CC BY
33
Практична медицина
БОЛ к <;у< ТАБЫ. 1КМВ01ЮЧ] шк
Л1КУВАЛЬНА ФIЗКУЛЬТУРА В ПРОФ1ЛАКТИЦ1 Й Л1КУВАНН1 ОСТЕОПОРОЗУ ТА ЙОГО УСКЛАДНЕНЬ
григор'ева н.в.,
РИБ1НА О.С.,
ЮНУСОВА С.В.,
ПОВОРОЗНЮК В.В.
ДУ «1нститут геронтологи НАМН Украни»,
Укранський науково-медичний центр проблем остеопорозу, м. Кив
Остеопороз — найбшьш поширене метаболiчне захворювання скелета, що характеризуеться змен-шенням юстково! маси, порушенням мжроархггек-тонiки юстково! тканини з подальшим пiдвищенням i'l крихкостi та збiльшенням ризику переломiв. На сьогоднi лiкування остеопорозу передбачае вико-ристання медикаментозних та немедикаментозних методiв, серед яких лжувальна фiзкультура (ЛФК) вiдiграе важливу роль.
У численних експериментальних i клшчних до-слiдженнях показано, що iммобiлiзацiя е важливим фактором розвитку остеопорозу та переломiв, помiрна фiзична активтсть може сприяти досягненню максимального тку юстково! маси, а лiкувальна гiмнастика ефективна в профiлактицi та л^вант остеопорозу [Croonenborg J.J., Kemper H.C. et al., 1999; Kelley G.A., Kelley K.S., Tran Z.V., 2001; Wallace B.A., Cumming R.G., 2000; Wolff I., van Bonaiuti D., Shea B., Iovine R. et al., 2002; Bonaiuti D., Shea B., Iovine R. et al., 2002; Kelley G.A., Kelley K.S., Tran Z.V., 2002; Palombaro K.M., 2005; Kelley G.A., Kelley K.S., 2006; Martyn-St James M., Carroll S., 2006; Martyn-St James M., Carroll S., 2008; Martyn-St James M., Carroll S., 2009].
Думка про те, що фiзичнi вправи впливають на мщшсть исток, не е новою. У 1892 р. Вольф припустив, що истки стають бшьш мщними при збшь-шеннi iнтенсивностi фiзичних навантажень, що зменшуе ризик розвитку переломiв. За результатами дослiджень Вольфа, фiзична активнiсть позитивно впливае на юсткову тканину, а механiчне наванта-ження на истку пiд час м'язового розтягнення чи ти-ску допомагае попередити втрату юстково! маси. Ця теорiя отримала назву «теорп Вольфа» i приймаеться сьогоднi як факт.
За останш роки набула розвитку та шдтверджен-ня iдея про те, що мехашчне навантаження впливае на масу юстково! тканини та !! мщшсть. Змши архь
тектошки та маси кiстки на шдуковане вагою напру-ження виникають при навантаженш, що перевищуе звичайний piBern. У дослiдженнях Branca F. (2000) показано, що тиск, який прикладаеться до скелетного сегмента, впливае на геометрш, мжроархггек-тонiку та склад юстки. Ефект стимуляцп вщбуваеть-ся тодi, коли навантаження, що застосовуеться, перевищуе повсякденне.
Мехашчна стимулящя юстково1 тканини й фь зичш навантаження на скeлeтнi м'язи, в тому чи^ зумовлeнi земною гравггащею, е одним i3 фактоpiв, що визначають напрямок, характер та швидюсть функщонально1 адаптацп юстково-м'язово1 систе-ми в процес фiло- та онтогенезу. Серед численних фактоpiв ризику, що збшьшують ризик розвитку остеопорозу, необхщно звернути увагу на вплив недостатнього piвня фiзичноl активностi. Низький piвeнь фiзичноl активностi впливае на в« основнi функцiональнi системи — юсткову, м'язову, серце-во-судинну, iмунну та шшь
Фiзична активнiсть визначаеться як будь-який рух С^я), що вщбуваеться за участю скелетних м'язiв i супроводжуеться витратами енергп вище за основний piвeнь. Фiзична вправа е шдкате-гоpiею фiзичноl дiяльностi, яка характеризуеться заплановашстю, структурою, повтоpюванiстю та цшеспрямовашстю. Метою ЛФК е шдвищення або пiдтpимка того чи шшого piвня фiзичноl шдготов-лeностi. Режими рухово! активностi мають велике значення у функщонуванш юстково1 системи та оргашзму в цiлому.
Фiзичнi вправи дозволяють усунути дeфiцит pухiв, змщнити зв'язково-суглобовий апарат, збiльшити амплiтуду pухiв у суглобах, збiльшити pухливiсть хребта та грудно1 клiтки, корегувати порушення постави та покращити стан юстково1 тканини. Пiд впливом занять ЛФК збшьшуеться
сила та витривал^ть M^3iB, розвиваеться i'x здат-HicTb до вшьного напруження й розслаблення, до-сягаеться високий ступiнь координацii м'язових зусиль.
Шд час занять ЛФК вщбуваеться змiна положен-ня тша в просторi, виникають рiзнi прискорення, яю е тренуючим фактором для вестибулярного апарату та всiеi системи рiвноваги в цiлому.
На сьогодш в лiтературних джерелах iснують су-перечливi погляди щодо позитивноi ролi помiрноi фiзичноi активностi в профшактищ та лiкуваннi остеопорозу. Деякi автори заперечують позитивний вплив занять фiзичною культурою в дiтей у подаль-шiй втратi кiстковоi тканини в постменопаузально-му перiодi. Неоднозначними залишаються результа-ти деяких дослiджень, що свiдчать про позитивний вплив високо- чи низькоштенсивних занять ЛФК у профшактищ остеопорозу.
В юнуючих мета-аналiзах дослiджень не досяг-нуто едино!' думки щодо впливу ЛФК на показники мщносп юстково!' тканини в жшок у постменопа-узальному перiодi [Croonenborg J.J., Kemper H.C. et al., 1999; Kelley G.A., Kelley K.S., Tran Z.V., 2001; Wallace B.A., Cumming R.G., 2000; Wolff I., van Bonaiuti D., Shea B., Iovine R. et al., 2002; Kelley G.A., Kelley K.S., Tran Z.V., 2002; Kelley G.A., Kelley K.S., 2006; Martyn-St James M., Carroll S., 2006; Martyn-St James M., Carroll S., 2008; Martyn-St James M., Carroll S., 2009].
У бшьшосп з шнуючих дослiджень вiдзначаеться позитивний вплив занять ЛФК, в основному при застосуваннi вправ з опорою, на показники мше-рально!' щiльностi кiстковоi тканини (МЩКТ) по-перекового вiддiлу хребта (на 1—2 %), проте не на показники МЩКТ стегново!' юстки, дат щодо яких суперечливь
Згiдно з даними деяких мета-аналiзiв, вправи на витривалють та ходьба мають незначний ефект чи зов^м його не мають ш на показники МЩКТ шийки стегново!' кiстки, нi на показники МЩКТ хребта [Wolff I., van Croonenborg J.J., Kemper H.C. et al., 1999; Bonaiuti D., Shea B., Iovine R. et al., 2002; Palombaro K.M., 2005; Martyn-St James M., Carroll S., 2008]. Проте в недавно опублжованому мета-аналiзi [Martyn-St James M., Carroll S., 2009] повь домлено, що застосування комбiнацii програм iз використанням навантажень i ходьби чи шдйому по сходах бiльш ефективно попереджуе втрату МЩКТ у хребт й шийщ стегново!' кiстки порiвняно з використанням програм iз вправами з опорою. Але використання високоштенсивних програм iз вклю-ченням стрибюв без iнших вправ, зокрема наванта-жувальних, е неефективним.
Згщно з вимогами доказово!' медицини, на основi аналiзу протоколiв Кокранiвськоi бiблiотеки видше-но 18 рандомiзованих дослiджень, у яких проаналь
зовано ефективнiсть застосування вправ у профшактищ втрати юстково!' маси та переломiв у жiнок у постменопаузальному перiодi [Bonaiuti D., Shea B., Iovine R. et al., 2002]. Авторами пщтверджено, що аеробжа, вправи з навантаженням, вправи з опорою мають позитивний вплив на показники МЩКТ хребта; аеробжа збшьшуе МЩКТ передплiччя (1,22 — 95% довiрчий iнтервал (Д1): 0,71-1,74). Ком-бiнованi заняття аеробiкою та вправами з навантаженням справляють виражений ефект на МЩКТ хребта (1,79 — 95% Д1: 0,58-3,01). Доведено, що регулярна ходьба позитивно впливае на показни-ки МЩКТ як поперекового вщдшу хребта (1,31 — 95% Д1: -0,03-2,65), так i стегново!' юстки (0,92 — 95% Д1: 0,21-1,64).
За результатами проспективних дослщжень, по-мiрна фiзична актившсть, наприклад, прогулянки протягом однiеi години чотири рази на тиждень, позитивно впливае на МЩКТ поперекового вщдшу хребта та показники рiвня N-телопептиду в сиро-ватщ кровi. Причому змши бiохiмiчних показникiв маркерiв сечi спостерiгаються вже через 3 мюящ занять, тодi як змши МЩКТ рееструються шзшше — через 12 мюящв регулярних занять.
Вправи, що спрямоваш на корекцiю постави у хворих iз остеопорозом, знижують ризик падшь i ефективно використовуються в профшактищ та лжуванш цього захворювання. Для збшьшення сили основних м'язових груп у програмах реабшггацп для жшок у пре- та постменопаузальному перiодi використовують вправи з протидiею власнш масi тiла, вправи з навантаженням (гантел^ м'ячi, гумо-вi стрiчки). Збiльшення м'язово!' сили сприяе збшь-шенню МЩКТ рiзних дiлянок скелета (проксимально!' дшянки стегново!' кiстки, великого вертлюга, передплiччя).
Обраний вид вправ може забезпечити наванта-жувальний вплив у одному регюш скелета, але не в шшому. Наприклад, стрибки впливають на показники МЩКТ тшьки нижшх кiнцiвок, але не верхнiх. У дослщженш Sinaki M. та сшвавт. (1998) виявлено тi-сний зв'язок мiж показниками МЩКТ i силою пев-них груп м'язiв: встановлена залежнють показникiв сили певних груп м'язiв i МЩКТ стегново!' юстки. При цьому не було виявлено залежносп мiж показниками сили м'язiв-розгиначiв спини i МЩКТ поперекового вщдшу хребта.
Вправи з помiрним навантаженням позитивно впливають на мшеральну щшьшсть кiстковоi тканини, не створюючи зайвого навантаження на iншi органи та системи органiзму, а отже, не по-требують ретельного контролю за станом здоров'я пащента та можуть бути рекомендоваш для само-стiйного виконання.
У 2010 рощ опублжовано мета-аналiз [Nikander R., Sievanen H., Heinonen A. et al., 2010] дослщжень щодо
впливу ЛФК на стан юстково! тканини в pi3Hrn груп об-стежених. Так, було продемонстровано, що незначний позитивний вплив фiзичних занять виявлено тiльки в хлопчиюв у пре- чи ранньому пубертат (0,17 — 95% Д1: 0,02—0,32), але не у дiвчаток в стадц пубертату (—0,01 — 95% Д1: -0,18-0,17), хлопцiв (0,10 — 95% Д1: -0,750,95) та дiвчат пiдлiткового вiку (0,21 — 95% Д1: -0,530,97), жшок у пременопаузi (0,00 — 95% Д1: -0,43-0,44) та постменопаузi (0,00 — 95% Д1: -0,15-0,15) (табл. 1).
Згщно з оновленими бвропейськими реко-мендацiями щодо дiагностики та лжування остео-порозу в жшок у постменопаузальному перiодi (European guidance for the diagnosis and managenent of osteoporosis in postmenopausal women, 2008) та Украшськими рекомендащями з дiагностики, про-
фiлактики та лжування системного остеопорозу в жiнок у постменопаузальному перiодi (2009), належ-ний рiвень фiзичноi активностi е одним iз важливих компонентiв комплексного лжування.
За даними доказовоi медицини, регулярш фiзич-нi вправи виявляють позитивний вплив при дiагно-стованому остеопорозi й повиннi бути обов'язковою частиною лiкувальних програм (табл. 2).
Аналiз даних доказовоi медицини щодо ролi фь зичних вправ у профшактищ та лiкуваннi остеопорозу дае шдстави зробити такi висновки:
— Вправи з вихщного положення стоячи та регулярна ходьба зменшують втрату юстково'1' маси чи призводять до деякого приросту показниюв МЩКТ. Силовi вправи та вправи на витривалшть
Таблиця 1. Ефект ф'1зичних вправ на м'щн'кть к'ктково! тканини р'>знихдлянок скелета в жноку постменопаузальному nepiodi
Експерим. Контроль Середне (стандар-
Вивчення шдгруп Середне Станд. вщхил. Загал. Середне Станд. в1дхил. Загал. % тне вщхилення), 95% Д1 95% Д1
1.1.9. Жтки в постменопаузальному пер/од/, дистальний в1ддл великогомлковоi кстки, мм3 -« -
Karinkanta et al., 2007 0,981 0,393 37 0,97 0,345 12 5,1 0,03 (-0,62, 0,68)
Karinkanta et al., 2007 0,988 0,433 36 0,97 0,345 12 5,0 0,04 (-0,61, 0,70)
Karinkanta et al., 2007 1,003 0,29 35 0,97 0,345 12 5,0 0,11 (-0,55, 0,76)
Uusi-Rasi et al., 2003 1,032 0,305 37 1 0,328 39 10,6 0,10 (-0,35, 0,55)
Загальний показник (95% Д1) 145 75 25,7 0,08 (-0,21, 0,37)
Гетерогеннють: тау2 = 0,00; xi2 = 0,05, df = 3 (P = 1,00); I2 = 0 %
Сумарний ефект: Z = 0,51 (P = 0,61)
1.1.10. Жнки в постменопаузальному пер'юд!, д'1аф'1з великогом/лково/ шстки, мм3
Cheng et al., 2002 1,008 0,155 12 1 0,267 14 3,6 0,03 (-0,74, 0,81)
Karinkanta et al., 2007 0,995 0,148 35 1,039 0,332 12 5,0 -0,21 (-0,86, 0,45)
Karinkanta et al., 2007 0,995 0,27 36 1,039 0,332 12 5,0 -0,15 (-0,81, 0,50)
Karinkanta et al., 2007 0,998 0,138 37 1,039 0,332 12 5,0 -0,20 (-0,05, 0,45)
Liu-Ambrose et al., 2004 0,999 0,204 34 1,016 0,236 16 6,1 -0,08 (-0,67, 0,52)
Liu-Ambrose et al., 2004 1,015 0,297 32 1,016 0,236 16 6,0 -0,00 (-0,60, 0,60)
Uusi-Rasi et al., 2003 1 0,143 37 0,995 0,144 39 10,6 0,03 (-0,42, 0,48)
Загальний показник (95% Д1) 223 121 41,3 -0,07 (-0,30, 0,16)
Гетерогеннють: тау2 = 0,00; xi2 = 0,71, df = 6 (P = 0,99); I2 = 0 %
Сумарний ефект: Z = 0,58 (P = 0,56)
1.1.11. Жнки в постменопаузальному пер'юд!, проксимальна частина великогом/лково/ шстки, (г/мм)
Cheng et al., 2002 1,005 0,132 12 0,977 0,227 14 3,6 0,14 (-0,63, 0,92)
Загальний показник (95% Д1) 12 14 3,6 0,14 (-0,63, 0,92)
Гетерогеннють: не мае вщношення
Сумарний ефект: Z = 0,36 (P = 0,72)
1.1.12. Жтки в постменопаузальному пер'юд!, д '1аф'1з стегновоi шстки, (г/мм)
Cheng et al., 2002 0,992 0,15 12 0,994 0,218 15 3,7 -0,01 (-0,77, 0,75)
Загальний показник (95% Д1) 12 15 3,7 -0,01 (-0,77, 0,75)
Гетерогеннють: не мае вщношення
Сумарний ефект: Z = 0,03 (P = 0,98)
1.1.13. Жтки в постменопаузальному пер'юд '!, шийка стегновоi шстки, Z (мм3)
Karinkanta et al., 2007 0,959 0,116 36 0,976 0,186 12 5,0 -0,12 (-0,78, 0,53)
Karinkanta et al., 2007 0,999 0,166 37 0,976 0,186 12 5,1 0,13 (-0,52, 078)
Karinkanta et al., 2007 0,998 0,158 35 0,976 0,186 12 5,0 0,13 (-0,53, 0,79) ► ►
Uusi-Rasi et al., 2003 0,983 0,163 37 0,988 0,18 39 10,6 -0,03 (-0,48, 0,42)
Загальний показник (95% Д1) 145 75 25,7 0,02 (-0,27, 030)
Гетерогеннють: тау2 = 0,00; xi2 = 0,45, df = 3 (P = 0,93); I2 = 0 %
Тест на сумарний ефект: Z = 0,11 (P = 0,92)
Загальний шдсумок (95% Д1) 537 300 100,0 0,00 (-0,15, 0,15)
Гетерогеннють: тау2 = 0,00; xi2 = 1,96, df = 16 (P = 1,00); I2 = 0 % -1 -0,5 С -1-1— > 0,5 1
Сумарний ефект: Z = 0,00 (P = 1,00) 1
Прим'1тка: Д'1 — дов'рчий штервал
Таблиця 2. Рекомендацн щодо ф'1зично! активност'1 в пац'^нт'в з остеопорозом
Рекомендацн Рiвень доказовосп
1. ЖЫкам у будь-якому вц для профiлактики остеопорозу слщ виконувати програми фiзичних вправ, до яких включен вправи з вихщного положення стоячи В
2. Силовi тренування, аероб^а, вправи з вихiдного положення стоячи, вправи з ходьбою (за винятком стрибшв) повинн бути части-ною профiлактики та лiкування остеопорозу. Ус програми фiзичноl активностi повинн розроблятись iндивiдуально з урахуванням в^у, дiагнозy супутнiх захворювань i стану пацiEнта А
3. Усiм жiнкам показана регулярна ходьба як для зниження ризику переломiв, так i для змщнення здоров'я в цiлому А
4. ЖЫкам з остеопорозом високоiнтенсивнi вправи з вихщного положення стоячи та стрибки протипоказаш D
4. Для жЫок старших в^ових груп з метою зниження ризику падн та покращення якост життя повиннi розроблятися Ыдивщуальн програми фiзичних вправ, якi включають ходьбу, тренування рiвноваги, вправи на збшьшення м'язово! сили А
меншою мiрою впливають на шдвищення показ-никiв МЩКТ, шж вправи з навантаженням (рiвень доказовост А).
— Iндивiдуально пiдiбранi програми з включен-ням вправ iз навантаженням, тренування рiвноваги та ходьба зменшують ризик падiнь у жшок старших вiкових груп (рiвень доказовост А).
— Аeробiка та силовi вправи пiдвищують показники МЩКТ хребта, а ходьба шдвищуе МЩКТ як хребта, так i стегново! юстки (рiвень доказовостi А).
— Фiзичнi вправи та ходьба призводять до покра-щення якостi життя людей лггнього вiку (рiвень до-казовост В).
— Бiг на довп дистанци небажаний при остеопорозу а деякi високоiнтенсивнi вправи з навантаженням тша, наприклад, стрибки, протипоказаш (рiвень доказовостi D).
У жшок iз остеопорозом у постменопаузаль-ному перiодi основними завданнями при занят-тях лiкувальною фiзкультурою е сповшьнен-ня втрати юстково1 маси, збшьшення м'язово! маси та сили, вдосконалення навичок коорди-нацп та рiвноваги, якi е важливими факторами ризику падшь та незалежнi вщ щiльностi кiстки фактори ризику переломiв.
Дозування фiзичних вправ визначаеться за допомогою частоти, iнтенсивностi, часу та виз-начення типу вправ. З у^х цих критерп'в у реа-бштацп хворого з остеопорозом найважлившим е вибiр виду вправ. Адже деяк види вправ, такi як плавання та !зда на велосипед^ навiть за умов високо! штенсивност не впливають на структур-но-функщональний стан юстково1 тканини, тодi як силовi види вправ (з використанням наван-тажувачiв або з протидiею), заняття на тренажерах, тренування в ходьбу тенiс, гребля, стрибки за умов тривалих та систематичних занять здатш впливати на мшеральну щшьшсть юстково1 тка-нини.
Зазвичай програми для людей л^нього вiку складаються з трьох компонентiв: вправи в ае-робному режимi, тренування сили та балансу-вання.
Хворим з остеопорозом хребта найбшьше пока-занi ваговi навантаження, а також кориснi безпечш фiзичнi вправи з розгинанням корпусу, iзотонiч-нi, iзокiнетичнi та iзометричнi вправи. Iзотонiчнi вправи — вправи, коли навантаження та ошр, про-ти якого працюе м'яз, постшш. Довжина м'яза при виконаннi вправи змшюеться: вiн скорочуеться при шдшманш ваги та подовжуеться при опусканш. 1зо-кiнетичнi силовi вправи — вправи на ошр, при ви-конанш яких м'яз розтягуеться з постшною швид-кiстю. Iзометричнi силовi вправи — це вправи, при виконанш яких довжина м'яза е незмшною, але змь нюеться лише його напруження.
Виконання фiзичних вправ пащентами з вста-новленим остеопорозом починаеться з вихщного положення (ВП) лежачи. Фiзичнi вправи викону-ють спочатку для м'язiв спини, поим для плечового поясу та нижшх кшщвок. Пiсля виконання кожно1 вправи з навантаженням — пауза для вщпочинку тривалютю 30—60 с або виконання вправ на розсла-блення м'язiв.
Кiлькiсть повторень кожно1 вправи на початку занять — 8 разiв за один шдхщ, через 2 тижш кшь-кiсть пiдходiв необхiдно збiльшувати до 2, збшь-шуючи кiлькiсть повторень кожно1 вправи окремо до 12—15 разiв. Комплекс вправ рекомендовано виконувати 2 рази на день, не рашше шж через 2 години шсля прийому ш! та не пiзнiше шж за годину до наступного прийому гш чи сну. Не рекомендовано проводити заняття одразу шсля сну. За умов самостшного виконання вправ (у домашшх умовах) контроль за штенсившстю навантаження необхщно проводити за показниками артерiально-го тиску, частоти серцевих скорочень до та шсля заняття.
У вщдШ клМчно1 фiзiологil та патологи опор-но-рухового апарату 1нституту геронтологи розро-бленi й широко практикуються протягом останшх 10 рокiв рiзнi комплекси лжувально1 фiзкульту-ри, у тому чи^ для профiлактики остеопорозу, а також для хворих зi встановленим остеопорозом. Нижче наведено комплекс ЛФК для пащенпв з остеопоротичними переломами тш хребщв в анам-незь
Комплекс ф/зичних вправ при встановленому остеопорозi (з переломами т/л хребц/в)
1. ВП лежачи на живот ':, верхн к1нц1вки вздовж тла. П1дняти голову та плечi Bid пдлоги, заф1ксувати положення протягом 3-5 с, повернутися у ВП. Вiдпочинок 5-7 с. Вправу можна проводити i3 закрiпленим на спинi вантажем. Мiнiмальнаюльюсть повторень вправи — 8раз'в (рис. 1.1, 1.2).
SENAT"
Рисунок 1.1
SENAT'
Рисунок 1.2
2. ВП лежачи на живот '!, верхн юн^вки вздовж тла. Почергове niднiмання нижнiх к'шц 'шок вiд п 'длоги, повернутися у ВП. В'дпочинок 5-7 с. Мiнiмальна юльюсть повторень вправи — 8 раз'в (рис. 2.1,2.2).
Рисунок 2.1 Рисунок 2.2
3. ВП сидячи. Нижнi юн^вки — на ширин ': плечей, згинання-розгинання верхшх юнщвоку лктьових суглобах, по-черговазм'ша положення рук. Мiнiмальна юльюсть повторень — 8 раз'в (рис. 3.1,3.2).
Рисунок 3.1 Рисунок 3.2
4. ВП сидячи. Вправу виконуемо з навантаженнями, верхню юн^вку пiдняти вгору, зкнути в лктьовому суглоб'! й завести за голову, повернутися у ВП. Повльний темп. Мiнiмальна юльюсть повторень — 8 раз'!в (рис. 4.1,4.2).
Рисунок 4.1
Рисунок 4.2
5. ВП сидячи. Вправу виконуемо з навантаженням, з'>гнути перед собою в лктьових суглобах верхн к1нц'1вки, пе-редпл'мчя паралельн одне одному, розвести в сторони та повернутися у ВП. Мiнiмальна юльюсть повторень — 8 раз'в (рис. 5.1,5.2).
Рисунок 5.1 Рисунок 5.2
6. ВП сидячи. Вправу виконуемо з навантаженнями (взяти верхшм чи нижнiм захватом) почергове згинання-розгинан-ня верхнхюнщвоку променево-зап'ястковихсуглобах. МЫмальнакльксть повторень — 8раз'т (рис. 6.1-6.3).
Рисунок 6.2
Рисунок 6.1 Рисунок 6.3
7. ВП стоячи, руки вздовж тулуба з навантаженням. Крок правою нижньою юнщвкою вперед, корпус повльно перевести на цю юнщвку. Повернутися у ВП, приставити л!ву юнщвку до право)'. Темп повльний. Мiнiмальна юльюсть повторень — 8 раз'в (рис. 7.1,7.2).
Рисунок 7.1
Рисунок 7.2
8. ВП сидячи на стЛьц'¡, навантаження заф>ксувати в длянц нижньо)' частини гомЛки. Згинання-розгинання у колiнних суглобах. Вправу виконуемо почергово. Темп повльний, 10 повторень кожною юн^вкою (рис. 8.1,8.2).
Рисунок 8.1 Рисунок 8.2
9. ВП стоячи, триматися руками за спинку стЛьця. Згинання-розгинання в колiнних суглобах. Почергово кожною юн^вкою, в середньому темп'!. МiнiмальнакЛьюсть повторень — 8раз'>в (рис. 9).
Рисунок 9 Рисунок 10
10. ВП стоячи, з навантаженням у верхшх юн^вках та без нього. Пiднятися на носках /' вернутися у ВП. Темп повльний. МiнiмальнакЛьюсть повторень — 10раз'>в (рис. 10).
Рисунок 11.1 Рисунок 11.2
11. ВП стоячи, у верхшх к'1нц'1вках навантаження. Пдняти, опустити плеч'1 вгору-вниз. Темп повЛьний. М'1н'1маль-накЛьюсть повторень — 8раз'>в (рис. 11.1, 11.2).
Розроблений у клшщ комплекс ЛФК апробовано у складi комплексного лiкування пащенлв з остеопо-розом та його ускладненнями (переломи тл хребцiв та дистального вiддiлу передплiччя), якi до цього не зай-малися фiзкультурою.
При аналiзi показниюв вираженностi вертибраль-ного больового синдрому в хворих iз остеопорозом встановлено, що через 6 мiс. лжування спостертаеть-ся тенденцiя до зменшення вираженостi больового синдрому в обох групах. Проте в пащенпв, як у складi комплексного лiкування займалися ЛФК, встановлено вiрогiднi змши вираженостi болю в хребтi порiв-няно з групою, хворi яко! приймали лише препарати кальцiю. Показники шдексу болю в грудному вщдш хребта вiрогiдно за перiод занять не змшилися, тодi як у поперековому вщдш хребта встановлено вiрогiдне !х зменшення вже через 3 мю. занять ЛФК: з 5,6 ± 2,0 см до 3,9 ± 1,5 см через 3 мю. та 3,2 ± 1,1 см через 6 мю. спостереження (вщповщно р = 0,049 i р = 0,02) (рис. 12). Крiм того, через 6 мю. спостереження виявлена позитивна динамiка показниюв статичного балансу-вання та якост життя лише в групi хворих, як займа-лися вправами за розробленим комплексом ЛФК.
Таким чином, заняття ЛФК за розробленим у клшвд комплексом через 6 мю. приводять до вiрогiдного зменшення вираженостi больового синдрому в поперековому вщдш хребта та покра-щання показникiв якост життя хворих. За результатами подальших дослiджень, проведених на базi Укра!нського науково-медичного центру проблем остеопорозу, показано, що вправи з навантажен-ням у жшок в постменопаузальному перiодi з остеопорозом та його ускладненнями (переломи кюток дистального вщдщу передплiччя та переломи тiл хребщв) сприяють сповiльненню втрати юстково! тканини, зменшенню вираженностi вертебрально-
Рисунок 12. ДинамЫа вираженост'1 больового синдрому в поперековому вiддiлi хребта пiд впливом комплексного лЫування
Примтки: I—хвор'1, як отримували комплексне л'жу-вання препаратами кальцю та ЛФК; II — пац'/енти, як отримували монотерапю препаратами кальцЮ; * — р < 0,05 пор'вняноз показником на початкул'жування
го больового синдрому, покращанню якост життя та зменшенню ризику виникнення остеопоротич-них переломiв.
З огляду на вищеописане слщ зазначити, що в будь-якому випадку до призначення та застосування комплексу ЛФК при остеопорозi слщ пщходити дифе-ренцшовано та шдивщуально для кожного пащента. Правильшсть виконання фiзичних вправ та !х загальний вплив на органiзм повинш контролюватися фах1вцем, особливо в жшок старших вжових груп та за наявност остеопоротичних переломiв рiзноl локалiзацií.
Отримано 01.02.11
