CC BY
21
УДК [321: 34](436+439) "18" : 32 (477) "18/19" (092)
1гор Паньонко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка", завщувач кафедри цивiльного права та процесу, кандидат юридичних наук, доцент panyonko@filatelist.org.ua
Олена Ряшко
Львiвський державний ушверситет внутрiшнiх справ кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримiнального процесу
КРИТИКА 1ВАНОМ ФРАНКОМ ПОЛ1ТИКО-ПРАВОВО1 СИСТЕМИ
АВСТРО-УГОРСЬКО1 1МПЕРП
© Паньонко I., Ряшко О., 2017
Проан^зовано боротьбу великого сина украТнського народу I. Я. Франка з полщейською полггико-правовою системою Австро-Угорськот iмперiТ, що сприяла захисту прав i свобод украТнського народу.
Ключовi слова: народ; держава; iмперiя; влада; несправедливiсть; тюрма; вибори; пол1ц1я.
Игорь Паньонко, Елена Ряшко
КРИТИКА ИВАНОМ ФРАНКО ПОЛИТИКО-ПРАВОВОЙ СИСТЕМЫ
АВСТРО-ВЕНГЕРСКОЙ ИМПЕРИИ
Проанализована борьба великого сына украинского народа И. Я. Франко с полицейской политико-правовой системой Австро-Венгерской империи. Эта борьба способствовала защите прав и свобод украинского народа.
Ключевые слова: народ; государство; империя; власть; несправедливость; тюрма; выборы; полиция.
Ihor Panonko
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure Ph. D., Associate Professor
Olena Ryashko
Lviv State University of Internal Affairs Department of criminal proceedings Ph. D., Associate Professor
CRITICISM OF IVAN FRANKO IN POLITICAL-LEGAL SYSTEM OF THE AUSTRO-HUNGARIAN EMPIRE
The article analyses the great son of the Ukrainian people, Ivan Franko in his struggle against the existing police political and legal system of the Austro-
Hungarian Empire, directed at the protection of the rights and freedoms of Ukrainian
people.
Key words: people; state; empire; power; injustice; prison; election; police.
Постановка проблеми. 1ван Франко увшшов в юторда впчизняно!, свпово! науки, культури, лператури, фшософи, публiцистики, етнографп не тшьки як генiальний мислитель, але й як полум'яний борець за захист прав i свобод укра!нського народу. 1ван Франко, як i його великий попередник - Тарас Шевченко, все свое життя присвятив нащональному i соцiальному визволенню народу з-тд гнiту Австро-Угорсько! та Росшсько! iмперiй. У сво!й творчостi та громадсько-полiтичнiй дiяльностi Каменяр виступае як Пророк. Це укра!нський Мойсей, що вказуе i веде народ з полону рабства до свободи й незалежносп. Титашчна боротьба великого гумашста i патрiота у наш час актуальна для Укра!ни, яка в складних соцiально-економiчних i полiтичних обставинах виборюе право на незалежнiсть i суверенiтет. Проблеми, якi вирiшував у сво!й лiтературно-творчiй i громадсько-полiтичнiй дiяльностi I. Франко, надзвичайно актуальнi й ниш в умовах розбудови Укра!ни та li захисту вiд агресора.
Анашз дослiдження проблеми. У сучасному франкознавствi чимало проблем, якi потре-бують глибокого i всебiчного аналiзу. Проблема боротьби 1вана Франка з полпико-правовою системою Австро-Угорсько! Гм^рп надзвичайно актуальна. Свого часу письменник дав глибоку змютовну характеристику беззаконня i несправедливосп влади. У сво!х творах i в громадянсько-полiтичнiй дiяльностi вiн стае на шлях революцшно! боротьби, очолюе одну iз полпичних "радикальних партш", програма яко! була спрямована на сощальне i нащональне визволення украшщв. Вiдомi франкознавцi висвгглили окремi соцiальнi, полiтико-правовi проблеми творчосп I. Франка: О. Бiлецький, М. Возняк, Р. Горак, С. Ефремов, Е. Кирилюк, П. Колесник, С. Смаль-Стоцький, С. Шаблiовський та ш. Деякi аспекти полпично! та публщистично! дiяльностi I. Франка спрямоваш на захист прав i свобод народу. 1х розглядали дослiдники М. Василенко, Я. Гна^в, М. Гнатюк, Р. Горак, Н. Горбач, О. Дай, С. Сухомлин та шшг
Проблеми кримiнального переслiдування I. Франка пов'язаш з його полiтичною i громадською дiяльнiстю, критикою виборчо! системи та ареш^в. 1х аналiзували Р. Гавриш, В. Калинович, В. Кульчицький, Л. Рiзник, О. Скакун та шшг Всi цi та iншi автори зробили iстотний внесок у розширення основно! бази франкознавства. Разом з тим, зазначимо, що проблеми критики I. Франком полпико-правово! полщейсько! системи i його постiйнi переслщування та арешти вимагають вiд дослщниюв нових творчих розвiдок.
Метою дослщження е розкриття сутностi боротьби !вана Франка та його критики полггико-правово! системи Австро-Угорсько! iмперi!, полпичних та полiцейських переслiдувань режимом його творчо! полiтико-громадсько! дГяльностг
Виклад основного MaTepiany. У 6ороть6Г з тогочасною полiтико-правовою системою Австро-Угорсько! iмперi! I. Франко, i в сво!й творчосп, й у полiтико-громадськiй дГяльносп спрямував свш могутнш голос проти несправедливосп та беззаконня на захист поневоленого народу. Свое нащонально-патрютичне кредо I. Франко формулюе так: "Вихований, вигодуваний хлГ6ом, працею i потом свого народу... повинен своею працею... вщплатитися йому" [1, с. 49].
Що являла собою Гм^рГя? Поет i мислитель дае глибоку i чпку характеристику. Це -"Розсадниця недоумства i застою"
Повзе облуда, здирство, плач народу, Цвте бездуштсть, наче пл1сень з муру. Ти тиснеш i кричиш: "Даю свободу!"
Дреш шкуру й мовиш: "Двигаю культуру!" Ти не ачеш, не б 'еш, в Сибiр не шлеш,
Лиш, мов упир, i3 серця соки ссеш, Багно твое лиш серце й душу дусить.
Управляв Австро-Угорською iмперieю Франц I, за його словами, так: "Я ставлю угорщв в Ггалда, iталiйцiв в Угорщину; Кожний стереже свого сусща. Вони не розумiють i ненавидять один одного. З !х неприязш народжуеться порядок, а з ворожнечi - загальний мир" [2, с. 309]. На ключовi керiвнi посади у Галичиш призначались "представники польського аристократичного середовища -граф Бадеш, Глуховський, граф Потоцький, проф. Бобшицький. Так, у Галицькому сеймi, наприклад, у 1895 р. з 150 депутата украшщв було лише 14" [2, с. 313].
Характеризуючи сощальне i правове становище народу, I. Франко писав: "чим бiльше багачiв в центрi, тим бiльше бщноти довкола; чим бiльше нагромадження багатства в одних руках, тим бiльшi простори займае зубожшня мас. Сощальний супокiй, се найкраща гарантiя для п'явок -висисати !х жертви. Що великi соцiальнi п'явки нассавши хоч i до надлюдських розмiрiв, можуть навiть пальцем не кинути для добра то! наци, яко! соками вони наситилися, се доказують нам приклади наших домашшх Харитоненюв, Терещенкiв i брати !х" [3, с. 281]. Мислитель робить висновок: "Джерела всяко! полггики - слщ шукати, насамперед, в економiчних i суспiльних штересах" [4, с. 466].
Пашвне становище помiщикiв i буржуазп в економiчнiй сферi Галичини зумовлювало !х вирiшальну роль i в пол^ико-правовш сферi, давало можливiсть використовувати державно-полiцейський апарат у сво!х класово-полiтичних iнтересах. Напiвфеодальний полiтичний режим Австро-Угорсько! iмперil (конституцшно! монархи) мав по суп бюрократично-полiцейський характер i "прикриваючись елементами обмеженого буржуазного парламентаризму, мюцевого "самоврядування", "культурно-нащонально! автономi!" [5, с. 3], захищав панiвну полiтико-правову систему.
Полiтико-державне керiвництво iмперil, застосовуючи методи колошально! полггики "подiляй i володш", передали свою повноту полгтично! влади польськiй шляхту розпалювали нацiональну ворожнечу. У сво!й публiцистичнiй i громадсько-полiтичнiй дiяльностi I. Франко рiзко критикуе так зване "виборче право iмперi!". У 1867 р. у Австри була прийнята Конститущя з И обiцянками рiвностi усiх перед законом, але практично це "право" на практищ не було реалiзовано. Яскравим пiдтвердженням того е виборча система.
I. Франко гостро критикував офщшне конституцшне становище Австршсько! iмперil. Вiн говорив, що воно було "обвшано кручками i гачками на практицi". Супроводжувались такими комбшащями i авантюризмом, що найбрутальшше порушувало елементарну законнiсть i права виборщв [6, с. 4]. Так, якщо у 1897 р. вщ 500 тисяч виборцiв у парламент вибрали 117 депутапв, то вщ Галичини - 13 [6, с. 5]. Вщ представникiв сiльського населення 1,5 мшьйошв виборцiв у парламент було обрано 130 депутапв, а вщ Галичини - 27 [6, с. 5]. Бшьша частина сшьського населення Австрil (близько 75 %) не користувалася виборчими правами. Захщноукрашське населення, яке становило 13,2 % населення Австрп, посилало до парламенту в 1879 р. всього трьох депутаив iз загально! кiлькостi 353 депутапв, а в 1897 р. -9 депутапв iз загально! кшькосп 425 депутатiв [6, с. 6]. Вибори проходили на дворiвневiй основа Спочатку село вибирало представника, а попм той iшов голосувати за конкретного кандидата, на якого одержував "рознарядку". Селянський депутат обирався вщ 75 тисяч виборщв, шляхетський - п'ятдесяти чоловш".
I. Франко про вибори говорив так: "Я кандидатував у Галичиш i випробував "повну законшсть" Галицьких виборiв, так сказати, на власнш шкiрi" [7, с. 64]. Аналопчно проходили вибори в Галицький сейм в 1895 р. Так, зi "ста п'ятидесяти послiв укра!нщ здобувають всього чотирнадцять" [8, с. 263].
Населення Галичини не раз висловлювало свое довiр'я вiрному захиснику сво!х прав i свобод -Iвану Франковi. Чотири рази висували його кандидатуру до австршського парламенту. Вперше I. Франко балотувався у 1895 р. В 1897 р. його кандидатуру висували двiчi у двох рiзних курiях i четвертий раз вiн балотувався надодаткових виборах у 1898 р.
Письменник розповщае про арешти виборщв i агiтаторiв, про скуповування голошв, про засiдки на вулицях, про "блокування" його квартири бандою хулташв, якi самi заявляли, що !м велiли побити I. Франка, коли той з'явиться увечерi на вулищ. До I. Франка не допускали жодного
селянина, погрозами змусили !х ви!хати з мюта. Селянський виборчий комiтет у однш зi сво!х вiдозв так характеризуе 1вана Франка - "Вш хлопський син вихований в чорнш бiдi, на чорнiм хлiбi. Цше свое життя боронив 1ван Франко хлопсью справи. За справу хлопську вш терпiв страшнi переслiдування, але панам рiзати правди не переставав" [6, с. 23]. Це був, говорили селяни, великий захисник наших прав громадських.
1нструкци про порядок проведення виборiв часто суперечили виборчому законодавству, не вщповщали йому. Рiзко засуджував I. Франко виборчу шструкщю. видану напередодш виборiв 1985 р., зпдно з якою вщдшам центрального виборчого комiтету поставили завдання обсудити, яких ошб слiд висувати в кандидати.
Аналiзуючи сутнiсть конституцшно! реформи Австршсько! iмперп, вiтчизнянi дос-лiдники зазначають, що вона не була доведена до кшця. "Залишено чимало застарiлих правових норм, як зберегли переваги одних верств населення над шшими, а в тдсумку вели до нерiвноправного становища нацш. Чимало правових норм було записано у виглядi декларацiй i не шдкршлялися механiзмом уведення в дда" [9, с. 240]. Активно i рiшуче I. Франко виступав проти виборчо! системи, в якiй бачив i беззаконня, i нерiвнiсть виборчих прав. Цю проблему в сатиричнш формi мислитель описував у творах - "Острий-преострий староста", "Свинья", "Свинська конституцiя" та iн.
Протягом 1887-1889 рр. публшувались його статтi з критикою тогочасно! виборчо! системи в газетах " Дiло", "Журавлi", "Зоря", а також в польських перюдичних виданнях "Кицег Lwowski", "Kraj", "Prawda"
У груднi 1886 р. полщя конфiскувала журнал "Поступ", у якому I. Франко чггко i вщкрито формулював свою соцiально-полiтичну, економiчну, правову програму, акцентуючи на необхiдностi боротьби за права i свободи кожно! людини - !! прав а на освггу, свободу друку, свободу народних зборiв, широку автономiю сшьських общин.
Ще студентом Львiвського ушверситету I. Франко долучився до активно! громадсько-полiтично! дiяльностi. На другому рощ студентського життя, у червш 1877 р., !вана Франка i його товаришiв заарештували i кинули до львiвсько! в'язницi. 1х звинувачували в сощалютичнш пропагандi. Просидiв I. Франко в тюрмi дев'ять мюящв. Це були страшнi мiсяцi. Сидiв вiн разом зi злочинцями, волоцюгами i грабiжниками, яких бувало в однш камерi вiд 14 до 18. Кшька тижнiв I. Франко провiв у в'язницi, де було одне маленьке вшно i жило дванадцять чоловтв, з них восьмеро спало на тапчаш, а четверо тд ним, бо iншого мюця не було.
Весною 1880 р. письменника вдруге заарештували за тдозрою щодо розповсюдження "основ соцiалiзму", вш вiдсидiв три мiсяцi й тяжко захворiв. У новелi "На дш" описав самоуправство полiцi!, суду, вщкрите порушення елементарних людських прав i законностi в пенiтенцiарних установах iмперi!.
У 1889 р. I. Франка утрете заарештували за звинуваченням у спробi "вщрвати Галичину вiд Австрп i приеднати !! до Рош!". За це його протримали у в'язнищ десять тижнiв [10, с. 14]. Поет звертався до сувдв зi словами.
За що мене в пута скували,
За що меш воленьку взяли?
Кому я / чим завинив? Чи тим, що народ св1й любив?
Бажав я для скованих вол1, Для скривджених кращог дол7 Iр1вного права для вах -Се весь 7 единий мт гр1х.
За I. Франком та його товаришами й однодумцями був встановлений суворий таемний полщейський нагляд. Перевiряли !х листування, був встановлений нагляд за особами, з якими вони зус^чались чи листувались, посилювались полщейсью репреси, проводились обшуки квартир, редакцш прогресивних газет i установ. I як результат - постшш арешти i судовi процеси.
Характеризуючи полiтичну обстановку в Галичинi, полщейсью органи iнформували правлячi кола iмперi! про великий вплив на свщомють простого народу, зокрема гiмназiйно! та студентсько!
молодо сощалютичних iдей, а також творiв Т. Шевченка, зокрема "Гайдамак", "Наймички" та ш I. Франка характеризували як активного оргашзатора студентсько! молодi й небезпечного пропагандиста соцiалiстичних щей.
У таемних шструкщях австрiйського уряду полщп надаеться право дiяти ршуче, щоб iзолювати I. Франка i його однодумцiв i для цього застосовувати радикальш методи проведення слщчих дiй та арешти.
У попередньому слщсга I. Франка допитували двiчi: 12 червня 1877 р. у полщи та 21 червня 1877 р. - у судг Пюля закiнчення допиту слiдчий суддя оголосив постанову, згщно з якою проти I. Франка розпочинались судове слщство в справi належностi до таемного сощалютичного товариства й участi в недозволенш соцiалiстичнiй пропагандi. Оголошувалось, що суд застосовуе до нього запобiжний захщ - на час слщства затримуе його в слiдчiй тюрмг За цей перiод полiцiя проводить обшуки i допити багатьох ошб, з якими I. Франко листувався або мав будь-яю зв'язки. Надзвичайно прискшливо перевiрялася вся кореспонденцiя i посилки, якi надходили на адресу I. Франка. До I. Франка i його товаришiв слiдчi органи застосували суворий режим ув'язнення. Письменник писав, що дев'ять мюящв тюрми були для нього тортурою...
14 шчня 1878 р. о 9 годиш ранку в Львiвському крайовому судi розпочався судовий процес над !ваном Франком i його товаришами. Цей процес викликав великий штерес серед ушх сощаль-них сфер суспшьства. Зал судового засiдання був переповнений публшою i кореспондентами газет, як пильно стежили за ходом процесу. Велике защкавлення проявляла молодь, пмназисти i студенти. Гiмназист Куровець, що був на процесi, шзшше лiкар, писав у споминах, що молодь ходила слухати процес, бо !й "дуже iмпонував молодий Франко - своею характернютю, смiливим виступом i промовою, яку виголосив з запалом, дзвшким металiчним голосом" [5, с. 74].
I. Франко негативно i критично ставився до тогочасно! кримшально! юстицi!. Характе-ризуючи суд, полщейський слiдчий апарат, пенiтенцiарнi заклади, вш вказував, що суд лише iмiтував захист правопорядку, тобто, як i "основний закон, був одше! машини колесом", "колесо полiцейсько-бюрократично! державно! машини" [11, с. 89]. "Що нам iз того, - писав I. Франко, - що на бумазi общяна рiвнiсть перед законом, коли в житп на кожному крощ бачимо, що це неправда, що на багатого нема рiвного права, що бщний не може пожалгшся на свою неправду i що за однаковий проступок бщного карають двiчi важче нiж багатого" [12, с. 77].
I. Франко вказував на те, що сучасний йому кримшально-процесуальний процес був побудований формально не на користь обвинувачуваного, що без дозволу прокурора проводяться арешти, обшуки, ви!мки.
Судовий процес, стверджував I. Франко, "це - карикатура на правосуддя: судовi i проку-рорсью органи створюють штучш, неiснуючi й не доведет матерiали для обвинувачення, i засудження. На попередньому слщс™ виступають пщставш особи в якостi свiдкiв, слщство напередодш спрямовуеться у вигiдне для обвинуваченого помщика русло, одним словом, порушуеться законшсть з допомогою самих суддiв, якi призванi стояти на сторожi закону" [11, с. 90].
I. Франко добре вивчив систему австршського судочинства, оскшьки сам не раз вщбував покарання. Письменник яскраво i правдиво у сво!х творах вщображае тюремний режим, який був спрямований на приниження людсько! гщносп, на фiзичнi й моральнi муки особистосп. Адмiнiстрацiя тюрем володiла необмеженою владою i вiдкрито чинила свавшля над арештованими.
У зв'язку з виборами в Галицький сейм I. Франко глибоко вивчае проблеми держави i права. Свою предвиборчу програму вш формулюе не тшьки як вчений i публщист, але i як народний трибун, блискучий оратор. "I. Франко, - зазначае О. Скакун, - прагнув проникнути в сутнють буржуазного права власносп, вшьно орiентувався в питаннях державного права, вивчав кри-мiнальне, цивiльне, земельне законодавство Австро-Угорщини, цiкавився питаннями мiжнародного права" [11, с. 80].
I. Франко глибоко i болюно переживав сощально-полггичне i правове гноблення простого народу Галичини. В одному з автобiографiчних оповщань письменник розповiдае, що для збирання фольклорного матерiалу (народних тсень, коломийок, пiсень, легенд) вш при!хав у одне гiрське село. Коли про те довщався староста, вш послав жандарма, щоб доставити його до себе. Жандарм затримав I. Франка i в кайданках шшки 20-кшометровими гiрськими шляхами доставив до старости. Староста не знайшов в I. Франка шяких антиурядових документа, i коли I. Франко запитав, чому його затримали, сказавши, що не винний, староста вiдповiв: "Помиляешся дуже. Невинний! Ти невинний? Але ж ти вже тим самим винний, що загалом юнуеш" [13, с. 387]. Цей ви^в старости - яскравий приклад полггико-правово! атмосфери i морали як юнували в Галичинi.
Глибоко переживав Каменяр рабство свого народу не тшьки тд владою Австро-Угорсько!, але й Росшсько! iмперi!, яку називав "Темним царством". "В абсолютнш державу де воля царя - закон i де тим самим закон угрунтований не на якихось для кожного ясних i зрозумших принципах, а на волi однiе! всевладно! одиницi, нема нiяко! пiдстави аш можливостi критикувати закони, критикувати будову та хщ державно! машини", - писав I. Франко в статл "Темне царство" [14, с. 64].
Постшш переслiдування, арешти, тюрми, рiзнi життевi злигоднi не зламали волю гешального укра!нського Пророка. Вiн, як i великий Т. Шевченко, не схилив голови, а своею дiяльнiстю мужньо
захищав свiй народ "Вийшовши з самого дна ..... народу, - наголошував I. Франко, - я старався
однаковою любов'ю обняти вш його верстви" [15, с. 308-310].
У поемi "Мойсей" висловлена вiра поета в невичерпну силу народу, в те, що попри тяжю поневiряння, укра!нський народ матиме щасливе майбутне.
Висновки. I. Франко у сво!й лiтературнiй, публiцистичнiй i громадсько-полiтичнiй дiяльностi вiв мужню, ршучу i послiдовну боротьбу з полггико-правовою системою Австро-Угорщини.
Мислитель жив i дiяв у складних i тяжких умовах Галичини друго! половини XIX - початку XX столггь. Як в усякш колонi!, соцiальний гшт тут доповнювався нацiональним гнобленням. Вiрний син свого народу, як i великий Т. Шевченко, вiн вийшов з народу, жив з народом, i не тшьки думкою, а й обставинами життя був з ним мщно i кровно зв'язаний. Уже з юнацьких роюв вш цiлком свiдомо стае на шлях революцюнера, на шлях боротьби проти несправедливого суспшьного ладу, за сощальш й нацiональнi права народу.
I. Франко так визначав суть свое! дiяльностi: "Головну увагу клав я на здобування загальнолюдських прав, бо знав, що народ, здобуваючи собi загальнолюдсью права, тим самим здобувае собi i нацiональнi права".
Яскравий письменник i талановитий публiцист розкрив лицемiрнiсть проголошуваних на сторiнках урядових газет принципiв свободи, рiвностi й братерства, наголошуючи, що принцип свободи насправдi означае фактично свободу пашвних клашв Австро-Угорсько! iмперi!, нещадно! експлуатацп укра!нських робiтникiв i селян.
Письменник i полiтичний дiяч, I. Франко гостро критикував всю полггико-правову систему iмперi! та !! так звану конститущю i виборчо-правову систему.
У сво!й творчiй дiяльностi I. Франко глибоко фшософськи розкрив i об'ективш, й суб'ективнi причини нацiонального i соцiального гноблення народу. Мислитель сформулював не тшьки глибою iде!, але й цшу полiтико-правову програму боротьби i визволення укра!нцiв з-пiд гшту як Австрiйсько!, так i Росшсько! iмперiй. Критика полiтико-правово! системи Австро-Угорсько! iмперi! викликала люту ненависть влади до письменника. Постшш переслщування, арешти, тюрма i навiть замахи на його життя з боку влади не зламали волi великого Пророка, який школи не вщступав вщ iстини, вiд свято! правди, не йшов на компромю iз совютю.
Письменник i вчений у сво!х творах розкрив причини соцiально-полiтично!, економiчно!, правово! несправедливостi, глибоко науково обгрунтував шляхи боротьби укра!нського народу за свое визволення.
I у наш час, коли Украша веде боротьбу за побудову нового демократично сощально-полггичного устрою та захисту свое! незалежносп та суверештету, в творах великого Каменяра ми черпаемо силу, наснагу, любов до свое! Батьювщини.
1. Франко I. Перехресн стежки / I. Франко // Вибр. тв: у 50 т. - К.: Наук. думка, 1979. -Т. 20. - С. 173-472. 2. Макарчук В. С. Загальна ¡стор1я держави i права заруб1жних крат /
B. С. Макарчук. - К.: Amirn, 2007. - 592 с. 3. Франко I. Поза межами можливого / I. Франко // Вибр. тв. : у 50 т. - К.: Наук. думка, 1984. - Т. 45. - С. 276-285. 4. Франко I. Двори i хата в Галичин / Ьан Франко. Економiчнi пращ: Зiбрання mворiв в 50 т. - К.: Наукова думка, 1984. - Т. 44. Книга 1. -
C. 461-473. 5. Калинович В. I. Полтичш процеси ^ана Франка та його mоваришiв /В. I. Калинович. -Львiв: Вид-во Львiвського утверситету, 1967. 6. Кульчицький В. С. Критика ^ана Франка буржуазного виборчого права / В. С. Кульчицький, Н. I. Ттова. - Львiв: Видавництво Львiвського утверситету, 1959. - 23 с. 7. Гавриш Р. Державоmворчi погляди ^ана Франка / Р. Гавриш //Я син народу, що в гору йде...: зб. матер. обл. наук-практ. конфер., присв. 150^ччю вiд дня народження ^ана Франка. - ^ано-Франювськ, ОШПО, 2007. - С. 63-68. 8. Рiзник Левко. Самоттсть Пророка, або Добрий Ангел ^ана Франка: роман-есе /Левко Рiзник. - Львiв: Свт, 2007. - 272 с. 9. Терлюк I. Я. Iсmорiя держави i права Украгни: [навч. поаб] / I. Я. Терлюк. - Вид. 3-те, переробл. -К. : Amirn, 2013. - 628 с. 10. Горбач Н. Я. Фшософсью переконання ^ана Франка / Н. Я. Горбач. -Львiв: Каменяр, 2006. - 112 с. 11. Скакун О. Ф. Иван Франко. Из истории политической и правовой мысли / О. Ф. Скакун. - М. : Юрид. лит-ра, 1987. - 128 с. 12. Франко ^ан. Вибран сустльно-полтичн погляди /^ан Франко. - К. : Наук. думка, 1999. - 270 с. 13. Франко I. Острий-преострий староста: оповiдання / I. Я. Франко. - Твори: в 2-х т. - К. : Днтро, 1986. - Т. 2. -С. 380-399. 14. Франко ^ан. Темнее царство / ^ан Франко // Шевченознавсью студИ' / упоряд. М. Гнатюк. - Львiв: Свт, 2005. - С. 56-77. 15. Франко ^ан. До^дження. Сmаmmi. Маmерiали. Лтературно-критичн пращ (1897-1899) / ^ан Франко. - Вибр. тв. : у 50 т. - К. : Наук. думка, 1981. - Т. 31. - С. 308-310.
REFERENCES
1. Franko I. Perekhresni stezhky : Vybr. tv: u 50-t. [Cross paths]. Kiev, Nauk. dumka Publ., 1979, рр. 173-472. 2. Makarchuk V. S. Zahal'na istoriya derzhavy i prava zarubizhnykh krayin [General History of State and Law of foreign countries]. Kiev, Atika Publ., 2007, 592 p. 3. Franko I. Poza mezhamy mozhlyvoho: Vybr. tv: u 50-t. [Beyond possible]. Kiev, Nauk. dumka Publ., 1984, рр. 276-285. 4. Franko I. Dvory i khata v Halychyni: Zibrannya tvoriv v 50-t. [Yard and house in Galicia]. Kiev, Nauk. dumka Publ., 1984, рp. 461-473. 5. Kalynovych V. I. Politychni protsesy Ivana Franka ta yoho tovaryshiv [Political processes Franko and his comrades]. Lviv, Vyd-vo L'vivs'koho universytetu Publ., 1967. 6. Kul'chyts'kyy V. S. Krytyka Ivana Franka burzhuaznoho vyborchoho prava [Criticism Franko bourgeois suffrage]. Lviv, Vydavnytstvo L'vivs'koho universytetu Publ., 1959, 23 p. 7. Havrysh R. Derzhavotvorchi pohlyady Ivana Franka: Zbirnyk materialiv oblasnoyi naukovo-praktychn. konferentsiyi, prysvyachenoyi 150-richchyu vid dnya narodzhennya Ivana Franka "Ya syn naroda, shcho v horu yde... " [State building views Franko]. Ivano-Frankivsk, OIPPO Publ., 2007, рp. 63-68. 8. Riznyk Levko. Samotnist' Proroka, abo Dobryy Anhel Ivana Franka: Roman-ese [Loneliness prophet, or a good angel Franko]. Lviv, Svit Publ., 2007, 272 p. 9. Terlyuk I.Ya. Istoriya derzhavy i prava Ukrayiny [History of State and Law of Ukraine]. Kiev, Atika Publ., 2013, 628 p. 10. Horbach N. Ya. Filosofs'ki perekonannya Ivana Franka [Philosophical belief Franko]. Lviv, Kamenyar Publ., 2006, 112 p. 11. Skakun O. F. Ivan Franko. Iz istorii politicheskoj i pravovoj mysli [Ivan Franko. From the history of political and legal thought]. Moscow, Juridicheskaja literatura Publ., 1987, 128 p. 12. Franko Ivan. Vybrani suspil'no-politychni pohlyady [Selected social and political views]. Kiev, Nauk. dumka Publ., 1999, 270 p. 13. Franko I. Ostryy-preostryy starosta. Opovidannya: Tvory v 2-kh t. [Island-preostryy mayor. Story]. Kiev, Dnipro Publ., 1986, pp. 380-399. 14. Franko Ivan. Temneye tsarstvo [Darker realm]. Lviv, Svit Publ., 2005, рp. 56-77. 15. Franko Ivan. Doslidzhennya. Statti. Materialy. Literaturno-krytychni pratsi (1897-1899): Vybr. tv: u 50-t. [Research. Articles. Materials. Literary-critical work (1897-1899)]. Kiev, Nauk. dumka Publ., 1981, рp. 308-310.
Дата надходження: 10.03.2017 р.
