й "дiaлoг культур". Вщтак, уточнюючи процитоване paнiше визначення iнтенцiï новгг-нього розуму на буття як феномен (витвiр) культури, наведемо ще одне нapiжне твердження В.С. Бiблеpa: "Культура - це мое життя, мш духовний свiт, вщокремлений вiд мене, трансльований у вшгар» [5]. Отже, тут наголошуеться пеpедусiм унiкaльно-авторський, особистiсний характер будь-якого культурного витвору (художнього, фь лософського, наукового, етичного, pелiгiйного...) та культури як "сфери витвоpiв". При цьому став-лення до буття як до витвору означае, за Бiблеpом,

те, що "за" цим буттям "передбачаеться деякий вщмшний вiд нашого розумшня всезагальний ро-зум, i ми разом з ним створюемо i... сприймаемо цей витвip. I наш розум, i розум шший - одночасно - i автор, i читач; тут постшний обмш цими пози-цiями, постiйнa трансформащя й перетворення" [5, 278]. Таким чином, сутшстю конкретних витво-piв культури та настановлення на буття як вигар е стлкування "автор - рецишент" iз постiйною змь ною та "сумiщенням" цих ролей. Такий "обмш", у якому, власне, i виникають цЫсш образи (спо-соби) буття особистостей, i е дiaлoгoм ^алопч-ними стосунками) у розумшш, найч^юше окрес-леному Бахтшим i розвиненому Бiблеpом. Саме тому культура в його концепци визначаеться не лише як форма самодетермшаци людського буття, "сфера витвоpiв" i покладання "св^у вперше", а й як дiaлoг культур [5].

У термшах же концепци Балла це означае ство-рення й трансляцш "моделГ буття oсoбистoстi як щлого, а не лише окремих його аспекпв. По-

друге ж, з щей Бiблера випливае, що це моделювання й транслящя себе агентом культури (само-моделювання, про яке ми казали ратше) включа-еться як необхщний момент у "вщображення" (у вторинну та первинну модель) будь-якого об'екта. Тож можна казати про одночасне вщображення "двох" модельованих систем; причому у моделi як витворi щ два плани опосередковують одне одного: певний об'ект (сукуптсть об'еклв, св^ як "ушверсум речей") "даеться" через особистiсть автора, останнш же виявляе свою уткальтсть пере-дусiм не безпосередньо в "образГ себе, а саме в своему способi бачення свту. Таким чином, щеться про взаемодш (стлкування?) "двох моделей в од-нiй" або ж взаемодiю моделi з самою собою. (Порi-вняймо висунуте нами вище тлумачення поняття "система систем" - парадокс "структури структур, що включають одна одну").

Однак на rai щей Бiблера "модельне вщношення" постае ще складтшим, тж окреслено досi. Адже автор вступае у спiлкування не лише з бшьш

чи менш конкретним, "спроектованим" у витворi реципiентом, а й з творцями шших моделей "того самого предмету". Тож у свош моделi - якщо и створення й осягнення орiентуеться на "регуляти-вну щею" витвору - агент так чи шакше вiдображуе рiзнi "смисловi позицп" (вираз Бахтiна) - принци-пово вщмшш власно'!, "первинно!", i незвщш до його. Вiдтак у свщомосп "розiгруеться" !х взаемо-дiя - ствставлення, взаемна рефлексiя"спере-чання" тощо - як дiалог iндивiда з собою. Саме це е, на думку Бiблера, мехашзмом мислення як твор-чого процесу i водночас формою становлення осо-бистостi [7]. "Модельована система" - предмет ро-зумння й водночас ставлення, особислсного самовизначення - не спiвпадае з жодною з и "iдей", втшених в окремих моделях, i вщтак зали-шаеться проблемою, предметом сумшву, "провокатором" створення нових поняттевих та чуттево-образних моделей... Вкрай суттево, що це внутрi-шне стлкування (сперечання, згода...) втiлюеться в новому "продуктГ - текстi витвору - i в цiй

"щшьнш" зовшшнш фоpмi, по-перше, транслю-еться iншому та викликае його нагально необxiдну "вiдповiдь", по-друге ж - реiнтерioризyетbся, ста-ючи джерелом впливу агента на себе ЧззовнГ. Вщтак, зазначимо, царина витвоpiв постае цариною висловлювань, мовленнево'1 активност у широкому pозумiннi, живучи, як зазначае В.С. Бiблеp, мiж "полюсами" зовнiшньо-мaтеpiaльноï знаково'1 структури - тексту - та стихи внутршнього мов-лення, i то не лише природного... Так чи так, саме "на обри" такого штенсивного спiлкувaння з ш-шими та з собою як шшим особа формуе й "три-мае" себе як особисисть. Так само i для Балла буття шдивща суб'ектом культури - особистктю - пе-редбачае пpовiдну роль мислення, напружених ш-телектуальних шукань iстини.

Культура ж як цше за такого пщходу постае "ла-нцюгом питань та вщповщей", единим хронотопом розумового дiaлогу "у великому часГ навколо нaйсуттевiшиx проблем буття (Бахтш [4]). Загалом

же можна завбачити деяк новi проблемно-змк-товi аспекти понять моделi та моделювання за умови !х "замикання" на щею витвору:

- конкретна, "одинична" модельна ситуащя (усвiдомлюване особою унiкальне вщношення "Я як агент - шший агент - модельована система - модель, що твориться") водночас опосередковано включае в себе потенцшно нескшченний "сощум стлкування" iнших агенлв та систем-об'ектiв;

- самi моделi - як матерiальнi знаковi тексти та як сформоваш завдяки !х впливу вiдповiднi iдеа-льнi цЫсш об'екти-"осередки" свiдомостi - здатнi виступати агентами - автономними, частково "вшьними" вiд задуму автора (транслятора) "модусами" впливу на людей, зокрема стимулювати створення нових моделей;

- процес моделювання е постшним взаемопо-кладанням (сполученням i розрiзненням, тотожнi-стю/нетотожнiстю): а) мислення Идеально! актив-ностi свiдомостi), стлкування та матерiальноi предметно-перетворювально! дiяльностi; зокрема,

зовшшне й внутршне мовлення як процес тво-рення-розумiння витворiв е саме таким триеди-ним актом; б) трьох утверсально-культурних щн-нiсниx iнтенцiй - когштивног (моделювання як здобування, збереження й транслящя знань, за Баллом), естетичноЧ - на створення щлкного об'-екта-"образу" всезагальних цiнностей та смислiв -та етичног (на вщповщальне дiеве самовизначення у ситуацй' спiвбуття з шшими особами, свiтом та собою; див., зокрема, "До фшософи вчинку" М.Ба-xтiна); в) iнтенцiï свiдомостi на усталення й збереження "моделей" та спрямованосл мислення на ix створення (перетворення) та проблематизацiю (Бiблер [7].

На тлi сказаного гостро актуальною для психологи постае не лише типолопя моделей та модуав культури за Баллом, а й його тлумачення iдеальних моделей, кнуючих у свщомость Оскшьки вони е нойями знання, сама свщомкть постае топосом (i воднораз штегративним внутр^м "агентом аген-

пв"...) творення й репродукування iдеальних моделей. Дал^ знання, за Баллом: 1) е "рефлексивними" (при цьому згадаш ним piзнi ступет й форми ре-флекси можна з огляду на попередт мipкувaння е проявами штенци свiдoмoстi й мислення на само-моделювання ("вщображення у себе") вах внутрш-тх та зовтшшх aктiв); 3) кнують у фopмi значень, тобто "налаштоват" до зoвнiшньoгo й внутрш-нього стлкування; завважимо тут, що значення як форми мисленнево! (внутршньо-мовно!) не лише акумулюють, а й творять знання: "думка... звер-шуеться в словГ (Л.С. Виготський); 3) мають прис-трасний характер, тобто невщдшьш вщ особистих потреб та сми^в. Це останне, зокрема, передба-чае включення в будь-яку "модельну шформацш" знань про ставлення до шформацп, тобто своерь дну тpaнсценденцiю внутршшх когттивно-шфо-pмaцiйних зв'язкiв у план смислових (власне, дia-лoгiчних) стосунюв aгентiв та iдеaльними об'ектами; останш при цьому набувають "суб'ект-них" якостей.

Все сказане, природно, лише нaмiчaе деяк на-прями штерпретаци й розвитку уявлень Г.О. Балла про знання ("щеГ), свiдомiсть та мислення; окре-слюеться необxiднiсть i можливкть нових "витюв" мipкувaнь, ствтставлень з дiaлого-культуpологiч-ним пiдxодом i вщтак - глибшого занурення в на-piжнi проблеми сучасно'1 психологи. Дана ж роз-вiдкa лише нaмiчaе деяк логiко-методологiчнi

оpiентиpи й "опорш вузли" дiaлогу (трансдукцй' -взаемообгрунтування - взаемно'1 "пapaдоксaлiзa-ци"...) двох евристичних лoгiк культури, двох культур покладання предмету й методу психолопч-ного дослiдження. Саме це завдання -сподiвaемося, близьке спрямуванню твоpчостi самого Георпя Олексiйовичa Балла - визначатиме й нaшi подaльшi дослiдження.

.Штература

1. Балл Г.О., Медшцев В.О. Модуси культури як одинищ i'i' досшдження / Г.О. Балл, В.О. Медшцев // Мова

i культура (Науковий журнал). - К.: Видавничий д1мДмитра Бураго, 2014. - Вип.17. - Т.1 (169). - С. 27 -31.

2. Балл Г.А., Мединцев В.А. / Г.А. Балл, В.А. Мединцев // Научная деятельность в контексте созидания

культуры // Особисткть у просторi культури: Матерiали III Севастопольського Мiжнародного науково-практичного симпозiуму 17 вересня 2011 р./ за ред Г.О. Балла, О.Б.Бовть. - Севастополь: Рiбест, 2011. - С. 11 - 14.

3. Балл Г.А. Психология в рациогуманистической перспективе: Избранные работы / Г.А. Балл. - К.:

„Основа", 2006. - 408 с.

4. Бахтин М.М. Автор и герой: К философским основам гуманитарных наук / М.М. Бахтин. - СПб.: Азбука,

2000. - 336 с.

5. Библер В.С. На гранях логики культуры / В.С. Библер. - М.: Рус.феном.общ., 1975. - 440 с.

6. Мазилов В.А. Методологические проблемы психологии в начале XXI века / В.А. Мазилов //

Психологический журнал. - №1 (январь). - 2006. - С.37 - 53.

7. Школа диалога культур: Идеи. Опыт. Проблемы. - Кемерово: АЛЕФ Гуманитарный центр, 1993. - 453 с.

Аннотации и сведения об авторе S. Kopylov

Logic of culture as integrating paradigm of psychological researches

Abstract. The article grounds necessity of total methodological and logical strategies for integration of psychological science aimed at the leading concepts of modern being and culture. Considering the culture as such integrating concept the author outlines a mode of dialogical interaction between G.Ball's cultural theory and philosophical logic of V.Bibler as two logics of "being in culture". This comparison allow to describe notions of psychic, consciousness and thinking.

Keywords: culture, model, dialogue of logics, work of culture, consciousness.

С.О. Копылов

Логика культуры как интегративная парадигма психологических

исследований

Анонтация. Статья обосновывает необходимость разработки общих методологических и логических стратегий интеграции психологического знания, ориентированных на универсалии современного бытия и мышления. Считая таким интегратив-ным ориентиром идею культуры, автор очерчивает возможности диалогического сопряжения концепции культуры Г.О. Балла и философской логики В.С. Библера как двух логик "Бытия в культуре". Такое соотнесение позволяет, в частности, наметить определения категорий "психика", "сознание", "интеллект".

Ключевые слова: культура, модель, диалог логик, произведение, сознание.

Копылов Сергей Олегович, кандидат филологических наук

Kopylov Serguiy, candidate of filological sciences

Копилов Сергш Олегович, кандидат фшолопчних наук

kopylo@i.ua

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.